Постанова

від 06.10.2022 по справі 2-877/10

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 2-877/10

Апеляційне провадження №22-ц/824/8160/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Сас Ю.В.,

розглянувши справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків), заінтересовані особи: публічне акціонерне товариство «Родовід банк», ОСОБА_2 , про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування скарги зазначив, що відповідно до листа відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) № 24292569/2-1 від 26.02.2020 року його було повідомлено, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 24292569 з примусового виконання рішення Подільського районного суду м. Києва від 16.12.2010 року у справі № 2-877/10 та відповідно до постанови № 357/2 від 10.08.2011 року було накладено арешт на належні йому корпоративні права.

19.08.2013 року державним виконавцем відділу винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено матеріали за підвідомчістю до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Донецькій області.

17.02.2020 року він звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про знаття арешту з корпоративних прав, в якій просив зняти арешт з належних йому корпоративних прав у наступних підприємствах: ТОВ «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», ТОВ «Українське рейтингове агентство «УРА», ТОВ «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ», який був накладений згідно з постановою № 357/2 від 10.08.2011 року в рамках виконавчого провадження № 24292569.

Згідно з листом Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) № 3890/23-41/7435 від 25.02.2020 року його було повідомлено про те, що відповідно до постанови від 25.04.2014 року відкрито виконавче провадження ВП № 43104402. Відповідно до постанови від 10.11.2014 року виконавче провадження завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Нормами ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» не передбачено зняття арешту, а тому йому було відмовлено у скасуванні арешту, накладеного на його корпоративні права.

У травні 2019 року ПАТ «Родовід банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Родовід банк» Шевченка А.М. звернулося до Подільського районного суду міста Києва з заявою про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання, виданого 16.12.2010 року Подільським районним судом м. Києва про стягнення з нього заборгованості за кредитним договором та судових витрат.

Відповідно до ухвали Подільського районного суду м. Києва від 27.01.2020 року відмовлено у задоволенні заяви про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред`явлення його до виконання.

Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2020 року ухвала Подільського районного суду м. Києва від 27.01.2020 року залишена без змін.

22.06.2020 року він повторно звернувся до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області з заявою про зняття арешту з належних йому корпоративних прав.

Згідно з листом № 6730/023-42/1400 від 02.07.2020 року йому було відмовлено у задоволенні його заяви.

Посилаючись на зазначені обставини, просив визнати неправомірною бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) щодо незняття арешту з корпоративних прав, належних йому у наступних товариствах: ТОВ «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», ТОВ «Українське рейтингове агентство «УРА», ТОВ «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ», що був накладений згідно постанови № 357/2 від 10.08.2011 року в рамках виконавчого провадження № 24292569 та зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) усунути порушення, а саме: зняти арешт з корпоративних прав, належних йому у ТОВ «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», ТОВ «Українське рейтингове агентство «УРА», ТОВ «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ», що був накладений згідно з постановою № 357/2 від 10.08.2011 року в рамках виконавчого провадження № 24292569.

Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року скаргу задоволено частково, зобов`язано начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Филиппенко Г. відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження» розглянути питання щодо зняття арешту з майна, що належить боржнику - ОСОБА_1 , накладеного постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. від 10.08.11 на корпоративні права, належні ОСОБА_1 в межах суми боргу у розмірі 6 234 019 грн. 43 коп. у ТОВ «Туристична компанія «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», ТОВ «Українське рейтингове агентство «УРА», ТОВ «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ» в рамках виконавчого провадження ВП № 24292569, у задоволенні решти вимог скарги - відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, щооскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм процесуального права та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи та є помилковими. У зв`язку з цим апелянт просить апеляційний суд ухвалу суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення скарги у повному обсязі.

01.08.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшов відзив на апеляційну скаргу.

22.09.2022 року на електронну адресу Київського апеляційного суду від Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника відділу.

Згідно вимог ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання відповідної процедури та наявності передбачених законом підстав) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги.

Під час розгляду справи судом встановлено, що відповідно до постанови головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. відкрито виконавче провадження ВП № 24292569 з примусового виконання виконавчого листа № 2-877 від 16.12.10, виданого Подільським районним судом м. Києва про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід банк» кредитної заборгованості у розмірі 6 232 199 грн. 43 коп., 1 700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Згідно з постановою головного державного виконавця підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Магди С.Г. від 10.08.11 накладено арешт на корпоративні права, належні ОСОБА_1 в межах суми боргу у розмірі 6 234 019 грн. 43 коп. у ТОВ «Туристична компанія «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», ТОВ «Українське рейтингове агентство «УРА», ТОВ «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ.

Відповідно до постанови головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві Крайчинського С.С. від 19.08.13 ВП № 24292569 виконавче провадження закінчено відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до листа начальника відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Филиппенко Г. від 02.07.20 № 6730/02.3-42/14000 перевіркою даних, що містяться в Автоматизованій системі виконавчого провадження встановлено, що на виконанні у відділі примусового рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебував виконавчий лист Подільського районного суду м. Києва № 2-877/10 від 16.12.10 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Родовід Банк» кредитної заборгованості у розмірі - 6 232 199,43 грн, судових витрат по сплаті судового у розмірі 1700 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - 120 грн.

25.04.14 відкрито виконавче провадження ВП № 43104402.

10.11.14 постановою державного виконавця виконавче провадження ВП № 43104402 завершено на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції від 26.10.14 № 606) у зв`язку з тим, що виконавчий документ разом з відповідною постановою державного виконавця повернуто стягувачу.

Ст. 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

З огляду на вищевказані норми судом було встановлено, що на сьогоднішній день відсутнє жодне відкрите виконавче провадження з примусового виконання рішення Подільського районного суду міста Києва від 16.12.2010 року у справі №2-877/10. Можливість повторного відкриття такого виконавчого провадження, поновлення чи продовження стоку на його відкриття вже втрачена.

Право власності належить до основоположних прав людини, втілення яких у життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано статтею першою Першого протоколу до Конвенції. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинно мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до статті 13 цього міжнародно-правового акта повинні бути забезпечені можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені у статті 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом.

Зазначений принцип відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Спеціальні підстави законного обмеження особи у реалізації права власності передбачені, зокрема, нормами Закону України «Про виконавче провадження для виконання рішень компетентних органів як легітимної мети відповідного втручання у право мирного володіння майном.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками виконавчого провадження та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується таке провадження.

Виконавець одночасно з прийняттям рішення про закінчення виконавчого провадження скасовує арешт майна, накладений ним в рамках такого провадження, який слугує меті забезпечення можливості його виконання.

Після припинення процедури виконавчого провадження відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення, адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Нормативна неврегульованість порядку захисту права людини, яке очевидно безпідставно обмежується, не може виправдовувати відмову в його захисті. Перекладення тягаря такого недоліку законодавства на особу, котра потерпає від свавільного втручання у право власності, гарантоване Конвенцією і Конституцією України, є неприпустимим. Зволікання з наданням ефективного засобу юридичного захисту тягне погіршення правового становища людини, котра зазнає негативних наслідків не лише від помилки представника влади, а й від перешкод у отриманні реальної можливості її виправлення, і перебуває у стані невизначеності непередбачувано тривалий час.

Вказана правова позиція у схожих по своїй суті правовідносинах сформульована Верховним Судом України у постанові від 15.05.2013 № 6-26цс13 та підтверджена постановою Великої Палати Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 372/2904/17-ц та від 12.06.2019 у справі № 766/21865/17.

Вищевказана правова позиція стосується питання зняття арешту з майна, на яке було накладено арешт в порядку кримінального судочинства. При цьому, колегія суддів вважає за можливе застосувати таку правову позицію і в даному випадку.

Оскільки на даний час примусове виконання вищевказаного рішення вже вичерпало існування, накладення арешту не тільки не може, але і безпідставно порушує права власника корпоративних прав і не може забезпечувати ту мету, з якою такий арешт було застосовано.

За таких умов, суд першої інстанції дійшов належного висновку про необґрунтованість такого арешту. В той же час, обираючи спосіб для поновлення прав боржника, суд першої інстанції постановив зобов`язати начальника органу державної виконавчої служби розглянути заяву ОСОБА_1 про зняття арешту. При цьому суд першої інстанції не врахував, що такий орган вже двічі розглядав таку заяву і відмовляв у її задоволенні у зв`язку з відсутністю правового механізму, здатного ефективно вирішити дане питання. За таких умов колегія суддів апеляційного суду погоджується з твердженнями апелянта в частині того, що ефективним способом захисту порушеного права скаржника має бути не розгляд його заяви про зняття арешту, а саме зняття такого арешту.

Виходячи з аналізу положень ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З огляду на вищевказану правову конструкцію, скарга в частині зобов`язання зняття арешту з корпоративних прав, належних ОСОБА_1 , в наступних підприємствах: товаристві з обмеженою відповідальністю «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», товаристві з обмеженою відповідальністю «Українське рейтингове агентство «УРА», товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ», що був накладений згідно постанови № 357/2 від 10 серпня 2011 в рамках виконавчого провадження № 24292569, підлягає задоволенню. В іншій частині вирішення вимог скарги колегія апеляційного суду в повній мірі погоджується із позицією суду першої інстанції та вважає висновки суду в цій частині належними та доведеними, відтак, скарга в цій частині задоволенню не підлягає.

У відповідності до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення серед іншого є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку про наявність передбачених законом підстав для скасування ухвали суду першої інстанції в частині вирішення питання про зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) вчинити дії та ухвалення в цій частині нового судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року в частині вирішення питання про зобов`язання відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) вчинити дії скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення.

Зобов`язати Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Харків) усунути порушення, а саме: зняти арешт з корпоративних прав, належних ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), в наступних підприємствах: товаристві з обмеженою відповідальністю «ІЛІТАШ-ДЕЛЬТА», код ЄДРПОУ 24190028; товаристві з обмеженою відповідальністю «Українське рейтингове агентство «УРА» код ЄДРПОУ 33493309; товаристві з обмеженою відповідальністю «Виробниче об`єднання «ІЛІТАШ», код ЄДРПОУ 23187892, що був накладений згідно постанови № 357/2 від 10 серпня 2011 в рамках виконавчого провадження № 24292569.

В решті ухвалу залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий С.О. Журба

Судді Т.О. Писана

К.П. Приходько