Рішення

від 10.11.2022 по справі 153/104/22

ЯМПІЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2022 р. Справа153/104/22

Провадження2/153/83/22-ц

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Швеця Р.В.

за участю секретаря судового засідання Побережної Т.М.

позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Жигала Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області у місті Ямпіль Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» про стягнення боргу,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» про стягнення боргу. Свої вимоги мотивує тим, що 29 квітня 2018 року між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем Товариством з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» укладено договір підряду на вирощування соняшника. Відповідно до умов договору позивач виконав роботи по вирощуванню насіння соняшника та на підставі актів прийому-передачі насіння соняшника: від 20.09.2018 на суму 9645,41 долара США, що еквівалентно 267081,40 гривень, передав відповідачеві насіння соняшника, загальною вагою 12947,8 тон; від 25.09.2018 на суму 8570,9 долара США, що еквівалентно 237328,22 гривні, передав відповідачеві насіння соняшника, загальною вагою 11720 тон; від 30.09.2018 на суму 6261,7 долара США, що еквівалентно 173386,47 гривень, передав відповідачеві насіння соняшника, загальною вагою 8194,4 тон. Однак, станом на січень 2022 року відповідач в порушення умов договору не провів розрахунок з позивачем в сумі 677796,09 гривень за вирощену та поставлену продукцію згідно договору та актами прийому-передачі. Тому позивач просить стягнути з відповідача на його користь вказану заборгованість в сумі 677796,09 гривень, а також відповідно до ст.3 Закону України«Про відповідальністьза несвоєчасневиконання грошовихзобов`язань» стягнути пеню в розмірі 120424,87 гривень за період прострочення виконання грошового зобов`язання, згідно ст.ст.536, 625ЦК України стягнути3%річних врозмірі 62115,83гривні таінфляційні збиткив розмірі138473,74гривні,а такожстягнути витратипо сплатісудового збору.

12.05.2022 через систему «Електронний суд» на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, вх.№2398, в якому відповідач зазначає про те, що позовні вимоги не визнає, вважає їх необґрунтованими та недоведеними та просить відмовити в позові, посилаючись на те, що між сторонами дійсно було укладено договір підряду на вирощування соняшника. Позивач взяв на себе зобов`язання виростити насіння соняшника кондитерського, яке мало відповідати конкретним якісним показникам. При цьому, у випадку невідповідності такого насіння будь-якому з показників, відповідач мав право відмовитися від прийняття такої продукції. У вказаному договорі ціна продукції не була узгоджена, позивач жодних доказів середньої ціни на аналогічний товар суду не надав, а тому вимоги про стягнення основного боргу в сумі 677796,09 гривень, а, отже, і похідні вимоги про стягнення 3% річних та пені є недоведеними, належними, допустимими, достовірними та достатніми. Позивачем не надано суду доказів завчасного повідомлення відповідача про готовність партій продукції до здавання-передачі, доказів участі у прийманні-передачі представника відповідача з належними повноваженнями, доказів визначення усіх якісних показників продукції. Надані позивачем акти приймання-передачі насіння соняшника від 25.09.2018, 20.09.2018 та 30.09.2018 не відповідають вимогам ч.ч.1,2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», оскільки у них не зазначено хто саме (ПІБ, посада) прийняв від імені відповідача передану позивачем продукцію, акти не містять печатки ТОВ «СТ КАЙРОС», яка використовується у господарській діяльності в обов`язковому порядку (у тому числі, печатка міститься на договорі та додатках до нього), до актів не додано довіреності або іншого документа, який надавав повноваження представнику на підписання таких актів без використання печатки підприємства. Тобто, надані позивачем акти приймання-передачі насіння соняшника від 25.09.2018, 20.09.2018 та 30.09.2018 містять недоліки, які перешкоджають можливості ідентифікувати ТОВ «СТ КАЙРОС» як особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій, на підтвердження яких такі акти оформлялись. Позивачем не надано суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження прийняття відповідачем у власність продукції в рахунок належного виконання позивачем зобов`язання та погодження ціни продукції.

