Ухвала

від 14.11.2022 по справі 308/6014/20

УЖГОРОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 308/6014/20

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 листопада 2022 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі :

Головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області в м. Ужгород кримінальне провадження №308/6014/20, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019070000000089 від 22.12.2018 р. про обвинувачення:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженким. Івано-Франківськ, українки, громадянки України, мешканки АДРЕСА_1 , раніше не судимої,

у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України,-

за участі сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4

обвинуваченої ОСОБА_3

захисника обвинуваченої ОСОБА_5

представника потерпілого ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В:

До Ужгородськогоміськрайонного судуЗакарпатської області25.06.2020 року надійшов обвинувальнийакт укримінальному провадженні,внесеному доЄдиного реєструдосудових розслідуваньза №12019070000000089 від 22.12.2018 р. про обвинувачення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень,передбачених ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

Ухвалоюсуддівід07.07.2020 року обвинувальнийактувказаномукримінальному провадженні бувпризначенийдопідготовчогосудовогозасіданняна18.08.2020 року.

В підготовчому судовому засіданні, прокурор просив призначити судовий розгляд напідставіобвинувальногоакту,вважає,щообвинувальнийактскладенийіздотриманнямвимог ст.291КПКУкраїни,підставдлязакриттякримінальногопровадження,дляповерненняобвинувальногоакту прокурорунемає.Угоданеукладалася.

Захисник обвинуваченої ОСОБА_5 в судовому засіданні заявивклопотання, яке було подано у письмовому вигляді проповернення обвинувального актупрокурору,у зв`язку з чисельними недоліками обвинувального акту та невиконанням слідчим під час досудового розслідування частини процесуальних дій. Зокрема, зазначив, що в обвинувальному акті не висвітлені належним чином та в повному обсязі подія кримінального правопорушення (час, місце, та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), фактичні обставини містять взаємовиключні суперечності, висвітлені в обвинувальному акті фактичні обставини правопорушення не узгоджуються (суперечать між собою) із сформульованим в акті ОСОБА_3 обвинуваченням. Так, правова кваліфікація , згідно обвинувального акту, діяння ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27 - ч. 2 ст. 364 , ч.2 ст. 366 КК України не підтверджуєся фактичними обставинами справи, згідно того ж обвинувального акту. Фактичні обставини справи не наводять, а сформульоване обвинувачення не аргументує роль обвинуваченої як співучасника (співвиконавця), що виключає обгрунтованість наведення у правовій кваліфікації частини другої ст. 27 КК України. Правова кваліфікація в обвинувальному акті не відповідає фактичним обставинам справи та сформульованому обвинуваченню. Формулювання обвинувачення є суперечливим. Також зазначив, що в наданому до обвинувального акту реєстру матеріалів не вказано повністю відомості щодо руху (матеріалів) кримінального провадження, відомості щодо виділення (реєстрації) матеріалів кримінального провадження № 1201907000000089 із матеріалів кримінального провадження№ 42017071030000051. Також в наданому до обвинувального акту реєстрі не зазначено прийняття процесуальних рішень щодо закінчення досудового розслідування та щодо складення обвинувального акту, дати та часу прийняття таких процесуальних рішень. Також зазначив, що стороною захисту на досудовому розслідуванні було подано ряд скарг в порядку ст. 303 КПК України, які станом на момент проведення попереднього судового розгляду слідчим суддею не були розглянуті. Вважає, що без усунення даних недоліків призначення судового розгляду на підставі даного обвинувального акту не можливе та просив повернути обвинувальний акт прокурору, як такий, що не відповідає вимогам ст.ст. 110, 291 КПК України.

Окрім цього, захисник обвинуваченого в судовому засіданні заявивклопотання, яке було подано у письмовому вигляді про закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру. Клопотання мотивує тим, що 09.04.2020 року обвинуваченій ОСОБА_3 вручено повідомлення про підозру. 24.06.2020 року обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 направлено прокурором до Ужгородського міськрайонного суду тобто з пропуском двохмісячного строку, визначеного ст. 219 КПК України.

Наголосив на тому, що ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_7 від 10.04.2020 року по даному кримінальному провадженню встановлено, що строк досудового розслідування по кримінальному провадженню № 1201907000000089 закінчується 02.06.2020 року.

Згдіно ч. 5 ст. 219 КПК України, строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження, в порядку ст. 290 КПК України, не включаються в строки визначені ст. 219 КПК України. За таких обвставин, строк визначений ч. 3 ст. 219 КПК України, після повідомлення ОСОБА_3 про підозру, повинен був закінчитися 10.06.2020 року. Обвинувальний акт направлений прокурором до суду 24.06.2020 року, тобто через 14 каленарних днів після закінчення відповідного процесуального строку.

Обвинувачена ОСОБА_3 в судовому засіданні підтримала доводи захисника

Представник потерпілого ОСОБА_6 в судовому засіданні просила розглянути клопотання захисника обвинуваченого на розсуд суду.

Прокурор в судовому засіданні заперечив проти повернення обвинувального акту тапросив призначити обвинувальний акт досудовогорозгляду. Наголосив на тому, що обвинувальний акт відповідає вимогамст. 291 КПК України, зокрема такий містить, виклад фактичнихобставинкримінальногоправопорушення,які прокурорвважає встановленими, правовукваліфікаціюкримінального правопорушеннязпосиланням на положення законуі статті (частинистатті)законуУкраїни прокримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Окрім цього зазначив, що не розглянуті слідчим суддею скарги на стадії досудового розслідування не є перешкодою для завершення досудового розслідування і затвердження обвинувального акту. Наголосив на тому, що право визначення кваліфікації при направленні обвинувального акту до суду належить виключно слідчому і прокурору, який затвердив обвинувальний акт. Кваліфікація цеверсія обвинувачення,яку прокурорбуде доводитипід чассудового розгляду.Ці питанняне можутьбути вирішеніпід часпідготовчого провадження. Прокурор заперечуючи проти задоволення клопотання про повернення обвинувального акту прокурору вказав на те, що суд в межах наданих йому повноважень на стадії підготовчого судового засідання не вправі вдаватисядооцінкиправильності кваліфікаціїдій обвинуваченої, що маєправоробитисудтількизарезультатами судовогорозгляду обвинувачення по суті.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченого про закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування зазначив, що 15.03.2018 року набрав чинності п.п.19 §1 Розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу.. України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», яким частину 1 статті 284КПК України доповнено п.10 та абзацом 12. Відомості до ЄРДР по даному кримінальному правопорушенні було внесено до 15.03.2018 року.

Відомості про вчинення кримінального правопорушення,передбаченого ч.2 ст. 364 КК України за № 12019070000000089 внесені до ЄРДР 22.12.2018 року.

29.01.2019 року постановою начальника відділу прокуратури Закарпатської області старшого радника юстиції ОСОБА_8 з кримінального провадження № 42017071030000051 від 01.06.2017 року виділено кримінальне провадження № 12019070000000089 за ст. 364 ч.2 КК України для здійснення подальшого досудового розслідування. Згідно з приміткою до п. 10 ч. 1ст. 284 КПК Україничастину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно ізЗаконом№2147-VIIIвід 03.10.2017 зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, а відтак вважає, що відсутні підстави для закриття провадження у справі у зв`язку із закінченням строків досудового розслідування, оскільки матеріали кримінального провадження № 12019070000000089 виділено з кримінального провадження № 42017071030000051 від 01.06.2017 року.

Вислухавши думку учасниківсудовогопровадження, дослідившиобвинувальний актз додатками, додатковонаданісторонамидокументинаобґрунтуванняіспростуваннятверджень, суд приходить до наступного висновку.

Відповіднодоп.3ч.3ст.314КПКУкраїни,упідготовчомусудовомузасіданнісудмаєправо

повернутиобвинувальнийактпрокурору,якщовінневідповідаєвимогамцьогокодексу.

