Постанова

від 18.11.2022 по справі 757/64032/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи 757/64032/21-ц

Провадження №22-ц/824/7621/2022

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 листопада 2022 року місто Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Журби С.О.,

суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження цивільнусправу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Кредитної спілки «КС «Володар» про повернення коштів за договором,

В С Т А Н О В И В:

У листопаді 2021 року позивач звернувся до суду із позовом до кредитної спілки «КС «Володар» про повернення коштів за договором, в якому просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором ДВ-667.2 «Антиінфляційний» по залученню внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок від 26.03.2015 року у сумі 283 596. 92 грн. та судові витрати.

Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року дану цивільну справу передано на розгляд до Шевченківського районного суду Харківської області за місцем знаходження відповідача.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду, позивач направив апеляційну скаргу, якій оскаржувану ухвалу вважає незаконною та такою, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує на те, що висновки суду першої інстанції є помилковими. У зв`язку з цим просить апеляційний суд ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Станом на початок розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.

Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно положень ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Положеннями ст. 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне:

Передаючи справу на розгляд до Шевченківського районного суду Харківської області суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем у справі є Кредитна спілка «КС Володар», що знаходиться за адресою: 61045, Харківська область, м. Харків, вул. Клочківська, 192, що знаходиться в Шевченківському районі Харківської області, що не відноситься до територіальної юрисдикції Печерського районного суду м. Києва, а відноситься до територіальної юрисдикції Шевченківського районного суду Харківської області.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦПК України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку цивільного судочинства, розглядаються місцевими загальними судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

За загальним правилом підсудності позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, а до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ст. 27 ЦПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Апеляційним судом встановлено, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист прав позивачів, а саме про повернення коштів за договором депозитного вкладу.

Судом першої інстанції не було взято до уваги, що звертаючись до суду з позовною заявою, позивач посилався на положення Закону України «Про захист прав споживачів», та помилково зроблено висновок, що положення вказаного Закону можуть бути застосовані лише у випадку, якщо предметом і підставою позову є питання надання інформації споживачеві про умови, процедури виконання договору та інші, які передують його укладенню.

У преамбулі Закону України «Про захист прав споживачів» зазначено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками, продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

У пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12 квітня 1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз`яснено, що до відносин, які регулюються законом України «Про захист прав споживачів» належать, зокрема, ті, що виникають з договорів про надання фінансово-кредитних послуг (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг).

У пункті 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» судам роз`яснено, що споживачі за власним вибором звертаються до суду за місцем свого проживання, або за місцем знаходження відповідача, або за місцем заподіяння шкоди, або за місцем виконання договору. Жоден із цих судів не вправі відмовити у прийнятті позовної заяви або переслати її до іншого суду з мотивів непідсудності.

Відповідно до роз`яснення, яке надано судам у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Згідно ч. 16 ст. 28 ЦПК України позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, статтею 30 цього Кодексу.

Верховний Суд в ухвалі від 02 липня 2018 року, справа №552/9770/14-ц (провадження № 61-36739 ск18) вказав на те, що право вибору між судами, яким згідно із загальним правилом підсудності цивільних справ і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.

Колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на те, що при зверненні до суду з позовними вимогами позивач посилався на порушення відповідачем норм Закону України «Про захист прав споживачів», що на його думку є підставою для задоволення його позовних вимог.

Таким чином, позивач, який є споживачем послуг відповідача, скористався правом, наданим йому ч. 5 ст. 28 ЦПК України, та звернувся із позовом до суду за місцем свого проживання.

Зважаючи на викладене, постановлене судом першої інстанції судове рішення колегія суддів вважає безпідставним, а доводи апеляційної скарги - обґрунтованими та такими, що знайшли своє підтвердження в матеріалах справи.

Відповідно до ст.379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

На підставі наведеного, враховуючи порушення процесуального закону, допущені при постановленні оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла до висновку про те, що ухвала підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 374, 379, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 02 грудня 2021 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів крім випадків, передбачених ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий С.О. Журба

Судді: Т.О. Писана

К.П. Приходько