Постанова

від 07.02.2023 по справі 591/1304/21

СУМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 лютого 2023 року м.Суми

Справа №591/1304/21

Номер провадження 22-ц/816/157/23

Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),

суддів - Кононенко О. Ю. , Собини О. І.

за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,

сторони:

позивач Сумська міська рада,

відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Сумської міської ради

на ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2022 року в складі судді Северинової А.С., постановленої у м. Суми, повний текст якої складено 21 листопада 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

26 лютого 2021 року Сумська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів.

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2022 року закрито провадження у даній справі.

В апеляційній скарзі Сумська міська рада, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу про закриття провадження у справі, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Сумська міська рада зазначила, що матеріалами справи підтверджується, що Сумською міською радою надавався дозвіл на формування земельної ділянки саме як фізичній особі, а не як суб`єкту підприємницької діяльності, що підтверджується рішенням Сумської міської ради від 02 листопада 2016 року № 1366-МР «Про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 17 грудня 2020 року (на момент звернення позивача до суду) припинила свою підприємницьку діяльність. За даними, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань основним та єдиним видом діяльності відповідача було: 68.20 «Надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна». Таким чином, між Сумською міською радою та громадянкою ОСОБА_1 (фізичною особою) не могли виникнути підприємницькі відносини з оренди земельної ділянки та її не повернення Сумській міській раді. Проте у громадянки ОСОБА_1 (фізичної особи) виникли перед Сумською міською радою зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави. Тобто, виникли цивільні правовідносини, пов`язані з використанням нею земельної ділянки комунальної власності, на якій розташовано її нерухоме майно, яке належить громадянці ОСОБА_1 , а не правовідносини, пов`язані із здійсненням ОСОБА_1 підприємницької діяльності та неповерненням нею земельної ділянки після спливу строку її оренди.

Вказує, що цивільні права та обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності на нерухоме майно, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.

Від відповідача відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача адвоката Мазнєвої С.Г., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що відповідно до відомостей з електронного Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна нежитлове приміщення, площею 334,8 кв.м/салон-магазин по продажу меблів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, НОМЕР_1 , виданого виконкомом Сумської міської ради від 25 грудня 2006 року (т. 1 а.с. 9-10).

Згідно з витягом з Державного земельного кадастру від 05 серпня 2020 року земельна ділянка з кадастровим номером 5910136300:02:008:0010, площею 0,0570 га для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , знаходиться у комунальній власності (т. 1 а.с. 17).

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, ОСОБА_1 в період з 14 серпня 2002 року до 20 березня 2012 року була зареєстрована як фізична особа-підприємець, 20 березня 2012 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1

17 грудня 2020 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 163).

Листом від 14 травня 2020 року за № 06.01-16/986 Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради повідомив відповідача ОСОБА_1 про необхідність належного оформлення користування нею земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , а також було запропоновано оформити новий договір оренди земельної ділянки з Сумською міською радою, оскільки укладений в 2007 році договір оренди земельної ділянки закінчився 04 грудня 2012 року та не був продовжений шляхом підписання додаткової угоди (т. 1 а.с. 11).

Відповідно до розрахунку Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 19 листопада 2020 року № 06.01-16/2728 місцевий бюджет не отримав дохід за користування відповідачем земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , у сумі 191745 грн 92 коп. (т. 1 а.с. 14).

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання ОСОБА_1 виникли з орендних правовідносин, оскільки договір оренди земельної ділянки був укладений із відповідачем, як з фізичною особою-підприємцем і ФОП ОСОБА_1 не повернула земельну ділянку орендодавцю та продовжує її використовувати, а тому дійшов висновку, що даний спір щодо стягнення безпідставно збережених коштів (недоотриманого доходу орендодавця) за використання такої земельної ділянки належить розглядати в суді господарської юрисдикції, так як правовідносини виникли з господарського договору з фізичною особою - підприємцем.

Колегія суддів погоджується із висновком суду, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 24 Цивільного кодексу України людина як учасник цивільних відносин вважається фізичною особою.

У статтях 25, 26 цього ж Кодексу передбачено, що здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження та припиняється у момент її смерті. Усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно із частиною 2 статті 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Пунктом 1 частини 1 статті 20 цього ж Кодексу визначено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Критеріями належності справи до господарського судочинства за загальними правилами є одночасно суб`єктний склад учасників спору та характер спірних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Ознаками господарського спору є, зокрема: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Кожна фізична особа має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом (стаття 42 Конституції України). Це право закріплено й у статті 50 ЦК України, у якій передбачено, що право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом, має фізична особа з повною цивільною дієздатністю.

Відповідно до частини 2 статті 50 ЦК України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур не позбавляється статусу фізичної особи, а набуває до свого статусу фізичної особи нової ознаки суб`єкта господарювання. Вирішення питання про юрисдикційність спору залежить від того, виступає фізична особа - сторона у відповідних правовідносинах як суб`єкт господарювання чи ні, та від визначення цих правовідносин як господарських.

Предметом спору у цій справі є стягнення безпідставно збережених коштів (неодержаного доходу) за фактичне користування без належних на те правових підстав земельною ділянкою, на якій розміщені об`єкти нерухомості відповідача.

Між тим, слід зазначити, що з доданих до позовної заяви документів вбачається, що в 2007 році між відповідачем, яка на той час була зареєстрована як фізична особа-підприємець, та Сумською міською радою було укладено договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився 04 грудня 2012 року (т. 1 а.с. 11).

Правовідносини, які виникли між сторонами у справі, є господарсько - правовими, оскільки зобов`язання ОСОБА_1 виникли з орендних правовідносин, так як договір оренди земельної ділянки був укладений із відповідачем, як з фізичною особою-підприємцем і ФОП ОСОБА_1 не повернула земельну ділянку орендодавцю та продовжує її використовувати. На час звернення позивача з позовом відповідач є фізичною особою підприємцем, нерухомість магазин, яка розміщена на земельній ділянці, використовується останньою в підприємницькій діяльності, цільове призначення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, при обрахуванні суми позову позивач застосував розмір відсотку від нормативно-грошової оцінки для земельних ділянок комерційного призначення. Даних обставин представник позивача в суді апеляційної інстанції не заперечував.

Посилання апелянта, що цивільні права та обов`язки фізичної особи, зокрема, право власності на нерухоме майно, набуваються та здійснюються в порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи, і що між Сумською міською радою та громадянкою ОСОБА_1 (фізичною особою) не могли виникнути підприємницькі відносини з оренди земельної ділянки та її не повернення Сумській міській раді, не можуть бути підставою для скасування судового рішення, оскільки висновків суду першої інстанції не спростовують. У даному випадку спір між сторонами має розглядатись в порядку господарського судочинства.

Аргументи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про необґрунтованість ухвали, а стосуються переоцінки доказів.

Доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки судове рішення правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, апеляційний суд не вбачає підстав для його скасування, а тому колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Сумської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Зарічного районного суду м. Суми від 15 листопада 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і на неї може бути подана касаційна скарга протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Повне судове рішення складено 08 лютого 2023 року.

Головуючий - В. І. Криворотенко

Судді: О. Ю. Кононенко

О. І. Собина