Постанова

від 09.11.2022 по справі 918/537/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 листопада 2022 року

м. Київ

cправа № 918/537/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Сухового В.Г. (головуючий), Берднік І.С., Зуєва В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Денисевича А.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "АВТ Вектор" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 (Бучинська Г.Б., Василишин А.Р., Філіпова Т.Л.) у справі №918/537/21 Господарського суду Рівненської області

за позовом Приватного підприємства "АВТ Вектор" до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" про стягнення 2 821 411,99 грн

Історія справи

Короткий зміст позовних вимог

1. Приватне підприємство "АВТ Вектор" (далі - Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "Нива" (далі - Відповідач) про стягнення (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) 1 398 144,20 грн.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведення Позивачем підготовчих робіт для обробітку одержаних в оренду та користування земельних ділянок виявлено, що ці земельні ділянки загальною площею 140,0877 га самовільно захоплені Відповідачем та використовуються за відсутності у нього правовстановлюючих документів на ці землі і вказані обставини унеможливили Позивачу провести обробіток земельних ділянок та отримати відповідний прибуток.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, ухвалених судом першої та апеляційної інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 21.12.2021 позов задоволено. Суд стягнув з Відповідача на користь Позивача 1 398 144,20 грн збитків.

4. Рішення суду мотивовано тим, що факт самовільного захоплення Відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019 щодо проведення перевірки дотримання норм земельного законодавства при використанні земельних ділянок Позивачем та Відповідачем, висновком за результатами проведення земельно-технічної експертизи №756/851-904/19-22 від 30.07.2019, висновком за результатами проведення земельно-технічної експертизи №984/985-1069/19-22 від 15.08.2019. Суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено наявність збитків у Позивача, протиправність поведінки Відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, що полягає у самовільному захопленні Відповідачем земельних ділянок, які перебувають в оренді Позивача. Крім того, суд зазначив, що клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності є визнанням факту самовільного захоплення земельних ділянок та спричинення внаслідок цього збитків Позивачу, тобто, визнанням наявності підстав для задоволення позову.

5. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 рішення Господарського суду Рівненської області від 21.12.2021 скасовано та прийнято нове рішення, яким в позові відмовлено.

6. Постанова суду мотивована тим, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення упущеної вигоди, а саме, протиправності дій Відповідача, розміру упущеної вигоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Відповідача та негативними наслідками для Позивача і визначеною у позові сумою збитків. При цьому, суд звернув увагу, що подання заяви про застосування строків позовної давності не може свідчити про визнання Відповідачем факту самовільного захоплення земельних ділянок та спричинення внаслідок цього збитків Позивачу, тобто, визнанням наявності підстав для задоволення позову.

Короткий зміст вимог касаційної скарги Позивача

7. Позивач подав касаційну скаргу на постанову суду апеляційної інстанції, в якій просить її скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Аргументи учасників справи

Доводи Позивача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

8. Апеляційний господарський суд застосував статтю 22 ЦК України, статті 224, 225 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі №922/3928/20, №926/1904/19, №910/7511/20.

9. Апеляційний господарський суд застосував статті 76, 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №381/622/17.

10. Суд апеляційної інстанції в порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі неналежних та недопустимих доказів, зокрема, встановив факт відсутності вини Відповідача у протиправній поведінці на підставі постанови про закриття кримінального провадження №12018180040000617 та листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019, а також не врахував, що наявні в матеріалах справи висновки експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи є належними, достовірними та допустимими доказами.

11. Апеляційний господарський суд в порушення вимог пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України не дослідив зібрані у справі докази, внаслідок чого зробив помилкові висновки про відсутність доказів здійснення Позивачем активних дій та вжиття заходів на відновлення своїх прав на спірні земельні ділянки. Зокрема, судом не досліджено докази, які стосуються вжитих Позивачем заходів щодо отримання в оренду та користування земельних ділянок для їх обробітку, укладення Позивачем договорів оренди не витребуваних (не переоформлених) земельних часток (паїв), договорів на управління спадщиною та договорів оренди земельних ділянок із їх власниками, а також належну реєстрацію вказаних договорів, укладення Позивачем договорів на проведення топографічно-геодезичних робіт щодо визначення та встановлення межових знаків орендованих та переданих в користування земельних ділянок, звернення Позивачем до правоохоронних органів з метою захисту своїх законних прав та інтересів із відповідними заявами про протиправні дії Відповідача, проведення оплат за оренду та користування земельними ділянками на рахунки Смизької селищної ради відповідно до умов укладених договорів, проведення оплат єдиного податку по переданих в оренду та користування земельних ділянках, проведення оплати орендної плати фізичним особам - власникам земельних ділянок відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок в загальній сумі більше 500 тис. грн, придбання Позивачем достатньої та необхідної кількості паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу, добрив та засобів захисту рослин, наявність у Позивача достатньої та необхідної кількості основних засобів, сільськогосподарської техніки призначеної для обробітку землі, збору, перевезення урожаю, виробничих та складських приміщень, а також достатньої кількості працевлаштованих працівників відповідної кваліфікації.

12. В порушення вимог частини першої статті 269 ГПК України, незважаючи на те, що доводи та вимоги апеляційної скарги Відповідача фактично не містили заперечення факту самовільного захоплення земельних ділянок, а зводились лише до доведення неправомірності надання Позивачу в оренду земельних ділянок та не доведення Позивачем розміру спричинених збитків, суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів та вимог апеляційної скарги та прийшов до висновку про недоведеність протиправної поведінки Відповідача, тобто, недоведеність факту самовільного захоплення земельних ділянок.

Позиція Відповідача у відзиві на касаційну скаргу

13. Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

14. Як встановили суди попередніх інстанцій, на підставі рішення Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області №615 від 20.02.2018 про надання згоди на передачу в оренду невитребуваних (непереоформлених земельних часток (паїв) на території Смизької селищної ради за рахунок розпайованих земель та розпорядження голови Дубенської районної державної адміністрації Рівненської області №247 від 20.02.2018 про передачу Позивачу в оренду 34 паї загальною площею 157,76 умовних кадастрових гектарів (згідно сертифікатів) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва терміном на 7 років, між Позивачем та Дубенською районною державною адміністрацією 17.04.2018 укладено договори оренди невитребуваних (непереоформлених) земельних паїв на території Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а саме, 54-х земельних ділянок площею 53,8300 га, які зареєстровані у виконавчому комітеті Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області відповідно до статті 125 ЗК України. За умовами пункту 2.1 договорів, земельні частки (пай) передаються в оренду для ведення сільськогосподарського виробництва.

14.1. На підставі рішення Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області №616 від 20.02.2018 про надання дозволу на заключення договорів на управління спадщиною на непереоформлені земельні ділянки (пай) відповідно до державних актів на право власності на землю на території Смизької селищної ради за рахунок розпайованих земель Відповідача, 21.03.2018 між Смизькою селищною радою та Позивачем укладено договори на управління спадщиною, відповідно до умов яких Позивачу передано в управління спадкове майно (земельні ділянки), що залишилися після смерті громадян з правом використання їх згідно цільового призначення та отримання доходів від такого користування, а саме 61 земельну ділянку площею 66,4262 га, які зареєстровані в книзі реєстрації договорів на управління спадщиною. За умовами пункту 3 договорів, управитель має право на використання земельних ділянок згідно їх цільового призначення та отримання доходів від такого користування.

14.2. Протягом лютого-березня 2018 року між Позивачем (Орендар) та фізичними особами - власниками земельних ділянок (Орендодавці) укладено договори оренди землі на 19 земельних ділянок площею 19,8315 га, які зареєстровані у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до статті 125 ЗК України. За умовами пункту 16 договорів, земельні ділянки передаються в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15. Суди зазначають, що під час проведення підготовчих робіт для обробітку переданих в оренду та користування земельних ділянок, Позивачем виявлено, що зазначені земельні ділянки, загальною площею 140,0877 га самовільно захоплені невідомими особами, а тому 03.07.2018 з метою захисту своїх прав, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності за самовільне захоплення землі, Позивач звернувся із відповідним повідомленням в Дубенський відділ поліції ГУНП у Рівненській області, у зв`язку із чим уповноваженою особою внесено відомості до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за №12018180040000663 та розпочато розслідування за ознаками кримінального правопорушення - злочину передбаченого частиною 1 статті 1971 КК України "Самовільне зайняття земельної ділянки та самовільне будівництво".

15.1. Під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження №12018180040000663 було призначено перевірку стану дотримання вимог земельного законодавства Позивачем та Відповідачем на території Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області, проведення якої доручено Головному управлінню Держгеокадастру у Рівненській області, яке листом №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019 повідомило про відсутність повноважень щодо офіційного трактування норм законодавства. Також повідомлено, що про факт використання земельних ділянок Відповідачем стало відомо з матеріалів кримінального провадження №12018180040000663.

Під час розслідування кримінального провадження слідчим було призначено земельно-технічну експертизу і згідно висновку експерта за результатами проведення експертизи №756/851-904/19-22 від 30.07.2019 площа самовільно зайнятих Відповідачем земельних ділянок, що знаходяться на території Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області та перебувають в оренді (користуванні) Позивача становить 53,83 га.

Згідно Висновку експерта за результатами проведення земельно-технічної експертизи №984/985-1069/19-22 від 15.08.2019 площа самовільно зайнятих Відповідачем земельних ділянок, що знаходяться на території Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області та перебувають в оренді Позивача згідно укладених договорів з фізичними особами становить 19,83 га, а щодо укладених договорів на управління спадщиною площа земельних ділянок становить 66,86 га, що загалом становить 86,69 га.

16. Відповідно до висновку експерта №713/715-718/21-22 від 02.07.2021 сума заподіяних збитків Позивачу у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди), внаслідок самовільного захоплення Відповідачем земельних ділянок площею 53,83 га, переданих у користування Позивачу відповідно до договорів оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю), земельних ділянок площею 66,4262 га, переданих в користування Позивачу відповідно до договорів на управління спадщиною, та земельних ділянок площею 19,8315 га, переданих в користування Позивачу згідно договорів оренди землі, укладених із фізичними особами-власниками земельних ділянок за період з часу укладення договорів по дату проведення експертизи складає 2 821 411,99 грн.

Згідно з висновком експерта за результатами проведення додаткової судово-економічної експертизи №962/21-22 від 12.08.2021 сума заподіяних збитків Позивача у вигляді неодержаного прибутку (втраченої вигоди) внаслідок самовільного захоплення Відповідачем вказаних вище земельних ділянок за період з часу укладення договорів по 15.09.2019 складає 1 398 144,20 грн.

17. Смизька селищна рада листом №1535/03-15 від 24.06.2021 повідомила, що Відповідач в період з лютого 2018 року по серпень 2018 року протиправно, без правовстановлюючих документів обробляв наступні земельні ділянки, які були передані в оренду та користування Позивачу: - 54 земельні ділянки, загальною площею 53,8300, які передані в оренду Позивачу згідно договорів оренди не витребуваної (не переоформленої) земельної частки (паю) від 17.04.2018, 61 земельну ділянку загальною площею 66,4262 га, які передані в користування Позивачу відповідно до договорів на управління спадщиною від 21.03.2018, 19 земельних ділянок, загальною площею 19,8315 га, які передані в оренду Позивачу згідно договорів оренди землі, укладеними із фізичними особами - власниками земельних ділянок.

18. Також, суди дослідили, що листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-174/90-19 від 20.02.2019 дано відповідь Дубенському відділу поліції ГУНП в Рівненькій області щодо іншого кримінального провадження №12018180040000617 про те, що Відповідач та інші юридичні особи провели посіви культур на землях сільськогосподарського призначення на території Смизької сільської ради, які передані в оренду Позивачу.

