Ухвала

від 17.11.2022 по справі 242/1208/22

ДИМИТРОВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 242/1208/22

ЄУН 242/1208/22

Провадження № 2/226/521/2022

УХВАЛА

про відмову в відкритті провадження

17 листопада 2022 року суддя Димитровського міського суду Донецької області Клепка Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_1 до Селидівського міського суду Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої внаслідок бездіяльності судової влади, -

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого на підставі ордеру про надання правничої допомоги від 26.11.2021 року діє адвокат Сакун В.А., звернувся з позовом до Селидівського міського суду Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю судової влади. В обґрунтування вимог зазначив, що ще на початку 2019 року позивач звернувся до Селидівського міського суду з позовом про визнання заповіту недійсним. Рішенням Селидівського міського суду, ухваленим 16.01.2020 та залишеним без змін Донецьким апеляційним судом, в задоволенні позову було відмовлено. Постановою Верховного Суду від 13.01.2020 вказані судові рішення були скасовані, а справу направлено для розгляду до суду першої інстанції, яким рішення у справі дотепер не прийнято. 04.07.2022 позивач, отримавши судову повістку СМС-повідомленням, прибув до Селидівського міського суду, де його повідомили, що судді Селидівського міського суду правосуддя не здійснюють. Посилаючись на бездіяльність суду як у мирний, так і у воєнний час, яка фактично зводиться до невиправданої тривалості судового розгляду його справи, що не дозволяє йому ефективно захистити свої права, чим йому спричиняється моральна шкода, яка полягає у відчутті несправедливості, розгубленості і незахищеності, позивач просить суд на підставі ст.1176 ЦК України стягнути з Державної казначейської служби України на його користь 1000 000 грн.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 26.10.2022 підсудність зазначеної справи визначена за Димитровським міським судом Донецької області.

Як слідує з позовної заяви, суть позову зводиться до оскарження діяльності суду, пов`язаної з розглядом судової справи, яка не знаходить свого вирішення протягом тривалого часу, що охоплюється поняттям «здійснення правосуддя».

Разом з тим, оскарження діянь суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їхніх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони, відповідно, були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді). Наведеної правової позиції притримується Велика Палата Верховного Суду у постановах від 8 травня 2018 року у справі №521/18287/15-ц (пункти 36, 39, 40, 78-80 постанови), від 21 листопада 2018 року у справі №757/43355/16-ц (пункти 30, 37, 39, 61-65 постанови), від 29 травня 2019 року у справі №489/5045/18 (пункт 25 постанови), а також Касаційний адміністративний суд Верховного Суду у постанові від 31 липня 2019 року у справі №636/5534/15.

Отже, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем або іншою особою, яка бере участь у цивільній справі. Це можливо лише у випадках, коли суд (суддя) виступає як звичайна установа (особа), а не як орган (особа), що здійснює правосуддя. Заяви та скарги, спрямовані на притягнення суду (судді) як відповідача, не підлягають розгляду в суді першої інстанції, оскільки законом передбачено інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя. Оскарження дій суду щодо здійснення правосуддя шляхом подачі позову до іншого суду є порушенням принципу незалежності суду та суддів та засобом впливу на них.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20.11.2019 року у справі №454/3208/16-ц, позовні вимоги про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), а також вимоги про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій не можуть розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Позовні вимоги про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду, можуть бути предметом розгляду у випадках, передбачених статтею 1176 ЦК України.

У разі надходження позовної заяви з вимогами про визнання незаконними пов`язаних з розглядом судової справи дій/бездіяльності суду (судді чи посадових осіб суду), про зобов`язання суду (судді) до вчинення певних процесуальних дій або про відшкодування завданої незаконними діями чи бездіяльністю суду (судді) шкоди з підстав, не передбачених статтею 1176 ЦК України, суд відмовляє у відкритті провадження у справі (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Аналогічний висновок міститься і в п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», згідно роз`яснень якого виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

Приймаючи до уваги вище наведене, вважаю за необхідне на підставі п.1 ч.1 ст. 186 ЦПК України у відкритті провадження у справі відмовити.

Залучення або незалучення у позовній заяві до участі у цій справі у якості співвідповідача Державної казначейської служби України чи її територіального органу, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (пункт 44) та у постанові від 25 березня 2020 року № 641/8857/17 (пункт 64), на висновок суду про відмову у відкритті провадження у цій справі не впливає, оскільки у спорах про стягнення з держави коштів, зокрема і про стягнення відшкодування завданої шкоди, немає необхідності визначати відповідачем Державну казначейську службу України або її територіальний орган. Останні зобов`язані виконати відповідне рішення суду незалежно від їхньої участі у розгляді справи за позовом до держави.

Керуючись п.1 ч. 1 ст.186 Цивільного процесуального Кодексу, суддя-

УХВАЛИЛА:

У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_2 , до Селидівського міського суду Донецької області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої бездіяльністю правосуддя, відмовити

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання її суддею і може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її постановлення.

Суддя Л.І.Клепка