Ухвала

від 24.01.2023 по справі 137/472/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 січня 2023 року

м. Київ

справа № 137/472/22

провадження № 61-303ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Ковальчука О. В., Сала Т. Б., Панасюка О. С., від 22 листопада 2022 року у цивільній справі за позовом акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2022 року акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи «Вінницягаз» (далі - АТ «Вінницягаз») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу розподілу природного газу в сумі 3 056,46 грн, 3% річних в сумі 26,21 грн та втрат від інфляції в сумі 148,07 грн.

Рішенням Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року позов АТ «Вінницягаз» задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Вінницягаз» заборгованість за послугу розподілу природного газу в сумі 3 056,46 грн, 3% річних в сумі 26,21 грн та втрати від інфляції в сумі 148,07 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу.

Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року визнано, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року є діями, що суперечать завданню цивільного судочинства та є зловживанням процесуальними правами, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Літинського районного суду Вінницької області від 29 вересня 2022 року повернуто, застосовано до ОСОБА_1 заходи процесуального примусу у вигляді штрафу в розмірі 744,30 грн та стягнуто з неї вказану суму в дохід державного бюджету України.

02 січня 2023 року засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року, в якій просить оскаржувану ухвалу апеляційного суду скасувати.

Безпосередньо в касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки скарга, з урахуванням положень статті 124 ЦПК України, подана протягом тридцяти днів з дня вручення ОСОБА_1 копії оскаржуваної ухвали апеляційного суду.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що апеляційний суд дійшов помилкового висновку про те, що апеляційна скарга містить образливі, погрозливі чи провокативні висловлювання, а відтак помилково повернув апеляційну скаргу та застосував заходи процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу. ОСОБА_1 вважає, що висловлювала свою позицію стосовно правосуб`єктності сторін, їх прав, обов`язків та зловживань через оціночне судження, суб`єктивну думку стосовно суб`єктів господарювання, не вживаючи нецензурну лексику, погрозливі, образливі чи провокативні висловлювання щодо учасників справи та суду.

Згідно частини першої статті 394 ЦПК України питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження)вирішує колегія у складі трьох суддів після одержання касаційної скарги, оформленої відповідно до вимог статті 392

ЦПК України.

Відповідно до вимог частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина четверта статті 394 ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду про повернення апеляційної скарги та застосування заходів процесуального примусу не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

Частинами першою-третьою статті 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема верховенство права і неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Відповідно до частин першої, другої статті 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями;

3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Аналіз частини другої статті 44 ЦПК України свідчить, що встановлений нею перелік дій, які суд може визнати зловживанням процесуальними правами що суперечать завданню цивільного судочинства та які залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами, не є вичерпним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) зроблено висновок, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників.

Велика Палата Верховного Суду переконана, що використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див.: ухвали щодо прийнятності у справах «Регак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 і № 18589/02)).

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 44 ЦПК України, якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 144 ЦПК України заходами процесуального примусу є: 1) попередження; 2) видалення із залу судового засідання; 3) тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; 4) привід; 5) штраф.

За змістом пункту 2 частини першої статті 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі до від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб зокрема у випадку зловживання процесуальними правами.

Апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_1 в апеляційній скарзі використовує лексику, яка не притаманна для написання ділових документів (в тому числі апеляційної скарги), зокрема відображає зневажливе ставлення апелянта до судової гілки влади загалом та заперечення існування в Україні судів, встановлених законом.

Встановивши вказані обставини, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 зловживання процесуальними правами, застосував до неї захід процесуального примусу - штраф в мінімальних межах, передбачених статтею 148 ЦПК України, та повернув апеляційну скаргу.

Оскільки касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при застосуванні заходів процесуального примусу є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до апеляційного суду.

Керуючись статтями 388, 389, 390, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду

від 22 листопада 2022 року у цивільній справі № 137/472/22.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. В. Шипович

Є. В. Синельников

С. Ф. Хопта