Постанова

від 09.11.2022 по справі 260/6327/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 260/6327/21 пров. № А/857/10941/22Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів- Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання Єршової Ю. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №260/6327/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа - Корпорація з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості "Закарпатсадвинпром" про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

суддя в 1-й інстанції Плеханова З. Б.,

час ухвалення рішення 01.06.2022 року,

місце ухвалення рішення м. Ужгород,

дата складання повного тексту рішення 21.06.2022 року,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області, третя особа - Корпорація з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості "Закарпатсадвинпром", в якому просила визнати протиправними дії голови комісії з ліквідації, начальника Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області Івана Завальнюк щодо винесення наказу №45 від 25 січня 2021 року про відмову у наданні їй дозволу на розроблення документації із землеустрою; скасувати наказ №45 голови комісії з ліквідації, начальника Головного управління Держеокадастру у Закарпатській області Івана Завальнюк від 25 січня 2021 року про відмову їй у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою; зобов`язати уповноважену особу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області вжити заходи для погодження ОСОБА_1 акту меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та акту прийому-передачі межових знаків на зберігання, згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлений ПП «Закарпатський геодезично кадастровий центр «Земля» протягом двох тижнів з дня набуття рішенням законної сили.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року в позові відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, позивач оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що 10 грудня 2020 року нею скеровано клопотання начальнику Головного управління Держеокадастру у Закарпатській області І.Ю. Завальнюку з проханням надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 (два) га, однак у межах місячного строку не надано ні дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої письмової відмови. Зазначає, що 25 січня 2021 року винесено наказ №45 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_2 » без надання підтверджуючих документів і належного сповіщення позивача. Вказує, що підставою відмови слугувало те, що наявний договір оренди земельної ділянки - Корпорації з питань садівництва виноградарства виноробної та консервної продукції «Садвинпром», однак, як вбачається в подальшому, така юридична особа взагалі відсутня, так як наказом № 256-СГ від 31 травня 2021 року за підписом в.о. начальника М. Васьків внесено зміни до наказу ГУ від 25 січня 2021 року №45 «Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою», а саме: у преамбулі наказу слово «Садвинпром» замінено на слово виключно «Закарпатсадвинпром», а слово «продукиія» на «промисловості» не замінено. При цьому з копії договору оренди землі від 29 квітня 2004 року вбачається, що такий укладений між орендодавець - Ужгородська районна державна адміністрація та орендарем - Корпорація з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості «Закарпатсадвинпром», де об`єкт оренди - земельна ділянка площею 305,56 гектарів, у тому числі рілля - 198,93 га, сінокоси - 20,16 га, багаторічні насадження - 22.53 га, пасовища - 50,52 га, чагарники -1,44 га. ліси - 2,02 га, яри - 4,6 га, під ставком - 4,36 га, під кар`єром - 1,00 га, строком на 50 років, без графічних матеріалів із розміщення такої земельної ділянки. Таким чином, вважає, що земельна ділянка щодо відведення у власність безоплатно ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2.00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області є вільною та не порушує прав чи інтересів третіх осіб. Звертає увагу, що для візуалізації та сприйняття земельних ділянок, які передані в оренду юридичній особі - Корпорація з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості «Закарпатсадвинпром» та фактичної земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 та підтверджує факт відсутності накладання на жодну із земельних ділянок передані в оренду, згідно з договором оренди землі від 29 квітня 2004 року, тобто є вільною і не порушує законні права та інтереси третіх осіб. Зазначає, що відсутність накладання посвідчується також Публічною кадастровою картою України (скріншот, якої міститься в матеріалах справи), де взагалі відсутній поділ земельних ділянок, тобто таким не присвоєно кадастрових номерів, а відтак такі є вільними. Враховуючи наведене, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що з метою отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки клопотань гр. ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, Головним управлінням доручено Відділу в Ужгородському районі Головного управління здійснити перевірку наданих матеріалів. Крім того, Головне управління просило надати інформацію про вид угідь, відповідно до статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, зазначити, чи не відносяться земельні ділянки до земель товарного сільськогосподарського виробництва, чи не проінвентаризовані земельні ділянки за державні кошти, чи включені до переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги. Вказує, що листом від 06 січня 2021 року № 1/402-21-0.28 відділом в Ужгородсьому районі Головного управління надано інформацію, що земельна ділянка, яка намічена до відведення у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Великолазівської сільської ради Ужгородського району відноситься до земель сільськогосподарського призначення, багаторічні насадження, форма власності державна та земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди Корпорація з питань садівництва виноградарства виноробної та консервної продукції Садвинпром для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01. Звертає увагу, що, надавши позивачу земельну ділянку із земель які перебувають в користуванні на умовах оренди, Головне управління порушило б приписи чинного законодавства та вийшло за межі своїх повноважень визначених нормами ч.4, 5 ст.116 ЗК України, згідно з якими передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом. Таким чином, вважає, що дії відповідача щодо винесення оскаржуваного наказу відповідають вимогам земельного законодавства, оскільки місце розташування земельної ділянки, яку позивач бажає отримати у власність для ведення особистого селянського господарства, не відповідає вимогам чинного законодавства та нормативно-правових актів України. Крім того, звертає увагу, що Головним управління неодноразово надавалась позивачу інформація з копіями підтверджуючих документів про підстави відмови у задоволенні її клопотання про надання дозволу щодо відведення земельної ділянки у власність, однак всупереч вимогам ст.116, 118, 122 ЗК України гр. ОСОБА_1 укладено договір з проектною організацією про розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за принципом ніби мовчазної згоди, що спростовується Головним управління наданим листуванням з позивачем. Зазначає, що листами Головного управління від 16 квітня 2021 року №М-65/1-334/6-21 та від 01 червня 2021 року №29-7-0.31-4302/2-21 в межах повноважень за результатом розгляду запиту гр. ОСОБА_1 від 07 травня 2021 року надано копії реєстру відправки поштової кореспонденції за 26 січня 2021 року, перелік наказів Головного управління прийнятих з 11 січня 2021 року по 11 лютого 2021 року, копію договору оренди землі від 29 квітня 2004 року б/н укладеним між Ужгородською районною державною адміністрацією та Корпорацією з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості Закарпатсадвинпром укладеним строком на 50 років, копію наказу Головного управління від 31 травня 2021 року №256-сг Про внесення змін до наказу Головного управління від 25 січня 2021 року №45 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Третя особа - Корпорація з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної промисловості "Закарпатсадвинпром" подала відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що відповідно до договору оренди землі №751 від 29 квітня 2004 року, орендодавець - Ужгородська районна державна адміністрація передала, а орендар - Корпорація «Закарпатсадвинпром» прийняла у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 305,56 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великолазівської сільської ради Ужгородського району. Цей договір оренди укладено строком на 50 років є чинним, судом недійсним не визнавався. Вказує, що перелік та графічні матеріали, які підтверджують користування земельною ділянкою Корпорацією «Закарпатсадвинпром» підтверджуються копією технічної документації розробленою ДП «ЦЕНТР ДЕРЖАВНОГО ЗЕМЕЛЬНОГО КАДАСТРУ» у 2004 році та затверджені Ужгородським районним відділом земельних ресурсів, Великолазівською сільською радою, Корпорацією «Закарпатсадвинпром» та Радгоспом-заводом «Великолазівський» картографічними матеріалами. Звертає увагу, що позивач не зверталася до Корпорації «Закарпатсадвинпром» із проханням про надання згоди на припинення оренди у частині 2,0 га на території Великолазівської сільської ради, а тому відповідна згода не була і не могла бути додана до клопотання про надання цієї земельної ділянки у її власність. Дана земельна ділянка використовується у господарській діяльності Корпорації «Закарпатсадвинпром», на ній ростуть багаторічні насадження та за неї регулярно сплачується орендна плата. Також зазначає, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» всі земельні ділянки набули статусу комунальної власності, крім тих які чітко зазначені у п. 24 Перехідних положень ЗК України, тому ГУ Держгеокадастру у Закарпатскій області не має повноважень на погодження меж спірної земельної ділянки. Таким чином, вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, а тому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник позивача (апелянта) Мельник Я. Ю. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове судове рішення, яким позов задовольнити.

Представник відповідача - Сатмарі Н. М. у судовому засіданні в режимі відеоконференції не погодилася з доводами апеляційної скарги і вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, який ухвалив законне та обґрунтоване рішення, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без участі представника за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення учасників справи, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиви на апеляційну скаргу у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 10 грудня 2020 року позивач звернулася до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, що розташована за межами населеного пункту на території Холмецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

До клопотання були подані копії паспорта, ідентифікаційного коду та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки.

14 грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до відділу в Ужгородському районі Головного управління № 1644/0/18-20 стосовно надання Головному управлінню наявних відомостей з державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

Також з метою отримання додаткової інформації, необхідної для перевірки клопотань ОСОБА_1 щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель, сільськогосподарського призначення державної власності Головним управлінням доручено Відділу в Ужгородському районі Головного управління здійснити перевірку наданих матеріалів. Крім того, Головне управління просило надати інформацію про вид угідь, відповідно до статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, зазначити, чи не відносяться земельні ділянки до земель товарного сільськогосподарського виробництва, чи не проінвентаризовані земельні ділянки за державні кошти, чи включені до переліку, земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, права на які виставляються на земельні торги.

При цьому, Листом від 06 січня 2021 року №11/402-21-0.28 Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області повідомлено, що земельна ділянка, яка намічена до відведення у власність гр. ОСОБА_3 для ведення особистого селянського господарства за межами населеного пункту на території Великолазівської сільської ради Ужгородського району відноситься до земель сільськогосподарського призначення, багаторічні насадження, форма власності державна та земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди Корпорація з питань садівництва виноградарства виноробної та консервної продукції "Садвинпром" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01 .

За результатами розгляду клопотання позивача та враховуючи надану інформацію, відповідачем прийнято наказ від 25 січня 2021 року №45 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Разом з тим, оскільки позивачем не було отримано протягом місячного терміну ні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, ні мотивованої відмови, 04 лютого 2021 року на адресу Головного управління надійшла заява-повідомлення ОСОБА_1 про те, що нею 02 лютого 2021 року укладено договір №19 із приватним підприємством Закарпатський геодезично-кадастровий центр Земля про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована за межами населеного пункту на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області" в порядку статті 118 Земельного кодексу України.

За результатом розгляду зазначеного повідомлення Головним управлінням проінформовано ОСОБА_1 та ПП Закарпатський геодезично-кадастровий - центр "Земля" листом від 17 лютого 2021 року №М-65/0-157/6-21 щодо відсутності правових підстав для розроблення проекту землеустрою за принципом "мовчазної згоди" визначених статтею 118 Земельного кодексу України, у зв`язку з тим, що наказом Головного управління від 25 січня 2021 року № 45 "Про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою" відмовлено у наданні дозволу з тих підстав, що вказані у клопотанні ОСОБА_1 від 11 грудня 2020 року землі перебувають у користуванні на умовах оренди в Корпорації з питань садівництва виноградарства виноробної та консервної продукції "Садвинпром", в межах місячного строку розгляду Клопотання та в порядку частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Враховуючи розроблений проект технічної документації ПП Закарпатський геодезично - кадастровий центр Земля та те, що ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області є власником (користувачем) суміжної земельної ділянки 08 квітня 2021 року - начальнику ГУ Держеокадастру у Закарпатській області направлено позивачем письмове повідомлення про те, що 20 квітня 2021 року о 12.00 год. будуть проведенні роботи з погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради із відповідними координатами, яке отримано уповноваженою особою ГУ Держеокадастру у Закарпатській області 12 квітня 2021 року, що підтверджується трекінгом АТ Укрпошта № 8800026774077.

05 травня 2021 року ОСОБА_2 отримала поштового листа, яке направлено простою кореспонденцією, відмітка АТ Укрпошта датована 22 квітня 2021 року, відправник - Головне управління Держегокадастру у Закарпатській області, в якому містилось, зокрема: Лист вих.№ 65/1-334/6-21 від 16 квітня 2021 року за підписом першого заступника начальника І.Голуб; Копія листа вих. № М-65/0-157/6-21 від 17 лютого 2021 року за підписом начальника І.Завальнюк; копія Наказу № 45 від 25 січня 2021 року про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою гр. ОСОБА_1 за підписом голови комісії з ліквідації, начальника І.Завальнюк.

31 травня 2021 року відповідач своїм наказом вніс зміни до наказу №45 від 25 січня 2021 року, замінивши слова "Садвинпром" на "Закарпатсадвинпром".

05 квітня 2004 року згідно з Розпорядженням №192 Голови Ужгородської РДА «Про надання земельної ділянки в оренду» Корпорації «Закарпатсадвинпром» надано земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 305,56 га із земель Великолазівської сільської ради в оренду строком на 50 років.

29 квітня 2004 року "Закарпатсадвинпром" уклав договір оренди земельної ділянки загальною площею 305,56 га строком на 50 років на підставі технічної документації, розроблено ДП "Центр державного земельного кадастру", в якому міститься план земельних ділянок, експлікація земель (том 1, а.с. 231-274).

Листом від 31 серпня 2021 року № 45 Приватне підприємство Закарпатський геодезично-кадастровий центр Земля повідомив позивача, що, враховуючи наказ ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області № 45 від 25 січня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, неможливо вчинити дії з подальшого погодження та затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, діяв відповідно до норм чинного земельного законодавства, а оскаржуваний наказ №45 від 25 січня 2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є законним та обґрунтованим. При цьому, оскільки судом відмовлено в задоволенні вимоги позивача про визнання протиправним та скасування наказу відповідача про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, тому відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області вжити заходів щодо погодження позивачу меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Згідно з ч.2 ст.14 Конституції України право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Ч.4 ст.122 ЗК України передбачає, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до п.1-3, пп.3 п.4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17 листопада 2016 року №308 (зі змінами, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Головне управління є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії картографії та кадастру та йому підпорядковане. Голова місцевої державної адміністрації координує діяльність Головного управління і сприяє йому у виконанні покладених на нього завдань.

Згідно з ч.1, 2, п.а ч.3 ст.22 ЗК України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. До земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження. сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Ст.81 ЗК України передбачає, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема, безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

За змістом ч.1 ст.116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.2, 3 ст.116 ЗК України набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Згідно з ч.4 та 5 ст. 116 ЗК України передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За змістом ч.1,2 ст.118 ЗК України громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим.

Рішення органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо приватизації земельних ділянок приймається у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір земельної ділянки.

Ч.6 ст.118 ЗК України передбачає, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами. населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Згідно з ч.8, 9 ст.118 ЗК України проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому ст.186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

За змістом ст.118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянами передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб`єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому ст. 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_1 10 грудня 2020 року звернулася до ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області із клопотанням про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність безоплатно для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, яка розташована на території Закарпатської області Ужгородського району за межами Холмецької сільської ради. До клопотання були долучені копії паспорта, ідентифікаційного коду та графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (роздруківка із сайту Публічна кадастрова карта України).

Судом встановлено, що 14 грудня 2020 року Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області звернулося до відділу в Ужгородському районі Головного управління №1644/0/18-20 щодо надання Головному управлінню наявних відомостей з державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку.

З матеріалів справи вбачається, що Відділом в Ужгородському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області листом від 06 січня 2021 року №11/402-21-0.28 повідомлено, що земельна ділянка перебуває в користуванні на умовах оренди в Корпорації з питань садівництва, виноградарства, виноробної та консервної продукції Садвинпром для ведення товарного сільськогосподарського виробництва 01.01 (том 1, а.с.166).

Так, зі змісту п. Договору оренди землі від 29 квітня 2004 року вбачається, що орендодавець - Ужгородська районна державна адміністрація надає, а орендар - Корпорація «Закарпатсадвинпром» приймає у строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Великолазівської сільської ради Ужгородського району загальною площею 305,56 га (том1 а.с.239). Цей договір оренди укладено строком на 50 років є чинним, судом недійсним не визнавався.

Вищевказаний договір оренди та Розпорядження, на підставі якого його укладено є чинним і незаконним у судовому порядку не визнавалися.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, надавши позивачу земельну ділянку із земель, які перебувають в користуванні на умовах оренди, ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області порушило б приписи чинного законодавства та вийшло за межі своїх повноважень визначених нормами ч.4 та 5 ст.116 ЗК України, згідно з якими передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання, а надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.

За результатами розгляду вказаного клопотання відповідачем прийнято наказ №45 від 25 січня 2021 року Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, який містить дату його прийняття та реєстрацію згідно зі штрихкодом на ньому у відповідності до затвердженої ПКМУ від 17 січня 2018 року №55 Типової інструкції з діловодства в міністерствах, інших центральних та місцевих органах виконавчої влади.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Головного Управління Держгеокадастру у Закарпатській області №256-СГ від 31 травня 2021 року внесено зміни до наказу від 25 січня 2021 року №45 Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, а саме у преамбулі наказу слово Садвинпром замінено на слово Закарпатсадвинпром, тому колегія суддів доводи апелянта про те, що відсутня така юридичної особи, як Корпорація з питань садівництва, виноградарства виноробної та консервної продукції Садвинпром, не приймає до уваги.

Щодо доводів апелянта про те, що з аналізу публічної інформації на сайті Публічна кадастрова карта України встановлено, що земельна ділянка, яку позивач має намір отримати у власність не накладається на жодну із земельних ділянок, які передані в оренду згідно з договором оренди землі від 29 квітня 2004 року і така є вільною, то колегія суддів зазначає наступне.

Ст.198 ЗК України передбачає, що кадастрові зйомки - це комплекс робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок. Кадастрова зйомка включає: а) геодезичне встановлення меж земельної ділянки; б) погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами; в) відновлення меж земельної ділянки на місцевості; г) встановлення меж частин земельної ділянки, які містять обтяження та обмеження щодо використання землі; ґ) виготовлення кадастрового плану.

Відповідно до ст.26 Закону України Про землеустрій розробниками документації із землеустрою є: юридичні особи, що володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та у складі яких працює за основним місцем роботи сертифікований інженер-землевпорядник, який є відповідальним за якість робіт із землеустрою; фізичні особи - підприємці, які володіють необхідним технічним і технологічним забезпеченням та є сертифікованими інженерами-землевпорядниками, відповідальними за якість робіт із землеустрою.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, з системного аналізу наведених вище правових норм вбачається, що представник позивача адвокат Мельник Я. Ю. не є відповідним суб`єктом виконання робіт із землеустрою та відповідно здійснення (встановлення) накладення земельних ділянок згідно з відомостями Державного земельного кадастру, а тому надані позивачем докази з інформацією з сайту Публічна кадастрова карта України не є належним та допустимим доказом в розумінні вимог КАС України.

Щодо доводів апелянта про ненадання відповідачем у місячний термін дозволу на розроблення проекту землеустрою або вмотивованої письмової відмови у наданні такого дозволу, то колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з п.1, 2 ч.7 ст.118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність особи, якій належить право власності на об`єкт нерухомості (жилий будинок, іншу будівлю, споруду), розташований на такій земельній ділянці, або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

З аналізу наведеної вище правої норми вбачається, що обов`язком відповідача є прийняття у місячний строк за наслідками розгляду поданого позивачем клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою вмотивованого рішення про надання дозволу або відмову у його наданні із наведенням усіх підстав такої відмови.

