Рішення

від 21.11.2022 по справі 917/741/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 Справа № 917/741/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Дмитро Сірош Д. М., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом

Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська обл., 39600

до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгова компанія Схід, вул. Автопаркова, буд. 5, м. Київ, 02121

про стягнення безпідставно збережених коштів,

без виклику представників сторін.

Обставини справи: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгова компанія Схід про стягнення 100 376,18 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 13.07.2019 до 12.07.2022.

У позові зазначає, що підставою для звернення до суду стало те, що в період з 13.07.2019 до 12.07.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою доходу від орендної плати за землю в сумі 106 376,18 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку. Відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідач у відзиві (вх. № 6618 від 19.09.2022) проти позову заперечує, посилаючись на те, що позивач не довів, що придбана відповідачем будівля розташована на земельній ділянці площею 1 517,00 кв м. Також, зазначає, що позивач не довів ту обставину, що він після виникнення у відповідача права користування (оренди) земельною ділянкою на підставі виникнення права власності на будівлю, підготував та направив на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгова компанія Схід проект договору оренди, а відповідач відмовився укласти зазначений договір та здійснював користування земельною ділянкою без договору.

Також, зазначає, що до позову позивач не додав жодного доказу на підтвердження того, що Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово - торгова компанія Схід починаючи з 13.07.2019 до 12.07.2022 користується земельною ділянкою площею 1517,0 кв. м по АДРЕСА_1 для власних потреб чи нею користуються треті особи на підставі договору суборенди, укладеного з відповідачем. Відповідач заперечує факт користування земельною ділянкою площею 1517,0 кв. м, та зазначає, що мова може йти лише про земельну ділянку, на якій безпосередньо розміщена придбана відповідачем будівля, тобто 335,6 кв. м.

Крім того, відповідач вказує, що позивач не враховує, що з гр. ОСОБА_1 , як з власником будівлі по АДРЕСА_1 вже укладався договір оренди земельної ділянки, а отже правова трансмісія передбачає перехід такого права і до відповідача.

Відповідач також не погоджується із розрахунком, наведеним в позові, оскільки вважає, що позивачем не доведена площа земельної ділянки, на якій розміщена придбана відповідачем будівля, та яка необхідна для обслуговування (1517,0 кв. м), а правовстановлюючий документ (договір купівлі продажу від 22.05.2008) не містить жодного посилання на розмір такої ділянки.

Позивач у відповіді на відзив (вх. № 8733 від 15.11.2022) заперечує проти доводів позивача. Щодо твердження відповідача стосовно того, що до нього як до власника об`єкту нерухомості перейшло і право користування земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розміщений на умовах, які були встановлені для попереднього землекористувача, позивач зазначає, що відповідно до інформації, яка міститься у Витязі з Державного земельного кадастру № НВ-0008282952021 від 06.12.2021, земельна ділянка з кадастровим номером 5310436100:03:001:0099 по АДРЕСА_1 перебувала у користуванні на підставі договору оренди у ОСОБА_1 в період з 26.02.2007 по 01.09.2007. В подальшому пролонгації договору не здійснювалось, тому, право оренди у колишнього власника будівлі промислового цеху закінчилось ще у 2007 році.

Щодо твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів використання ним земельної ділянки площею 1517 кв. м, а тому мова може йти лише про земельну ділянку, на якій безпосередньо розміщена будівля, тобто 335,6 кв. м, позивач зазначає, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування будівлі промислового цеху. Будівля промислового цеху розташована на земельній ділянці комунальної власності, площею 1517 кв. м., кадастровий номер 5310436100:03:001:0099.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.07.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, постановив справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.

Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, сторони суду не надали.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Згідно зі статтею 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У зв`язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних у матеріалах справи достатньо, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до частини 2 статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

На підставі договору купівлі - продажу від 22.05.2008, реєстраційний номер 1235, Товариство з обмеженою відповідальністю Промислово - торгова компанія СХІД (далі - відповідач) з 12.12.2013 є власником будівлі промислового цеху, загальна площа 335,6 кв. м, розташованої по АДРЕСА_1 , що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 30449893 від 08.07.2022.

Будівля промислового цеху розташована на земельній ділянці комунальної власності, площею 1 517 кв. м, кадастровий номер 5310436100:03:001:0099.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0008282952021 від 06.10.2021 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:03:001:0099 зареєстрована 26.02.2007 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 16.09.2021 нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 1 517 кв. м складає 1 935 813,36 грн, на 2022 рік - 2 129 397,73 грн.

