Постанова

від 07.11.2022 по справі 910/15490/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" листопада 2022 р. Справа№ 910/15490/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Гаврилюка О.М.

Зубець Л.П.

при секретарі судового засідання Алчієвій І.В.

за участю представників сторін згідно протоколу судового засідання

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022

у справі № 910/15490/21 (суддя: Літвінова М.Є.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг»

до Акціонерного товариства «Українська залізниця»

про стягнення 236 216,71 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення збитків у розмірі 236 216,71 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням АТ «Українська залізниця» зобов`язань щодо збереження та забезпечення схоронності та цілісності вагонів після їх прийняття під перевезення, наслідком чого стало розукомплектування вагонів, у зв`язку з чим ТОВ «Рейл Інжиніринг» понесло збитки у вигляді суми неотриманої орендної плати в період неможливості експлуатації вагонів орендарем та суми витрат на організацію проведення ремонтних робіт, відновлювальних робіт вказаних вагонів, які позивач і просить стягнути з відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Рейл Інжиніринг» 98 870 грн 64 коп. та судовий збір у розмірі 1 627 грн 64 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, зазначив що, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану спірних вагонів при прийнятті їх відповідачем до перевезення. Наголосив, що заявлені позивачем витрати на організацію проведення ремонтних робіт за грудень 2020 року за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020, які можливо встановити з наданої до матеріалів справи копії Витягу з Додатку до Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020 становлять 98 870,64 грн з урахуванням ПДВ. Зауважив, що факт розукомплектування (розобладнання) спірних вагонів, підтверджується актами загальної форми ВУ-23М, яка затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц. Відмовляючи у завдоволенні іншої частини позовних вимог, вказав на те, що надані позивачем Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2021 на суму 910 310,81 грн з ПДВ та № 95 від 28.02.2021 на суму 1 109 224,33 грн з ПДВ, не можуть бути прийнятті судом як належні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо відшкодування витрат на організацію проведення ремонтних, відновлювальних робіт розукомплектованих вагонів, оскільки Дефектними відомостями форми ВУ-22 зафіксований період виявлення несправності спірних вагонів та період їх ремонту (обслуговування), який обмежується листопадом-груднем 2020 року, тоді як надані позивачам Акти охоплюють період надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Каргоремтранс» січень 2021 року та лютий 2021 року. Звернув увагу на те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на організацію ремонту в період листопад-грудень 2020 року вагонів № 56482177 та № 56313505. Вказав на те, що наведені позивачем розрахунки розміру упущеної вигоди базуються на визначенні можливого прибутку та не можуть бути належним доказом збитків, оскільки є теоретичним припущенням можливого очікування доходу, що не підтверджено первинними документами, які б свідчили про конкретний розмір прибутку, який міг би отримати позивач від використання вагону.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 скасувати частково в частині стягнення з АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» 98 870,64 грн збитків та витрат по сплаті судового збору 1 627,64 грн на користь ТОВ «Рейл Інжиніринг» та прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ «Рейл Інжиніринг» відмовити повністю.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що несправність спріних вагонів виявлено під час їх пересилання до ремонтних депо відповідача для проведення ремонту за відсутності доказів щодо стану вагонів до прийняття їх залізницею, а тому доводи позивача відносно пошкодження вагонів під час їх перебування у володінні відповідача є не обгрунтованими. Скаржник зауважує, що при пошкодженні вагона складається акт форми ВУ-25М, проте у матеріалах справи відсутні акти вказаної форми. Наголошує, що позивач не довів реальної необхідності звертатися до іншої особи за організацією ремонту, оскільки вказаний ремонт за твердженням позивача здійснили спеціалізовані підприємства самої залізниці. На переконання апелянта, позивачем було безпідставно включено до суми збитків вартість організації ремонту та вартість нового обладнання, без врахування зносу, оскільки не доведено, що залізницею було втрачено нові запасні частини, а не допущено їх пошкодження (несправність).

Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2022, апеляційна скарга у справі № 910/15490/21 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Владимиренко С.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.08.2022 вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 відкладено до надходження матеріалів справи № 910/15490/21 до Північного апеляційного господарського суду, витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/15490/21.

До Північного апеляційного господарського суду від Господарського суду міста Києва на виконання вимог ухвали апеляційного суду від 01.08.2022, надійшли матеріали справи № 910/15490/21.

У зв`язку з перебуванням у відпустці суддів Євсікова О.О. та Владимиренко С.В., які входять до складу колегії суддів і не є суддями-доповідачами, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.08.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Пашкіна С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022 справу № 910/15490/21 за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду; апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 було залишено без руху та надано строк 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків шляхом подання до Північного апеляційного господарського суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 963,54 грн та клопотання (заяву), в якому зазначити інші підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21.

В межах строків, встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2022, представником АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» подано заяву про усунення недоліків апеляційної скарги у справі № 910/15490/21, до якої додано, зокрема, платіжне доручення про сплату судового збору № 155 від 05.09.2022 на суму 963,54 грн та клопотання із зазначенням інших підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022.

У зв`язку з перебуванням у відпустці судді Пашкіної С.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.09.2022, для розгляду апеляційної скарги у даній справі визначено колегію суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Зубець Л.П., Гаврилюк О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2022 справу № 910/15490/21 за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 прийнято до провадження визначеним складом суду; поновлено АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21; розгляд апеляційної скарги призначено на 07.11.2022; запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

14.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свої доводи обгрунтовує тим, що прийняття до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані. Вказує на те, що акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М є підставою для пред`явлення претензій щодо відшкодування збитків, але не єдиною підставою їх відображення та підтвердження. Підкреслює, що позивач не має договорів з вагоноремонтними підприємствами АТ «Укрзалізниця» та не має досвіду з організації проведення ремонтів залізничних вагонів, а тому звернувся до ТОВ «Каргоремтранс» щодо організації проведення таких робіт.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.11.2022 задоволено клопотання представника АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» про участь в судовому зсіданні в режимі відеоконференції; розгляд апеляційної скарги АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 призначено в режимі відеоконференції на 07.11.2022.

Представник відповідача в судовому засіданні в режимі відеоконференції 07.11.2022 вимоги апеляційної скарги підтримав просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позовних вимог.

