Постанова

від 25.10.2022 по справі 504/3057/17

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.10.2022 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер справи №504/3057/17

Апеляційне провадження №22-ц/813/4713/22

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого-Колеснікова Г.Я.(суддя-доповідач),

суддів- Вадовської Л.М., Сєвєрової Є.С.,

за участю секретаря Кузьмук А.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року, ухвалену під головуванням судді Доброва П. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог, відзиву на позов та рух справи в суді

08 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що з квітня 2009 року перебувала з ОСОБА_1 у цивільному шлюбі, в якому ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася ОСОБА_3 .

Вказувала, що з листопада 2014 року між сторонами розірвані шлюбно - сімейні відносини, вони не проживають сумісно, не спілкуються, не зустрічаються, не підтримують стосунки. Відповідач з 2015 року жодного разу не відвідував дочку ні дома, ні в дитячому садочку, не піклувався її станом здоров`я, не приймав ніякої участі у вихованні дитини, не дбав про неї, не цікавився життям доньки, її навчанням, розвитком, матеріальним забезпеченням. У 2015-2016 роках він лише декілька разів оплатив за навчання та перебування дочки у дитячому садочку.

Зазначала, що висновком від 16 травня 2017 року орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області вважав доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітньої дочки.

Ураховуючи наведене та посилаючись на те, що відповідач не забезпечує харчування, медичного догляду, лікування малолітньої дочки, свідомо ухиляється від спілкування з дитиною без поважних причин, ОСОБА_2 просила суд:

-стягнути з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання ОСОБА_3 ,

ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1\3 частки всіх доходів відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку;

-позбавити батьківських прав ОСОБА_1 відносно його малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1а.с.2-3).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. від 12 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом (т.1а.с.12).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2019 року вказана ухвала скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с.75-76).

У березні 2019 року відповідач подав до суду заперечення на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на те, що він безпідставний, необґрунтований та не підтверджений належними доказами (т.1а.с.81-88).

Доводи заперечень зводяться до того, що в 2014 році, під час проходження служби в правоохоронних органах, він отримав вогнепальне поранення, був госпіталізований та дотепер проходить лікування, став інвалідом 2 групи, отримує пенсію в розмірі 1 500 грн., має трьох малолітніх дітей, матерями яких є різні жінки, яким він надає посильну матеріальну допомогу, а також допомагає непрацездатним батькам, які є пенсіонерами, вказував, що тимчасово не працює, оскільки оскаржує своє звільнення з органів МВС в судах.

Також зазначав, що ОСОБА_2 чинить йому перешкоди у спілкуванні з дочкою, що висновок виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області про рекомендацію позбавити його батьківських прав, без обстеження його умов проживання в м.Балта, не врахування наведених вище обставини є формальним, поверхневим, носить рекомендаційний характер, який не можна брати до уваги (т.1а.с.81-88).

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19 травня 2020 року, постановлену під головуванням судді Доброва П.В., залучено до участі у справі в якості третьої особи службу у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області (т.1а.с.116).

27 липня 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про розгляд справи у її відсутність та просила задовольнити її вимоги в повному обсязі, уточнивши, що аліменти мають бути стягнуті в твердій грошовій сумі в розмірі 1 255 грн. (т.1а.с.162).

Справа, розглянута у відсутності учасників судового процесу.

Зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 по відношенню до його малолітньої дочки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в твердій грошовій сумі в розмірі 1 255 грн., але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, починаючи з 11 вересня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_3 включно.

Допущено негайне виконання рішення у межах платежу за один місяць.

Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1 816 грн. судового збору (т.1а.с.164-167).

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, а позовну заяву повернути позивачці ОСОБА_2 .

Неправильність рішення суду обґрунтовано порушенням судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

-суд першої інстанції не є судом встановленим законом, оскільки не мав право розглядати справу за позовними вимогами ОСОБА_2 яка не має зареєстрованого місця проживання чи перебування в Лиманському (Комінтернівському) районі Одеської області;

-про дату судового засідання, призначеного 27 липня 2021 року він не був повідомлений, а тому суд порушив його права на доступ до суду, розглянувши справу у його відсутність;

-в рішенні суду не встановлено жодних, передбачених ст.164 СК України, обставин, які б давали підстави позбавляти його батьківства; суд не взяв до уваги, що він періодично усно та в письмовій формі звертався до позивачки з проханням надати реквізити банківського рахунку для перерахування коштів на утримання дочки, які залишалися без реагування, що суд помилково визначив розмір аліментів в твердій грошовій сумі 1 255 грн., не взявши до уваги важкий стан його здоров`я, кількість осіб, які знаходяться на його утриманні, та розмір пенсії , що становить 1 860 грн. (т.1а.с.179-197).

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 23 жовтня 2021 року відкрито провадження у справі (т.1а.с.210).

У відзиві на апеляційну скаргу позивачка зазначила про надуманість і необґрунтованість доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін (т.1а.с.218-223).

Розгляд справи призначався на 01 лютого 2022 року, проте був відкладений на 19 квітня у зв`язку із заявою відповідача про неможливість прибути в судове засідання у зв`язку з перебуванням з 25 січня 2022 року на стаціонарному лікуванні (т.1а.с.234,248-249,250).