Постановою слідчого відділення Дубенського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області від 06.12.2019 закрито кримінальне провадження №12018180040000617 щодо Відповідача, оскільки встановлено відсутність факту самовільного зайняття Відповідачем земельних ділянок, які належать Позивачу та перебувають на території Смизької селищної ради, що виключає в діях посадових осіб Відповідача ознак будь-якого правопорушення.

19. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що факт самовільного захоплення Відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів підтверджується листом Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019 щодо проведення перевірки дотримання норм земельного законодавства при використанні земельних ділянок Позивачем та Відповідачем, висновком за результатами проведення земельно-технічної експертизи №756/851-904/19-22 від 30.07.2019, висновком за результатами проведення земельно-технічної експертизи №984/985-1069/19-22 від 15.08.2019. Суд дійшов висновку, що матеріалами справи доведено наявність збитків у Позивача, протиправність поведінки Відповідача та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками, що полягає у самовільному захопленні Відповідачем земельних ділянок, які перебувають в оренді Позивача. Крім того, суд зазначив, що клопотання Відповідача про застосування строку позовної давності є визнанням факту самовільного захоплення земельних ділянок та спричинення внаслідок цього збитків Позивачу, тобто, визнанням наявності підстав для задоволення позову.

20. Апеляційний господарський суд дійшов протилежних висновків та виходив з того, що Позивачем не доведено складу цивільного правопорушення для стягнення упущеної вигоди, а саме, протиправності дій Відповідача, розміру упущеної вигоди та причинно-наслідкового зв`язку між протиправними діями Відповідача та негативними наслідками для Позивача і визначеною у позові сумою збитків. При цьому, суд звернув увагу, що подання заяви про застосування строків позовної давності не може свідчити про визнання Відповідачем факту самовільного захоплення земельних ділянок та спричинення внаслідок цього збитків Позивачу, тобто, визнанням наявності підстав для задоволення позову.

21. Відповідно до статті 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправна поведінка; збитки; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданими збитками; вина.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

22. Згідно з правовою позицією, викладеною у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі №696/1693/15-ц та від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

Відповідно неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах як підстави для касаційного оскарження, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, де мали місце подібні правовідносини.

23. Обґрунтовуючи підставу оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, заявник посилається на те, що апеляційний господарський суд застосував статтю 22 ЦК України, статті 224, 225 ГК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справі №922/3928/20, №926/1904/19, №910/7511/20 (пункт 8 постанови) та застосував статті 76, 86 ГПК України без урахування висновку щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у справі №381/622/17 (пункт 9 постанови).

23.1. Так, у справі №922/3928/20 предметом спору є стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі вартості послуг з юридичного консультування та представництва за договором. У справі №926/1904/19 предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У справі №910/7511/20 предметом спору є стягнення збитків, з яких: витрати за видачу банківської гарантії по лотах, витрати за участь у тендері, витрати за підготовку документів щодо участі у тендер, упущена вигода (недоотриманий дохід) по банківському вкладу в разі розміщення коштів, упущена вигода (недотриманий дохід) від послуг з охорони стаціонарних об`єктів та автопатруля.

При розгляді вказаних справ, суди застосовували статті 22 ЦК України та статті 224, 225 ГК України виходячи з обставин та доказів, які є індивідуальними у кожній справі.

У справі №381/622/17 предметом спору є стягнення заборгованості за договором банківського вкладу і суди, вирішуючи спір у справі, досліджували обставини справи та надавали оцінку доказам, які надані учасниками справи в обґрунтування своїх доводів, виходячи з критеріїв належності та допустимості доказів.

24. Під час розгляду цієї справи №918/537/21 суд апеляційної інстанції виходив з того, що предметом позову є вимоги Позивача про стягнення з Відповідача упущеної вигоди, завданої самовільним захопленням земельних ділянок, а предметом доказування у цій справі є, зокрема, чотири елементи цивільно-правової відповідальності, що підлягали встановленню в судовому порядку.

Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельними кодексом України.

Згідно зі статтею 211 ЗК України за самовільне зайняття земельних ділянок громадяни та юридичні особи несуть відповідно до законодавства цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність.

За змістом статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

25. Суд апеляційної інстанції встановив, що доказами на підтвердження факту використання Відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів Позивач визначає такі документи: матеріали кримінального провадження №12018180040000663, висновки земельно-технічних експертиз №756/851-904/19-22 від 30.07.2019 та №984/985-1069/19-22 від 15.08.2019, які проводились в межах цієї кримінальної справи, лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019, листи Смизької селищної ради №1535/03-15 від 24.06.2021 та №1536/03-15 від 24.06.2021, матеріали кримінального провадження №№12018180040000617, лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-174/90-19 від 20.02.2019.

25.1. Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Предмет доказування під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій складають факти, якими сторони обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню під час ухвалення судового рішення. Господарський суд визначає предмет доказування, виходячи з вимог і заперечень сторін, керуючись нормами матеріального права, які повинні бути застосовані у такому випадку (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №910/11621/16, від 04.12.2019 у справі №917/1487/18, від 25.03.2019 у справі №904/2050/18, від 05.12.2018 у справі №916/270/18, від 21.05.2018 у справі №904/6803/17).

25.2. Апеляційний господарський суд, надавши оцінку вказаним документам встановив, що листи Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019 (стосується інформації в рамках кримінального провадження №12018180040000663) та №10-17-0.4-174/90-19 від 20.02.2019 (стосується інформації в рамках кримінального провадження №№12018180040000617) носять виключно інформаційний характер щодо вимог чинного земельного законодавства та порядку набуття права на невитребувані земельні паї, а тому не є доказами самозахоплення спірних земель Відповідачем, оскільки ці листи не містять відомостей про проведення вказаною особою перевірки дотримання норм земельного законодавства при використанні земельних ділянок Позивачем та Відповідачем на території Смизької селищної ради, яка (перевірка) повинна була бути оформлена актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства, який міг би бути доказом самовільного захоплення (використання) земельної ділянки, а у випадку встановлення порушень Відповідачем законодавства, повинен був бути виданий відповідний припис. Такі документи, як акт перевірки дотримання Відповідачем вимог земельного законодавства та припис, як встановив суд апеляційної інстанції, в матеріалах справи відсутні.

25.3. Також, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою слідчого відділення Дубенського відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області від 06.12.2019 закрито кримінальне провадження №12018180040000617 щодо Відповідача, оскільки встановлено відсутність факту самовільного зайняття земельних ділянок Відповідачем, що виключає в діях посадових осіб Відповідача ознак будь-якого правопорушення.

25.4. Щодо висновків земельно-технічних експертиз №756/851-904/19-22 від 30.07.2019 та №984/985-1069/19-22 від 15.08.2019, які проводились в межах кримінального провадження №12018180040000663, апеляційний господарський суд, надавши оцінку таким документам зазначив, що ці документи не містять інформації, на підставі яких доказів експертом зроблено висновок, що має місце самовільне зайняття Відповідачем земельних ділянок, площа яких становить 53,83 га, 19,83 га, 66,86 га на території Смизької селищної ради Дубенського району Рівненської області. Висновки містять інформаційних характер щодо вимог чинного земельного законодавства та дублюють інформацію з листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019. Інших даних, інформаційних джерел, використаних експертом в ході проведення експертизи, на підставі яких зроблено висновок про самовільне зайняття спірних земельних ділянок саме Відповідачем, не зазначено.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що матеріали кримінального провадження №12018180040000663 не можуть бути належним доказом протиправності дій Відповідача, оскільки відсутній обвинувальний акт або вирок суду у даному провадженні, а тому, відповідно, вина посадових осіб Відповідача не встановлена.

25.5. Також, суд надав оцінку листам Смизької селищної ради №1535/03-15 від 24.06.2021 та №1536/03-15 від 24.06.2021 і встановив, що вказані листи не можуть бути доказами використання Відповідачем спірних земельних ділянок, оскільки ці листи не містять інформації та посилання на докази, якими б обґрунтовувалися висновки ради про використання Відповідачем протягом лютого - серпня 2018 року та вересня - серпня 2019 року спірних земельних ділянок і такі докази в матеріалах справи також відсутні.

25.6. Надавши оцінку матеріалам справи, врахувавши вимоги статті 22 ЦК України, статей 224, 225 ГК України, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведення Позивачем складу цивільного правопорушення для стягнення з Відповідача збитків у вигляді упущеної вигоди.

26. З огляду на наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що суд не врахував правовий висновок Верховного Суду щодо застосування статей 224, 225 ГК України, статті 22, ЦК України, викладений у справах №922/3928/20, №926/1904/19, №910/7511/20, оскільки у вказаних постановах по суті викладено висновок про те, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

26.1. У зазначених справах Верховний Суд виходив із встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, зокрема, щодо наявності/відсутності повного складу цивільного правопорушення, а також щодо встановлених судами обставин щодо розміру фактично понесених позивачем збитків.

26.2. Зі змісту оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції у даній справі вбачається, що при її прийнятті суд врахував наведену правову позицію Верховного Суду, адже під час вирішення спору виходив саме з того, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; наявність збитків; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

26.3. Отже, зважаючи на конкретні, встановлені судом апеляційної інстанції обставини у даній справі №918/537/21, відсутні підстави для висновку про застосування судом в оскаржуваній постанові статті 22 ЦК України, статті 224, 225 ГК України, статей 76, 86 ГПК України без урахування висновків щодо застосування цих норм права, викладених у наведених скаржником постановах Верховного Суду. Тобто, Позивач, посилаючись на постанови Верховного Суду у справі №922/3928/20, №926/1904/19, №910/7511/20, №381/622/17 не доводить, у чому саме полягає неправильність висновків суду апеляційної інстанції з урахуванням відповідних висновків Верховного Суду.

27. Також, скаржник у касаційній скарзі посилається на те, що апеляційний господарський суд в порушення вимог пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України не дослідив зібрані у справі докази, внаслідок чого зробив помилкові висновки про відсутність доказів здійснення Позивачем активних дій та вжиття заходів на відновлення своїх прав на спірні земельні ділянки (пункт 11 постанови).

27.1. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

27.2. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, що встановлено у пунктах 26-26.3 цієї постанови.

27.3. Більше того, безпідставними є доводи заявника про те, що суд не дослідив зібрані у справі докази, а саме докази, які стосуються вжитих Позивачем заходів щодо отримання в оренду та користування земельних ділянок для їх обробітку, укладення Позивачем договорів оренди не витребуваних (не переоформлених) земельних часток (паїв), договорів на управління спадщиною та договорів оренди земельних ділянок із їх власниками, а також належну реєстрацію вказаних договорів, укладення Позивачем договорів на проведення топографічно-геодезичних робіт щодо визначення та встановлення межових знаків орендованих та переданих в користування земельних ділянок, звернення Позивачем до правоохоронних органів з метою захисту своїх законних прав та інтересів із відповідними заявами про протиправні дії Відповідача, проведення оплат за оренду та користування земельними ділянками на рахунки Смизької селищної ради відповідно до умов укладених договорів, проведення оплат єдиного податку по переданих в оренду та користування земельних ділянках, проведення оплати орендної плати фізичним особам - власникам земельних ділянок відповідно до укладених договорів оренди земельних ділянок в загальній сумі більше 500 тис. грн, придбання Позивачем достатньої та необхідної кількості паливно-мастильних матеріалів, посівного матеріалу, добрив та засобів захисту рослин, наявність у Позивача достатньої та необхідної кількості основних засобів, сільськогосподарської техніки призначеної для обробітку землі, збору, перевезення урожаю, виробничих та складських приміщень, а також достатньої кількості працевлаштованих працівників відповідної кваліфікації.

27.4. Як слідує зі змісту оскарженого судового рішення, судом апеляційної інстанції в порядку статті 86 ГПК України надавалася оцінка як всім зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, в тому числі і документам, на які посилається скаржник в пункті 11 постанови. При цьому, обґрунтування скаржника в цій частині фактично стосуються необхідності надання повторної оцінки цим доказам, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції, визначених статтею 300 ГПК України.

28. Щодо посилання скаржника на те, що суд апеляційної інстанції в порушення вимог пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі неналежних та недопустимих доказів (пункт 10 постанови), колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з приписами статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 31.08.2021 у справі №910/13647/19). Згідно із частинами першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Таким чином, скаржник помилково ототожнює правила належності та допустимості доказів, не враховуючи, що відповідно до частини другої статті 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Водночас, слід звернути увагу на те, що недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону і, відповідно, тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02.03.2021 у справі №922/2319/20, від 16.02.2021 у справі №913/502/19, від 13.08.2020 у справі №916/1168/17, від 16.03.2021 у справі №905/1232/19).

28.1. Колегія суддів звертає увагу на те, що, враховуючи положення статей 13, 74 ГПК України, саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення безпосереднього причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 17.11.2020 у справі №925/1289/19.

Тобто, саме на Позивача покладається обов`язок доведення належними і допустимими доказами обставини наявності самовільного зайняття Відповідачем спірних земельних ділянок та вину Відповідача.

28.2. Скаржник у касаційній скарзі (пункт 10 постанови) зазначає, що апеляційний господарський суд встановив факт відсутності вини Відповідача у протиправній поведінці на підставі постанови про закриття кримінального провадження №12018180040000617 та листа Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019, а також не врахував, що наявні в матеріалах справи висновки експертиз за результатами проведення земельно-технічної експертизи є належними, достовірними та допустимими доказами.

Надаючи оцінку доказам, наданим Позивачем на підтвердження факту використання Відповідачем земельних ділянок без правовстановлюючих документів (матеріали кримінального провадження №12018180040000663, висновки земельно-технічних експертиз №756/851-904/19-22 від 30.07.2019 та №984/985-1069/19-22 від 15.08.2019, які проводились в межах цієї кримінальної справи, лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-173/90-19 від 20.02.2019, листи Смизької селищної ради №1535/03-15 від 24.06.2021 та №1536/03-15 від 24.06.2021, матеріали кримінального провадження №№12018180040000617, лист Головного управління Держгеокадастру у Рівненській області №10-17-0.4-174/90-19 від 20.02.2019), суд апеляційної інстанції посилався на ці докази та давав їм оцінку у відповідності до статті 86 ГПК України як доводам Позивача щодо наявності обставин використання Відповідачем спірних земельних ділянок без правовстановлюючих документів.

Предметом доказування у даній справі є обставини, зокрема, щодо самовільного зайняття спірних земельних ділянок та наявності вини у Відповідача, які повинні бути підтверджені саме Позивачем належними та допустимими доказами. Обставини ж відсутності вини Відповідача у даній справі не входять до кола обставин, що підлягають доказуванню, а тому судом апеляційної інстанції не встановлювалися, як помилково вважає скаржник та стверджує в касаційній скарзі, а, отже, доводи касаційної скарги, наведені в пунктах 10, 12 постанови, відхиляються.

28.3. З огляду на наведене, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження (в частині недопустимості доказів), передбачена пунктом 4 частини 3 статті 310 ГПК України, також не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження у цій справі.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

29. Відповідно до частин статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

30. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

31. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про необґрунтованість позовних вимог, як наслідок, оскаржувану постанову прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

32. Зважаючи на те, що наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшли свого підтвердження, суд, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, вважає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак підстав для її зміни чи скасування не вбачається.

Щодо розподілу судових витрат

33. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржуване судове рішення, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного підприємства "АВТ Вектор" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.06.2022 у справі №918/537/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя В. Суховий

Суддя І. Берднік

Суддя В. Зуєв