Статтею291КПКУкраїни,передбаченівимогиякимповиненвідповідатиобвинувальнийакттаможливістьповерненняйогопрокуроруу разійогоневідповідностівимогампередбаченихцією статтею.

Ізнаведенихположенькримінальногопроцесуальногозакону слідує,щонастадіїпідготовчого провадження поверненняобвинувального актапрокурорудопускається лишеуразі порушення прокурором числідчимцихвимог.

Яквбачаєтьсяззмістуобвинувальногоактуукримінальномупровадженні№12019070000000089 від 22.12.2018 року , такий поформіізазмістом складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України та затверджений процесуальним прокурором.

Підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1, 3-4 ч. 3 ст. 314 КПК України, не встановлено.

Угода про примирення або про визнання винуватості - не укладались.

Кримінальне провадження підсудне Ужгородському міськрайонному суду.

Обвинувачена отримала обвинувальний акт та реєстр матеріалів досудового розслідування, що підтверджується розпискою.

Стаття314КПКУкраїнивизначаєчіткийтавиключнийперелікпитань,які вирішуються судом підчаспідготовчогосудовогозасідання, і суд на вказаній стадії не вправі вдаватисядо оцінки правильностікваліфікаціїдійобвинувачених,щомаєправоробитисудтількизарезультатамисудовогорозглядуобвинуваченняпосуті.

Водночас,суд, зазначає,щокримінальним процесуальнимзаконом передбачено повернення обвинувальногоактапрокурорулишевразійогоневідповідностіст.291 КПК України. Недоліки реєструматеріалівдосудового розслідуваннянеє підставою повернення обвинувального акта, з цих підстав суд відхидяє доводи зщахсника обвинуваченої.

Недоліки,проякізазначаєу клопотанніпроповернення обвинувальногоактупрокурору захисник обвинуваченої повиннібутипредметомперевірки входісудового розгляду, вирішеннязазначенихв клопотанніпитаньвиходитьзамежи підготовчого судового засідання та не ґрунтується навимогах ст.ст.314,315КПКУкраїни.

Аналіззмістуобвинувальногоактасвідчитьпроте,щоприйогоскладаннібули дотримані вимоги статті291КримінальногопроцесуальногокодексуУкраїни.

Системнийаналізположенькримінального процесуальногозаконодавствасвідчить, що обвинувальнийактєрезультатомоцінкипрокуроромотриманихпротягомдосудовогорозслідування доказіввчиненнякримінальногоправопорушення,якібудутьперевіренісудомвмежахсудовогорозгляду.

Зважаючи на викладене, клопотаннязахисника обвинуваченої щодо поверненняобвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню,оскільки такий поформіізазмістом складений відповідно до вимог Кримінального процесуального кодексу України, зокрема вобвинувальному акті викладені фактичні обставиникримінальногоправопорушення, якіпрокурорвважаєвстановленими, зазначена правовакваліфікаціякримінальнихправопорушеньзпосиланнямнаположеннязаконуічастинистатті закону України прокримінальну відповідальністьтаформулюванняобвинуваченняіз зазначенням часу,місця, способу,формивини,мотивіві метивчиненнякримінального правопорушення,наслідків, а також іншихобставин,якіпідлягаютьобов`язковому доказуваннюв кримінальномупровадженні.

З врахуванням викладеного, вважаю, що відсутні достатні підстави для повернення обвинувального акту прокурору, а відтак в задоволенні клопотання захисника в цій частині слід відмовити.

Що стосується клопотання захисника обвинуваченої про закриття кримінального провадження у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру, суд виходить з наступного.

Кримінальне процесуальне законодавство України визначає порядок провадження в кримінальних справах, тобто порядок вчинення процесуальних дій і прийняття кримінальних процесуальних рішень, встановлює кримінальну процесуальну форму, зокрема підстави, умови і порядок здійснення процесуальних дій, види, зміст і форму процесуальних рішень, які можуть бути прийняті під час кримінального провадження.

