Рішення

від 19.10.2007 по справі 4/437-пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

19.10.2007                                                             

  Справа №  4/437-ПН

Господарський суд Херсонської області у складі судді

 Немченко Л.М. при секретарі

Горголь О. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу             

за позовом

Відкритого акціонерного товариства Херсонський "Торгрічтранс", м.

Херсон

до

Приватного підприємця  ОСОБА_1, м.

Херсон 

третя особа, яка заявляє самостійні вимоги на предмет

спору:  Приватне

підприємство виробничо-комерційна фірма "Комплекс Універсал"

про 

усунення перешкод в користуванні майном

за

участю

представників

сторін:

від  позивача: Протасова

Л. І.  довіреність № б/н- адвокат,  від 24.05.06, Червонящій О. М. (дозвіл №

36818/05 на зберігання зброї) голова правління;   

від  відповідача:

ОСОБА_1. паспорт НОМЕР_1 виданий Суворовським РВ УМВС України в Херсонській

області 3 лютого 1998р (приватний підприємець)  

від третьої особи:

Протасова Л. І. довіреність № б/н від 10.09.07- адвокат.

          Відрите акціонерне товариство

"Херсонський "Торгрічтранс" (позивач) звернулося з позовом до

приватного підприємця ОСОБА_1 (відповідач.) з вимогою про виселення останньої з

нежитлових приміщень, що знаходяться за адресою: м.Херсон, АДРЕСА_1 з тих

підстав, що укладений між позивачем та відповідачем 01.01.2002р. договір оренди

зазначених вище приміщень закінчив свою дію 01.07.2003 року, на новий  термін не продовжувався і не укладався,

відповідач продовжує користуватися 

власністю позивача, а тому просив відповідача виселити.

      Заявою від 05.04.2004 р.

позивач збільшив свої позовні вимоги та просив стягнути з відповідача збитки,

які виникли у зв'язку з не поверненням позивачу відповідачем орендованих

нежитлових приміщень в загальній сумі 22155 гривень 85 коп.

Господарським судом Херсонської області 

11.05.04 рішенням по справі частково задоволені вимоги ВАТ

"Херсонський Торгрічтранс" та усунуто перешкоди позивачу в

користуванні нежитловими приміщеннями площею 180 кв.м., які знаходяться в м.

Херсоні поАДРЕСА_1, шляхом виселення з них приватного підприємця ОСОБА_1, в

решті вимог в задоволені позову відмовлено

      Апеляційні скарги ПП ОСОБА_1. на рішення

від 11.05.2004р. в частині задоволених позовних вимог та позивача в частині не

задоволених вимог постановою Запорізького апеляційного господарського суду від

09 липня 2004р. були залишені без задоволення, а рішення -без змін.

         За результатами розгляду касаційної

скарги ПП ОСОБА_1. Вищий господарський суд України постановою від 4 листопада

2004 року скасував ухвалені судові рішення по справі, та направив на новий

розгляд до господарського суду Херсонської області.

        Провадження по справі зупинялось

господарським судом ухвалою від 28 лютого 2005 року на підставі клопотань обох

сторін до завершення розгляду іншої справи №13/373-0, що знаходилась в

провадженні господарського суду Херсонської області за позовом ВАТ «Херсонський

Торгрічтранс»про визнання недійсним договору оренди спірних приміщень, який

уклали між собою 17.08.2004р. управління комунальної власності міста Херсона та

ПП ОСОБА_1.

         13.08.2007 року провадження по справі

було поновлено, оскільки у справі №13/373-0 прийнято рішення від 08.06.07р.,

яке набрало законної сили 18.07.07р.

      В судовому засіданні 11.09.07р. позивач

просив суд розглянути позовні вимоги в редакції первісно поданої позовної

заяви, та задовольнити позовні вимоги про виселення ПП ОСОБА_1. з нежитлових

приміщень, по АДРЕСА_1, що надавались їй в оренду за договором, строк дії

якого  закінчився 01.07.2003р.

       Крім того до суду надійшла заява від

приватного підприємства виробничо-комерційної фірми «Комплекс-Універсал»про

залучення її в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет

спору з мотивів переходу до нього права власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_1

в м.Херсоні від ВАТ «Херсонський Торгрічтранс»за договором купівлі-продажу від

28.08.2007р., заявивши позов до однієї з сторін у справі, а саме до ПП ОСОБА_1.

про виселення останньої  з займаних нею

приміщень. Ухвалою від 11.09.2007 р. заяву задоволено та залучено ПП ВКФ

«Комплекс-Універсал»третьою особою, яка заявляє самостійні вимоги на предмет

спору.           

      Відповідачем позовні вимоги не визнано з

тих підстав, що у позивача на час звернення з позовом було відсутнє право

власності на зазначене приміщення, а що стосується прав третьої особи на

займане відповідачем нежитлове приміщення по АДРЕСА_1 у м.Херсоні, то

Херсонською міською радою оскаржено договір купівлі продажу від 28.08.2007р. до

господарського суду Херсонської області і ухвалою від 15.10.2007р. порушено

провадження. В зв"язку з цим відповідач заявив клопотання про зупинення

провадження по справі №4/437-пн до вирішення справи за згаданим позовом.

Клопотання задоволенню не підлягає, оскільки розгляд справи №10/332-ПД-07 не

перешкоджає розгляду  даного спору і

правові наслідки визнання договору недійсним відповідно до ст.216 ЦК України

можуть стосуватися лише сторін договору, якими є позивач та третя особа на

стороні позивача, а не ПП ОСОБА_1. та Херсонської міської ради. Крім того,

відповідач наполягає на правомірності її перебування в спірних приміщеннях,

оскільки управлінням комунальної власності 03.08.2007р. з нею укладено договір

оренди на підставі рішення Херсонської міської ради від 30.05.2007р. №436.

          Відповідач також заявила клопотання

про зобов'язання позивача надати оригінали документів, які знаходяться на

сімнадцяти  сторінках  першого тому справи та вісімнадцяти сторінках

другого тому для огляду в судовому засіданні. Суд зазначене клопотання

відхиляє, оскільки на зазначених аркушах знаходяться копії документів належним

чином завірені, у суду не виникло сумніві щодо їх дійсності, в зв'язку з цим,

не виникло необхідності оглянути їх оригінали в судовому засіданні.

           Дослідивши матеріали справи та

заслухавши представників сторін,  суд

в с т а н о в

и в:

          1 січня 2002 року між позивачем та

відповідачем було укладено договір №1 оренди нежилого приміщення, у

відповідності з яким позивач передає, а відповідач приймає в тимчасове

користування нежиле приміщення по АДРЕСА_1 в м.Херсоні загальною площею 228

кв.м. Відповідно до п.4 договору №1, строк оренди встановлений з 01.01.2002р.

по 31.03.2002р., та відповідно до п.5 договору за кожний місяць нараховується

орендна плата 1600 грн. Зазначений договір було неодноразово пролонговано

додатковими угодами. Остання пролонгація мала місце додатковою угодою від

01.04.2003р. -до 01.07.2003р.

         Позивач 05.08.2003 р. направив на

адресу відповідача лист №81, в якому вказує, що з урахуванням закінчення терміну

оренди, пропонує відповідачу звільнити займане приміщення до 01.09.2003р.

Повторна вимога про звільнення приміщення була направлена позивачем відповідачу

02.09.2003р. після неузгодження позивачем запропонованого листом №115 від

28.08.03р. проекту договору.

      Під час розгляду справи №4/437-ПН

господарським судом, відповідач звернувся з іншим позовом до господарського

суду про визнання недійсним договору оренди №1 

від 01.01.2002р. , на підставі якого заявлено позов ВАТ «Херсонський

Торгрічтранс»у даній справі. Як на підставу своїх вимог ПП ОСОБА_1. посилалась

на те, що вказане приміщення не належало ВАТ «Херсонський Торгрічтранс», про що

останній не повідомив відповідачу. В результаті розгляду справи №4/147-ПД як

господарським, так і апеляційним судами підтверджено право власності на

нежитлові приміщення в будинку №7 по АДРЕСА_1 м.Херсона за ХТП «Торгрічтранс»,

правонаступником якого є ВАТ «Херсонський «Торгрічтранс». Ці обставини стали

підставою для відмови ПП ОСОБА_1. в задоволенні позовних вимог про визнання

договору оренди недійсним, та встановлено факти, які відповідно до вимог ч.2

ст.35 ГПК України не повинні доводитися знову при вирішенні інших справ за

участю тих самих сторін. Постановою Вищого господарського суду України від 07

грудня 2004 року по справі №4/147-ПД залишено без змін постанову Запорізького

апеляційного господарського суду та рішення від 04.06.2004р. господарського

суду Херсонської області у справі №4/147-ПД.

         Таким чином, на день звернення з

позовом до господарського суду у позивача було право на передачу нерухомого

майна в оренду, а отже і на повернення йому об'єкту оренди наймачем (орендарем)

при припиненні договору оренди, як то передбачає п.5 ст.265 ЦК УРСР, чинного на

час звернення позивача до суду.

          Що стосується  таких підстав перебування відповідача в

спірних приміщеннях, як укладення договорів оренди з управлінням комунальної

власності м. Херсона, то ці обставини не можуть впливати на права позивача, за

захистом яких він звернувся до суду з наступних мотивів. Так, договір оренди

від 17.08.2004 року укладено відповідачем на підставі розпорядження міського

голови від 10.08.2004р. №1177-р «Про видачу свідоцтва про право власності», яке

було скасоване рішенням виконавчого комітету Херсонської міської ради №631 від

29.12.2005р., видане на його підставі свідоцтво про право власності на спірні

приміщення Херсонської міської ради анульоване, а укладений договір визнано

недійсним рішенням господарського суду Херсонської області від  08.06.2007р. у справі №13/373-0 за позовом

ВАТ «Херсонський Торгрічтранс»до ПП ОСОБА_1. та Херсонської міської ради і

управління комунальної власності м. Херсона, яке набуло законної сили.

           Крім того,  рішенням 

від 02.02.2005р. Суворовського районного суду м. Херсона по цивільній справі

встановлено факт, що в приміщеннях площею 194 кв.м. в будинку №АДРЕСА_1, що

розташований на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку знаходиться

магазин, який не віднесено до житлового фонду, не призначений для його

обслуговування, і не передавався до комунальної власності міста Херсона разом з

житловим фондом, а знаходився у власності Херсонського торгівельного

підприємства «Торгрічтранс»набутої за продажем в грудні 1991 року Херсонським

річковим портом. Як вбачається з наданих позивачем копії наказу

Торгово-виробничого об'єднання «Торгрічтранс»м.Киева від 02.10.1990 року №103/л

Херсонське торгове підприємство «Торгрічтранс»виникло в результаті пере

найменування  відділів  робітничого постачання (Отделов рабочего

снабжения -ОРС). Із довідки Херсонського обласного управління статистики за

№25-793 від 21.05.1992 року вбачається, що підприємству з назвою «ХТП

«Торгрічтранс»присвоєно відповідно до класифікатора підприємств і організацій

код (ОКПО) 14130054. Цей же ідентифікаційний код мало Херсонське

підприємство акціонерного комерційно-виробничого товариства

«Торгрічтранс»відповідно до довідки, виданої Херсонським обласним управлінням

статистики 11.07.1996 року. Довідкою №3905 від 25.06.1997 року підтверджено

включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України

«Херсонське підприємство АКВТ «Торгрічтранс»з цим же кодом ОКПО -14130054. В

даний час ВАТ «Херсонський «Торгрічтранс»під цим же ідентифікаційним кодом

значиться у державному реєстрі, про що свідчить довідка ХОУС №359 від

06.02.2001р. Таким чином позивач є правонаступником ХТП «Торгрічтранс», що

підтверджено і Статутами, а відповідно його право власності на спірний об'єкт

підтверджує реєстраційне посвідчення від 19.05.1994 року, видане Херсонським

державним бюро технічної інвентаризації. Це ж право позивача підтверджено і

витягом з реєстру прав власності на нерухоме майно за №15677146 від

22.08.2007р., що видане ХДБТІ.

           Відповідно до вимог частини 2 ст.319

ЦК України власник має право вчиняти до свого майна будь-які дії, які не

суперечать закону, в тому числі і відповідно до частини першої цієї статті

розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Доказів передачі нежилих приміщень у комунальну власність позивачем, або

уповноваження іншої особи на передачу у власність іншій особі або в управління

відповідач суду не надав. З наданої в матеріали справи копії договору оренди

від 03.08.2007р. вбачається, що посилання на право власності орендодавця, яким

виступає управління комунальної власності м.Херсона, в договорі відсутнє.

Натомість в договорі зазначено, що він укладений на підставі рішення міської

ради від 30.05.07р. №437, в якому зазначено, що договір  переукладається строком на три роки.

Відповідно до частини другої статті 794 ЦК України договір найму будівлі або

іншої капітальної споруди (їх окремої частини) 

строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Договір

від 03.08.07р., укладений на підставі рішення №437 від 30.05.07р., змісту

останнього щодо трирічного строку не відповідає, вимог закону щодо

нотаріального посвідчення договору на три роки сторони не дотримались,

нотаріально договір не посвідчений, а отже відповідно до ст.220 ЦК України   є нікчемним. Крім того,  відповідно до ст.761 ЦК України право

передання майна у найом має власник речі або особа, які належать майнові права.

Наймодавцем може бути також особа , уповноважена на укладання договору

найму.                     Матеріалами ж

справи не підтверджується право комунальної власності на нежитлові приміщення

по АДРЕСА_1 у м.Херсоні, що знаходяться у користуванні відповідача.

         Оскільки право власності на спірні

нежитлові приміщення позивачем передане за договором купівлі-продажу від

28.08.2007р. третій особі на стороні позивача, яка заявляє самостійні вимоги на

предмет спору, а саме на нежитлові приміщення, які знаходяться у користуванні

відповідача, то позовні вимоги підлягають задоволенню, оскільки право власності

відповідно до ст.317 ЦК України передбачає можливість користування власником

належним йому майном. У позивача відповідно до вимог ст.662 ЦК України на день

ухвалення рішення виникли зобов'язання передати майно, визначене в

договорі-купівлі-продажу покупцеві. Однак, без виселення відповідача він

позбавлений такої можливості, а отже відповідно до пункту 5 частини другої

статті 16 ЦК України, цивільне право та інтерес позивача підлягає судовому

захисту. Оскільки судом встановлено, що нежитлові приміщення відповідач отримав

у користування від позивача за договором оренди від 01.01.2002р., строк дії

якого закінчився 01.07.2003р. і на новий строк не переукладався, відповідно до

вимог ст.265 ЦК УРСР, що діяв на момент виникнення обов'язку відповідача,

останній зобов'язаний повернути позивачеві майно у тому стані, в якому він його

одержав, з урахуванням нормального зносу. Оскільки майно не повернуто, то такий

обов'язок виник у відповідача і після 01.01.2004 року, тобто після набуття

чинності ЦК України,  статтею 785 якого,

передбачається обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно

повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана з урахуванням

нормального зносу.

        Відповідно до вимог ст.1212 ЦК України

особа, яка набула майно без достатньої правової підстави зобов'язана повернути

потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути потерпілому це майно і тоді,

коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

         Як вбачається з  витягу про реєстрацію права власності на

нерухоме майно, виданого Херсонським державним бюро технічної інвентаризації

№15752257 від 30.08.2007р. право власності на магазин «Дружба»№ 5 приміщення

загальною площею 180,4 кв.м належить  ПП

ВКФ «Комплекс Універсал», яке є третьою особою на стороні позивача, яка заявляє

самостійні вимоги на предмет спору і користується усіма правами і несе всі

обов'язки позивача. Відповідно до ст.26 ГПК України, позов заявлено до однієї

сторони, а саме до відповідача по справі. Стаття 321 ЦК України передбачає, що

право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього

права чи обмежений у його здійсненні. Право користування майном належить

власникові цього майна, якщо він не передав майно у користування іншій особі

або не уповноважив її на це. Власник майна, відповідно до ст.386 ЦК має право

на захист своїх прав, та відповідно до ст.387 ЦК має право витребувати своє

майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа

ним. Способи захисту порушеного права визначені в ст.16 ЦК України, і зокрема

захист цивільних прав може бути 

здійснено судом шляхом припинення дій, яке порушує право власника на

користування належним йому майном. Виселення відповідача з приміщення є

адекватним способом захисту порушеного права, оскільки передбачає звільнення

приміщення від відповідача та його майна.

            За таких обставин, вимоги позивача

та третьої особи на його стороні направлені до однієї й тієї ж особи, їх права

та законні інтереси можуть бути поновлені в один і той же спосіб шляхом

виселення відповідача з безпідставно займаних приміщень.

            Приймаючи до уваги, що позовні

вимоги задоволені, сплачені витрати на державне мито та інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу покладаються на відповідача, як особу, яка  утримує у себе чуже майно, користуючись ним

без належних правових підстав.

 На підставі 

вказаних правових норм і керуючись статтями 44,49,82-85 Господарського

процесуального  кодексу України,  суд

в и р і ш и

в:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2. Виселити Приватного підприємця

ОСОБА_1 (м. Херсон, АДРЕСА_2, код НОМЕР_2) з нежитлових приміщень

магазину «Дружба», площею 180,4 кв.м., які знаходяться в м.Херсоні, по АДРЕСА_1

. Видати наказ.

3.Стягнути з приватного підприємця

ОСОБА_1 (м. Херсон,АДРЕСА_2, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь  відкритого акціонерного товариства

"Херсонський  "Торгрічтранс"

(м. Херсон, АДРЕСА_1, р/р 26004254  в

"Райффайзен Банк "Аваль", МФО 352093, код 14130054)  витрати по сплаті державного мита  в розмірі 85 грн. та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення су довго процесу.

4.Наказ

видати після набрання рішенням законної сили. 

Суддя                                                                                     

Л.М. Немченко

           Дата підписання рішення

           відповідно до вимог ст. 84 ГПК

України                                             

24.10.2007р.