Постанова
від 17.11.2022 по справі 160/2352/19
ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

17 листопада 2022 року м. Дніпросправа № 160/2352/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Головко О.В., Суховарова А.В.,

за участю секретаря судового засідання Діденко О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року (суддя Златін С.В.) в адміністративній справі за позовом Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» звернулось до суду з позовом до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (правонаступник Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2018 №0009504608.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, оформленої актом №93/28-10-46-08/14308304 від 19.11.2018, відповідачем винесено спірне податкове повідомлення-рішення №0009504608 від 07.12.2018, яким застосовано до позивача штрафні санкції у розмірі 44 193,30 грн та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 733 659 грн. Відповідачем під час перевірки, зокрема, поставлено під сумнів реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Фірма «Технополіс», Асоціацією ПМТЗ «Комплект», Дочірнім підприємством «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ», ПП «Сфера», ТОВ «Елікс», ПП «Авто Люкс-2000», ТОВ «Енергосберегатель», ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна», ТОВ «Авіа Техконтакт», ТОВ «Фобург», ТОВ «МГП «Спецавтоматика», ТОВ «ЕГ «Континент», з посиланням на відсутність у останніх необхідних матеріально-технічних та трудових ресурсів, маніпулювання ними податковою звітністю, наявністю кримінальних проваджень, неподанням належних доказів транспортування, заїзду на територію заводу та сертифікації якості товару. Позивач заперечує ці висновки відповідача, стверджуючи, що вони не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з контрагентами, які підтверджені належними бухгалтерськими та первинними документами. На думку позивача, податковим органом не проаналізовано належним чином наявність усіх первинних документів що підтверджують реальність вказаних операцій, та залишено поза увагою те, що позивач не може нести відповідальність за дотримання податкової дисципліни своїми контрагентами та третіми особами.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року, яке залишено без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 року, позов задоволено.

Постановою Верховного Суду від 08.10.2020 скасовано рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 23.07.2019 у справі №160/2352/19 та направлено справу на новий розгляд до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Верховний Суд у своїй постанові від 08.10.2020, зазначив про те, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість суди попередніх інстанцій повинні були: 1) встановити зміст господарських операцій, договірні умови, фактичний порядок надання поставок, обсяги і зміст, мету придбання, належним чином дослідити первинні бухгалтерські документи, складені щодо господарських операцій; 2) з`ясувати, чи розкривають первинні документи зміст операцій, та оцінити такі докази кожний окремо та у їх сукупності, а також у сукупності з іншими доказами у справі; 3) перевірити наявність фізичних, технічних та технологічних можливостей певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення або виробництва, приміщень для зберігання товарів тощо, якщо такі умови необхідні для здійснення певної операції; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності; 4) з`ясувати чи в межах строку, визначеного статтею 102 ПК України, відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

З урахуванням наведеного Верховний Суд дійшов висновку, що під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи з перевіркою їх належними та допустимими доказами, надати належну правову оцінку кожному доказу окремо та у їх сукупності. Судове рішення, з урахуванням встановлених обставин та зібраних доказів, повинно містити обґрунтування, чому суд приймає або відхиляє той чи інший доказ, надавши правову оцінку усім доводам сторін в межах заявленого позову.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено повністю.

Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на встановлені обставини у справі, а також беручи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, у разі порушення контрагентом платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи, у зв`язку з чим право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третьою особою. Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях, зокрема обумовлюватись лише допущеними контрагентом порушеннями вимог законодавства або недостатньою кількістю у контрагента трудового ресурсу для самостійного виконання договірних зобов`язань. Якщо вказаний контрагент допустив такі порушення, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього, адже законом іншого не передбачено. А недостатня кількість трудового ресурсу не свідчить про неможливість виконати роботи або надати послуги та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих робіт/послуг, у тому числі й по ПДВ. Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб`єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов`язань тощо). При дотриманні контрагентом законодавчо встановлених вимог щодо оформлення відповідних документів підстави для висновку про недостовірність або суперечливість відомостей, зазначених у таких первинних документах, відсутні, якщо не встановлені обставини, що свідчать про обізнаність покупця про зазначення продавцем недостовірних відомостей. Відповідачем не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагента.

Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення спору.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено зокрема, що висновків про нереальність господарських операцій контролюючий орган дійшов на підставі комплексу зібраних доказів, обґрунтованих як невірно оформленими документами, які заявлені як первинні, у зв`язку з тим, що не підтверджують факт здійснення господарських операцій, а саме передачу (поставку) товару/послуг від вищезазначених контрагентів в тому числі на підставі не підтвердження транспортування, заїзду на територію заводу, не надання в повному обсязі сертифікатів якості (паспортів на придбану продукцію), не дослідження походження продукції до виробників та імпортерів, недостатності трудових ресурсів та основних фондів у контрагентів - постачальників. Тобто, придбані товари, роботи, послуги, використані ДП «КБ «Південне» в господарській діяльності, отримано від невстановлених осіб. Відповідач також вказав, що в результаті аналізу податкової звітності контрагентів позивача, податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (АІС «Єдиний реєстр податкових накладних» («Архів податкової звітності»), встановлено, що постачальники ДП «КБ «Південне» не є виробниками продукції та відображали придбання аналогічних товарів, реалізованих в подальшому ДП «КБ «Південне», у своїх постачальників, в свою чергу останніми така продукція самостійно не виготовлялась та не придбавалась по всьому ланцюгу постачання. Аналіз зареєстрованих податкових накладних, на думку відповідача, свідчить про документальне оформлення операції з реалізації інших товарів на адресу покупців, тобто, фактично відбувся «розрив» ланцюга постачання, що у свою чергу свідчить лише про документальне оформлення операцій з придбання та поставки товарів та формування податкового кредиту за рахунок «підміни» товару. Контролюючий орган вважає, що надані до перевірки документи не є достатніми доказами фактичного виконання поставок, господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими схемами штучного руху товарів постачальниками свідчить про безтоварність операцій, які підлягали перевірці що виключає правомірність їх відображення у податковому кредиті ДП «КБ «Південне».

Позивач подав письмові пояснення, в яких зазначив, що надані ним первинні документів, які були підставою внесення відповідних записів до документів бухгалтерського та податкового обліку, у повній мірі відповідають вимогам частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Посилання відповідача на те, що товарно-транспортні документи складені з порушенням вимог законодавства, оскільки в них неповно/неправильно заповнені всі реквізити, позивач вважає безпідставними, оскільки товарно-транспортна накладна (далі ТТН) в операціях з поставки товару не є документом первинного бухгалтерського обліку, що підтверджує обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей (далі ТМЦ). Тому, за наявності документів, що підтверджують фактичне отримання товару і його використання у власній господарській діяльності, неподання такого документа, як товарно-транспортна накладна, не може свідчити про відсутність реальних господарських операцій, а відтак, і не може бути єдиною підставою для позбавлення платника податку права на отримання податкового кредиту з податку на додану вартість. Крім того, позивач зазначив, що певні дефекти в оформленні документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) не позбавляють можливості ідентифікувати господарську операцію, обсяг товару, його вартість, тощо, і не повинні розглядатися як підстави для позбавлення платника податків права на формування податкового кредиту у разі реального здійснених господарських операцій. В акті перевірки контролюючим органом зроблені висновки про те, що суб`єкти підприємницької діяльності (контрагенти) не мали достатніх ресурсів, основних фондів, найманих працівників, транспортних засобів для здійснення даних робіт, зазначені вище контрагенти створені з метою лише оформлення документообігу господарських операцій, а не їх фактичного проведення, і мінімізації сплати податків іншим підприємствам. Однак, позивач наголошує на тому, що такі висновки були зроблені на підставі проведеного аналізу інформаційних баз контролюючих органів (ІС «Податковий блок», Архів електронної звітності (ЄРПН) та інше), які не є доказом, що підтверджують або спростовують правильність формування позивачем податкового кредиту, оскільки податковий орган може встановити наявність або відсутність порушень платником податків вимог податкового, валютного та іншого законодавства виключно за наслідками дослідження первинних документів такого платника податків, а відтак посилання контролюючого органу на податкову інформацію щодо контрагента позивача не має правових наслідків, тобто не може вважатись доказом у розумінні ст. 69 КАС України. Позивач вважає, що посилання контролюючого органу на відсутність у контрагентів позивача необхідних ресурсів суд першої інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги, оскільки вказана обставина документально не підтверджена, крім того, сама по собі не впливає на реальність здійснених господарських операцій з надання послуг.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2021 року здійснено заміну відповідача Офісу великих платників податків Державної податкової служби правонаступником Східним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що Державне підприємство «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» 08.09.2017 зареєстроване як юридична особа (код ЄДРПОУ 14308304), основним видом діяльності якої за КВЕД є (72.19) Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук.

У період з 27.09.2018 по 01.11.2018 на підставі наказу ДФС України №1774 від 25.09.2018 (період проведення перевірки продовжувався з 19.10.2018 по 01.11.2018 на підставі наказу від 16.10.2018 №1910) контролюючим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» з питання дотримання вимог податкового законодавства України при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Фірма «Технополіс» у січні 2015 року, Асоціація ПМТЗ «Комплект» у січні 2015 року, ДП «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ» у червні 2015 року, ПП «Сфера» у лютому 2015 року, ТОВ «Елікс» у лютому 2015 року, ПП «Авто Люкс-2000» у січні, лютому, березні, квітні 2015 року, ТОВ «Енергосберегатель» у червні 2015 року, ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» у серпні 2015 року, ТОВ «Авіа Техконтакт» у вересні 2017 року, ТОВ «Фобург» у лютому та березні 2016 року, ТОВ «МГП «Спецавтоматика» у січні 2016 року, ТОВ «ЕГ «Континент» у серпні 2017 року, за результатами якої складено акт №93/28-10-46-08/14308304 від 19 листопада 2018 року.

Відповідно до висновків контролюючого органу, викладених у вказаному акті перевірки, останнім встановлено:

- порушення Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 201.1 статті 201 ПК України, що призвело до завищення від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р.19) на загальну суму 733 659,00 грн, в тому числі по періодах: за січень 2015 року на суму 426 101,00 грн, за лютий 2015 року на суму 14 743,00 грн, за березень 2015 року на суму 331,00 грн, за квітень 2015 року на суму 480,00 грн, за червень 2015 року на суму 278,00 грн, за лютий 2016 року на суму 450,00 грн, за березень 2016 року на суму 50,00 грн, за серпень 2017 року на суму 287 152,00 грн, за вересень 2017 року на суму 4 074,00 грн;

- завищення Державним підприємством «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля» суми від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (р.24 Декларації з ПДВ) за червень 2015 року на загальну суму 441 933,00 грн, на яку в автоматичному режимі з 01 липня 2015 року підприємству відповідно до пункту 34 підрозділу 2 розділу XX ПК України було збільшено реєстраційну суму на електронному рахунку в СЕА.

На підставі висновків акта перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення №0009504608 від 07 грудня 2018 року, яким застосовано суму штрафних санкцій у розмірі 441 93,30 грн та зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду у розмірі 733 659,00 грн.

Не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

За результатами адміністративного оскарження вказане податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Правомірність податкового повідомлення-рішення №0009504608 від 07 грудня 2018 року є предметом судового розгляд у даній справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вирішуючи спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Підпунктом 14.1.13 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що безоплатно надані товари, роботи, послуги: а) товари, що надаються згідно з договорами дарування, іншими договорами, за якими не передбачається грошова або інша компенсація вартості таких товарів чи їх повернення, або без укладення таких договорів; б) роботи (послуги), що виконуються (надаються) без висування вимоги щодо компенсації їх вартості; в) товари, передані юридичній чи фізичній особі на відповідальне зберігання і використані нею.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 7 лютого 2013 року № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318. Пункт 7 Положення визначає, що витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Отже, об`єктом справляння податку на прибуток є фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності підприємства, за правилами бухгалтерського обліку та відкоригований на різниці, передбачені ПК України.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт «а»).

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до абзацу першого пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий пункту 44.1 статті 44 ПК України).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України від 16 липня 1999 року № 996-ХIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-ХIV).

За визначенням статті 1 Закону № 996-XIV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 статті 9 Закону №996-XIV передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Водночас, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Із зазначеного слідує, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб`єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні об`єкту оподаткування податком на прибуток підприємств, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

У періоді, який перевірявся податковим органом, позивач уклав з ТОВ «Фірма «Технополіс», Асоціацією ПМТЗ «Комплект», Дочірнім підприємством «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ», ПП «Сфера», ТОВ «Елікс», ПП «Авто Люкс-2000», ТОВ «Енергосберегатель», ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна», ТОВ «Авіа Техконтакт», ТОВ «Фобург», ТОВ «МГП «Спецавтоматика», ТОВ «ЕГ «Континент» договори поставки товарів, підряду та надання послуг.

1) Так, між позивачем та ТОВ «Фірма «Технополіс» укладено договір поставки ліцензій програмного забезпечення №205/14 від 24 грудня 2014 року (т. 1, а.с. 67-68), предметом якого є надання ліцензії (оновлення ліцензії) на програмне забезпечення MSC (надалі ліцензії ПЗ), які надають користувачу невиключне, безстрокове право на встановлення та використання примірників програмного забезпечення для внутрішніх операцій оброблення даних.

Пунктами 1.2, 1.3 договору встановлено, що під передачею ліцензій програмного забезпечення розуміється передача ліцензійних файлів, які випущені розробником (MSC Software), які дозволяють користувачу одночасно запускати та використовувати за призначенням вказану в специфікації кількість екземплярів програмного забезпечення.

Кількість екземплярів ПЗ, їх склад та інші характеристики ліцензій ПЗ визначається специфікацією.

Відповідно до п. 1.4 договору, ТОВ «Фірма «Технополіс», одночасно з передачею ліцензій ПЗ надає позивачу документи, що стосуються такої передачі: акт приймання-передачі, податкові накладні, ліцензійні документи, технічну та іншу документацію, що стосується ліцензій (якщо такі передбачені умовами поставки).

Згідно з п. 2.2, 2.3 договору інсталяційний комплект ПЗ для установки програмного забезпечення користувач завантажує самостійно з інтернет серверу розробника ПЗ корпорації MSC Software. Датою передачі ліцензій ПЗ вважається дата передачі постачальником ліцензійних файлів, зафіксована в акті приймання-передачі.

У додатку №1 до вказаного договору сторонами затверджено специфікацію, якою визначено найменування продукції, що надається:

- оновлення ліцензії ПЗ MSC MasterKey Enterprise Advantage License Maintenance, MSC CAE Solid Modeling Maintenance (723 token) - 3 298 110,00 грн (без ПДВ);

- ліцензія ПЗ MSC Sinda Complete Packages - 20 240,00 грн (без ПДВ).

Всього на суму 3 982 020,00 грн, у тому числі ПДВ 663 670,00 грн.

На підтвердження реальності господарських операцій за договором №205/14 від 24 грудня 2014 року позивачем під час перевірки було надано: договір №205/14 від 24.12.2014 (т. 1, а.с. 67-68), специфікацію до вказаного договору (додаток №1 до договору) (т. 1, а.с. 68 зв. бік), техніко-економічне обґрунтування на закупівлю ліцензії на ПЗ MSC Software комплексом 2 ГП «КБ «Південне» (т. 1, а.с. 69-70), акт здачі-приймання від 10.03.2015 по договору №205/14 від 24.12.2014 (т. 1, 71), ліцензійний договір (т. 1, а.с. 71 зв. бік 80), платіжні доручення від 29.12.2014 №1169 на суму 796 404 грн та від 26.01.2015 №582 на суму 3 185 616 грн, податкову накладну №1 від 26.01.2015.

З аналізу наданого до перевірки позивачем акта здачі-приймання від 10.03.2015 по договору №205/14 від 24.12.2014 слідує, що останній містить: назву документа; дату і місце складання; вид наданих послуг, їх вартість та суму ПДВ, яка узгоджується з сумою, вказаною у специфікації, а також ліцензійним договором, додатком до нього; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції.

В акті перевірки контролюючий орган вказав, що в наданому позивачем акті здачі-приймання від 10.03.2015 по договору №205/14 від 24.12.2014 не зазначено посаду та ПІБ особи, що підписала акт від імені користувача ДП «КБ «Південне».

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що в акті здачі-приймання від 10.03.2015 по договору №205/14 від 24.12.2014 чітко визначено, що «Ми, що нижче підписалися, представник постачальника в особі Генерального директора ТОВ «Фірма «Технополіс» Трунова Д.А., з одного боку та представник користувача, в особі Головного інженера першого заступника Генерального директора ДП «КБ «Південне» Бондаря М.А., з іншого боку, склали цей акт про те, що відповідно до умов договору №205/14 від 24.12.2014 постачальник передав, а користувач прийняв наступні послуги оновлення версії програмного забезпечення та ліцензії на програмне забезпечення: 1) оновлення ліцензії (оновленні версії) ПЗ MSC MasterKey Plus Base (попередня назва MasterKey Enterprise Advantage License), MSC CAE Solid Modeling (723 token), передача цифрових кодів авторизації, необхідних для можливості користування послугами технічної підтримки та оновлення версій ПЗ за період з 01.10.2005 по 31.12.2014 (111 місяців), кількість 1 шт., ціна 3 298 110,00 грн (без ПДВ); ліцензія ПЗ MSC Sinda Complete Packages, передача цифрових кодів, що дозволяють запуск та використання ПЗ, кількість 1 шт., ціна 20 240,00 грн (без ПДВ). Всього на загальну суму 3 982 020,00 грн, у тому числі ПДВ 663 670,00 грн».

Відтак в акті здачі-приймання від 10.03.2015 по договору №205/14 від 24.12.2014 чітко визначено посади та ПІБ осіб, які склали та підписали такий акт, що свідчить про безпідставність доводів відповідача про відсутність зазначеної інформації в акті.

Щодо доводів контролюючого органу про відсутність у ТОВ «Фірма «Технополіс» постачальників вищезазначеного товару по ланцюгу до кінцевого надавача послуг (імпорт ліцензій програмного забезпечення MSC MasterKey Enterprise Advantage License Maintenance, MSC CAE Solid Modeling Maintenance (723 token), суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до довідки ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.05.2015 №34/26-56-28-02/19494173 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Технополіс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 р.» (т. 1, а.с. 80 зв. бік 84) контролюючим органом підтверджено, що між ТОВ «Фірма «Технополіс» та компанією «MSC.Software GmbH» (Німеччина) укладено контракт №141226/1 від 26.12.2014, за яким ТОВ «Фірма «Технополіс» надано підключення до сервісу доповнень та оновлення версії програмного забезпечення MSC.MasterKey Plus Base, Patran CAE Solid Modeling, що підтверджено актом наданих послуг від 26.12.2014 на суму 142 656,40 Євро.

Стосовно доводів відповідача про не надання копії цінової експертизи угоди по імпорту ліцензій програмного забезпечення, яка проведена ДП «Держзовнішінформ», суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 4.2 договору №205/14 від 24.12.2014 користувач здійснює оплату за договором банківським переказом грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином: у формі передплати у розмірі 20% договірної ціни у трок до 29.12.2014 включно; у формі оплати у розмірі 80% договірної ціни протягом 2-х банківських днів з моменту надання постачальником копії цінової експертизи угоди по імпорт ліцензій ПЗ, що поставляються за цим договором, проведеною ДП «Держзовнішінформ».

Згідно із встановленою контролюючим органом інформацією у довідці ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.05.2015 №34/26-56-28-02/19494173 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки правомірності нарахування ТОВ «Технополіс» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за лютий 2015 р.» на території України ТОВ «Фірма «Технополіс» здійснювало придбання у січні 2015 року у ДП «Держзовнішінформ» послуг цінової експертизи на загальну суму 6000 грн (ПДВ 1000 грн), що підтверджується податковою накладною №305 від 15.01.2015 та платіжним дорученням №11 від 15.01.2015.

З матеріалів справи слідує, що на виконання умов договору №205/14 від 24.12.2014 безготівковий розрахунок між позивачем та ТОВ «Фірма «Технополіс» здійснено платіжними дорученнями від 29.12.2014 №1169 на суму 796 404 грн (20% від загальної суми договору) та від 26.01.2015 №582 на суму 3 185 616 грн (80% від загальної суми договору), що у повній мірі відповідає п. 4.2 вказаного договору.

Водночас, з урахуванням наведених обставин, саме по собі не подання позивачем під час перевірки копії цінової експертизи, придбаної ТОВ «Фірма «Технополіс» у ДП «Держзовнішінформ» у січні 2015 року, не свідчить про безтоварність операцій між ТОВ «Фірма «Технополіс» та позивачем у перевіряємий період.

Крім того, податковий орган зазначав, що податкова накладна №1 від 26 січня 2015 року виписана ТОВ Фірма «Технополіс» з порушенням пункту 201.1 статті 201, пункту 26-1 розділу XX Податкового Кодексу України, наказу Міністерства доходів і зборів України від 14 січня 2014 року №10 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку заповнення податкової накладної», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2014 року № 185/24962, згідно яких звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання програмної продукції.

Однак, як правильно встановлено судом першої інстанції та підтверджено Верховним Судом у постанові від 08.10.2020 у цій справі, ДП «КБ «Південне» віднесено операції по взаємовідносинам з ТОВ Фірма «Технополіс» до неоподатковуваних операцій, тому на результат декларації з ПДВ за січень 2015 року дана помилка у податковій накладній №1 від 26.01.2015 не вплинула.

2) Між позивачем та Асоціацією ПМТЗ «Комплект» укладено договір підряду №135 від 24.10.2014, предметом якого є виконання будівельних робіт: ремонт конференц-залу та допоміжних приміщень у пансіонаті «Лісний» Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» ім. М.К. Янгеля», розташованого в селі Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області (т. 2, а.с.74-80).

Відповідно до розділу 2 договору №135 від 24.10.2014 договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, визначена в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Загальна договірна ціна робіт за договором становить 1 564 141,07 грн, у тому числі ПДВ 260 690,18 грн. Договірна ціна робіт, визначена договором, може бути змінена сторонами у випадку виникнення непередбачених необхідних об`ємів робіт. Коригування (зміна) договірної ціни підтверджується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод.

Пунктами 3.1 3.3 договору №135 від 24.10.2014 передбачено, що підрядник приступає до виконання робіт протягом 7 календарних днів після передачі йому замовником усієї необхідної проектної та дозвільної документації, доступу до об`єкту та перерахування авансу у розмірі 80% від договірної ціни, що складає 1 251 312,86 грн, у тому числі ПДВ 208 552,14 грн. Роботи за договором здійснюються протягом 6 місяців з моменту оплати авансу. При внесенні замовником змін в обсяги та склад робіт, необхідності виконання додаткових робіт, при внесені змін в узгодженій сторонами номенклатурі виробів, матеріалів, підрядник має право ставити перед замовником питання про перегляд строків виконання робіт. Рішення про зміни строків оформляється додатковою угодою із зазначенням причин.

Згідно з п. 4.1 4.2 договору №135 від 24.10.2014 підрядник по закінченню етапів робіт надає замовнику акт прийому-здачі виконаних робіт по формі КБ-2в. Акт прийому-здачі виконаних робіт передається із супровідним листом, фіксуючим дату передачі. Замовник протягом 3 календарних днів перевіряє відповідність проекту об`ємів та якості виконаних робіт, відображених в акті, та підписує його в частині фактично виконаних об`ємів робіт або надає мотивовану відмову у підписанні. Остаточний розрахунок з підрядником за всі виконані за договором роботи замовник проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта прийому-здачі виконаних робіт в цілому.

Виконання будівельних робіт здійснюється за рахунок матеріалів підрядника (п. 6.1 договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано: договірну ціну (т. 2, а.с. 81); локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (т. 2, а.с. 82-132, 137-152); підсумкову відомість ресурсів (т. 2, а.с. 153-163); детальний розрахунок вартості комплекту декорування вікон (т. 2, а.с. 164); загальновиробничі витрати на будівництво (т. 2, а.с. 165); техніко-економічне обґрунтування (т. 2, а.с. 166-167); акт приймання-здачі об`єкту в експлуатацію від 30.01.2015 (т. 2, а.с. 168-169); перелік видів та об`ємів виконаних робіт (т. 2, а.с. 170-173); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2015 року (т. 2, а.с. 175); акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року (т. 2, а.с. 176-225); підсумкову відомість ресурсів (т. 2, а.с. 226-247; т. 3, а.с. 1-4); детальний розрахунок вартості комплекту декорування вікон (штор) (т. 3, а.с. 5); довідку коректування вартості виконаних будівельних робіт та затрат за жовтень 2015 року (т. 3, а.с. 6); акт приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року (т. 3, а.с. 7-9); актом приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року (т. 3, а.с. 11-14); проводку за січень 2015 року (т. 3, а.с. 15-17); рахунок на оплату №15 від 27.01.2015 (т. 3, а.с. 19); податкову накладну від 28.01.2015 (т. 3, а.с. 20-21); рахунок на оплату № 32 від 12.02.2015 (т. 2, а.с. 134); податкову накладну від 31.01.2015 (т. 2, а.с. 135).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у додатку №1 до договору №135 від 24.10.2014 сторонами погоджено вид та розмір договірної ціни, а саме: вид договірної ціни динамічний (відповідно до положень ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), розмір договірної ціни 1 564 141,07 грн.

Так, нормами ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 «Правила визначення вартості будівництва» передбачено два типи договірної ціни тверда та динамічна. При цьому, договірна ціна, визначена як приблизний кошторис, що підлягає уточненню у разі змінення поточних цін на ресурси, що враховані у договірній ціні, а також з інших підстав, визначених умовами договорів підряду.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2015 року сторонами погоджено загальну вартість виконаних будівельних робіт у розмірі 1 561 801,25 грн.

На виконання умов договору №135 від 24.10.2014 безготівковий розрахунок між позивачем та Асоціацією ПМТЗ «Комплект» здійснено 28.01.2015 платіжним дорученням №670 на суму 1 251 312,86 грн (аванс у розмірі 80% від договірної ціни) та 12.02.2015 платіжним дорученням №1185 на суму 310 488,36 грн (визначену як різниця між погодженою загальною вартістю виконаних будівельних робіт та авансом у розмірі 80% від договірної ціни).

Із зазначеного слідує те, що оскільки договірна ціна в договорі підряду сторонами визначена як динамічна, яка відповідно до положень ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 є приблизною, а не фіксованою, посилання контролюючого органу на невідповідність договірної ціни, попередньо визначеної в договорі підряду, та загальної вартості будівельних робіт, визначеної в акті приймання виконаних робіт, не є підставою для сумніву у товарності господарських операцій між позивачем та Асоціацією ПМТЗ «Комплект» за договором підряду №135 від 24.10.2014.

Крім того, між позивачем та Асоціацією ПМТЗ «Комплект» укладено договір підряду №136 від 09.10.2014, предметом якого є виконання будівельних робіт: поточний ремонт зовнішніх мереж теплотраси та благоустрою КОП пансіонату «Лісний», який розташований у селі Орлівщина, Новомосковського району Дніпропетровської області (т. 1, а.с. 114-120).

Відповідно до розділу 2 договору №136 від 09.10.2014 договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, визначена в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Загальна договірна ціна робіт за договором становить 999 309,59 грн, у тому числі ПДВ 166 551,60 грн. Договірна ціна робіт, визначена договором, може бути змінена сторонами у випадку виникнення непередбачених необхідних об`ємів робіт. Коригування (зміна) договірної ціни підтверджується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод.

Пунктами 3.1 3.3 договору №136 від 09.10.2014 передбачено, що підрядник приступає до виконання робіт протягом 7 календарних днів після передачі йому замовником усієї необхідної проектної та дозвільної документації, доступу до об`єкту та перерахування авансу у розмірі 80% від договірної ціни, що складає 799 447,67 грн, у тому числі ПДВ 133 241,28 грн. Роботи за договором здійснюються протягом 6 місяців з моменту оплати авансу. При внесенні замовником змін в обсяги та склад робіт, необхідності виконання додаткових робіт, при внесені змін в узгодженій сторонами номенклатурі виробів, матеріалів, підрядник має право ставити перед замовником питання про перегляд строків виконання робіт. Рішення про зміни строків оформляється додатковою угодою із зазначенням причин.

Згідно з п. 4.1 4.2 договору №136 від 09.10.2014 підрядник по закінченню етапів робіт надає замовнику акт прийому-здачі виконаних робіт по формі КБ-2в. Акт прийому-здачі виконаних робіт передається із супровідним листом, фіксуючим дату передачі. Замовник протягом 3 календарних днів перевіряє відповідність проекту об`ємів та якості виконаних робіт, відображених в акті, та підписує його в частині фактично виконаних об`ємів робіт або надає мотивовану відмову у підписанні. Остаточний розрахунок з підрядником за всі виконані за договором роботи замовник проводить протягом 5 банківських днів з моменту підписання акта прийому-здачі виконаних робіт в цілому.

Виконання будівельних робіт здійснюється за рахунок матеріалів підрядника (п. 6.1 договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: договірну ціну (т. 1, а.с. 121); локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 (т. 1, а.с. 122-138); підсумкову відомість ресурсів (т. 1, а.с. 139-150); загальновиробничі витрати на будівництво (т. 1, а.с. 151); техніко-економічне обґрунтування (т. 1, а.с. 152); дефектний акт (т. 1, а.с. 153-157); акт приймання - здачі об`єкту в експлуатацію від 30.01.2015 (т. 1, а.с. 158-159); перелік видів та об`ємів виконаних робіт (т. 1, а.с. 160-162); довідку вартості виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2015 року (т. 1, а.с. 163); акт приймання виконаних будівельних робіт за січень 2015 року (т. 1, а.с. 164-181); підсумкову відомість ресурсів (т. 1, а.с. 182-193); розрахунок загальновиробничих витрат до акту КБ-2в (т. 1, а.с. 194); рахунок на оплату № 18 від 11.02.2015 (т. 1, а.с. 196); рахунок на оплату №33 від 18.02.2015 (т. 1, а.с. 198); податкову накладну від 31.01.2015 (т. 1, а.с. 199).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що у додатку №1 до договору №136 від 09.10.2014 сторонами погоджено вид та розмір договірної ціни, а саме: вид договірної ціни динамічний (відповідно до положень ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013), розмір договірної ціни 999 309,59 грн.

Відповідно до довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за січень 2015 року сторонами погоджено загальну вартість виконаних будівельних робіт у розмірі 995 332,76 грн.

На виконання умов договору №136 від 09.10.2014 безготівковий розрахунок між позивачем та Асоціацією ПМТЗ «Комплект» здійснено 11.02.2015 платіжним дорученням №1131 на суму 799 447,68 грн (аванс у розмірі 80% від договірної ціни) та 18.02.2015 платіжним дорученням №1295 на суму 195 885,08 грн (визначену як різниця між погодженою загальною вартістю виконаних будівельних робіт та авансом у розмірі 80% від договірної ціни).

Із зазначеного слідує те, що оскільки договірна ціна в договорі підряду сторонами визначена як динамічна, яка відповідно до положень ДСТУ Б.Д.1.1-1:2013 є приблизною, а не фіксованою, посилання контролюючого органу на невідповідність договірної ціни, попередньо визначеної в договорі підряду, та загальної вартості будівельних робіт, визначеної в акті приймання виконаних робіт, не є підставою для сумніву у товарності господарських операцій між позивачем та Асоціацією ПМТЗ «Комплект» за договором підряду №136 від 09.10.2014.

Щодо доводів контролюючого органу про неможливість виконання Асоціацією ПМТЗ «Комплект» умов договорів підряду №135 та №136 у зв`язку з недостатністю у останньої трудових ресурсів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такого висновку відповідач дійшов на підставі інформації, отриманої з баз даних АІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз, у тому числі з аналізу звітності Асоціації ПМТЗ «Комплект» за формою 1-ДФ.

Проте, така інформація податковим органом отримана без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Більш того, колегія суддів наголошує на тому, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (виконання робіт, надання послуг) постачальником.

Поряд із зазначеним, контролюючий орган в акті перевірки також вказував про те, що згідно з проведеним аналізом баз даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що Асоціацією ПМТЗ «Комплект» послуги з ремонту конференц-залу та допоміжних приміщень у пансіонаті «Лісний» та поточного ремонту зовнішніх мереж теплотраси та благоустрою КОП пансіонату «Лісний», які надані ДП «КБ «Південне», були перевиставлені ТОВ «Іновест БУД» у січні 2015 року.

Однак, як вже зазначалось вище, сама по собі інформація отримана з баз даних контролюючого органу, без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Водночас контролюючим органом не надано доказів проведення податкової перевірки Асоціації ПМТЗ «Комплект» та/або ТОВ «Іновест БУД» за січень 2015 року або зустрічної звірки між вказаними контрагентами та ДП «КБ «Південне» за спірний період.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що договори підряду №135 та №136 не містять ані заборони на залучення Асоціацією ПМТЗ «Комплект» субпідрядників до виконання робіт, ані обов`язку для Асоціації ПМТЗ «Комплект» повідомляти або погоджувати з ДП «КБ «Південне» залучення до виконання робіт субпідрядників.

Відтак висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з Асоціацією ПМТЗ «Комплект» за договорами підряду №135 та №136 не підтверджені належними та достатніми доказами.

3) Між позивачем та ТОВ «ЕГ «Континент» укладено договір підряду №286-17 від 03.05.2017, предметом якого є благоустрій території між будинком КОП та набережною пр-та Лісний, розташованого у селі Орлівщина, Новомосковського району, Дніпропетровської області (т. 1, а.с. 201-205).

Відповідно до розділу 2 договору №286-17 від 03.05.2017 договірна ціна робіт, доручених для виконання підряднику, визначена в додатку №1 до договору, який є його невід`ємною частиною. Загальна договірна ціна робіт за договором становить 1 321 614,71 грн, у тому числі ПДВ 220 269,12 грн. Фактична вартість визначається на основі фактично виконаних об`ємів та витрат, які підрядник надає в акті виконаних робіт за формою КБ-2в. Договірна ціна робіт, визначена договором, може бути змінена сторонами у випадку виникнення непередбачених необхідних об`ємів робіт. Коригування (зміна) договірної ціни підтверджується розрахунками та оформлюється сторонами шляхом підписання додаткових угод.

Пунктами 3.1 3.3 договору №286-17 від 03.05.2017 передбачено, що підрядник приступає до виконання робіт протягом 3 робочих днів після передачі йому замовником усієї необхідної документації, доступу до об`єкту та перерахування авансу у розмірі 80% від договірної ціни, що складає 1 057 291,76 грн, у тому числі ПДВ 176 215,29 грн. Остаточний розрахунок за договором здійснюються після підписання акта виконаних робіт. Строк виконання робіт за договором протягом 2,5 місяців після підписання договору та перерахування авансу на рахунок підрядника, у тому числі 1,5 місяці строк для виконання робіт, а 1 місяць на оформлення технічного акта та актів виконаних робіт.

Згідно з п. 4.1 4.2 договору №286-17 від 03.05.2017 підрядник по закінченню робіт (етапів робіт) надає замовнику акт здачі-прийому виконаних робіт по формі КБ-2в та довідку про вартість по формі КБ-3. Акт прийому-здачі виконаних робіт передається із супровідним листом, фіксуючим дату передачі. Замовник протягом 10 календарних днів перевіряє відповідність проекту об`ємів та якості виконаних робіт, відображених в акті, та підписує його в частині фактично виконаних об`ємів робіт або надає мотивовану відмову у підписанні.

Остаточний розрахунок з підрядником за всі виконані за договором роботи замовник проводить протягом 30 банківських днів з моменту підписання акта прийому-здачі виконаних робіт в цілому.

Виконання робіт здійснюється за рахунок матеріалів підрядника, кількість, якість та вартість якого погодженні в додатку №1 (п. 6.1 договору).

24.07.2017 між позивачем та ТОВ «ЕГ «Континент» укладено додаткову угоду №1 до договору підряду №286-17 від 03.05.2017, відповідно до якої для завершення комплексу робіт по благоустрою території п-та «Лісний» виникла необхідність виконання робіт по заміні асфальтобетонного покриття проїзної частини набережної на мощення тротуарної плитки, по влаштуванню дитячого та тренажерного майданчиків, які не ввійшли в основний договір.

З урахуванням додаткової угоди сторони погодили загальну договірну ціну за вищевказаним договором у розмірі 3 475 255,30 грн, у тому числі ПДВ 579 209,22 грн.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: договірну ціну (т. 1, а.с. 206-207); план-графік виконання робіт (додаток № 2 до договору) (т. 1, а.с. 208); пояснювальну записку (т. 1, а.с. 2019); розрахунок №№ 1-4 прямих затрат та загальновиробничих затрат (т. 1, а.с. 210); локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-1 на благоустрій території (т. 1, а.с. 211-215); підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-1 благоустрій території (т. 1, а.с. 216-221); розрахунок загальновиробничих затрат до локального кошторису № 2-1-1 (т. 1, а.с. 222-224); техніко-економічне обґрунтування; додаткову угоду № 1 до договору від 24.07.2017 (т. 1, а.с. 225-226, 227-229); план-графік виконання робіт (т. 2, а.с. 14); договірну ціну (т. 2, а.с. 15-16); розрахунок № 1-4 прямих затрат та загальновиробничих витрат (т. 2, а.с. 19-21); локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-1 (т. 2, а.с. 22-37); підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-1 (т. 2, а.с. 38-43); локальний кошторис на будівельні роботи №2-1-2 (т. 2, а.с. 51-53); підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису №2-1-2 (т. 2, а.с. 54-58); розрахунок загальновиробничих затрат до локального кошторису №2-1-2; локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-3 (т. 2, а.с. 59-63); підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-3 (т. 1, а.с. 234-241); розрахунок загальновиробничих затрат до локального кошторису № 2-1-3 (т. 1, а.с. 242-245); локальний кошторис на будівельні роботи № 2-1-4 (т. 2, а.с. 1-5); підсумкову відомість ресурсів до локального кошторису № 2-1-4 (т. 2, а.с. 6-9); розрахунок загальновиробничих витрат до локальної системи №2-1-4 (т. 2, а.с. 10-11); акт №134 приймання-здачі об`єкта до експлуатації від 27.10.2017 (т. 2, а.с. 64-66); акт №1 демонтажних робіт; акт № 1 затрат матеріалів на виконання опалубки (т. 2, а.с. 67-68); акт приймання виконаних будівельних робіт за 05.12.2017 (т. 2, а.с. 69-73); підсумкову відомість ресурсів; загальновиробничі затрати на будівництво; довідку про вартість виконаних будівельних робіт та затрат за 05.12.2017; акт №6 приймання виконаних будівельних робіт за 29.12.2017; підсумкову відомість ресурсів; загальновиробничі затрати на будівництво; довідку про вартість виконаних робіт та затрат за 29.12.2017; акт № 146 приймання-здачі об`єкта в експлуатацію від 27.12.2017; податкову накладну від 08.08.2017; платіжне доручення № 954 від 08.08.2017.

Щодо доводів контролюючого органу про неможливість виконання ТОВ «ЕГ «Континент» умов договору у зв`язку з недостатністю у останнього трудових ресурсів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такого висновку відповідач дійшов на підставі інформації, отриманої з баз даних АІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз, у тому числі з аналізу звітності ТОВ «ЕГ «Континент» за формою 1-ДФ.

Проте, оскільки така інформація податковим органом отримана без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Більш того, колегія суддів наголошує на тому, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (виконання робіт, надання послуг) постачальником.

Поряд із зазначеним, контролюючий орган в акті перевірки також вказував про те, що згідно з проведеним аналізом баз даних АІС «Податковий блок» та Єдиного реєстру податкових накладних встановлено, що ТОВ «ЕГ «Континент» послуги з благоустрою між будівлею КОП та набережною пансіонату «Лісний», які надані ДП «КБ «Південне», були перевиставлені ТОВ «БК «Артік».

Однак, як вже зазначалось вище, сама по собі інформація отримана з баз даних контролюючого органу, без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Водночас контролюючим органом не надано доказів проведення податкової перевірки ТОВ «ЕГ «Континент» та/або ТОВ «БК «Артік» або зустрічної звірки між вказаними контрагентами та ДП «КБ «Південне» за спірний період.

Крім того, суд апеляційної інстанції бере до уваги і те, що договір підряду №286-17 від 03.05.2017 не містить ані заборони на залучення ТОВ «ЕГ «Континент» субпідрядників до виконання робіт, ані обов`язку для ТОВ «ЕГ «Континент» повідомляти або погоджувати з ДП «КБ «Південне» залучення до виконання робіт субпідрядників.

Відтак висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «ЕГ «Континент» за договором підряду №286-17 від 03.05.2017 не підтверджені належними та достатніми доказами.

4) Між позивачем та Дочірнім підприємством «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ» укладено договір №03/15 на виконання дослідно-конструкторської роботи від 08.05.2015, предметом якого є розробка, виготовлення та поставка приймача GPS та суміщеної КПА для КА Січ-2-1, шифр Січ-2-1 (т. 1, а.с. 85-89).

Відповідно до п. 3.1 договору ціна робіт є договірною і встановлена в сумі 5 910 000 грн, у тому числі ПДВ 985 000 грн.

Пунктами 4.1 4.2 договору встановлено, що авансування робіт здійснюється згідно графіка платежів через відповідні рахунки в установах банків. Строк надання авансу рахується з моменту перерахування коштів за рахунок виконавця. Залік виданого авансу здійснюється при розрахунках за відповідний етап. Розрахунки за виконані роботи здійснюються через відповідні рахунки в установах банків протягом 30 календарних днів з дати підписання замовником акту здачі-приймання робіт.

Відповідно до розділу 5 договору приймання НТП здійснюється відповідно до вимог «Січ-2-1» 12.9259.312ТЗ, Доповнення №1 «Січ-2-1» 12.9259.312ТЗ та КС5МФ6.12.9428.312ТЗ. НТП приймається замовником та Харківським ПГЗ-ДКАУ. Харківське ПГЗ-ДКАУ здійснює технічний контроль виконання робіт. Виконавець надає замовнику НТП, що підлягає поставці та акт здачі-приймання робіт за виконаний етап чи роботу в цілому.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: календарний план робіт на 2015-2017 роки (т. 1, а.с. 89 зв. бік 90); відомість виконання робіт на 2015-2017 роки (т. 1, а.с. 91-93); протокол погодження ціни на науково-технічну продукцію (т. 1, а.с. 94); графік платежів (т. 1, а.с. 94 зв. бік); перелік співвиконавців (т. 1, а.с. 95); структуру договірної ціни науково-технічної продукції (т. 1, а.с. 95 зв. бік); розшифровку витрат на науково-технічну продукцію за статтями (т. 1, а.с. 96-97); витрати сторонніх організацій та підприємств (т. 1, а.с. 98); пояснювальну записку до структури договірної ціни на НТП (т. 1, а.с. 99); структуру договірної ціни створення дослідницького стенду (т. 1, а.с. 100); розшифровку витрат на створення дослідницького стенду за статтями (т. 1, а.с. 100 зв. бік - 101); пояснювальну записку до структури договірної ціни на дослідний стенд (т. 1, а.с. 102); техніко-економічне обґрунтування (т. 1, а.с. 102 зв. бік - 103); додаткову угоду № 1 від 19.11.2015 до договору (т. 1, а.с. 103 зв. бік 104); календарний план робіт на 2015-2017 роки (т. 1, а.с. 104 зв. бік - 105); відомість виконання робіт на 2015-2017 роки (т. 1, а.с. 106108); розшифровку витрат на науково-технічну продукцію за статтями (т. 1, а.с. 109); акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.12.2015 № 1 (т. 1, а.с. 110); відомості про створену науково-технічну продукцію (т. 1, а.с. 110 зв. бік - 111); анотований звіт (т. 1, а.с. 112); висновок харківського ПГЗ-ДКАУ щодо виконання ДКР Січ-2-1 (т. 1, а.с. 112 зв. бік - 113); ліцензію ДКА (т. 1, а.с. 113 зв. бік).

Розрахунки між позивачем та Дочірнім підприємством «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ» проводились у безготівковій формі відповідно до платіжних доручень №5516 від 22.06.2015 на суму 1 700 000 грн, №7999 від 28.08.2015 на суму 800 000 грн, №10344 від 10.11.2015 на суму 400 000 грн та №31 від 15.12.2015 на суму 715 000 грн, що не заперечується відповідачем.

Доводи контролюючого органу про відсутність у ДП «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ» ліцензії на право здійснення космічної діяльності, які ґрунтуються на податковій інформації від Київської ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, спростовуються наявною у матеріалах справи копією ліцензії на право здійснення космічної діяльності від 15.07.2014 серії АД №073977 (т. 1, а.с. 113 зв. бік), відомості про яку відображені в договорі №03/15 від 08.05.2015.

Крім того, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що посилання відповідача на відсутність в Анотованому звіті щодо виконання 1 етапу робіт ДП «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ» дати його прийняття та затвердження керівником підприємства, посади та ПІБ замовника - ДП «КБ «Південне», не є підставою ля висновку про нереальність господарської операцій між позивачем та ДП «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ», оскільки останній містить усі необхідні реквізити для ідентифікації робіт, що покладені в основу такого звіту, зокрема: зазначено посилання на шифр, договір, додаткову угоду, ПІБ та посаду директора підприємства, ПІБ та посаду безпосереднього керівника робіт, основні результати роботи, висновки, тощо.

Щодо доводів відповідача порушення п. 5.9. розділу 5 договору №03/15 від 08.05.2015 в частині не надання відповідного паспорту або формуляру НТП, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Відповідно до п. 5.9. розділу 5 договору №03/15 від 08.05.2015 поставка НТП здійснюється виконавцем разом з відповідними супровідними документами (товарно-транспортною накладною, паспортом або формуляром НТП) згідно правил Інкотермс 2010 на умовах СРТ, м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 3.

В акті перевірки податковий орган зазначає про не надання позивачем під час перевірки паспорту або формуляру НТП як на підставу для сумніву в товарності операцій між позивачем та ДП «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ», не вказуючи при цьому, яким чином відсутність такого документу, з урахуванням наявності перелічених вище документів, впливає на підтвердження реальності виконання дослідно-конструкторської роботи за договором №03/15 від 08.05.2015.

Більш того, колегія суддів бере до уваги те, що матеріали даної справи містять копію формуляру комплекту суміщеної КПА СПС КИ1810, відомості якого у повній мірі відповідають документам, які були надані позивачем під час перевірки.

Отже висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ДП «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ» за договором №03/15 від 08.05.2015 спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

5) Між позивачем та ТОВ «МГП «Спецавтоматика» укладено контракт №77/2014 на виконання науково-дослідних та дослідно-конструкторських робіт від 01.12.2014, предметом якого є розробка РКД системи відеонагляду наземного комплексу по темі «АКРК», що є науково-технічною продукцією (НТП) Обсяги та терміни надання послуг по контракту визначені в Календарному плані (додаток №1), що є невід`ємною частиною контракту №77/2014 від 01.12.2014. Надання послуг виконується у відповідності з вимогами Технічного завдання SLS YZH SPS 04902.

Пунктом 3.1 договору №77/2014 від 01.12.2014 встановлено, що тверда фіксована ціна даного договору складає 1 338 356 грн, у тому числі ПДА 223 059 грн і не може бути перевищена.

Замовник здійснює авансовий платіж у сумі 50% від загальної вартості договору не пізніше 5 календарних днів після підписання контракту. Остаточні розрахунки за виконані роботи здійснюються протягом 10 банківських днів після підписання акту здачі-приймання робіт за договором (п. 4.1, п. 4.4 договору).

Відповідно до п. 6.1 - 6.3 договору №77/2014 від 01.12.2014 приймання НТП здійснюється відповідно до вимог ТЗ. Акт здачі-приймання робіт за виконану роботу в цілому виконавець надає замовнику одночасно з відповідною НТП, що підлягає поставці. Замовник протягом 20 робочих днів після отримання акта здачі-приймання направляє виконавцю підписаний акт здачі-приймання чи мотивовану відмову від приймання робіт.

На підтвердження виконання вищевказаного договору позивачем було надано: календарний план по контракту (т. 3, а.с. 28); протокол №1 погодження ціни на 01.12.2014 (т. 3, а.с. 29); структуру ціни науково-технічної продукції (т. 3, а.с. 30); розшифровку витрат на науково-технічну продукцію (т. 3, а.с. 31-32); пояснювальну записку до структури ціни НТП (т. 3, а.с. 33-34); техніко-економічне обґрунтування (т. 3, а.с. 35-36); додаткову угоду №1 від 21.08.2015 (т. 3, а.с. 38); додаткову угоду №2 від 01.12.2015 (т. 3, а.с. 39); технічний акт № 1 (т. 3, а.с. 40-49); акт здачі-приймання науково-технічної продукції від 15.01.2016 (т. 3, а.с. 50).

Контролюючий орган в акті перевірки зазначив, що РКД було направлено на ДП «КБ «Південне» з «Переліком РКД системи відеонагляду наземного комплексу за темою «АКРК-2» та поставлено на російській та англійській мовах у паперовому та електронному вигляду у двох екземплярах. Проте, яким чином дану РКД направлено на ДП «КБ «Південне» не зазначено, так як і не надано доказів її направлення.

Водночас суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що позивач є отримувачем РКД, а не відправником, тому спрямування контролюючим органом вимог до позивача щодо надання доказів відправки РКД на ДП «КБ «Південне» є безпідставними.

Більш того, з матеріалів справи слідує, що отримання позивачем документації по проекту «розробка РКД системи відеонагляду наземного комплексу по темі «АКРК» підтверджується актом здачі-приймання науково-технічної продукції (робіт, послуг) від 15.01.2016 №1 та супровідним листом за вих. №25-12/15 від 25.12.2015, який зареєстровано канцелярією ДП «КБ «Південне» 28.12.2015 за вх. №9948.

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків у наданих позивачем документах, зокрема на відмінність назви проекту в частині скороченої назви аерокосмічного ракетного комплексу (АКРК), колегія суддів зазначає, що оскільки виявлені податковим органом недоліки в документах є неістотними, у тому числі не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та ін., тому останні не є підставою для невизнання господарської операції.

В акті перевірки контролюючий орган також вказує на те, що за даними ЄРПН та податкової інформації, ТОВ «МГП «Спецавтоматика» придбало послуги з розроблення з-Д моделей системи відеонагляду наземного комплексу за темою «АКРК-2» у ТОВ «Аполло-Індастрі» та у ТОВ «Альма К», що на думку відповідача, свідчить про неможливість встановлення реального джерела походження послуг та їх фактичного виконавця, наданих ТОВ «МГП «Спецавтоматика» на ДП «КБ «Південне».

Проте суд апеляційної інстанції вважає такі доводи відповідача необґрунтованими, з огляду на те, що сама по собі інформація отримана з баз даних контролюючого органу, без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Водночас контролюючим органом не надано доказів проведення податкової перевірки ТОВ «МГП «Спецавтоматика» та/або ТОВ «Аполло-Індастрі», ТОВ «Альма К» або зустрічної звірки між вказаними контрагентами та ДП «КБ «Південне» за спірний період.

Отже висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «МГП «Спецавтоматика» за договором №77/2014 від 01.12.2014 не підтверджені належними та достатніми доказами.

6) Між позивачем та ТОВ «Авіа Техконтакт» укладено такі договори поставки:

-№556-17 від 11.08.2017, предметом якого є придбання вуглецевого волокнистого матеріалу УРАЛ ТР 3/2-15 марки А (т. 3, а.с. 56-61);

-№608-17 від 30.08.2017, предметом якого є придбання стрічки Герлен УТ-3- 13 та плівки НПА-ТС (т. 3, а.с. 75-80);

-№072017-3 від 17.07.2017, предметом якого є придбання клею плівкового ВК-ЗА (т. 3, а.с. 95-101);

-№200417-2 від 20.04.2017, предметом якого є придбання вуглецевого волокнистого матеріалу УРАЛ Тр 3/2-15 марки А (т. 3, а.с. 115-119).

Відповідно до умов договору №556-17 від 11.08.2017 загальна сума договору на момент його укладання становить: 719 785,44 грн, у тому числі ПДВ 119 964,24 грн. Ціна на продукцію, яка підлягає постачанню, згідно з умовами цього договору, встановлюється у специфікації №1 до цього договору. Покупець оплачує продукцію, що поставляється постачальником, за погодженою ціною, вказаною в специфікації №1. Вартість тари, упаковки, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт та доставки включена у вартість продукції. Оплата продукції, за даним договором, здійснюється покупцем наступним чином: з авансовим платежем 80% від вартості продукції; 20% від вартості продукції по факту її відвантаження на склад покупця; стан розрахунків безготівковий (розділ 2 договору).

Згідно з п. 4.1 4.3 договору №556-17 від 11.08.2017 поставка продукції проводиться на умовах DDP у редакції «Інкотермс-2010» (м. Дніпро, вул. Криворізька, 3). Строк поставки продукції 20 календарних днів з моменту перерахування коштів. У пакеті документів на відвантаження обов`язкова наявність: ТТН, рахунок-фактура; видаткова накладна; оригінал (копія) паспорта або сертифіката якості продукції за підписом керівника або уповноваженої особи та завірені печаткою (заводу-виробника або постачальника).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: специфікацію № 1 (т. 3, а.с. 63); техніко-економічне обґрунтування (т. 3, а.с. 64-65); додаткову угоду №1 від 02.10.2017 до договору (т. 3, а.с. 66); рахунок на оплату №134 від 28.08.2017 (т. 3, а.с. 68); техніко-економічне обґрунтування (т. 3, а.с. 69); прибутковий ордер №23 (т. 3, а.с. 70); видаткову накладну №122 від 26.10.2017 (т. 3, а.с. 71); товарно-транспортну накладну №95 від 26.10.2017 (т. 3, а.с. 72); платіжне доручення №2414 від 15.09.2017 (т. 3, а.с. 73); відомості про вантаж (т. 3, а.с. 74).

Відповідно до умов договору №608-17 від 30.08.2017 загальна сума договору на момент його укладання становить: 30 550,61 грн, у тому числі ПДВ 5 091,77 грн. Ціна на продукцію, яка підлягає постачанню, згідно з умовами цього договору, встановлюється у специфікації №1 до цього договору. Покупець оплачує продукцію, що поставляється постачальником, за погодженою ціною, вказаною в специфікації №1. Вартість тари, упаковки, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт та доставки включена у вартість продукції. Оплата продукції, за даним договором, здійснюється покупцем наступним чином: з авансовим платежем 80% від вартості продукції; 20% від вартості продукції по факту її відвантаження на склад покупця; стан розрахунків безготівковий (розділ 2 договору).

Згідно з п. 4.1 4.3 договору №608-17 від 30.08.2017 поставка продукції проводиться на умовах DDP у редакції «Інкотермс-2010» (м. Дніпро, вул. Криворізька, 3). Строк поставки продукції 35 календарних днів з моменту перерахування коштів. У пакеті документів на відвантаження обов`язкова наявність: ТТН, рахунок-фактура; видаткова накладна; оригінал (копія) паспорта або сертифіката якості продукції за підписом керівника або уповноваженої особи та завірені печаткою (заводу-виробника або постачальника).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано наступні докази: специфікацію №1 (т. 3, а.с. 81); техніко-економічне обґрунтування (т. 3, а.с. 82-83); паспорт №682 (т. 3, а.с. 84); додаткову угоду №1 від 31.10.2017 (т. 3, а.с. 86); рахунок на оплату №144 від 11.09.2017 (т. 3, а.с. 88); товарно-транспорту накладну компанії SAT №029082323 (т. 3, а.с. 89); видаткову накладну №127 від 06.11.2017 (т. 3, а.с. 90); податкову накладну від 26.09.2017 (т. 3, а.с. 91); платіжне доручення № 2775 від 26.09.2017 (т. 3, а.с. 92); прибутковий ордер № 112 (т. 3, а.с. 93); рахунок на оплату № 144 від 11.09.2017 (т. 3, а.с. 94).

Відповідно до умов договору №072017-3 від 17.07.2017 загальна сума договору на момент його укладання становить: 48 600 грн, у тому числі ПДВ 8 100 грн. Замовник оплачує продукцію, що поставляється постачальником, за погодженою ціною, вказаною в специфікації. У випадку зміни ціни на продукцію сторони підписують додаткову угоду, що є невід`ємною частиною цього договору. Оплата продукції, за даним договором, здійснюється замовником наступним чином: з авансовим платежем 80% від вартості продукції; 20% від вартості продукції по факту її відвантаження на склад покупця; стан розрахунків безготівковий (розділ 2 договору).

Згідно з п. 4.1 4.3 договору №072017-3 від 17.07.2017 поставка продукції проводиться на умовах DDP м. Дніпро у редакції «Інкотермс-2010». Строк поставки продукції 30 календарних днів з моменту перерахування авансу. У пакеті документів на відвантаження обов`язкова наявність: ТТН, рахунок-фактура; видаткова накладна; оригінал (копія) паспорта або сертифіката якості продукції за підписом керівника або уповноваженої особи та завірені печаткою (заводу-виробника або постачальника).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: специфікацію (т. 3, а.с. 102); технічне завдання на закупівлю товару (т. 3, а.с. 103); техніко-економічне обґрунтування укладення договору (т. 3, а.с. 104-105); рахунок на оплату №125 від 08.08.2017 (т. 3, а.с. 107, 109); експрес-накладну ТОВ «Нова пошта» №59998052043989 (т. 3, а.с. 110), прибутковий ордер № 90 (т. 3, а.с. 111); видаткову накладну №104 від 14.09.2017 (т. 3, а.с. 112); паспорт на плівку марки ВК-3 (т. 3, а.с. 113); платіжне доручення № 2776 від 26.09.2017 (т. 3, а.с. 114).

Відповідно до умов договору №200417-2 від 20.04.2017 загальна сума договору на момент його укладання становить: 1 837 836 грн, у тому числі ПДВ 306 306 грн. Ціна на продукцію, яка підлягає постачанню, згідно з умовами цього договору, встановлюється у специфікації №1 до цього договору. Покупець оплачує продукцію, що поставляється постачальником, за погодженою ціною, вказаною в специфікації №1. Вартість тари, упаковки, маркування, вантажно-розвантажувальних робіт та доставки включена у вартість продукції. Оплата продукції, за даним договором, здійснюється покупцем наступним чином: з авансовим платежем 50% від вартості продукції; 50% від вартості продукції по факту її відвантаження на склад покупця; стан розрахунків безготівковий (розділ 2 договору).

Згідно з п. 4.1 4.3 договору №200417-2 від 20.04.2017 поставка продукції проводиться на умовах DDP у редакції «Інкотермс-2010» (м. Дніпро, вул. Криворізька, 3). Строк поставки продукції 60 календарних днів з моменту перерахування авансу. У пакеті документів на відвантаження обов`язкова наявність: ТТН, рахунок-фактура; видаткова накладна; оригінал (копія) паспорта або сертифіката якості продукції за підписом керівника або уповноваженої особи та завірені печаткою (заводу-виробника або постачальника).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано наступні докази: специфікацію №1 (т. 3, а.с. 120); техніко-економічне обґрунтування укладення договору (т. 3, а.с. 121-122); заявку на пошук постачальників товарів (т. 3, а.с. 123); додаткову угоду № 1 від 25.08.2017 до договору (т. 3, а.с. 124); рахунок на оплату № 85 від 18.05.2017 (т. 3, а.с. 130); видаткову накладну №92 від 25.07.2017 (т. 3, а.с. 131); видаткову накладну №95 від 28.08.2017 (т. 3, а.с. 132); експрес-накладну ТОВ «Нова пошта» №59998051184848 (т. 3, а.с. 134); прибутковий ордер №80 (т. 3, а.с. 136); сертифікат якості (т. 3, а.с. 137-138).

З аналізу наведеного слідує, що за договорами поставки №556-17 від 11.08.2017, №608-17 від 30.08.2017, №072017-3 від 17.07.2017 та №200417-2 від 20.04.2017 умовами поставки були DDP у редакції «Інкотермс-2010».

«Delivered Duty Paid» (DDP) умови поставки згідно з правилами системи Інкотермс-2010 мають на увазі передачу товару в розпорядження покупця в призначеному місці, з оплатою продавцем всіх ризиків по його доставці. До них відносяться: ризики під час транспортування до місця призначення, митні витрати на вивезення та ввезення, різні збори організації експорту з однієї країни і імпорту в іншу, податки.

З матеріалів справи встановлено, що поставка товару за договором №556-17 від 11.08.2017 здійснювалась за рахунок автотранспорту ТОВ «Авіа Техконтакт», що підтверджується товарно-транспортною накладною №95 від 26.10.2017.

Контролюючий орган в акті перевірки вказав, що товарно-транспортна накладна №95 від 26.10.2017 не містить посади відповідальної особи вантажовідправника, однак зі змісту вказаної товарно-транспортної накладної слідує те, що відповідальною особою вантажовідправника є бухгалтер Старшова Н.В.

Щодо доводів відповідача про відсутність в ТТН ПІБ, підпису та печатки водія/експедитора, який прийняв та здав товар, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Аналогічний висновок, викладено у постановах Верховного Суду від 25 лютого 2021 року у справі №803/1684/17, від 21 січня 2021 року у справі №813/2204/17, від 24 травня 2019 року у справі №826/7423/16.

Судом апеляційної інстанції також встановлено, що поставка товару за договором №608-17 від 30.08.2017 здійснювалась компанією SAT за рахунок ТОВ «Авіа Техконтакт», що підтверджується товарно-транспортною накладною компанії SAT №029082323.

Поставка товару за договорами №072017-3 від 17.07.2017 та №200417-2 від 20.04.2017 здійснювалась ТОВ «Нова Пошта» за рахунок ТОВ «Авіа Техконтакт», що підтверджується експрес-накладними ТОВ «Нова пошта» №59998052043989 та №59998051184848 відповідно.

Із зазначеного слідує те, що поставка товару ТОВ «Авіа Техконтакт» здійснена з дотриманням умов договорів поставки №556-17 від 11.08.2017, №608-17 від 30.08.2017, №072017-3 від 17.07.2017 та №200417-2 від 20.04.2017 та умов DDP у редакції «Інкотермс-2010».

Щодо посилань відповідача на наявність недоліків у наданих позивачем документах, колегія суддів зазначає, що оскільки виявлені податковим органом недоліки в документах є неістотними, у тому числі не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та ін., тому останні не є підставою для невизнання господарських операцій з ТОВ «Авіа Техконтакт».

Отже висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «Авіа Техконтакт» за договорами поставки №556-17 від 11.08.2017, №608-17 від 30.08.2017, №072017-3 від 17.07.2017 та №200417-2 від 20.04.2017 не підтверджені належними та достатніми доказами.

7) Між позивачем та ПП «Сфера» наявні договірні відносини, на підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: рахунок №Счт-000180 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 41; т. 3, а.с. 161); рахунок №Счт-000182 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 42; т. 3, а.с. 162); рахунок №Счт-000179 від 19.02.2015 (т. 3, а.с. 163); рахунок №Счт-000181 від 19.02.2015 (т. 3, а.с. 164); видаткову накладну № РНк-967022 від 19.02.2015 (т. 3, а.с. 165); товарно-транспортну накладну № РНк-967022 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 43-44, т. 3, а.с. 166-167); видаткову накладну № РНк-967021 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 45, т. 3, а.с. 168); товарно-транспортну накладну № РНк-967021 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 46-47, т. 3, а.с. 169-170); видаткову накладну №РНк-967020 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 48, т. 3, а.с. 171); товарно-транспортну накладну № РНк-967020 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 49-50, т. 3, а.с. 172-173); видаткову накладну № РНк-967861 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 51, т. 3, а.с. 174); товарно-транспортну накладну № РНк-967861 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 52-53, т. 3, а.с. 175-176); податкову накладну №200 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 54-55, т. 3, а.с. 177); податкову накладну № 201 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 57-58; т. 3, а.с. 179); податкову накладну №202 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 60; т. 3, а.с. 185); податкову накладну №203 від 19.02.2015 (т. 1, а.с. 62-63; т. 3, а.с. 182-183); журнал-ордер №9 (т. 1, а.с. 65), платіжне доручення №74 від 26.02.2015 на суму 132883,43 грн (т. 1, а.с. 40; т. 3, а.с. 160).

Контролюючий орган в акті перевірки зазначав про те, що в товарно-транспортних накладних не зазначена номенклатура товару, однак останнім не враховано те, що відповідно до п 11.7. Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363, у тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної). У цих випадках в товарно-транспортній накладній зазначається, що до неї додається як товарний розділ документ, без якого товарно-транспортна накладна вважається недійсною і не може використовуватись для розрахунків із Замовником.

У наданих позивачем товарно-транспортних накладних в графі «супровідні документи на вантаж» здійснено посилання на видаткові накладні, в яких, у свою чергу, перераховано найменування вантажу перевезення якого здійснювалось за відповідною товарно-транспортною накладною, його кількість, вага та вартість.

Щодо посилань відповідача на інші недоліки в товарно-транспортних накладних, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Поряд із зазначеним, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи податкового органу про не зазначення у видаткових накладних посади посадової особи від покупця, яка підписала такі видаткові накладені, як передумову для висновку про безтоварність спірних операцій позивача з ПП «Сфера», з огляду на те, що надані позивачем видаткові накладні місять печатку, ПІБ та підпис посадової особи покупця, що, у свою чергу, дозволяє ідентифікувати учасника відповідної господарської операції.

Водночас, судом апеляційної інстанції встановлено, що з аналізу даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань слідує, що ДП «КБ «Південне» (код ЄДРПОУ 14308304) зареєстроване як юридична особа 18.03.1992 (номер запису: 12241200000016777), видами діяльності якої є, зокрема: 72.19 Дослідження й експериментальні розробки у сфері інших природничих і технічних наук (основний), 47.11 Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами, 56.10 Діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування, 56.29 Постачання інших готових страв.

Отже, наведені вище обставини свідчать про те, що отримання ДП «КБ «Південне» від ПП «Сфера» харчової продукції відповідає статутній діяльності позивача.

Відтак висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ПП «Сфера» за договором поставки не підтверджені належними та достатніми доказами.

8) Між позивачем та ПП «АвтоЛюкс-2000» укладено договір поставки №426 від 13.11.2012.

Пунктом 1.1 договору передбачено, що на умовах даного договору постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві автозапчастини та матеріали, визначені у специфікаціях до цього договору, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію.

Загальна орієнтовна сума договору на момент його укладення становить 80000 грн, у тому числі ПДВ (п. 3.1. договору) (т. 6, а.с. 172-174).

Відповідно до п. 4.1, 4.2 договору покупець сплачує постачальнику вартість продукції, шляхом внесення 100% передплати, згідно рахунків-фактури, виданих на підставі заявки покупця і специфікацій у термін 15 (п`ятнадцяти) календарних днів. В момент передачі продукції постачальником додаються: видаткова накладна, податкова накладна, товарно-транспортна накладна, копія паспорта або сертифіката якості продукції.

Умови поставки: DDP (Інкотермс-2010), м. Дніпропетровськ, вул. Криворізька, 3, або інша адреса вказана покупцем в заявці на поставку продукції (п. 5.3 договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: техніко-економічне обґрунтування; доповнення до техніко-економічного обґрунтування (т. 6, а.с. 175); додаткову угоду № 1 від 09.07.2013 (т. 6, а.с. 176); додаткову угоду №2 від 10.12.2013 (т. 6, а.с. 177 зв. бік); додаткову угоду №3 від 01.12.2014 (т. 6, а.с. 178); додаткову угоду № 4 від 10.09.2015; додаткову угоду №5 від 25.10.2016 (т. 6, а.с. 191 зв. бік); додаткову угоду №6 від 27.12.2016 (т. 6, а.с. 193); додаткову угоду №7 від 24.07.2017 (т. 6, а.с. 194 зв. бік); додаткову угоду №8 від 26.12.2018 (т. 6, а.с. 195); специфікації (т. 6, а.с. 179-191); рахунок № Счт-011799 від 02.04.2015 (т. 6, а.с. 196); прибутковий ордер №34 (т. 6, а.с. 196 зв. бік); видаткову накладну №РНк-058290 від 16.04.2015 (т. 6, а.с. 197); ТТН від 16.04.2015 (т. 6, а.с. 197 зв. бік); рахунок №Счт-010920 від 14.01.2015 (т. 6, а.с. 198 зв. бік-199); прибутковий ордер № 20 (т. 6, а.с. 199 зв. бік - 200); ТТН від 21.01.2015 (т. 6, а.с. 201); відомості про вантаж (т. 6, а.с. 201 зв. бік - 203); рахунок № Счт-011355 від 19.02.2015 (т. 6, а.с. 204-205); прибутковий ордер №89 (т. 6, а.с. 205 зв. бік - 206); видаткову накладну №РНк-057881 від 25.02.2015 (т. 6, а.с. 206 зв. бік -207); ТТН від 25.02.2015 (т. 6, а.с. 207 зв. бік); прибутковий ордер №87 (т. 6, а.с. 210 зв. бік); рахунок №Счт-011357 від 19.02.2015 (т. 6, а.с. 211); рахунок №Счт-011110 від 29.01.2015 (т. 6, а.с. 212 зв. бік - 213); прибутковий ордер № 49 (т. 6, а.с. 213-214); видаткову накладну №РНк-057670 від 04.02.2015 (т. 6, а.с. 214 зв. бік - 215); рахунок №Счт-011540 від 11.03.2015 (т. 6, а.с. 218); прибутковий ордер №128 (т. 6, а.с. 219); видаткову накладну №РНк-058069 від 20.03.2015 (т. 6, а.с. 220); ТТН від 20.03.2015 (т. 6, а.с. 221); рахунок №Счт-011861 від 08.04.2015 (т. 6, а.с. 223 зв. бік - 224); прибутковий ордер №156 (т. 6, а.с. 224 зв. бік); видаткову накладну № РНк-058302 від 17.04.2015 (т. 6, а.с. 225); ТТН від 17.04.2015 (т. 6, а.с. 226); рахунок №Счт-011715 від 25.03.2015 (т. 6, а.с. 229); прибутковий ордер №3 (т. 6, а.с. 229 зв. бік); видаткову накладну № РНк-058153 від 31.03.2015 (т. 6, а.с. 230); ТТН від 31.03.2015 (т. 6, а.с. 230 зв. бік); рахунок №Счт-011976 від 21.04.2015 (т. 6, а.с. 232); прибутковий ордер №185 (т. 6, а.с. 232 зв. бік); видаткову накладну № РНк-058453 від 06.05.2015 (т. 6, а.с. 233); ТТН від 06.05.2015 (т. 6, а.с. 233); прибутковий ордер № 188 (т. 6, а.с. 234 зв. бік); видаткову накладну № РНк-058452 від 06.05.2015 (т. 6, а.с. 235); проводки (т. 6, а.с. 236 зв. бік-236); ТТН від 27.01.2015 (т. 6, а.с. 236 зв. бік); рахунок № Счт-011050 від 23.01.2015 (т. 6, а.с. 237 зв. бік); платіжне доручення №25 від 25.01.2015 (т. 6, а.с. 238); податкову накладну від 28.01.2015 (т. 6, а.с. 238 зв. бік); прибутковий ордер №12 (т. 6, а.с. 239); видаткову накладну № Рнк-057600 від 27.01.2015 (т. 6, а.с. 239 зв. бік); рахунок №Счт-011623 від 17.03.2015 (т. 6, а.с. 240 зв. бік); видаткову накладну № РНк-0582223 від 09.04.2015 (т. 6, а.с. 241); прибутковий ордер № 16 (т. 6, а.с. 241 зв. бік); рахунок № Счт-011705 від 24.03.2015 (т. 6, а.с. 242); видаткову накладну № РНк-058222 від 09.04.2015 (т. 6, а.с. 242 зв. бік); прибутковий ордер №15 (т. 6, а.с. 243); рахунок № Счт-011370 від 20.02.2015 (т. 6, а.с. 243 зв. бік); видаткову накладну № РНк-057919 від 03.03.2015 (т. 6, а.с. 244); ТТН від 03.03.2015 (т. 6, а.с. 244 зв. бік); ТТН від 09.04.2015 (т. 7, а.с. 1 зв. бік); ТТН від 09.04.2015 (т. 7, а.с. 2 зв. бік); прибутковий ордер №147 (т. 7, а.с. 4); звіти про використання коштів, виданих на відрядження або звіт (т. 7, а.с. 3); прибутковий ордер №62 (т. 7, а.с. 6); податкову накладну від 13.01.2015 (т. 7, а.с. 6 зв. бік - 7); податкову накладну від 20.01.2015 (т. 7, а.с. 8-9); податкову накладну від 26.01.2015 (т. 7, а.с. 10); податкову накладну від 30.01.2015 (т. 7, а.с. 11-12); податкові накладні від 23.02.2015 (т. 7, а.с. 13-14, 15); податкову накладну від 27.02.2015 (т. 7, а.с. 16); податкову накладну від 12.03.2015 (т. 7, а.с. 17-18); податкову накладну від 25.03.2015 (т. 7, а.с. 19); податкові накладні від 27.03.2015 (т. 7, а.с. 20, 21); податкову накладну від 09.04.2015 (т. 7, а.с. 22); податкову накладну від 15.04.2015 (т. 7, а.с. 23 зв. бік-24); податкові накладні від 24.04.2015 (т. 7, а.с. 25 зв. бік - 27).

Розрахунки між позивачем та ПП «АвтоЛюкс-2000» проводились у безготівковій та готівковій формах відповідно до платіжних доручень: від 13.01.2015 №194 на суму 967 грн, від 14.01.2015 №357 на суму 5292,33 грн, від 26.01.2015 №25 на суму 456 грн, від 30.01.2015 №724 на суму 6001,63 грн, від 23.02.2015 №1430 на суму 11196,71 грн, від 23.02.2015 №1429 на суму 5559,10 грн, від 27.02.2015 №1568 на суму 483,06 грн, від 12.03.2015 №1926 на суму 9248,50 грн, від 25.03.2015 №2349 на суму 1649 грн, 27.03.2015 №2457 на суму 333,45 грн, від 27.03.2015 №2451 на суму 446,20 грн, від 09.04.2015 №2852 на суму 549,02 грн, від 15.04.2015 №3035 на суму 9982,90 грн, від 24.04.2015 №3428 на суму 2427,60 грн, від 24.04.2015 №3429 на суму 2341,90 грн, 24.04.2015 №3427 на суму 1490 грн, та чеків від 13.02.2015 №2878 на суму 321 грн та від 10.04.2015 №6874 на суму 150 грн.

Контролюючий орган в акті перевірки вказує на наявність неточностей щодо ціни товару у наданих позивачем документах як на передумову для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «АвтоЛюкс-2000».

Проте, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що наявність виявлених контролюючим органом помилок та неточностей у оформленні наданих позивачем документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення правочину між позивачем та ПП «АвтоЛюкс-2000» з поставки товарів випливає, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі (у тому числі зобов`язаннях платника податків) у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Щодо питання не надання позивачем до перевірки сертифікатів якості поставленого товару, колегія суддів зазначає, що відповідно до пп. 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Однак документи, які засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення якості і т.н.) - документи, які за своїм змістом не можуть доводити або спростовувати факт поставки товарів платнику податку, оскільки містять виключно інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам, тому не надання позивачем сертифікатів якості не є самостійною підставою для сумніву у товарності господарських операцій між позивачем та ПП «АвтоЛюкс-2000».

Із зазначеного слідує, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ПП «АвтоЛюкс-2000» за договором поставки не підтверджені належними та достатніми доказами.

9) Між позивачем та ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» укладено договір поставки №878-14 від 24.10.2014, предметом якого є придбання засобів вимірювальної техніки (т. 3, а.с. 140-143).

Відповідно до п. 2.2 договору загальна сума договору на момент його підписання становить 32 011,20 грн, у тому числі ПДВ 5 335,20 грн.

Оплата продукції відповідно до заявки покупця, по цьому договору, здійснюється покупцем у формі попередньої оплати суми, указаної у договорі на підставі рахунку (постачальника), по узгодженим цінам у повному обсязі (100%). (п. 2.3 договору).

Згідно з п. 3.1, п. 3.3, п. 3.4 договору постачальник здійснює передачу продукції згідно заявки покупця відповідно до Специфікації протягом 15 календарних днів з моменту оплати. У пакеті документів на відвантаження обов`язкова наявність: ТТН, рахунка-фактури, сертифіката якості підприємства-виробника, оригіналу податкової накладної. Поставка продукції провадиться на умовах DDP у редакції «Інкотермс-2010».

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: специфікації (т. 3, а.с. 144, 151); техніко-економічні обґрунтування (т. 3, а.с. 145-149, 152-153); додаткову угоду №1 від 05.02.2015 (т. 3, а.с. 150); рахунок-фактуру № СФ-000434 від 22.07.2015 (т. 3, а.с. 154); видаткову накладну № РН-0001084 від 22.09.2015 (т. 3, а.с. 155); прибутковий ордер № 48 (т. 3, а.с. 156); експрес-накладну ТОВ «Нова пошта» №59998022745167 (т. 3, а.с. 157); додаткову угоду № 2 від 06.08.2015 (т. 3, а.с. 158); специфікацію №3 (т. 3, а.с. 159).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» здійснювались у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення від 12.08.2015 №7448 на суму 42 940,80 грн.

Відповідач в акті перевірки вказує на те, що у Специфікації №1 та у Специфікації №2 номенклатура та ціна не відповідають податковій накладній від 12.08.2015 №2.

Однак відповідачем не досліджено належним чином тих обставин, що поставка товару, який відображено у податковій накладній від 12.08.2015 №2, здійснювалась відповідно до Специфікації №3.

При цьому з аналізу податкової накладної від 12.08.2015 №2 та Специфікації №3 слідує те, що номенклатура товару та його ціна повністю співпадають, а саме в обох документах зазначено такий товар та його вартість: 1) перетворювач тиску АИР-10Н/Ех/ДИ/1190/НГ-06/М20/12N/t1050/В02/0..400кгс/см2/GSP/ГП 4 шт. ціна (без ПДВ) 6 917 грн; джерело живлення БП906/24-2/150-DIN 2 шт. ціна (без ПДВ) 4 058 грн.

Щодо доводів контролюючого органу про неможливість підтвердження походження товару у зв`язку з ненаданням позивачем сертифікатів якості на придбану продукції, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що сертифікат якості є документом який містить інформацію стосовно відповідності товарів стандартам та технічним умовам та не є тотожним сертифікату про походження товару, тому не надання позивачем такого документа не є підставою для висновку про безтоварність спірних господарських операцій.

Стосовно посилань відповідача на відсутність конкретизації номенклатури товару, що поставлявся, у експрес накладній ТОВ «Нова пошта» №59998022745167, суд апеляційної інстанції зазначає, що перед початком роботи з ТОВ «Нова пошта» підприємство-замовник має укласти договір про надання послуг з організації перевезення відправлень, подавши експедитору (ТОВ «Нова пошта») заяву про приєднання. Договір є стандартним для всіх без винятку клієнтів та є Договором приєднання в розумінні ст. 634 ЦК України і може бути укладений лише шляхом приєднання підприємства-замовника до всіх його умов у цілому. Це означає, що умови договору встановлено однією стороною у формулярах або інших стандартних формах, а інша сторона може лише приєднатися до запропонованого договору в цілому та не може запропонувати свої умови договору.

Так, зокрема, Договором визначено:

експедитор (ТОВ «Нова пошта») зобов`язується за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов`язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов`язується їх прийняти та оплатити на умовах, визначених Договором (п.п. 2.2 Договору);

прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим Договором, оформляється експрес-накладною, в якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора (п.п. 2.6 Договору).

При цьому, відповідальність за інформацію, вказану в експрес-накладній, несе замовник, адже до його обов`язків згідно з п. 3.3 Договору, зокрема, входить: заповнення експрес-накладної відповідно до вимог експедитора (а саме заповнення всіх обов`язкових полів, зазначення достовірної інформації), запакування відправлення для його збереження під час транспортування, маркування кожного вантажного місця, надання експедитору всіх супровідних документів, необхідних для транспортування відправлення, тощо.

Із зазначеного слідує те, що саме замовник відправлення, в даному випадку ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна», несе відповідальність за заповнення експрес-накладної, тому з урахуванням індивідуального характеру юридичної відповідальності, право платника податків, тобто позивача, на податковий кредит та податку на прибуток не може ставитись у пряму залежність від додержання ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» вимог податкового законодавства, зокрема щодо заповнення відповідних документів податкового та бухгалтерського обліку.

Вказане також узгоджується з умовами поставки DDP у редакції «Інкотермс-2010», визначеними у договорі поставки №878-14 від 24.10.2014, які передбачають максимальний обсяг обов`язків продавця.

Підсумовуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» за договором поставки не знайшли свого підтвердження належними та достатніми доказами.

10) Між позивачем та ТОВ «Елікс» укладено договір виготовлення та поставки №1063-14 від 25.12.2014, предметом якого є виготовлення та поставка кондуктора для свердлення та вклеювання закладних елементів в панель встановлювану, згідно з кресленням 09-59-5441-000, кондуктор для свердлення та вклеювання закладних елементів в торцевих поверхнях панелей, згідно з кресленням 09-59-5443-000 та кондуктор для свердлення та вклеювання закладних елементів на панелі, згідно з кресленням 09-59-5444-00 в кількості та по ціні відповідно до Специфікацій №1, 2, 3 (т. 3, а.с. 232-235).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано: специфікації (т.3, а.с. 236-238); техніко-економічні обґрунтування (т. 3, а.с. 245-246); технічний акт (т. 3, а.с. 247); акт здачі - приймання засобів технологічного оснащення від 10.02.2015 (т. 3, а.с. 248); рахунок - фактуру № ЕЛ0000943 від 26.12.2014 (т. 4, а.с. 1); видаткову накладну №ЕЛ00000019 від 10.02.2015 (т. 4, а.с. 2).; сертифікати якості та паспорти (т. 4, а.с. 3-8); податкову накладну від 10.02.2015 (т. 4, а.с. 10-11); ТТН від 10.02.2015 (т. 4, а.с. 12-13).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Елікс» здійснювались у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №1365 від 20.02.2015 на суму 25 500 грн.

Щодо посилань контролюючого органу на не надання до перевірки паспорту (етикетки, формуляра) та наявність недоліків у сертифікатах якості, а саме: відсутності посади, підпису та ПІБ посадової особи ТОВ «Елікс», яка надала дані сертифікати та ін., суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у наданих позивачем сертифікатах якості зазначені посади, ПІБ та підписи посадових осіб ТОВ «Елікс», які видали такі сертифікати (начальник підрозділу ОСОБА_1 та інженер ОСОБА_2 ). Крім того, позивачем були надані відповідні паспорти, видані ТОВ «Елікс» в особі директора ОСОБА_3 та інженера ОСОБА_2 .

Контролюючий орган в акті перевірки також вказує на наявність недоліків у наданих позивачем документах як на передумову для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Елікс».

Проте, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що наявність виявлених контролюючим органом недоліків у оформленні наданих позивачем документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з комплексного, всебічного аналізу специфіки та умов укладення правочину між позивачем та ТОВ «Елікс» з виготовлення та поставки товарів випливає, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі (у тому числі зобов`язаннях платника податків) у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Доводи відповідача про наявність недоліків в товарно-транспортній накладній, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки транспортні документи на перевезення товарно-матеріальних цінностей з наслідками формування бази оподаткування податком на прибуток та на додану вартість не є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами купівлі-продажу або поставки, вони є обов`язковими при оподаткуванні операцій за договорами саме перевезення, а отже, відсутність у позивача деяких товарно-транспортних накладних або наявність в них певних недоліків не може бути самостійним доказом безтоварності господарських операцій.

Із зазначеного слідує, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «Елікс» за договором виготовлення та поставки не підтверджені належними та достатніми доказами.

11) Між позивачем та ТОВ «Енергосберегатель» укладено договір №174-15 від 06.03.2015, предметом якого є виконання монтажних робіт по перепідключенню вузлів обліку ДП «КБ «Південне» та ДП «ПО ЮМЗ ім. А.М. Макарова» (т. 3, а.с. 186-188).

За умовами договору вартість робіт є договірною та складає 32715,24 грн, у тому числі ПДВ 5452,54 грн. Оплата вартості робіт виконується наступним чином: передплата у розмірі 70% від вартості робіт, що становить 22900,67 грн, у тому числі ПДВ 3816,78 грн; кінцевий розрахунок здійснюється замовником не пізніше 5 банківських днів з моменту підписання акта здачі-приймання виконаних робіт.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем було надано наступні докази: договірну ціну (т. 3, а.с. 189-190); локальний кошторис на будівельні роботи (т. 3, а.с. 191-197); підсумкову відомість (т. 3, а.с. 198-202, 219-223); розрахунок загальновиробничих витрат (т. 30, а.с. 203-206, 224-228); техніко- економічне обґрунтування (т. 3, а.с. 207-208); додаткову угоду №1 від 26.05.2015 (т. 3, а.с. 209); акт виконання робіт №40 від 23.06.2015 (т. 3, а.с. 210); акт приймання виконаних будівельних робіт (т. 3, а.с. 211-218); довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрат (т. 3, а.с. 229); податкову накладну від 30.06.2015 (т. 3, а.с. 230).

Розрахунки між позивачем та ТОВ «Енергосберегатель» здійснювались у безготівковій формі відповідно до платіжного доручення №5752 від 30.06.2015 на суму 9 814,57 грн.

Щодо доводів контролюючого органу про неможливість виконання ТОВ «Енергосберегатель» умов договору №174-15 від 06.03.2015 у зв`язку з недостатністю у останнього трудових ресурсів, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що такого висновку відповідач дійшов на підставі інформації, отриманої з баз даних АІС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз, у тому числі з аналізу звітності ТОВ «Енергосберегатель» за формою 1-ДФ.

Проте, така інформація податковим органом отримана без проведення відповідної перевірки та аналізу первинних документів, тому не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Більш того, колегія суддів наголошує на тому, що податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежність від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (виконання робіт, надання послуг) постачальником.

Стосовно посилання відповідача на не надання під час перевірки позивачем проекту №19/11/14-ЕС, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що контролюючим органом не зазначено, яким чином не надання позивачем такого проекту впливає на можливість підтвердження реальності господарської операції останнього з ТОВ «Енергосберегатель» щодо виконання монтажних робіт по перепідключенню вузлів обліку, з урахуванням того, що такий проект не є первинним бухгалтерським документом та його складання не призводить до змін у структурі активів, зобов`язань та капіталу.

Отже, що висновки контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «Енергосберегатель» за договором №174-15 від 06.03.2015 не підтверджені належними та достатніми доказами.

12) Між позивачем та ТОВ «Фобург» у перевіряємому періоді були договірні відносини з придбання палива під час відрядження водіїв ДП «КБ «Південне»:

- ОСОБА_4 з 14.03.2016 строком на 4 дні до пансіонату «Сокіл» у с. Стрілкове, Херсонської області з питань перевезення пасажирів;

- ОСОБА_5 з 03.02.2016 строком на 3 дні до пансіонату «Сокіл» у с. Стрілкове, Херсонської області з питань перевезення вантажу.

На підтвердження товарності вказаних операцій позивачем було надано наступні докази: прибутковий ордер №50 (т. 4, а.с. 14); звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №770 (т. 4, а.с. 15-16); наказ від 11.03.2016 на оформлення відрядження №770 (т. 4, а.с. 17); оцінку виконання завдання по відрядженню (т. 4, а.с. 18); службову записку (т. 4, а.с. 19); службову запису про прийняття чеків (т. 4, а.с. 20); звіт про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт №229 (т. 4, а.с. 21); наказ від 01.02.2016 на оформлення відрядження №229 (т. 4, а.с. 22); службову записку (т. 4, а.с. 23); прибутковий ордер №18 (т. 4, а.с. 24, 26); оцінку виконання завдання по відрядженню (т. 4, а.с. 25).

Контролюючий орган в акті перевірки вказує на наявність недоліків у наданих позивачем документах як на передумову для висновку про безтоварність господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фобург».

Проте, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що наявність виявлених контролюючим органом недоліків у оформленні наданих позивачем документів, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, оскільки з комплексного, всебічного аналізу специфіки господарських відносин між позивачем та ТОВ «Фобург» з придбання палива випливає, що фактичний рух активів та зміни у власному капіталі (у тому числі зобов`язаннях платника податків) у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися).

Поряд із зазначеним, колегія суддів звертає увагу на те, що ТОВ «Фобург» зареєстроване як юридична особа 18.06.2015, основним видом діяльності якої є 47.30 Роздрібна торгівля пальним. З 14.02.2017 товариство перебуває в стані припинення, а 05.09.2017 за рішенням контролюючого органу анульовано свідоцтво ТОВ «Фобург» як платника ПДВ.

Із зазначеного слідує, що здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Фобург» відбувалось в межах статутної діяльності останнього та під час дії свідоцтва ТОВ «Фобург» як платника ПДВ.

Отже доводи контролюючого органу щодо безтоварності господарських операцій ДП «КБ «Південне» з ТОВ «Фобург» не знайшли свого підтвердження належними та достатніми доказами.

На підтвердження руху коштів по банківському рахунку у період з 01.01.2015 по 31.12.2015 позивачем надано банківську виписку по особовому рахунку (т. 4, а.с. 27-245; т. 5; т. 6, а.с. 1-110).

Проаналізувавши первинні документи бухгалтерського обліку та податкову звітність ДП «КБ «Південне» по господарських відносинах з ТОВ «Фірма «Технополіс», Асоціацією ПМТЗ «Комплект», Дочірнім підприємством «Захист і автоматизація об`єктів НДІРВ», ПП «Сфера», ТОВ «Елікс», ПП «Авто Люкс-2000», ТОВ «Енергосберегатель», ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна», ТОВ «Авіа Техконтакт», ТОВ «Фобург», ТОВ «МГП «Спецавтоматика», ТОВ «ЕГ «Континент», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що з останніх можливо встановити зміст та обсяг господарських операцій, в них визначено найменування придбаного товару (виконаних робіт), його кількість та вартість, надано докази сплати коштів за нього, що свідчить про належне документальне підтвердження господарських операцій, відповідно, позивачем підтверджено показники, відображені у податковій звітності.

Позивачем дотримано вимоги щодо документування та підтвердження здійснених господарських операцій первинними документами, у відповідності до вимог пункту 44.1 статті 44 ПК України, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Як зазначалось вище, певні недоліків у наданих позивачем документах, виявлені контролюючим органом під час перевірки, є неістотними, оскільки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції та ін., тому останні не є підставою для невизнання спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що надані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання вказаних правочинів, дійсно відбулися.

Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Водночас контролюючим органом висновок про нереальність вказаних господарських операцій зроблено на підставі доводів про те, що операції з контрагентами позивача неможливо підтвердити у зв`язку з відсутністю у контрагентів відповідної кількості працівників, офісних та складських приміщень, виробничих потужностей, транспортних засобів тощо.

Вказані висновки відповідач здійснив на підставі інформації з баз даних ІТС «Податковий блок», Архів електронної звітності, Єдиний реєстр податкових накладних, інших баз.

Проте, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 27.03.2018 у справі № 816/809/17.

Більш того, Верховний Суд у постанові від 27.02.2018 по справі № 811/2154/13-а вказав на те, що будь-яке автоматизоване співставлення, чи данні отримані з автоматизованих систем контролюючого органу не є належними доказами в розумінні процесуального Закону, оскільки автоматизоване співставлення, зокрема задекларованих податкових зобов`язань та податкового кредиту, не віднесено до засобів перевірки правильності та повноти визначення таких податкових зобов`язань, а тому здобуті таким чином докази не можуть визнаватись належними.

Із зазначеного слідує, що доводи контролюючого органу щодо неспроможності контрагентів позивача виконати заявлений обсяг поставок є твердженнями, які не обґрунтовуються відповідними доказами, зокрема актами перевірки або зустрічної звірки.

Суд апеляційної інстанції враховує, що висновком Верховного Суду, викладеним у постановах по справам №826/7704/16 від 19.06.2018, №2а/1770/3360/12 від 30.01.2018 критична оцінка надана посиланню контролюючих органів на відсутність у контрагентів позивача власних чи орендованих основних фондів, кваліфікованих фахівців для здійснення діяльності, оскільки сама по собі наявність або відсутність у контрагентів основних фондів, певної кількості персоналу, не можуть являтися вичерпними ознаками неправомірності вчиненої господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю. Укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання поставки; податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних або залучених) здійснюється поставка товарів (робіт, послуг) постачальником. При цьому залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).

Поряд із зазначеним, колегія суддів також звертає увагу на те, що Верховний Суд у постановах від 11.11.2020 №320/1147/19, від 24.11.2020 №813/3034/15 виклав висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, відповідно до якого норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок відповідає положенням статті 61 Конституції України, якими закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, тобто, до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник та притягнення до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та нормам чинного законодавства.