Умови договору розрізняють доставку продукції на склад відповідача з метою проведення досліджень на предмет відповідності якісним показникам для вирішення питання щодо подальшого прийняття продукції у власність, узгодження її ціни або відмови від продукції, від прийняття продукції вже безпосередньо у власність відповідачем на умовах договору. Будь-яких узгоджень щодо вартості неліквідної продукції сторони шляхом переговорів не досягли. Згідно цінової довідки СИО-в №000022 від 17.02.2021 року Одеської торгово-промислової палати України про закупівельні ціни в гривнях України за 1 тону на жовтень 2018 року на насіння соняшника врожаю 2018 року з ПДВ - 9700-10200грн. при умові постачання ЕХW, а оскільки позивач не є платником ПДВ, відтак, ціна на насіння соняшника складала 8083,33-8500грн. за 1 тону. Позивач не є суб`єктом підприємницької діяльності і укладаючи договір діяв як фізична особа, тому підстави для стягнення на його користь пені відсутні.

Відповідач вважає заявлені позовні вимоги в розмірі 998810,53 грн. необґрунтованими та недоведеними. Просить суд відмовити ОСОБА_1 у задоволені позову у повному обсязі.

30.05.2022 позивачем подано відповідь на відзив, вх.№2656, у якій позивач зазначив, що актами приймання-передачі насіння соняшника від 20.09.2018, 25.09.2018, 30.09.2018 підтверджується факт прийняття відповідачем насіння соняшника кондитирського по кількості та якості, а також за цінами зазначеними в них. Також факт отримання продукції від позивача підтверджується листом ТОВ «СТ КАЙРОС» за вих.№41/11 від 30.12.2018. Твердження відповідача стосовно безпідставності визначання ціни продукції із розрахунку долари США до гривневого еквіваленту є безпідставними. Погоджуючи умови договору, сторони домовилися, що валютою платежу є національна валюта, а підписуючи акти прийому-передачі, що валютою боргу є «умовні одиниці». Долучена відповідачем довідка Одеської регіональної торгово-промислової палати №СИО-в №000022 від 17.02.2021 р. не заслуговує на увагу, оскільки в ній наведено цінову політику на «насіння соняшнику», а позивач виростив та передав відповідачу «кондитерський соняшник».

10.06.2022 за вх.№2880 через систему «Електронний суд» на адресу суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідача вказав, що надані позивачем акти приймання-передачі насіння соняшника від 25.09.2018, від 20.09.2018 та від 30.09.2018 не відповідають вимогам законодавства, оскільки у них не зазначено, хто саме (ПІБ, посада) від імені відповідача підписав ці акти. Вказані акти не містять печатки ТОВ «СТ КАЙРОС», посилань на реквізити договору та інформації щодо передачі саме кондитерського соняшника. До актів не додано довіреності або іншого документа, який надавав повноваження представнику на підписання таких актів без використання печатки підприємства. Вважає безпідставним твердження позивача про те, що насіння соняшника, яке вказане в актах приймання-передачі насіння соняшника, це саме насіння соняшника кондитерського. Його якісні характеристики не відповідають ані умовам договору, ані ДСТУ 7011:2009, саме тому надана позивачем цінова довідка №СИО-в №000120 від 17.05.2021 не заслуговує уваги, оскільки в ній вказана ціна на соняшник кондитерський. Вважає заявлені позовні вимоги необґрунтованими та недоведеними.

В судовому засіданні позивач та його представник адвокат Жигала Л.В., позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. Зазначили, що позивачем належним чином виконувались умови договору, технологічний процес вирощування кондитерського соняшника контролювався представником відповідача ОСОБА_2 , з яким і проводились розрахунки за насіння, техніку, посів, культивацію, збір врожаю, тощо. Вирощена ним продукція була прийнята представниками відповідача по кількості та якості на місці збору урожаю на полі по актах приймання-передачі, в якому і було погоджено вартість такого насіння з врахуванням якісних та кількісних характеристик, ціна в актах приймання-передачі визначена в умовних одиницях як долари США, оскільки саме така валюта використовувалась при попередніх розрахунках по виконанню умов договору. Також представник позивача звернув увагу суду на лист ТОВ «СТ КАЙРОС», яким відповідач визнав факт отримання ним продукції від ОСОБА_1 . На задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача пені в розмірі 120424,87 гривень не наполягали.

Представник відповідачаТОВ «СТКАЙРОС» всудове засіданняжодного разуне з`явився.Про дату,час тамісце судовогорозгляду справибув повідомленийу порядку,встановленому ст.ст.128,130ЦПК України.

Заяви, клопотання: клопотання представника позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції; клопотання представника позивача про долучення документів; клопотання представника відповідача про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження; письмові пояснення представника позивача; заява представника позивача про виклик свідків; клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи.

Інші процесуальні дії у справі: відкриття загального позовного провадження у справі та призначення підготовчого судового засідання; відкладення підготовчого засідання; задоволення клопотання представника позивача про участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду; часткове задоволення клопотання представника відповідача, відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження у справі; закриття підготовчого провадження, задоволення клопотання представника позивача про виклик свідків та призначення справи до судового розгляду по суті; відкладення розгляду справи, про що постановлено ухвали окремими документами.

Судом встановлені такі фактичні обставини та зміст спірних правовідносин:

Із показань свідка ОСОБА_3 встановлено, що йому відомо про те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «СТ КАЙРОС» був укладений договір на поставку соняшника. В 2018 році ТОВ «СТ КАЙРОС» збирало врожай соняшника в Ямпільському районі на полях, належних ОСОБА_1 . Були складені акти прийому-передачі соняшника ТОВ «СТ КАЙРОС» від ОСОБА_1 . Від ТОВ «СТ КАЙРОС» був представник ОСОБА_2 , який був агрономом і організовував збір соняшника та складав акти прийому-передачі, де визначались якісні показники продукції, а також визначалась ціна в умовних одиницях, а саме як долари США. Крім того, від ТОВ «СТ КАЙРОС» ще були інші представники, але хто саме підписував акти прийому-передачі, він не пам`ятає. Розрахунок відбувався готівкою.

Із показань свідка ОСОБА_4 встановлено, що його поле знаходиться поруч із полем ОСОБА_1 . Він також займався вирощенням соняшника. Представник від ТОВ «СТ КАЙРОС» ОСОБА_2 укладав договори підряду, посіву та обробітку і збору врожаю соняшника із ОСОБА_1 .

Із показань свідка ОСОБА_2 встановлено, що він працював у ТОВ «СТ КАЙРОС» з 2016 по 2018 рік включно неофіційно, був посередником. В квітні 2018 року позивач ОСОБА_1 уклав договір з ТОВ «СТ КАЙРОС» на вирощування соняшника кондитерського з посівного матеріалу замовника, дослівно змісту договору він не пам`ятає. Знає, що позивач повинен був виростити соняшник кондитерський, а ТОВ «СТ КАЙРОС» мав купити його. Він особисто був присутній при посіві соняшнику, його вирощуванні та збиранні, дивився за процесом, а саме: як сіяли насіння, як воно росте, робив фото. Посівний матеріал був замовника, який привозили самостійно, або надсилали ОСОБА_5 поштою і він привозив його. Сіяли також самі, привозячи для цього техніку. Про кількість виданого посівного матеріалу і кількість прийнятого були відповідні документи. Під час збору врожаю ТОВ «СТ КАЙРОС» наймало комбайни, автомобілі, а потім насіння відвозили в м. Одесу. При зборі врожаю були присутні представники товариства з м. Одеса, зокрема, лаборант, який робив аналізи соняшнику, у кожного окремо визначали якість насіння соняшника. Перед тим, як збирати соняшник, він виїжджав на поле, міряв вологу насіння. Акти прийому-передачі заповняв представник з ТОВ «СТ КАЙРОС, який сидів на вагах і приймав. Зазначив, що умовна одиниця, яка зазначена в договорах, на його думку це долар США. Розрахунок з людьми здійснювався як в гривнях, так і в доларах США. Він підтверджує той факт, що позивач ОСОБА_1 вирощував соняшник кондитерський. Йому відомо, що не зі всіма людьми, які вирощували насіння соняшника, розрахувалися, оскільки зерно соняшника було спорчене. Після збору врожаю у 2018 році його було звільнено, мотивуючи тим, що насіння погане і в майбутньому тут більше не будуть вирощувати соняшник кондитерський.

Із копії договору підряду на вирощування соняшника від 29.04.2018 та копії рекомендацій до вирощування соняшнику кондитерських сортів за схемою 280х70х30 встановлено, що між ТОВ «СТ КАЙРОС» (замовник по договору) та ОСОБА_1 (підрядник по договору) укладено договір підряду на вирощування соняшника, відповідно до умов якого позивач зобов`язався на власний ризик та за власний рахунок виконати роботи по вирощуванню в 2018 році на власних (орендованих) посівних площах та з використанням власних матеріально-технічних і людських ресурсів, з посівного матеріалу відповідача або за окремою письмовою домовленістю з матеріалу позивача та виключно за технологією, що надана відповідачем, результатом яких є вирощене насіння соняшника кондитерського (продукція за договором), а замовник (відповідач) зобов`язався прийняти і оплатити виконані підрядником роботи (продукцію) (а.с.13-18).

Із копії листа ТОВ «СТ КАЙРОС», вих.№41/11 від 30.12.2018, встановлено, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що вирощена ним продукція не відповідає узгодженим кількісно-якісним характеристикам при укладенні договору (калібр, натура, вологість). У зв`язку з тим, що прийти до порозуміння та встановлення реальної вартості продукції не змогли, тому станом на поточну дату ТОВ «СТ КАЙРОС» запропонував встановити вартість вирощеної продукції, враховуючи її якісні показники, в розмірі 8000 гривень за 1 (одну) тону продукції за вирахуванням ваги будь-яких сорних домішків та неякісної продукції, її вологи та послуг третіх осіб, сплачених за нього ТОВ «СТ КАЙРОС» (а.с.20).

Із копії акта прийому-передачі насіння соняшника від 20.09.2018 встановлено, що позивач ОСОБА_1 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 12947,8 кг, «чистою» вагою 11860,1 кг на загальну суму 9645,41 «у.е.» (а.с.10).

Із копії акта прийому-передачі насіння соняшника від 25.09.2018 встановлено, що позивач ОСОБА_1 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 8194,4 кг, «чистою» вагою 7538,7 кг на загальну суму 6261,7 «у.е.» (а.с.11).

Із копії акта прийому-передачі насіння соняшника від 30.09.2018 встановлено, що позивач ОСОБА_1 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 11720 кг, «чистою» вагою 10665,2 кг на загальну 8570,9 «у.е.» (а.с.12).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, показання свідків, дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Відповідно до ст.11ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 12ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 76ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч.1 ст.95 ЦПК України).

Відповідно до ст.79ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку доказам у вказаній справі, суд бере до уваги лише ті докази, які стосуються предмета та підстав позову, тобто, якими підтверджується наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

За змістом статті 509ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.ст.6, 627ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 639ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з ч.1 ст.837 ЦК України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається з умов договору підряду від 29.04.2018, позивач зобов`язався на власний ризик та за власний рахунок виконати роботи по вирощуванню у 2018 році на власних (орендованих) посівних площах та з використанням власних матеріально-технічних і людських ресурсів, з посівного матеріалу відповідача або за окремою письмовою домовленістю з матеріалу позивача та виключно за технологією, що надана відповідачем, результатом яких є вирощене насіння соняшника кондитерського (продукція за договором), а замовник (відповідач) зобов`язався прийняти і оплатити виконані підрядником роботи (продукцію).

Також умовами договору передбачено обсяг та види робіт, що виконуються підрядником для вирощування насіння соняшника - комплекс агротехнічних робіт, включаючи поверхневу обробку ґрунту, передпосівну культивацію, посів із мінеральними добривами, підгодовування в період вегетації, боротьба із шкідниками, проведення видових та сортових прополювань, жнива, інші заходи, необхідні для одержання високого врожаю, із передачею результатів роботи у вигляді вирощеного врожаю соняшника (продукції) замовнику (п.2.1. договору), якісні характеристики продукції (п.3.2. договору) та право замовника відмовитись від продукції за цим договором у випадку невідповідності її якісних показників вимогам договору чи законодавства України (п.3.5. договору), умови виконання робіт (розділ 4 договору).

Згідно п. 5.2. договору продукція, яка відповідає якісним вимогам п.3.2. договору, за вирахуванням ваги будь-яких сорних домішків та неякісної продукції, викупається замовником за середньо ринковою (середньостатистичною) ціною на аналогічну продукцію в період узгодження її сторонами з 20 вересня 2018 року по 01 жовтня 2018 року.

Продукція, що не відповідає вимогам п.3.2. цього договору, повністю або частково викупається виключно за бажанням замовника за додатково узгодженою ціною і умовами (п.5.3. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору оплата за продукцію, вирощену за умовами цього договору проводиться замовником в національній валюті гривні, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок підрядника до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до п.5.8. договору, у випадку, якщо продукція не відповідає вимогам замовника, чинного законодавства і пункту 3.2. цього договору, сторони не дійдуть згоди щодо вартості продукції в термін, згідно п.5.2. договору, або підрядник відмовляється від послуг замовника по доведенню продукції до належної якості (кондиційності), підрядник зобов`язаний до 05 жовтня 2018 року самостійно і за свій рахунок вивезти продукцію зі складу замовника та сплатити останньому вартість доставки продукції з поля до складу, зберігання, розвантаження-навантаження, послуг лабораторії та інших послуг, які були фактично надані.

На виконання договірних зобов`язань позивач на підставі актів прийому-передачі насіння соняшника від 20.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 12947,8, «чистою» вагою 11860,1 кг на загальну суму 9645,41 «у.е.»; від 25.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 11720, «чистою» вагою 10665,2 кг на загальну суму 8570,9 «у.е.»т та від 30.09.2018 передав відповідачу насіння соняшника «фактичною» вагою 8194,4, «чистою» вагою 7538,7 кг на загальну суму 6261,7 «у.е.» (а.с.10-12).

Вказані акти містять заповнені графи «клієнт Слідзевський 30га» та «клієнт Слідзевський», «замовник ТОВ «СТ Кайрос», «послуги комбайна 30Гах1500-45000грн.», дата «20.09.2018 р.», «25.09.2018 рік» та «30.09.2018 р.», регіон «Вінниця», «марка, державний номер DAF НОМЕР_1 »; «марка, державний номер IVECO НОМЕР_2 », а також визначено вагу тари «24800», «12100» та «24040», масу брутто «38140», «26420» та «35760», фактичну вагу з вирахуванням відсотків по натурі «6993,8» та з вирахуванням відсотків по натурі та вологості «320,3», «325» та «330» а також показники вологості, засміченості, фракції (3,8%, 3,2-3,8%) та натури, відповідно.

Відповідачем заперечується факт підписання актів приймання-передачі насіння соняшника повноважною особою та факт погодження вартості прийнятого насіння соняшника по вказаних актах приймання-передачі продукції.

Як вбачається з оглянутих в судовому засіданні оригіналів актів приймання-передачі, з показань свідків та пояснень позивача, під час приймання-передачі кожної партії насіння соняшника та підписання відповідних актів, сторонами узгоджено ціну зданої позивачем та прийнятої відповідачем продукції з врахуванням якісних та кількісних показників насіння соняшника.

При цьому суд зазначає, що у випадку невідповідності насіння соняшника будь-якому з показників, визначених умовами договору чи вимогам чинного законодавства, відповідач мав право відмовитись від прийняття такої продукції, однак, відповідачем продукція була прийнята, завантажена на власний транспорт, доставлена на склад відповідача, що не заперечується відповідачем.