Представник позивача в судове засідання 07.11.2022 не з`явився, про час та місце судового розгляду повідомлявся у встановленому законом порядку, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника позивача, який належним чином повідомлений про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення представників сторін, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у листопаді-грудні 2020 року на підставі залізничних накладних № 45305067, № 40918070, № 45433976, № 45455474, № 45196383, № 45567716, № 46221180, № 51901502, № 45433273, № 52109758, № 41226143, № 45628997, № 51973840, № 45455474 та № 46185815 АТ «Українська залізниця» здійснювалось перевезення вагонів № 59228395, № 59202150, № 58858911, № 56482177, № 56518517, № 58842048, № 58834797, № 59202499, № 56516321, № 56313505, № 59206318, № 59201590, № 56356413, № 56613680, № 56841281, № 59209775 та № 56534548.

Зазначені вагони знаходяться у користуванні (володінні) позивача на підставі Рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019 (далі - Рамковий Договір), укладеного між ТОВ «ОТП Лізинг» (далі - Лізингодавцем) та ТОВ «Рейл Інжиніринг» (далі - Лізингоодержувач), відповідно до п. 2.1. якого Лізингодавець на підставі Договору купівлі-продажу зобов`язується набути у власність Лізингодавця і передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування Лізингоодержувачу предмет лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Рамкового Договору.

Пунктом 3.1. Рамкового Договору передбачено, що приймання Лізингоодержувачем предмета лізингу в лізинг оформлюється шляхом складання Акта приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан предмета лізингу.

З моменту передачі предмета лізингу Лізингодавець передає Лізингоодержувачу на строк користування предметом лізингу права на гарантійне та сервісне обслуговування згідно з Договором купівлі-продажу. Лізингоодержувач самостійно, за власний рахунок, виконує ремонт та технічне обслуговування предмета лізингу, при цьому, не порушуючи умов гарантії. В будь-якому випадку Лізингоодержувач звільняє Лізингодавця від будь-яких обов`язків щодо обслуговування та будь-якого ремонту предмета лізингу і пов`язаних з цим витрат і судових позовів (п. 3.2. Рамкового Договору).

Відповідно до п. 3.3. Рамкового Договору, з моменту підписання сторонами Акта приймання-передачі предмета лізингу до Лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням предмету лізингу, включно (але не обмежуючись) з ризиками, пов`язаними з пошкодженням або втратою, викраденням або передчасним зносом предмета лізингу, або будь-якої його частини, незалежно від причин таких подій (за винятком нормального зносу і амортизації предмета лізингу в процесі його експлуатації).

Згідно Протоколу лізингу № 1 від 19.12.2019 до Рамкового Договору, сторони погодили передачу в лізинг відповідно до умов Рамкового договору майно визначене у цьому Протоколі лізингу, а саме: вагони № 59228395, № 59202150, № 58858911, № 56516321, № 59206318 та № 59209775.

Згідно Протоколу лізингу № 2 від 19.12.2019 до Рамкового Договору, сторони погодили передачу в лізинг відповідно до умов Рамкового договору майно визначене у цьому Протоколі Лізингу, а саме: вагони № 56518517, № 58842048, № 59202499 та № 56613680.

Як зазначає позивач у позовній заяві сторони погодили передачу в лізинг відповідно до умов Рамкового договору майно визначене у Протоколі Лізингу, а саме: вагони № 56482177, № 58834797, № 56313505, № 59201590, № 56356413, № 56841281 та № 56534548.

У листопаді-грудні 2020 року вказані вагони знаходились в оренді у ТОВ «Рейл Лоджистікс» на підставі Договору № 2-272/08-19 оренди залізничного рухомого складу від 30.08.2019 (далі - Договір оренди), укладеного між ТОВ «Рейл Лоджистікс» (далі - Орендар) та ТОВ «Рейл Інжиніринг» (далі - Орендодавець), відповідно до п. 1.1. якого, Орендодавець зобов`язується передати, а Орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад (далі - РС, вагони або рухомий склад). Номери РС, кількість, модель, дати побудов і вид РС вказуються в Актах прийому-передачі до цього Договору, які є його невід`ємною частиною.

Пунктом 2.2. Договору оренди, Акт прийому-передачі підписується уповноваженими представниками сторін на підтвердження факта передачі вагонів в/з оренди.

Згідно пп. 3.1.2 п. 3.1. Договору оренди, Орендодавець зобов`язаний здійснювати планові (деповські і капітальні) ремонти РС, а також технічне обслуговування (поточні ремонти), ТОВ-1, ТОВ-2.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагони № 56356413 (напіввагон), № 58842048 (обкотишевіз), № 59201590 (обкотишевіз) та № 59202499 (обкотишевіз), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 02.09.2019.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагони № 59228395 (обкотишевіз) та № 59209775 (обкотишевіз), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 03.09.2019.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагони № 56516321 (напіввагон), № 56518517 (напіввагон), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 04.09.2019.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагони № 58858911 (обкотишевіз) та № 59206318 (обкотишевіз), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 05.09.2019.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагон № 56534548 (напіввагон), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 06.09.2019.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагони № 56313505 (напіввагон), №59202150 (обкотишевіз), № 56613680 (напіввагон), № 56841281 (напіввагон) та №58834797 (обкотишевіз), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 07.09.2019.

Орендодавець передав, а Орендар прийняв в оренду вагон № 56482177 (напіввагон), що підтверджується Актом прийому-передачі рухомого складу до Договору оренди від 08.09.2019.

Відповідно до умов Додатку № 16 від 15.12.2020 до Договору оренди, сторони погодили встановити орендну плату на період з 01.11.2020 по 30.11.2020 (обидві дати включно) на вагони-обкотишовози та напіввагони в розмірі: 428,96 грн в т.ч. ПДВ за один вагон-обкотишовоз за добу та 485,05 грн в т.ч. ПДВ за один напіввагон на добу.

Відповідно до умов Додатку № 17 від 15.01.2021 до Договору оренди, сторони погодили встановити орендну плату на період з 01.12.2020 по 31.12.2020 (обидві дати включно) на вагони-обкотишовози та напіввагони в розмірі: 527,87 грн в т.ч. ПДВ за один вагон-обкотишовоз за добу та 500,24 грн в т.ч. ПДВ за один напіввагон на добу.

Сторонами було підписано Акт наданих послуг № 12/20 від 31.12.2020 до Договору оренди на загальну суму орендної плати за грудень 2020 року у розмірі 18 318 865,30 грн з ПДВ, з яких сума орендної плати за користування спірними вагонами складає 163 981,41 грн, з ПДВ, а саме: № 59228395 (з 12.12.2020 по 31.12.2020) 20 днів х 525,87 = 10 517,40 грн з ПДВ; № 59202150 (з 12.12.2020 по 31.12.2020) 20 днів х 525,87 = 10 517,40 грн з ПДВ; № 58858911 (з 12.12.2020 по 31.12.2020) 20 днів х 525,87 = 10 517,40 грн з ПДВ; № 56482177 (з 07.12.2020 по 28.12.2020) 22 днів х 501,06 грн = 11 023,32 грн з ПДВ; № 56518517 (з 07.12.2020 по 31.12.2020) 25 днів х 501,06 грн = 12 526,50 грн з ПДВ; № 58842048 (з 01.12.2020 по 04.12.2020 та з 06.12.2020 по 31.12.2020) 30 днів х 525,87 грн = 15 776,10 грн з ПДВ; № 58834797 (з 01.12.2020 по 04.12.2020 та з 06.12.2020 по 31.12.2020) 30 днів х 525,87 грн = 15 776,10 грн з ПДВ; № 59202499 (з 13.12.2020 по 31.12.2020) 19 днів х 525,87 = 9 991,53 грн з ПДВ; № 56516321 (з 01.12.2020 по 01.12.2020 та з 20.12.2020 по 31.12.2020) 13 днів х 501,06 грн = 6 513,78 грн з ПДВ; № 56313505 (з 01.12.2020 по 21.12.2020) 21 день х 501,06 грн = 10 522,26 грн з ПДВ; № 59206318 (з 25.12.2020 по 31.12.2020) 7 днів х 525,87 = 3 681,09 грн з ПДВ; № 59201590 (з 20.12.2020 по 31.12.2020) 12 днів х 525,87 = 6 310,44 грн з ПДВ; № 56356413 (з 01.12.2020 по 10.12.2020 та з 20.12.2020 по 31.12.2020) 22 дня х 501,06 = 11 023,32 грн з ПДВ; № 56613680 (з 01.12.2020 по 07.12.2020 та з 17.12.2020 по 31.12.2020) 22 дня х 501,06 = 11 023,32 грн з ПДВ; № 56841281 (з 01.12.2020 по 02.12.2020 та з 23.12.2020 по 31.12.2020) 11 днів х 501,06 = 5 511,66 грн з ПДВ; № 59209775 (з 23.12.2020 по 31.12.2020) 9 днів х 525,87 = 4 732,83 грн з ПДВ; № 56534548 (з 01.12.2020 по 12.12.2020 та з 28.12.2020 по 31.12.2020) 16 днів х 501,06 грн = 8 016,96 грн з ПДВ.

Сума орендної плати за грудень 2020 року була сплачена ТОВ «Рейл Лоджистікс» в повному обсязі на суму 18 318 865,30 грн, що підтверджується випискою по рахунку за 20.01.2021 року.

Як вбачається з матеріалів справи, при прийманні вагонів на станціях відповідних структурних підрозділів АТ «Українська залізниця» було виявлено розкомплектування вищевказаних вагонів, про що свідчать відповідні Повідомлення № 7566 від 27.11.2020, № 7563 від 27.11.2020, № 7561 від 27.11.2020, № 4657 від 30.11.2020, № 5370 від 02.12.2020, № 1432 від 15.12.2020, № 7688 від 05.12.2020, № 4610 від 23.11.2020, № 5378 від 06.12.2020, № 5427 від 23.12.2020, № 4700 від 01.12.2020, № 7819 від 14.12.2020, № 1909 від 13.12.2020, № б/н від 08.12.2020, № 1890 від 09.12.2020, № 4805 від 17.12.2020 та № 7689 від 05.12.2020 (форма ВУ-23М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), які в подальшому були направлені для проведення ремонту та технічного обслуговування структурними підрозділами АТ «Українська залізниця» експлуатаційно-ремонтними вагонними депо: Експлуатаційне вагонне депо «Знам`янка», Експлуатаційне вагонне депо «Батуринська», «Костянтинівське вагонне депо», «Лиманське вагонне депо», «Пологінське вагонне депо», АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів».

За результатами технічного огляду вагонів, які були відставлені від експлуатації, вагонними депо, що здійснювали такий огляд, були сформовані Дефектні відомості на ремонт вантажних вагонів (форма ВУ-22, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц) із зазначенням виконаних робіт.

По закінченню огляду на кожний вагон, відставлений від експлуатації, були складені Повідомлення № 1278 від 01.12.2020, № 1277 від 01.12.2020, № 1279 від 01.12.2020, № 6110 від 04.12.2020, № 9607 від 05.12.2020, № 7200 від 20.12.2020, № 1323 від 05.12.2020, № б/н від 08.12.2020, № 9618 від 09.12.2020, № 9650 від 28.12.2020, № 8419 від 14.12.2020, № 1444 від 14.12.2020, № 870 від 15.12.2020, № 2459 від 16.12.2020, № 7189 від 16.12.2020, № б/н від 17.12.2020 та № 1322 від 05.12.2020 про приймання вантажних вагонів із поточного, технічного обслуговування (форма ВУ-36М, затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), в яких зафіксовано дати початку та дати закінчення (випуску) вагону з ремонту.

Для організації та виконання ремонту зазначених вагонів, ТОВ «Рейл Інжиніринг» звернулось до ТОВ «Каргоремтранс», між якими укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-04/2020-RE від 02.01.2020 (далі - Договір надання послуг), відповідно п. 1.1. якого, Виконавець від свого імені за дорученням Замовника приймає на себе зобов`язання надавати послуги з організації технічного обслуговування ТОв-1 / ТОв-2, ревізії системи розвантаження та підготовки під навантаження (далі - ремонт) вантажних вагонів (далі - вагон) на території України, країн СНГ та Балтії, а Замовник на умовах цього Договору приймає на себе зобов`язання прийняти та оплатити послуги.

Згідно з п. 1.2. Договору надання послуг, ремонт вагонів проводиться відповідно до вимог нормативних документів, прийнятих на засіданні Ради залізничного транспорту держав - учасниць СНД і нормативних документів, діючих на АТ «Укрзалізниця».

Виконавець зобов`язується не пізніше 10 (десяти) календарних днів після закінчення місяця надання послуг надати Замовнику на затвердження й підписання Акт наданих послуг за минулий місяць. За додатковим запитом Замовника Виконавець також надає копії документі, що підтверджують вартість ремонту та вартість супутніх послуг пов`язаних з ремонтом вагонів (рахунки-фактари, акти виконаних робіт, копії повідомлень: форми ВУ-23, дефектні відомості ВУ-22, форми ВУ-36, визначені діючою нормативною документацією АТ «Укрзалізниця») (пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору надання послуг).

Відповідно до п. 3.6. Договору надання послуг, датою надання послуг вважається дата підписання Сторонами Акта наданих послуг.

Умовами п. 4.1. Договору надання послуг передбачено, що оплата послуг Виконавця проводиться Замовником протягом 5-ти банківських днів з дати отримання Замовником рахунку-фактари, після узгодження та підписання Сторонами Акта наданих послуг.

Вартість послуг Виконавця складається з: суми усіх витрат Виконавця, понесених ним при організації ремонтів вагонів Замовника; винагороди Замовника у розмірі 1,0 (один) % від суми усіх витрат Виконавця, понесених ним при організації ремонтів вагонів Замовника. ПДВ нараховується відповідно до чинного законодавства України (п. 4.2. Договору надання послуг).

Згідно умов п. 8.1. Договору надання послуг, цей Договір набирає чинності з моменту його підписання повноважними представниками Сторін і діє до 31.12.2020, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами зобов`язань за цим Договором, що виникли до закінчення терміну його дії.

У випадку, якщо жодна із Сторін не заявить про розірвання Договору після закінчення терміну його дії, Договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих самих умовах (п. 8.2. Договору надання послуг).

На підтвердження виконання ТОВ «Каргоремтранс» робіт/надання послуг з організації ремонту розукомплектованих вагонів, позивачем були надані підписані та скраплені відбитками печаток сторін Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020 на суму 1 009 792,42 грн з ПДВ, № 9 від 31.01.2021 на суму 910 310,81 грн з ПДВ та № 95 від 28.02.2021 на суму 1 109 224,33 грн з ПДВ, які були оплачені ТОВ «Рейл Інжиніринг», що підтверджується платіжними дорученнями № 2390 від 21.01.2021 на суму 1 009 792,42 грн з ПДВ (оплата рахунку № 1636 від 31.12.2020 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020), № 2492 від 25.02.2021 на суму 910 310,81 грн з ПДВ (оплата рахунку № 121 від 31.01.2021 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020) та № 2613 від 30.03.2021 на суму 1 109 224,33 грн з ПДВ (оплата рахунку № 276 від 28.02.2021 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020), копії яких наявні в матеріалах справи.

Так, на думку позивача, суми витрат згідно Витягу з Додатку до Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020, становить 127 019,62 грн з урахуванням ПДВ (105 849,69 грн без ПДВ), що відповідно розрахунку, наведеного у позовній заяві, складаються з наступних сум:

- по вагону № 58842048 у розмірі 13 287,22 грн без ПДВ;

- по вагону № 58858911 у розмірі 8 999,20 грн без ПДВ;

- по вагону № 59202150 у розмірі 13 396,62 грн без ПДВ;

- по вагону № 59228395 у розмірі 13 396,62 грн без ПДВ;

- по вагону № 59201590 у розмірі 15 380,82 грн без ПДВ;

- по вагону № 56518517 у розмірі 7 025,60 грн без ПДВ;

- по вагону № 58834797 у розмірі 8 889,79 грн без ПДВ;

- по вагону № 56516321 у розмірі 5 683,43 грн без ПДВ;

- по вагону № 56841281 у розмірі 19 790,39 грн без ПДВ.

Суми витрат, на думку позивача, згідно Витягу з Додатку № 1 до Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2021, становить 779,84 грн з урахуванням ПДВ (649,87 грн без ПДВ), що відповідно розрахунку, наведеного у позовній заяві, складаються з суми по вагону № 56613680 у розмірі 649,87 грн без ПДВ.

Суми витрат, на думку позивача, згідно Витягу з Додатку № 1 до Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 95 від 28.02.2021, становить 49 671,20 грн з урахуванням ПДВ (41 392,34 грн без ПДВ), що відповідно розрахунку, наведеного у позовній заяві, складаються з наступних сум:

- по вагону № 59209775 у розмірі 12 318,64 грн без ПДВ;

- по вагону № 59202499 у розмірі 12 381,36 грн без ПДВ;

- по вагону № 59206318 у розмірі 15 483,47 грн без ПДВ;

- по вагону № 56534548 у розмірі 485,96 грн без ПДВ;

- по вагону № 56356413 у розмірі 722,91 грн без ПДВ;

Таким чином, загальна сума витрат на організацію проведення ремонтних, відновлювальних робіт вищезазначених вагонів згідно наданих Актів здачі-приймання робіт (надання послуг), на думку позивача, становить 176 690,82 грн з урахуванням ПДВ (127 019,62 грн + 779,84 грн + 49 671,20 грн).

Крім того, за час неможливості користування вагонами, позивачем нараховано збитки у вигляді неотриманої орендної плати за період перебування вагонів у ремонті у розмірі 59 525,89 грн.

Відповідно до частини першої ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина друга ст. 509 ЦК України).

Зі змісту частини першої ст. 11 ЦК України вбачається, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини другої ст. 11 ЦК України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Аналогічні положення містяться у ст. 174 ГК України.

Відповідно до ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтею 307 ГК України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), Статут залізниць України визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту залізниць України поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (далі - залізничні під`їзні колії) (ст. 3 Статуту залізниць України).

Згідно ст. 5 Статуту залізниць України, нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.

Згідно п 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 № 138) та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 863/5084 (далі - Правила оформлення перевізних документів), на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну) за формою, наведеною у додатку 1 до цих Правил. Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

У графі 55 залізничних накладних № 45305067, № 40918070, № 45433976, № 45455474, № 45196383, № 45567716, № 46221180, № 51901502, № 45433273, № 52109758, № 41226143, № 45628997, № 51973840, № 45455474 та № 46185815 міститься відмітка про накладення електронного цифрового підпису при здійсненні прийому вказаних вагонів на перевезення, яким підтверджується правильність внесених до накладної відомостей.

На підставі Статуту залізниць України Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи (ст. 5 Статуту залізниць України).

Згідно ст. 924 ЦК України, перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не зміг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

Як зазначалось раніше, у листопаді-грудні 2020 року АТ «Українська залізниця» здійснило відправлення вагонів № 59228395, № 59202150, № 58858911, № 56482177, № 56518517, № 58842048, № 58834797, № 59202499, № 56516321, № 56313505, № 59206318, № 59201590, № 56356413, № 56613680, № 56841281, № 59209775 та № 56534548, які перебувають у володінні ТОВ «Рейл Інжиніринг» на підставі Рамкового договору фінансового лізингу № 6020-FL від 19.12.2019, що підтверджується вищезазначеними накладними.

Умовами ст. 8 Статуту передбачено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізницями провадиться у вагонах парку залізниць або орендованих у залізниць, а також у власних вагонах, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності, в тому числі розташованим за межами України. Вагони, призначені для перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, повинні відповідати вимогам Правил технічної експлуатації залізниць України та санітарно-гігієнічним і протиепідемічним нормам і правилам.

За приписами п. 1.2. Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17 (далі - Правила), власні вантажні вагони - вантажні вагони, які мають загальномережеву нумерацію, що нанесена на вагони відповідно до альбому-довідника 632-2011 ПКТБ ЦВ «Знаки и надписи на вагонах грузового парка колеи 1520 мм», затвердженого Радою із залізничного транспорту держав-учасниць СНД 25 квітня 2001 року (далі - Знаки і написи), та мають ознаку в АБД ПВ «власний вагон».

Згідно з п. 3.4. Правил, власні вантажні вагони, що виходять на колії загального користування, за конструкцією, строком служби, періодом проведення планових видів ремонту і технічним станом повинні відповідати всім вимогам, які встановлюються до вагонів інвентарного парку залізниць, включаючи спеціалізований рухомий склад, та мати відомості про комплектацію вагона.

Відповідно до п. 4.1. вказаних Правил, випуск власних вантажних вагонів на колії загального користування допускається після відповідного огляду їх технічного стану працівниками вагонного господарства, а для перевезення небезпечного вантажу в спеціалізованих вагонах - при пред`явленні відправником вантажу працівникам станцій і вагонного господарства свідоцтва про технічний стан вагона, що гарантує безпеку перевезення цього вантажу. Номер свідоцтва і результати огляду технічного стану вагонів працівник вагонного господарства записує в книзі пред`явлення вагонів вантажного парку до технічного обслуговування (форма ВУ-14).

Інформація про технічний стан власних вантажних вагонів відображається в акті огляду технічного стану вантажних вагонів (додаток 2), який складається працівником вагонного господарства на станції, підприємстві, у депо, де дислоковані вагони. При складанні акта на території України він заповнюється українською мовою, у залізничних адміністраціях інших країн - російською мовою. Число, місяць, рік та місце огляду вагона повинні відповідати фактичній даті та місцю дислокації вагона. Акт не повинен мати будь-яких виправлень і є дійсним протягом двох місяців з дня його складання.

Прийняття відповідачем до перевезення спірних вагонів свідчить про те, що останні перебували у технічно справному стані.

Колегія суддів погоджується з твердженням суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження невідповідності технічного стану вагонів № 59228395, № 59202150, № 58858911, № 56482177, № 56518517, № 58842048, № 58834797, № 59202499, № 56516321, № 56313505, № 59206318, № 59201590, № 56356413, № 56613680, № 56841281, № 59209775 та № 56534548 при прийнятті їх відповідачем до перевезення, а тому доводи апелянта про те, що спірні вагони могли бути прийняті до перевезення в неналежному технічному стані та прямували вже несправними є необгрунтованими.

Відповідно до п. 6.2.7. Інструкції з експлуатації гальм рухомого складу на залізницях України, затверджена наказом Укрзалізниці № 264-Ц від 28.10.1997 (зі змінами та доповненнями згідно наказом № 312-Ц від 07.06.2001) забороняється ставити в состав поїзда вагони, гальмівне обладнання яких має хоча б одну з наступних несправностей: несправні повітророзподільники, електроповітророзподільники, електричний ланцюг ЕПГ (у пасажирському поїзді), авторежим, кінцевий або роз`єднувальний кран, випускний клапан, гальмівний циліндр, резервуар, робоча камера.

Згідно п. 6.2.1 зазначеної інструкції при технічному обслуговуванні вагонів слід перевіряти дію автогальм на чутливість до гальмування і відпускання. Повітророзподільники й електроповітророзподільники, що працюють незадовільно, замінити справними.

Отже, розукомплектування ручного стояночного гальма є саме пошкодженням вагону, а його несправність є забороною для поставлення такого вагону в склад потягу.

Матеріалами справи підтверджується, що після прийняття АТ «Українська залізниця» до перевезення та/або прибуття вантажу на вагонах було виявлено розукомплектування, про що складені Дефектні відомості форми ВУ-22 та відповідні Повідомлення форми ВУ-23М, відповідно яких: у вагоні № № 59228395 - несправність авторежима/розкомплектування ручного стояночного гальма (ТОВ-2 - 04), № 59202150 - несправність авторежима/розкомплектування ручного стояночного гальма (ТОВ-2 - 04), № 58858911 - розкомплектування ручного (ТОВ-2 - 04), № 56482177, № 56518517 - розобладн. ручного стояночного гальма, код 455 та код 615 (ТОв-2), № 58842048 - розкомплектування ручного / несправність авторежиму та його (ТОВ-2 - 04), № 58834797 - розкомплектування ручного (ТОВ-2 - 04), № 59202499 - розкомплектування ручного стояночного гальма / несправність авторежиму та його привода (ТОВ-2 - 04), № 56516321 - рем. ручного гальма, код 615 та код 445 (ТОВ - поточний), № 56313505 - розукомл. стоян. торм., код 445 та код 455 (ТОВ-2), № 59206318 - розкомплектування ручного стояночного гальма / несправність авторежиму та його привода (ТОВ-2 - 04), № 59201590 - розкомплектування ручного / несправність авторежиму та його (ТОВ-2 - 04), № 56356413 - розук. РСТ код 455, нспр. арж код 401 та отс/пвр.блк.арж код 412 (ТОВв-2 / 4), № 56613680 - немає гальмівної тяги (ТО- 03), № 56841281 - тонкий гребінь код 102, № 59209775 - розкомплектування ручного стояночного гальма / несправність авторежиму та його привода (ТОВ-2 - 04) та № 56534548 - розкомпл. руч. стоян. гальма, код 455 (поточний - 04).

Згідно з пп. 20, 21 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), пошкодження вантажного вагона - це порушення справного стану вагона або його складових частин унаслідок зовнішніх впливів, що перевищують рівні, установлені ГОСТ 22235-76, а також унесення змін у конструкції вагонів, заварювання дверей, люків, знімання бортів платформ, дверей напіввагонів, знімного устаткування вагонів тощо, свердління (пробивання, пропалювання) отворів для кріплення вантажів у деталях вагонів, а також кріплення до них вантажів за допомогою зварювання без дозволу залізниці.

Ремонт пошкодженого вагона здійснюється на підприємстві, що має право на виконання таких робіт, або на найближчому до місця пошкодження вагоноремонтному підприємстві. Перелік таких підприємств оприлюднюється у товарних конторах станцій обслуговування.

На виконання вищезазначених Правил користування вагонами і контейнерами, у зв`язку з розукомплектуванням вказаних вагонів, їх було відправлено до Структурних підрозділів АТ «Українська залізниця»: експлуатаційно-ремонтних вагонних депо: Експлуатаційне вагонне депо «Знам`янка», Експлуатаційне вагонне депо «Батуринська», «Костянтинівське вагонне депо», «Лиманське вагонне депо», «Пологінське вагонне депо», АТ «Дніпровський завод з ремонту та будівництва пасажирських вагонів» для проведення ремонтних робіт, що підтверджується повідомленнями про приймання вантажних вагонів із ТОв-2 (код 4) форми ВУ-36М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц.

Для усунення пошкоджень, здійснення ремонту розукомплектованих вагонів, позивач звернувся до ТОВ «Каргоремтранс», з яким в нього було укладено Договір надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-04/2020-RE від 02.01.2020, на підставі якого в період початку та закінчення структурними підрозділами АТ «Українська залізниця» ремонтних робіт розукомплектованих вагонів, а саме: за листопад-грудень 2020 року, був підписаний Акт здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020 на суму 1 009 792,42 грн з ПДВ, які були оплачені ТОВ «Рейл Інжиніринг», що підтверджується платіжним дорученням № 2390 від 21.01.2021 на суму 1 009 792,42 грн з ПДВ (оплата рахунку № 1636 від 31.12.2020 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020).

При цьому, сума витрат на організацію проведення ремонтних робіт за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020 становить 127 019,62 грн з урахуванням ПДВ (105 849,69 грн без ПДВ) та наведений розрахунок з Витягу вказаного акта, що складається з наступних сум:

- по вагону № 58842048 - 13 287,22 грн без ПДВ;

- по вагону № 58858911 - 8 999,20 грн без ПДВ;

- по вагону № 59202150 - 13 396,62 грн без ПДВ;

- по вагону № 59228395 - 13 396,62 грн без ПДВ;

- по вагону № 59201590 - 15 380,82 грн без ПДВ;

- по вагону № 56518517 - 7 025,60 грн без ПДВ;

- по вагону № 58834797 - 8 889,79 грн без ПДВ;

- по вагону № 56516321 - 5 683,43 грн без ПДВ;

- по вагону № 56841281 - 19 790,39 грн без ПДВ.

Водночас при проведенні перевірки зазначених сум у Витягу з Додатку до Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020, копію якого надано в матеріали справи, судом першої інстанції вірно встановлено, що він:

- не містить витрат по вагону № 56841281 у розмірі 19 790,39 грн без ПДВ;

- містить витрати по вагону № 58834797 у розмірі 6 292,29 грн без ПДВ, а не у розмірі 8 889,79 грн без ПДВ, що на 2 597,50 грн менше ніж заявлено позивачем;

- містить витрати по вагону № 56516321 у розмірі 4 613,83 грн без ПДВ, а не у розмірі 5 683,43 грн без ПДВ, що на 1 069,60 грн менше ніж заявлено позивачем.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем витрати на організацію проведення ремонтних робіт за грудень 2020 року за актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020, які можливо встановити з наданої в матеріали справи копії Витягу з Додатку до Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020 становлять 98 870,64 грн з урахуванням ПДВ (82 392,20 грн без ПДВ).

При цьому, пп. 2.2.1. п. 2.2. Договору надання послуг передбачено, що ТОВ «Каргоремтранс» зобов`язується не пізніше 10 (десяти) календарних днів після закінчення місяця надання послуг надати Замовнику на затвердження й підписання Акт наданих послуг за минулий місяць.

Також ТОВ «Каргоремтранс» до 10 числа місяця наступного за звітним зобов`язується оформити і надати ТОВ «Рейл Інжиніринг», зокрема, два примірники підписаного зі своєї сторони Акта наданих послуг та рахунки на оплату (пп. 2.2.3. п. 2.2. Договору надання послуг).

Приймаючи до уваги зазначені умови Договору надання послуг, надані позивачем Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) № 9 від 31.01.2021 на суму 910 310,81 грн з ПДВ та № 95 від 28.02.2021 на суму 1 109 224,33 грн з ПДВ, не можуть бути прийняті судом як належні докази в обґрунтування заявлених позовних вимог щодо відшкодування витрат на організацію проведення ремонтних, відновлювальних робіт розукомплектованих вагонів, оскільки Дефектними відомостями форми ВУ-22 зафіксований період виявлення несправності спірних вагонів та період їх ремонту (обслуговування), який обмежується листопадом-груднем 2020 року, тоді як надані позивачам Акти охоплюють період надання послуг (виконання робіт) ТОВ «Каргоремтранс» січень 2021 року та лютий 2021 року.

Умовами п. 4.1. Договору надання послуг передбачено, що оплата послуг Виконавця проводиться Замовником протягом 5-ти банківських днів з дати отримання Замовником рахунку-фактари, після узгодження та підписання Сторонами Акта наданих послуг.

Отже, платіжні доручення № 2492 від 25.02.2021 про сплату ТОВ «Рейл Інжиніринг» 910 310,81 грн з ПДВ, з посиланням на оплату рахунку № 121 від 31.01.2021 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020 та платіжне доручення № 2613 від 30.03.2021 про сплату ТОВ «Рейл Інжиніринг» 1 109 224,33 грн з ПДВ, з посиланням на оплату рахунку № 276 від 28.02.2021 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020 не можуть бути належними доказами оплати рахунків, які мали виставлятись після закінчення місяця надання послуг, а саме: листопада 2020 року та грудня 2020 року.

Крім того, колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем витрат на організацію ремонту в період листопад-грудень 2020 року вагонів № 56482177 та № 56313505.

Також позивачем до позовних вимог на підставі Акта здачі-приймання робіт (надання послуг) № 95 від 28.02.2021 включені вимоги щодо відшкодування витрат на ремонт вагону № 56534548 у розмірі 485,96 грн без ПДВ, факт розукомплектування якого, підтверджується актом № 1432 від 15.12.2020 форми ВУ-23М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц, тоді як накладна № 46185815 про прийняття вагону до перевезення та повідомлення № 7200 про приймання вантажного вагону з ремонту форми ВУ-36М, затвердженої наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц, датується 20.12.2020, у зв`язку з чим розукомплектування вагону № 56534548 відбулося до прийняття його до перевезення (відправлення) АТ «Українська залізниця».

Приймаючи до уваги викладене, понесення позивачем витрат з оплати послуг з організації ремонту вагонів в період листопад-грудень 2020 року за Актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 621 від 31.12.2020 на загальну суму 1 009 792,42 грн з ПДВ, в тому числі сума виконаних робіт (надання послуг) по вагонах № 58842048, № 58858911, № 59202150, № 59228395, № 59201590, № 56518517, № 58834797 та № 56516321 в період находження останніх у ремонті через розукомплектування становлять 98 870,64 грн з урахуванням ПДВ (82 392,20 грн без ПДВ), підтверджується платіжним дорученням № 2390 від 21.01.2021 на суму 1 009 792,42 грн з ПДВ, з призначенням платежу: оплата рахунку № 1636 від 31.12.2020 по договору ТО-04/2020-RE від 02.01.2020, оскільки відповідає умовам Договору надання послуг з організації ремонту вагонів № ТО-01/2020 від 02.01.2020.

Відповідно до п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, сума збитків за пошкодження вагона складається з: витрат на транспортування пошкодженого вагона від місця пошкодження до місця його ремонту в розмірі провізної плати, визначеної відповідно до Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України, затвердженого наказом Міністерства транспорту України від 15.11.1999 № 551, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.1999 за № 828/4121, з урахуванням коригувальних коефіцієнтів, що діють на момент транспортування; вартості ремонту пошкодженого вагона з урахуванням вартості втрачених та (або) пошкоджених частин; витрат на перевантаження вантажу з пошкодженого вагона, якщо його неможливо відремонтувати в навантаженому стані, які визначаються за калькуляцією вартості робіт, що надається разом з розрахунком збитків; плати за користування вагоном за нормативний час перебування пошкодженого вагона в деповському, капітальному ремонті або технічному обслуговуванні з відчепленням (додаток 9), визначеної за ставками плати за користування вагонами згідно з пунктом 14 цих Правил.

Отже, збитки, заявлені позивачем, складаються з витрат на організацію проведення ремонтних робіт розобладнанних вагонів та неотриманого прибутку у вигляді неотриманої орендної плати за час неможливості користуватись вагонами.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною першою ст. 224 ГК України передбачено, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено.

В силу частини першої ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (частина друга ст. 22 ЦК України).

Частиною третьою ст. 22 ЦК України передбачено, що збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відшкодування збитків у сфері господарювання передбачено главою 25 ГК України. Зокрема, відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Таким чином, як нормами ст. 22 ЦК України так і нормами ст. 224 ГК України під збитками, в тому числі, розуміються не одержані доходи. При цьому, в Цивільному кодексі України не одержані доходи називаються упущеною вигодою.

Разом з цим, згідно ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Проте, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов`язань та причинно-наслідковий зв`язок між невиконанням зобов`язань та заподіяними збитками.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частин першої та другої ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди

Як встановлено у п. 19 Правил експлуатації власних вантажних вагонів, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 29.01.2015 № 17, підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

Разом з тим, доводи відповідача про те, що вагони не були пошкоджені, що підтверджується відсутністю актів форми ВУ-25М, оскільки дані акти складаються при пошкодженні вагона та є єдиною підставою для відшкодування збитків, є необгрунтованими з огляду на таке.

Відповідно до п. 19 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458 (далі - Правила користування вагонами і контейнерами), підставою для пред`явлення вантажовідправникам, вантажоодержувачам, власникам під`їзних колій, портам, підприємствам і організаціям, винним у пошкодженні вантажних вагонів (далі - винна сторона), претензій щодо відшкодування збитків є акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М (у разі машинної обробки актів) і акт загальної форми ГУ-23 (додаток 6), які складаються відповідно до Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855.

Аналіз змісту вищезазначених норм вказує на те, що акт про пошкодження вагона форми ВУ-25 або ВУ-25М є підставою для пред`явлення претензій щодо відшкодування збитків, але не є єдиною підставою їх відображення та підтвердження.

Відповідно до п. 1 Правил складання актів (ст. 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 08.07.2002 за № 567/6855 (далі - Правила складання актів), при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира, складаються комерційні акти (додаток 1) та акти загальної форми (додаток 6 до Правил користування вагонами та контейнерами, затверджених наказом Мінтрансу від 25.02.99 № 113 та зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 15.03.99 за № 165/3458).

Пунктом 2 п. 1 Правил складання актів встановлено, що комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах; у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.

Пунктом 3. Правил складання актів встановлено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності: утрати документів, прикладених відправником до накладної; затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства; неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача; неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу; подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані; відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв (далі - ЗПП) на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками; пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань; відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами); самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними; затримки вагонів (контейнерів), пов`язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил; в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта. Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами. Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.

Абзацом другим п. 1 Правил складання актів встановлено, що крім того, у необхідних випадках можуть складатися акти про технічний стан вагона або контейнера (додаток 2), акти розкриття вагона або контейнера для митного, прикордонного та інших видів контролю (додаток 3), акти про пошкодження вагона або контейнера (додатки 4 і 5) та інші акти у випадках, передбачених правилами перевезення, що застосовуються до даного виду вантажу.

Додатком 4 до пункту 1 Правил складання актів встановлено Акт про пошкодження вагону форми ВУ-25М.

При цьому, зі змісту п. 1 Правил складання актів вбачається, що Акт про пошкодження вагону форми ВУ-25М (додаток 4) може складатись у необхідних випадках, але не є обов`язковим.

Положеннями п. 20 Правил складання актів передбачено, що Акт про пошкодження вагона (контейнера) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із ст. 124 Статуту залізниць України.

При цьому, відповідно до ст. 124 Статуту залізниць України, пошкодження і втрату вагонів, контейнерів на залізничних під`їзних коліях, у порту, на залізничній лінії, яка будується, під час навантаження або вивантаження засобами відправника або одержувача на станції, за пошкодження чи втрату знімних перевізних пристосувань (піддонів, строп, щитів, печей тощо), що належать залізниці, відправник, одержувач, порт, підприємство (організація) несуть матеріальну відповідальність перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди.

Вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов`язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.

Тобто ст. 124 Статуту залізниць України містить положення про матеріальну відповідальність відправника, одержувача, порту, підприємства (організації) перед залізницею у розмірі фактично заподіяної шкоди, а не відповідальність залізниці перед відправником, що є предметом розгляду даної справи.

Факт розукомплектування (розобладнання) спірних вагонів, підтверджується актами загальної форми ВУ-23М, яка затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19.

У контексті наведеного судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.07.2018 у справі № 907/382/17, обставини, викладені в акті загальної форми, не повинні повторно підтверджуватись іншими актами загальної форми, а тому зазначені в акті підстави його складання повинні оцінюватись судами без повторного доказування таких обставин.

Статтею 129 Статуту залізниць України передбачені обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, що засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:

а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;

б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;

в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;

г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.

Залізниця зобов`язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.

За змістом ст. 129 Статуту залізниць України, комерційний акт складається для засвідчення обставин пошкодження саме вантажу, розміщеного всередині вагону, натомість факт пошкодження рухомого складу (вагонів, контейнерів тощо) фіксується шляхом оформлення працівниками залізниці акта про пошкодження вагона (контейнера) та повідомленнями форми ВУ-23М, ВУ-36М.

Як було зазначено раніше, позивачем долучено до матеріалів позовної заяви повідомлення форми ВУ-23М, в яких зазначено час та місце виявлення пошкодження, акти форми ВУ-22, дефектні відомості в яких зазначаються необхідні роботи та запчастини та акт форми ВУ-36М, в яких зазначено час закінчення ремонту, що є належними та допустимими доказами факта виявлення пошкоджень вагонів.

При цьому, матеріали справи не містять доказів звільнення відповідача від обов`язку відшкодувати збитки, завдані позивачеві через те, що Залізниця не забезпечила схоронності вагонів, адже такий обов`язок випливає з приписів абз. 2 п. 126 Статуту залізниць України, в якому йдеться про встановлену законодавством відповідальність залізниці за незбереження приватних вагонів (майна іншої особи) під час їх використання (перевезення), відтак статус такого майна (вантаж чи порожні вагони) не мають істотного значення для встановлення складу цивільного правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.01.2020 у справі № 910/5827/19.

Також, факт розукомплектування (розобладнання) спірних вагонів, підтверджується актами загальної форми ВУ-23М (затверджена наказом Укрзалізниці від 01.04.2011 № 114-Ц), а сам факт розукомплектування вагонів № 59228395, № 59202150, № 58858911, № 56482177, № 56518517, № 58842048, № 58834797, № 59202499, № 56516321, № 56313505, № 59206318, № 59201590, № 56356413, № 56613680, № 56841281, № 59209775 та № 56534548 не заперечується відповідачем.

Згідно з частиною першою ст. 12 Закону України «Про залізничний транспорт», підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» встановлено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.

За приписами п. 110 Статуту залізниць України, залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Відповідно до п. 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.

Отже, чинне законодавство у позадоговірних (деліктних) правовідносинах встановлює презумпцію вини залізниці у разі пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо залізницею не буде доведено інше.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20.02.2020 у справі № 910/313/19.

Разом з тим, системний аналіз наведених норм цивільного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Відповідно до частини третьої ст. 314 ГК України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (частина перша ст. 114 Статуту).

Згідно з п. 2 ст. 126 Статуту, за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної бездіяльності відповідача, що виявилась у незабезпеченні збереженості належного позивачу майна (вагонів), завданої шкоди - пошкодження складових частин вагонів, та причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою.

При цьому, як вірно зауважив суд першої інстанції, відповідачем в свою чергу не доведено суду належними та допустимими доказами, що спірні вагони були пошкоджені до прийняття їх до перевезення АТ «Українська залізниця», а пошкодження вагонів під час їх перевезення залізницею сталось не з вини відповідача.

Також, судова колегія вважає за необхідне вказати, що оперуючи поняттям «фактично заподіяної шкоди», як міри відповідальності залізниці, відповідач залишив поза увагою, що воно є рівнозначним поняттю «реальних збитків», оскільки зміст фактично заподіяної шкоди становить зменшення майнової сфери потерпілого, яке, у свою чергу, полягає як у втратах у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням речі, так і у витратах, понесених особою для відновлення попереднього становища, адже такі витрати також є втратою майна (грошових коштів).

Тобто реальні збитки по суті є грошовим вираженням фактично заподіяної шкоди.

З наведеного слідує, що використання законодавцем різних дефініцій призвело до помилкового звуження скаржником обсягу власної відповідальності лише до відшкодування витрат на придбання необхідних деталей та нівелювання принципу повноти відшкодування реальних збитків.

При цьому, обсяг та види понесених стороною витрат для відновлення власної майнової сфери можуть бути різноманітними, утім, завжди зумовлені необхідністю усунення тих негативних наслідків, які настали у результаті порушення майнових прав і благ, що належать потерпілому.

Враховуючи, що необхідність ремонту спірних вагонів, а відтак і понесення позивачем витрат на оплату послуг з його організації зумовлене саме допущеною відповідачем бездіяльністю в частині забезпечення схоронності (збереження) цілісності спірних вагонів, стягнення вказаних витрат судом першої інстанції у якості реальних збитків не суперечить приписам ст. 1192 ЦК України, п. 126 Статуту залізниць України та п. 22 Правил користування вагонами і контейнерами, адже не виходить за межі фактично заподіяної залізницею шкоди.

Судом першої інстанції вірно враховано, що вирішення питання стосовно необхідності здійснення тих чи інших витрат для відновлення власної майнової сфери законодавець залишає на розсуд винятково управленої сторони, адже не передбачає обов`язок з доведення реальної необхідності таких витрат поряд з наявністю збитків, протиправністю (незаконністю) поведінки їх заподіювача та причинним зв`язком такої поведінки із заподіяними збитками.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги щодо відшкодування відповідачем збитків у вигляді витрат, понесених позивачем на організацію ремонту розкомплектованих вагонів, підлягають частковому задоволенню у розмірі 98 870,64 грн з урахуванням ПДВ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. ч. 1-3 ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст. 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Згідно ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.05.2022 у справі № 910/15490/21 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені стороною у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця».

4. Справу № 910/15490/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 22.11.2022.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.М. Гаврилюк

Л.П. Зубець