Рішення

від 23.11.2022 по справі 344/5259/22

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/5259/22

Провадження № 2/344/2205/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючої - судді: Шамотайла О.В.

секретаря c/з: Устинської Н.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в залі Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області цивільну справу за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове,97» до ОСОБА_1 про стягнення боргу,-

В С Т А Н О В И В:

Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове,97» (надалі «Позивач», «ОСББ «Паркове,97») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРКОВЕ,97» основного боргу в розмірі 12177,04 грн. за період з січня 2020 року по серпень 2021 року, з яких 10670,88 грн. за утримання будинку (за період з січня 2020 року по серпень 2021 року) 606,16 грн. за холодне водопостачання та водовідведення (за період з лютого 2020 року по серпень 2021 року), 900,00 грн. за утримання прибудинкової території (за період з грудня 2020 року по серпень 2021 року).

Позовні вимоги мотивовані тим, що Позивач є балансоутримувачем та здійснювачем утримання будинку, в якому на праві власності відповідачу належить нежитлове приміщення площею 206,8 м.кв., що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 . Станом на час розгляду даної справи, відповідач за період заборгованості, що наведений вище, отримував послуги з утримання будинку, обслуговування будинку та прибудинкової території, а також холодного водопостачання та водовідведення, які не оплачено в повному обсязі, відповідно, за відповідачем обліковується заборгованість на суму 12177,04 грн., яка всупереч вимогам чинного законодавства України є не оплаченою.

Представником позивача подано заяву про розгляд справи у відсутності уповноваженого представника, просив позов задоволити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідачів не надійшло.

Відповідно до ч.2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України (надалі - «ЦПК України») у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відзиву на позов відповідачем суду не подано.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, встановлено наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Споживач фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу (стаття 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Як підтверджується матеріалами справи, відповідач ОСОБА_1 є власником нежитлового приміщення площею 206,8 м.кв., що знаходиться за адресою в АДРЕСА_1 (а.с.5), а Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку « АДРЕСА_2 » є балансоутримувачем і здійснює утримання та обслуговування будинку, в якому розташоване нежитлове приміщення, яке належить відповідачу (а.с. 6).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є споживачем житлово-комунальних послуг, оскільки їх отримує.

Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувались ними, відсутність договору по надання таких послуг само по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати у повному обсязі, що узгоджується із правовою позицією ВСУ в справі «6-59цс13 від 30.10.2013.

Власники квартир чи нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, функції по утриманню якого і прибудинкової території здійснює об`єднання співвласників, зобов`язані нести витрати по утриманню спільного неподільного майна незалежно від членства в об єднанні в розмірі затверджених в установленому порядку тарифів.

Факт надання послуг та не здійснення оплати вартості за їх отримання відповідачем не спростовано.

Належних доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості відповідача не встановлено.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначає Закон України «Про житлово-комунальні послуги».

Відповідно до вказаного закону, термін «житлово-комунальні послуги» визначається як результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування у жилих та нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Системний аналіз положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.

Згідно з частиною 1 статті 509 ЦК України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

За змістом частини 1 статті 901, частини 1 статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Разом з тим відповідно до загальних умов виконання зобовязання, установлених статтею 526 ЦК України, зобовязання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобовязань.

За вимогою частини 3 статті 815 ЦК України наймач зобов`язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є зобовязанням, у якому, серед інших прав і обовязків сторін на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обовязок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина 1 статті 509 ЦК України) вимагати сплату коштів за надані послуги.

Відповідно до частини 4 статті 319 ЦК України власність зобовязує, а згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положення статті 322 ЦК України встановлює презумпцію обов`язку власника нести всі витрати, пов`язані з утриманням належного йому майна. До таких витрат належать витрати, пов`язані зі зберіганням майна, його ремонтом, забезпеченням збереження його властивостей, оплати житлово-комунальних послуг тощо. Такий обов`язок власника є похідним від належних йому, як абсолютному володарю, правомочностей володіння, користування та розпорядження майном. Невиконання власником свого обов`язку по утриманню своєї власності може створювати небезпеку для третіх осіб.

Суд повторно звертає увагу на те, що доказів, які б спростовували факт надання та отримання відповідних послуг, як і доказів невірності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості відповідача, ОСОБА_1 не надано, а судом таких обставин не встановлено.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Проаналізувавши доводи сторін, вимоги чинного законодавства України, дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума заборгованості за надані житлово-комунальні послуги в розмірі 12177,04 грн.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відтак, стягненню з відповідача підлягає сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 2481,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 89, 263-265, 273, 354-355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове,97» (код ЄДРПОУ 41461025, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 97) заборгованість зі сплати житлово-комунальних послуг в занальному розмірі 12177,04 грн. (дванадцять тисяч сто сімдесят сім гривень 04 коп) за період з січня 2020 року по серпень 2021 року, з яких : 10670,88 грн. (десять тисяч шістсот сімдесят гривень 88 коп) за утримання будинку (за період з січня 2020 року по серпень 2021 року) , 606,16 грн. (шістсот шість гривень 16 коп) за холодне водопостачання та водовідведення (за період з лютого 2020 року по серпень 2021 року), 900,00 грн. (дев`ятсот гривень 00 коп) за утримання прибудинкової території (за період з грудня 2020 року по серпень 2021 року).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП- НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Паркове, 97» (код ЄДРПОУ 41461025, м. Івано-Франківськ, вул. Чорновола, 97) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2481,00 грн.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В.Шамотайло