Рішення

від 13.05.2024 по справі 504/3057/17

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 504/3057/17

Провадження №2/523/1441/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" травня 2024 р. м.Одеса

Суворовський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді - Далеко К.О.

за участю секретаря судового засідання - Іванченко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 в м. Одеса, у загальному позовному провадженні, цивільну справу № 504/3057/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, служба у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Служба у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ:

І . Зміст вимог та заперечень учасників справи.

Позиція позивача.

11 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернулася до Комінтернівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_2 , третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, яким просила:

-стягнути аліменти у розмірі 1/3 частки всіх доходів відповідача, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімумe для дітей відповідного віку, від дня пред`явлення позову;

-позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог, позивач ОСОБА_1 зазначає, що вона та відповідач перебували у цивільному шлюбі з квітня 2009 року. Офіційно шлюб не реєстрували. ОСОБА_2 є рідним батьком їх дитини - малолітньої доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З листопада 2014 року між сторонами були припинені шлюбно - сімейні відносини, вони не проживають сумісно, не спілкуються, не зустрічаються, не підтримують стосунки. Відповідач з 2015 року жодного разу не відвідував доньку, не піклувався її станом здоров`я, не приймав ніякої участі у вихованні дитини, не дбав про неї, не цікавився життям доньки, її навчанням, розвитком, матеріальним забезпеченням. Матеріальну допомогу не надає, у зв`язку з чим позивачка змушена звернутись до суду. Позивачка в повному обсязі займається вихованням доньки, лікуванням, утриманням, навчанням та її розвитком. З боку відповідача мала місце оплата за навчання доньки у дитячому садочку декілька разів у 2015 році, однак це не мало постійного характеру щомісячної оплати, та у 2016 році у лютому - березні відповідач також сплатив за перебування дочки у дитячому садочку, про що позивачка дізналася від бухгалтера дитячого садочку. При цьому, відповідач не бачився та не спілкувався з дитиною. Оскільки відповідач вже понад два роки, станом на момент подання позовної заяви, не спілкується ні з позивачкою ні з дитиною, ОСОБА_1 не має можливості без письмової згоди відповідача зняти з реєстрації або перереєструвати дитину на новому місці проживання для подальшого навчання у школі. З метою захисту прав та законних інтересів дитини, позивачка вважає за необхідне вирішити питання про позбавлення відповідача батьківських прав та стягнути аліменти.

27.07.2021 року позивач ОСОБА_1 подала до Комінтернівського районного суду м. Одеси заяву, якою уточнила позовні вимоги в частині стягнення аліментів, та просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти в твердій грошовій сумі, у розмірі 1 255 грн.

Заперечення відповідача.

01.04.2019 року відповідач ОСОБА_2 подав до Комінтернівського районного суду м. Одеси заперечення на позовну заяву, якими він не погодився із позовними вимогами, просив відмовити у задоволенні позову, та звільнити його від сплати судового збору та заборгованості за аліментами з 08.09.2017 року. Обґрунтовані заперечення на позов наступним: з квітня 2009 року відповідач перебував у цивільному шлюбі з позивачкою. ІНФОРМАЦІЯ_2 він даних відносин у них народилася дочка - ОСОБА_3 . Сторони проживали в квартирі, яка належить ОСОБА_1 З 2010 року по 2014 рік у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 знаходилась у декретній відпустці, відповідач фінансово забезпечував сім`ю. В листопаді 2014 року позивачка попросила відповідача залишити її квартиру, та єдиною можливістю для спілкування з дитиною були зустрічі та прогулянки біля дитсадку. 12.11.2014 року позивачка подала заяву до завідуючої дитсадком, в якій забороняла давати відповідачу дитину, хоча жодних підстав, на думку відповідача, для цього не було. 26.03.2015 року позивачка подала заяву до Суворовського РВ ОМУ ГУМВС України в Одеській області щодо переслідування та погроз на її адресу, з боку відповідача, та після перевірки було винесено постанову про відмову у відкритті кримінального провадження, у зв`язку із не підтвердженням фактів. В подальшому, ОСОБА_1 разом із дитиною переїхала до с. Сичавка, Лиманського району Одеської області, не повідомивши відповідача про зміну місця проживання. Також, твердження позивачки, щодо відсутності можливості взяти нотаріальну довіреність для виїзду дитини за кордон, не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_1 не довела факт її звернення до нього, та отримання відмови в укладенні нотаріально посвідченої довіреності для виїзду дочки за кордон. Крім того, відповідач не погоджується із висновком виконавчого комітету Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, як органу опіки та піклування, тому що він, на думку відповідача, є формальний, поверхневий характер якого є дорадчим, та не має самостійного значення, а є лише думкою органу опіки та піклування, не враховує всіх обставин взаємовідносин між сторонами, винесений з порушенням положень ч. 5 ст. 19 СК України, оскільки не було обстежено умови проживання ОСОБА_2 , як одного з батьків дитини, та не було витребувано з відповідних органів документи та довідки, які стосуються справи. Також відповідач, розуміючи свій обов`язок сплачувати аліменти та не маючи наміру ухилятися від нього, вказує, що сплата аліментів в розмірі 1/3 частини від його доходу є для нього непосильною, а вимога позивачки про стягнення з нього аліментів є необґрунтованою, оскільки позивачем не надано докази про утримання дитини, розмір втрат на малолітню доньку ОСОБА_3 . ОСОБА_2 вказує, що з 23.11.2002 року він перебував у шлюбі з ОСОБА_4 . Від шлюбу вони мають спільну дитину - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Рішенням Балтського районного суду Одеської області від 14.06.2006 року з відповідача стягнуто аліменти в розмірі 1/4 частки усіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.04.2006 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 . У жовтні 2016 року змінилося його сімейне становище, відповідач зареєстрував новий шлюб з ОСОБА_6 , від якого у них народився син ОСОБА_7 . Оскільки відповідач на час розгляду справи оспорює незаконне звільнення, тимчасово не працює, має нерегулярні доходи, отримує пенсію за інвалідністю та зареєстрований і проживає з непрацездатними батьками, які є пенсіонерами, просить відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.

ІІ. Клопотання та інші процесуальні рішення в справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року відкрито провадження у справі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 14.02.2019 року - апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Комінтернівського районного суду Одеської області від 12 вересня 2017 року скасовано, справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. Суд апеляційної інстанції звернув увагу суду першої інстанції на те, що він передчасно відкрив провадження у справі.

Ухвалою Комінтернівського районного суду Одеської області від 19.05.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, Службу у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.07.2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені у повному обсязі.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.10.2022 року - рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 27.07.2021 року скасовано, та вирішено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, служба у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав, направити для розгляду до Суворовського районного суду м.Одеси, за встановленою підсудністю.

Ухвалою суду Далеко К.О. від 11.11.2022 року прийняти до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, служба у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав.

Ухвалою суду від 08.02.2023 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Родіонова А.В., витребувано зі служби у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, висновок щодо доцільності позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Ухвалою суду від 03.05.2023 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Родіонова А.В., залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Службу у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області.

Ухвалою суду від 17.10.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Під-час розгляду справи в суді, відповідач ОСОБА_2 жодного разу до судового засідання не з`явився. Суд наводить перелік клопотань, поданих ОСОБА_2 під-час розгляду справи Суворовський районним судом м. Одеси:

-10.03.2023 року позивач ОСОБА_2 подав до суду заяви про видачу йому належним чином завірених процесуальних судових документів: ухвали та постанови, а також просив надати для ознайомлення матеріали справи. У зв`язку із поданими клопотаннями, просив відкласти розгляд справи, згідно клопотання від 17.03.2022 року. Разом із тим, суд констатує, що для ознайомлення із матеріалами справи та для отримання копій ухвали та постанови суду, ОСОБА_2 до суду так і не з`явився;

-02.10.2023 року до суду поштою від позивача ОСОБА_2 надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв`язку із реальною небезпекою для його життя, та інших учасників процесу, під-час безпосередньої участі у судовому засіданні від ракетних та бомбових ударів по воєнних та цивільних об`єктах на території м. Одеси, до його повернення на територію України після лікування та одужання;

-04.10.2023 року до суду поштою від позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи: листів до ОСОБА_1 , згідно яких він просить надати письмово за адресою: АДРЕСА_1 банківські реквізити для перерахування аліментів;

-04.10.2023 року до суду поштою від позивача ОСОБА_2 надійшло клопотання, згідно якого позивач ОСОБА_2 просив не повідомляти його про розгляд справи на номери телефонів, які є в матеріалах справи, оскільки він ними не користується, та повідомляти його лише за місцем реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суд розглянув наведені клопотання у судовому засіданні, ухваливши за наслідком розгляду протокольні ухвали.