Відтак, суд зазначає, що даними актами підтверджується факт прийняття відповідачем насіння соняшника кондитерського (продукції) по кількості та якості, а також погодження ціни прийнятого соняшника, про що свідчить підпис представника відповідача у актах прийому-передачі.

При цьому, суд критично ставиться до тверджень ТОВ «СТ КАЙРОС» у відзиві щодо визначення некондиційності продукції та неузгодження ціни отриманої продукції, оскільки приймання-передача продукції здійснена по актах приймання-передачі продукції представником відповідача на полі, при прийнятті продукції представником відповідача проведено відповідні заміри по якісних та кількісних характеристиках насіння соняшника, такі якісні та кількісні характеристики покладено в основу обчислення вартості отриманого соняшника.

Окрім того, як встановлено в судовому засіданні приймання та завантаження відповідачем насіння соняшника кондитерського відбувалось в один день в декількох підрядників на один транспортний засіб, відтак, доводи відповідача, про те, що в контексті умов договору необхідно розрізняти доставку продукції на склад відповідача з метою проведення досліджень на предмет відповідності якісним показникам для вирішення питання щодо подальшого прийняття продукції у власність, узгодження її ціни або відмови від продукції, тощо, від прийняття продукції вже безпосередньо у власність відповідачем на умовах договору, суперечить вимогам ст.ст.632, 691 ЦК України, відповідно до яких приймання-передача продукції здійснювалась на полі під час збирання врожаю, при цьому у кожній партії соняшнику замовником (відповідачем) визначається якісні показники, на підставі яких визначено ціну продукції.

Доказів проведення повторного дослідження якісних характеристик насіння соняшника кондитерського, отриманого від ОСОБА_1 , та його невідповідність вимогам умов договору чи чинного законодавства матеріали справи не містять, натомість відповідач у листі зазначає лише про некондиційність отриманого насіння, однак, дані показники були відомі представнику відповідача на момент прийняття продукції та визначення її вартості, відтак, посилання відповідача в листі на ту обставину, що вже після відвантаження продукції на склад відповідача стало відомо про некондиційність насіння, що вплинуло на його вартість не заслуговують на увагу.

Що стосуєтьсядоводів відповідачащодо підписув актахнеповноважного представникавідповідача,то судзазначає,що згіднопоказів свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вбачається, що акти приймання-передачі насіння соняшника від імені ТОВ «СТ КАЙРОС» підписувались працівниками вказаного товариства. Листом ТОВ «СТ КАЙРОС» №41/11 від 30.12.2018 за підписом директора Бабина О.А., який скріплений печаткою товариства, відповідач підтвердив факт отримання від ОСОБА_1 продукції по договору - насіння соняшника кондитерського, тобто відбулось наступне визнання юридичною особою правочину щодо приймання-передачі насіння соняшника від ОСОБА_1 . Інших актів приймання-передачі продукції від позивача до ТОВ «СТ КАЙРОС» відповідачем до матеріалів справи не долучено.

Окрім того, суд критично оцінює доводи відповідача в тій частині, що позивачу листом від 30.12.2018 року було запропоновано встановити справедливу ціну за некондиційну продукцію в розмірі 8000 гривень за 1 тонну, яка визначена з урахуванням середніх цін за аналогічну продукцію, на підтвердження чого до матеріалів справи долучено цінову довідку від 17.02.2021 Одеської регіональної Торгово-промислової палати про середні ціни на аналогічну продукцію у відповідний період 2018 рік, оскільки вказана довідка містить інформацію про закупівельну ціну насіння соняшника, однак, як за умовами договору, результатом виконаних робіт підрядника є вирощене насіння соняшника кондитерського, тобто сорту насіння соняшника, вирощування якого проводиться за спеціальною технологією, та вартість якого є значно вищою.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.692ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами статей 525, 526, 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.610ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.524ЦК України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Згідно з ч.2 ст.533 ЦК України, якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Судом встановлено, що згідно актів прийому-передачі насіння соняшника від 20.09.2018, 25.09.2018 та 30.09.2018 ТОВ «СТ КАЙРОС» заборгувало позивачу 24478,01 доларів США, що в перерахунку на гривні за офіційним курсом НБУ на 31.12.2018 (1 долар США - 27,69 грн.) становить 677 796,09 грн.

На підставі викладеного вище та встановлених у справі обставин, зокрема доведеності факту прийняття відповідачем продукції від позивача та погодження її вартості з урахуванням якісних та кількісних показників, ненадання відповідачем належних та допустимих доказів проведення повторного дослідження якісних характеристик насіння соняшника кондитерського, отриманого від позивача ОСОБА_1 , та його невідповідність вимогам умов договору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основого боргу в розмірі 677796,09 гривень підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення 3 % річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 62115,83 гривень за період 01.01.2019 по 20.01.2022 та інфляційних збитків за період 01.01.2019 по 20.01.2022 в розмірі 138473,74 гривні.

Відповідно до частини першої статті 612ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України, кваліфікує як порушення зобов`язання.

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст.536 ЦК України).

Відповідно до частини другої статті 625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних збитків та 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У статті 625Цивільного кодексуУкраїни визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Аналогічні висновки викладено Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц.

Враховуючи, що судом на підставі поданих доказів були встановлені обставини прострочення виконання відповідачем зобов`язань з оплати виконаних робіт, вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних збитків, нарахованих на підставі ч.2 ст.625 ЦК України, ґрунтуються на нормах закону, а тому позовні вимоги про стягнення 3 % річних за період з 01.01.2019 по 20.01.2022 в сумі 62115,83 гривень та інфляційних збитків за період січень 2019 грудень 2021 року в розмірі 138473,74 гривні підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої позовної вимоги про стягнення 120424,87 гривень пені, обчисленої відповідно до ст.3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», суд зазначає наступне:

Частинами 1, 3 ст.549ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.551ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом.

Тобто, розмір пені за порушення грошових зобов'язань встановлюється в договорі за згодою сторін або актом цивільного законодавства. Якщо правочин не містить в собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову, що пеня нараховується згідно чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом. Оскільки умовами договору не встановлено розміру пені за порушення виконання грошового зобов'язання замовника, а даний Закон України«Про відповідальністьза несвоєчасневиконання грошовихзобов`язань» регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, де суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності, а оскільки ОСОБА_1 не є суб`єктом підприємницької діяльності і, укладаючи та виконуючи договір діяв як фізична особа, тому підстави для стягнення на його користь пені відсутні. Тому, враховуючи вказані обставини, суд вважає в цій частині позовних вимог - відмовити.

Враховуючи вищевикладене, позов підлягає частковому задоволенню та з відповідача ТОВ «СТ КАЙРОС» слід стягнути на користь позивача ОСОБА_1 заборгованість в розмірі 878 385, 66 грн. з яких основний борг у сумі - 677796,09 грн., інфляційні збитки - 138473,74 грн. та 3% річних - 62115,83 грн.

Крім того, відповідно до п.3 ч.1 ст.141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, підлягає стягненню із відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволеної частини позовних вимог у розмірі 8783 (вісім тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 94 копійки, розрахованої за правилами простої математичної пропорції.

Керуючись ст.ст. 2-5, 7, 8, 10-13, 81, 83, 89, 90, 95, 133, 141, 247, 258, 259, 263 - 265, 268, 273, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» про стягнення боргу - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС», ЄДРПОУ 39306136, юридична адреса: 65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, 1/2, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , заборгованість в розмірі 878 385 (вісімсот сімдесят вісім тисяч триста вісімдесят п`ять) гривень 66 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» (ЄДРПОУ 39306136, юридична адреса: 65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, 1/2) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 судовий збір в розмірі 8783 (вісім тисяч сімсот вісімдесят три) гривні 94 копійки.

У решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Вінницького апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СТ КАЙРОС» ЄДРПОУ 39306136, юридична адреса: 65031, м.Одеса, вул.Миколи Боровського, 1/2.

Повний текст рішення складено 21.11.2022.

Суддя Р.В. Швець