Рішення

від 21.11.2022 по справі 947/38963/21

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/38963/21

Провадження № 2/947/460/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.11.2022 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УКРДЕБТПЛЮС»,

треті особи: ОСОБА_2 ,

ОСОБА_3 ,

державний реєстраторінформаційно-реєстраційногосектору ЦНАП

Фонтанської сільськоїради Одеськогорайону Одеськоїобласті ІвановІгор Володимирович,

про визнаннядій ірішення незаконними,

скасування рішеннядержавного реєстратората запису,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2021року доКиївського районногосуду м.Одеси надійшлапозовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , державний реєстратор інформаційно-реєстраційного сектору ЦНАП Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванов Ігор Володимирович, про визнання дій і рішення протиправними, скасування рішення державного реєстратора та запису, в якій позивач просить суд:

- визнати незаконними та скасувати рішення державного реєстратора інформаційно-реєстраційного сектору ЦНАП Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова І.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 61027225 від 20.10.2021 (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на квартиру, загальною площею 66,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", код ЄДРПОУ - 43212924, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 28А, номер запису про право власності 44546471;

- визнати незаконними дії державного реєстратора прав інформаційно-реєстраційного сектору ЦНАП Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Іванова І.В. по внесенню Запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про право власності - 44546471 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), яким зареєстровано право власності на квартиру загальною площею 66,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС", код ЄДРПОУ - 43212924, місцезнаходження: 04073, м. Київ, пр. Степана Бандери, 28А, та скасувати зазначений запис.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 02.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №11133922000, за умовами якого він мав отримав кредит в сумі 75000,00 доларів США. В забезпечення виконання умов вказаного договору, між ним, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та банком 02.04.2007 року було укладено іпотечний договір, за умовами якого він, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 передали банку в іпотеку належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно квартиру АДРЕСА_2 .

08 грудня 2011 року право вимоги, що виникло з вищевказаного кредитного договору, ПАТ «УкрСиббанк» було передано ПАТ «Дельта Банк», що підтверджується договором купівлі-продажу прав вимоги за кредитами від 08 грудня 2011 року.

Із інформаційної довідки №285564246 від 18.11.2021 року, позивачу стало відомо, що 13.05.2020 року право вимоги, що виникло з кредитного договору та договору іпотеки було відступлено - Товариству з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС».

Також, позивач дізнався, що на підставі рішення державного реєстратора інформаційно-реєстраційного сектору ЦНАП Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим І.В. від 20.10.2021 року (з відкриттям розділу), індексний номер 61027225 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, було зареєстровано право власності на у тому числі належну йому квартиру за ТОВ "УКРДЕБТ ПЛЮС".

Позивач вважає вищевказане рішення державного реєстратора та внесений на підставі нього запис про право власності незаконними та підлягаючими скасуванню, з підстав того, що в порушення умов іпотечного договору та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2015 року за №1127, відповідачем не було подано належних доказів державному реєстратору, а останній не пересвідчився, що він ОСОБА_1 отримав досудову вимогу усунення порушень.

Також, позивач вважає, що відповідачем не було здійснено оцінку предмету іпотеки на момент прийняття оспорюваного рішення державним реєстратором.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 13.12.2021 року прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

Разом з позовом, позивачем надано одночасно заяву про забезпечення позову, в якій позивач просив суд вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру загальною площею 66,2 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та встановлення заборони будь-яким особам у будь-який спосіб вчиняти будь-які дії стосовно вказаного нерухомого майна, яку ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 13.12.2021 року повернуто позивачеві, з підстав не відповідності поданої заяви вимогам статті 151 ЦПК України, та одночасно роз`яснено заявникові, що повернення заяви не позбавляє позивача на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленомуЦПК України, після усунення порушень, що слугували підставою для її повернення.

Повторно з заявою про забезпечення позову, позивач під час розгляду справи не звертався.

Позивачем до позову також було подано клопотання про витребування доказів, за наслідком розгляду якого 26.05.2022 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено частково. Витребувано з Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради (65009, м.Одеса, вул.Черняховського, 6), належним чином завірені копії матеріалів реєстраційних справ (що містяться в паперовому та електронному вигляді) щодо об`єкту нерухомого майна квартири АДРЕСА_2 . Витребувано з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБЕТ ПЛЮС» належним чином завірені копії документів, що були подані для державної реєстрації права власності щодо квартири АДРЕСА_2 .

04.08.2022року досуду черезпідсистему «Елетроннийсуд» надійшлазаява від представникавідповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича про проведення підготовчого судового засідання в режимі відео конференції, яка була скерована представником 03.08.2022 року та передана головуючому судді 05.08.2022 року.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 05.08.2022 року вказану заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрдебт Плюс» - Ковалевського Євгена Володимировича про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по цивільній справі, залишено без задоволення, з підстав невідповідності поданої заяви вимогам ч.2 ст.212 та ч.7 ст.43 ЦПК України.

09.08.2022 року до суду надійшла заява від представника третьої особи ОСОБА_3 ОСОБА_4 про розгляд справи за її відсутності, в якій представник зазначила, що ОСОБА_3 повністю підтримуються заявлені позовні вимоги ОСОБА_1

07.02.2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», в якому останній просить суд у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити з підстав необґрунтованості, посилаючись на те, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» належним чином було скеровано на адресу усіх іпотекодавців вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, докази чого були надані державному реєстратору та які слугували підставою для проведення спірної державної реєстрації права власності на предмет іпотеки.

Також представник відповідача зазначає, що є необгрунтованими доводи позивача про не проведення оцінки спірного іпотечного об`єкту нерухомості, оскільки 21.09.2021 року суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА МАЙНОВИХ ПРАВ» було надано звіт про оцінку спірного об`єкту іпотеки, який в свою чергу було також подано державному реєстратору під час проведення спірної державної реєстрації прав.

За наслідком вищевикладеного, представник відповідача викладені позивачем доводи в обґрунтування позову не спроможними та безпідставними, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

20.07.2022 року на адресу суду надійшли з Управління державної реєстрації Юридичного департаменту Одеської міської ради, на виконання ухвали суду від 26.05.2022 року, витребувані судом докази.

25.07.2022 року до суду надійшла заява від представника відповідача ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про долучення до матеріалів справи додаткових доказів на підтвердження викладених у відзиві на позовну заяву заперечень проти позову.

31.08.2022 року судом без видалення до нарадчої кімнати було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.

В судовому засіданні 28.09.2022 року представник позивача заявив клопотання про приєднання до матеріалів справи в якості доказу, копію довідки Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 16.02.2021 року за №127, з посиланням на те, що зазначений доказ необхідний для спростування того, що ОСОБА_1 нібито отримав вимогу ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» 13.08.2020 року, поштове повідомлення про яке було подано останнім державному реєстратору, яке слугувало зокрема підставою для проведення оспорюваної державної реєстрації прав.

Також в судовому засіданні представник заявив клопотання про поновлення строку на вчинення процесуальної дії з подання вказаного доказу, посилаючись на те, що строк було пропущено, оскільки з обставинами на спростування яких подано вказану довідку, сторона позивача дізналась лише після надання Управлінням державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради до суду витребуваних доказів на виконання ухвали суду від 26.05.2022 року.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 28.09.2022 року Київським районним судом міста Одеси було постановлено ухвалу, якою клопотання представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 про поновлення строку на вчинення процесуальної дії з подання доказів - задоволено. Поновлено представнику позивача ОСОБА_1 ОСОБА_5 процесуальний строк на подання доказів по цивільній справі №947/38963/21. Приєднано до матеріалів справи №947/38963/21 подану позивачем в якості доказу по справі копію довідки Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 16.02.2021 року за №127.

На стадії розгляду справи по суті, представник позивача 28.09.2022 року також надав до суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи по справі за вх. №10233/22.

У судове засідання призначене на 21.11.2022 року учасники по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, 21.11.2022 року представник позивача надав до суду заяву про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Тієї ж дати, до суду надійшла заява від представника відповідача про розгляд справи за відсутності представника ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», в якій представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав зазначених у відзиві на позовну заяву.

Від представника третьої особи ОСОБА_3 в матеріалах справи наявна заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за його відсутності.

Інші треті особи: ОСОБА_2 та державний реєстратор ІвановаІ.В. будучи належним чином повідомленими про наявне судове провадження та судове засідання, не з`явились без поважних причин.

Приймаючи викладене, положення статті 223 ЦПК України, строки розгляду справи, судом було ухвалено здійснити розгляд справи в судовому засіданні 21.11.2022 року за відсутності сторін по справі на підставі доказів наявних в матеріалах справи.

Також, в судовому засіданні 21.11.2022 року судом було здійснено розгляд клопотання представника позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи, за наслідком чого постановлено ухвалу, якою вказане клопотання залишено без розгляду на підставі положень статті 222 ЦПК України.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши усі докази наявні в матеріалах справи, надавши їм оцінку в цілому та кожному доказу окремо, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 , з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання споживчого кредиту №11133922000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит в сумі 75000,00 доларів США, зі сплатою 12,5% річних, строком до 02.04.2028 року.

В забезпечення умов виконання вказаного договору та договору про надання споживчого кредиту №11133962000 від 02.04.2007 року, 02.04.2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, ОСОБА_6 , як іпотекодавцем, ОСОБА_3 , як іпотекодавцем, було укладено іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., зареєстрований в реєстрі за №1238.

За умовами іпотечного договору, іпотекодавці з метою забезпечення усіх зобов`язань ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту №11133922000 від 02.04.2007 року та договору про надання споживчого кредиту №11133962000 від 02.04.2007 року передали банку в іпотеку належне їм на праві спільної часткової власності нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_3 , з якої: 1/3 і 1/6 часток належить ОСОБА_7 , 1/3 частка ОСОБА_3 , 1/6 ОСОБА_1 .

Сторонами під час розгляду справи були визнані обставини того, що право вимогами за вказаним кредитним і іпотечним договором, перейшли від АКІБ «УкрСиббанк» до ПАТ «Дельта Банк», що у відповідності до положень ч.1 ст.82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають, а також підтверджуються наступними фактами.

13 травня 2020 року між ПАТ «Дельта банк», як Банком за текстом, та ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», як Новим Кредитором за текстом, було укладено договір №2244/К про відступлення прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрований в реєстрі за №683, за умовами якого, цей договір укладено відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом електронного аукціону №UA-EA-2020-03-24-00000-b від 14.04.2020 року, та за яким Банк відступає Новому Кредитору належні Банку, а Новий Кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, включаючи право вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців боржників, або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників за кредитними договорами, та/або договорами поруки та/або договорами застави, іпотеки (іпотечними договорами), з урахувань всіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору.

У відповідності до Додатку №1 до вказаного договору вбачається, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» переходить право вимоги у тому числі за кредитним договором №11133922000 від 02.04.2007 року укладеним з ОСОБА_1 , укладеним до нього іпотечним договором від 02.04.2007 року, іпотекодацями за яким є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 (пункт 85 Додатку №1).

Сторонами не спростовувався факт, що ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» набуло право вимоги зокрема за кредитним договором №11133922000 від 02.04.2007 року укладеним з ОСОБА_1 , укладеним до нього іпотечним договором від 02.04.2007 року, іпотекодацями за яким є ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_3 .

Як вбачається, 20.10.2021 року державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим Ігорем Володимировичем винесено рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за №61027225 від 20.10.2021 року, на підставі якого проведено державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2482778551100, за ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43212924, запис про право власності №44546471 від 18.10.2021 року, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Отже, на підставі вищевикладеного вбачається, що відповідачем були здійснені дії зі звернення стягнення в позасудовий спосіб на предмет іпотеки за іпотечним договором від 02.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., зареєстрованого в реєстрі за №1238.

У статті 12 Закону України «Про іпотеку» визначено, що в разі порушення іпотекодавцем обов`язків, установлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом.

Стаття 33 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, установлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» в редакції діючій на час проведення спірної реєстрації передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати:

- передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомустаттею 37цього Закону;

- право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленомустаттею 38цього Закону.

У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються:

- умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення;

- порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки;

- прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору.

Після завершення позасудового врегулювання будь-які наступні вимоги іпотекодержателя щодо виконання основного зобов`язання:

- боржником - фізичною особою є недійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя;

- боржником - юридичною особою або фізичною особою - підприємцем є дійсними, якщо інше не визначено договором іпотеки чи договором про надання кредиту, чи договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням:

- за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем);

- за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі).

Відповідно до статті 37 Закону України «Про іпотеку», в редакції діючій на час проведення спірної реєстрації, Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Право іншої особи з вищим пріоритетом щодо строкового користування нерухомим майном, набутим у власність іпотекодержателем, зберігає чинність відповідно до умов договору, яким обумовлено таке користування. Права та вимоги третіх осіб на предмет іпотеки, набутий у власність іпотекодержателем, які мають нижчий пріоритет, ніж вимога іпотекодержателя, втрачають чинність.

До особи, яка на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включеного до іпотечного договору, набула право власності на предмет іпотеки (об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва та майнові права на них), розміщений на земельній ділянці, яка перебуває в оренді іпотекодавця, переходить право оренди на таку земельну ділянку, а зазначений договір про задоволення вимог іпотекодержателя або застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, включене до іпотечного договору, є документом, що посвідчує перехід права оренди земельної ділянки до нового власника предмета іпотеки і заміну особи орендаря у договорі оренди землі та підлягає державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Отже, сторони в договорі чи відповідному застереженні можуть передбачити як передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в позасудовому порядку, так і надання іпотекодержателю права від свого імені продати предмет іпотеки як за рішенням суду, так і на підставі відповідного застереження в договорі про задоволення вимог іпотекодержателя чи застереження в іпотечному договорі на підставі договору купівлі-продажу.

За змістом вказаних вище норм Закону України «Про іпотеку» для реалізації іпотекодержателем позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього за загальним правилом необхідні тільки воля та вчинення дій з боку іпотекодержателя, якщо договором не передбачено іншого порядку.

Як вбачається з іпотечного договору від 02.04.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Ситніковою Ю.Д., зареєстрованого в реєстрі за №1238, сторони передбачили наступне.

У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцями та/або Боржником зобов`язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмета Іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами (п.2.1.1).

Пункт 4 договору визначено, що звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у:

- випадках зазначених в п.2.1.1-2.1.2. договору іпотеки та/або;

- у разі порушення Іпотекодавцем та/або Боржником будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором та/або;

- інших випадках відповідно до діючого законодавства.

Звернення стягнення здійснюється на підставі:

- або рішення суду;

- або виконавчого напису нотаріуса;

- або застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя;

- або за договором між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем про задоволення вимог Іпотекодержателя.

Пунктом 5 договору іпотеки сторони передбачили застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, відповідно до якого сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Позасудове врегулювання здійснюється відповідно до застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в цьому договорі. Іпотекодержатель самостійно визначає один з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки:

- передачу Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»;

- право Іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановлено ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

У разі настання обставин, зазначених в п.4.1 договору іпотеки, Іпотекодержатель надсилає рекомендованим листом Іпотекодавцю повідомлення про застосування застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. В повідомленні, про яке йдеться в п.5.2, Іпотекодержатель зазначає який зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовуються Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог. У разі застосування передачі предмету іпотеки у власність Іпотекодержателя як способу задоволення вимог Іпотекодержателя, право власності переходить до Іпотекодержателя з моменту отримання повідомлення, про яке йдеться в п.5.1 цього договору іпотеки та згідно вимогам чинного законодавства України.

Отже, відповідно до вказаного розділу, сторони договору досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі ст. 37 Закону України «Про іпотеку».

Державний реєстратор, реалізуючи свої функції, керується Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Внесення відомостей до Державного реєстру прав, згідно з п.4 ч.1 ст. 3 Закону, здійснюється виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом.

Частиною 3 ст. 10 Закону передбачено, що державний реєстратор, серед іншого,встановлює відповідність заявлених прав і поданих/отриманих документів вимогам законодавства,а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями;перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.

Частиною 2 ст. 18 Закону передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 25.12.2015 року №1127.

Відповідно до п. 61 Порядку, в редакції на час здійснення спірної реєстрації, для державної реєстрації прав на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, набуття права оренди земельної ділянки, права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис) чи права користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), також подаються:

1) засвідчена іпотекодержателем копія письмової вимоги про усунення порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцю та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця;

2) засвідчена іпотекодержателем копія повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або

засвідчена іпотекодержателем копія рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або

засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами);

3) довідка іпотекодержателя, що містить відомості про суму боргу за основним зобов`язанням станом на дату не раніше трьох днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації та відомості про вартість предмета іпотеки, визначену суб`єктом оціночної діяльності, станом на дату не раніше 90 днів до дня подання документів для проведення відповідної державної реєстрації;

4) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

У разі подання документа, зазначеного в абзаці першому або четвертому підпункту 2 цього пункту, державна реєстрація проводиться після спливу тридцятиденного строку з моменту отримання адресатом вимоги, зазначеної у підпункті 1 цього пункту, якщо у такій вимозі не зазначений більш тривалий строк.

Протягом діїЗакону УкраїниПро мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яким є нерухоме житлове майно загальною площею в межах, визначених зазначеним Законом, що виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, також подається заява, що підтверджує згоду іпотекодавця - громадянина України на набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки, справжність підпису на якій засвідчується відповідно доЗакону УкраїниПро нотаріат, крім випадків встановлення державним реєстратором наявності зареєстрованого права власності іпотекодавця на інше нерухоме житлове майно (його частину) у Державному реєстрі прав чи в його невід`ємній архівній складовій частині або надання державному реєстратору документів, якими підтверджується, що відповідне нерухоме житлове майно не є місцем постійного проживання іпотекодавця.

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, обтяжень речових прав на передане в іпотеку майно, у тому числі внесення після державної реєстрації іпотеки іпотекодавця до Єдиного реєстру боржників, не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

З наведеного слідує, що згідно з умовами чинного законодавства та укладеного сторонами договору іпотеки, підставами для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання є надсилання іпотекодавцю та/або Боржнику письмового повідомлення про задоволення вимог та надання засвідченої іпотекодержателем копії повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з відміткою про вручення адресату, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованого поштового відправлення або поштового відправлення з оголошеною цінністю, яким надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, з позначкою про відмову адресата від одержання такого відправлення, або засвідченої іпотекодержателем копії рекомендованих поштових відправлень або поштових відправлень з оголошеною цінністю (поштових конвертів), якими не менше ніж двічі з періодичністю не менше ніж один місяць надсилалася вимога, зазначена у підпункті 1 цього пункту, та які повернулися відправнику у зв`язку із відсутністю адресата або закінченням встановленого строку зберігання поштового відправлення, або засвідчені іпотекодержателем паперові копії електронного листа, яким за допомогою засобів інформаційної, телекомунікаційної або інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує обмін електронними документами, надіслано вимогу, зазначену у підпункті 1 цього пункту, та електронного службового повідомлення відповідної системи, яким підтверджується доставка відповідного електронного листа за адресою електронної пошти адресата (у разі коли договором з іпотекодавцем або боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, передбачено можливість обміну електронними документами).

Надіслання відповідного повідомлення для задоволення вимог іпотекодержателя шляхом позасудового врегулювання також передбачено сторонами у договорі іпотеки в п.5.1.

Таким чином, на державного реєстратора під час вчинення відповідної реєстраційної дії законом покладено обов`язок не тільки формально перевірити наявність поданих документів за переліком, передбаченим пунктом 61 Порядку, необхідних для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, а й, передусім, встановити їх відповідність вимогам законодавства.

Як вбачається з витребуваних судом належним чином завірених копій матеріалів реєстраційної справи, до заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень представником ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» було додано зокрема: вимогу ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про усунення порушень основного зобов`язання від 10.07.2020 року за вих. №2422727/ЖД639 спрямовану на ім`я ОСОБА_1 ; вимогу ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про усунення порушень основного зобов`язання від 10.07.2020 року за вих. №2422727/ЖД641 спрямовану на ім`я ОСОБА_3 ; вимогу ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» про усунення порушень основного зобов`язання від 10.07.2020 року за вих. №2422727/ЖД640 спрямовану на ім`я ОСОБА_8 ; рекомендоване потове повідомлення №6510109517099.

Досліджуючи рекомендоване поштове повідомлення №6510109517099, вбачається, що ОСОБА_1 13.08.2020 року отримав за адресою: АДРЕСА_1 , вищевказану вимогу повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання за вих. №2422727/ЖД639, про що свідчить підпис на повідомленні виконаний від його імені.

Однак, у відповідності до наданої до суду довідки про участь особи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Міністерства оборони України 16.02.2021 року за вих. №127, ОСОБА_1 в період з 11.02.2020року по18.08.2020року приймавучасть у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів в м. Новгородівка Донецької області.

Досліджуючи вищевказану довідку, суд вважає доведеними посилання позивача стосовно не підписання 13.08.2020 року рекомендованого поштового повідомлення №6510109517099 та неотримання скерованого ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» повідомлення про усунення порушень основного зобов`язання за вих. №2422727/ЖД639, оскільки в цей час ОСОБА_1 перебував на території Донецької області і приймав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

З урахуванням викладеного, зазначене поштове повідомлення про отримання позивачем вимоги (повідомлення) від 10.07.2020 року за вих. №2422727/ЖД639, не є належним доказом вручення зазначеної вимоги (повідомлення) про попередження Іпотекодавця стосовно звернення стягнення, яка міститься в матеріалах реєстраційної справи.

Також суд вважає вищевказану вимогу скерованого ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» від 10.07.2020 року за вих. №2422727/ЖД639 не відповідаючою вимогам п.5.3 іпотечного договору від 02.04.2007 року, оскільки останнє не містить чіткого визначення, який зі способів задоволення вимог Іпотекодержателя, що передбачені ч.3 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», застосовуються Іпотекодержателем для задоволення своїх вимог.

Стосовно доводів позивача про не проведення ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» оцінки предмета іпотеки під час звернення стягнення є необґрунтованими, оскільки матеріали реєстраційної справи містять звіт про оцінку спірної квартири АДРЕСА_2 , виконаний 21.09.2021 року ТОВ «ЕКСПЕРТНА ОЦІНКА МАЙНОВИХ ПРАВ».

Зазначений висновок не спростовувався позивачем по справі, за наслідком чого в цій частині доводи позивача є необґрунтованими.

Отже, удержавного реєстратора прав на нерухоме майно були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказану квартиру заТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС», з підстав подання документів, які не відповідають вимогам пункту 61 Порядку.

Крім того, вирішуючи справу по суті, судом окремо надається правова оцінка обраного позивачем способу захисту.

Згідно з ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першоюстатті 15 ЦК Українивизначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У ч.2 ст.26Закону України № 1952(у редакції, чинній до 16 січня 2020 року) було унормовано порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування. Так, за змістом зазначеної норми у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року №340-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству", який набрав чинності 16 січня 2020 року, ст.26Закону України № 1952викладено у новій редакції.

Так, відповідно до пунктів 1,2,3ч.3ст.26Закону України № 1952(в редакції, чинній з 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" п.2 ч.6 ст.37цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цьогоЗакону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Крім того, Законом № 2255-IX від 12.05.2022, який набув чинності в цілому 26.07.2022 року, зокрема внесено зміни до абзаців 2,3 частини3 ст.26 Закону України № 1952, відповідно до яких, у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

Зміст зазначеної правової норми переконливо свідчить про те, що, на відміну від ч.2 ст. 26Закону України №1952у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи:

1) судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) судове рішення про скасування державної реєстрації прав.

Аналогічні за змістом висновки щодо застосування статті 26 Закону про державну реєстрацію прав у новій редакції при вирішенні спорів у подібних правовідносинах наведено у постановах Верховного Суду від 23.06.2020 у справах № 906/516/19, №905/633/19, № 922/2589/19, від 30.06.2020 у справі № 922/3130/19, від 14.07.2020 у справі № 910/8387/19, від 20.08.2020 у справі№ 916/2464/19, від 03.09.2020 у справі № 914/1201/19, від 18.11.2020 у справі№ 154/883/19-ц, від 13.10.2021 у справі №161/15629/19.

Викладене свідчить, що з 16.01.2020, законодавець вже виключив такий спосіб захисту порушених речових прав як скасування запису про проведену державну реєстрацію права.

З урахуванням викладеного висновку, встановлених обставин щодо допущених порушень під час звернення стягнення на спірне майно, суд доходить до висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача та вважає за необхідне задовольнити заявлені вимоги частково в спосіб передбачений законом з врахуванням вищевикладених висновків Верховного Суду, шляхом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 61027225, винесене 20.10.2021 року державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим Ігорем Володимировичем, яке слугувало підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 2482778551100, а саме квартиру АДРЕСА_4 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43212924.

Посилання відповідача ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» на інші висновки Верховного Суду на підтвердження неналежно обраного позивачем способу захисту своїх прав та інтересів шляхом пред`явлення вимоги про скасування спірного рішення державного реєстратора, судом не приймаються, оскільки незалежно від того чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата Верховного Суду, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, що також узгоджується з висновками Великої палатиВерховного Судувикладеними упостанові від30.01.2019року посправі № 755/10947/17.

Приймаючи вищевказані висновки Верховного Суду, суд вважає не підлягаючою до задоволення вимогу позивача про одночасне скасування запису про право власності, внесеного до Державного реєстру прав за наслідком проведеної спірної державної реєстрації, оскільки позивачем обрано спосіб судового захисту, який у практичному аспекті не зможе забезпечити і гарантувати позивачу відновлення порушеного права належним чином, а значить не спроможний надати особі ефективний захист її прав.

Крім того, судом також приймається, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (постанова Великої Палати Верховного Суду від 06.04.2021 у справі № 910/10011/19).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

До того ж за змістом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у пункті 36 постанови від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18), спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно має розглядатися як спір, що пов`язаний з порушенням цивільних прав позивача на нерухоме майно іншою особою, за якою зареєстроване речове право на це майно.

Державний реєстратор/нотаріус як неналежний відповідач за вимогою про скасування державної реєстрації права також викладено у постановах Верховного Суду від 03.08.2022 у справі №461/8641/19, від 09.08.2022 у справі №266/2666/19, від 10.08.2022 у справі №565/315/21, від 10.08.2022 у справі №725/873/20.

Верховний Суд у зазначених справах, враховуючи зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених обставин справи, дійшов висновку, що спір у справі в частині пред`явлених позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора виник між позивачем і особою, за якою було зареєстровано право власності на спірне нерухоме майно. Таким чином, державний реєстратор є неналежним відповідачем у справі, а тому в задоволенні позовних вимоги до вказаного відповідача слід було відмовити з цієї підстави.

Оскільки спір у цій справі стосується цивільних прав ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС»на спірне майно, то належним відповідачем у ній є особа, право на майно якої оспорюється та щодо якої здійснено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

В даному випадку, державний реєстратор, якогопозивач не визначив у якості співвідповідача однак пред`явив також вимогу стосовно визнання протиправними його дій, задоволенню не підлягає, оскільки державний реєстратор не є належним співвідповідачем у цій справі та судом не надається оцінка дій саме державного реєстратора.

Ухвалюючи рішення в цій справі, судом приймається, що відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішеннянеобхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору;виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Оцінюючи належність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності,приймаючи вищевказанівисновки ВерховногоСуду,суд приходитьдо висновку,про наявністьправових підставдля частковогозадоволення позовнихвимог ОСОБА_1 до ТОВ «УКРДЕБТ ПЛЮС» в частині визнання незаконним та скасування рішення державногореєстратора щододержавної реєстраціїправ. У задоволенні решти вимог слід відмовити.

Згідно зч.1,2.6ст.141ЦПК України,судовий збірпокладаєтьсянасторони пропорційнорозмірузадоволенихпозовних вимог. Іншісудовівитрати,пов`язанізрозглядом справи,покладаються: 1)уразізадоволення позову-навідповідача; 2)уразівідмови впозові-напозивача; 3)у разічасткового задоволенняпозову -на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи, що позов задоволено та позивач був звільнений від сплати судового збору за пред`явлення до суду позовної заяви, що містить вимоги немайнового характеру, на підставі п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», з відповідача пропорційно до задоволеної однієї позовної вимог немайнового характеру підлягає стягненню на користь держави судовий збір, за ставками визначеними Законом України «Про судовий збір», що діяли станом на момент звернення позивача до суду з цим позовом, а саме в сумі 908,00 грн.

Стосовно вимоги позивача про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу, розмір яких визначено в орієнтовному розрахунку судових витрат та складає 5000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1, 3ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно достатті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Позивачем до позову було надано до суду договір №07/02/2021 на надання правової допомоги від 07.02.2021 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Михайлюк М.О., та ордер серії ВЕ №1056249, складений адвокатом 08.02.2021 року.

Досліджуючи вищевказані докази, судом встановлено, що останні не містять умов стосовно сплати і розміру гонорару. Будь-яких інших доказів на підтвердження понесення, розміру і складу витрат на професійну правничу допомогу, стороною позивача в порушення ч.1 ст. 81 ЦПК України не надано.

Також, позивачем не заявлялось до закінчення судових дебатів по справі заяви про надання таких доказів після ухвалення судового рішення по справі в порядку передбаченому ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, суд вважає вимогу позивача про відшкодування витрат понесених на професійну правничу допомогу необґрунтованою та не підлягаючою до задоволення.

При вищевикладених обставинах та керуючись ст.ст.1,2,4,10,13,76-81,89,141,263-266, 267,268,273,352,354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_5 )до Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УКРДЕБТПЛЮС» (місцезнаходження:04073,м.Київ,пр.Степана Бандери,28А),треті особи: ОСОБА_2 (місцепроживання: АДРЕСА_5 ), ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_5 ),державний реєстраторінформаційно-реєстраційногосектору ЦНАПФонтанської сільськоїради Одеськогорайону Одеськоїобласті ІвановІгор Володимирович(місцезнаходження:67571,Одеська область,Одеський район,с.Фонтанка,вул.Степна,4),про визнаннядій ірішення незаконними,скасування рішеннядержавного реєстратората запису задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) за індексним номером: 61027225, винесене 20.10.2021 року державним реєстратором Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області Івановим Ігорем Володимировичем, яке слугувало підставою для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно за реєстраційним номером: 2482778551100, а саме квартиру АДРЕСА_4 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43212924.

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРДЕБТ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 43212924, на користь держави судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 23.11.2022 року.

Головуючий Калініченко Л. В.