Справа № 369/15520/20 Головуючий 1 інстанція- Усатов Д.Д.
Провадження № 22-ц/824/4489/2022 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
П О С Т А Н О В А
іменем України
22 листопада 2022 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Ігнатченко Н.В., Мережко М.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей,
в с т а н о в и в:
Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей - дочки ОСОБА_3 та сина ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі в розмірі 4000 грн. щомісяця на кожну дитину, починаючи з 02 грудня 2020 року до досягнення найстаршою дитиною повноліття. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840,80 грн.
26 травня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про компенсацію судових витрат у даній цивільній справі, а саме: витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн., до якої додала додаткову угоду № 25/1 від 27 жовтня 2020 року до договору про надання правничої допомоги, акт про надання правничої допомоги, рахунок на оплату.
Додатковим рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням позивачкаОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати додаткове рішення суд першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким її заяву задоволити в повному обсязі, посилаючись на невідповдіність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм процесуального права. Скарга мотивована хибністю висновків суду про те, що відсутність квитанції про сплату коштів на правничу допомогу є підставою для відмови у її стягненні. Також звертає увагу на те, що законом передбачено визначення розміру правничої допомоги у фіксованій сумі.
Відповідач ОСОБА_2 подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно відмовив у відшкодуванні судових витрат, які не є доведеними, не є співмірними та не відповідають критерію розумності, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
- 2 -
Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки в даній справі ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму (за п.3 ч.1 ст.176 ЦПК Україниціна позову у справах про стягнення аліментів визначається сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців), і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Зазначеним вимогам оскаржувана судова ухвала не відповідає з наступних підстав.
Встановлено, що Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 травня 2021 року частково задоволено позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
З матеріалів справи вбачається, що у позовній заяві позивачка вказала про орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн. згідно договору про надання правничої допомоги 25/1/20 від 27 жовтня 2020 року та додатку № 1 до нього, який просила стягнути на її користь.
Також, встановлено, що 26 травня 2021 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про компенсацію судових витрат у даній цивільній справі, а саме: витрат на правничу допомогу у розмірі 30000 грн., до якої додала додаткову угоду № 25/1 від 27 жовтня 2020 року до договору про надання правничої допомоги щодо встановлення фіксованої суми гонорару у розмірі 30000 грн., акт про надання правничої допомоги, рахунок на оплату.
Таким чином, позивачкою підтверджено обсяг наданих правничих послуг, виконаних робіт та їх вартість.
Відмовляючи у стягненні витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції керувався відсутністю доказів про оплату послуг на правничу допомогу у розмірі 30000 грн і як наслідок непідтвердження понесених витрат на правову допомогу.
Проте, колегія суддів не може погодитисяз такими висновками суду, поскільки вони не грунтуються на вимогах процесуального закону.
Відповідно до положень п.1 ч.2 ст.137 ЦПК України витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено.
Дана норма кореспондується із приписами ч.8 ст.141 ЦПК України, якавизначає, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
- 3 -
Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Така правова позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, наприклад у справах № 922/445/19; № 923/560/17; № 329/766/18; № 178/1522/18.
Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 12 лютого 2020 року в справі № 648/1102/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 01 вересня 2021 року у справі № 178/1522/18. Тобто вказана судова практика є незмінною.
Зазначені вище порушення, які допустив суд першої інстанції, призвели до неправильного вирішення питання про судові витрати.
Окрім того, апеляційний суд зауважує, що відмова в ухваленні додаткового рішення має бути постановлена у формі ухвали, а не додаткового рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З викладених підстав колегія суддів вважає, що додаткове рішення суду першої інстанції не грунтується на матеріалах справи, постановлена з порушенням норм процесуального права і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Колегія суддів вважає, що клопотання позивачки підлягає до часткового задоволення з таких міркувань.
Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких в тому числі належать витрати на професійну правничу допомогу (ч.ч.1 та 2 ст.133 ЦПК України).
Згідно ч.2 ст.137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду
- 4 -
справи, на якій такі дії вчинялися.
Згідно положень ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Згідно п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Встановлено, що позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про компенсацію витрат на правничу допомогу та подала відповідні докази 26 травня 2021 року, тобто з дотриманням п`ятиденного строку після ухвалення рішення, встановленого ч.8 ст.141 ЦПК України.
Апеляційний суд прийшов до висновку, що по-перше, встановлення у договорі фіксованої суми винагороди адвоката відповідає положенням Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» та цивільного процесуального закону. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, де Верховний Суд зазначив, що розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
І по-друге, вказаний розмір гонорару є співмірним та відповідає предмету спору та часу і обсягу виконаних адвокатом робіт., що стверджується актом.
Згідно п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов`язані із розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на вимоги закону, суд покладає на відповідача витриати на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 12000 грн.
Визначаючи такий розмір колегія суддів враховує доводи відзиву щодо необхідності врахування пропорційності стягнення вказаних витрат.
В той же час підстави для відмови у стягненні витрат, вказані у відзиві ОСОБА_2 відсутні.
Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.
Додаткове рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 червня 2021 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким стягнути із ОСОБА_2 на користьОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 12000 гривень. В решті заяви відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді:
Суд | Київський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 22.11.2022 |
Оприлюднено | 24.11.2022 |
Номер документу | 107457884 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них про стягнення аліментів |
Цивільне
Київський апеляційний суд
Савченко Сергій Іванович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні