УХВАЛА
06 квітня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/741/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Мачульського Г.М. - головуючого, Рогач Л.І., Краснова Є.В.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід?
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2022
за позовом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області
до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід?
про стягнення 100 376,18 грн,
ВСТАНОВИВ:
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області звернулася з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід? про стягнення 100 376,18 грн безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 13.07.2019 до 12.07.2022.
На підставі частини першої статті 247 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) Господарський суд Полтавської області дійшов висновку розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження, у зв`язку з її малозначністю (ухвала суду від 25.07.2022).
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 21.11.2022, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023, позов задоволено в повному обсязі.
Судові рішення мотивовано тим, що відповідач не уклав договір оренди земельної ділянки, на якій розташоване належне йому нерухоме майно та не сплачував орендну плату за її користування, тому відповідач фактично збільшив свої доходи, а позивач втратив належне йому майно - орендну плату за користування земельною ділянкою комунальної власності, що підлягає відшкодуванню йому на підставі статей 1212 - 1214 Цивільного кодексу України.
21.03.2023 (згідно з поштовими відмітками на конверті) Товариство з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід? звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 (повний текст складено 15.02.2023) та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2022, в якій просить судові рішення скасувати в повному обсязі та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та зміст судових рішень, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, виходячи з такого.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За змістом пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно із частиною п`ятою статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ураховуючи, що положення статті 12 ГПК України в структурі законодавчого акту розташовані серед Загальних положень цього Кодексу, Суд вправі відносити справу до категорії малозначних на будь-якій стадії її розгляду. При цьому, за змістом частини п`ятої статті 12 цього Кодексу справи, на які поширюється дія цих положень, є малозначними в силу наведених положень пункту 1 частини п`ятої статті 12 цього Кодексу, виходячи із ціни предмету позову без необхідності ухвалення окремого судового рішення щодо віднесення зазначених справ до відповідної категорії.
Так, предметом позову у даній справі є стягнення 100 376,18 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2022 (2 481,00 грн х 100 = 248 100,00 грн), тому у розумінні положень ГПК України ця справа є малозначною.
Товариство з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід? оскаржило зазначені вище судові рішення з підстав, визначених пунктами 1, 2 частини другої статті 287 ГПК України, яка без обґрунтувань, передбачених пунктом 2 частини третьої цієї ж статті, не може вважатися дотриманням приписів статті 290 цього ж Кодексу.
При цьому Верховний Суд звертає увагу на те, що учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 (справа №914/1570/20, провадження №2-90гс20) зазначила, що тенденції нормативно-правового регулювання національної моделі касаційного оскарження свідчать про перехід на конституційному рівні до моделі обмеженої касації, що реалізується, зокрема, за допомогою введення переліку випадків, коли рішення підлягає касаційному оскарженню, а також низки процесуальних фільтрів. Встановлення в процесуальному кодексі виняткових підстав для касаційного оскарження у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним, має слугувати формуванню дієвої судової системи, що гарантуватиме особі право на остаточне та обов`язкове судове рішення. Введення процесуальних фільтрів не порушує права на доступ до суду, оскільки таке право вже реалізоване при зверненні до суду першої та апеляційної інстанцій, та можна стверджувати, що введення процесуальних фільтрів допуску до перегляду судових рішень касаційним судом не порушує права доступу до правосуддя.
Враховуючи викладене, з огляду на принципи господарського судочинства, Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі №917/741/22 за касаційною скаргою скаржника на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України.
У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід?, розгляд наведеного в тексті касаційної скарги клопотання про передачу справи №917/714/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегією суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не здійснюється.
Відповідно до положень частини шостої статті 293 ГПК України, копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 ГПК України,
УХВАЛИВ:
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 917/741/22 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ?Промислово - торгова компанія ?Схід? на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 21.11.2022.
2. Копію цієї ухвали разом з доданими до касаційної скарги матеріалами направити заявнику, а іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Копію касаційної скарги залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий Г.М. Мачульський
Судді Л.І. Рогач
Є.В. Краснов
Суд | Касаційний господарський суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 06.04.2023 |
Оприлюднено | 10.04.2023 |
Номер документу | 110080444 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Касаційний господарський суд Верховного Суду
Мачульський Г.М.
Господарське
Східний апеляційний господарський суд
Радіонова Олена Олександрівна
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні