Постанова

від 14.11.2022 по справі 505/496/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/8109/22

Справа № 505/496/17

Головуючий у першій інстанції ПавловськаГ.В.

Доповідач Полікарпова О. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.11.2022 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі

головуючого судді Полікарпової О.М.,

суддів: Базіль Л.В., Воронцової Л.П.,

за участю секретаря Кузьміч Г.Р.,

розглянувши апеляційну скаргу адвоката Кресюна Василя Андрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 на рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приморська державна нотаріальна контора в м. Одеса, Кодимська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Головне управління держгеокадастру в Одеській області, Подільська районна державна адміністрація Одеської області про визнання заповітів нікчемними, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ

У березні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду із вказаним позовом в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог просив:

визнати нікчемними заповіти, складені ОСОБА_3 02 лютого 2001 року, посвідчені секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г., зареєстровані в реєстрі за №01 та за №03 та складений ОСОБА_4 02 лютого 2001 року, посвідчений секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г., зареєстрований в реєстрі за №02;

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 державним нотаріусом Кодимської районної державної нотаріальної контори Одеської області Налдіною М.М. 22 квітня 2005 року, зареєстроване в реєстрі за №1195 на спадкове майно ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з:

права на земельну частку (пай) в колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба народів» с. Нестоїта Котовського району Одеської області розміром 3,30 в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі, яке належало йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №031046, виданого Котовською райдержадміністрацією Одеської області 28.07.1996 року, згідно рішення №250/96 від 25 липня 1996 року та зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) за №48;

права власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СВК «Дружба народів» с. Нестоїта Котовського району Одеської області, яке належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД-XIV-XIII №001106, виданого Нестоїтською сільською радою 09 липня 2001 року;

грошових вкладів, що знаходяться в Ощадбанку №2823/02 села Нестоїта та №2823/058 м. Котовськ на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , з нарахованими процентами та компенсаціями, належних спадкодавцеві на підставі ощадних книжок (спадкова справа №9/2005);

визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 державним нотаріусом Котовської державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою М.В. 27 грудня 2012 року, зареєстроване в реєстрі за №1299, на спадкове майно ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , що складається з земельної ділянки, площею 1,95 гектарів, яка розташована на території Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки: 5122985100:01:003:0309 (спадкова справа 153/2009);

визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯБ №297532, виданий Котовською райдержадміністрацією Одеської області 01 лютого 2006 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі розпорядження Котовської райдержадміністрації Одеської області від 21 жовтня 2005 року за №543/А-2005 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,95 га., кадастровий номер земельної ділянки 5122985100:01:003:0345, яка розташована на території Нестоїтської сільської ради Подільського району (колишня назва Котовського району) Одеської області та скасувати його реєстрацію в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №010652500064;

визнати за ним, ОСОБА_2 , право на спадщину після його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 у вигляді права на Ѕ земельної частки (паю) в колективному сільськогосподарському підприємстві «Дружба народів» с. Нестоїта Котовського району Одеської області, розміром 3,30 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі, яке належало батькові на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №031046, виданого Котовською райдержадміністрацією Одеської області 28.07.1996 року, зареєстрованого в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 25 липня 1996 року за №48, як за спадкоємцем першої черги за законом;

визнати за ним право спільної часткової власності на спадкове майно його матері - ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 у вигляді: Ѕ частини земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,95 га., кадастровий номер земельної ділянки: 5122985100:01:003:0309, яка розташована на території Нестоїтської сільської ради Подільського району Одеської області, державний акт на право власності на земельну ділянку серії ОД № 041890, виданий 28 жовтня 2004 року, як за спадкоємцем першої черги за законом.

В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько - ОСОБА_3 , після смерті якого відкрилась спадщина на належні йому майнові права та майно, яке зазначено вище. На день своєї смерті батько постійно проживав та був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з ним постійно проживали та були зареєстровані він та його матір - ОСОБА_4 , яка була дружиною спадкодавця і якій на той час виповнився 81 рік, вона була пенсіонеркою та, відповідно до ст. 1241 ЦК України, мала право на обов`язкову частку у спадщині.

