Постанова

від 14.11.2022 по справі 753/19018/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 753/19018/20 Головуючий у 1-й інст. - Трусова Т.О.

Апеляційне провадження 22-ц/824/4421/2022 Доповідач - Рубан С.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Рубан С.М.

суддів Заришняк Г.М., Кулікова С.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2020 року ТОВ «Юніверсал Асістанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 28 000 грн.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що платіжним дорученням від 22 серпня 2018 року № 1679 ТОВ «Юніверсал Асістанс» виплатило ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу згідно договору поворотної фінансової допомоги № 2208/18 від 22 серпня 2018 року в розмірі 25 000 грн та платіжним дорученням від 12 вересня 2018 року № 1718 ТОВ «Юніверсал Асістанс» виплатило ОСОБА_1 поворотну фінансову допомогу згідно договору поворотної фінансової допомоги № 209/18 від 12 вересня 2018 року в розмірі 3 000 грн.

07 вересня 2020 року позивач звернувся до відповідача ОСОБА_1 з вимогою про повернення одержаної поворотної фінансової допомоги, але заборгованість останнім не погашена.

Договори поворотної фінансової допомоги укладені директором ТОВ «Юніверсал Асістанс» ОСОБА_3 без належних правових підстав, платіжні доручення також були підписані ним без належних правових підстав, що завдало позивачу матеріальної шкоди в розмірі безпідставно виплаченої та до теперішнього часу не повернутої фінансової допомоги в загальному розмірі 28 000 грн.

Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року позов ТОВ «Юніверсал Асістанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Юніверсал Асістанс» борг за договорами поворотної фінансової допомоги в розмірі 28 000 грн та судовий збір в розмірі 2 102 грн., а всього 30 102 грн.

У задоволенні позову ТОВ «Юніверсал Асістанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ТОВ «Юніверсал Асістанс» відмовити в повному обсязі. Також просить вирішити питання про розподіл судових витрат.

Вважає зазначене рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Юніверсал Асістанс» таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно відмовив в приєднанні до матеріалів справи документів, зокрема, копій договорів про надання поворотної допомоги від 22 серпня 2018 року №2209/18 та від 12 вересня 2018 року №209/18, копії додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року, оскільки ухвала про відкриття провадження у справі №753/19018/20 від 05 січня 2021 року разом із позовною заявою та додатками до неї була вручена представнику відповідачів в приміщенні Дарницького районного суду м. Києва в судовому засіданні, яке відбулось 09 листопада 2021 року.

Також вказує, що звертаючись із позовом до суду позивачем не додано до позовної заяви належним чином засвідчену копію договору про надання поворотної фінансової допомоги №2209/18 від 22 серпня 2018 року в розмірі 25 000 грн укладеного між ТОВ «Юніверсал Асістанс» та ОСОБА_1 .

Посилається на те, що ОСОБА_1 не заперечує факт отримання грошових коштів від ТОВ «Юніверсал Асістанс» в розмірі 25 000 грн за договором про надання поворотної фінансової допомоги №2209/18 від 22 серпня 2018 року, однак 15 листопада 2018 року між сторонами укладено додаткову угоду про прощення боргу. Тому скаржник вважає, що на момент звернення позивача з позовом про стягнення заборгованості зобов`язання ОСОБА_1 перед ТОВ «Юніверсал Асістанс» припинені внаслідок прощення боргу.

Від сторони позивача відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, дійшла наступного висновку.

Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що між позивачем та ОСОБА_1 виникли зобов`язальні відносини, які за своїм змістом та характером подібні до позикових відносин. За приписами частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідачі не оспорювали факту укладення між ТОВ «Юніверсал Асістанс» та ОСОБА_1 договорів про надання поворотної фінансової допомоги та передання (перерахування) останньому визначених цими договорами грошових сум, проте вважали обов`язки боржника за цими договорами припиненими внаслідок прощення боргу, що належить до визначених законом підстав припинення зобов`язання (стаття 605 ЦК України).

На підтвердження вказаних доводів відповідачами в особі їх представника в судовому засіданні 09 листопада 2021 року разом з письмовими поясненнями щодо позову було надано відповідні документи, а саме: копії додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року; копії квитанцій про сплату ПДФО та військового збору; копію довідки про відсутність заборгованості про сплату податків і зборів від 01 липня 2021 року.

Однак, суд першої інстанції не прийняв дані докази, оскільки вони подані з порушенням порядку, встановленого процесуальним законом, у зв`язку з чим суд вирішив справу на підставі пояснень та доказів позивача.

Встановивши обставини та вищенаведені положення цивільного закону суд визнав обґрунтованими і доведеними вимоги позикодавця ТОВ «Юніверсал Асістанс» до позичальника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги в загальному розмірі 28 000 грн.

Апеляційний суд не в повній мірі погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Виходячи з положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (стаття 264 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та перевірено апеляційним судом, згідно протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Юніверсал Асістанс» від 10 вересня 2010 року № 2/10 та наказу від цієї ж дати № 60-к ОСОБА_3 призначений на посаду директора вказаного товариства (а.с. 8, 9).

Згідно платіжного доручення № 1679 від 22 серпня 2018 року ТОВ «Юніверсал Асістанс» виплатило ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 25 000 грн, з призначенням платежу перерахування загальної суми виплат поворотної фінансової допомоги згідно договору №2208/18 від 22 серпня 2018 року (а.с. 4).

Крім того, 12 вересня 2018 року ТОВ «Юніверсал Асістанс» виплатило ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 3 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 1718 від 12 вересня 2018 року (а.с. 5).

Виплата позивачем грошових коштів здійснювалась на виконання умов договорів поворотної фінансової допомоги від 22 серпня 2018 року № 2208/18 та від 12 вересня 2018 року № 1209/18, факт укладення яких визнається відповідачами.

07 вересня 2020 року позивач направив ОСОБА_1 письмову вимогу про повернення поворотної фінансової допомоги у семиденний строк з моменту одержання цієї вимоги (а.с. 6).

Обґрунтовуючи свої заперечення щодо позовних вимог представник відповідачів вказувала на припинення зобов`язальних відносин між сторонами внаслідок прощення боргу.

09 листопада 2021 року представником відповідачів подано письмові пояснення щодо позову до яких надано письмові докази, а саме: копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22 серпня 2018 року № 2208/18 та від 12 вересня 2018 року № 1209/18; копії додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року; копії квитанцій про сплату ПДФО та військового збору; копію довідки про відсутність заборгованості про сплату податків і зборів від 01 липня 2021 року (а.с. 62-70).

Суд першої інстанції вказані документи не прийняв до уваги, оскільки вважав, що докази відповідачів були подані з порушенням порядку, встановленого процесуальним законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 ст.77 ЦПК України визначено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,2,3 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право розраховувати на «розгляд» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява № 48778/99).

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має застосовуватися на практиці і бути ефективним (рішення у справі «Белле проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

ЄСПЛ у своєму рішенні «Ефстратіу та інші проти Греції» (заява № 53221/14) вказує, що право на справедливий судовий розгляд могло вважатися ефективним лише якщо запити та зауваження сторін були «заслухані» по суті, тобто належним чином оцінені судовим органом. Іншими словами, метою статті 6 Конвенції є встановлення обов`язку для судового органу провести належну перевірку заяв, аргументів та доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінювання того, чи були вони відповідними.

Отже, відмовляючи в прийняті доказів, а саме: копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22 серпня 2018 року № 2208/18 та від 12 вересня 2018 року № 1209/18; копії додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року; копії квитанцій про сплату ПДФО та військового збору; копію довідки про відсутність заборгованості про сплату податків і зборів від 01 липня 2021 року суд не надав належної оцінки тому, що вони є вирішальними для даної справи.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що сам по собі факт визнання стороною договору про укладення такого правочину не може бути підставою для задоволення позовних вимог, оскільки судом не досліджено умови договорів.

Колегія суддів враховуючи те, що суд першої інстанції не прийняв до матеріалів справи докази, які є вирішальними для даної справи та проявив надмірний формалізм, та з урахуванням того, що суд апеляційної інстанції позбавлений права скасувати судове рішення та направити справу для продовження розгляду, усуваючи допущені судом першої інстанції порушення, залучає до матеріалів справи копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22 серпня 2018 року № 2208/18 та від 12 вересня 2018 року № 1209/18; копії додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року; копії квитанцій про сплату ПДФО та військового збору; копію довідки про відсутність заборгованості про сплату податків і зборів від 01 липня 2021 року.

Згідно з вимогами ч.1 ст.15, ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке суд захищає у спосіб, встановлений ч.2 ст.16 ЦК України або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 55 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У своїй практиці ЄСПЛ сформував правову позицію, відповідно до якої встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (справи «Белле проти Франції» (Bellet v. France), «Ільхан проти Туреччини» (Ilhan v. Turkey), «Пономарьов проти України», «Щокін проти України» та інші).

Зокрема, аналіз практики ЄСПЛ дозволяє відокремити такі фундаментальні обґрунтування на користь прийняття рішення про поновлення пропущеного строку звернення до суду: 1) рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві; щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права (справа «Белле проти Франції» (Bellet v. France)); 2) не можуть бути встановлені обмеження щодо реалізації права на судовий захист у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено; ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (справа «Мушта проти України»); 3) суворе застосування строку без урахування обставин справи може бути непропорційним щодо цілі забезпечення правової визначеності та належного здійснення правосуддя, а також перешкоджати використанню доступних засобів правового захисту (справа «Станьо проти Бельгії» (Stagno v. Belgium)).

Крім того, відповідно до ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Чітке дотримання вимог процесуального закону є необхідним явищем, оскільки забезпечує вірне дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя та є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно уникати надто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм є порушенням права на справедливий судовий захист.

Отже, надто суворе тлумачення судом процесуальних норм може позбавити права доступу до суду, що згідно з прецедентною практикою Європейського Суду з прав людини є порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що відмовляючи в прийняті доказів, а саме: копії договорів про надання поворотної фінансової допомоги від 22 серпня 2018 року № 2208/18 та від 12 вересня 2018 року № 1209/18; копії додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року; копії квитанцій про сплату ПДФО та військового збору; копію довідки про відсутність заборгованості про сплату податків і зборів від 01 липня 2021 року, з підстав пропуску строку на подання таких доказів, суд першої інстанції допустив надмірний формалізм, що в свою чергу є порушенням права заявника на справедливий судовий захист, який полягає у фактичному та реальному доступі до правосуддя. Такий надмірний формалізм не сприяв реальному вирішенню спору та суперечить завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (ч.2 ст.2 ЦПК України).

Аналогічного висновку щодо недопущення судами надмірного формалізму під час вирішення цивільних справ дійшов Верховний Суд у постанові від 27 січня 2021 року у справі №757/6159/19 (провадження № 61-14132св20).

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працював на посаді спеціаліста відділу експертів та аварійних комісарів в ТОВ «Брітіш Авто Клаб Асістанс» з 04 червня 2018 року (наказ №31-к від 31 травня 2018 року) (а.с.123).

14 серпня 2018 року о 18:20 ОСОБА_1 отримав травму не виробничого характеру, про що складено Акт форми ТН (згідно Додатку №3 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого Постановою КМУ від 22 березня 2001 року №270), а саме: сталась ДТП за участю ТЗ марки YAMAHA з номерним знаком НОМЕР_1 , яким керував ОСОБА_1 , ТЗ належав ТОВ «Брітіш Авто Клаб Асістанс», винуватцем ДТП визнано ОСОБА_4 , який керував ТЗ HUNDAI, IX35, номерний знак НОМЕР_2 (а.с.122).

В результаті ДТП ОСОБА_1 отримав травми: перелом горбистості човноподібної кістки лівої стопи зі зміщенням. Сукупна вартість витрат на лікування ОСОБА_1 складала понад 28 000 грн (а.с.124-138).

З метою допомоги працівнику та покриття витрат на лікування Директором ТОВ «Брітіш Авто Клаб Асістанс» видано фінансову допомогу.

Тому 22 серпня 2018 року укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №2208/18 між ТОВ «Брітіш Авто Клаб Асістанс» та ОСОБА_1 на суму 25 000 грн (а.с. 114-115).

12 вересня 2018 року укладено договір про надання поворотної фінансової допомоги №1209/18 між ТОВ «Брітіш Авто Клаб Асістанс» та ОСОБА_1 на суму 3 000 грн (а.с. 111-112).

15 листопада 2018 року між сторонами укладено додаткові угоди до вказаних вище договорів про прощення боргу від 15 листопада 2018 року (а.с. 113, 116).

Дані докази є суттєвими для розгляду справи, оскільки на підставі положень додаткових угод про прощення боргу від 15 листопада 2018 року вбачається те, що ТОВ «Юніверсал Асістанс» звільнило ОСОБА_1 від сплати боргу в розмірі 28 000 грн, що виникли на умовах договорів поворотної фінансової допомоги №2208/18 від 22 серпня 2018 року та №1209/18 від 12 вересня 2018 року.

Крім того, згідно з копією довідки ДПСУ ГУ ДПС у м. Києві від 01 липня 2021 року ОСОБА_1 станом на 30 червня 2021 року не мав заборгованості по сплаті податків, зборів та інших загальнообов`язкових платежів (а.с. 119).

Таким чином, на момент звернення ТОВ «Юніверсал Асістанс» з позовом про стягнення заборгованості за договорами про надання поворотної фінансової допомоги №2208/18 від 22 серпня 2018 року та №1209/18 від 12 вересня 2018 року в загальному розмірі 28 000 грн, вказані зобов`язання були припиненими внаслідок прощення боргу кредитором.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Підсумовуючи викладене вище, та враховуючи, що суд не вірно застосував норми процесуального та матеріального права, неповно з`ясував обставини справи, висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи та наявним в ній доказам, керуючись ст.376 ЦПК України, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості.

Як вбачається з апеляційної скарги адвокат надала до апеляційної скарги ордери про надання правничої (правової допомоги) на представлення в апеляційному суді інтересів ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Просить в апеляційній скарзі прийняти нове рішення, яким у задоволенні цивільного позову ТОВ «Юніверсал Асістанс» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості в розмірі 28 000,00 грн відмовити в повному обсязі.

Згідно ч.1 ст.352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Рішенням суду відмовлено в задоволенні позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Тобто, рішенням суду права та інтереси ОСОБА_3 не порушено.

З цих підстав рішення суду в частині відмови у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договорами поворотної фінансової допомоги належить залишити без змін.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Частина 2 статті 133 ЦПК України визначає, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до ст. 7 Закону України від 23 листопада 2018 року №2629-VIII «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2020 року - 2 102 грн.

Отже, враховуючи зміст позовних вимог позивач мав сплатити судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 102 грн, тому ОСОБА_1 мав сплатити судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153 грн, ним сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3 177 грн, відповідно до квитанції №59737182 від 07 грудня 2021 року (а.с. 107).

Враховуючи те, що рішення суду першої інстанції скасовано з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, тому з ТОВ «Юніверсал Асістанс» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153 грн.

Надмірно сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 24 грн суд апеляційної інстанції позбавлений можливості повернути, оскільки відсутнє клопотання ОСОБА_1 , як передбачено ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст. 270, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково .

Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 09 листопада 2021 року - скасувати в частині задоволених позовних вимог до ОСОБА_1 та ухвалити в цій частині вимог нове рішення наступного змісту.

У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніверсал Асістанс» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 153 грн.

В іншій частині рішення суду- залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.

Головуючий

Судді