Вимоги щодо будь-якого кримінального процесуального закону не повинні суперечити вимогам, які ставляться до Кримінального процесуального кодексу України як нормативно-правового акта, зокрема приписам статей 4-9 КПК.

За своєю юридичною силою норми, визначені положеннями вказаних статей, є фундаментальними для кримінального процесу, вони уособлюють і визначають своїм змістом юридичну природу інших його норм, які регламентують окремі інститути (субінститути) кримінального процесуального права, що регулюють специфічні прояви окремих кримінальних процесуальних відносин (зокрема, щодо продовження строків досудового розслідування), які є складовими системної множинності відносно самостійних процесуальних правовідносин його суб`єктів.

Приписи закону, яким до КПК внесені зміни, із набранням чинності є нормами кримінального процесуального закону, а отже, мають віддзеркалювати своїм змістом загальні положення і засади цього закону і застосовуватись у тій частині, яка узгоджується із ними, оскільки вони є невід`ємною складовою системи кримінальних процесуальних гарантій (способів і засобів забезпечення здійснення правосуддя), що по суті включає в себе можливість реалізації прав та обов`язків усіма суб`єктами кримінального процесу для досягнення його мети та ефективного вирішення завдань кримінального провадження.

Стороні обвинувачення кримінальні процесуальні гарантії забезпечують можливість здійснення своїх обов`язків для виконання завдань кримінального провадження, а іншим учасникам кримінального процесу - реально використовувати надані їм права для захисту своїх прав та законних інтересів.

Кримінальний процесуальний кодекс України як кримінальне процесуальне законодавство є систематизованим зведенням кримінальних процесуальних норм, які регулюють порядок досудового розслідування та судового провадження. У випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади такого провадження, визначені положеннями ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 6 ст. 9 КПК).

Конституція України, закріпивши в положеннях ч. 1 ст. 58 приписи щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, водночас передбачає їх зворотну дію в часі лише у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи.

Отже, зворотна дія закону полягає в перегляді вже існуючих правозастосовних актів, прийнятих на основі старої норми або в застосуванні нової норми при наданні правової оцінки юридичним фактам, правовідносинам, що мали місце (відбулися) під час дії старої норми. Якщо ж в межах цих відносин нова норма поширюється лише на ті юридичні факти, права та обов`язки, які мають місце (залишаються існувати, виникають) після введення закону в дію, то ця норма матиме пряму дію (діятиме негайно).

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст.3КПК України досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і, серед іншого, закінчується направленням до суду обвинувального акта.

Аналогічні положення містяться у ч. 2 ст. 283 КПК України, де передбачено обов`язок прокурора у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: закрити кримінальне провадження, звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності, звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Відповідно до ч. 1, ч.2ст.113КПК України процесуальні строки це встановлені законом або відповідно до нього прокурором, слідчим суддею або судом проміжки часу, у межах яких учасники кримінального провадження зобов`язані (мають право) приймати процесуальні рішення чи вчиняти процесуальні дії. Будь-яка процесуальна дія або сукупність дій під час кримінального провадження мають бути виконані без невиправданої затримки і в будь-якому разі не пізніше граничного строку, визначеного відповідним положенням цьогоКодексу.

Згідно з ст.ст.5, 110, 115, ч. 1 ст.291та ч. 2 ст.283 КПК України, прокурор має право приймати процесуальні рішення у кримінальному провадженні виключно в межах процесуальних строків, зокрема, складати, затверджувати та направляти до суду обвинувальний акт у кримінальному провадженні у межах строку досудового розслідування.

Відповідно до положень частини першої статті 219КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Згідно п.4 ч.3 ст.219КПК України досудове розслідування повинно бути закінчено протягом протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Продовження строків досудового розслідування є відносно самостійним кримінальним процесуальним субінститутом і етапом розвитку правовідносин відповідних суб`єктів, який виникає за наявності умов і підстав, врегульованих положеннями параграфа 4 глави 24 КПК.

Кримінальні процесуальні відносини із продовження строків досудового розслідування є формою кримінальної процесуальної діяльності, що виникають у зв`язку із юридичними фактами, визначеними положеннями статей 295, 295-1 КПК. Їх зміст відображений у двох аспектах: формальному (юридичному) - встановлені кримінальним процесуальним законом права і обов`язки суб`єктів, та фактичному - конкретні процесуальні дії, що вчинюються суб`єктами, які спрямовані на реалізацію суб`єктивних прав і юридичних обов`язків. Виникають такі відносини з моменту направлення в спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законом, або безпосереднього подання відповідного клопотання до повноважного щодо продовження процесуального строку суб`єкта.

15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон № 2147-VIII), яким, зокрема, внесено зміни до статті 294 КПК та надано повноваження слідчому судді щодо продовження строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) після введення в дію цього Закону, тобто з 16 березня 2018 року.

З матеріалівкримінального провадженняубачається,що 01.06.2017року доЄРДР буливнесені відомостіза № 42017071030000051 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 27 ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України.

Надалі відомості про вчинені кримінальні правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 364 КК були внесені до ЄРДР 22.12.2018 року.

29.01.2019 року постановою начальника відділу прокуратури Закарпатської області старшого радника юстиції ОСОБА_8 з кримінального провадження № 42017071030000051 від 01.06.2017 року виділено кримінальне провадження № 12019070000000089 за ст. 364 ч.2 КК України для здійснення подальшого досудового розслідування.

Надалі відомості про вчинене кримінальне правопорушення із попередньою правовою кваліфікацією ч. 2 ст. 366 КК були внесені до ЄРДР 14.02.2020 року за № 12019070000000089.

Отже, кримінальне провадження за № 42017071030000051 було розпочатодо введенняв діюзмін,внесених доКПК Законом№ 2147-VIII,щодо порядкупродовження строківдосудового розслідування,а кримінальне провадженняза № 12019070000000089зареєстровано вЄРДР (виділення матеріалів) 29.01.2019року після введення в дію 16 березня 2018 року цих змін.

Згідно з положеннями п.2 ч.3ст.314КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другоюстатті 284 цього Кодексу.

Так у справі "Іванов проти України" зазначено, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в кримінальному провадженні застосовується у такий спосіб, щоб особа, яку звинувачено, не залишалася тривалий час у стані невизначеності щодо своєї долі (пункт 71). Аналогічні позиції ЄСПЛ висловив у справах Карт проти Туреччини (пункт 68), Вемхофф проти Німеччини (пункт 18). При цьому ЄСПЛ у справі "Іванов проти України" вказав, що період, який має прийматися до уваги повинен відраховуватися саме з порушення кримінальної справи проти особи (пункт 63).

В інтерпретації ж до чинного КПК цей період необхідно відраховувати з дня притягнення до кримінальної відповідальності як стадії кримінального провадження, яка, згідно з пунктом 14 частини 1 статті 3 КПК, починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Відповідно до частини 1 статті 219 КПК строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.

Строк із дня винесення постанови про зупинення кримінального провадження до винесення постанови про відновлення кримінального провадження, а також строк ознайомлення з матеріалами досудового розслідування сторонами кримінального провадження в порядку, передбаченому статтею 290 цього Кодексу, не включається у строки, передбачені цією статтею (частина 5 статті 219 КПК).

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 219 КПК, з дня повідомлення особі про підозру досудове розслідування повинно бути закінчене протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину.

Частина 4 статті 219 КПК встановлює, що строк досудового розслідування може бути продовжений у порядку, передбаченому параграфом 4 Глави 24 цього Кодексу.

Згідно з частиною 5 статті 294 КПК строк досудового розслідування, що закінчився, поновленню не підлягає.

Відповідно до статті 283 КПК прокурор зобов`язаний у найкоротший строк після повідомлення особі про підозру здійснити одну з таких дій: (1) закрити кримінальне провадження; (2) звернутися до суду з клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності; (3) звернутися до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру.

Згідно з положеннями статті 293 КПК одночасно з переданням обвинувального акта до суду прокурор зобов`язаний під розписку надати їх копію та копію реєстру матеріалів досудового розслідування підозрюваному (крім випадку, передбаченого частиною другою статті 297-1 цього Кодексу), його захиснику, законному представнику.

Як неодноразово зазначав Верховний Суд, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в рамках строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду (постанови Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №556/1381/18, від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20, ухвали Верховного Суду від 26 травня 2020 року у справі №712/6375/18, від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18, від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20, від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20).

Судова практика застосування приписів пункту 10 частини 1 статті 284 КПК є усталеною у діяльності не тільки Верховного Суду, а й судів першої та апеляційної інстанцій, у тому числі Вищого антикорупційного суду (див. наприклад, ухвала Вищого антикорупційного суду від 24 вересня 2020 року та ухвала Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 03 листопада 2020 року у справі № 991/6516/20).

Із 16.03.2018 року введені в дію положення ст. 294 КПК у редакції Закону № 2147-VIII, відповідно до яких, якщо з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину досудове розслідування (досудове слідство) неможливо закінчити у строк, зазначений у п. 4 ч. 3 ст. 219 цього Кодексу, такий строк може бути продовжений у межах строків, встановлених пунктами 2 і 3 ч. 4 ст. 219 цього Кодексу: до трьох місяців - керівником місцевої прокуратури, заступником Генерального прокурора; до шести місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим з керівником регіональної прокуратури або його першим заступником чи заступником, заступниками Генерального прокурора; до дванадцяти місяців - слідчим суддею за клопотанням слідчого, погодженим із Генеральним прокурором чи його заступниками (ч. 3 ст. 294 КПК в редакції Закону № 2147-VIII).

Таким чином, у законі чітко зазначається про те, що розширено судовий контроль за встановленням підстав до продовження строків досудового розслідування.

Разом із тим відповідно до приписів ч. 3 ст. 295-1 КПК слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку досудового розслідування за участю слідчого або прокурора, а також підозрюваного та його захисника, у разі розгляду клопотання про продовження строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру.

Отже, положення закону недвозначно свідчать про те, що розширено права підозрюваного щодо участі у судовому розгляді під час реалізації судового контролю за здійсненням досудового розслідування щодо встановлення підстав до продовження його строку. Запровадження судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні під час продовження строків досудового розслідування злочинів свідчить про розширення і посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні.

В аспекті положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК та приписів Закону № 2147-VIII неправомірним є вирішення питання про продовження строків досудового розслідування не слідчим суддею, а прокурором, незалежно від того, чи були в подальшому кримінальні провадженні об`єднані з тими, відомості про які внесені до ЄРДР до 16 березня 2018 року.

Вказаний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2022 року при розгляді справи № 753/12578/19.

Положення статей 217, 219 КПК не спростовують обґрунтованості такого висновку.

За приписами ч. 7 ст. 217 КПК днем початку досудового розслідування у провадженні, виділеному в окреме провадження, є день, коли було розпочато розслідування, з якого виділено окремі матеріали, а у провадженні, в якому об`єднані матеріали кількох досудових розслідувань, - день початку розслідування того провадження, яке розпочалося раніше (у редакції Закону № 2147-VIII).

Отже, кримінальні процесуальні норми, викладені у статтях 217, 219 КПК, визначають день початку здійснення досудового розслідування об`єднаних і виділених проваджень і особливості обрахування загального строку досудового розслідування таких проваджень. Натомість жодних приписів щодо порядку вирішення питання про продовження строків досудового розслідування в таких провадженнях, відмінних від загальних положень і приписів ст. 294 КПК, вказані вище норми не містять.

При цьому відповідно до п. 4 параграфа 2 «Прикінцеві положення» Закону № 2147-VIII зміни щодо судового контролю за продовженням строку досудового розслідування не мають зворотної дії в часі та застосовуються до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в ЄРДР після введення в дію цих змін.

Разом із тим загальні положення КПК не містять підґрунть до встановлення всупереч приписам ст. 5 КПК окремих правових режимів щодо вирішення питання про продовження строків досудового розслідування, якщо такі відносини виникли з моменту введення в дію Закону № 2147-VIII. Порядок і підстави проведення процесуальної дії і прийняття процесуального рішення визначаються положеннями КПК, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення, а не датою внесення відомостей про вчинення кримінального правопорушення до ЄРДР.

Отже, положення п. 4 параграфа 2 «Прикінцевих положень» Закону № 2147-VIII щодо здійснення судового контролю за продовженням строку досудового розслідування підлягають застосуванню з урахуванням положень ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 58 Конституції України, статей 5, 8, 9 КПК.

Аналогічний правовий висновок викладено Об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у постанові від 31 жовтня 2022 року при розгляді справи № 753/12578/19.

Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду дійшла до висновку, що незастосування положень Законів № 2147-VIII і № 2617-VIIIу справах, де відомості про кримінальне правопорушення внесені вЄРДР післявведення вдію відповіднихзмін,а також утих випадках,коли вказаніпровадження об`єднанііз тими,де відомості про кримінальнеправопорушення внесенів ЄРДРдо 16березня 2018року, є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону через недотримання встановленої законом форми здійснення судового контролю за вирішенням питання про продовження строків досудового розслідування.

Суд привирішенні клопотаннязахисника обвинуваченоїпро закриттякримінального провадження вважаєза можливезастосувати вказаний правовийвисновок Об`єднаної палатиКасаційного кримінальногосуду ВерховногоСуду у постанові від31жовтня 2022року прирозгляді справи№ 753/12578/19 про застосування положень ст. 294 КПК і у виділених провадженнях.

Згідно з п.п.19 §1 Розділу 4 Закону України №2147-VIII від 03.10.2017 «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набув чинності 15.12.2017частину 1 статті 284КПК України доповнено п.10 та абзацом 12 .

Згідно з п. 10 ч. 1ст.284КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи.

Згідно з приміткою до п. 10 ч. 1ст. 284 КПК Україничастину першу статті 284 доповнено пунктом 10 згідно ізЗаконом№2147-VIII від 03.10.2017зміни не мають зворотньої дії в часі та застосовуються до справ, за якими відомості про кримінальне правопорушення, внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих зміндив.пункт 4§ 2 розділу 4 Закону.

Разом із тим, у п.4 §2 «Прикінцеві положення» Розділу 4 Закону №2147-VIII від 03.10.2017передбачено, що приписи п.10 та абзацу дванадцятого ч.1 ст.284КПК України вводяться в дію через три місяці після набрання чинності цим Законом, не мають зворотної дії у часі та застосовується до справ, по яким відомості про кримінальне правопорушення внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань після введення в дію цих змін, тобто відповідно доРозділу 6 вказаного Законута з урахуванням початку роботи Верховного Суду 15.12.2017 року, тобто з 16.03.2018 року

Згідно із загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплено в ч. 1ст. 58 Конституції України, відповідно до якого дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності й припиняється з утратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується тойзаконабо інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали чи мали місце (офіційне тлумачення цього конституційного положення наведено в Рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99).

Водночас Конституція України в ст. 58 допускає зворотну дію законів у часі, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Формою реалізації ч. 1 ст.58Конституції України є положення ч. 1 ст. 5 КПК України, яка регулює дію норм кримінального процесуальногозаконув часі та згідно з якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається відповідно до положень цього Кодексу, чинних на момент початку виконання дії або прийняття такого рішення. На відміну від кримінального (матеріального) закону, чинний кримінальний процесуальнийзаконне має зворотної дії навіть у тих випадках, коли його правила є більш сприятливими для учасників кримінального провадження. Повернення процесу (процесуальних дій) неможливе.