З огляду на викладене позивач вважає, що він та його матір фактично прийняли спадщину, як спадкоємці першої черги за законом.

Також спадкоємицею першої черги за законом, яка прийняла спадщину шляхом подачі до державного нотаріуса відповідної заяви про прийняття спадщини, протягом встановленого законом шестимісячного строку є його рідна сестра - ОСОБА_1 , яка є відповідачкою у справі.

11 січня 2005 року державним нотаріусом Кодимської районної державної нотаріальної контори Одеської області Налдіною М.М. була заведена спадкова справа за № 9/2005 після смерті його батька ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

22 квітня 2005 року цим нотаріусом його сестрі ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1195, на спадкове майно ОСОБА_3 , на підставі заповіту, посвідченого Нестоїтською сільською радою Котовського району 02 лютого 2001 року за №01.

Вважає, що зазначене свідоцтво про право на спадщину за заповітом є недійсним, так як ОСОБА_1 не повідомила нотаріуса про наявність інших спадкоємців. Крім того, у заповіті ОСОБА_3 , посвідченому секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г. 02 лютого 2001 року за реєстр. №1 та №03 не зазначені місце і час укладання заповіту, чим посадовою особою Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області порушені норми діючого на той час законодавства та п. 82 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.

Згодом, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його матір - ОСОБА_4 , яка на день смерті мешкала в с. Нестоїта Котовського району Одеської області.

Після смерті матері відкрилась спадщина на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.95 га., кадастровий номер земельної ділянки: 5122985100:01:003:0309, яка розташована за адресою: Одеська область, Котовський район, Нестоїтська сільська рада.

На день смерті матері він постійно проживав та був зареєстрований разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 , а тому фактично прийняв спадщину як спадкоємець першої черги. 26 березня 2009 року він звернувся до державного нотаріуса Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Пояцики М.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері. Також спадкоємицею після смерті матері є його рідна сестра ОСОБА_1 , яка прийняла спадщину шляхом подачі 30 квітня 2009 року заяви до державного нотаріуса про прийняття спадщини за заповітом, посвідченим секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Баркар Л.Г. 02 лютого 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №02.

27 грудня 2012 року державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою М.В. на підставі заповіту ОСОБА_4 , посвідченого секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Баркар Л.Г., 02 лютого 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №02, який рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2013 року визнаний недійсним, ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1299, а саме на земельну ділянку площею 1,95 гектарів, що розташована на території Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В листопаді 2016 року він, як спадкоємець першої черги за законом, звернувся до державного нотаріуса Шостої Одеської державної нотаріальної контори за отриманням свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно матері ОСОБА_4 , у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,95 та., але, в зв`язку з тим, що у нього був відсутній оригінал правовстановлюючого документу на зазначене спадкове майно, а також у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 вже одержала у державного нотаріуса 27 грудня 2012 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом, йому в цьому було відмовлено.

А в січні 2017 року йому було відмовлено у отриманні свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно батька - ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку з тим, що у нього були відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно, а також у зв`язку з тим, що відповідачка ОСОБА_1 22 квітня 2005 року вже одержала свідоцтво про право на спадщину на зазначене спадкове майно.

Вважає,що заповіти,складені йогобатьком ОСОБА_3 02лютого 2001року,посвідчені секретаремНестоїтської сільськоїради Котовськогорайону Одеськоїобласті ДобровольськоюЄ.Г.,зареєстровані вреєстрі зареєстр.№01та зареєстр.№03та заповіт,складений йогоматір`ю ОСОБА_4 02лютого 2001року,посвідчений секретаремНестоїтської сільськоїради Котовськогорайону Одеськоїобласті ДобровольськоюЄ.Г.,зареєстрований вреєстрі зареєстр.№02є нікчемними, авидані ОСОБА_1 на їхпідставі свідоцтвана правовласності -недійсними зтих підстав,що ОСОБА_1 не повідомиланотаріуса пронаявність іншихспадкоємців.Крім того,у заповітахне зазначенімісце ічас їхукладення,що є порушенням вимог щодо форми та порядку посвідчення заповіту.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане ОСОБА_1 27.12.2012 р. державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Поляковою М.В., зареєстроване за №1299 позивач вважає недійсним, так як рішенням Котовського міськрайсуду Одеської області від 12.04.2013 року заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Баркар Л.Г. 02.02.2001 року, на підставі якого видавалось оскаржуване свідоцтво, визнаний недійсним.

08.11.2019 року представник відповідачки надав заяву про застосування до уточнених позовних вимог ОСОБА_2 строку позовної давності та просив відмовити йому в позові у повному обсязі, оскільки ОСОБА_2 було відомо про існування заповітів, які склали його батьки 02.02.2001 року на ім`я дочки ОСОБА_1 ще з 2009 року та з 12.04.2013 року, коли один з заповітів, який склала мати - ОСОБА_4 02.02.2001 року за №2 і посвідчила секретар сільської ради ОСОБА_5 був визнаний судом недійсним.

Ухвалою суду від 24.04.2019 року, а також ухвалою суду від 11.12.2019 року у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кресюна В.А. про закриття провадження у справі на підставі п.3 ч. 1 ст.255 ЦПК України відмовлено.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, адвокат Кресюн Василь Андрійович, який діє від імені ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове, про задоволення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, зазначає про те, що судом неправильно застосовані норми спадкового права, оскільки визнання заповіту нікчемним без встановлення факту відсутності волевиявлення спадкодавця слід розцінювати як протиправне позбавлення права на мирне володіння майном.

Не відповідає таке вирішення спору і засадам справедливості, адже цим нехтується остання воля заповідача. Крім того, скасування заповіту через посвідчення його неуповноваженою посадовою особою органу місцевого самоврядування призводить до необґрунтованого покладення відповідальності за порушення посадовою особою законодавства, яке регулює порядок її діяльності, на заповідача та спадкоємців, які не зобов`язані бути обізнаними з процедурним законодавством, що є порушенням принципу поваги до волі заповідача та обов`язковості її виконання, а також неспівмірним втручанням держави у право спадкоємців за заповітом мирно володіти своїм майном.

Скаржник зазначає й про те, що спір за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на сертифікат на право на земельну частку (пай) в порядку спадкування після смерті ОСОБА_4 вже був вирішений за рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.11.2015 року, що є безумовною підставою для закриття провадження у справі в цій частині.

Також в апеляційній скарзі стверджується, що у судовому рішенні Апеляційного суду Одеської області від 03.08.2016 року встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину як після смерті батька, так і після смерті матері, оскільки отримала свідоцтва про право власності на спадщину, які ніким не оспорені, що на думку скаржника, є додатковою підставою для закриття провадження у справі щодо зазначених позовних вимог.

Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.

Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та законність постановленого у справі рішення, приходить до такого висновку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з нікчемності оспорюваних заповітів, оскільки вони не містять місця і часу їх укладання.

Крім того суд вважав, що заповіти складені ОСОБА_3 02 лютого 2001 року, зареєстровані в реєстрі за №01 та за №03 та ОСОБА_4 02 лютого 2001 року, зареєстрований в реєстрі за №02, посвідчені секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г., яка не була уповноважена вчиняти нотаріальні дії відповідно до ст.37 Закону України «Про нотаріат», а отже укладені з порушенням порядку їх посвідчення.

З огляду на наведене суд прийшов до висновку про те, що складені спадкодавцями ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь відповідачки ОСОБА_1 заповіти від 02 лютого 2001 року є нікчемними правочинами, а тому видані на їх підставі свідоцтва та державний акт на право власності на земельну ділянку, виданий на ім`я ОСОБА_1 є недійсними, що надає позивачу право на спадкування після смерті батьків за законом.

Проте суд апеляційної інстанції не може погодитись с таким висновком.

З наявних у справі доказів вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Нестоїта Котовського району Одеської області помер батько позивача та відповідачки - ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилась спадщина на належні йому права на майно, а саме:

- право на земельну частку (пай) в КСП «Дружба народів», с. Нестоїта Котовського району Одеської області, розміром 3,30 га в умовних кадастрових гектарах, без визначення цієї частки в натурі, яке належало йому на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ОД №031046, виданого Котовського райдержадміністрацією Одеської області 28 липня 1996 року;

- право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства СВК «Дружба народів», с. Нестоїта Котовського району Одеської області, яке належало спадкодавцеві на підставі свідоцтва про право власності на майновий пай члена колективного сільськогосподарського підприємства (майновий сертифікат) серії ОД-XIV-XIII № 001106, виданого Нестоїтською сільською радою 09 липня 2001 року;

- грошові вклади, що знаходились в Ощадбанку № 2823/02, с. Нестоїта та № 2823/058, м. Котовськ на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 , з нарахованими на них процентами та компенсаціями, належних спадкодавцеві на підставі ощадних книжок.

За життя, а саме 02.02.2001 року, ОСОБА_3 склав заповіти, якими належний йому пай (частку), що знаходиться на землях КСП «Дружба народів» Котовського району Одеської області розміром 3,30 га, який належить йому на підставі сертифікату серія ОД №031046 та належний йому на праві особистої власності жилий будинок з відповідною частиною господарчих будівель та усе майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, заповідав ОСОБА_1 . Заповіти посвідчені секретарем виконавчого комітету Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г., зареєстровані в реєстрі за № 01 та за № 03.

11 січня 2005 року Державним нотаріусом Кодимської районної державної нотаріальної контори Одеської області Налдіною М.М. була заведена спадкова справа після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 за № 9/2005 року.

22 квітня 2005 року цим же нотаріусом, на підставі заповіту, посвідченого Нестоїтською сільською радою Котовського району 02 лютого 2001 року за №01 ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за №1195, на спадкове майно ОСОБА_3 .

ІНФОРМАЦІЯ_4 в с. Нестоїта Котовського району Одеської області померла мати позивача та відповідачки - ОСОБА_4 .

Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй на праві приватної власності земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1.95 га., кадастровий номер земельної ділянки: 5122985100:01:003:0309, яка розташована за адресою: Одеська область, Котовський район, Нестоїтська сільська рада та була передана їй у приватну власність, державний акт серії ОД №041890 на право власності на земельну ділянку, виданий 26 жовтня 2004 року, зареєстрований в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за№ 010452500075.

Після її смерті Державним нотаріусом Котовської державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою М.В. була заведена спадкова справа.

26 березня 2009 року ОСОБА_2 звернувся до державного нотаріуса Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Пояцики М.В. з заявою про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 , як спадкоємець першої черги за законом.

27 грудня 2012 року державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою М.В., на підставі заповіту ОСОБА_4 , посвідченого секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Баркар Л.Г. 02 лютого 2001 року, зареєстрованого в реєстрі за №02 ОСОБА_1 було видане свідоцтво про право на спадщину за заповітом, яке зареєстровано в реєстрі за №1299, а саме на земельну ділянку площею 1,95 гектарів, що розташована на території Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 12.04.2013 року (справа 505/821/13-ц) заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Баркар Л.Г. 02 лютого 2001 року, зареєстрований в реєстрі за №02 на підставі якого державним нотаріусом Котовської районної державної нотаріальної контори Одеської області Поляковою М.В. визнаний недійсним

Однак рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 03.11.2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання за ним права власності на спадкове майно після смерті матері ОСОБА_4 , а саме сертифікат на право на земельну частку (пай) розміром 3,3 умовних кадастрових гектари. Цим рішенням встановлено, що хоча заповіт ОСОБА_4 , посвідчений секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Баркар Л.Г. 02 лютого 2001 року, зареєстрований в реєстрі за №02 визнаний недійсним, ОСОБА_4 в цей же день був складений ще один заповіт, зареєстрований за тим же номером, який вже був посвідчений секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г. і який не дійсним не визнавався.

Під час судового розгляду зазначеної вище справи було встановлено, що станом на 02.02.2001 року посаду секретаря Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області займала ОСОБА_6 , яка посвідчила заповіти, складені заповідачами ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Відповідно до архівної довідки №80/03-19 від 24.05.2021 року в документах архівного фонду №11 «Нестоїтська сільська рада, Котовського району Одеської області» у книгах протоколів сесій, виконкомів та рішеннях, прийнятих ними за період 1998-2001 роки значиться рішення про обрання ОСОБА_6 секретарем Нестоїтської сільської ради.

За змістом частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦК України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності.

Відповідно до пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України він застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснив, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватись судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно з частиною першою, другою статті 524 ЦК УРСР (був чинним на час складення оспорюваного заповіту) спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 534 ЦК УРСР передбачено, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до статті 45 ЦК УРСР недодержання форми угоди, якої вимагає закон, тягне за собою недійсність угоди лише в разі, якщо такий наслідок прямо зазначено в законі.

Згідно зі статтею 541 ЦК УРСР заповіт повинен бути укладений у письмовій формі з зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Проаналізувавши викладені норми, можна дійти висновку, що дійсним, тобто таким, що відповідає вимогам закону є заповіт, який посвідчений уповноваженою особою, яка мала на це право в силу закону, відсутні порушення його форми та посвідчення, волевиявлення заповідача було вільним і відповідало його волі.

Зі змісту оспорюваних заповітів вбачається, що вони посвідчені в с. Нестоїта Котовського району Одеської області 02.02.2001 року секретарем Нестоїтської сільської ради Добровольською Є.Г. (т.1, а.с. 93, 94, 95).

Отже висновок суду першої інстанції про невідповідність їх встановленій законом формі через незазначення місця і часу їх укладання спростовується матеріалами справи.

У статті 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (тут і далі в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) вказано, що посадова особа місцевого самоврядування особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження у здійсненні організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету. При цьому делеговані повноваженнями це повноваження органів виконавчої влади, надані органам місцевого самоврядування законом, а також повноваження органів місцевого самоврядування, які передаються відповідним місцевим державним адміністраціям за рішенням районних, обласних рад.

Відповідно до підпункту 5 пункту «б» частини першої статті 38 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження, зокрема вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів громадянського стану (за винятком виконавчих органів міських (крім міст обласного значення) рад).

Відповідно до частини четвертої статті 51 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» до складу виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради входить також за посадою секретар відповідної ради.

Секретар сільської ради може за рішенням ради одночасно здійснювати повноваження секретаря виконавчого комітету відповідної ради (частина четверта статті 50 Закону).

Відповідно до ст.25 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" в редакції чинній на час посвідчення заповіту, сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.

У силу п.п. 5 п. «б» ч. 1 цього Закону, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить вчинення нотаріальних дій з питань, віднесених законом до їх відання, реєстрація актів цивільного стану.

Таким чином, орган місцевого самоврядування уповноважений посвідчувати заповіти (крім секретних) осіб, які належать до територіальної громади, інтереси якої представляє цей орган місцевого самоврядування.

У розглядуваній справі встановлено, що оспорюваний заповіт посвідчено секретарем Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області Добровольською Є.Г., на яку рішенням цієї ради покладено функції секретаря виконавчого комітету.

При цьому в матеріалах справи відсутні відомості про будь-яких інших посадових осіб Нестоїтської сільської ради Котовського району Одеської області та її виконавчого комітету, які б були уповноважені посвідчувати заповіти.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 37 Закону України «Про нотаріат»

(в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту) у населених пунктах, де немає нотаріусів, посадові особи виконавчих комітетів сільських, селищних, міськихрад народних депутатів, окрім дій, передбачених у частині першій цієї статті, вчиняють також нотаріальні дії, зокрема, посвідчують заповіти.

Наведена вище норма закону містила пряму вказівку щодо покладення на посадових осіб виконавчих комітетів сільських рад, у випадку відсутності у такому населеному пункті нотаріусів, повноважень на вчинення нотаріальних дій. При цьому посилань на необхідність прийняття виконавчим комітетом рішень про наділення посадової особи такими повноваженнями зазначений законодавчий припис не містив.

Аналогічна за змістом норма була викладена у підпункті 1 абзацу другого пункту 82 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій посадовими особами виконавчих комітетів сільських, селищних, міських рад народних депутатівУкраїни, затверджених Міністерством юстиції України від 25 серпня 1994 року № 22/5 (в редакції, чинній на час посвідчення оспорюваного заповіту, далі Інструкція № 22/5).

Отже вчинення нотаріальних дій посадовою особою виконавчого комітету сільської ради, у випадку відсутності у населеному пункті нотаріуса, є здійсненням відповідним органом місцевого самоврядування (від імені якої діє її посадова особа) делегованих повноважень, наданих їм в силу закону.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Судувід 25 березня 2020 року у справі № 303/5126/18, від 02 червня 2021року у справі № 619/728/19-ц, від 17 листопада 2021 року у справі № 753/2062/20, від 31 серпня 2022 року у справі № 315/88/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 травня 2021 року в справі № 522/9893/17 звертала увагу, що свобода заповіту охоплює особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, перебуває під правовою охороною і після смерті заповідача.

Свобода заповіту, як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов`язковість її виконання.

Натомість кваліфікація заповіту як нікчемного із мотивів розширеного розуміння вимог до форми і порядку його посвідчення, порушить принцип свободи заповіту та по суті призведе до скасування вільного волевиявлення заповідача без можливості виразити свою волю шляхом складання іншого заповіту у зв`язку зі смертю.

У даній справі позивач просить встановити нікчемність оспорюваних ним заповітів через не додержання форми та порушення порядку їх посвідчення, при цьому не оспорює волевиявлення заповідачів, що має вирішальне значення в контексті викладеної вище правової позиції Великої Палати Верховного Суду.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що за встановлених обставин, оспорювані заповіти відповідають вимогам чинного на момент їх складення законодавства, а тому підстави для задоволення позову ОСОБА_2 відсутні.

Відповідно доч.1 ст.1301 ЦК України,свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Такі обставини оскаржуваним рішенням не встановлені.

Отже вимоги про визнання недійсними виданих на підставі оспорюваних заповітів свідоцтв про право на спадщину за заповітом, державного акту на право власності на земельну ділянку є похідними від вимог про встановлення нікчемності заповіту і оскільки відсутні підстави вважати заповіти нікчемними, перелічені позовні вимоги також задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про визнання за ним права на спадщину після його батька та права приватної спільної часткової власності на спадкове майно після смерті матері з таких підстав.

За змістом загальних положень спадкового право спадкування за законом має місце тоді, коли і оскільки не існує заповіту. Тобто, якщо фізична особа не залишила заповіту, або заповіт виявився недійсним, або відсутні умови, які зазначені у заповіті з умовою, або спадкоємці за заповітом не прийняли спадщину, або фізична особа розпорядилася лише частиною свого майна настає спадкування за законом.

У даній справі оспорювані заповіти є чинними і спадкоємець за заповітом прийняв спадщину, а тому відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спадкове майно.

Отже підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідно до ч.1 п.п.3,4 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи наведене вище, та оскільки доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України задовольняє апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове рішення про відмову у задоволенні позову.

На підставі викладеного та керуючись ст.367, 368, 374, 376, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу адвоката Кресюна Василя Андрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 13 липня 2022 року скасувати та постановити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 18.11.2022 року.

Судді Одеського апеляційного суду Полікарпова О.М.

Базіль Л.В.

Воронцова Л.П.