Рішення

від 30.09.2008 по справі 2-634/08

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

МАГДАЛИНІВСЬКИЙ   РАЙОННИЙ    СУД

Дніпропетровської  області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

30 вересня 2008р. Магдалинівський районний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Соловйова М. І.,  при секретарі Горбаченка Ю.О.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.  Магдалинівка цивільну справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "БАТЬКІВЩИНА" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006р. укладений ОСОБА_3 та ТОВ АФ "БАТЬКІВЩИНА"

ВСТАНОВИВ:

У травні 2008р. до суду надійшла заява позивача до ТОВ Агрофірми "БАТЬКІВЩИНА" про визнання недійсним договору оренди від 20 жовтня 2006р. Посилаючись на те,  що відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 9 січня 2008р. після смерті баби ОСОБА_3,  отримав у власність земельну ділянку площею 6.33 га.,  що належала їй на праві власності на підставі державного акту 111 ДП № 012068 від 9 квітня 2002р. За життя ОСОБА_3 передала земельну ділянку в користування відповідачу згідно договору оренди від 18 квітня 2002р. строком на п'ять років. Відповідно до  ст.  32 Закону України "Про оренду землі",  до нього як спадкоємця,  перейшли всі права та обов'язки орендодавця,  передбачені Законом та договором.  Після закінчення строку дії договору,  звернувся до відповідача із заявою про те,  що не має наміру переукладати договір оренди. Але мені повідомили про наявність договору оренди від 20 жовтня 2006р.,  який був укладений на новий строк п'ять років. В звязку з тим,  що останній договір був укладений до закінчення попереднього договору,  договір не підписувався особисто власником,  яка була прикута до ліжка. В цей час ніхто із представників відповідача до неї не приїздив для вирішення питання укладення договору оренди. Таким чином,  фактичний власник земельної ділянки не була учасником правочину,  що виключає прояв будь якого волевиявлення з її сторони,  як вимагає  ст.  203 ч.3 ЦК України. Саме тому договір оренди у відповідності зі  ст.  215 ЦК України є недійсним,  як такий що суперечить вимогам закону. Тому звернувся до суду з позовом і прохає винести рішення,  яким визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006р.

Представник ТОВ Агрофірми "БАТЬКІВЩИНА" Магдалинівського району позов не визнав. Вказує на факт,  що ні перший,  ні другий договір оренди,  власник земельної ділянки не підписував. За нього це робили рідні. Вони,  крім підписання договорів,  у весь час дії договорів отримували орендну плату. Всі дії відносно укладення та виконання договорів оренди виконували: ОСОБА_4 - донька померлої ОСОБА_3,  а також онук померлої,  позивач по справі - ОСОБА_1 тому прохає у позові відмовити.

Вислухав пояснення позивача,  його представника,  представника відповідача,  допитав свідка,  дослідив докази,  суд вважає,  що позов підлягає  вирішенню  з таких обставин.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Суд звертає увагу,  що згідно печатки,  кутового штампу,  тексту довідки /а. с.  43/,  правильне написання відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "БАТЬКІВЩИНА".

Додатково,  картка фізичної особи платника податків та ксерокопія паспорту громадянина України   /а. с.  5/ вказують на "Пелипенко Тетяна Єгорівна".

 ст.  792 ч. 1 ЦК України /Договір найму земельної ділянки/ вказує,  що за договором найму /оренди/ земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачу земельну ділянку на встановлений договором строк у володінні та користуванні за плату. При цьому відносини щодо найму /оренди/ земельної ділянки регулюються законом.

Оскільки відносини,  пов'язані з орендою землі,  вони регулюються Законом України "Про оренду землі",  який є спеціалізованим,  то він має пріоритет перед іншими законами у сфері зазначених правовідносин.

При вирішення цієї справи суд виходить з положень Закону України "Про оренду землі" про те,  що договір оренди землі є угодою сторін про взаємні зобов’язання,  відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк,  що договір укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін був посвідчений сільською радою за місцезнаходженням земельної ділянки,  та обов’язковою державною реєстрацією / ст.  20 Закону/.

При цьому також виходить з положень Указу Президента України від 15 грудня 1998р. № 1353/98 щодо порядку укладання договорів оренди земельної частки /паю/ і загальних положень з 1 січня 2004 р.  ст.  526 ЦК України,  щодо виконання зобов’язань відповідно до умов договорів та вимог закону,  інших актів цивільного законодавства,  а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог,  що звичайно ставляться.

Розділ ЇХ. Перехідні положення Закону України "Про оренду землі" в редакції від 2 жовтня 2003 p.,  вимагає,  що громадяни - власники земельних ділянок мають право укладати договори оренди земель сільськогосподарського призначення,  місце розташування яких визначається з урахуванням вимог раціональної організації території і компактності землекористування.

В матеріалах справи /а. с 6-7/ є договір від 18 квітня 2002р.,  згідно якого у с Євдокіївка громадянин ОСОБА_3,  власник земельної ділянки площею 6.330 га. уклала договір оренди земельної  ділянки строком на п'ять років.

Незважаючи на те,  що у договорі вказано прізвище,  ім'я та по батькові згідно даних картки фізичної особи та паспорту,  за власника земельної ділянки підпис зробила стороння особа.

Свідок ОСОБА_4,  донька померлої,  у судовому засіданні не змогла об'єктивно вказати,  хто поставив підпис замість її матері на договорі від 18 квітня 2002р.

Незважаючи на відсутність у договорі а. с.  7 в частині даних орендаря: посади,  прізвища,  ім'я та по батькові,  дати підпису,  невірного написання підприємства,  невірного написання орендодавця на звороті а. с.  7,  відсутності підписів орендодавця та орендаря на звороті /додаток № 1 до договору оренди земельної ділянки/ сільська рада на порушення Закону України "Про оренду землі" зареєструвала вказаний договір в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 6 серпня 2002р. за № 195,  про свідчить підпис сільського голови та печатка ради.

 ст.  18 Закону України "Про оренду землі",  який діяв на той час,  а також в редакції від 2 жовтня 2003р. вказує,  що договір оренди землі набуває чинності після його державної реєстрації. В звязку з цим,  договір оренди від 18 квітня 2002р.,  набув чинності 6 серпня 2002р. і повинен був діяти до 6 серпня 2007р.

Учасники договірних відносин відносно вказаної земельної ділянки,  включаючи і сільську раду,  укладаючи договір та реєструючи його,  допускали порушення Закону України "Про оренду землі".

Але незважаючи на це,  таке положення між ними до 14 травня 2008р. не мішало нікому фактично виконувати вимоги вказаного договору. Про виконання взаємних зобов'язань свідчать докази про отримання натуральної оплати: ячменю,  пшениці,  кукурудзи,  цукру,  соняха протягом 2006-2007р.р./а. с 23-32/.

При цьому суд звертає увагу,  що при відсутності по даним виконкому сільської ради оформлення доручень на підписання договору на земельну ділянку від імені ОСОБА_3,  померлої 27 січня 2007р.,  орендну плату отримували її рідні не маючи на це повноважень /а. с.  21/.

Об'єктивно встановлено з особистих пояснень позивача в засіданні,  а також в тексті позову,  про те,  що ОСОБА_3 з 2000р. проживала у своєї доньки за адресою АДРЕСА_1.

Про це вказує і лист Магдалинівської центральної районної лікарні /а. с.  18/,  що "ОСОБА_5 1921р. мешканка АДРЕСА_1",  знаходилась під диспансерним наглядом с 1977р.,  а в 2000р. перенесла гостре порушення мозкового кровообігу.

На а.   с.    8-11   є     договір     оренди земельної ділянки     від  20  жовтня  2006р. укладений між ОСОБА_3 та підприємством.

Надати докази хто зробив підпис "Пилипенко" на вказаному договору,  ніхто із сторін не зміг.

Підприємство,  яке користувалось земельною ділянкою вже згідно договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006р. протягом 2007р. сплачувала оренду плату вже по новим тарифам /а. с.  42,  28-32/.

Свідок ОСОБА_4,  донька померлої теж отримала більшу суму за ритуальні послуги 200 грн.,  встановлену розрахунком по орендній платі /а. с.  14/ та згідно видатковим касовим ордером від 29 березня 2007р. /а. с.  33/.

Незважаючи на помилки в написанні прізвища орендодавця,  орендаря,  невірної адреси мешкання орендодавця,  у відсутності власника земельної ділянки,  укладено договір оренди земельної ділянки на порушення законодавства,  яке регламентує укладення договорів,  сільська рада вдруге зареєструвала 21 березня 2007р. в Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі.

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-КИ № 131952 від 30 січня 2007р. /а. с.  17/,  ОСОБА_3 у віці 86 років померла 27 січня 2007р. у смт.  Магдалинівка.

З досліджених в судовому засіданні договорів оренди земельних ділянок від 18 квітня 2002р. та 20 жовтня 2006.,  вбачається,  що вони набували чинності: 6 серпня 2002р. /а. с.  7/та 21 березня 2007р. /а. с.  11/,    після державної реєстрації.

Незважаючи на те,  що власник земельної ділянки помер,  сільська рада порушуючи закон зареєструвала договір оренди земельної ділянки,  незважаючи на помилки при його оформленні,  а головне- на 21 березня 2007р.   ОСОБА_3Є вже була померлою.

Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 9 січня 2008р. державного нотаріуса Магдалинівської державної нотаріальної контори /а. с.  16/,  посвідчує,  що ОСОБА_1 є спадкоємцем земельної ділянки площею 6.330 га.,  яка належала ОСОБА_3 Позивач по справі згідно  ст.  1268 ЦК України прийняв спадщину і керуючись  ст.  1296 ЦК України,  як спадкоємець,  який прийняв спадщину,  отримав свідоцтво про право на спадщину.

У тексті свідоцтва про право на спадщину,  нотаріус зазначив та роз'яснив спадкоємцеві необхідність реєстрації речового права,  вказав  ст.   ст.  182, 1299 ЦК України.

Це положення випливає із самої назви  ст.  1225 ЦК України,  оскільки спадкується не сама земельна ділянка,  а право на земельну ділянку,  тобто у порядку спадкування переходить речове право - право спадкування    по життєвого володіння земельної ділянкою.

На вимогу  ст.  1299 ЦК України,  позивач повинен був зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах,  які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна / ст.  182 ЦК України/.

Ігноруючи вимоги закону,  та порушуючи його,  позивач ще 30 грудня 2007р.,  до отримання свідоцтва про право власності 9 січня 2008р.,  та не зробивши державної реєстрації,  - звернувся до товариства з обмеженою відповідальністю "ЗЕМЛЯНИ" для виготовлення технічної документації із землеустрою щодо виготовлення державного акту для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Шевченківської сільської ради /а. с.  19/.

Право установчим документом,  що підтверджує право власності спадкодавця на земельну ділянку,  є Державний акт про право власності на землю / ст.  126 Земельного Кодексу України/.

Вказані докази стверджують,  що на день подачі позову,  а також на день розгляду справи,  ОСОБА_1 не є особою,  яка вправі ставити питання про недійсність договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006р.

Державний Комітет України по земельних ресурсах /Лист від 16 листопада 2005р./,  вказав,  що при спадкуванні земельної ділянки,  переоформлення державного акта і його реєстрація при спадкуванні права власності на земельну ділянку,  відповідно до вимог  ст.  1299 ЦК Кодексу України та  ст. 125 ЗК України є обов'язковою процедурою для набуття права власності на цю земельну ділянку.

До   переоформлення     державного     акта      на      земельну      ділянку      і      його

реєстрації,  виходячи з умов ч. 5  ст.  1268 ЦК України,  спадкоємець має певні майнові права на цю ділянку,  які засвідчуються свідоцтвом про право на спадщину.

Після переоформлення державного акта,  який посвідчує право власності на земельну

ділянку та його реєстрації,  договір оренди, який був укладений спадкодавцем,  внаслідок зміни

однієї із сторін договору,  підлягає переукладанню і,  відповідно до вимог  ст.  18 Закону

України "Про оренду землі" підлягає також обов'язковій реєстрації. Реєстрація права власності

та права користування земельною ділянкою здійснюється в порядку,  встановленому Законом

України     "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень"

від 1 липня 2004р.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини /ч. 5  ст.  1268 ЦК України/. Право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах із збереженням її цільового призначення /ч. 1  ст.  1225 ЦК України/.

Загальні підстави виникнення права власності на земельну ділянку встановлені  ст.  125 ЗК України,  відповідно до якої право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа,  що посвідчує право власності на цю ділянку та його державної реєстрації.

Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

Отже,  вразі безперервного використання орендарем земельної ділянки заявник,  як спадкоємець,  має право на повернення коштів за використання земельної ділянки /з часу відкриття спадщини до часу реєстрації договору оренди. Виплата коштів після оформлення у встановленому порядку право встановлюючи документів на земельну ділянку на своє ім'я.

Керуючись  ст.   ст.  10,  11,  209,  212,  214-215,  218 ЦПК України,   ст.   ст.  16,  203,  215 ЦК України,   ст.   ст.  4,  6,  13,  33,  35   Закону України "Про оренду землі",    суд

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю Агрофірма "БАТЬКІВЩИНА" про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 20 жовтня 2006р. укладений ОСОБА_3 та ТОВ АФ "БАТЬКІВЩИНА" -відмовити.

Повідомити,  що особи,  які беруть участь у справі,  зможуть ознайомитися з повним рішенням суду у суді   6 жовтня 2008р. 9. 00.

Заява про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення Магдалинівського районного суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до судової палати по цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Справа № 2-634/08р.