Ухвала

від 21.11.2022 по справі 2-634/08

ЧОРНОБАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №2-634/08

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 листопада 2022 року смт Чорнобай

Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді - Левченка В. В.,

за участі секретаря судового засідання - Нікітенко В. Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області скаргу ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються начальник Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 (далі - заявник) звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, мотивуючи тим, що в провадженні Чорнобаївського відділу ДВС знаходиться виконавче провадження № 29965815 про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 . Постановою державного виконавця Черкаського районного відділу ДВС ГТУЮ у Черкаській області від 23 січня 2019 року було накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно. Після повної сплати заборгованості за вказаним виконавчим провадженням у 2019 році було знято арешт накладений на рахунки ОСОБА_1 . Однак наразі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно наявна інформація про арешт всього нерухомого майна ОСОБА_1 . На підставі викладеного 16 вересня 2022 року представник ОСОБА_1 адвокат Кузьмінський О. О. подав до Чорнобаївського відділу ДВС заву про зняття арешту з майна. 23 вересня 2022 року листом № 11684 Чорнобаївський відділ ДВС відмовив у знятті арешту з майна, обгрунтовуючи свою позицію тим, що підставою для зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є заява стягувача та для вирішення питання порадив звернутися до суду. У зв`язку з чим, просить визнати неправомірними дії державного виконавця щодо відмови у знятті арешту з майна, а також зобов`язати державного виконавця зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадження № 29965815.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 20 жовтня 2022 року скаргу залишено без руху.

Ухвалою Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 09 листопада 2022 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд скарги.

У судове засідання сторони не з`явилися.

Представник заявника ОСОБА_3 подав до суду заяву, в якій просив проводити судове засідання у відсутності заявника та його представника, скаргу підтримав.

Стягувач ОСОБА_2 , про час дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Державний виконавець Чорнобаївського відділу ДВС у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції

(м. Київ) Меланченко М.І. подала до суду клопотання про розгляд справи в її відсутність, рішення по даному питанню просила прийняти на розсуд суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи, суд встановив наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

Частиною 1 статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" регламентує, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Згідно із ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом встановлено, що на виконанні у Чорнобаївському відділі державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавче провадження № 29965815 з примусового виконання виконавчого листа № 2-634 від 16 січня 2008 року виданого Автозаводським районним судом м. Кременчуг про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 частини його заробітку і всіх видів доходу, але не манше 30 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно до досягнення дитиною повноліття.

В межах даного виконавчого провадження 23 січня 2019 року державним виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 .

Згідно розрахунку заборгованості по аліментах станом на 01 серпня 2022 року заборгованість відсутня, переплата становить 6516,27 грн.

Листом від 23 вересня 2022 року №11684 начальник відділу Чорнобаївському відділі державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив заявнику, що підставою для зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні є надходження письмової заяви стягувача (ч.1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження») та для вирішення питання порадив звернутися до суду.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта ОСОБА_1 від 13 січня 2022 року наявний арешт нерухомого майна, який внесено на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний запис № 45168639 від 23 січня 2019 року.

Представник заявника у скарзі зазначає, що наявні підстави для зняття вказаного арешту, оскільки ОСОБА_1 належним чином виконує рішення суду про стягнення аліментів, останнім було сплачено заборгованість по аліментам у повному обсязі, а відмова державного виконавця у знятті арешту з майна є протиправною.

Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України № 5-рп/2013 від 26 червня 2013 року по справі № 1-7/2013, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом.

Стаття 6 Європейської Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий судовий розгляд та закріплює принцип верховенства права, на якому будується демократичне суспільство, і найважливішу роль судової системи в здійсненні правосуддя. Проте, право на справедливий суд було б позбавлено сенсу, якщо б допускало невиконання остаточних судових рішень, які набрали законної сили.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини невід`ємною частиною «права на суд» та фундаментальним аспектом верховенства права є принцип правової визначеності (певності), який включає дотримання принципу остаточності судового рішення.

У розумінні практики Європейського суду частина 1 статті 6 Конвенції передбачає не лише доступ до правосуддя і встановлення порядку судового розгляду, а й гарантує виконання судових рішень з метою запобігання заподіяння шкоди одній із сторін.

Згідно з ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Частиною 1ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Порядок стягнення аліментів визначений у ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Згідно з ч. 2 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

За положеннями ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 56 вказаного Закону, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідно до частин 2, 3, 4, 5 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що державний виконавець наділений повноваженнями щодо звернення стягнення на майно боржника за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.

Як вбачається із розрахунку заборгованості зі сплати аліментів станом на 01 серпня 2022 року заборгованість зі сплати аліментів у ОСОБА_1 відсутня (а.с. 4).

Отже, в зв`язку із відсутністю заборгованості по сплаті аліментів, відсутні правові підстави для забезпечення виконання рішення шляхом арешту майна на даний час, а тому державний виконавець мав усі законні підстави для скасування арешту майна боржника.

Відповідно до положень ч. ч. 1, 2 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З зазначеного вище слідує, що арешт на нерухоме майно боржника, накладений відділом державної виконавчої служби, порушує права заявника і позбавляє його можливості реалізувати своє право власності та розпорядження майном.

Разом з тим не підлягає до задоволення вимога заявника в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у знятті арешту з майна

ОСОБА_1 , оскільки враховуючи, що державним виконавцем здійснювались заходи щодо виконання рішення суду по виконавчому листу, бездіяльності в діях державного виконавця суд не вбачає.

За таких обставин скарга підлягає до часткового задоволення.

Керуючись ст.ст. 447-453 ЦПК України, суд,

у х в а л и в:

Скаргу ОСОБА_1 , стягувач ОСОБА_2 , особа, дії якої оскаржуються начальник Чорнобаївського відділу державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на дії державного виконавця - задовольнити частково.

Зобов`язати Чорнобаївський відділ державної виконавчої служби у Золотоніському районі Черкаської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з майна ОСОБА_1 , накладений постановою головного державного виконавця Черкаського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юсиції у Черкаській області Яворським О.М. 23 січня 2019 року у виконавчому провадженні № 29965815 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 45168639 від 23.01.2019 року).

У задоволенні скарги в іншій частині відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена в день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.

Суддя В. В. Левченко