У той же час, суд вважає за необхідне для відповідача ОСОБА_2 акцентувати увагу на тому, що статтею 3 ЦПК України гарантовано кожній особі право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначене право особа може реалізувати в порядку, встановленому ЦПК України.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається ( ч. ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження та робота судів.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів у розумні строки незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним законом.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового розгляду.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2)поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5)значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Суд зазначає, що справа перебуває у провадженні судів з 11.09.2017 року, тобто більше 6,5 років, при цьому предметом розгляду справи, крім питання позбавлення батьківських прав, є питання стягнення аліментів.

За викладених обставин, відкладення розгляду справи, до повернення ОСОБА_2 на територію України після лікування та одужання, як він просив у клопотанні від 04.10.2023 року, буде порушенням не лише будь-яких розумних строків розгляду справи, а і першочергово порушенням інтересів дитини ОСОБА_3

ІІІ. Позиції сторін.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Родіонов А.В. не з`явилися, останній надав суду заяву з проханням слухати справу у їх з позивачем відсутність. Прийнявши участь у попередніх судових засіданнях, під-час розгляду справи по суті, позивач наполягала на задоволенні позову, зазначила що вони з 2014 року разом не проживають. З 2015 року відповідач ніякої фінансової участі в утриманні дитини не приймає. Дитина не знає, як з відповідачем спілкуватися, оскільки між ними не має контакту. За весь цей період відповідач бачив дитину приблизно два рази. У 2021 році, перед канікулами, та у листопаді 2023 року. Коли позивач поставила питання, після припинення відносин, стосовно фінансової допомоги від відповідача, на утримання дитини, то він відмовив, зазначив що позивачка за його кошти жити не буде. Відповідач взагалі не займається їх спільною дитиною, не приймає участі в її розвитку, вихованні, утриманні. представник позивача просив позов задовольнити у повному обсязі, зазначив що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків, як з моральної (виховної) точки зору, так і з матеріальної. Позбавлення відповідача батьківських прав є необхідним, оскільки знайти його фактично неможливо, якщо він сам не телефонує, раз на рік, тому вирішити питання вивезення дитини за кордон, та інші питання де необхідна згода батька, фактично унеможливлюється. Представник позивача, прийнявши участь у попередніх судових засіданнях, зазначив, що існують всі правові підстави для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав, оскільки він з 2015 року ухиляється від їх виконання, як з моральної (виховної) сторони, так і з матеріальної сторони. Крім того, позивач побоюється, що відповідач згодом буде вимагати від дитини утримання, хоча сам повністю ухилився від батьківських обов`язків.

Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, причини неявки не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином за зареєстрованим місцем проживання, в порядку статей 128, 130 ЦПК України, рекомендоване повідомлення повернулось до суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що судом розцінюється як належне повідомлення. Така позиція суду відповідає судовій практиці з розгляду аналогічних спорів: Постанови Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 757/15603/19 (провадження № 61-7187св22), 30 листопада 2022 року у справі №760/25978/13-ц (провадження № 61-6788св22), 31 серпня 2022 року у справі №760/17314/17).

Судом була з`ясована у судовому засіданні думка малолітньої ОСОБА_3 , яка з`явившись до судового засідання, пояснила наступне. Свого батька ОСОБА_2 , вона бачила. У листопаді 2023 року ОСОБА_2 заїжджав додому, вони спілкувалися хвилин 10. Він їй дав свій номер телефону. Також, він подарував їй рюкзак, блокнот, футболку, ручки. До цієї дати, він телефонував, коли їй було 10 років та 11 років, по одному разу, приблизно раз на рік він їй телефонував. Більше нічого не дарував та не допомагав. На запитання суду, як вона вважає, чи доцільно її батька позбавляти батьківських прав, вона зазначила: думаю так, доцільно.

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, Служба у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області до судового засідання не з`явились, були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Представник Служби у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області у судове засідання не з`явився, але матеріали справи містять заяву, якою він просив розглянути справу у його відсутність. Прийнявши участь у попередньому судовому засіданні, представник Служби у справах дітей зазначила, що вони не заперечують проти задоволення позовних вимог, Служба у справах дітей надала свій висновок щодо доцільності позбавлення відповідача батьківських прав.