Як встановлено судом 09.04.2020р., ОСОБА_3 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених за частиною 2 статті 27 частиною 2 статті 364, частиною 2 статті 366 КК України у кримінальному провадженні №12019070000000089 від 22.12.2018 року.

Відтак з урахуванням п.4 ч.3 ст.219КПК України двох місячний строк закінчувався 09.06.2020 року.

21.05.2020р., в порядку статті 290КПК України стороні захисту було повідомлено про завершення досудового розслідування та повідомлено про можливість ознайомлення з матеріалами кримінального провадження №12019070000000089 від 22.12.2018 року з 01.06.2020р., (відповідно до копії листа слідчої ОСОБА_9 ) .

Відповідно до реєстру матеріалів досудового розслідування сторона захисту ознайомилася з матеріалами кримінального провадження №12019070000000089 від 22.12.2018 року в період з 26.05.2020 року по 03.06.2020 року, тобто ознайомлення тривало 9 днів.

Таким чином, останнім днем строку досудового розслідування, враховуючи додатковий період, наданий стороні захисту для ознайомлення, було 19 червня 2020 року.

Таким чином, направлення даного обвинувального акту до суду 24.06.2020 року відбулося поза межами визначенихст.219 КПК Українистроків досудового розслідування.

Відповідно до приписів п. 4 ч. 3 ст. 219 КПК досудове розслідування повинне бути закінченим протягом двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину. Протягом указаного строку досудове розслідування закінчене не було. Матеріали кримінального провадження не містять даних про те, що слідчим суддею із підстав та у порядку, передбаченому законом, був продовжений строк досудового розслідування, і прокурор не стверджував в засіданні про здійснення слідчим суддею контролю за продовженням строку досудового розслідування та постановлення відповідного рішення.

У зв`язку із тим, що досудове розслідування протягом зазначеного вище строку не було закінчене, а строк досудового розслідування слідчим суддею у встановленому законом порядку продовжений не був, суд дійшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для закриття кримінального провадження із підстав, передбачених п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2021 року, справа №711/3111/19, сформований правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

Згідно викладеної позиції зазначено наступне: "Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.

Перевірка судом першої інстанції у підготовчому провадженні дотримання прокурором вимог, передбачених статтями291,293 КПК України, а також виконання ним приписів статті 219КПК України в частині направлення обвинувального акта у строки досудового розслідування є передумовою набуття підозрюваним статусу обвинуваченого стосовно якого, відповідно до частини 1статті 337 КПК України, має здійснюватися судовий розгляд.

Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1статті 284 КПК України.

Здійснення судового провадження при наявності підстав для закриття кримінального провадження відповідно до п. 1 ч. 2ст. 412 КПК Українистановить істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, яке тягне за собою безумовне скасування судового рішення, ухваленого за результатами такого судового розгляду.

За викладених обставин під час судового засідання встановлено, що обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12019070000000089 від 22.12.2018 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 27 ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України, де строк досудового розслідування закінчився 19.06.2020 р., надійшов до суду 25.06.2020 року, тобто після закінчення строку досудового розслідування, визначеного ст. 219КПК України, тому суд дійшов висновку про необхідність закриття кримінального провадження на підставі п.10.ч.1ст.284 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.23,27,314-316 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження на підстав п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України у звязчку із закінченням строку досудового розслідування після повідомлення особі про підозру задовольнити.

Кримінальне провадження №12019070000000089 від 22.12.2018 року про обвинувачення ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.2 ст. 27 ч.2 ст. 364, ч.2 ст. 366 КК України закрити у зв`язку із закінченням строку досудового розслідування, визначеногост.219 КПК України, на підставі п.10 ч.1ст.284 КПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 7 днів з дня її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Дата оголошення повного тексту ухвали у звязку з перебуванням судді у нарадчий кімнаті в іншій справі - 21.11.2022 року о 11 год. 10 хв.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду ОСОБА_1