Так, у період з 13.07.2019 до 12.07.2022 відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів, орендну плату не сплачував, хоча земельна ділянка використовувалась для експлуатації та обслуговування нежилих приміщень бази, що призвело до неотримання Кременчуцькою міською радою Кременчуцького району Полтавської області доходу від орендної плати за землю в сумі 106 376,18 грн, який остання отримала б у разі оформлення відповідачем згідно з вимогами статей 125 та 126 Земельного кодексу України правовстановлюючих документів на земельну ділянку.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно до положень статті 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статями 122, 123 та 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі - продажу права оренди земельної ділянки.

Як убачається із положень статті 120 Земельного кодексу України, виникнення права власності на об`єкт нерухомості не є підставою для автоматичного виникнення права власності чи укладення (продовження, поновлення) договору оренди земельної ділянки.

Частина 1 статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт в частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

Водночас за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також права постійного користування та оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, за змістом указаних приписів виникнення права власності на будинок, будівлю, споруду не є підставою для виникнення права оренди земельної ділянки, на якій вони розміщені та яка не була відведена в оренду попередньому власнику. Право оренди земельної ділянки виникає на підставі відповідного договору з моменту державної реєстрації цього права.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини 1 статті 21 Закону України Про оренду землі визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Як убачається з матеріалів справи, відповідач є власником нерухомого майна, розміщеного на відповідній земельній ділянці з 12.12.2013.

При цьому не має доказів належного оформлення права користування вказаною земельною ділянкою, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Кременчуцькою міською радою та державної реєстрації такого права.

Отже, відповідач користується цією земельною ділянкою без належної правової підстави.

Відповідно до частини 2 статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь - яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0008282952021 від 06.10.2021 земельна ділянка по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5310436100:03:001:0099 зареєстрована 26.02.2007 на підставі проєкту землеустрою щодо відведення земельних ділянок.

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Статтею 1212 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Згідно зі статтею 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

З огляду на викладене, ТОВ Промислово-торгова компанія СХІД, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 14 Податкового кодексу України, визначено, що плата за землю - це обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Відповідач не є власником та постійним землекористувачем земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдина можлива форма здійснення плати за землю для нього, як землекористувача, є орендна плата (стаття 14.1.72 Податкового кодексу України).

Податковим кодексом України визначено, що орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є обов`язковим платежем, а його розмір визначається на підставі законодавчих актів, тобто є регульованою ціною (статті 14.1.125, 14.1.136, 288.5 Податкового кодексу України).

Відповідно до розрахунку, поданого позивачем, за період з 13.07.2019 до 12.07.2022 розмір орендної плати мав становити 106 376,18 грн.

Отже, відповідач (набувач), не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою за відсутності укладеного договору, фактично збільшив свої доходи, а позивач (потерпілий) втратив належне йому майно (кошти від орендної плати), тому відповідні кошти підлягають стягненню з відповідача на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області в порядку статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 629/4628/16-ц (провадження № 14-77цс18), від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18), а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15 (провадження № 3-1271гс16), від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15 (провадження № 3-1348гс16), від 12.04. 2017 у справах № 922/207/15 (провадження № 3-1345гс16) і № 922/5468/14 (провадження № 3-1347гс16).

Твердження відповідача про те, що позивачем не надано доказів використання ним земельної ділянки площею 1 517 кв. м, суд відхиляє, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 79 Земельного кодексу України земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Згідно із частинами першою - четвертою, дев`ятою статті 79 - 1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв). Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах 6, 7 цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Як встановив суд, будівля промислового цеху розташована на земельній ділянці комунальної власності, площею 1 517 кв. м, кадастровий номер 5310436100:03:001:0099.

В силу своєї природи, приналежний відповідачеві впродовж розглядуваного періоду об`єкт нерухомості у розумінні частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України об`єктивно перебував на земельній ділянці, що у світлі висловленої Верховним Судом правовій позицій, викладеній в постанові від 29.05.2020 у справі № 922/2843/19 само по собі свідчить про фактичне використання відповідної земельної ділянки, сформованої як об`єкт цивільних прав.

Крім того, відповідач не надав жодних доказів на підтвердження формування за зазначеною адресою земельної ділянки меншою площею для експлуатації та обслуговування будівлі промислового цеху.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 106 376,18 грн за користування земельною ділянкою площею 1 517 кв. м підлягає задоволенню.

Відповідно до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 209, 210, 232, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Промислово - торгова компанія Схід (вул. Автопаркова, буд. 5, м. Київ, 02121, код ЄДРПОУ 34617160) на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (пл. Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) 106 376,18 безпідставно збережених коштів за період з 13.07.2019 до 12.07.2022 та 2 481,00 грн витрат на сплату судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро СІРОШ