Ухвала

від 22.11.2022 по справі 137/472/22

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 137/472/22

Провадження №22-ц/801/2088/2022

Категорія: 36

Головуючий у суді 1-ї інстанції Верещинська Я. С.

Доповідач :Ковальчук О. В.

УХВАЛА

22 листопада 2022 рокуСправа № 137/472/22м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

судді-доповідача Ковальчука О. В.,

суддів: Сала Т. Б., Панасюка О. С.,

вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,-

В С Т А Н О В И В:

У червні 2022 року Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (далі - АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу в сумі 3056 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 26 грн. 21 коп. та втрат від інфляції в сумі 148 грн. 07 коп.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» заборгованість за послугу розподілу природного газу в сумі 3056 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 26 грн. 21 коп. та втрати від інфляції в сумі 148 грн. 07 коп. Вирішено питання розподілу судових витрат щодо судового збору.

Не погодившись із цим рішенням, 07 листопада ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку надіслала апеляційну скаргу.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід повернути апелянту з огляду на таке.

У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема відображає зневажливе ставлення до судової гілки влади загалом.

Так, обґрунтування апеляційної скарги з використанням таких висловлювань: «розгляд Літинським районним судом Вінницької області моєї справи 29 вересня 2022 року - це злочин, а апеляційна інстанція покриваючи цей злочин є співучасником злочину»; «кожна фізична особа, виконуючи функцію судді, поглиблює геноцид проти українців, відмовляючи їм у захисті прав та свобод», виходить за межі нормальної, коректної та легітимної критики, що, наприклад, у розумінні Європейського суду з прав людини констатується як зловживання правом на подання заяви.

У апеляційній скарзі апелянт серед іншого зазначає, що: «Я, ОСОБА_1 людина з правами громадянки УРСР, вимагаю законного права на законний суд, тобто суд встановлений законом, або виходячи з ситуації, що у нас таких судів нема, а є юридичні особи, що провадять господарську діяльність у сфері юстиції та правосуддя за КВЕДОМ 84.23,-щоб ці юрособи виконували зобов`язання перед громадянином, - здійснювали судовий захист відповідно до статті 55 Конституції. Але зобов`язань юрособа «Літинський районний суд Вінницької області» не виконала попри мою заяву. Не дивно. Орган виконавчої влади не має ні повноважень, ні обов`язку захищати громадянку»; «…в українця відсутнє бодай один шанс доказати своє право у суді, бо юридичні особи здійснюють господарську діяльність у сфері правосуддя не на користь споконвічних українців, а на користь олігархічним структурам, маючи свій гешефт у вигляді захмарних винагород та довічних утримувань».

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави .

Відповідно до частини другої цієї ж статті суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Пунктами 2 та 11 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачено, що повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства.

Учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу (пункт 1 частини другої статті 43 ЦПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

Дії учасників судового процесу та їхніх представників мають не лише за формою, але й за змістом відповідати завданню цивільного судочинства. Зміст права на справедливий суд несумісний зі свідомим виявом учасником судового процесу чи його представником неповаги до честі, гідності, репутації іншого учасника, представника, суду тощо. Тому суди не повинні розглядати справи, в яких особа, яка ініціювала судовий процес, використовує її процесуальні права на шкоду іншим учасникам судового процесу й інтересам правосуддя.

У процесуальних відносинах, намагаючись донести певну думку до суду, учасники судового процесу, їхні представники, інші особи мають ретельно підбирати слова, а також з обережністю виявляти емоції щодо інших учасників, їхніх представників, суду, осіб, які не беруть участь у судовому процесі. Суд не повинен толерувати використання нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів, зокрема для надання характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям). Такі слова та символи не можна використовувати ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їхніх представників.

Такі висновки апеляційного суду узгоджуються з висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (пункт 22), від 14 березня 2019 року у справі № 9901/34/19, від 7 листопада 2019 року у справі № 9901/324/19).

Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див. mutatis mutandis ухвали щодо прийнятності у справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 4 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Відповідно до п. 1, 2, 3 ч. 2 ст. 44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема, подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер.

У ч. 3, 4 ст. 44 ЦПК України визначено, що якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Отже, на осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживати наданими правами.

Зловживання процесуальними правами як особливий різновид цивільного процесуального правопорушення полягає в тому, що при зловживанні процесуальними правами відбувається порушення умов реалізації суб`єктивних цивільних процесуальних прав. Це положення відповідає загальнотеоретичним розробкам конструкції зловживання правом, в яких воно нерідко визначається як поведінка, що перевищує (або порушує) межі здійснення суб`єктивних прав. Суб`єкт цивільного судочинства свої цивільні процесуальні права має здійснювати відповідно до їх призначення, яке або прямо визначено змістом того чи іншого суб`єктивного права, або вочевидь випливає з логіки існування того чи іншого суб`єктивного процесуального права.

На підставі викладеного вище, апеляційний суд вважає, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою, у якій неодноразово використані принизливі, глумливі, образливі висловлювання щодо суддів та судової системи загалом є виявом очевидної неповаги, не спрямоване на ефективний захист її прав, свобод та інтересів, а тому суперечить завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Частиною 1 ст. 143 ЦПК України передбачено, що заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених у суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин; 4) невиконання ухвали про забезпечення позову або доказів, ненадання копії відзиву на позов, апеляційну чи касаційну скаргу, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк; 5) порушення заборон, встановлених частиною дев`ятою статті 203 цього Кодексу.

Ст. 357 ЦПК України, що є відсильною до норм ст. 185 ЦПК України, визначені підстави для повернення скарги. Разом із тим, наведеними нормами не встановлено такої підстави для повернення апеляційної скарги як зловживання процесуальними правами.

Водночас за ч.3 ст. 44 ЦПК України якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання дій ОСОБА_1 зловживанням процесуальними правами та повернення їй апеляційної скарги на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року на підставі частини третьої статті 44 ЦПК України. Водночас, апеляційний суд вважає, що з метою запобігання в подальшому ОСОБА_1 процесуальними правами необхідно застосувати до неї заходи процесуального примусу - стягнути з неї в дохід державного бюджету штраф в розмірі 0,3 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 744,30 грн.

Статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2022 рік» передбачено, що з 1 січня 2022 року розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 2481 грн.

Разом із тим, згідно ч. 7 ст. 185 ЦПК ОСОБА_1 не позбавлена можливості повторно оскаржити рішення суду першої інстанції, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись ст. ст. 36, 39, 40, 44, 143, 148, 259, 260, 381 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Визнати, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року повернути апелянту.

Застосувати до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 744,30 грн. та стягнути з неї вказану суму в дохід Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів із дня складання її повного тексту.

Головуючий О. В. Ковальчук

Судді : Т. Б. Сало

О. С. Панасюк