Рішення

від 10.11.2022 по справі 922/477/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.11.2022м. ХарківСправа № 922/477/22

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Погореловій О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Фермерського господарства "Єва-Агро" (63410, Харківська обл., Зміївський р-н, село Борова, вул. Бригадна, 1, Літ. 3-1; ідент. код 40165809)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" (63422, Харківська обл., Зміївський р-н, село Першотравневе, вул. Вишнева, буд. 18; ідент. номер 41661186)

про розірвання договору суборенди та стягнення 412024,41 грн.

за участю представників:

позивача - Даузе Ю.М.,

відповідача - Рибалко М.А.

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Фермерське господарство "Єва-Агро" 07.02.2022, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Зміїв-Агро", в якій просить суд: розірвати договір суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року, укладений між Фермерським господарством "ЄВА-АГРО" (ідентифікаційний код 40165809) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" (ідентифікаційний код 41661186), предметом якого є земельні ділянки загальною площею 150,6280 га та стягнути з ТОВ "ЗМІЇВ-АГРО" заборгованість по сплаті орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року у розмірі 412 024,41 грн, з яких: 404 314,74 грн основна заборгованість; 6 646,27 грн - пеня; 1063,40 грн - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог посилається на неналежне виконання ТОВ "Зміїв-Агро" зобов`язань за Договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року в частині своєчасної сплати орендної плати. В якості правових підстав посилається на норми статей 526, 530, 599, 610, 611, 612, 629 ЦК України, статті 179, 193 ГК України. Судові витрати просить покласти на відповідача.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 18.02.2022 було прийнято позовну заяву ФГ "Єва-Агро" до розгляду, відкрито провадження у справі № 922/477/22, розгляд якої призначено здійснювати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін; у справі розпочато підготовче провадження, підготовче засідання у справі призначено на "15" березня 2022 р. об 11:00.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан з 24 лютого 2022 року.

15 березня 2022 року судове засідання у справі № 922/477/22 не відбулось у зв`язку з введенням воєнного стану, постійними обстрілами міста Харкова ворожими військами та веденням активних бойових дій на території Харківської області, з метою недопущення випадків загрози життю, здоров`ю та безпеці учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.07.2022 у справі № 922/477/22, у зв`язку з винятковими обставинами та дотримання прав усіх учасників провадження, було відкладено розгляд справи № 922/477/22 та запропоновано усім учасникам справи, виходячи з поточної ситуації, направити в суд і іншим учасникам справи свої пропозиції щодо дати призначення судового засідання та можливості розгляду справи за відсутності повноважних представників сторін за наявними матеріалами в порядку ч.3 ст.196 ГПК України або за їх участі у розгляді справи в режимі відеоконференції.

08.08.2022 від відповідача на електронну адресу суду надійшов відзив на позовну заяву (вх. 7926) разом з клопотанням про поновлення процесуальних строків на подачу відзиву на позовну заяву, в якому викладені заперечення щодо вимог позивача про розірвання договору суборенди, оскільки несплата орендної плати за 2021 рік не може бути підставою для розірвання договору суборенди, так як в даному випадку відсутня ознака систематичності. орендна плата за 2019 та 2020 року у повному обсязі сплачена, а незначні запізнення із виплатою орендної плати не є істотним порушенням договору суборенди в контексті 651 ЦК України, а отже не може бути підставою для його розірвання, оскільки не позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору. При цьому, відповідач запевнив, що він не відмовляється від своїх обов`язків щодо виконання умов договору суборенди та найближчим часом погасить заборгованість та вчинить всі необхідні дії для її недопущення в майбутньому. Судом залучено відзив до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 30.08.2022 було призначено розгляд справі № 922/477/22 у підготовчому засіданні на 20.09.2022 року.

15.09.2022 відповідачем на електронну адресу суду подано клопотання (вх. 9897) про долучення доказів, в якому відповідач повідомляє, що ТОВ "ЄВА-АГРО" сплачено орендну плату за 2021 рік у розмірі 404314,75 грн, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 7557 від 06.09.2022 року.

Підготовче засідання у справі № 922/477/22, призначене на 20.09.2022 року, не було проведено у зв`язку з відпусткою з 20.09.2022 по 23.09.2022 та у подальшому участю судді Шатернікова М.І. у онлайн-підготовці суддів, організованої Національною школою суддів України, з 26.09.2022 по 30.09.2022.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 04.10.2022 проведення підготовчого засідання суду з розгляду справи № 922/477/22 було призначено на 12.10.2022 року о 12:00.

Згідно Рекомендацій прийнятих Радою суддів України № 9 від 24.02.2022 року щодо роботи судів в умовах воєнного стану при визначенні умов роботи суду у воєнний час, рекомендовано керуватися реальною поточною обстановкою, що склалася в регіоні. У випадку загрози життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду, суддів оперативно приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення судочинства певним судом до усунення обставин, які зумовили припинення розгляду справ.

Наказом виконуючого обов`язки голови суду Новікової Н. А. від 10 жовтня 2022 року № 29 "Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану в період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно" у період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно працівникам Господарського суду Харківської області обмежено перебування в приміщення суду у вказаний період та вирішено виконувати свої посадові обов`язки в дистанційному режимі у будь-якому безпечному місці поза межами адміністративної будівлі суду, рекомендовано також суддям у період з 10 по 14 жовтня 2022 року включно перенести здійснення судочинства у відкритих судових засіданнях за участю учасників судового процесу, до усунення обставин, які зумовлюють загрозу життю, здоров`ю та безпеці громадян в умовах воєнної агресії проти України.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 12.10.2022, у зв`язку із масованим ракетним обстрілом України і реальною загрозою життю, здоров`ю та безпеці відвідувачів суду, працівників апарату суду та суддів, було знято з розгляду справу № 922/477/22, призначену до розгляду по суті на "12" жовтня 2022 року об 12:00 год та одночасно призначено проведення підготовчого засідання у справі № 922/477/22 на "19" жовтня 2022 р. о 12:00.

У підготовчому засіданні 19.10.2022 р. було постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України на 02.11.2022 р. об 11:30.

У судовому засіданні 02.11.2022 р. було постановлено протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 10.11.2022 р. о 13:30, в порядку ч. 2 ст. 216 ГПК України.

08.11.2022 відповідачем на електронну адресу суду подано клопотання (вх. 13497) про долучення доказів, в якому відповідач повідомляє, що 02.11.2022 року ТОВ "ЄВА-АГРО" було перераховано на рахунок позивача 6646,27 грн, пені та 1063,40 грн 3% річних, що разом становить 7709,67 грн, на підтвердження чого надано копію платіжного доручення № 7847 від 02.11.2022 року.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2022 р. підтримує позовні вимоги та просить суд задовольнити позов про розірвання договору суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року, укладений між Фермерським господарством "ЄВА-АГРО" (ідентифікаційний код 40165809) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" (ідентифікаційний код 41661186), посилаючись на систематичне неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної сплати орендних платежів.

Представник відповідача проти позову заперечує, наголошуючи, що ТОВ "ЄВА-АГРО" в повному обсязі сплачено заборгованість з орендної плати, пені та 3% річних заявлених до стягнення, а отже, станом на 10.11.2022 у відповідача відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем, а відтак станом на час розгляду справи, враховуючи воєнний стан та важкі часи, як для держави в цілому, так і для суб`єктів господарювання, приймаючи до уваги, те, що відповідач допустив разове порушення умов договору, останній вважає, що підстави для розірвання договору суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року наразі відсутні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

24.05.2019 року між Фермерським господарством "ЄВА-АГРО" (позивач, суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" (відповідач, суборендар) був укладений Договір суборенди земельної ділянки, відповідно до умов якого суборендодавець надає, а суборендар приймає у строкове платне користування земельні ділянки загальною площею 150,6280 га, ріллі, із земель сільськогосподарського призначення за рахунок невитребуваних земельних часток (паїв) членів колишнього ВАТ Племінний завод Червоний Велетень, розташованих за межами населених пунктів на території Бірківської сільської ради Зміївського району Харківської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, право оренди на які належить суборендодавцю на підставі договору оренди земельної ділянки від 16.06.2017року, а саме: ділянка № 2 площею 4,2040 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:01:000:0057; ділянка № 10 площею 4,0788 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:01:000:0065; ділянка № 44 площею 3,9644 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:1444; ділянка № 101 площею 1,7382 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0125; ділянка № 101.1 площею 2,3795 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0126; ділянка № 135 площею 2,4943 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0163; ділянка № 135.1 площею 1,9126 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0164; ділянка № 138 площею 4,8248 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0167; ділянка № 160 площею 3,9680 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0189; ділянка № 184 площею 6,2845 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0213; ділянка № 185 площею 6,7436 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0214; ділянка № 216 площею 4,6905 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0247; ділянка № 216.1 площею 0,7824 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0248; ділянка № 221 площею 4,3466 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0253; ділянка № 247 площею 4,3467 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0279; ділянка № 267 площею 4,2059 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0300; ділянка № 270 площею 4,2374 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0303; ділянка № 273 площею 4,1877 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0306; ділянка № 280 площею 4,3469 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0313; ділянка № 283 площею 4,3465 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0316; ділянка № 343 площею 3,0370 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0381; ділянка № 343.1 площею 1,1302 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0396; ділянка № 346 площею 3,9824 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0384; ділянка № 389 площею 4,0622 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0431; ділянка № 393 площею 3,9655 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0435; ділянка № 396 площею 4,0842 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0438; ділянка № 401 площею 1,4670 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0443; ділянка № 401.1 площею 2,4978 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0444; ділянка № 420 площею 0,9517 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0463; ділянка № 420.1 площею 3,0138 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0464; ділянка № 426 площею 3,9658 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0471; ділянка № 437 площею 4,3467 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0482; ділянка № 470 площею 4,1753 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0516; ділянка № 471 площею 4,1109 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0517; ділянка № 474 площею 4,0789 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0520; ділянка № 501 площею 3,9656 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0549; ділянка № 505 площею 0,7389 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0553; ділянка № 505.1 площею 3,5122 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0076; ділянка № 523 площею 4,0145 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0653; ділянка № 523.1 площею 2,3631 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0573; ділянка № 583 площею 4,7344 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0635; ділянка № 598 площею 4,3466 га, рілля, кадастровий номер 6321780500:02:000:0651 (п. 1 договору).

Відповідно до п. 8 договору орендна плата вноситься суборендарем на рахунок суборендодавця, у грошовій формі в розмірі 8,5 % від нормативної грошової оцінки земельних ділянок за 1 (один) рік та складає 404 314,74 грн. (чотириста чотири тисячі триста чотирнадцять грн. 74 коп.).

Відповідно до п. 9 договору обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Обчислення розміру орендної плати за земельні ділянки здійснюється з урахуванням коефіцієнтів індексації.

Відповідно до п. 10 договору орендна плата вноситься один раз на рік в строк до 31 грудня поточного року.

Відповідно до п. 12 договору за порушення строків сплати орендної плати Суборендар сплачує Суборендодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожен день прострочення.

Сторонами у п. 32-35 договору узгоджено, що дія договору припиняється шляхом його розірвання за: взаємною згодою сторін; рішенням суду на вимогу однієї із сторін внаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом. Розірвання договору Суборенди землі в односторонньому порядку не допускається. Перехід права власності на орендовані земельні ділянки до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-Суборендаря є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Договір укладено на строк до моменту отримання власником або спадкоємцем правовстановлюючих документів на земельну частку (пай), якщо земельна частка (пай) залишається не витребуваною, то передається в Суборенду строком до 16.06.2066 року (пункт 7 договору).

Як зазначає позивач у позовній заяві, відповідач усупереч умов Договору оренди систематично несвоєчасно та не у повному розмірі сплачує орендну плату, а саме: орендна плата за 2019 рік сплачена лише 22.01.2020 року в розмірі 245 911,98грн.; орендна плата за 2020 рік сплачено лише 08.02.2021 року в розмірі 404 314,74грн.; орендна плата за 2021 рік станом на 03.02.2022 року взагалі не сплачена.

Внаслідок чого у відповідача станом на лютий 2022 року утворилась заборгованість з орендної плати за 2021 року перед позивачем у розмірі 404314,74 грн. Крім того, у зв`язку з несвоєчасним внесенням орендних платежів позивачем заявлено про стягнення з відповідача 6646,27 грн пені та 3% річних у розмірі 1063,40 грн, нарахованих на суму заборгованості у розмірі 404314,74 грн за період з 01.01.2022 по 01.02.2022.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів та виходячи із положень статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 651 ЦК України, є підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати у встановлені Договором строки з урахуванням індексу інфляції в обумовленому розмірі.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Частиною першою статті 2 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України (даліЦК України), цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За приписами статті 1 ЗУ "Про оренду землі", яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, орендою землі є засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності (ст. 3 ЗУ «Про оренду землі»).

Відповідно до ст. 792 ЦК України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Земельна ділянка може передаватись у найм разом з насадженнями, будівлями, спорудами, водоймами, які знаходяться на ній, або без них.

Статтями 526 і 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами, а зобов`язання по ньому має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимогвідповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 8 ЗУ "Про оренду землі"унормовано, що орендована земельна ділянка або її частина може передаватися орендарем у суборенду без зміни цільового призначення, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця (крім випадків, визначених законом). Якщо протягом одного місяця орендодавець не надішле письмового повідомлення щодо своєї згоди чи заперечення, орендована земельна ділянка або її частина може бути передана в суборенду.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 774 ЦК України, передання наймачем речі у володіння та користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно достатті 13 ЗУ "Про оренду землі"договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями статей24,25 ЗУ "Про оренду землі"визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Обов`язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені й частиною 3 статті 285 ГК України.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього Кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як зазначає позивач, відповідачем не виконуються взяті на себе зобов`язання за договором оренди в частині сплати вчасно та в повному обсязі орендної плати, у зв`язку з чим станом на лютий 2022 року у відповідача існувала заборгованість з орендної плати за договором суборенди за 2021 у розмірі 404314,74 грн.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Зважаючи на вимоги вищезазначених норм права щодо обов`язковості своєчасного внесення орендних платежів, вимоги п. 10 договору щодо внесення орендної плати один раз на рік в строк до 31 грудня поточного року, а також враховуючи те, що відповідачем не було спростовано встановлених фактів, викладених у позові стосовно неналежного виконання своїх зобов`язань за договором суборенди від 24.05.2019 р. в частині своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плату, відповідач визнається судом таким, що станом на час звернення позивача з позовом до суду прострочив з 01.01.2022 р. виконання зобов`язання з оплати орендних платежів за 2021 рік на суму 404314,74 грн, правомірність нарахування яких підтверджена матеріалами справи.

Разом з тим, судом встановлено та не спростовано позивачем, що станом на час вирішення спору, зокрема 06 вересня 2022 року відповідачем в рахунок погашення заборгованості з суборендної плати за спірним договором суборенди було перераховано позивачу грошові кошти у розмірі 404314,74 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 7557 від 06.09.2022, а також відповідачем 02.11.2022 р. були перераховані на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти у розмірі 7709,67 грн із зазначенням призначення платежу: "пеня та 3% річних за договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року", на підтвердження чого відповідачем надано до суду копію платіжного доручення № 7847 від 2.11.2022 р.

Таким чином судом враховано, що матеріали справи свідчать, що станом на 07.02.2022 року (станом на час звернення позивача до суду з позовом) сума основного боргу відповідача за 2021р. дорівнювала 404314,74 грн, на яку позивачем за період з 01.01.2022 по 01.02.2022 було нараховано пеню к розмірі 6646,27 грн та 3% річних у розмірі 1063,40 грн. Проте в подальшому в період з 06.09.2022 по 02.11.2022 року відповідачем перераховано позивачу в рахунок погашення боргу з суборендної плати та нараховані позивачем пеню та 3% річних у загальному розмірі 412024,12 грн.

За приписами статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відтак, враховуючи факт погашення відповідачем основної заборгованості за спірним договором у розмірі 404314,74 грн, пені у розмірі 6646,27 грн та 3% річних у розмірі 1063,40 грн після звернення позивача до суду з відповідним позовом, провадження у справі в частині стягнення з відповідача зазначеної суми заборгованості підлягає закриттю, у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Щодо позовних вимог про розірвання Договору суборенди земельної ділянки від 24.05.2019.

Так, з тексту позовної заяви вбачається, що обґрунтовуючи підстави для розірвання Договору суборенди позивач посилається на систематичність несвоєчасності та не в повному обсязі сплати суборендної плати, внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість.

Також, позивач зазначає, що відповідач систематично несвоєчасно сплачує суборендні платежі за користування земельною ділянкою в порушення умови п. 10 Договору, що виходячи із положень статей 31, 32 Закону України "Про оренду землі", статті 651 ЦК України, є спеціальною кваліфікуючою підставою для розірвання договору суборенди земельної ділянки з підстав систематичного невиконання відповідачем істотної умови цього договору щодо внесення орендної плати у встановлені Договором строки з урахуванням індексу інфляції в обумовленому розмірі.

Поряд з тим, позивач зазначає, що сам факт систематичного порушення договору оренди земельної ділянки щодо сплати орендної плати є підставою для розірвання такого договору, незважаючи на те, чи виплачена в подальшому заборгованість, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Так, відповідно до пункту 3 частини першої статті 15 ЗУ "Про оренду землі"істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 31 ЗУ "Про оренду землі"договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

Частиною першою статті 32 ЗУ "Про оренду землі"передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями24і25цьогоЗакону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Стаття 141 ЗК Українипередбачає такупідставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

Разом з тим за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Виходячи з системного аналізу наведених положень законодавства та враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України.

Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом Україниу постанові від 11.10.2017 року у справі № 6-1449цс17 та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі 912/1385/17.

Стаття 611 ЦК Українипередбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Пункт «д» ст.141 Земельного кодексу України, ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі» передбачають можливість розірвання договору оренди землі на вимогу однієї із сторін за рішенням суду у разі невиконання іншою стороною обов`язків, передбачених умовами договору, зокрема, у разі систематичної несплати орендної плати за землю, що узгоджується з положеннями ч.2 ст.651 ЦК України щодо можливості розірвання договору за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін в інших випадках, встановлених договором або законом.

Тобто, підлягає встановленню наявність або відсутність факту систематичного порушення відповідачем умов договору щодо сплати орендної плати протягом періоду його дії.

Під систематичністю необхідно розуміти два та більше випадки несплати орендної плати.

Як встановлено судом, в п. 10 договору суборенди сторони передбачили, що орендна плата вноситься один раз на рік в строк до 31 грудня поточного року.

Як вбачається з матеріалів справи, орендна плата за 2019 рік була сплачена відповідачем 22.01.2020 року, тобто з простроченням у 22 дня; орендна плата за 2020 рік була сплачена - 08.02.2021 року, тобто з простроченням у 39 днів. Вказані платежі були прийняті суборендачем без будь-яких зауважень. Доказів наявності правових суперечок щодо порушення умов договору з боку суборендаря за вказаний період до матеріалів справи не надано та про існування таких суду не повідомлено. Станом на 07.02.2022 року (дату звернення позивача до суду з позовом) існувала лише заборгованість по суборендній платі за 2021 рік.

Тобто, у даному випадку відповідачем несплачено плату за користування земельними ділянками за 2021 рік, яка передбачалась як разовий платіж за рік, таким чином у правовідносинах що склались між сторонами на час звернення позивача до суду була відсутня систематичність несплати суборендної плати.

Таким чином, суд вважає, що позивачем не доведено істотного порушення ТОВ "Зміїв-Агро" умов договору в частині систематичної несплати суборендної плати.

При цьому, за висновками Великої палати Верховного Суду у постанові від 27.11.2018 у справі № 912/1385/17 судом під час вирішення питання щодо розірвання договору оренди з підстав систематичної несплати орендарем платежів, необхідно встановити факт наявності істотного порушення договору, тобто встановити, що порушення стороною договору було таким, що завдало значної шкоди іншій стороні та знаною мірою позбавило того, на що розраховувала потерпіла сторона при укладенні Договору.

Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Відтак, з матеріалів справи вбачається та встановлено судом вище, що відповідачем на момент винесення рішення у даній справі в повному обсязі сплачено пред`явлену до стягнення суму заборгованості з орендних платежів та станом на 10.11.2022 у останнього відсутні будь-які борги за спірним Договором суборенди. При цьому судом враховано виключність обставин, які склались у 2022 року у зв`язку із збройною агресією проти України.

Між тим, суд не погоджується з твердженням позивача стосовно того, що у зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивач значною мірою позбавився того, на що розраховував при укладенні договору.

Так, із звичаїв ділового обороту слідує, що орендодавець, укладаючи договір оренди має в першу чергу на меті отримання прибутку (орендних платежів), що у відповідності до положень ч. 2 ст. 651 ЦК України є саме те, на що розраховує і позивач у даній справі.

При цьому слід зауважити, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б свідчили про понесення орендодавцем значних збитків у зв`язку з несплатою орендарем орендних платежів за 2019 рік та 2020 рік. При цьому, повне погашення відповідачем боргу, пені та 3% річних до моменту прийняття даного рішення, свідчить про відсутність ознак критерію істотності порушення відповідачем умов договору щодо внесення орендних платежів.

Отже, суд констатує, що відсутні обставини, які б свідчили про неможливість досягнення позивачем як стороною договору оренди мети договору (отримання плати за оренду земельної ділянки) та неотримання того, на що розраховував орендодавець, укладаючи спірний договір, тобто не вбачається істотного порушення умов договору оренди у сукупності з недоведеністю систематичності таких порушень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про розірвання Договору суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 з підстав недоведеності обставин, які б свідчили про реальність шкоди, завданої другій стороні договору (отримувачу суборендних платежів), за якої ці особи позбавлені можливості отримати очікуване при укладенні договору.

Також, суд вважає за необхідне наголосити на тому, що у постанові Верховного Суду у складі колегії Касаційного господарського суду від 21.03.2019 у справі №912/431/18 зазначено про те, що помилковими є висновки щодо того, що розірвання договору у випадках встановлених законом або договором не пов`язується з істотним порушенням, а є достатньою підставою для розірвання договору.

Щодо інших аргументів учасників справи, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Відтак, сторони, звертаючись до суду повинні враховувати те, що визначення та наповнення доказової бази переданого на розгляд суду спору покладаються саме на сторони, а не на суд. Суд вирішує спір на підставі поданих та витребуваних в порядку ст. 81 Господарського процесуального кодексу України сторонами доказів.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача та відповідача пропорційно від задоволених позовних вимог.

Відтак, суд вважає за доцільне витрати зі сплати судового збору стосовно суми заборгованості у розмірі 412024,41 грн щодо якої закрите провадження у справі, покласти на відповідача, позаяк судом встановлено, що вказана заборгованість існувала станом на час звернення позивача да суду з позовом та стала підставою для звернення з позовом до суду.

Водночас, інші витрати зі сплати судового збору покладаються судом на позивача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 129, 231, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 922/477/22 в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗМІЇВ-АГРО" заборгованості по сплаті орендної плати за договором суборенди земельної ділянки від 24.05.2019 року у розмірі 404 314,74 грн, пені у розмірі 6 646,27 грн, 3% річних у розмірі 1063,40 грн.

2. В задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Зміїв-Агро" (63422, Харківська обл., Зміївський р-н, село Першотравневе, вул. Вишнева, буд. 18; ідент. номер 41661186) на користь Фермерського господарства "Єва-Агро" (63410, Харківська обл., Зміївський р-н, село Борова, вул. Бригадна, 1, Літ. 3-1; ідент. код 40165809) витрати зі сплати судового збору в розмірі 6180,37 грн.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

Повне рішення складено "14" листопада 2022 р.

СуддяМ.І. Шатерніков