При цьому, матеріалами справи стверджується, що відповідачем у визначений строку не було прийнято рішення за клопотанням позивача, тому між позивачем та виконавцем ПП Закарпатський геодезично-кадастровий центр Земля укладено договір № 19 про надання послуг по розробленню проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, про що 10 лютого 2021 року письмово повідомлено ГУ Держгеокадастру у Закарпатській області.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, відповідачем дійсно допущено порушення місячного строку розгляду клопотання позивача, разом з тим, використання особою права замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу не позбавляє обов`язку відповідача розглянути заяву згідно із чинним законодавством та прийняти відповідне рішення.

Матеріалами справи підтверджується, що після отримання клопотання позивача, відповідачем з метою прозорості надання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у власність чи користування та відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області від 21 березня 2017 №69 про розгляд звернень юридичних і фізичних осіб щодо розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності направлено лист до Відділу в Ужгородському районі Головного управління №1644/0/18-20 щодо надання Головному управлінню наявних відомостей з державного земельного кадастру, а також викопіювання з індексної карти (плану), на якій орієнтовно відображено запитувану земельну ділянку позивачем, тобто відповідачем вчинялися дії належного розгляду клопотання позивача.

З врахуванням наведеного вище, колегія суддів вважає, що порушення встановленого ч.7 ст.118 ЗК України місячного строку розгляду клопотання позивача, яке стало причиною виникнення підстав для використання позивачем права на самостійне замовлення розробки проекту землеустрою, не може безумовно свідчити про протиправність прийнятого відповідачем рішення.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, відмовляючи у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, відповідач діяв відповідно до норм чинного земельного законодавства, а оскаржуваний наказ №45 від 25 січня 2021 року про відмову позивачу у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою є законним та обґрунтованим.

Крім того, доводи апелянта про те, що земельна ділянка, яку позивач бажає отримати у власність, є вільною, спростовуються доказами, які містяться у матеріалах справи та досліджувалися судом.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача вжити заходи для погодження ОСОБА_1 акту меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що знаходиться за межами населених пунктів на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області та акту прийому - передачі межових знаків на зберігання, згідно з проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлений Приватним підприємством Закарпатський геодезично - кадастровий центр Земля протягом двох тижнів з дня набрання рішенням законної сили, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 укладено договір від 02 лютого 2021 року № 9 з ПП Закарпатський геодезично-кадастровим центром Земля про розроблення проекту землеустрроою щодо відведення земельної діляник у власність орієнтовною площею 2,00 га яка розташована за межами населеного пункту на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області.

Відповідно до ст.50 Закону України "Про землеустрій №858-IV проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають, зокрема, викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки), кадастровий план земельної ділянки, матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки).

За змістом ст.198 ЗК України погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами необхідне при кадастровій зйомці як комплексу робіт, виконуваних для визначення та відновлення меж земельних ділянок.

Відповідно до наданого опису зовнішніх меж земельної ділянки у складі проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність розробленого на замовлення гр. ОСОБА_1 , а саме: збірного кадастрового плану земельної ділянки, акта погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами та акта прийому-передачі межових знаків на зберігання суміжними землекористувачами зазначено:

Від А до Б - землі запасу (кадастровий номер не присвоєно);

Від Б до В - землі запасу (кадастровий номер не присвоєно);

Від В до Г - землі загального користування (кадастровий номер не присвоєно);

Від Г до А - землі запасу (кадастровий номер не присвоєно).

Таким чином, Головне управління як суміжний землекористувач чи власник суміжних земельних ділянок у складі документації із землеустрою не зазначений й відповідно будь-яке погодження меж земельної ділянки в якості суміжника суперечить вимогам статті 198 Земельного кодексу України.

Закон України Про Державний земельний кадастр визначає, що Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно зі ст.25, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За змістом ч.1,3,4 ст.79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України Про Державний земельний кадастр внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей здійснюються державними кадастровими реєстраторами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Ст.55 Закону №858-IV передбачає, що установлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів, здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) закріплюються межовими знаками встановленого зразка. Власники та землекористувачі, у тому числі орендарі, зобов`язані дотримуватися меж земельної ділянки, закріпленої в натурі (на місцевості) межовими знаками встановленого зразка.

При цьому, механізм встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками визначено Інструкцією про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 18 травня 2010 року № 376, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 року за № 391/17686 (далі - Інструкція № 376).

Згідно з п.3.12 Інструкції № 376 закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється виконавцем у присутності власника (користувача) земельної ділянки, власників (користувачів) суміжних земельних ділянок або уповноваженою ним (ними) особою.

Закріплення межовими знаками меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) може здійснюватися за відсутності власників (користувачів) суміжних земельних ділянок у випадку їх нез`явлення якщо вони були належним чином повідомлені про час проведення вищезазначених робіт, про що зазначається у акті приймання-передачі межових знаків на зберігання.

З системного аналіз наведених вище правових норм можна дійти висновку, що стадія погодження меж земельної ділянки при виготовленні землевпорядної документації є допоміжною. При цьому, стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами. Із цього не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж необхідно вважати, що погодження меж не відбулося. Погодження меж полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а з мотивів відмови. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки, яка знаходиться поза межами населеного пункту, із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідним територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (територіальним органом Держгеокадастру в районах (містах)) в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів.

Аналогічні правові висновки викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справах № 350/67/15-ц (провадження № 14-652цс18) та № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18).

Отже, оскільки чинне законодавство не обмежує право на приватизацію земельної ділянки у зв`язку із відмовою суміжного землекористувача від підписання акта погодження меж земельних ділянок, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року (справа № 545/1149/17) дійшла висновку, що непогодження меж земельної ділянки не є перешкодою для завершення процедури приватизації земельної ділянки, з огляду на що відсутні підстави для задоволення позову.

Колегія суддів зазначає, що покликання позивача на невчинення Головним управлінням дій щодо погодження меж земельної ділянки не заслуговують на увагу, оскільки, як зазначалося вище, відмова від підписання акта погодження меж земельних ділянок та/або не погодження меж земельної ділянки в цілому не порушує право позивача гр. ОСОБА_1 на приватизацію спірної земельної ділянки.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що Закон України Про внесення змін до Земельного кодексу України та інших законодавчих актів щодо удосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин від 28 квітня 2021 року №2194 передбачає, зокрема, передачу земель державної власності за межами населених пунктів (крім земель, які потрібні державі для виконання її функцій) до комунальної власності сільських, селищних, міських рад.

Так, з дня набрання чинності пунктом 24 розділу X Перехідні положення Земельного кодексу України (тобто з 27 травня 2021 року) до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Відповідно до ч.2 ст.83 ЗК України у комунальній власності перебувають: усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до закону.

Таким чином, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що повноваження з розпорядження всіма землями державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах відповідних територіальних громад, крім земель, які залишаються у державній власності (наприклад, які використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування, землі оборони, більшість земель лісогосподарського призначення, та інші) передано сільським, селищним, міським радам, а тому вимога позивача щодо зобов`язання Головного управління вжити заходи для погодження гр. ОСОБА_1 акта меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами для ведення особистого селянського господарства площею 2,00 га, що розташована за межами населеного пункту на території Баранинської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки виготовлений ПП Закарпатський геодезичний-кадастровий центр Земля протягом двох тижнів набрання рішенням законної сили задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Крім того, колегія суддів зазначає, що інші зазначені позивачем в апеляційній скарзі обставини, крім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Оскільки колегія суддів залишає без змін рішення суду першої інстанції, то відповідно до ч.6 ст.139 КАС України понесені сторонами судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.139, 242, 243, 250, 295, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 01 червня 2022 року у справі №260/6327/21 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 21 листопада 2022 року.