Постанова

від 03.11.2022 по справі 760/9533/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 22-ц/824/10262/2022

Справа № 760/9533/22

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2022 року Київський апеляційний суд в складі:

Суддя - доповідач: Андрієнко А.М.

Суддів: Соколової В.В.

Поліщук Н.В.

За участі секретаря Моторіній В.А.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» Алізаде Ельшан Закір Огли на ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року про забезпечення позову, постановлену суддею Аксьоновою Н. М. по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

У С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

Разом із позовною заявою до суду позивачем було подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на:

-грошові кошти ТОВ «Аса-Плюс», розміщені на поточному рахунку № НОМЕР_1 в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649 в межах суми позову - 844532,73 грн;

-земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:576:0014, площею (га): 0,0799, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2227472780000, номер запису про право власності: 39297491, що належить ТОВ «Аса-Плюс»;

-земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:576:0013, площею (га): 0,08, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2145649280000, номер запису про право власності: 44875481, що належить ТОВ «Аса-Плюс»;

-земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:577:0001, площею (га): 0,08, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1936631180000, номер запису про право власності: 33665940, що належить ТОВ «Аса-Плюс»;

-земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:72:577:0027, площею (га): 0,0798, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1862244080000, номер запису про право власності: 32200285, що належить ТОВ «Аса-Плюс».

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову в справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину задоволено частково.

Застосовано захід забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс», розміщені на поточному рахунку в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 320649 в межах суми позову 844532 (вісімсот сорок чотири тисячі п`ятсот тридцять дві) гривні 73 копійки.

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, 18.04.2022 року директор Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» Алізаде Ельшан Закір Огли подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та ухвалити постанову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивуючи тим, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та безпідставною, винесеною з порушенням матеріальних та процесуальних норм права.

Вказує, що ні заявником ні судом не зазначено в ухвалі про забезпечення позову, жодної підстави про те, що не накладення арешту на рахунок може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Зазначає, що таке рішення суду може навпаки унеможливити виконання рішення у справі, адже потенційні покупці та покупці, які вже уклали договори та мають розтермінування оплати, мають доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень та з`ясувавши, що є арешт на рахунках забудовника, не маючи повної інформації, перестануть оплачувати розтермінування та не будуть укладати з компанією попередні договори купівлі - продажу квартири, а від так у відповідача не буде грошових надходжень і він не зможе добудувати об`єкт та не зможе повернути кошти позивачу, в разі, якщо справу вирішать на її користь.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» у суді апеляційної інстанції підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити.

Представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до ч. 1ст. 149 Цивільного процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 150 Цивільного процесуального кодексу України позов забезпечується в тому числі накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у Постанові № 9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Згідно п. 4 даної постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Отже, умовою застосування забезпечення позову, як сукупності процесуальних дій, є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову, відповідно до якого позов забезпечується:1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів заходів забезпечення позову, перелік яких визначений ч. 1 ст. 150 цього Кодексу, а також іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1-9 цієї частини.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі суми позову, які позивач передав відповідачу за умовами оскаржувального попереднього договору купівлі-продажу, є обґрунтованим, оскільки таким чином забезпечується виконання можливого рішення суду.

Умовою застосування забезпечення позову є обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Такі заходи гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Верховний Суд у своїй постанові від 20 березня 2019 року у справі № 759/3390/18 вказав, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.

Колегія суддів вважає, що припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може призвести до подальшого ускладнення виконання потенційного рішення, є цілком обґрунтованим.

Враховуючи предмет позову та обсяг позовних вимог, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до ускладнення ефективного захисту прав позивача та утруднить виконання рішення суду в разі задоволення позову.

Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Аса-Плюс» Алізаде Ельшан Закір Огли залишити без задоволення.

Ухвалу Солом`янського районного суду м. Києва від 02 серпня 2022 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови виготовлено 14 листопада 2022 року.

Суддя - доповідач:

Судді: