Постанова

від 17.01.2024 по справі 463/1955/18

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/1955/18 Головуючий у 1 інстанції: Мармаш В.Я.

Провадження № 22-з/811/217/22 Доповідач в 2 інстанції: Шеремета Н.О.

ПОСТАНОВА

/ДОДАТКОВА/

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Крайник Н.П., Цяцяка Р.П.

секретаря: Цьони С.Ю.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови усправі за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року, -

ВСТАНОВИВ:

в квітні 2018 року Львівська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , треті особи: Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради, Львівське комунальне підприємство «Львівелектротранс», Приватне підприємство «Сімтакс», Приватне підприємство «Західно-Український паливний дім», Товарна біржа «Наша», приватний нотаріус Юріяк Михайло Іванович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності.

Рішенням Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року позов Львівської міської ради задоволено.

Витребувано на користь територіальної громади міста Львова в особі Львівської міської ради з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 1/2 нежитлового приміщення (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 105862746101) та ОСОБА_1 1/2 нежитлового приміщення (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 105862746101) та зобов`язано ОСОБА_3 , ОСОБА_1 повернути вказане майно за актом приймання-передачі територіальній громаді міста Львова в особі Львівської міської ради.

Скасовано державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 на 1/2 нежитлового приміщення (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 105862746101) та ОСОБА_1 на 1/2 нежитлового приміщення (літ. А-1) загальною площею 272,7 кв.м. на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер майна 105862746101).

Стягнуто із ОСОБА_3 , ОСОБА_1 на користь Львівської міської ради по 1762 грн. з кожного сплаченого судового збору.

Рішення суду оскаржила представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 14 вересня 2022 року касаційну скаргу Львівської міської ради та касаційну скаргу Управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради залишено без задоволення, постанову Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року залишено без змін.

Додатковою постановою Верховного Суду від 15 листопада 2022 року стягнуто з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу 6000 грн.

07 жовтня 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулася із заявою про ухвалення додаткової постанови.

В обгрунтування заяви покликається на те, що при розгляді справи в суді першої інстанції подані докази понесення відповідачем ОСОБА_1 судових витрат, пов`язаних з розглядом справи на загальну суму 59 085,24 грн., однак, у зв`язку з тим, що позовні вимоги задоволено, питання про розподіл цих витрат не вирішувалося. Стверджує, що наявні підстави для стягнення судових витрат з позивача на рахунок відповідача, оскільки постановою Львівського апеляційного суду від 17 травня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції. Зазначає, що у випадку скасування або зміни судового рішення у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Вказує, що за подання апеляційної скарги ОСОБА_1 сплачено судовий збір в розмірі 5 286,00 грн., який за результатами розгляду справи повинен бути розподіленим між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. З наведених підстав просить стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 59 085,24 грн. понесених витрат на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи в суді першої інстанції та 5 286.00 грн. судового збору, який сплачено за подання апеляційної скарги.

В судове засідання не з`явилися сторони, хоча були належним чином повідомлені про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, тому відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Оскільки текст додаткової постанови складено 17 січня 2024 року, то незважаючи на те, що судове засідання призначене на 15 січня 2024 року, датою ухвалення додаткової постанови є саме 17 січня 2024 року.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи заяви, колегія суддів приходить до висновку, що заява підлягає до часткового задоволення з огляду на таке.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до п. п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI судовий збір при поданні апеляційної скарги на рішення суду сплачується в розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п. п. 6 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року за №3674-VI за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору встановлюється в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З матеріалів справи вбачається, що при поданні апеляційної скарги на рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір в розмірі 5286,80 грн., що підтверджується квитанцією № 46530 від 01 березня 2020 року (т. 3 а.с. 63).

Враховуючи, що апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задоволено, рішення Личаківського районного суду м. Львова від 28 січня 2020 року скасовано та ухвалено постанову, якою в задоволенні позовних вимог Львівської міської ради відмовлено, з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 5286,80 грн.

Звертаючись із заявою про ухвалення додаткового рішення у справі, крім стягнення судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 5286,80 грн., заявник просив також стягнути витрати на професійну правничу допомогу, понесені у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, в розмірі 59 085,24 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З матеріалів справи вбачається, що 25 червня 2019 року між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» укладено договір про надання правової допомоги № 7/2019, за умовами якого адвокатське об`єднання зобов`язується за плату надавати клієнту правову допомогу в порядку та на умовах, що визначені цим договором.

Згідно з п. 2.1 договору про надання правової допомоги № 7/2019 від 25 червня 2019 року правова допомога за цим договором полягає у наданні клієнту правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, представництві інтересів клієнта у судах України загальної юрисдикції усіх інстанцій, а також в інших державних органах, органах державної виконавчої служби, перед приватними виконавцями, фізичними та юридичними особами, складанні заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Розмір гонорару обчислюється з урахуванням складності правового питання та/або справи (провадження), витраченого часу на надання правової допомоги, інших істотних обставин та узгоджується сторонами у додатках або додаткових угодах до цього договору (п. 3.2 договору про надання правової допомоги № 7/2019 від 25 червня 2019 року).