19 квітня 2022 розгляд справи було відкладено на 25 жовтня 2022 року у зв`язку із заявами сторін про неможливість прийняти участь у розгляді справи (т.2 а.с.7,9).

25 жовтня 2022 року сторони звернулися до суду із заявами про відкладення розгляду справи на іншу дату.

Зокрема, відповідач послався на воєнний стан та його перебування з 04 липня 2022 року на лікуванні в США, а позивачка вказала на неможливість прибути в судове засідання (без зазначення причини) та, посилаючись на введення в воєнного стану на всій території України, просила провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції (т.2а.с.14-18,19-20).

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність поважних причин відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим залишила без задоволення заяви сторін про відкладення розгляду справи на іншу дату, з огляду на таке.

За положеннями ст.10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені серед іншого повноваження судів. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені (ст.12-2 Закону). Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється (ч.2 ст.26 Закону).

Введення в дію воєнного стану на території країни само по собі не може бути поважною причиною для відкладення розгляду справи та неможливості представника прийняти участь у розгляді справи. За наявності відповідних обставин воєнний стан може бути поважною причиною для неможливості прийняти участь у судовому засіданні, але позивачка не зазначила жодної такої обставини. Судом враховано, що місцезнаходження позивачки та її представника адвоката Родіонова А.В. не входить станом на 25 жовтня 2022 року (дата розгляду справи в суді апеляційної інстанції) до зони активних бойових дій.

Більш того, представник позивачки адвокат Родіонов А.В., з яким ОСОБА_2 уклала договір про надання правової допомоги 14 лютого 2022 року, будучі обізнаним про розгляд справи 25 жовтня 2022 року в суді апеляційної інстанції, не виявив бажання скористатись правом прийняти участь у вказаному судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів в порядку, передбаченому ст.212 ЦПК України, чим проявив пасивну процесуальну поведінку. А тому прохання позивачки провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції до уваги не приймається

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини від 07 липня 1989 року по справі "Юніон Аліметаріа Сандерс проти Іспанії", зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

При цьому, колегією суддів враховано:

-перебування справи в провадженні апеляційного суду з жовтня 2021 року;

- наявність в матеріалах справи письмових документів, на підтвердження позицій сторін,

-повторність заяв сторін про відкладення розгляду справи;

-положення ст.129 Конституції України, ст.2 ЦПК України, якими передбачено, що одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. При цьому, захищаючи права одних осіб, суд не може порушувати права інших осіб.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду. Якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/1, від 16 липня 2020 року у справі № 924/369/19.

Враховуючи наведене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 25 жовтня 2022 року у відсутності сторін, належним чином повідомлених про розгляд справи, що в розумінні вимог ч.2 ст.372 ЦПК України не є перешкодою розгляду справи.

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Задовольняючи позов ОСОБА_2 про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 та стягнення з нього аліментів на її утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 1 255 грн., але не менше 50% від прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку щомісячно, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги повністю доведені належними та допустимими доказами.

Апеляційний суд не може погодитись такими висновками суду першої інстанції, оскільки у даній справі Комінтернівський районний суд Одеської області не мав права розглядати спір між сторонами з таких підстав.

Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм ст.8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов`язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Відповідно до ч.ч.1,6 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання. Як передбачено ст.379 ЦК України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них. Отже, за наданою законом характеристикою поняття «житла» фізична особа цілком законно може мати у власності чи користуванні кілька об`єктів, що підпадають під визначення «житло`та відповідно кілька законних місць проживання. Разом з тим, для визначення підсудності цивільної справи у даній справі значення має саме зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання чи місце перебування позивачки. Такий порядок установлений Законом України «Про свободу пересування та вільній вибір місця проживання в Україні» та здійснюється згідно з цим законом відповідно до Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016, які були чинними на дату ухвалення рішення суду (27 липня 2021 року) та втратили чинність 07 лютого 2022 року.

На час звернення ОСОБА_2 з позовом до суду (08 вересня 2017 року) та дату ухвалення рішення судом першої інстанції (27 липня 2021 року) ст.3 Закону України «Про свободу пересування та вільній вибір місця проживання в Україні» давала такі визначення:

-місце перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік;

-місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Встановлено, що 08 вересня 2017 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, який зареєстрований в суді 09 вересня 2017 року.

Підставою для звернення до Комінтернівського районного суду Одеської області позивачка вказала, що фактичним місцем її проживання є с.Сичавка Лиманського району (колишня назва - Комінтернівський район) Одеської області (т.1а.с.2-3).

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області Доброва П.В. від 12 вересня 2017 року відкрито провадження у справі за вказаним позовом (т.1а.с.12).

Вважаючи, що зазначена ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням правил територіальної підсудності, оскільки він зареєстрований в м.Балта Одеської області, відповідач ОСОБА_1 оскаржив її до апеляційного суду та просив позовну заяву повернути позивачці (т.1а.с.36-37).

Постановою Одеського апеляційного суду від 14 грудня 2019 року апеляційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково.