Свідок ОСОБА_9 , будучи допитаною у судовому засіданні в якості свідка, пояснила що являється матір`ю ОСОБА_10 . Її донька розійшлась із ОСОБА_2 у листопаді 2014 році, і більше свідок його не бачила. Він ніколи не допомагав, один раз лише заїхав за 10 років до дитини. Дитиною він не цікавився, навіть коли вони проживали разом. Свідок не бачила піклування про дитину, він не цікавився, на день народження не телефонував. З дитиною постійно була її донька. У відповідача є ще діти. До 2010 року він працював в органах, а потім судився з цими органами.

Згідно з вимогами ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо аргументів наведених учасниками справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно та безсторонньо оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, дійшов висновку що позовна заява підлягає задоволенню,з наступних підстав.

Щодо позовних вимог про позбавлення батьківських прав, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 12.10.2010 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану Южненського міського управління юстиції Одеської області, ОСОБА_3 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 , актовий запис №239. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №13-д/с від 29.03.2017 року Комунального дошкільного навчального закладу «Южненський міський ясла - садок №1 «Золота рибка» комбінованого типу», ОСОБА_3 відвідувала старшу групу №7 КДНЗ №1 м. Южного Одеської області. Зі слів вихователів групи №7 дитину завжди в садок приводила та забирала мати, батько не бував у дитячому садку, не цікавився вихованням та розвитком дитини.

Згідно довідки Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області №155 від 22.05.2017 року, ОСОБА_1 , дійсно проживає без реєстрації в АДРЕСА_2 , та має наступний склад сім`ї: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - донька.

На даний час малолітня ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 за вищезазначеною адресою.

Відповідно до Висновку комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 30.06.2023 року № 610/23-05-03 орган опіки вважає доцільним позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , відносно його малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьківських прав, обґрунтовуючи свій висновок тим, що представниками Служби у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області обстежені умови проживання малолітньої дитини за адресою мешкання матері: АДРЕСА_2 , (акт обстеження умов проживання від 22.06.2023 р,). Відповідно до акту обстеження малолітня дитина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з матір`ю та бабусею ОСОБА_9 проживає в двоповерховому будинку, у якому 5 кімнат, два санвузла, підвал. У помешканні створені належні житлово-побутові умови для розвитку і виховання дитини. Вихованням, утриманням та лікуванням малолітньої дитини, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з листопада 2014 року займається мати ОСОБА_1 , яка створила всі необхідні умови для нормального, гармонійного та всебічного розвитку дитини, бере активну участь в її житті, займається розвитком дитини, як особистості. Мати приділяє належну увагу вихованню доньки, що підтверджується характеристикою з Ліцею № З «АШ М.П. Гузика» ЮМР Одеського району Одеської області № 110-в від 23.05.2023 року, довідкою з Ліцею, характеристикою з КЗ ЗСО № 3 «АШ М.П. Гузика» ЮМР Одеського району Одеської області № 114-в від 01.04.2021 року, довідкою з КЗ ЗСО № 3 «АШ М.П. Гузика» ЮМР Одеського району Одеської області № 5 від 28.01.2022 року, характеристикою з КЗ ЗСО № 3 «АШ М.П. Гузика» ЮМР Одеського району Одеської області № 39-в від 28.01.2022 року, довідкою з КЗ ЗСО № 3 «АШ М.П. Гузика» ЮМР Одеського району Одеської області №39 від 11.02.2019 року, характеристикою з КЗ « Южненська авторська М.П. Гузика ЕСЗШ І-ІІІ ступенів ЮМР Одеського району Одеської області №43 від 11.02.2019 року, довідкою з КЗ « Южненська авторська М.П. Гузика ЕСЗШ І-ІІІ ступенів ЮМР Одеського району Одеської області № 19 від 30.01.2018 року, характеристикою КЗ « Южненська авторська М.П. Гузика ЕСЗШ І-ІІІ ступенів ЮМР Одеського району Одеської області № 34 від 02.02.2018 року, довідкою КДНЗ «Южненський ясла-садок №1 «Золота рибка» №02-д/с від 18.01.2017 року, довідкою з КЗ « Южненська авторська М.П. Гузика ЕСЗШ І-ІІІ ступенів ЮМР Одеського району Одеської області № 13-д/с від 29.03.2017 року, характеристикою з КДНЗ «Южненський міський ясла-садок № 1 «Золота рибка», довідкою КПНЗ « Южненський міський палац творчості дітей та юнацтва «Мрія» № 9 від 20.03.2019 року, довідкою КПНЗ «Южненський міський палац творчості дітей та "юнацтва" «Мрія» б/н від 01.10.2017 року, довідка-характеристика Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області №333 від 16.07.2020 року, довідкою Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області № 331 від 16.07.2020 року, довідкою Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області № 155 від 22.05.2017 року, довідкою Сичавського старостинського округу ЮМР Одеського району Одеської області № 153 від 19.05.2023 року, висновком органу опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області № 20 від 16.05.2017 року, актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 15.05.2017 року.

