Постанова

від 22.11.2022 по справі 826/6682/18

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 826/6682/18

адміністративне провадження № К/9901/9189/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Хохуляка В.В.,

суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції справу за позовом Приватного підприємства «Гавр» до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Приватного підприємства «Гавр» на рішення Окружного адміністративного суду від 22.10.2018 (суддя - Каракашьян С.К.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді: Степанюк А.Г., Файдюк В.В.) у справі №826/6682/18.

встановив:

Приватне підприємство «Гавр» (далі - ПП «Гавр») звернулося до Окружного адміністративного суду від 22.10.2018 з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 23.01.2018 №812615141.

Рішенням Окружного адміністративного суду від 22.10.2018, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019, в позові відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій ПП «Гавр» оскаржило їх у касаційному порядку.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду від 22.10.2018, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.

В обґрунтування своїх доводів посилається на те, що без доведення податковим органом належними та допустимими доказами зв`язку з протиправною діяльністю особи, встановленої вироком суду, який набрав законної сили, та господарськими операціями, не може бути безумовним підтвердженням нереальності відображених платником податків таких господарських операцій.

Відповідач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги.

Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ГУ ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПП «Гавр» (код 38038968) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Форс Лайн» (код 40047945) за грудень 2015 року.

За наслідками проведеної перевірки складено акт від 29.12.2017 №595/26-15-14-01-03/38058968, в якому відображено висновки про порушення ПП «Гавр» пунктів 198.1, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, пункту 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 1.2 статті 1, пункту 2.4 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 115383 грн., в тому числі за грудень 2015 року в сумі 115383 грн.

На підставі названого акту перевірки прийнято податкове повідомлення-рішення від 23.01.2018 №812615141, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 144229,00 грн., з яких 115383 грн. нараховано за податковим зобов`язанням та 28846 грн. - штрафні санкції.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Слід зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованих валових витрат та податкового кредиту первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту ПДВ, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний доход на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

Судами встановлено, між ПП «Гавр» в особі директора ОСОБА_1 ( покупець) та ТОВ «Форс Лайн» в особі директора ОСОБА_2 (постачальник) укладений договір поставки від 20.12.2015 №96, відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити товар згідно із замовленнями покупця, а покупець прийняти його відповідно до накладних та протоколу узгодження цін, що є невід`ємною частиною договору та оплатити товар у строки.

Позивачем до матеріалів справи надано копії протоколу узгодження цін, замовлення, рахунку-фактури, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, податкових накладних, платіжних доручень.

Поряд з цим, судом встановлено, вироком Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2017 у справі №760/14661/17-к ОСОБА_2 визнано винним у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України.

Даним вироком встановлено, що дії ОСОБА_2 призвели до того, що невстановлені слідством особи отримавши реєстраційні документи ТОВ «Форс лайн», а також печатку, здійснювали діяльність з метою штучного формування податкового кредиту з податку на додану вартість підприємствам реального сектору економіки для ухилення від сплати податків до Державного бюджету України. Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав, та пояснив, що знайомий запропонував за грошову винагороду підписати документи про перереєстрацію ТОВ «Форс лайн», договір купівлі- продажу, Статут вказаного підприємства. Згідно наказу його було призначено директором ТОВ «Форс лайн», але наміру здійснювати фінансово-господарську діяльність не мав, ніякі фінансові документи ніколи не підписував.

Відповідно до частини шостої статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Сам факт наявності вироку, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого необхідно перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили, періоду часу, за який такі обставини встановлені, а також конкретної особи та наслідки її дій.

Вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 Кримінального кодексу України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею Кримінального кодексу України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

При цьому, як вірно враховано судами попередніх інстанцій, вирок Солом`янського районного суду м. Києва від 20.11.2017 у справі №760/14661/17-к по обвинуваченню ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 205-1 Кримінального кодексу України, має значення для розгляду даної справи, оскільки первинні документи, які стали підставою для формування даних податкового обліку та виписані контрагентом, фіктивність господарської діяльності якого встановлена вироком суду, не можуть вважатись належно оформленими та підписаними звітними документами, які посвідчують факт придбання позивачем товарів, робіт чи послуг.

Надані позивачем первинні документи не відображають реального руху господарських операцій, на підставі яких ним сформовані дані свого податкового обліку.

За наведених обставин, суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд -

постановив:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Гавр» залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду від 22.10.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 25.02.2019 у справі №826/6682/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова