Постанова

від 27.02.2023 по справі 904/2136/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/2136/22

м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 65, зал засідань 207

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Березкіної О.В. (доповідач),

суддів Іванова О.Г., Дарміна М.О.

при секретарі судового засідання Ковзикові В.Ю.

За участю (найменування сторін та інших осіб, що беруть участь у справі):

від позивача: Борщевич І.О., ордер серії АЕ №1183230 від 27.02.2023 р., адвокат;

від відповідача: Кузьміна І.С., довіреність №01Др-200-1222 від 07.12.2022 р., адвокат;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 року у справі №904/2136/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс

до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз

про визнання укладеною додаткової угоди.

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс звернувся до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз із позовом про визнання додаткової угоди №1 від 04.07.22р. до Типового договору розподілу природного газу від 01.01.16р. №09411NT7PAPO16 укладеною.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 року у справі №904/2136/22 в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 року по справі № 904/2136/22 та прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог та визнання укладеною Додатково угоди №1 від 04.07.2022 року в редакції позивача.

В обгрунтування своєї скарги апелянт посилається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необгрунтованим та таким, що винесено з неправильним застосуванням норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи.

Зокрема, апелянт посилається на те, що приймаючи рішення про відмову у позові судом було порушено положення ст. 652 ЦК України, оскільки у даному спорі у зв`язку із війною змінились обставини, які є істотними для всього народу та господарської діяльності позивача і якби позивач міг це передбачити, він би не погодився з розрахованою величиною річної замовленої потужності на 2022 рік та подавав би уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на розрахунковий 2022 календарний рік на інших умовах.

Також апелянт вказує на помилковість висновків суду про те, що позовні вимоги фактично містять вимогу про внесення змін до нормативно правового акту, які не передбачено вносити шляхом зобов`язання відповідача рішенням суду укласти додаткову угоду, оскільки право особи на звернення до суду для внесення змін у договір у передбаченому законом випадку відповідає положенням ст.188 ГК України.

Крім того, апелянт вважає, що приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд залишив без належної оцінки засвідчення ТПП України форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили) - військової агресії Російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану в Україні, і через настання якої у позивача змінилася величина річної замовленої потужності на 2022 рік.

Всі ці обставини, на думку апелянта, є підставами для скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 р. у справі № 904/2136/22 та прийняття нового рішення про задоволення позову.

Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12.12.2022 року для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді Іванов О.Г., Дармін М.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 19.12.2022 року витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/2136/22. Відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 року у справі №904/2136/22 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області.

26.12.2022 року матеріали справи №904/2136/22 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.01.2023 року у справі № 904/2136/22 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 року у справі №904/2136/22. Розгляд справи №904/2136/22 призначено в судовому засіданні на 27.02.2023 року об 09:30 год.

Відповідачем - Акціонерним товариством Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз надано відзив на апеляційну скаргу позивача, в якому зазначено, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджено матеріали справи, прийнято вірне рішення у відповідності до норм чинного законодавства, доводи позивача, в свою чергу, які зазначені в апеляційній скарзі, є безпідставними та необґрунтованими. Просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення ( відзив на апеляційну скаргу).

В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, а представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

27.02.2023 року в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам діючого законодавства, Центральний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 01.01.16 р. ТОВ Цембудсервіс підписало заяву-приєднання №09421114Т7РАРО16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) - надалі заява-приєднання. Згідно заяви-приєднання позивач приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року №2498. зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06 листопада 2015 року за № 1384/27829 - надалі Типовий договір/Договір. Типовий договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу Споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об`єкта Споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи (п.1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, умови Договору є однакові для всіх споживачів України та розроблені відповідно до Закону України Про ринок природного газу і Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2494 (надалі Кодекс ГРМ).

Відповідно до п.1.3 Договору, Типовий договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього Договору (акцептування договору) є Споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти Договір, зокрема відписаної Споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього Договору, яку в установленому порядку Оператор ГРМ направляє Споживачу Інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього Договору, та/або сплата рахунка Оператора ГШ ті або документально підтверджене споживання природного газу.

Позивач приєднався до умов Договору з такими персоніфікованими даними:

Персональний ЕІС-код як суб`єкта ринку природного газу - 56X000011ИТ7Р00С.

Назва та опис об`єкта - м. Кам`янське, 2-й провулок Травневий (Баглійський). ІС.

Адреса об`єкта - м. Кам`янське, 2-й провулок Травневий (Баглійський), 1С.

Пунктом 6.1. Типового договору визначено наступне: оплата вартості послуги Оператора розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу ГРМ.

Відповідно до пункту 6.3. Типового договору, величина річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається відповідно до Кодексу ГРМ. Споживач, що не є побутовим, оплачує замовлену потужність виходячи з наявних зазначених у заяві-приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу. Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.

Враховуючи вищевикладену процедуру, позивач отримав Акт приймання-передачі природного газу №ДГП0050849 від 30.09.2021р. в якому містилася інформація, про фактичний обсяг споживання природного газу об`єктом позивача (адреса: м. Кам`янське, 2-й провулок Травневий (Баглійський), 1С).

Величина річної замовленої потужності на 2022 рік становить 1463219, 65 м. куб., тобто 121 934, 98 м. куб. на місяць (а. с. 23)

Таким чином, місячна вартість послуги розподілу природного газу була визначена всього у розмірі: 184 365,68 грн., як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф у розмірі 1,26 грн за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ), встановлений регулятором Постановою від 22.12.2021 №2745 для відповідного оператора ГРМ АТ ОГС Дніпропетровськгаз із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (1 463 219,65/12*1,26 тариф=153 638,07 та 30 727,61 ПДВ, всього 184 365, 68).

Позивач погодився з розрахованою величиною річної замовленої потужності на 2022 рік та не подавав уточнену заявку на величину річної замовленої потужності на розрахунковий 2022 календарний рік.

За січень 2022 року позивачем було сплачено за розподіл природного газу (потужність) 184 365, 68 грн. та за лютий 2022 року також сплачено 184 365,68 грн.

28.02.22 р. ТПП України своїм листом №2024/02.0-7.1 засвідчила форс мажорні обставини військову агресію російської федерації проти України (а. с. 25).

01.03.22 р. позивачем створено комісію для зняття показань приладу обліку газу на підставі наказу №3 в зв`язку зі зменшенням обсягу виробництва (а. с. 26).

Відповідно до актів зняття показів приладу обліку газу споживання газу склало:

за березень 2022 року 0 м. куб;

за квітень 2022 року 11654, 94 м. куб.;

за травень 2022 року 50783, 83 м. куб.;

за червень 2022 року 42 422, 35 м. куб.; (а. с. 27 30).

Звертаючись до Акціонерного товариства Оператор газорозподільної системи Дніпропетровськгаз із позовом про визнання додаткової угоди №1 від 04.07.22р. до Типового договору розподілу природного газу від 01.01.16р. №09411NT7PAPO16 укладеною, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Цембудсервіс" посилався на те, що під час дії військового стану не може здійснювати господарську діяльність в обумовлених договором обсягах, що є підставою для внесення змін до Типового договору в частині зміни Порядку розрахунку місячної вартості послуги розподілу.

Відмовляючи Товариству з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги фактично містять вимогу про внесення змін до нормативно правового акту, які не передбачено вносити шляхом зобов`язання відповідача рішенням суду укласти додаткову угоду.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Фактом приєднання споживача до умов договору розподілу природного газу (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір розподілу природного газу, зокрема повернення підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка оператора ГРМ та/або документально підтверджене споживання природного газу (пункт 7 глави 3 розділу VI Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач - ТОВ Цембудсервіс, підписавши заяву-приєднання №09421114Т7РАРО16 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) приєднався до умов Типового договору розподілу природного газу.

Отже, з моменту укладення між споживачем та оператором ГРМ договору розподілу природного газу, за наявності фізичного підключення об`єкта споживача до газорозподільної мережі, оператором ГРМ здійснюється надання споживачу послуг з розподілу природного газу (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 18.02.2021 у справі № 922/1703/20).

Відповідно до ч. 4 ст. 179 ГК при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно зі ст. 184 ГК укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених ст. 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами ст. 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно - правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постановою № 2080 від 07.10.2019 внесено зміни до Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2015 та Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015, відповідно до яких з 01.01.2020 запроваджено новий порядок розрахунків за послугу з розподілу природного газу, зокрема, змінено принцип визначення величини потужності для споживачів природного газу та здійснено перехід від приєднаної потужності до замовленої, яка розраховується відповідно до вимог Кодексу ГРМ виходячи із об`ємів споживання об`єктів споживачів за попередній газовий рік.

Згідно з абзацом шостим пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019, газовий рік період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.

Відповідно до положень глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, в редакції постанови № 2080 від 07.10.2019, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.

Річна замовлена потужність об`єкта (об`єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об`єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, величина річної замовленої потужності позивача на 2022 рік встановлена у розмірі 1 463 219, 65 м. куб., тобто 121 934, 98 м. куб. на місяць (а. с. 23), а тому місячна вартість послуги розподілу природного газу була визначена у розмірі: 184 365,68 грн., як добуток 1/12 річної замовленої потужності об`єкта (об`єктів) споживача на тариф у розмірі 1,26 грн за 1 м. куб. на місяць (без урахування ПДВ), встановлений регулятором Постановою від 22.12.2021 №2745 для відповідного оператора ГРМ АТ «ОГС «Дніпропетровськгаз» із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності (1 463 219,65/12*1,26 тариф=153 638,07 та 30 727,61 ПДВ, всього 184 365, 68).

04.07.22 р. позивач склав пропозицію укласти з відповідачем додаткову угоду №1 до Типового договору розподілу природного газу, змінивши п. 6.3., яка була направлена за вих. №24 від 06.07.22 р. на адресу відповідача (а. с. 31) Позивач пропонував відповідачу на період дії воєнного стану визначати місячну вартість послуги розподілу природного газу від фактичного обсягу використаної потужності об`єкта споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного Оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метру (а. с. 32)

Проте, відповідні зміни, які позивач вважав за необхідне внести до договору, не відповідають положенням глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ і Типового договору, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (з урахуванням змін, внесених до Типового договору постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080), оскільки форма та зміст (умови) Типового договору розподілу природного газу, затверджені Постановою НКРЕКП № 2494 від 30.09.2020, якою, у свою чергу, встановлено обов`язковість укладення відповідного договору саме за встановленою законодавством формою.

Листом від 12.08.22 р. відповідачем надано відповідь на пропозицію позивача щодо внесення змін до типового договору шляхом укладання додаткової угоди, в якому позивача було повідомлено про неможливість внесення змін та про наявність в нього заборгованості за рахунок відсутності частини оплати (а. с. 33).

Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 4 Закону України Про ринок природного газу, що визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, до компетенції Регулятора на ринку природного газу належить затвердження та оприлюднення у встановленому порядку методології визначення тарифів на послуги транспортування природного газу для точок виходу і точок входу, методологій визначення тарифів на послуги розподілу, зберігання (закачування, відбору) природного газу щодо газосховищ, до яких застосовується режим регульованого доступу відповідно до статті 48 цього Закону, на послуги установки LNG та встановлення (зміна) тарифів, які повинні убезпечити необхідні інвестиції в газотранспортні та газорозподільні системи, газосховища, а також установку LNG.

Відповідно до ч. 2 ст. 32 Закону України "Про ринок природного газу" Типовий договір транспортування природного газу затверджується Регулятором (ч. 2 ст. 32 цього Закону).

Частиною першою статті 1 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22 вересня 2016 року №1540-7111 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обумовлено, що НКРЕКП (далі - Регулятор), є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Мета, форми діяльності Регулятора та його основні завдання визначені у статті 3 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Зокрема, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання шляхом: 1) нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом; 2) ліцензування діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг; 3) формування цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг та реалізації відповідної політики у випадках, коли такі повноваження надані Регулятору законом; 4) державного контролю та застосування заходів впливу; 5) використання інших засобів, передбачених законом.

Основними завданнями Регулятора є: 1) забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; 3) сприяння інтеграції ринків електричної енергії, природного газу України з відповідними ринками інших держав, зокрема в рамках Енергетичного Співтовариства, співпраці з Радою регуляторів Енергетичного Співтовариства, Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та національними регуляторами енергетики інших держав; 4) забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; 5) сприяння транскордонній торгівлі електричною енергією та природним газом, забезпечення інвестиційної привабливості для розвитку інфраструктури; 6) реалізація цінової і тарифної політики у сферах енергетики та комунальних послуг; 7) сприяння впровадженню заходів з енергоефективності, збільшенню частки виробництва енергії з відновлюваних джерел енергії та захисту навколишнього природного середовища; 8) створення сприятливих умов для залучення інвестицій у розвиток ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; 9) сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг; 10) інші завдання, передбачені законом.

Відповідно до частин шостої, дев`ятої статті 14 Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг рішення Регулятора не підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України. Відсутність державної реєстрації рішень Регулятора не є підставою для відмови суду у прийнятті заяви про їх оскарження. Регулятор веде реєстр всіх прийнятих рішень та забезпечує вільний доступ до них на своєму офіційному веб-сайті у затвердженому ним порядку.

Рішення Регулятора є обов`язковими до виконання суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг.

Указом Президента України №715/2014 від 10 вересня 2014 року затверджено Положення про НКРЕКП (далі - Положення №715/2014),

Пунктом 13 Положення №715/2014 визначено, що рішення НКРЕКП приймаються на засіданнях, які проводяться у формі відкритих або закритих слухань. У разі розгляду питань, що мають важливе суспільне значення, засідання проводяться у формі відкритих слухань, в яких беруть участь представники суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, об`єднань споживачів громадськості. Рішення, прийняті НКРЕКП, оформлюються постановами і розпорядженнями.

Рішення НКРЕКП, прийняті у межах її повноважень, обов`язкові до виконання об`єктами природних монополій. Рішення НКРЕКП можуть бути оскаржені в установленому законодавством порядку.

Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, підлягають обов`язковій державній реєстрації в установленому законодавством порядку, за винятком рішень з питань установлення цін та тарифів (крім установлення цін та тарифів для населення) та рішень з питань функціонування оптового ринку електричної енергії. Рішення НКРЕКП, які є нормативно-правовими актами, не потребують узгодження з іншими органами державної влади, крім випадків, передбачених законом.

Аналіз змісту постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 про затвердження Типового договору розподілу природного газу, свідчить, що вказана постанова поширюються на невизначене коло осіб та розраховані на неодноразове застосування, що в свою чергу дає підстави вважати, що ця постанова є нормативно-правовими актами.

Нормативно-правовий акт - це письмовий документ компетентного органу держави, уповноваженого нею органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта, в якому закріплено забезпечуване нею формально обов`язкове правило поведінки загального характеру (юридична норма). Такий акт приймається як шляхом безпосереднього волевиявлення народу, так і уповноваженим на це суб`єктом за встановленою процедурою.

Загальний характер юридичних норм, встановлених або санкціонованих державою у нормативно-правових актах, полягає у тому, що ці норми розраховані на регулювання групи виду) кількісно невизначених суспільних відносин, адресовані кількісно невизначеному колу неперсоніфікованих суб`єктів, не вичерпують свою обов`язковість певною кількістю її застосувань, тобто юридично діють безперервно, а їх чинність скасовується за спеціальною процедурою чи припиняється через настання певної події або дати.

З огляду на вказане нормативно-правовий акт містить загальнообов`язкові правила поведінки (юридичні норми), тоді як акт застосування норм права (індивідуальний акт) - індивідуально-конкретні приписи, що є результатом застосування норм права; вимоги нормативно-правового акту стосуються всіх суб`єктів, які опиняються у нормативно регламентованій ситуації, а акт застосування норм права адресується конкретним суб`єктам і створює права та/чи обов`язки лише для цих суб`єктів; нормативно-правовий акт регулює певний вид (групу) суспільних відносин, а акт застосування норм права - конкретну життєву ситуацію; нормативно-правовий акт діє впродовж тривалого часу та не вичерпує дію фактами його застосування, тоді як дія акта застосування норм права закінчується, вичерпується у зв`язку з його застосуванням до конкретних правовідносин.

