Рішення

від 21.11.2022 по справі 904/2136/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022р. Справа № 904/2136/22

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Цембудсервіс», м. Київ

До: Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Дніпропетровськгаз», м. Дніпро

Про: визнання укладеною додаткової угоди

Суддя Васильєв О.Ю.

ПРЕДСТАВНИКИ : не викликались

СУТЬ СПОРУ:

ТОВ «Цембудсервіс» (позивач) звернувся з позовом до АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» (відповідач) про визнання додаткової угоди №1 від 04.07.22р. до Типового договору розподілу природного газу від 01.01.16р. №09411NT7PAPO16 укладеною.

Ухвалою суду від 10.08.22р. було відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, без призначення судового засідання та виклику сторін - за наявними у ній матеріалами.

АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» (відповідач) проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи, що укладений між сторонами договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання написаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у Додатку 1 (для побутових споживачів) або у Додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка аератора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу (п.1.3 Договору). За цим договором Оператор ГРМ зобов`язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (п.2.1.). Споживач в особі ТОВ «Цембудсервіс» є не побутовим, тому на виконання умов договору та Кодексу ГРМ відповідач надав позивачу акт приймання-передачі природного газу №ДГП0050849 від 30.09.21р., яким, встановлена річна замовлена потужність на 2022 рік, та відповідно місячна замовлена потужність на 2022 рік. Лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, на який посилаєтеся позивач, не доводить причинний зв`язок між військовою агресією проти України та неможливістю виконувати свої обов`язки за договором. Внесення змін до типового договору шляхом укладення додаткових угод є неможливим, оскільки він затверджений рішенням НКРЕКП, яке є нормативно правовим актом, підлягають обов`язковій державній реєстрації, не підлягають зміненню шляхом укладення додаткових угод. Відповідач не має повноважень щодо нормотворчої діяльності, таким чином, позбавлений можливості вносити зміни у нормативно-правові акти, встановлені Регулятором.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.16 р. ТОВ «Цембудсервіс» підписало заяву-приєднання №09421114Т7РАРО16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) - надалі заява-приєднання. Згідно заяви-приєднання позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829 - надалі Типовий договір/Договір. Типовий договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п.1.1. Договору). Згідно п. 1.2. Договору, умови Договору є однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (надалі Кодекс ГРМ). Відповідно до п.1.3 Договору, Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема відписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГШ ті або документально підтверджене споживання природного газу.

Пунктом 6.1. Типового договору визначено наступне, оплата вартості послуги Оператора розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до пункту 6.3. Типового договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач. що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Враховуючи вищевикладену процедуру, позивач отримав Акт приймання-передачі природного газу №ДГП0050849 від 30.09.2021р. в якому містилася інформація, про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом позивача (адреса: м. Кам`янське, 2-й провулок Травневий (Баглійський), 1С). Величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 1 463 219, 65 м. куб., тобто 121 934, 98 м. куб. на місяць (а. с. 23)

Таким чином, місячна вартість послуги розподілу природного газу була визначена всього у розмірі: 184 365,68 грн., як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф у розмірі 1,26 грн за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ), встановлений регулятором Постановою від 22.12.2021 №2745 для відповідного оператора ГРМ АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (1 463 219,65/12*1,26 тариф=153 638,07 та 30 727,61 ПДВ, всього 184 365, 68).

Позивач погодився з розрахованою величиною річної замовленої потужності на 2022 рік та не подавав уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на розрахунковий 2022 календарний рік. За січень 2022 року позивачем було сплачено за розподіл природного газу (потужність) 184 365, 68 грн. та за лютий 2022 року також сплачено 184 365,68 грн.

28.02.22 р. ТПП України своїм листом №2024/02.0-7.1 засвідчила форс мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України (а. с. 25).

01.03.22 р. позивачем створено комісію для зняття показань приладу обліку газу на підставі наказу №3 в зв`язку зі зменшенням обсягу виробництва (а. с. 26).

Відповідно до актів зняття показів приладу обліку газу споживання газу склало:

за березень 2022 року 0 м. куб;

за квітень 2022 року 11654, 94 м. куб.;

за травень 2022 року 50783, 83 м. куб.;

за червень 2022 року 42 422, 35 м. куб.; (а. с. 27 30).