В даній справі відповідачем не наведено обставин та доказів, які б свідчили про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Щодо доводів контролюючого органу про наявність кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

З акта №93/28-10-46-08/14308304 від 19.11.2018 слідує, що контролюючим органом під час перевірки було встановлено:

-щодо АПМТЗ «Комплект» проводиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №32016041640000042, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 205 КК України, відповідно до якого невстановлені особи, перебуваючи на території м. Дніпропетровська на протязі 2015 року створили та придбали шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб`єктів підприємницької діяльності, реквізити та рахунки яких використовують для прикриття незаконної діяльності, та задіяні в злочинній схемі направленій на надання послуг з конвертації грошових коштів підприємствам реального сектору економіки, а саме АПМТЗ «Комплект» (код 20225439) на протязі 2015-2016 років переводило на розрахунковий рахунок таких підприємств безготівкові грошові кошти;

-щодо ТОВ «БК «Артік» під час перевірки було встановлено, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень наявна інформація щодо досудового розслідування по кримінальному провадженню за №32017100050000045, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 205 КК України. В ході якого допитано посадових осіб ТОВ «БК «Артік» про непричетність до реєстрації та ведення господарської діяльності підприємства та встановлено, що підприємство відсутнє за податковою адресою, відсутнє виробниче обладнання, наймані працівники, транспортні засоби, торгівельне обладнання, складські приміщення, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства та інших основних фондів, у тому числі орендованих;

-щодо ТОВ «АВІА Техконтакт» під час перевірки, за даними інтернет - ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, контролюючим органом було встановлено, що по ТОВ «АВІА Техконтакт» проводиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000003092 від 28.09.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 205, ч. 3 ст. 212 КК України та кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12017200000000199, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 191 КК України;

-щодо ПП «Сфера» під час перевірки, за даними інтернет-ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, контролюючим органом було встановлено, що по ПП «Сфера» проводиться кримінальне провадження внесене до ЄРДР за №32014000000000049, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 205 КК України, відповідно до якого невстановлені особи, перебуваючи на території м. Дніпропетровськ на протязі 2010-2012 років створили та придбали, шляхом реєстрації на підставних осіб, ряд суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності, зокрема фінансово - господарської діяльності СПД, у тому числі ПП «Сфера» (код ЄДРПОУ 30344629), пов`язаної з ухиленням від сплати податків в особливо великих розмірах в результаті безпідставного формуванням валових витрат по податку на прибуток з підприємств та податкового кредиту з податку на додану вартість;

-щодо ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» під час перевірки, за даними інтернет - ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, контролюючим органом було встановлено, що ТОВ «Тепло енерго комплект Україна» фігурує у декількох кримінальних провадженнях внесених до ЄРДР, як підприємство, яке формує фіктивний податковий кредит для інших підприємств, а саме: - №32016041640000004 від 28.01.2016 за ознаками складу злочину, передбаченого ч.3 ст.212, ч.5 ст.27, ч.3 ст.212 КК України; - №32015060000000025 від 04.05.2016 року ч.1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2015 року; - №32014040000000104 від 02.09.2014 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 205 ч. 2, ст. 27 ч.5 ст. 212 ч. 1, ст. 27 ч.5 ст. 212 ч.3, ч. 3 ст. 358 КК України;

-по кримінальному провадженню за №32016041640000004 від 28.01.2016 встановлено, що невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності без мети ведення фінансово-господарської діяльності підприємств, здійснили державну реєстрацію на підставних осіб ряду підприємств на території Дніпропетровської, та інших областей, в тому числі ТОВ «Новопроммаш» (код 39723667), ТОВ «Групмаш» (код 39723740), ТОВ «Сервісритм» (код 39723616), ТОВ «Групсторбуд» (код 39723740), ТОВ «Лауріка» (код 39483893), ТОВ «ТРК ГРУП» (код 39423970), TOB «MC Груп» (код 39940529), TOB «BBC Трейд» (код 39938724), ПП «Скорпіон М» (код 39938682), ТОВ «Групстор» (код 39723489), ТОВ «Укрінвестцентр ЛТД» (код 40111575), ТОВ «Компанія Укрбізнеспроект» (код 40050565), ТОВ «Уран-77» (код 39589682), ТОВ «Заготвторресурс» (код 37837135), ТОВ «Агрогурт» (код 39642693) та в теперішній час надають зацікавленим юридичним особам-клієнтам послуги з мінімізації податкових зобов`язань та вчиняють пособництво в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах;

-по кримінальному провадженню за №32015060000000025 від 04.05.2016 року щодо невстановлених осіб, які діючи за попередньою змовою групою осіб, сприяли службовим особам підприємств - платників ПДВ: ТОВ «Адценум» (код ЄДР 38390934), ТОВ «Алюмінієм Лоджистікс» (код ЄДР 39292307), ТОВ «Трейдбудінвест Сервіс» (код ЄДР 37728202), ТОВ «БК» Спецбуденерго» (код ЄДР 37773056), ТОВ «ТД «Медіа Трейдінг» (код ЄДР 38727037), ТОВ «Хенквіст» (код ЄДР 39314655), ТОВ «Дарлан Груп» (код ЄДР 39296846) в умисному ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах на загальну суму 3 млн. 817 тис. грн, шляхом незаконного формування податкового кредиту, від підприємств, з ознаками фіктивності: ТОВ «Украгро-Холдинг Полісся» (код ЄДР 39313735) та ТОВ «Торгова палата «Полісся» (код ЄДР 39313892) за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 205, ч. 5 ст. 27, ч. З ст. 212 КК України, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06 травня 2015 року;

-по кримінальному провадженню за №32014040000000104 від 02.09.2014 встановлено, що до учасників єдиної схеми мінімізації податкових зобов`язань та ухилення від сплати податків, а також клієнтів конвертаційного центру, до діяльності якого причетні вищевказані особи, входить ряд суб`єктів господарювання реального сектору економіки, в тому числі ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» (код 38615428), що підтверджується даними податкової звітності, про що свідчить витяг з АСС «Податковий блок» обласного рівня;

-щодо ТОВ «Фобург» під час перевірки, за даними інтернет - ресурсу Єдиного державного реєстру судових рішень, контролюючим органом було встановлено, що по ТОВ «Фобург» проводиться кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №42017000000001823 від 06.06.2017, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого передбачених ст. ст. 218-1, 220-2, 255 ч. 1 КК України. Відповідно до вищенаведеного кримінального провадження, 04.08.2017 у провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора групи прокурорів-прокурора Слобідського відділу Харківської місцевої прокуратури №5 про призначення документальної позапланової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства ТОВ «ФОБУРГ» (ЄДРПОУ 39845567, юридична адреса: місто Харків, вулиця Бакуліна, будинок 13). Зі змісту та матеріалів клопотання вбачається, що Головним слідчим управлінням Генеральної прокуратури України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017000000001823 від 06.06.2017 за фактами доведення колишніми службовими особами ПАТ «КБ «ПриватБанк» банку до неплатоспроможності, тобто вчинення пов`язаною з банком особою будь-яких дій, що призвели до віднесення банку до категорії неплатоспроможних; фальсифікації колишніми службовими особами ПАТ «КБ «ПриватБанк» фінансових документів та звітності фінансової організації, приховування неплатоспроможності фінансової установи або підстав для відкликання (анулювання) ліцензії фінансової установи; створення злочинної організації, керівництва такою організацією та участі у ній колишніми посадовими та службовими особами ПАТ «КБ «ПриватБанк», які залучивши власників та керівників низки суб`єктів господарювання, а також представників та кінцевих бенефіціарів низки іноземних компаній, що є пов`язаними з банком особами, упродовж 2008 - 2016 років заволоділи грошовими коштами ПАТ «КБ «ПриватБанк» в особливо великих розмірах, тобто за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 218-1, 220-2, 255 ч. 1 КК України. В ході проведення досудового розслідування кримінального провадження було встановлено, що колишнім керівництвом ПАТ КБ «ПриватБанк» протягом 2015-2016 року, було надано кредитів (реструкторизовано) 28-ми юридичним особам на загальну суму 1 млрд. доларів США строком від 8 до 10 років за ставкою 10,5 відсотків річних. Вказані юридичні особи були зареєстровані у один період часу, статутний капітал становив 1000 гривень, що може означати фіктивність цих товариств. Надання кредитів не було забезпечено заставним майном та на теперішні час усі юридичні особи знаходяться у стадії банкрутства, в тому числі ТОВ «Фобург».

Відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень вироки по кримінальним провадженням: №32016041640000042, №32017100050000045, №42017000000003092, №12017200000000199, №32014000000000049, №32016041640000004, №32015060000000025, №42017000000001823 відсутні.

Щодо кримінального провадження за №32014040000000104 від 02.09.2014, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що контролюючим органом помилково зазначено про фігурування ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» у вказаному кримінальному провадженні, як підприємства, яке формує фіктивний податковий кредит для інших підприємств, оскільки за даними Єдиного державного реєстру судових рішень у кримінальному провадженні №32014040000000104 від 02.09.2014 є вирок від 16.06.2017, в якому ТОВ «Тепло Енерго Комплект Україна» взагалі не згадується.

Більш того, з аналізу наведених вище кримінальних проваджень слідує те, що в останніх відсутні встановлені судом обставини, які будь-яким чином пов`язані з обставинами, що мають значення для даної адміністративної справи, зокрема, стосовно правовідносин позивача з АПМТЗ «Комплект», ТОВ «Авіа Техконтакт», ПП «Сфера», ТОВ «Тепло Енерго комплект України», ТОВ «Елікс», ТОВ «Фобург», що мали місце у перевіряємий період.

Колегія суддів враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 липня 2022 року у справі №160/3364/19, відповідно до яких: суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Верховний Суд у постанові від 05.06.2018 у справі № 809/1139/17, зокрема зазначив про те, що інформація, отримана органами досудового слідства в ході розслідування кримінальних справ є не доказами, а лише відомостями про джерело тих фактів, які можуть стати доказами у податковому спорі після їх закріплення належним процесуальним шляхом. Сам по собі факт порушення кримінальної справи щодо посадових осіб контрагента позивача не може слугувати належним доказом фіктивності розглядуваних господарських операцій та не тягне за собою правових наслідків для позивача.

З огляду на вказане, суд першої інстанції правильно відхилив доводи контролюючого органу про наявність у контрагентів позивача (АПМТЗ «Комплект», ТОВ «Авіа Техконтакт», ПП «Сфера», ТОВ «Тепло Енерго комплект України», ТОВ «Елікс», ТОВ «Фобург») ознак фіктивності, зроблених на підставі кримінальних проваджень №№32016041640000042, №42017000000003092 від 28.09.2017 року, № 12017200000000199, №32014000000000049, №32016041640000004 від 28.01.2016 року, №32015060000000025 від 04.05.2016 року, №32014040000000104 від 02.09.2014 року, №42016000000000344 від 01.02.2016 року, №42017000000001823 від 06.06.2017 року, оскільки сама лише наявність порушених кримінальних проваджень відносно контрагентів позивача та/або їх посадових осіб, не свідчить про фіктивність діяльності суб`єкта підприємницької діяльності без ухвалення відповідного вироку суду із дослідженням спірних господарських операцій.

Поряд із зазначеним, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 08.10.2020 у цій справі вказав про те, що суди попередніх інстанції не з`ясували чи в межах строку, визначеного статтею 102 ПК України відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення.

Так, відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Із аналізу наведеного слідує, що у разі подання платником податку уточнюючої податкової декларації строк 1095 днів обраховується з дня її подання, в межах поданих уточнень.

З акта перевірки встановлено, що позивач подав до контролюючого органу такі звітні та уточнюючі податкові декларації, господарські операції за якими були предметом перевірки у межах даної справи: 30.10.2017 №9225933646 за січень 2015 року, 30.10.2017 №9225934471 за лютий 2015 року, 21.11.2017 №9245324220 за березень 2015 року, 30.10.2017 №9225931779 за квітень 2015 року, 31.10.2017 №9226447432 за червень 2015 року, 19.08.2017 №9167063211 за серпень 2015 року, 11.03.2016 №9032614847 за січень 2016 року, 18.03.2016 №9038112521 за лютий 2016 року, 10.01.2017 №9000156750 за березень 2016 року, 30.09.2017 №9200819985 за серпень 2017 року, 18.10.2017 №9216495519 за вересень 2017 року (т. 6, а.с. 114-115).

Водночас спірну перевірку контролюючим органом було проведено у період з 27.09.2018 по 01.11.2018 на підставі наказу ДФС України №1774 від 25.09.2018 (період проведення перевірки продовжувався з 19.10.2018 по 01.11.2018 на підставі наказу від 16.10.2018 №1910) та 07.12.2018 винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0009504608.

Вказані обставини свідчать про дотримання контролюючим органом строків, визначених п. 102.1 ст. 102 ПК України, для проведення перевірки та самостійного визначення суми грошових зобов`язань платника податків.

Судом першої інстанції вказане питання досліджено не було, однак це не вплинуло на правильність вирішення справи по суті.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяО.В. Головко

суддяА.В. Суховаров

СудТретій апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення17.11.2022
Оприлюднено24.11.2022
Номер документу107453970
СудочинствоАдміністративне
КатегоріяСправи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них податку на додану вартість (крім бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, податку на додану вартість із ввезених на митну територію України товарів (продукції), зупинення реєстрації податкових накладних)

Судовий реєстр по справі —160/2352/19

Ухвала від 25.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 07.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 01.09.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Ханова Р.Ф.

Ухвала від 14.08.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 20.07.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 28.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Пасічник С.С.

Ухвала від 09.06.2023

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Усенко Є.А.

Ухвала від 28.12.2022

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Бондар Марина Володимирівна

Постанова від 17.11.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

Постанова від 17.11.2022

Адміністративне

Третій апеляційний адміністративний суд

Ясенова Т.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні