Постанова

від 22.05.2008 по справі 4/437-пн

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

4/437-ПН

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 22 травня 2008 р.                                                                                    № 4/437-ПН  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –суддіКочерової Н.О.,

суддів :Дунаєвської Н.Г.,Черкащенка М.М. –(доповідача у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи фізичної особи Кочубей М. Є.

на постановуЗапорізького апеляційного господарського суду від 24.01.08

у справі№ 4/437-пн

господарського судуХерсонської області

за позовомВідкритого акціонерного товариства "Херсонський Торгрічтранс"

доСуб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи фізичної особи Кочубей М. Є.

третя особаПриватне підприємство виробничо-комерційна фірма "Комплекс Універсал"

проусунення перешкод у користуванні майном

за участю представників від:

позивача не з"явився,

відповідача Самсонова С.І.,

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський Торгрічтранс" звернулося до господарського суду Херсонської області з позовом про виселення Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи фізичної особи Кочубей М. Є. з нежитлових приміщень магазину “Дружба”, площею 180,4 кв.м., які знаходяться в м. Херсоні, по вул. Комунарів, 7.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 19.10.07, залишеним без змін постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.08 позов задоволено: виселено відповідача із нежитлових приміщень магазину “Дружба”, площею 180,4 кв.м., які знаходяться в м. Херсоні, по вул. Комунарів, буд. 7. Судові акти мотивовані закінченням строку дії договору оренди та відсутністю підстав для зайняття відповідачем цього приміщення.

Не погоджуючись із рішенням та постановою у справі, відповідач звернувся до вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, в позові відмовити. Касаційна скарга мотивована тим, що судами не з'ясовані обставини, щодо правомірності набуття ВАТ “Херсонський “Торгрічтранс” права власності на спірне нежитлове приміщення. Суди не уточнили чи набув позивач право, і на яке саме нежиле приміщення: яке було предметом договору оренди чи предметом договору купівлі-продажу, оскільки згідно наданих сторонами документів наявні розбіжності між розмірами площі переданої в оренду, Вирішуючи спір суд належним чином не встановив підстави набуття позивачем права власності на спірне приміщення та не встановив, яким саме приміщенням володіє позивач на законних підставах. Позивачем не надано доказів того, що майно яке є предметом угоди, було власністю позивача або передавалось йому в установленому законом порядку.

Перевіривши  юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судом  норм  матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено в судових актах, 01.01.02 між позивачем та відповідачем за даною справою укладено договір оренди нежитлового приміщення №1 від 01.01.02, на підставі якого відповідач отримав в оренду не житлове приміщення площею 228 кв. м. за адресою: м. Херсон, вул. Комунарів, 7. Додатковими угодами від 01.07.02, 01.10.02, 01.01.03, 01.04.03 строк оренди зазначеного приміщення було продовжено сторонами до 01.07.03. У зв'язку з закінченням строку оренди та відмовою відповідача укласти новий договір оренди приміщення ВАТ “Херсонський “Торгрічтранс” направив відповідачу вимогу про виселення його з займаного приміщення не пізніше 05.09.03.

Як свідчать матеріали справи, і цей факт не заперечується відповідачем, останній, до теперішнього часу займає спірне приміщення, мотивуючи це укладеним договором з Управлінням комунальної власності. Цей договір визнано недійсним рішенням господарського суду Херсонської області від 08.06.07 у справі №13/373-0 за позовом ВАТ “Херсонський Торгрічтранс” до ПП Кочубей М.Є. та Херсонської міської ради і управління комунальної власності м. Херсона, яке набуло законної сили.

Але судами встановлено, що майно, яке було передано відповідачу в оренду, є власністю позивача. Так, рішенням Суворовського районного суду м.Херсона від 02.02.05 по цивільній справі встановлено, що в приміщеннях площею 194 кв.м. в будинку №7/33 по вул. Комунарів/Червонофлотська, що розташований на першому поверсі п'ятиповерхового житлового будинку знаходиться магазин, який не віднесено до житлового фонду, не призначено для його обслуговування, і який не передавався до комунальної власності міста Херсона разом з житловим фондом, а знаходився у власності Херсонського торгівельного підприємства “Торгрічтранс” та набутий за результатами продажу в грудні 1991 року Херсонським річковим портом.  Позивач є правонаступником ХТП “Торгрічтранс”.

Наявність у позивача права власності на спірний об'єкт, крім іншого, підтверджується реєстраційним посвідченням від 19.05.94, виданим Херсонським державним бюро технічної інвентаризації.

Крім того, рішенням господарського суду Херсонської області по справі № 4/147-ПД, залишеним без змін  постановою Запорізького апеляційного господарського суду від 04.06.04 та постановою Вищого господарського суду України від 07.12.04 (які мають преюдиційне значення всилу ст. 35 Господарського процесуального кодексу України) підтверджено право власності на нежитлові приміщення в будинку №7 по вул. Комунарів м. Херсона за ХТП “Торгрічтранс”, правонаступником якого є ВАТ “Херсонський “Торгрічтранс”.

На підставі цих обставин господарські суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позов про виселення відповідача із спірних приміщень є обґрунтованим та підлягає задоволенню. Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає за необхідне підтримати правову позицію судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Власник майна, відповідно до ст. 386 ЦК має право на захист своїх прав, та відповідно до ст.387 ЦК має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Підставами для найняття приміщення є право власності або договір оренди. Своє право власності відповідачка не довела, а строк дії договору оренди припинився. Відповідно до статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 291 Господарського кодексу України передбачені випадки, з настанням яких договір оренди припиняє свою дію, зокрема договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України. Статтею 785 ЦК України встановлений обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Оскільки відповідачка приміщення не звільнила та не передала його по акту приймання-передачі, то судами правомірно задоволено позов та виселено її із займаних приміщень.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського  процесуального кодексу  України,  Вищий    господарський    суд   України  

П О С Т А Н О В И  В :

Касаційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності-фізичної особи Кочубей М. Є. залишити без задоволення.

Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 24.01.2008 року справі № 4/437-пн залишити без змін.

Головуючий, суддя                                                                     Н. Кочерова

Судді                                                                                                    Н. Дунаєвська

                                                                                                    М. Черкащенко