Ухвала

від 21.11.2022 по справі 591/1304/21

ЗАРІЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.СУМ

Справа №591/1304/21

Провадження № 2/591/2171/22

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 листопада 2022 року м. Суми

Зарічний районний суд м. Суми у складі :

головуючого судді Северинової А.С.,

з участю секретаря судового засідання Рудь В.В,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Суми цивільну справу №591/1304/21 за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів, -

в с т а н о в и в :

У лютому 2021 року Сумська міська рада звернулась з вказаним позовом до ОСОБА_3 , у якому просить стягнути з відповідача на її користь безпідставно набуті кошти в розмірі 191745грн 92коп. за бездокументарне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01 січня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на приписи статті 1212 ЦК України та зазначає, що земельна ділянка площею 0,0570 га, кадастровий номер 5910136300:02:008:0010 за адресою: АДРЕСА_1 використовується відповідачем з порушенням вимог земельного законодавства. Відповідач, розробивши технічну документацію, не звернулась до позивача для укладання договору оренди даної земельної ділянки. З моменту набуття відповідачем права власності на нежитлове приміщення право користування земельною ділянкою нею не оформлено, право оренди не зареєстровано, орендна плата за користування земельною ділянкою не сплачується. Про необхідність належного оформлення відповідачем користування земельною ділянкою ОСОБА_3 була повідомлена листом про порушення земельного законодавства, у якому їй запропоновано оформити договір оренди нової земельної ділянки з Сумською міською радою.

Посилаючись на обставини того, що ухилення відповідача від оформлення права користування земельною ділянкою комунальної власності призводить до втрати Сумською міською територіальною громадою коштів, які відповідач мала би сплатити за звичайних умов у вигляді орендної плати, позивач просить стягнути з ОСОБА_3 на його користь безпідставно набуті кошти в розмірі 191 745 грн 92коп. за бездокументарне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01січня 2018 року по 31 жовтня 2020 року.

Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2021 року позов Сумської міської ради задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Сумської міської ради безпідставно набуті кошти в розмірі 191745грн 92 коп. за бездокументарне використання земельної ділянки без оформлення договору оренди за період з 01 січня 2018 року по 31 жовтня 2020 року. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради 2270 грн витрат по сплаті судового збору.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10 жовтня 2022 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення задоволено. Скасовано заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 13 вересня 2021року у справі за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів. Призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

У поданій заяві про перегляд заочного рішення відповідачка вказує, що вона є суб`єктом підприємницької діяльності фізичною особою підприємцем і дана обставина підтверджується відповідними відомостями з Єдиного державного реєстру фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та громадських формувань. Крім того, вищевказане нерухоме майно, що належить їй на праві власності і яке розташоване на спірній земельній ділянці вона використовує у своїй господарській діяльності під салон-магазин з продажу меблів, а також здає їх в оренду. Оскільки спірні правовідносини у цій справі за своєю суттю є господарсько-правовими, відповідно, даний спір не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, оскільки є господарським. Посилаючись на вказані обставини, відповідачка просить закрити провадження у даній справі на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України.

У поданих письмових запереченнях Сумська міська рада заперечує щодо наведених обставин. Позивач зазначає, що наявність у будь-якої фізичної особи статусу підприємця не означає, що всі його юридично значимі дії вчинені такою особою як підприємцем, тобто у господарських правовідносинах. Зокрема, опис об`єкта нерухомого майна як нежитлове приміщення, площею 334,8кв.м/салон-магазин по продажу меблів не визначає, що правовідносини бездокументарного використання земельної ділянки комунальної власності були господарсько-правовими. Крім того, відповідачці надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у користування як громадянці. Цільове призначення земельної ділянки за своєю правовою суттю не впливає на форму відносин використання такої земельної ділянки, а отже, не є беззаперечним свідченням того, що відносини між сторонами є господарсько-правовими.

В підготовчому судовому засіданні представник відповідачки ОСОБА_3 адвокат Мазнєва С.Г. підтримала подане клопотання та просила закрити провадження у справі. Представник позивача Сумської міської ради Заїка І.В. заперечував проти закриття провадження у справі.

Заслухавши думку представників сторін, дослідивши обставини справи, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з електронного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна нежитлове приміщення, площею 334,8кв.м/салон-магазин по продажу меблів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , виданого виконкомом Сумської міської ради від 25грудня 2006 року (а.с. 9-10).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 05 серпня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:02:008:0010 площею 0,0570 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності (а.с. 17).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 в період з 14 серпня 2002 року до 20 березня 2012 року була зареєстрована як фізична особа підприємець, 20 березня 2012 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_3

17 грудня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи підприємця ОСОБА_3 (а.с. 163, 221-226).

Листом від 14 травня 2020 року за №06-01-16/986 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача ОСОБА_3 про необхідність належного оформлення користування нею земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також було запропоновано оформити договір оренди нової земельної ділянки з Сумською міською радою, оскільки укладений в 2007 році договір оренди земельної ділянки закінчився 04 грудня 2012 року та не був продовжений шляхом підписання додаткової угоди (а.с. 11).

Відповідно до розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 19 листопада 2020 року № 06.01-16/2728 місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 у сумі 191745 грн 92 коп. (а.с. 14).

Статтями 124, 125 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

Частиною першою статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При визначенні предметної та/або суб`єктної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих Цивільного кодексу України (далі ЦК України), Господарського кодексу України (далі ГК України), іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Статтею 42 Конституції України визначено, що кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Це ж право закріплене й у статті 50 ЦК України, відповідно до якої, право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Частиною другою статті 50 ЦК України визначено, що фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Статтею 1 ГК України визначено, що цей Кодекс визначає основні засади господарювання в Україні і регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва підприємцями (статті 2, 3 ГК України).

Отже, фізична особа, яка виявила бажання реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки суб`єкта господарювання.

Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, чи виступає фізична особа сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Зазначений правовий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03липня 2019 року у справі № 916/1261/18 (провадження № 12-37гс19).

Судом встановлено, що предметом спору у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів (неодержаного доходу) за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості відповідача. Отже, до моменту належного оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташовані ці об`єкти, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди (закінчення строку дії договору і не укладення додаткової угоди на новий строк) та не отримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондекційними.

Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав сплатити за користування землею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.

З доданих до позовної заяви документів вбачається, що в 2007 році між відповідачкою, яка на той час була зареєстрована як фізична особа-підприємець, та Сумської міською радою було укладено договір земельної ділянки, строк дії якого закінчився 04 грудня 2012 року (а.с. 11).

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку, що зобов`язання ОСОБА_3 виникли з орендних правовідносин, оскільки договір оренди земельної ділянки був укладений із відповідачкою, як з фізичною особою-підприємцем і ФОП ОСОБА_3 не повернула земельну ділянку орендодавцю та продовжує її використовувати. За таких обставин, даний спір щодо стягнення безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу орендодавця) за використання такої земельної ділянки належить розглядати в суді господарської юрисдикції, так як правовідносини виникли з господарського договору з фізичною особою-підприємцем.

Подібних висновків дійшов також Верховний Суд у постанові від 12 липня 2021 року у справі №925/854/20.

Таким чином, оскільки спірні правовідносини в справі є господарсько-правовими, а тому наявні підстави для закриття провадження у справі.

На підставі викладеного, керуючисьст. 255 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Закрити провадження у справі за позовом Сумської міської ради до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвала суду може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.

Суддя А.С. Северинова