Ухвала Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року про відкриття провадження скасована, справа направлена до суду першої інстанції для продовження розгляду (т.1 а.с.75-76).

Згідно мотивувальній частини вказаного судового рішення апеляційний суд не взяв до уваги доводи апеляційної скарги про те, що позовна заява ОСОБА_2 мала розглядатися за місцезнаходженням відповідача, оскільки у даному випадку підлягає застосуванню положення ч.1ст.110 ЦПК України (підсудність справ за вибором позивача) в редакції станом на 15 грудня 2017 року.

Апеляційний суд також встановив, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації в АДРЕСА_1 , разом з нею проживає донька ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області №155 від 22 травня 2017 року. В судовому засіданні колегії суддів Марценюк К.А. підтвердила те, що вона дійсно зареєстрована у Суворовському районі м.Одеси, проте з 2016 року проживає без реєстрації з матір`ю та малолітньою донькою в АДРЕСА_1 . Місце свого тимчасового перебування ,відповідно до національного законодавства не реєструвала. Матеріали справи не містять докази належної реєстрації ОСОБА_2 місця свого перебування у Комінтернівському районі Одеської області, таких доказів не було надано і в суді апеляційної інстанції.

За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції, відкриваючи провадження у справі не звернув уваги на вищенаведене та передчасно відкрив провадження у справі (т.1 а.с.75-76).

Разом з тим, не зважаючи на чіткі і зрозумілі вказівки та мотиви, що містяться в постанові апеляційного суду, які стали підставою для скасування ухвали суду про відкриття провадження у справі, суд першої інстанції проігнорував, та, у порушення п.1ч.1ст.31 ЦПК України, не передав справу на розгляд іншому суду, як таку, що належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду, а позивачка, навіть до теперішнього часу, не вирішила в установленому законом порядку питання про свою реєстрацію за адресою: АДРЕСА_1 .

Так, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що після повернення в березні 2019 року справи до Комінтернівського районного суду Одеської області із скасованою ухвалою про відкриття провадження у справі від 12 вересня 2017 року:

-суд першої інстанції повторно відкрив провадження у справі;

-позивачка ОСОБА_2 надала нові докази щодо зареєстрованого місця свого проживання чи перебування у Лиманському (Комінтернівському) районі Одеської області в порядку, встановленим чинним законодавством.

Із наявних у справі доказів видно, що позивачка ОСОБА_2 з 2006 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (т.1а.с.9), яка розташована в Суворовському районі м.Одеси.

Відповідач ОСОБА_1 з 1997 року зареєстрований за адресою; АДРЕСА_3 (т.1а.с.38-40).

За загальним правилом, встановленим ч.1 ст.109 ЦПК України в редакції станом на 08 вересня 2017 року (дата звернення ОСОБА_2 з позовом до суду), позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання чи перебування. Згідно ч.1ст.110 ЦПК України в редакції станом на 08 вересня 2017 року позови про стягнення аліментів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача.

Аналогічна норми міститься й у ч.1ст.27 та ч.1ст.28 ЦПК України.

Таким чином, з позовом про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 мала право звернутись до суду за своїм вибором - зареєстрованим місцем проживання, тобто до Суворовського районного суду м.Одеси, або до Балтського районного суду Одеської області (зареєстрованим місцем проживання відповідача).

Доводи відзиву на апеляційну скаргу в частині того, що місце перебування позивачки ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 підтверджено довідкою Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області №155 від 22 травня 2017 року є безпідставними, оскільки саме зазначений доказ не був прийнятий до уваги ще в ухвалі Одеського апеляційного суду від 14 лютого 2019 року, а тому відсутні правові підстави для переоцінки вказаного доказу.

Відповідно до ст.378 ЦПК України, судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню з направленням справи на розгляд за встановленою законом підсудністю, якщо рішення прийнято судом з порушенням правил територіальної юрисдикції (підсудності). Справа не підлягає направленню на новий розгляд у зв`язку з порушеннями правил територіальної юрисдикції (підсудності), якщо учасник справи, який подав апеляційну скаргу, при розгляді справи судом першої інстанції без поважних причин не заявив про непідсудність справи.

Після повернення справи з апеляційного суду, суд першої інстанції повторно не звернув увагу на те, що позивачка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 (т.1а.с.9), яка розташована в Суворовському районі м.Одеси, та розглянув справу по суті позовних вимог, допустивши при цьому також порушення норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п.3ч.3ст.376 ЦПК України рішення суду підлягає обов`язковому скасуванню, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

В матеріалах справи немає даних про те, що відповідач просив розглянути справу у його відсутність або що він був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 27 липня 2021 року, що є самостійною підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Після отримання справи Суворовському районному суду м.Одеси необхідно вирішити питання про відкриття провадження у справі, правильно визначити коло учасників судового процесу, які мають приймати участь у справі, та надати, на відміну від Комінтернівського районного суду Одеської області, мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеному учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст.368,374,381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27 липня 2021 року скасувати.

Цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, служба у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав направити для розгляду до Суворовського районного суду м.Одеси за встановленою підсудністю.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 31 жовтня 2022 року.

Головуючий

Судді: