Постанова

від 24.01.2008 по справі 4/437-пн

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У к р а ї н а

У

к р а ї н а

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

  ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

24.01.08                                                                                              

Справа №4/437-пн

Колегія суддів

Запорізького апеляційного господарського суду у складі:

Головуючий суддя

Яценко О.М. судді  Яценко О.М.    , Кагітіна Л.П.  , Коробка Н.Д.

при секретарі:

Соколові А.А.

за участю

представників:

від позивача:

ОСОБА_1., паспорт

НОМЕР_1від 11.06.1996 року, голова правління;

ОСОБА_2., довіреність

№ б/н  від 24.05.2006 року, адвокат;

від відповідача:

ОСОБА_3., довіреність

№ 106 від 14.01.2008 року;

від 3-ої особи:

ОСОБА_2., довіреність

№ б/н  від 10.09.2007 року, адвокат;

розглянув апеляційну

скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4, м.Херсон

на рішення

господарського суду Херсонської області від 19.10.2007 року у справі № 4/437-ПН

за позовом: Відкритого

акціонерного товариства “Херсонський Торгрічтранс”, м. Херсон

до відповідача:

ОСОБА_4, м. Херсон

третя особа, що

заявляє самостійних вимог на предмет спору: Приватне підприємство виробничо -

комерційна фірма “Комплекс Універсал”, м. Херсон

про усунення перешкод

в користуванні майном

     Розпорядженням голови Запорізького

апеляційного господарського суду за № 11 від 16.01.2008р. справу передано на

розгляд колегії суддів: головуючий - Яценко О.М., суддів: Кагітіна Л.П. Коробка

Н.Д..

     Колегія суддів прийняла справу до

провадження.

     16.01.2008 року, у судовому засіданні,

повноважним представником відповідача заявлено клопотання про оголошення тексту

постанови у повному обсязі.

     У судовому засіданні оголошено перерву до

24.01.2008 року для підготовки тексту постанови у повному обсязі.

     24.01.2008 року представник відповідача не

наполягав на оголошенні тексту постанови у повному обсязі, за згодою

представників сторін та третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини

постанови.

     Рішенням господарського суду Херсонської

області від 19.10.2007 року (суддя Немченко Л.М.) позовні вимоги позивача по

справі задоволені. Вирішено виселити ПП ОСОБА_4з нежитлових приміщень магазину

“Дружба”, площею 180,4 кв.м., які знаходяться в АДРЕСА_1. При прийнятті

рішення, із посиланням на ст.ст. 16,317,662,1212 ЦК України, суд зазначив, що

на день звернення з позовом до господарського суду у позивача було право на

передачу нерухомого майна в оренду, а отже і на повернення йому об'єкту оренди

наймачем (орендарем) при припиненні договору оренди, як то передбачає п.5 ст.

265 ЦК УРСР, чинного на час звернення позивача до суду. Вимоги позивача та третьої

особи з самостійними вимогами на предмет спору направлені до однієї й тієї ж

особи, їх права та законні інтереси можуть бути поновлені в один і той же

спосіб шляхом виселення відповідача з безпідставно займаних приміщень.

ОСОБА_4, м. Херсон

(відповідач у справі) з рішенням господарського суду не погодилась та

звернулась до Запорізького апеляційного господарського суду з апеляційною

скаргою. Вважає, що рішення господарського суду Херсонської області від

19.10.2007 року постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального

права, що привело до неправильного вирішення справи. Всупереч статті 33 ГПК

України, судом не з'ясовані обставини, щодо правомірності набуття ВАТ

«Херсонський «Торгрічтранс» права власності на спірне нежитлове приміщення. Суд

не виконав вимоги постанови Вищого господарського суду України по судовій

справі № 4/437-пн від 04 листопада 2004 року: не дослідив питання щодо

прийняття органами управління АКВТ «Торгрічтранс» рішення про передачу

приміщення Херсонському підприємству АКВТ «Торгрічтранс», не досліджені

документи, що стосуються переходу прав і обов'язків на приміщення, не

дослідженні правові підстави правонаступництва позивачем майнових прав

Херсонського підприємства АКВТ «Торгрічтранс». Суд не уточнив чи набув позивач

право, і на яке саме нежиле приміщення: яке було предметом договору оренди чи

предметом договору купівлі-продажу, оскільки згідно наданих сторонами

документів наявні розбіжності між розмірами площі переданої в оренду, згідно

акту приймання-передавання основних засобів від 27.12.1991 року ХТП

«Торгрічтранс» магазин «Дружба № 5» відсутній, а було передано лише магазин № 5

загальною площею 76.7 кв.м., розташований по АДРЕСА_1. Крім того, згідно

переліку майна, переданого до статутного фонду АКВТ «Торгрічтранс», а не

ВАТ«Херсонський Торгрічтранс», магазин «Дружба № 5»АДРЕСА_1взагалі не було

передано до статутного фонду товариства. Відповідно до реєстраційного

посвідчення саме за ХТП «Торгрічтранс», а не за ВАТ«Херсонський «Торгрічтранс»

19 травня 1994 рокуАДРЕСА_1на підставі акта приймання-передачі від 27 грудня

1991 року зареєстровано в Херсонському бюро технічної інвентаризації володіння

- магазином № 5 «Дружба». Крім того, в різних документах, що стосуються

спірного приміщення, наявна різна літерація щодо конкретизації приміщень. Суд

не звернув уваги на ту обставину, що згідно постанови № 1 Правління АКВТ

«Торгрічтранс» м. Київ від 13.04.1993 року підприємство в квітні 1993 року було

наділене розрахунковим обсягом майна в розмірі 18619 тис. крб., згідно переліку

майна, переданого до статутного фонду АКВТ «Торгрічтранс» вартість майна станом

на 01.01.1993 року складає 1137993 крб., а згідно відомості № 2 розрахунку

остаточної вартості будівель станом на 01.01.1993 року ХТП «Торгрічтранс»

розрахунок позивачем проведено не в карбованцях, а в рублях, і складає 603400

руб. Протиріччя в зазначених вище доказах, наданих позивачем з'ясовані судом не

були. Вирішуючи спір суд належним чином не встановив підстави набуття позивачем

права власності на спірне приміщення та не встановив, яким саме приміщенням

володіє позивач на законних підставах. Позивачем не надано доказів того, що

майно яке є предметом угоди, було власністю позивача або передавалось йому в

установленому законом порядку. Просить скасувати рішення господарського суду

Херсонської області від 19.10.2007р. по справі 4/437-пн і прийняти нове рішення

яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Повноважний

представник у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги.

В процесі судового

засідання представником відповідача заявлено клопотання про зупинення розгляду

справи до вирішення Вищим господарським судом України пов'язаної з нею справи №

10/164- ПД за позовом Херсонської міської Ради до ВАТ „Херсонський

„Торгрічтранс" та Дочірнього підприємства „Херсонський річковий порт"

Акціонерної судноплавної компанії „Укррічфлот" про визнання недійсним

договору купівлі - продажу семи об'єктів комунальної власності, серед яких і

нежитлове приміщення по вул.Комунарів,7 у м. Херсоні та вирішення господарським

судом Херсонської області судової справи № 10/332-ПД-07 про визнання договору

купівлі-продажу нежилого приміщення на першому поверсі будинку № 7 по вул.

Комунарів, укладеного 28.08.2007 року між ВАТ «Херсонський «Торгрічтранс» та ПП

ВКФ «Комплекс Універсал» недійсним. Зазначене клопотання колегією суддів не

задовольняється, як процесуально необґрунтоване, оскільки зазначені справи не

пов'язані із спором по даній справі. Колегія суддів зазначає, що в наступному,

в залежності від результатів розгляду вищезазначеної справи, відповідач не

позбавлений права звернутись із заявою про перегляд рішення по справі №4/437-ПН

за нововиявленими обставинами.

Позивач у відзиві на

апеляційну скаргу та повноважний представник у судовому засіданні зазначили, що

08.06.2007 року прийнято рішення справі №13/373-0 яке набрало законної сили. В

рамках зазначеної справи досліджувались всі обставини на які посилається ПП

ОСОБА_4. в своїй апеляційній скарзі по даній справі. Судовими рішеннями по

справі №13/373-0 спростовуються твердження ПП ОСОБА_4. про відсутність у ВАТ

«Херсонський «Торгрічтранс» права власності на спірні приміщення, та

відсутність правонаступництва між ХТП «Торгрічтранс», Херсонським підприємством

АКВТ «Торгрічтранс» та ВАТ «Херсонський «Торгрічтранс».

Крім того, рішенням

Суворовського районного суду м. Херсона від 02.02.2005р. встановлено, що спірні

нежитлові приміщення не передавалися до комунальної власності, а належать ВАТ

«Херсонський «Торгрічтранс». Це рішення також набуло чинності.

Таке ж доказове

значення по справі № 4/437-ПН мають і судові рішення, які набрали законної сили

по справі № 4/147-ПД. В результаті розгляду зазначеної справи як місцевим, так

і апеляційним судами було підтверджено право власності на нежитлові приміщення

в будинкуАДРЕСА_1за ХТП «Торгрічтранс», правонаступником якого є ВАТ

«Херсонський «Торгрічтранс». Ці обставини стали підставою для відмови ПП

ОСОБА_4. в задоволенні позовних вимог про визнання договору оренди недійсним,

та встановлено факти, які відповідно до вимог ч.2 ст. 35 ГПК України не повинні

доводитися знову при вирішенні інших справ за участю тих самих сторін. Про

правомірність заявлених вимог свідчить і низка документів які містяться в

матеріалах справи. Спростовуючи доводи апеляційної скарги зазначає, що в

орендному користуванні ОСОБА_4. знаходились отримані від ВАТ «Херсонський

«Торгрічтранс» нежитлові приміщення, загальною площею 228 кв.м. В подальшому

частина приміщень, була повернута орендодавцю, і в користуванні ОСОБА_4.

залишилися приміщення, площа яких відповідно до поповерхового плану становить

180,4 кв. Невідповідність цілому цифр в документах, які згадуються заявником

апеляційної скарги не мають значення по справі, оскільки відповідачем не

доведено, що мова йде про будь-які інші приміщення, не ідентифіковані позивачем

як такі, що передавалися відповідачу у тимчасове користування на умовах

договору оренди, строк якого закінчився 01.07.2003р., і у зв'язку з припиненням

якого у відповідача виник обов'язок повернути об'єкт оренди орендодавцю.

Звертає увагу, що питання передачі об'єкта оренди у комунальну власність

з'ясовувалось судом виключно з тих підстав, що на цю обставину посилався

відповідач, як на підставу продовження користування нежитловими приміщеннями,

отриманими у оренду саме від позивача по справі № 4/437-ПН, та як на підставу своїх

заперечень проти пред'явленого позову.

Просить залишити

апеляційну скаргу Приватного підприємця ОСОБА_4. - без задоволення, а рішення

суду - без змін.

     Третя особа відзиву на апеляційну скаргу

не надала, повноважний представник у судовому засіданні підтримав заперечення

позивача проти доводів апеляційної скарги з тих самих підстав.

     Згідно ст. 99 Господарського

процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи

рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої

інстанції.

     Згідно зі ст. 101 Господарського

процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний

господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно

розглядає справу. Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і

перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному

обсязі.

Перевіряючи законність

та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, вивчивши матеріали

справи, вислухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд

В С Т А Н О В И В:

     01.01.2002 р. між позивачем та

відповідачем за даною справою укладено договір оренди нежитлового приміщення №1

від 01.01.2002 р., на підставі якого відповідач отримав в оренду не житлове

приміщення площею 228 кв. м. за адресою:АДРЕСА_1. Додатковими угодами від

01.07.2002 р., 01.10.2002 р., 01.01.2003 р., 01.04.2003 р. строк оренди

зазначеного приміщення було продовжено сторонами до 01.07.2003 р. У зв'язку з

закінченням строку оренди та відмовою відповідача укласти новий договір оренди

приміщення ВАТ «Херсонський «Торгрічтранс» направив відповідачу вимогу про

виселення його з займаного приміщення не пізніше 05.09.2003 р.. Спонукання до

звільнення спірного приміщення було предметом розгляду у суді першої інстанції.

     Колегія суддів, проаналізувавши на

підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і

процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, знаходить апеляційну

скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

     Згідно пункту 4 Прикінцевих положень

Господарського кодексу України до господарських відносин, що виникли до

набрання чинності відповідними положеннями Господарського кодексу України,

зазначені положення застосовуються щодо тих прав і обов'язків, які продовжують

існувати або виникли після набрання чинності цими положеннями.

     Правовідносини сторін щодо користування

орендованим приміщенням виникли у 2002 року та продовжують існувати після

01.01.2004 року, а відтак до спірних правовідносин застосовуються норми

Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.

     Відповідно до статті 283 Господарського

кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій

стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для

здійснення господарської діяльності.

     Статтею 291 Господарського кодексу України

передбачені випадки, з настанням яких договір оренди припиняє свою дію, зокрема

договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов

регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

     Статтею 785 ЦК України встановлений

обов'язок наймача у разі припинення договору найму негайно повернути річ у

стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у

стані, який було обумовлено в договорі.

      Згідно пункту 8 договору оренди від

01.01.2002 року об'єкт оренди вважається фактично переданим з моменту

підписання членами двосторонньої комісії акту приймання-передачі (а.с.10, т.1).

     Як вище зазначалось, у зв'язку з

закінченням строку оренди та відмовою відповідача укласти новий договір оренди

приміщення ВАТ «Херсонський «Торгрічтранс» направив відповідачу вимогу про

виселення його з займаного приміщення не пізніше 05.09.2003 р.. Як свідчать

матеріали справи, і цей факт не заперечується відповідачем, останній, до

теперішнього часу займає спірне приміщення, мотивуючи це укладеним договором з

Управлінням комунальної власності.

     З матеріалів справи вбачається, що майно,

яке було передано відповідачу в оренду, є власністю позивача. На виконання

вказівок постанови Вищого господарського суду України по судовій справі №

4/437-пн від 04 листопада 2004 року, в порядку 111-12 ГПК України, колегією

суддів з'ясовано наступні обставини: рішенням Суворовського районного суду

м.Херсона від 02.02.2005р. по цивільній справі встановлено, що в приміщеннях

площею 194 кв.м. АДРЕСА_1, що розташований на першому поверсі п'ятиповерхового

житлового будинку знаходиться магазин, який не віднесено до житлового фонду, не

призначено для його обслуговування, і який не передавався до комунальної

власності міста Херсона разом з житловим фондом, а знаходився у власності

Херсонського торгівельного підприємства «Торгрічтранс» та набутий за

результатами продажу (тобто на платній основі) в грудні 1991 року Херсонським

річковим портом. Як вбачається з наданої позивачем копії наказу

Торгово-виробничого об'єднання «Торгрічтранс» м. Києва від 02.10.1990 року

№103/л, Херсонське торгове підприємство «Торгрічтранс» створилось в результаті

перенайменування відділів робітничого постачання (Отделов рабочего снабжения

-ОРС). Із довідки Херсонського обласного управління статистики №25-793 від

21.05.1992 року вбачається, що підприємству з назвою «ХТП «Торгрічтранс»

присвоєно відповідно до класифікатора підприємств і організацій код (ОКПО)

14130054. Цей же ідентифікаційний код був присвоєний Херсонському підприємству

АКВТ “Торгрічтранс” відповідно до довідки, виданої Херсонським обласним

управлінням статистики 11.07.1996 року. Довідкою №3905 від 25.06.1997 року

підтверджено включення до єдиного державного реєстру підприємств та організацій

України “Херсонське підприємство АКВТ “Торгрічтранс” з цим же кодом ОКПО

-14130054. На теперішній час ВАТ “Херсонський “Торгрічтранс” під цим же

ідентифікаційним кодом значиться у державному реєстрі, про що свідчить довідка

ХОУС №359 від 06.02.2001р. Таким чином, позивач є правонаступником ХТП

“Торгрічтранс”, що підтверджено також установчими документами. Також, наявність

у позивача права власності на спірний об'єкт підтверджує реєстраційне

посвідчення від 19.05.1994 року, видане Херсонським державним бюро технічної

інвентаризації. Це ж право позивача підтверджено і витягом з реєстру прав

власності на нерухоме майно за №15677146 від 22.08.2007р., що видане ХДБТІ.

     Крім того, колегія суддів приймає до уваги

рішення господарського суду Херсонської області по справі № 4/147-ПД в рамках

якої ОСОБА_4. (відповідач за даною справою) звернулася до господарського суду з

позовом про визнання недійсним договору оренди №1 від 01.01.2002р., на підставі

якого відповідач правомірно займала спірне приміщення до 05.09.2003 року. Як на

підставу своїх вимог при пред'явленні позову про визнання договору недійсним, ПП

ОСОБА_4. посилалась на те, що на момент укладення договору оренди вказане

приміщення не належало ВАТ «Херсонський Торгрічтранс», на праві власності про

що останній не повідомив ОСОБА_4.. За результатами розгляду справи № 4/147-ПД

як господарським, так і апеляційним господарським судом підтверджено право

власності на нежитлові приміщення в будинкуАДРЕСА_1за ХТП “Торгрічтранс”,

правонаступником якого є ВАТ “Херсонський “Торгрічтранс”. Ці обставини стали

підставою для відмови ПП ОСОБА_4. в задоволенні позовних вимог про визнання

договору оренди недійсним. Постановою Вищого господарського суду України від 07

грудня 2004 року по справі № 4/147-ПД залишено без змін постанову Запорізького

апеляційного господарського суду та рішення від 04.06.2004р. господарського суду

Херсонської області у справі № 4/147-ПД.

     У відповідності до статі 35 ГПК України

факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи,

не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі

сторони. У даному випадку, приюдеційне значення для господарського суду

Херсонської області при розгляді даної справи були вищезазначені факти

встановлені рішенням господарського суду Херсонської області у справі №

4/147-ПД та Суворовським районним судом м. Херсона від 02.02.2005 року, яке

залишено без змін Вищім адміністративним судом України (а.с. 24, т.4)

     Стосовно доводів заявника апеляційної

скарги щодо укладення договору оренди з Управлінням комунальної власності,

колегія судів зазначає наступне: договір оренди від 17.08.2004 року укладено

відповідачем з Управлінням комунальної власності на підставі розпорядження

міського голови від 10.08.2004р. №1177-р “Про видачу свідоцтва про право

власності”, яке було скасоване рішенням виконавчого комітету Херсонської міської

ради №631 від 29.12.2005р., видане на його підставі свідоцтво про право

власності на спірні приміщення Херсонської міської ради анульоване, а укладений

договір визнано недійсним рішенням господарського суду Херсонської області від

08.06.2007р. у справі №13/373-0 за позовом ВАТ “Херсонський Торгрічтранс” до ПП

ОСОБА_4. та Херсонської міської ради і управління комунальної власності м.

Херсона, яке набуло законної сили (а.с.26, т.4).

    Інших доказів передачі нежилих приміщень у

комунальну власність, уповноваження іншої особи на передачу у власність іншій

особі або в управління відповідач суду не надав. З наданої в матеріали справи

копії договору оренди від 03.08.2007р. вбачається, що посилання на право

власності орендодавця, яким виступає управління комунальної власності м.

Херсона, в договорі відсутнє. При цьому в договорі погоджено, що він укладений

на підставі рішення міської ради від 30.05.2007 року № 437, в якому зазначено,

що договір переукладається строком на три роки. Відповідно до частини другої

статті 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх

окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному

посвідченню. Договір від 03.08.2007 року, укладений на підставі рішення №437

від 30.05.07р., змісту останнього щодо трирічного строку не відповідає, вимог

закону щодо нотаріального посвідчення договору на три роки сторони не

дотримались, нотаріально договір не посвідчений, а отже відповідно до ст.220 ЦК

України є нікчемним. Матеріалами справи не підтверджується право комунальної

власності на нежитлові приміщенняАДРЕСА_1, що знаходяться у фактичному

неправомірному користуванні відповідача.

     Крім того, рішенням Херсонської міської

ради від 23.11.2007 року № 655 задоволено протест прокурора м. Херсона від 03.10.2007

року № 26/554-04 на п.1.6 рішення Херсонської міської ради від 30.05.07

№437„Про переукладання договорів оренди комунального майна міської

територіальної громади та внесення змін до договору оренди". Скасовано п.

1.6 рішення Херсонської міської ради від 30.05.2007 року № 437 „Про

переукладання договорів оренди комунального майна міської територіальної

громади та внесення змін до договору оренди" (а.с.32, т.4).

     Доводи апеляційної скарги спростовуються

вищевикладеним, а також наступним:

     Всі аргументи ПП ОСОБА_4. викладені в

апеляційній скарзі стосовно того, що акт 1991 року на підставі якого передано

позивачу спірне майно є недійсним, складений з порушенням вимог законодавства

та таке інше, є предметом дослідження в окремій господарській справі і повинні

розглядатися в рамках зазначеної справи.

     Стосовно плутанини щодо площі, назви та

нумерації магазину, який знаходиться в фактичному користуванні відповідача,

колегія суддів зазначає наступне: в користування ОСОБА_4. передавались

нежитлові приміщення, загальною площею 228 кв.м. В подальшому, як пояснили

представники сторін, частина приміщень, була повернута орендодавцю, і в

користуванні ОСОБА_4. залишилися приміщення, площа яких відповідно до

поповерхового плану становить 180,4 кв. Повернення частини приміщень ніяким

чином між сторонами не оформлювалося, а саме приміщення, яке на поповерховому

плані позначено римськими цифрами ХХІІІ, площею 42,5 кв.м.. Таким чином, у

користуванні ПП ОСОБА_4. залишилися приміщення, які позначені на по поверховому

плані цифрами ХХVІІІ площею 7,6 кв.м, ХХVІІ площею 11,3 кв.м., VІІ площею 57

кв.м. та ХХІV площею 104,5 кв.м., і у сукупності їх площа становить: 7,6+11,3+

+57 + 104,5=180,4 кв.м., які і значаться у позові. Що стосується посилань

скаржника на те, що у договорі оренди від 17.08.2004р. площа орендованих

приміщень зазначена 194,7 кв.м., то цей договір визнано недійсним рішенням суду

по справі № 13/373-0.

     У судових засіданнях представник позивача

пояснила, що і позивач, і відповідач розуміють про яке саме приміщення йде

спір. Що стосується назви магазину «Дружба» та нумерації: №4 і №5, то це є

внутрішньою ідентифікацією інвентарних об'єктів ВАТ «Херсонський

«Торгрічтранс», яка велася з радянських часів власним методом відповідними

матеріально-відповідальними особами, це жодним чином не впливає на

правовідносини сторін по даній справі. При підтвердженні Фондом державного

майна України входження в процесі приватизації державного майна до статутного

фонду АКВТ «Торгрічтранс», до складу якого входило Херсонське підприємство, та

формування Переліку, що наданий в матеріали справи, проводилася аудиторська

перевірка аудитором, призначеним Фондом державного майна України. Аудитором

було складено реєстр інвентарних картонок будівель та споруд ХТП «Торгрічтранс»

на 01.01.1993р., з якого вбачається, що Магазин №4, як об'єднання, мало в собі,

як магазин №4, так і магазин №5. Ця обставина з'ясовувалась судом при розгляді

справи №13/373-0 про визнання недійсним договору оренди від 17.08.2004р., який

укладався між ПП ОСОБА_4та Управлінням комунальної власності м.Херсона, тих

приміщень, що раніше за договором від 01.01.2002р. передавались ВАТ

«Херсонський «Торгрічтранс» у орендне користування Приватному підприємцю

ОСОБА_4.

     При з'ясуванні дійсної літерації в

документах щодо спірного приміщення, на яке звернув увагу заявник апеляційної

скарги, колегія суддів врахувала наступне. В наданому в матеріали справи

примірнику договору купівлі-продажу допущена технічна помилка, описка:

приміщення ХХVІІІ площею 7,6 кв.м вказано під римською цифрою XXІІІ тобто

пропущено знак «V», що було виправлено нотаріусом та зроблене відповідне

застереження. Однак ця обставина на права та обов'язки відповідача ніяким чином

не вливає, так як в її володінні і користуванні приміщення XXIII не знаходиться.

Це приміщення знаходиться у володінні ВАТ «Херсонський «Торфічтранс», в ньому

знаходиться офісне приміщення, відношення до спірного приміщення воно не має.

     Таким чином спірне майно цілком

ідентифіковане як по місцю його розташування, так і по площі, і відповідачем на

надано належних та допустимих доказів правомірності володіння і користування

цим майном після закінчення строку оренди з 01.07.2003р.

     Власник майна, відповідно до ст. 386 ЦК

має право на захист своїх прав, та відповідно до ст.387 ЦК має право

витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової

підстави заволоділа ним. Способи захисту порушеного права визначені в ст.16 ЦК

України, і зокрема захист цивільних прав може бути здійснено судом шляхом

припинення дій, яке порушує право власника на користування належним йому

майном. Виселення відповідача з приміщення є адекватним способом захисту

порушеного права, оскільки передбачає звільнення приміщення від відповідача та

його майна.

     Таким чином, на день звернення з позовом

до господарського суду у позивача було право на передачу нерухомого майна в

оренду, а отже і на повернення йому об'єкту оренди наймачем (орендарем) при

припиненні договору оренди, як то передбачає п.5 ст. 265 ЦК УРСР, чинного на

час звернення позивача до суду.

     Колегія суддів вважає за необхідне

зазначити таке: розгляд справи триває з жовтня 2003 року, в період розгляду

справи ВАТ "Херсонський "Торгрічтранс" (позивач по даній справі)

використовуючи своє право власності на підставі договору купівлі-продажу від

28.08.2007р.(до прийняття рішення по справі) продав спірне майно ПП виробничо -

комерційна фірма “Комплекс Універсал”, м. Херсон (третя особа по даній справі),

а тому на момент прийняття господарським судом Херсонської області 19.10.2007

року рішення при новому розгляді по суті, права ВАТ "Херсонський

"Торгрічтранс" жодним чином не порушені, оскільки статус законного

власника спірного майна, у встановленому законом порядку, набуло ПП виробничо -

комерційна фірма “Комплекс Універсал”, м. Херсон. Як вбачається з витягу про

реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого Херсонським державним

бюро технічної інвентаризації №15752257 від 30.08.2007р. право власності на

магазин “Дружба” № 5 приміщення загальною площею 180,4 кв.м належить ПП ВКФ

“Комплекс Універсал”, яке є третьою особою яка заявляє самостійні вимоги на

предмет спору і користується усіма правами і несе всі обов'язки позивача, а

відтак саме його інтереси як власника порушені неправомірним займанням

відповідачем спірного приміщення, і саме на його користь, як третьої особи, що

заявляє самостійні вимоги на предмет спору необхідно задовольняти позовні

вимоги.

     За звичайних обставин, у разі зміни

власника приміщення, що є предметом оренди, для нового власника обов'язковими є

всі обов'язки попереднього орендодавця, але у даному випадку оскільки

відповідач займає приміщення безпідставно, віндикаційний позов третьої особи,

як нового власника підлягає задоволенню. В той час, як підстави (закінчення

строку дії договору оренди) на яких за захистом свого порушеного права

звертався позивач відпали з моменту продажу спірного приміщення третій особі.

     Разом з цим, колегія суддів вважає за

необхідне в порядку статті 89 ГПК України виправити описку допущену Запорізьким

апеляційним господарським судом у процесуальних документах по справі № 4/437-ПН

при визначенні процесуального положення приватного підприємства виробничо -

комерційна фірма “Комплекс Універсал”, м. Херсон. Вважати останнього, третьою

особою, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

     За викладених вище обставин, колегія

суддів зазначає, що не повернення спірного майна порушує права саме приватного

підприємства виробничо - комерційна фірма “Комплекс Універсал”, м. Херсон, як

власника цього майна.

     При прийнятті рішення суд першої інстанції

повинен був застосовувати, в тому числі, Роз'яснення ВАСУ від 10.12.1996 року №

02-5/422 «Про судове рішення» згідно якого, за наявності у справі третіх осіб у

вступній та описовій частинах рішення згідно зі статтями  26 та 27 ГПК повинний бути точно визначений

їх статус - з самостійними вимогами щодо предмета спору чи без таких. У

залежності від цього слід формулювати мотивувальну та резолютивну частини

рішень.

     Суд першої інстанції цілком правильно

встановив неправомірність займання відповідачем спірного приміщення та

зобов'язав її звільнити приміщення, але неправильно визначив особу на чию

користь таке звільнення має відбутись, резолютивна частина рішення не викладена

чітко, не зазначено, що вирішив суд з позовними вимогами кожної з осіб, яка

звернулась із позовними вимогами.

     З огляду на зазначене, саме позовні вимоги

третьої особи щодо зобов'язання ПП ОСОБА_4. звільнити спірне приміщення

підлягають задоволенню.

    За таких обставин підстави для скасування рішення

місцевого господарського суду, у розумінні статті 104 ГПК України, відсутні.

Рішення підлягає зміні в частині визначення особи, позовні вимоги якої

задоволені.

       Керуючись ст.ст. 89, 101 - 105

Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

     Виправити описку у всіх процесуальних

документах прийнятих Запорізьким апеляційним господарським судом.

     Процесуальне становище ПП виробничо -

комерційна фірми “Комплекс Універсал”, м.Херсон визначити як: третя особа, що

заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

     Апеляційну скаргу Приватного підприємця

ОСОБА_4, м. Херсон на рішення господарського суду Херсонської області від

19.10.2007 року у справі № 4/437-ПН залишити без задоволення.

     Рішення господарського суду Херсонської

області від 19.10.2007 року у справі №4/437-ПН змінити. Викласти резолютивну

частину рішення в наступній редакції:

     «Позовні вимоги ПП виробничо - комерційна

фірма “Комплекс Універсал”, м. Херсон задовольнити.

     Виселити Приватного підприємця ОСОБА_4з

нежитлових приміщень магазину “Дружба”, площею 180,4 кв.м., які знаходяться в

АДРЕСА_1.

     Видати наказ Приватному підприємству

виробничо - комерційна фірмі “Комплекс Універсал”, м. Херсон.

     Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_4

на користь ПП виробничо - комерційна фірми “Комплекс Універсал”, м. Херсон.

витрати по сплаті державного мита в розмірі 51 грн. та 118 грн. витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

     Видати наказ.

     У задоволенні позовних вимог ВАТ

"Херсонський "Торгрічтранс" відмовити.»

     Доручити видачу відповідних наказів

господарському суду Херсонської області.

Головуючий суддя

Яценко О.М.

 судді 

Яценко О.М. 

 Кагітіна Л.П. 

Коробка Н.Д.