Постанова

від 22.11.2022 по справі 287/495/22

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №287/495/22 Головуючий у 1-й інст. Винар Л. В.

Категорія 44 Доповідач Павицька Т. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого Павицької Т. М.,

суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І.

за участю секретаря судового засідання Трикиши Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №287/495/22 за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Амкодор-Укроспецмаш», третя особа - ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Винар Л.В. в м. Олевськ,

в с т а н о в и в :

У травні 2022 року ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточненої позовної заяви просить стягнути з ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» на користь ОСОБА_1 974 962 грн моральної шкоди, заподіяної позивачці внаслідок смерті сина в результаті дії джерела підвищеної небезпеки та 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначає, що 29.11.2019 року в Олевському районі Житомирської області відбулась дорожньо-транспортна пригода в якій, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення із велосипедистом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стверджує, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув. Зазначає, що за фактом ДТП слідчим СВ Олевського ВП ГУНП в Житомирській області внесено відомості до ЄРДР за №12019060260000459 за попередньою правовою кваліфікацією ч.2 ст. 286 КК України.

Вказує, що станом на дату подання позову у кримінальному провадженні проводяться слідчі (розшукові) дії, а також судові експертизи спрямовані на встановлення всіх обставин вчиненого кримінального правопорушення. Зазначає, що в результаті вищевказаного ДТП та наслідків від нього, матері загиблого ОСОБА_1 завдано шкоди у зв`язку з чим виникло право на її відшкодування за рахунок відповідача.

Вказує, що станом на дату ДТП, цивільно-правова відповідальність, пов`язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , була застрахована у ПРАТ «СК «Ю.ЕС.АЙ», відповідно до договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АО3727296. Зазначає, що представником ОСОБА_1 було надіслано на юридичну адресу страховика повідомлення про настання страхового випадку та було звернуто в порядку, визначеному законодавством із заявою на виплату страхового відшкодування. Вказує, що 25.08.2020 страховик повідомив представника ОСОБА_1 про те, що заяву з доданими до неї документами він отримав та прийняв рішення про припинення розгляду заяви до дати, коли страховику стане відомо про набрання законної сили рішення у кримінальній справі.

Зазначає, що не погодившись із рішення страховика, позивачка звернулась до Олевського районного суду Житомирської області із позовом до ПРАТ «СК «Ю.ЕС.АЙ» про стягнення страхового відшкодування. Вказує, що 01.07.2021 Олевським районним судом Житомирської області задоволено позов ОСОБА_1 частково та вирішено стягнути з ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 25 038 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого. Вважає, що визначена страховиком сума є значно меншою ніж та фактична, яку було завдано позивачці. Враховуючи вищевикладене просить задовольнити позов ОСОБА_1 в повному обсязі.

Рішенням Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 в повному обсязі.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм. Зазначає, що доводи відповідача та висновки суду першої інстанції про те, що на момент вчинення ДТП водій не виконував трудових обов`язків, є безпідставними, оскільки відповідачем не надано доказів незаконного заволодіння ОСОБА_2 службовим автомобілем «VOLKSWAGEN», державний номерний знак НОМЕР_1 - 29.11.2019 чи можливості використання водієм цього автомобіля у власних інтересах. Вказує, що суб`єкт підприємницької діяльності не має права безоплатно передавати належне йому майно працівнику у користування в особистих цілях, крім випадків: коли таке надання зумовлено виконанням працівником трудової функції; коли таке надання є оплатним; коли за таке надання роботодавцем сплачуються податки як за надання працівнику додаткового блага.

Зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що позивачем не надано копії рішення Олевського районного суду Житомирської області від 01.07.2021 про стягнення з ТОВ «Страхова компанія «Ю.ЕС.АЙ» на користь ОСОБА_1 25 038 грн страхового відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю потерпілого є безпідставними, оскільки вказане рішення є загальнодоступним і суд вправі перевірити вказану інформацію. Вказує, що у справах про відшкодування шкоди заподіяної смертю рідної людини достатньо надати суду докази на підтвердження факту родинних відносин, оскільки моральну шкоду не можна відшкодовувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи, тому висновки суду першої інстанції в даній частині є необґрунтованими. Вважає, що визначений розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним як складності справи так і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг). Враховуючи вищевикладене просить скасувати рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30.08.2022 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 29 листопада 2019 року о 18:01 год в Олевському районі Житомирської області відбулась дорожньо-транспортна пригода в якій, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди велосипедист ОСОБА_4 від отриманих тілесних ушкоджень загинув.

Факт смерті ОСОБА_4 підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 02.12.2019 та копією довідки про причину смерті від 30.11.2019.

За фактом дорожньо-транспортної пригоди 30.11.2019 відкрито кримінальне провадження за №12019060260000459 за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України. Досудове розслідування у вказаній справі не завершено.

Відповідальність водія транспортного засобу - автомобіля марки «Volkswagen Caddy» реєстраційний номер НОМЕР_1 , на дату вчинення дорожньо-транспортної пригоди була застрахована згідно полісу №АО3727296 у ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.».

Встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю загиблого ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_3 виданого Кишинською сільською радою Олевського району Житомирської області - 07 березня 1975 року, де у графі мати вказано « ОСОБА_1 ».

Відповідно до копії листа відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Житомирській області за №3932/21/5.3-26 від 02.11.2020 слідує, що шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 розірваний на підставі актового запису №149 від 22.03.2000 та актові записи про народження дітей у ОСОБА_4 відсутні.

З копії свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_4 , виданого Кишинською сільською радою Олевського району Житомирської області вбачається, що матір загиблого ОСОБА_4 - ОСОБА_6 після одруження змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».

Позивачка є пенсіонеркою, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію за віком.

Відповідно до копії акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї від 18.03.2021 позивачка проживає одна в АДРЕСА_1 .

03 серпня 2020 року адвокат Мелех Д.О. подав в інтересах ОСОБА_1 на адресу ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» заяви про виплату страхового відшкодування. Загальна сума вимоги становить - 200 304, 00 грн та складається з: 50 076, 00 грн - страхове відшкодування пов`язане із моральною шкодою (100% страхового відшкодування моральної шкоди для ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_4 ), а також 150 228,00 грн - страхового відшкодування, пов`язаного із втратою годувальника (для батьків) (100% страхового відшкодування по втраті годувальника для ОСОБА_1 - матері загиблого ОСОБА_4 ).

05 серпня 2020 року адвокат Мелех Д.О. подав в інтересах ОСОБА_1 на адресу ТДВ «СК «Ю.ЕС.АЙ.» повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду.

Відповідно до копії наказу ТОВ Амкодор-Укроспецмаш за №8-к від 13.06.2017 ОСОБА_2 був прийнятий на посаду заступника директора за основним місцем роботи з окладом згідно штатного розпису.

Згідно із копією довідки виданої ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» від 31.05.2022 року за №40 слідує, що на підприємстві встановлений правилами внутрішнього трудового розпорядку графік роботи - з 08.30 год до 17.00 год., з обідньою перервою з 12.30 до 13.00 год. Заступник директора ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з підприємством з 14.06.2017 згідно наказу №8-к від 13.06.2017 по 10.06.2020 згідно наказу №06-к від 10.06.2020. 29.11.2019 ОСОБА_2 був на робочому місці, але неповний робочий день.

10.06.2020 ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника директора у зв`язку з скороченням штату працівників, що підтверджується копією наказу ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» за № 06-к від 10.06.2020.

Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» має відповідати за завдану шкоду та є належним відповідачем у даній справі. Крім того, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не доведено заявлений розмір моральної шкоди, не обґрунтовано належними та допустимими доказами характер та обсяг заподіяних позивачці моральних та фізичних страждань в зв`язку зі смертю сина у результаті дорожньо-транспортної пригоди, порушення звичайного способу життя позивачки, негативного впливу на їх психологічний стан, погіршення стану здоров`я позивачки, а також не доведено факт постійного проживання загиблого сина разом з позивачкою та те, що позивачка знаходилась на утриманні свого сина, отримувала від нього постійну та суттєву матеріальну допомогу.

Відтак, між сторонами виник спір щодо відшкодування моральної шкоди, завданої загибеллю в ДТП сина позивачки.

Вирішуючи даний спір, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ч.ч. 1, 2, 5 ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Для покладення на юридичну особу відповідальності, передбаченої статтею 1172 ЦК України, необхідна наявність як загальних умов деліктної відповідальності (протиправна поведінка працівника; причинний зв`язок між такою поведінкою і шкодою; вина особи, яка завдала шкоду), так і спеціальних умов (перебування у трудових відносинах з юридичною особою або фізичною особою - роботодавцем незалежно від характеру таких відносин; завдання шкоди під час виконання працівником своїх трудових (службових) обов`язків).

Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов`язків необхідно розуміти виконання роботи згідно з трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоч і виходить за межі трудового договору або посадової інструкції, але доручається роботодавцем або викликана невідкладною виробничою необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами протягом усього робочого часу.

Вказана правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 21 вересня 2016 року у справі №6-933цс16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі №426/16825/16-ц зазначено, що аналіз норм статей 1187 та 1172 ЦК України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який на відповідній правовій підставі керував автомобілем, що перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду України від 06 листопада 2013 року (справа №6-108цс13).

Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у абз. 3 п. 6 постанови №4 від 01 березня 2013 року "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" (надалі за текстом - Пленум) роз`яснює, що не вважається особою, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, і не несе відповідальності за шкоду перед потерпілим особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, якщо з нею укладено цивільно-правовий договір. Така особа, враховуючи характер відносин, які між ними склалися, може бути притягнута до відповідальності роботодавцем лише у регресному порядку відповідно до положень статті 1191 ЦК України.

Встановлено, що відповідно до копії наказу ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» №8-к від 13.06.2017 ОСОБА_2 був прийнятий на посаду заступника директора за основним місцем роботи з окладом згідно штатного розпису.

29 листопада 2019 року о 18:01 год в Олевському районі Житомирської області відбулась дорожньо-транспортна пригода в якій, водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 , що на праві власності належить ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» допустив зіткнення з велосипедистом ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який від отриманих тілесних ушкоджень загинув.

Згідно довідки ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» №40 від 31.05.2022 на підприємстві встановлений графік роботи - з 08.30 год до 17.00 год., з обідньою перервою з 12.30 до 13.00 год. Вказано, що 29.11.2019 ОСОБА_2 був на робочому місці, але неповний робочий день.

Відповідно до копії наказу №06-к від 10.06.2020 ОСОБА_2 був звільнений з посади заступника директора у зв`язку з скороченням штату працівників.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

З метою перевірки доводів апеляційної скарги, судом апеляційної інстанції протокольною ухвалою від 25.10.2022 було витребувано з ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш»: статут ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш», Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш», Порядок обліку та видачі службових транспортних засобів ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» та посадову інструкцію ОСОБА_2 .

На виконання вимог протокольної ухвали Житомирського апеляційного суду від 25 жовтня 2022 року представником ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» не надано жодних документів на підтвердження чи спростування доводів апеляційної скарги.

Таким чином, відповідачем не спростовано та не доведено належними доказами того факту, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП не виконував своїх трудових обов`язків, що є його процесуальним обов`язком у розумінні ст. 81 ЦПК України.

Наявна у справі довідка ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» №40 від 31.05.2022, згідно якої ОСОБА_2 - 29.11.2019 був на робочому місці, але неповний робочий день не є належним та допустимим доказом у розумінні ст. ст. 77 - 78 ЦПК.

Відтак колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» та виконував трудові обов`язки.

Частинами другою, третьою та четвертою статті 1187 ЦК України значено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов`язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода, завдана діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

У пункті 6 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що на особу, яка перебувала в трудових відносинах на підставі трудового договору (контракту) і завдала шкоди життю чи здоров`ю у зв`язку з використанням транспортного засобу, що належить роботодавцю, відповідальність за завдання шкоди може бути покладена лише за умови, якщо буде доведено, що вона заволоділа транспортним засобом неправомірно (частини третя і четверта статті 1187 ЦК України).

Колегія суддів враховує те, що матеріали справи містять докази на підтвердження факту заподіяння шкоди ОСОБА_2 , який був працівником ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» та керував автомобілем, який належить на праві власності ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш», а також протиправність поведінки ОСОБА_2 .

Крім того, відносини між ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» та ОСОБА_2 стосовно користування службовим автомобілем VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 не носили цивільного характеру, тобто правовою підставою для користування автомобілем не були договори найму, лізингу, позички тощо, а носили трудовий характер.

