Ухвала

від 10.11.2022 по справі 755/10600/22

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 755/10600/22

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"10" листопада 2022 р. суддя Дніпровського районного суду міста Києва

Гаврилова О.В., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Громадянської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисенко Г.О. з позовом до Громадянської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії.

Згідно заявлених вимог, представник позивача просить суд:

1.визнати протиправним та скасувати наказ №40-ГП/2022, виданий Громадською організацією «Масив садівничих товариств «Дружба» про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника голови правління за п. 4 ст.40 КЗпП України за прогул без поважних причин;

2.поновити ОСОБА_1 на посаді заступника голови правління громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» з 22 вересня 2022 року;

3.стягнути з Громадської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 42 509,40 грн, компенсацію за 10 днів невикористаної відпустки у розмірі 13 248,00 грн, середній заробіток за час вимушеного прогулу, що станом на 17 жовтня 2022 року становить суму 14 220,00 грн без урахування обов`язкових податків та зборів, з урахуванням збільшення розміру на день прийняття рішення;

4.зобов`язати Громадську організацію «Масив садівничих товариств «Дружба» нарахувати на суму заробітної плати ОСОБА_1 за період з 01 січня 2022 року по 21 вересня 2022 року єдиний соціальний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в порядку ч.2 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та сплатити цю суму єдиного соціального внеску на відповідний рахунок органу доходів і зборів за місцем обліку, подати до державних органів відповідні фінансові звітності.

Вказану позову заяву було передано в провадження судді Гаврилової О.В. на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали поданої позовної заяви, вважаю, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України, з огляду на наступне.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.175 ЦПК України, позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

В роз`ясненнях, викладених у Постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 р. «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» зазначено, що суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний Суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин та підстав також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше, - для визначення предмета доказування по даній справі.

Підстави позову становлять обставини (фактична підстава), якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу, і норми права (юридична підстава), які у своїй сукупності дають право особі звернутися до суду з позовними вимогами до відповідача.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Проте позов містять взаємовиключні вимоги, а саме: вимога про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та компенсації за невикористану відпустку (правова підстава позову - ст. 116 КЗпП України) суперечить вимогам про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, оскільки положеннями статті 116 КЗпП України передбачений обов`язок роботодавця провести повний розрахунок при звільнені працівника, проте позивач оспорює законність свого звільнення.

Отже викладені в позовній заяві вимоги суперечать одна одній та підлягають уточненню позивачем (представником позивача), виходячи з того, за захистом якого саме права позивач звертається до суду.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України, до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єктів та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору, регулюються положеннями Закону України «Про судовий збір».

Платником судового збору виступає особа (фізична або юридична), яка звертається до суду ( ст.2 Закону України «Про судовий збір»).

Як убачається, зі змісту позову, остання містить три вимоги немайнового характеру: визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі й зобов`язання вчинити дії та вимоги майнового характеру про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку і середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Пільги щодо сплати судового збору, визначені у статті 5 Закону України «Про судовий збір».

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Правові засади і гарантії здійснення громадянами України права розпоряджатися своїми здібностями до продуктивної і творчої праці визначено Кодексом законів про працю України (відповідно до преамбули цього Кодексу).

Згідно із ч. 1 ст. 3 та ст. 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.

Так, відповідно до ч.1 ст. 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються із ч.1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Водночас згідно зі статтею 1 Конвенції «Про захист заробітної плати» №95, ухваленої генеральною конференцією Міжнародної організації праці та ратифікованої Україною 30 червня 1961 року, термін «заробітна плата» означає, незалежно від назви й методу обчислення, будь-яку винагороду або заробіток, які можуть бути обчислені в грошах і встановлені угодою або національним законодавством, що їх роботодавець повинен заплатити працівникові за працю, яку виконано чи має бути виконано, або за послуги, котрі надано чи має бути надано.

У Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/2013 у справі № 1-13/2013 Конституційний Суд України зазначив, що поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків, а також дійшов висновку, що під заробітною платою, що належить працівникові, необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, установлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.

Таким чином, заробітною платою є винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець (власник або уповноважений ним орган підприємства, установи, організації) виплачує працівникові за виконану ним роботу (усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який спрямований на захист прав незаконно звільнених працівників і нараховується у розмірі середнього заробітку, а не оплати за фактично виконану ним роботу.

Водночас структура заробітної плати визначена ст. 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, виплати в рамках грантів, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні ст.2 Закону України «Про оплату праці», тому не входить до структури заробітної плати.

З огляду на викладене, пільга щодо сплати судового збору, передбачена п.1 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.

Наведене відповідає висновку стосовно застосування приписів пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» при вирішенні спору про стягнення з роботодавця аналогічних сум у виді середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному у постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №226/168/15-ц (провадження № 6-1121цс16), який підтримано висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові №910/4518/16 від 30 січня 2019 року.

Інших документів, які б надавали позивачу пільги щодо сплати судового збору згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір», матеріали позовної заяви не містять.

Вимога про зобов`язання вчинити дії також не входить до вимог, визначених п.1 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Положеннями пунктів 1 та 2 ч.1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та складає 992,40 грн.; за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб (1 відсоток ціни позову, але не менше 992,40 грн та не більше 12 405,00 грн).

Зі змісту вимог ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Отже, на виконання ухвали суду, позивач має надати суду оригінал платіжного документа про сплату судового збору за вимогою про зобов`язання вчинити дії в розмірі 992,40 грн та за вимогою про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 992,40 грн.

При зверненні з позовом до Дніпровського районного суду міста Києва судовий збір сплачується за наступними реквізитами: рахунок №UA478999980313141206000026005, код банку отримувача №899998, отримувач ГУК у м.Києві/Дніпров.р-н/, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783.

З огляду на викладене, відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України, позовна заява підлягає залишенню без руху, позивачу необхідно в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути зазначені в ній недоліки. Для усунення недоліків позовної заяви позивач (представник позивача) має подати до суду позовну заяву в новій редакції з урахуванням наведених в даній ухвалі недоліків щодо її змісту, виклавши обставини та зміст позовних вимог у спосіб, що забезпечить поновлення прав позивача та у спосіб, передбачений законом, усунувши наведені вище суперечності. Також долучити оригінал платіжного документа про сплату судового збору в розмірі 1 984,80 грн - за вимогами про зобов`язання вчинити дії та про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

На підставі викладеного та керуючись статтями 2, 4, 175, 177, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,-

постановив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Громадянської організації «Масив садівничих товариств «Дружба» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації за невикористану відпустку, середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов`язання вчинити дії - залишити без руху та запропонувати позивачу в десятиденний строк з дня отримання копії ухвали усунути вищезазначені недоліки.

У випадку неусунення недоліків, заява вважається неподаною і повертається заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

С у д д я