Постанова

від 16.11.2022 по справі 463/1955/18

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

(додаткова)

16 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 463/1955/18

провадження № 61-10112св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Хопти С. Ф.,

Шиповича В. В. (суддя-доповідач),

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору,: управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», приватне підприємство «Сімтакс», приватне підприємство «Західно-Український паливний дім», товарна біржа «Наша», приватний нотаріус Юріяк Михайло Іванович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лойфера Антона Едуардовича, про ухвалення додаткового рішення,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року Львівська міська рада звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова, у складі судді

Мармаша В. Я., від 28 січня 2020 року позов задоволено.

Витребувано на користь територіальної громади м. Львова в особі Львівської міської ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_1 1/2 частини нежитлового приміщення (літ. А-1), загальною площею 272,7 кв. м, на

АДРЕСА_1 та ОСОБА_3 1/2 частину цього ж нежитлового приміщення. Зобов`язано ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді

м. Львова в особі Львівської міської ради.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на 1/2 частини нежитлового приміщення (літ. А-1), загальною площею

272,7 кв. м., на АДРЕСА_1 за кожним.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - Лойфер А. О. задоволено. Рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу Львівської міської ради та касаційну скаргу управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня

2021 року залишено без змін.

30 вересня 2022 року, засобами поштового зв`язку, представником

ОСОБА_2 - адвокатом Лойфером А. Е. подана до Верховного Суду заява,в якій він просить поновити строк на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних з переглядом справи № 463/1955/18 в суді касаційної інстанції та прийняти додаткову постанову, стягнувши із Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 6 000 грн відшкодування судових витрат.

Заява мотивована тим, що 25 червня 2019 року ОСОБА_2 уклав з адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» (далі - АО «СмартЛекс») договір

№ 7/2019 про надання правової допомоги.

Надання професійної правничої допомоги на стадії перегляду справи

№ 463/1955/18 в суді касаційної інстанції узгоджено в додатку від 27 вересня 2021 року до договору від 25 червня 2019 року № 7/2019.

Відповідно до умов договору про надання правової допомоги від 25 червня 2019 року № 7/2019 та додатку до нього від 27 вересня 2021 року

ОСОБА_2 була надана правнича допомога у вигляді підготовки та подання до Верховного Суду відзиву на касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради. Гонорар за вказану правову допомогу становить

6 000 грн.

До своєї заяви адвокат Лойфер А. О. долучив додаток від 27 вересня 2021 року до договору про надання правової допомоги від 25 червня 2019 року

№ 7/2019 та акт приймання-передання наданої правової допомоги, у якому зазначено про підготовку та подання АО «СмартЛекс» до Верховного Суду відзиву на касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, а також визначений гонорар в сумі 6 000 грн.

Обґрунтовуючи підстави для поновлення строку на подання доказів, що підтверджують розмір судових витрат, пов`язаних з переглядом справи

№ 463/1955/18 в суді касаційної інстанції, адвокат Лойфер А. О. посилається на те, що про постанову Верховного Суду від 14 вересня 2022 року стало відомо 26 вересня 2022 року із Єдиного державного реєстру судових рішень.

У жовтні 2022 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду заперечення щодо розподілу судових витрат, у яких вказує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000 грн є неспівмірними із складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Зазначає, що відсутні будь-які відомості про час, затрачений адвокатом на надання зазначених в акті приймання-передання послуг. Крім того, до заяви не долучено докази сплати гонорару в безготівковій формі, його зарахування на рахунок адвокатського об`єднання.

Дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи заяви та заперечення на неї, Верховний Суд дійшов наступних висновків.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 126 ЦПК України).

Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення (частина перша статті 127 ЦПК України).

Постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 22 вересня 2022 року та її копія вважається такою, що вручена ОСОБА_2 29 вересня 2022 року. Заява про ухвалення додаткового рішення подана представником ОСОБА_2

30 вересня 2022 року.

Аналіз клопотання, поданого адвокатом Лойфером А. Е., свідчить, що строк на подання доказів понесення судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції пропущений з поважних причин, тому клопотання підлягає задоволенню, а строк - поновленню.

25 червня 2019 року між АО «СмартЛекс» та ОСОБА_2 укладений договір про надання правової допомоги № 7/2019, відповідно до умов якого правова допомога за цим договором полягає у наданні клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництві інтересів клієнта в судах України загальної юрисдикції усіх інстанцій, а також в інших державних органах, органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями, перед фізичними та юридичними особами, складанні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Перелік правових питань та/або справ (проваджень), відносно яких адвокатське об`єднання надає клієнту правову допомогу за цим договором, визначається в додатках або додаткових угодах до цього договору (пункт

2.3. договору).

На підставі вказаного договору про надання правової допомоги

АО «СмартЛекс» видало ордер від 08 лютого 2021 року серії ЧК № 95319 на представництво адвокатом Лойфером А. Е. інтересів ОСОБА_2

27 вересня 2021 року між АО «СмартЛекс» та ОСОБА_2 укладений додаток до договору про надання правової допомоги від 25 червня 2019 року № 7/2019, яким визначено гонорар за підготовку та подання АО «СмартЛекс» до Верховного Суду відзиву на касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради в розмірі 6 000 грн.

01 жовтня 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Лойфер А. Е. подав до суду касаційної інстанції відзив на касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, у якому зокрема, зазначив попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу щодо представництва інтересів в суді касаційної інстанції, який становить 7 500 грн, та складається з підготовки відзиву та участі у судових засіданнях.

Із акта приймання-передання наданої правової допомоги від 28 вересня

2022 року до договору про надання правової допомоги від 25 червня 2019 року № 7/2019 вбачається, що за підготовку та подання АО «СмартЛекс» до Верховного Суду відзиву на касаційні скарги Львівської міської ради та управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради визначений гонорар в розмірі 6 000 грн.

Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті

1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня

2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду

від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду

від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року

у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18,

від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого

2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Виходячи з принципів розумності та справедливості, складності справи та її значення для ОСОБА_2 , Верховний Суд вважає визначений заявником розмір витрат на правову допомогу в сумі 6 000 грн на стадії касаційного провадження обґрунтованим та доведеним, а тому заява про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає задоволенню.

Доводи Львівської міської ради щодо неспівмірності заявлених витрат із складністю справи та наданим адвокатом обсягом послуг не знайшли свого підтвердження.

Керуючись статтями 127, 137, 141, 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника ОСОБА_2 - адвоката Лойфера Антона Едуардовича, про поновлення пропущеного строку задовольнити.

Поновити ОСОБА_2 строк, встановлений для подання доказів понесення судових витрат у зв`язку з переглядом в суді касаційної інстанції справи № 463/1955/18.

Заяву представника ОСОБА_2 - адвоката Лойфера Антона Едуардовича про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом Львівської міської ради до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», приватне підприємство «Сімтакс», приватне підприємство «Західно-Український паливний дім», товарна біржа «Наша», приватний нотаріус Юріяк Михайло Іванович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, задовольнити.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6 000 (шість тисяч) гривень.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді: Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян С. Ф. Хопта В. В. Шипович