При цьому товариство не довело неправомірне заволодіння автомобілем VOLKSWAGEN, державний номерний знак НОМЕР_1 з боку ОСОБА_2 .

Зважаючи на те, що ОСОБА_2 не здійснював неправомірного заволодіння транспортним засобом, а ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» фактично схвалило порядок повернення автомобіля без контролю інших службових осіб підприємства, то ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» як законний володілець джерела підвищеної небезпеки повинно відшкодувати шкоду, завдану позивачу.

Зазначена позиція узгоджується з судовою практикою суду касаційної інстанції (постанова ВС від 03 квітня 2019 року у справі №161/11773/16-ц, постанова ВС від 16 травня 2018 року у справі №524/1629/16-ц, постанова ВС від 12 листопада 2020 року у справі №185/415/18).

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або і інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пленум Верховного Суду України у п. 3 постанови №4 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» зазначив, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до п. 9 вище зазначеного пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

У частині 1 статті 1167 ЦК України зазначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Вирішуючи питання розміру шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_1 , колегія суддів враховує фізичний біль та страждання, які вона зазнала у зв`язку зі смертю сина, рівень емоційної напруги та стресу, характер вимушених змін, матеріальне становище, а також засади розумності і справедливості та приходить до висновку про доцільність визначення моральної шкоди в сумі 100 000 грн.

Що стосується витрат на правничу допомогу, то слід вказати наступне.

Статтею 133 ЦПК України, встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

На підставі п.8 ст.141 ЦПК України встановлено «розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо)».

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад, копіювання документів).

Вказаний розрахунок подається з урахуванням часу витраченого адвокатом на представлення інтересів позивача пов`язаного з вивченням матеріалів, збиранням необхідного обсягу документів, написанням позовної заяви до суду та відповіді на відзив.

У справі, яка переглядається, на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, надано договір на надання правової (правничої) допомоги №2588 від 25.05.2020.

Відповідно з розділом 4 вартість послуг адвокатського об`єднання та порядок їх сплати передбачено в додатку до цього договору, який матеріали справи не містять.

У позовній заяві представник ОСОБА_1 просить стягнути 30 000 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, однак, заявлені позивачем суми витрат, понесені внаслідок надання правової допомоги в сумі 30 000 грн не підтверджуються належними доказами.

Згідно з частинами першою - четвертою статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Позивачем на підтвердження понесених адвокатом витрат не подано а ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, а ні акту виконаних робіт.

Відсутні достатні та належні докази обсягу наданих послуг адвокатом, фактично виконані роботи та їх вартість, що сплачена позивачем, а відтак стороною позивача не було доведено розмір завданої матеріальної шкоди.

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що стороною позивача в ході розгляду справи не доведено достатніми доказами витрати на правничу допомогу в сумі 30 000 грн., у задоволенні позовних вимог про відшкодування витрат на правову допомогу слід відмовити.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

У зв`язку з викладеним, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з частковим задоволенням позовних вимог.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1, 2, 6 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Оскільки позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п.2 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Відповідно до п/п 1 п.1 ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання фізичною особою до суду позовної заяви майнового характеру встановлюється в розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи, що при зверненні до суду з позовом підлягав стягненню судовий збір у розмірі 992,40 грн., позов задоволено частково, а саме на 9,75% (з 974 962 грн до 100 000 грн), то сума судового збору, яку належить стягнути з ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» на користь держави за розгляд справи в суді першої інстанції складає 96,76 грн.

За подання апеляційної скарги підлягав сплаті судовий збір у відповідності до положень п/п 6 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» у розмірі 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, а саме: 1488,60 грн., то з ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» на користь держави за розгляд справи в суді апеляційної інстанції підлягає стягненню судовий збір у сумі 145,14 грн. Загальний розмір судового збору, що підлягає стягненню з ТОВ «Амкодор-Укроспецмаш» на користь держави складає 241,90 грн.

Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Олевського районного суду Житомирської області від 30 серпня 2022 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амкодор-Укроспецмаш» на користь ОСОБА_1 100 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Амкодор-Укроспецмаш» на користь держави 241 грн 90 коп судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного судового рішення 23 листопада 2022 року.

Головуючий

Судді