Кожна окрема зміна, яка вноситься до Типового договору розподілу природного газу затверджується відповідною постановою, а положеннями Закону України Про ринок природного газу, Закону України Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, Кодексом ГРМ не передбачено можливості зміни договору розподілу ПГ, зокрема, в частині порядку розрахунків, і Типовий договір не є нормативно-правовим актом, який регулює питання вирішення будь-яких судових спорів.

Крім того, приписами частини четвертої статті 179 ГК України визначено відсутність у суб`єкта, який вступив у договір приєднання, запропонований іншою стороною, права наполягати на зміні його змісту.

З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що АТ ОГС Дніпропетровськгаз не має можливості вносити зміни у типовий договір розподілу природного газу, а суд також не може своїм рішенням спонукати відповідача до внесення змін у нормативно правовий акт, внесення змін до якого є дискреційним повноваженням регулятора в особі НКРЕКП.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26.04.2021 по справі №909/608/20.

Щодо посилання позивача на лист ТПП України, суд зазначає наступне.

Лист, оприлюднений ТПП України 28.02.22 р., забезпечив можливість визнати за спрощеною процедурою факт форс-мажору. Слід зазначити, що засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) є однією з функцій ТПП, затверджених Статутом ТПП України та Законом України Про торгово-промислові палати України, надалі закон № 671/97-ВР.

Засвідчення форс-мажорних обставин є послугою в розумінні Цивільного кодексу України (ЦК України), яку ТПП надає для фізичних та юридичних осіб. Звернення суб`єктів господарської діяльності до ТПП України за отриманням сертифіката для засвідчення форс-мажорних обставин є належним доказом їх засвідчення відповідно до законодавства України.

Проте сертифікат про форс-мажорні обставини не є актом державного органу, який спричиняє виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін. У разі судового процесу сертифікат ТПП є лише одним із доказів, який не має наперед визначеної сили перед іншими доказами, і лише в їх сукупності на підставі наданих доказів суд приймає рішення.

Порядок засвідчення форс-мажорних обставин встановлюється регламентом засвідчення ТПП України та регіональними ТПП форс-мажорних обставин, який затверджено рішенням президії ТПП України від 18.12.2014 за № 44(5).

Відповідно до регламенту форс-мажорні обставини засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб щодо кожного окремого договору, зобов`язання, контракту, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тягар доказування форс-мажорних обставин покладено на заявника, а посилання на лист не буде визнано таким.

Тож сторона, що посилається на форс-мажорні обставини, повинна надати докази за чотирма складовими події форс-мажору: 1) подія (форс-мажорна обставина); 2) непередбачуваність обставин; 3) причинно-наслідковий зв`язок між обставиною (подією) і неможливістю виконання стороною своїх конкретних зобов`язань; 4) неможливість виконання і альтернативного виконання.

Проте, відповідач, в порушення вищенаведених норм чинного законодавства України, жодних дій для засвідчення форс-мажорних обставин не вчинив, а тому його посилання на вищенаведений лист ТПП України в якості обґрунтування своїх позовних вимог є безпідставним.

Крім того, зазначені обставини є підставою для звільнення від відповідальності за часткове або повне невиконання договірних зобов`язань, а не для внесення змін до договору.

Доводи апелянта про те, що суд порушив положення ст. 652 ЦК України, є неспроможними з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зміна договору у зв`язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

Разом з цим, оскільки відповідні зміни, які позивач вважав за необхідне внести до договору, не відповідають положенням глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ і Типового договору, затвердженому постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2498 (з урахуванням змін, внесених до Типового договору постановою НКРЕКП від 07.10.2019 № 2080), то відсутні підстави для застосування положень ст. 652 ЦК України.

Інші доводи апелянта є неспроможними і висновків суду першої інстанції вони не спростовують.

Таким чином, господарський суд Дніпропетровської області всебічно, повно, об`єктивно дослідив всі обставини справи, дав їм належну правову оцінку, правильно застосував норми матеріального права, з дотриманням норм процесуального права, що у відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без зміни.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

З огляду на викладене та керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 282, 284, 287-289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Цембудсервіс залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 21.11.2022 року у справі №904/2136/22- залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку та випадках, передбачених ст. 287 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02.03.2023року.

Головуючий суддя О.В.Березкіна

Суддя О.Г.Іванов

Суддя М.О.Дармін