Постанова

від 09.11.2022 по справі 260/2286/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 рокуЛьвівСправа № 260/2286/21 пров. № А/857/11624/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Кушнерика М.П.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

за участю секретаря судового засідання Хомича О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року, прийняте суддею Скраль Т.В., в м.Ужгород о 15 год. 26 хв., повний текст складено 27 червня 2022 року, у справі № 260/2286/21 за адміністративним позовом керівника Ужгородської окружної прокуратури до виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 керівник Ужгородської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом, в якому просить, визнати протиправною бездіяльність виконавчого комітету Ужгородської міської ради щодо невиконання вимог чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єктах культурної спадщини національного значення Садибний будинок в Радванці. (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охороний номер 167 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; зобов`язати виконавчий комітет Ужгородської міської ради виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення Садибний будинок в Радванці. (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер 167 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департамент культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24.08.1963 «Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР» затверджено список пам`ятників архітектури У РСР, до якого, зокрема, включено Садибний будинок в Радванці. (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер - 167, як пам`ятку архітектури національного значення. Зазначає, що відповідно до Державного реєстру нерухомих пам`яток України вбачається, що Садибний будинок в Радванці. (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер - 167, як об`єкт культурної спадщини, до такого не внесений. Водночас, з інформації Закарпатської обласної державної адміністрації вбачається, що Виконавчий комітет Ужгородської міської ради з пропозицією про занесення об`єкта культурної спадщини - Садибного будинку в Радванці (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер - 167, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, до Департаменту культури Закарпатської ОДА, як до органу охорони культурної спадщини вищого рівня, не звертався. Вказує, що відсутність в чинному законодавстві конкретних строків для такого подання зумовлено специфікою об`єктів культурної спадщини, які потребують постійної (без визначення будь-яким строком) охорони культурної спадщини в розумінні ст. 1 Закону України «Про охорону культурної спадщини». У даному випадку, саме на відповідача покладається обов`язок подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня - Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення Садибного будинку в Радванці (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер - 167, до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із ухваленим рішенням, його оскаржила Закарпатська обласна прокуратура, яка із покликанням на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає те, що занесенню об`єкта культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України певна робота спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини, до яких належить і виконавчий комітет Ужгородської міської ради, та до повноважень якого віднесено виготовлення облікової документації на об`єкти культурної спадщини, що знаходяться на території Ужгородської міської ради та подання пропозицій Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення таких до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що рішення суду першої інстанції прийняте з дотриманням норм матеріального права та процесуального права. Третя особа, Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської обласної державної адміністрації подав клопотання, в якому просить розгляд справи проводити без їх участі.

Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю-доповідача, представника прокуратури, яка просить задоволити апеляційну скаргу, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що Постановою Ради Міністрів Української РСР № 970 від 24.08.1963 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР" затверджено список пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, до якого, зокрема, включено Будинок лісництва в Радванці XVIII ст., охоронний номер 167, як пам`ятник архітектури, який можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям.

12 травня 2021 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Департаменту культури Закарпатської ОДА з листом № 07.53-104-1105ВИХ-21, в якому просить на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді повідомити чи звертався виконавчий комітет Ужгородської міської ради з приводу виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення - Садибний будинок в Радванці (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер - 167 та подання пропозицій про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України.

12 травня 2021 року Ужгородська окружна прокуратура звернулася до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради з листом № 07.53-104-1108ВИХ-21, в якому просить на підставі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді повідомити чи вживалися заходи представницького чи іншого характеру щодо внесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України об`єкта культурної спадщини - Садибний будинок в Радванці (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер 167.

13 травня 2021 року виконавчий комітет Ужгородської міської ради звернувся до Ужгородської окружної прокуратури з листом № 1542/03-18, в якому повідомив, що обов`язок щодо безпосереднього обліку об`єктів культурної спадщини національного значення покладено на відповідні органи державної влади. Також інформують, що департаменту культури Закарпатської облдержадміністрації надіслано перелік об`єктів культурної спадщини розташованих на території міста, які потребують виготовлення актуальної облікової документації за рахунок коштів обласного бюджету, що підтверджено листом 26.11.2020 № 30.1-18/789 управління у справах культури, молоді та спорту Ужгородської міської ради, а також звернення до Закарпатської облдержадміністрації про надання інформації про наявність облікової документації на пам`ятку архітектури національного значення «Садибний будинок в Радванці» кін. XVI ст. по вул. Дендеші, 8 в м. Ужгород охоронний № 167, що підтверджено листом № 3415/03-18 від 29.01.2021 виконавчого комітету Ужгородської міської ради. Відомості про виготовлення облікової картки на садибний будинок в АДРЕСА_1 та охоронний договір відсутні.

14 травня 2021 року Департамент культури, національностей та релігій Закарпатської ОДА листом № 01-12/635 повідомив Ужгородську окружну прокуратуру, що окремих звернень щодо виготовлення облікової документації на вказані об`єкти культурної спадщини, а також пропозицій щодо занесення вказаних об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від Ужгородської міської ради не надходило.Відтак, Ужгородська окружна прокуратура, реалізуючи надані законом повноваження щодо захисту державних інтересів, звернулася до суду із позовом про визнання протиправною бездіяльності виконавчого комітету Ужгородської міської ради та зобов`язання виконати вимоги чинного законодавства України щодо виготовлення облікової документації на об`єкт культурної спадщини національного значення Садибний будинок в Радванці (мур), кінець 16 сторіччя спорудження, охоронний номер 167 та подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня Департаменту культури Закарпатської обласної державної адміністрації про занесення такого до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, оскільки орган уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах є міська рада, до якої пред`явлено позовні вимоги, тому прокурор набуває статусу позивача та звертається до суду на захист інтересів держави відповідно до вимог ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини регулює Закон України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року № 1805-III (далі - Закон № 1805-III).

Згідно статті 1 Закону № 1805-IIIоб`єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов`язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об`єкти (об`єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно-антропогенні або створені людиною об`єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність; пам`ятка культурної спадщини (далі - пам`ятка) - об`єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, або об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України; охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини;

Відповідно до ст. 3 Закону № 1805-III, державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини (далі - органи охорони культурної спадщини) належать зокрема :виконавчий орган сільської, селищної, міської ради.

Частиною 2 ст. 6 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень районних державних адміністрацій, виконавчого органу сільської, селищної, міської ради відповідно до їх компетенції у сфері охорони культурної спадщини належить: 1) забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів про охорону культурної спадщини на відповідній території; 2) подання пропозицій органу охорони культурної спадщини вищого рівня про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, внесення змін до нього та про занесення відповідної території до Списку історичних населених місць України; 3) забезпечення юридичним і фізичним особам доступу до інформації, що міститься у витягах з Державного реєстру нерухомих пам`яток України, а також надання інформації щодо програм та проектів будь-яких змін у зонах охорони пам`яток та в історичних ареалах населених місць.

Зі змісту Закону № 1805-III видно, що об`єкти культурної спадщини, які знаходяться на території України, охороняються державою. Охорона об`єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів зазначає, що у відповідності до ст. 4 Закону № 1805-III до повноважень Кабінету Міністрів України у сфері охорони культурної спадщини належить, зокрема, занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення.

При цьому, ст. 5 Закону № 1805-III встановлено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, належить, зокрема, подання Кабінету Міністрів України пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про внесення змін до нього щодо пам`яток національного значення.

Об`єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам`ятки. Порядок визначення категорій пам`яток встановлюється Кабінетом Міністрів України (ст. 13 Закону № 1805-III).

Відповідно до частини 1 статті 14 Закону № 1805-ІІІ занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання.

Таким чином, при встановленні суб`єкта подання пропозицій про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України визначальним є значення такої пам`ятки.

Матеріалами справи підтверджується, що Будинок лісництва в Радванці XVIII ст., охоронний номер 167 віднесений до пам`ятки архітектури національного значення, відтак, у відповідності до вимог Закону № 1805-III відповідача не є уповноваженим органом щодо подання пропозицій про занесення Будинку лісництва в Радванці XVIII ст., охоронний номер 167 до Державного реєстру нерухомих пам`яток України, оскільки таким є обласна державна адміністрація.

Крім того, пунктами 3 -5 наказу Міністерства культури України від 27.06.2019 № 501 «Про внесення змін до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини» передбачено, що облікова документація, в тому числі облікові картки та паспорти, складені на пам`ятки культурної спадщини зберігають свою чинність. Облікова документація на щойно виявлені об`єкти, розроблена до набрання чинності цим наказом, не потребує приведенню у відповідність до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини якщо подання про занесення об`єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України подано на розгляд Міністерства культури України до 1 грудня 2020 року.

Органам виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органам охорони культурної спадщини обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій: до 01 жовтня 2019 року подати Міністерству культури України: переліки об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день набрання чинності цим наказом за формою, згідно з додатком до цього наказу; копії рішень про взяття на державний облік об`єктів культурної спадщини відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом України «Про охорону культурної спадщини», та не включених до Державного реєстру нерухомих пам`яток України станом на день прийняття цього наказу та облікову документацію (за наявності); до 31 грудня 2021 року забезпечити формування облікових справ в паперовій формі у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини; до 31 грудня 2019 року переглянути затверджені до набрання чинності цим наказом переліки щойно виявлених об`єктів культурної спадщини та затвердити їх у відповідності до Порядку обліку об`єктів культурної спадщини.

Органам охорони культурної спадщини до 31 грудня 2019 року передати облікову документацію на пам`ятки національного значення Міністерству культури України.