04.07.22 р. позивач склав пропозицію укласти з відповідачем додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу, змінивши п. 6.3., яка була направлена за вих. №24 від 06.07.22 р. на адресу відповідача (а. с. 31) Позивач пропонував відповідачу на період дії воєнного стану визначати місячну вартість послуги розподілу природного газу від фактичного обсягу використаної потужності об`єкта споживача (а. с. 32)

Листом від 12.08.22 р. відповідачем надано відповідь на пропозицію позивача щодо внесення змін до типового договору шляхом укладання додаткової угоди, в якому позивача було повідомлено про неможливість внесення змін та про наявність в нього заборгованості за рахунок відсутності частини оплати (а. с. 33).

31.05.22 р. ТОВ «Цембудсервіс» винесено наказ №35 про надання відпустки без збереження заробітної плати на період воєнного стану 59 штатним працівникам (а. с. 46 48).

Відповідно до довідки №23 від 05.08.22 р. чисельність працівників ТОВ «Цембудсервіс» станом на 24.02.22 р. складала 79 осіб, станом на 05.08.22 р. 59 осіб, з яких 44 перебувають у відпустці без збереження заробітної плати, 4 особи мобілізовані до лав ЗСУ, 11 осіб працюють в режимі неповного робочого часу (а. с. 49)

З наданих оборотно сальдових відомостей за 2020-2022 роки вбачається, що за аналогічні періоди в 2020 та 2021 роках ТОВ «Цембудсервіс» виробляло продукції, а саме цементу, в більшому обсязі порівняно з аналогічним періодом у 2022 році (а. с. 51 68).

Сторонами неодноразово укладались додаткові угоди до типового договору розподілу природного газу, якими вносились зміни або доповнювались реквізити сторін, умови оплати тощо (а. с. 87 98).

При цьому істотні умови договору, які визначали тарифи, обсяг, умови постачання природного газу залишались незмінними.

30.04.22 р. позивачу надіслано акт наданих послуг №ДГП82006753, яким сторони підтвердили надання послуг розподілу природного газу збоку відповідача та прийняття їх збоку позивача відповідно до обсягу замовленої потужності об`єктів споживача. Акт підписаний сторонами без зауважень та доповнень (а. с. 99)

03.08.22 р. відповідачем на адресу позивача був направлений акт звіряння взаємних розрахунків за період з січня 2022 року по липень 2022 року, який позивачем не був підписаний (а. с. 100).

Дослідивши надані сторонами та витребувані судом докази, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Правовідносини, які виникли між споживачем та газорозподільною організацією врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за № 1379/27824 06.11.2015, постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 «Про затвердження Типового договору розподілу природного газу».

Як передбачено ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» суб`єктами ринку природного газу є: оператор газотранспортної системи, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор установки LNG, замовник, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач.

Згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу газорозподільних систем договір розподілу природного газу правочин, укладений між оператором газорозподільної системи та споживачем (у тому числі побутовим споживачем) відповідно до вимог цього Кодексу, згідно з яким забезпечується фізична доставка природного газу, належного споживачу, та/або цілодобовий доступ об`єкта споживача до газорозподільної системи.

Згідно з п. 3 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ для забезпечення цілодобового доступу до газорозподільної системи та можливості розподілу (переміщення) належного споживачу (суміжному суб`єкту ринку природного газу) природного газу ГРМ обов`язковою умовою є наявність фізичного підключення об`єкта споживача (суміжного суб`єкта ринку природного газу) до ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові, та суміжні суб`єкти ринку природного газу, які фізично підключені до ГРМ, забезпечуються цілодобовим доступом до ГРМ та можливістю розподілу (переміщення) природного газу ГРМ у порядку, визначеному в розділі VI цього Кодексу.

Взаємовідносини, пов`язані з розподілом природного газу споживачам, у тому числі побутовим споживачам, підключеним до/через ГРМ, включаючи забезпечення Оператором ГРМ цілодобового їх доступу до ГРМ для споживання (розподілу) належного їм (їх постачальникам) природного газу, регулюються договором розподілу природного газу, укладеним між Оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог глави 3 розділу VI цього Кодексу (пункт 5 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

На підставі укладеного договору розподілу природного газу Оператор ГРМ:

присвоює споживачу (точці комерційного обліку), у тому числі побутовому споживачу, персональний EIC-код суб`єкта ринку природного газу та передає його Оператору ГТС для ідентифікації споживача в інформаційній платформі Оператора ГТС, у тому числі для цілей закріплення споживача в Реєстрі споживачів відповідного постачальника та здійснення оперативних заходів при запровадженні процедури зміни його постачальника;

надає послугу споживачу із забезпечення цілодобового доступу до ГРМ в межах приєднаної потужності його об`єкта для можливості споживання ним відповідних об`ємів природного газу, виділених постачальником природного газу;

забезпечує формування та передачу даних прогнозів відборів/споживання природного газу та обсягів фактичного споживання природного газу споживачем Оператору ГТС у порядку, визначеному Кодексом ГТС та цим Кодексом (пункт 6 глави 3 розділу І Кодексу ГРМ).

Згідно з п. 2 глави 1 розділу VI Кодексу ГРМ суб`єкти ринку природного газу (у тому числі споживачі), які в установленому законодавством порядку підключені до газорозподільних систем, мають право на отримання/передачу природного газу зазначеними газорозподільними системами за умови дотримання ними вимог цього Кодексу та укладення договору розподілу природного газу.

Доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та Оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об`єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2498 (далі типовий договір розподілу природного газу), в порядку, визначеному цим розділом.

Відповідно до пункту 1 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу має бути укладений Оператором ГРМ з усіма споживачами, у тому числі побутовими споживачами, об`єкти яких в установленому порядку підключені до/через ГРМ, що на законних підставах перебуває у власності чи користуванні Оператора ГРМ.

Споживачі, у тому числі побутові споживачі, для здійснення ними санкціонованого відбору природного газу з ГРМ та можливості забезпечення постачання їм природного газу їх постачальниками зобов`язані укласти договір розподілу природного газу з Оператором ГРМ, до газорозподільної системи якого в установленому законодавством порядку підключений їх об`єкт.

Здійснення відбору (споживання) природного газу споживачем за відсутності укладеного договору розподілу природного газу не допускається.

Згідно з пунктами 3, 4 глави 3 розділу VI Кодексу ГРМ договір розподілу природного газу є публічним та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України за формою Типового договору розподілу природного газу.

Договір розподілу природного газу між Оператором ГРМ та споживачем укладається шляхом підписання заяви-приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу, що відповідає Типовому договору розподілу природного газу, розміщеному на офіційному веб-сайті Регулятора та Оператора ГРМ та/або в друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності з розподілу газу, і не потребує двостороннього підписання сторонами письмової форми договору.

Згідно з пунктом 8 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ припинення або обмеження розподілу (споживання) природного газу не звільняє споживача від зобов`язання оплати вартості послуг за договором розподілу природного газу, крім випадку розірвання цього договору. У разі розірвання договору розподілу природного газу Оператор ГРМ коригує дані технічної потужності та вільної потужності для забезпечення нових приєднань (резерву потужності) на відповідній ГРП згідно з вимогами розділу VII цього Кодексу.

Нормами статті 627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З положень статті 509 ЦК України, статті 173 ГК України вбачається, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 1.1 Типового договору розподілу природного газу зазначено, що він є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 1.2 Типового договору встановлено, що умови цього договору однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494.

Пунктом 1.3 Типового договору закріплено, що цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

Обов`язковою умовою надання Споживачу послуги з розподілу природного газу є наявність у Споживача об`єкта, підключеного в установленому порядку до газорозподільної системи Оператора ГРМ (п. 2.2 Типового договору).

Відповідно до п. 3.1 Типового договору Споживач має право здійснювати відбір/споживання природного газу з газорозподільної системи за умови включення його до Реєстру споживачів будь-якого постачальника у періоді фактичного відбору/споживання природного газу, що в установленому Кодексом газотранспортної системи порядку підтверджується оператором газотранспортної системи до початку такого періоду.

Відповідно до п. 3 та п. 9.1 Типового договору оператор ГРМ має право припинити/обмежити розподіл природного газу Споживачу в порядку та у випадках, передбачених Кодексом газорозподільних систем, у тому числі у разі подання Споживачем або його постачальником (який уклав з Оператором ГРМ договір на виконання робіт, пов`язаних з припиненням/обмеженням газопостачання споживачам) письмової заяви про припинення газопостачання.

Відповідно до частини першої ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20).

Газорозподільна система функціонує за принципом постійної та безперебійної наявності в системі газопостачання природного газу, який переміщується під тиском.

Фактичний розподіл природного газу для потреб споживача здійснюється Оператором ГРМ у загальному потоці природного газу від точок його надходження в ГРМ до пунктів призначення споживача (пункт 2 глави 5 розділу VI Кодексу ГРМ).

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній газовий рік.

Згідно з абзацом шостим пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019, газовий рік період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Судом встановлено, що відповідач належним чином виконував умови договору, забезпечуючи постачання газу на об`єкт позивача, позивач в свою чергу сплачував за постачання природного газу, однак робив це не в повному обсязі, мотивуючи тим, що під час дії військового стану не може здійснювати господарську діяльність в обумовлених договором обсягах. Тому позивач звернувся до відповідача з заявою про укладення додаткової угоди, якою змінюються істотні умови договору.

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України «Про ринок природного газу», що визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок виходу і точок входу, методологій визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу відповідно до статті 48 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення (зміна) тарифів, які повинні убезпечити необхідні інвестиції в газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, а також установку LNG.

Частиною першою статті 1 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» від 22 вересня 2016 року №1540-7111 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що НКРЕКП (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Мета, форми діяльності Регулятора та його основні завдання визначені у статті 3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг».

Зокрема, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до частин шостої, дев`ятої статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указом Президента України №715/2014 від 10 вересня 2014 року затверджено Положення про НКРЕКП (далі - «Положення №715/2014»),

Пунктом 13 Положення №715/2014 визначено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів громадськості. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання об`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз змісту постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 про затвердження Типового договору розподілу природного газу, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 06 -листопада 2015 р. за № 1384/27829 свідчить, що вказана постанова поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що ця постанова є нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Кожна окрема зміна, яка вноситься до Типового договору розподілу природного газу затверджується відповідною постановою.

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі ст. 184 ГК укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно - правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Позовні вимоги фактично містять вимогу про внесення змін до нормативно правового акту, які не передбачено вносити шляхом зобов`язання відповідача рішенням суду укласти додаткову угоду. Також слід зазначити, що такі вимоги становлять собою заміну встановленого порядку внесення змін до нормативно правового акту.

АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» не має повноважень щодо нормотворчої діяльності, таким чином, позбавлений можливості вносити зміни у нормативно-правові акти, суд також не може своїм рішенням спонукати відповідача до внесення змін у нормативно правовий акт, внесення змін до якого є дискреційним повноваженням регулятора в особі НКРЕКП.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 по справі №909/608/20.

Щодо посилання позивача на лист ТПП України, суд зазначає наступне.

Лист, оприлюднений ТПП України 28.02.22 р., забезпечив можливість визнати за спрощеною процедурою факт форс-мажору. Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України «Про торгово-промислові палати України», надалі закон № 671/97-ВР.

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події «форс-мажору»: 1) подія (форс-мажорна обставина); 2) непередбачуваність обставин; 3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; 4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Але ж відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості обґрунтування своїх позовних вимог є хибним.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Оскільки позивачем фактично в позовних вимог порушено питання внесення змін до нормативно правового акту, яке неможливе шляхом спонукання відповідача до укладення додаткової угоди на умовах, заявлених позивачем, що також доведено наданими відповідачем доказами, суд вважає, що в задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 129,237, 238, 240, 241 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення складено та підписано без його проголошення 21.11.22р.

Відповідно до вимог ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно до вимог ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Відповідно до вимог ст. 257 ГПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Васильєв О.Ю.