Згідно з додатком до договору про надання правової допомоги № 7/2019 від 25 червня 2019 року розмір гонорару за надання правової допомоги становить 50 000 грн.

Квитанцією до прибуткового касового ордера № 017 від 31 липня 2019 року підтверджується адвокатським об`єднанням «СмартЛекс» від ОСОБА_1 прийнято 50 000 грн. на підставі договору про надання правової допомоги № 7/2019 від 25 червня 2019 року.

Актом приймання-передання наданої правової допомоги, складеним 02 грудня 2019 року, сторони погодили, що за час представництва інтересів ОСОБА_1 у цивільній справі № 463/1955/18 йому надана правова допомога, що полягає у правовому аналізі наданих документів щодо предмету спору, ознайомленні з матеріалами справи, підготовці пропозицій щодо способів захисту його прав, підготовці клопотання про зустрічне забезпечення, участь в судових засіданнях, підготовці письмових пояснень, за надання якої на умовах попередньої оплати клієнтом сплачено 50 000 грн.

Крім того, у вищезазначеному акті приймання-передання наданої правової допомоги сторони передбачили фактичні витрати на транспортне сполучення, понесені адвокатським об`єднанням у зв`язку з наданням правової допомоги, в розмірі 7 434,24 грн.

28 січня 2020 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала доповнення до клопотання про розподіл судових витрат, зазначивши, що оголошення перерви в судовому засіданні зумовлює понесення додаткових витрат на транспортне сполучення в розмірі 1 651,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на транспортне сполучення, пов`язаних з переїздом представника відповідача з міста Києва до міста Львова для участі в судових засіданням відповідачем надано квитки на залізничний транспорт та авіаквитки.

Звертаючись до суду першої інстанції із заявою про стягнення витрат на правничу допомогу, заявник просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на правничу допомогу в розмірі 59085,24 грн., і складовою цієї суми є витрати, пов`язані з переїздом представника до суду першої інстанції.

Статтею 138 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони. Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та її представникові сплачується іншою стороною компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять - пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати. Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників є окремим видом судових витрати та не є витратами на професійну правничу допомогу.

Аналіз змісту частини першої статті 138 ЦПК України свідчить про те що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, несуть сторони, а в матеріалах справи відсутня заява ОСОБА_1 про компенсацію йому витрат, пов`язаних з переїздом його представника до іншого населеного пункту для участі в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з позивача на користь відповідача заявлених ним фактичних витрат на транспортне сполучення, понесених у зв`язку з наданням йому правничої допомоги, в розмірі 9 085,24 грн., які включені ним до витрат на правничу допомогу.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Разом з тим, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

Подібний правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20) та від 16 червня 2021 року у справі № 640/4126/19 (провадження № 61-14735св20).

Для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат

Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан сторін.

Такі висновки зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №755/9215/15-ц.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).

Подаючи в суді першої інстанції заперечення щодо стягнення витрат на правничу допомогу, Львівська міська рада вважає, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, з наданим адвокатом обсягом послуг, не відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру. Крім того зазначає, що не надано доказів, що при визначені розміру гонорару адвоката враховано витрачений адвокатом час на надання послуг з правничої допомоги, оскільки акт приймання-передання наданої правової допомоги не містить часу, затраченого адвокатом на надання правничої допомоги.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з врахуванням того, чи виник у заявника обов`язок зі сплати таких витрат та чи та чи була їх сума обґрунтованою і не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалено рішення, всі витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на правничу допомогу або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені нормами процесуального законодавства, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Подібний правовий висновок викладено у додатковій постанові Верховного Суду від 19 січня 2023 року у справі № 345/136/18.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини даної справи, її складність, незмінність правової позиції сторін у справі, відсутність необхідності вивчення адвокатом додаткових джерел права, законодавства, що регулює спір у справі, обсяг наданих послуг з правничої допомоги, принцип співмірності судових витрат, обґрунтування заявником розміру цих витрат, критерій реальності адвокатських витрат, ту обставину, що відшкодуванню підлягають лише витрати, які мають розумний характер, а також враховує клопотання Львівської міської ради про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи вищенаведене, клопотання Львівської міської ради про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів доходить висновку про те, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони, та їх стягнення становить надмірний тягар для Львівської міської ради, як фінансується, в основному, за рахунок місцевого бюджету, що суперечить принципу розподілу таких витрат, а тому вважає, що розмір судових витрат на професійну правничу допомогу слід зменшити.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 підлягають відшкодуванню витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним в суді першої інстанції, в розмірі 10000.00 грн., що відповідає критеріям виправданості, розумності та справедливості.

Керуючись ст.ст. 141, 270 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про ухвалення додаткової постанови- задовольнити частково.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 5286,80 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Стягнути з Львівської міської ради на користь ОСОБА_1 10000.00 грн. судових витрат за надання професійної правничої допомоги в суді першої інстанції.

В задоволенні решти вимог заяви - відмовити.

Додаткова постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення додаткової постанови.

Додаткова постанова складена 17.01.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: Н.П. Крайник

Р.П. Цяцяк