Порядок обліку об`єктів культурної спадщини затверджено наказом Міністерства культури України 11 березня 2013 року № 158 (у редакції наказу Міністерства культури України від 27 червня 2019 року № 501).

Відповідно до пункту 2 розділу 1 Порядку № 158 у цьому Порядку терміни вживаються у такому значенні:

Державний реєстр нерухомих пам`яток України - банк даних, сформованих за єдиними ознаками та принципами, що містить відомості про пам`ятки культурної спадщини; об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом - об`єкт культурної спадщини, який набув статус пам`ятки відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, в тому числі відповідно до законодавства Союзу РСР і Української РСР; уповноважений орган - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим, обласна, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації.

Відповідно до пунктів 3-4 розділу 1 Порядку № 158 система обліку об`єктів культурної спадщини включає комплекс заходів із взяття на облік об`єкта культурної спадщини, оформлення облікової документації, занесення чи не занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру, ведення Реєстру, інвентаризації об`єктів культурної спадщини, включення до Реєстру об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, формування облікових справ та внесення змін до Реєстру (зміна категорії пам`ятки та вилучення пам`ятки з Реєстру).

Відповідно до пунктів 1-5 розділу IХ Порядку № 158 Мінкультури забезпечує включення до Реєстру об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом: пам`яток всесоюзного, республіканського значення - за категорією національного значення шляхом підготовки проекту постанови Кабінету Міністрів України про занесення пам`ятки до Реєстру за категорією національного значення; інших пам`яток - за категорією місцевого значення шляхом прийняття рішення про занесення таких пам`яток до Реєстру за категорією місцевого значення.

Мінкультури приймає рішення про не включення об`єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, виключно у разі, якщо такий об`єкт не підлягає занесенню до Реєстру.

Не підлягають занесенню до Реєстру пам`ятки (пам`ятники, пам`ятні знаки), присвячені особам, причетним до організації та здійснення Голодомору 1932-1933 років в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах влади та управління СРСР, УРСР (УСРР), інших союзних та автономних радянських республік (крім осіб, діяльність яких була значною мірою пов`язана з розвитком української науки та культури), працівникам радянських органів державної безпеки, подіям, пов`язаним з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях, переслідуванням учасників боротьби за незалежність України у XX столітті.

У разі відсутності облікової документації на об`єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Рішення про занесення об`єкта культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом, до Реєстру, має містити: найменування; вид, тип, категорію; дату утворення; місцезнаходження; охоронний номер.

Передбачені відомості про пам`ятку визначаються в рішенні на підставі облікової документації, а у разі її відсутності - на підставі рішення про взяття на державний облік такого об`єкта відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Законом. Відомості щодо місцезнаходження пам`ятки коригуються, за необхідності, у разі зміни найменування (перейменування) населених пунктів, вулиць, провулків, проспектів, площ, парків, скверів, мостів та інших споруд на підставі інформації відповідних виконавчих органів сільських, селищних, міських рад з питань адміністративно-територіального устрою відповідного населеного пункту.

Про занесення до Реєстру пам`ятки Мінкультури у строк, що не перевищує 10 робочих днів, повідомляє уповноважений орган, який в свою чергу у п`ятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення інформує власника цієї пам`ятки або уповноваженого (ої) ним органу (особи) про прийняті рішення та особливості здійснення права власності на пам`ятку рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням про вручення.

Відповідно до Постанови Ради Міністрів Української РСР №970 від 24.08.1963 "Про впорядкування справи обліку та охорони пам`ятників архітектури на території Української РСР" затверджено список пам`ятників архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави, до якого, зокрема, включено Будинок лісництва в Радванці XVIII ст., охоронний номер 167, як пам`ятник архітектури, який можна використовувати для культурних або господарських цілей і передавати в орендне використання установам та організаціям.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки об`єкт культурної спадщини - Будинок лісництва в Радванці XVIII ст., охоронний номер 167 взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Порядком № 158, його включення до Реєстру здійснюється без облікової документації.

Разом з тим, колегія суддів враховує, що відповідальність за реєстраційний облік культурної спадщини покладено на Міністерство культури, однак, прокурор не з`ясував поважності причин не виконання останнім дій щодо такої реєстрації, не з`ясував чи була бездіяльність або неналежне виконання ним вищезазначеного наказу, а відразу звернувся до суду з даним позовом в інтересах держави, що в сукупності з вищевикладеним дає суду підстави для відмови у задоволенні позову.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Відповідно дост. 316 КАС Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

Так, у п.58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29)

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскарженого судового рішення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційних скарг не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Закарпатської обласної прокуратури - залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 22 червня 2022 року у справі № 260/2286/21 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді А. Р. Курилець О. І. Мікула Повне судове рішення складено 21.11.22