Ухвала

від 22.12.2022 по справі 505/496/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

22 грудня 2022 року

м. Київ

справа № 505/496/17

провадження № 61-12770ск22

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, Виконавчого комітету Куяльницької сільської ради Подільського району Одеської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Приморська державна нотаріальна контора в м. Одеса, Кодимська районна державна нотаріальна контора Одеської області, Головне управління держгеокадастру в Одеській області, Подільська районна державна адміністрація Одеської області про визнання заповітів нікчемними, визнання свідоцтва про право на спадщину недійсними, визнання державного акту на право власності на земельну ділянку недійсним, визнання права власності на спадкове майно,

ВСТАНОВИВ:

14 грудня 2022 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 рокуу вказаній справі.

Разом зі скаргою ОСОБА_1 подає клопотання про відстрочення сплати судового збору, в обґрунтування якого посилається на те, що перебуває у скрутному матеріальному становищі, внаслідок чого не має можливості сплатити судовий збір на час подання касаційної скарги. За таких підстав просить відстрочити сплату судового збору до закінчення касаційного перегляду справи.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Зважаючи на те, що позов пред`явлено у серпні 2017 року, судовий збір підлягає сплаті за ставками, встановленими законом станом на 01 січня 2017 року.

Порядок сплати та розмір судового збору визначено Законом України від 08 липня 2011 року «Про судовий збір», який набрав чинності 01 листопада 2011 року. При цьому з 15 грудня 2017 року набули чинності зміни до вказаного Закону України щодо сплати судового збору на підставі Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено, що з 01 січня 2017 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 1 600,00 грн.

Згідно із частиною третьою статті 6 Закону України «Про судовий збір» у разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Закон пов`язує сплату судового збору за подачу касаційної скарги незалежно від вирішення спору по суті.

Предметом позову у даній справі є шість вимог немайнового характеру (визнання нікчемними двох заповітів; визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом; визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку; визнання за позивачем права на спадщину після його батька; визнання за позивачем право спільної часткової власності на спадкове майно його матері.)

Таким чином, розмір судового збору за вимоги немайнового характеру - 3 840,00 грн, а за подання касаційної скарги - 7 680,00 грн (3 840,00 грн х 200%).

Враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

З доданих до клопотання матеріалів вбачається, що доходи за попередній календарний 2021 рік ОСОБА_1 складали в загальній сумі - 28 405,74 грн, що підтверджується копією довідки про отриману пенсію у 2021 році та відомостями з Державного реєстру осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 4 квартали 2021 року.

Таким чином, розмір судового збору (7 680,00 грн) за подання касаційної скарги перевищує 5 відсотків річного доходу заявника (1 420,29 грн).

За таких обставин клопотання про відстрочення сплати судового збору є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Разом із тим, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду, оскільки заявником порушено вимоги частини другої статті 389 ЦПК України та пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України, а саме не зазначено підставу (підстави) на якій (яких) подається касаційна скарга.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У випадку оскарження судових рішень з підстав невідповідності висновків суду постанові Верховного Суду, що не була врахована в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 1 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) або у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному у постанові Верховного суду (абзац 2 пункт 5 частини 2 статті 392 ЦПК України) у касаційній скарзі, крім відповідної постанови Верховного Суду, повинно бути зазначено відповідний пункт частини 2 статті 389 ЦПК України та обґрунтування і мотивування такої підстави.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини 4 статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини першу статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі необхідно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

Отже, у касаційній скарзі повинно бути зазначено конкретний (конкретні) пункт (пункти) частини другої статті 389 ЦПК України та/або пункт ( абзац та\або пункт) статей 392 та/або 411 ЦПК України який (які) відповідно до змісту касаційної скарги є підставою (підставами) подачі цієї касаційної скарги та обґрунтування (мотивування) наявності цієї підстави (підстав).

У касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

Посилання у касаційній скарзі на постанову Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» не є підставою для відкриття касаційного провадження згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України, оскільки постанови Пленуму ВСУ мають рекомендаційний характер.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, особі, яка подала касаційну скаргу необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено: підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав), а також копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення цих недоліків.

Керуючись статтями 185, 390, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відстрочити ОСОБА_1 сплату судового збору у розмірі 7 680,00 грн за подання касаційної скарги на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року до закінчення касаційного провадження у справі.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 14 листопада 2022 року у даній справі залишити без руху.

Надати заявнику для усунення зазначених вище недоліків строк, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, настануть наслідки передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Петров