Також, ОСОБА_1 позитивно характеризується з місця роботи, що підтверджується характеристикою ДП МТП Южний б/н від 19.05.2023 року.

На засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 8 від 27.06.2023 року ОСОБА_1 пояснила, що ОСОБА_2 не займається вихованням та утриманням дитини, місцезнаходження його невідоме, не відвідує дитину, телефонує 1-2 рази на рік, не дарує подарунки на свята.

Також, на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області № 8 від 27.06.2023 року була з`ясована думка дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , яка пояснила, що вона не пам`ятає коли останній раз бачила батька, батько телефонує дуже рідко, подарунки до дня народження та інші свята не дарує.

По дорученню служби у справах дітей Южненської МР Одеського району Одеської області, з метою всебічного та об`єктивного розгляду справи, та з урахуванням найкращих інтересів дитини, для здійснення перевірки умов проживання та з`ясування думки ОСОБА_2 , було направлено запит до служби у справах дійте Балтської міської ради Одеської області. Представниками служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області 15.06.2023 року було здійснено перевірку умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за даною адресою ОСОБА_2 багато років не проживає, мешкає в м. Одеса (акт про відвідування від 15,06.2023 року).

ОСОБА_2 не надав достовірних даних про своє місце проживання, номеру телефону, доказів щодо участі у вихованні, матеріального утримання доньки ОСОБА_3 , а також не надав доказів порушення його прав на спілкування з дитиною, зі сторони ОСОБА_1 .

Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Дослідивши поданий до суду висновок, суд вважає висновок комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Южненської міської ради Одеського району Одеської області від 30.06.2023 року № 610/23-05-03 достатньо обґрунтованим, таким що не суперечить інтересам дитини.

Представниками Служби у справах дітей обстежені умови проживання малолітньої дитини, досліджено довідки та характеристики з місця роботи матері, дитини, встановлено думку дитини. Представниками служби у справах дітей Балтської міської ради Одеської області 15.06.2023 року було здійснено перевірку умов проживання ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що за даною адресою ОСОБА_2 багато років не проживає, мешкає в м. Одеса (акт про відвідування від 15.06.2023 року).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до частини сьомої статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

За даних обставин, позивач ОСОБА_1 нормативно обґрунтовує позовні вимоги наступними підставами для позбавлення батьківських прав, передбаченими ч.1 ст. 164 Сімейного кодексу України:

- ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти;

Обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини визначені в ст. 150 Сімейного кодексу України, а саме:

1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов`язані поважати дитину.

5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Роз`ясненнями, що викладені в п. п. 15, 16, 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» визначено, що особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів), що надані батьками до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Аналіз зазначеного дає можливість зробити висновок про те, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини (§ 57, § 58).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 , при відсутності заперечень чи перешкод позивача з боку матері дитини, свідомо ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню малолітньої доньки, а саме: не піклується про її фізичний і духовний розвиток, не приймає будь-якої участі у житті дитини та у матеріальному забезпеченні.

Суд вважає, що телефонний дзвінок батька дитині раз на рік, та подарунок один раз за 10 років, у листопаді 2023 року, за обставин того що він обізнаний, що в провадженні суду перебуває цивільна справа про позбавлення його батьківських прав, не свідчить про те, що батько виконує обов`язки щодо виховання та розвитку дитини, визначені в ст. 150 Сімейного кодексу України.

Також, суд критично відноситься до листів ОСОБА_2 від 16.08.2023 року та 21.08.2023 року, направлених ОСОБА_1 , в яких він ставить питання щодо надання йому реквізитів для сплати аліментів, вважає що вони не були направлені на настання реальних правових наслідків, на реальне отримання реквізитів, оскільки в листах він просить направити реквізити за адресою: АДРЕСА_1 , за якою він фактично не проживає, що підтверджується Актом про відвідування від 15.06.2023 року.

Більш того, проаналізувавши поведінку ОСОБА_2 під-час розгляду справи судом першої інстанції, суд вважає за необхідне констатувати, що в діях ОСОБА_2 вбачаються ознаки недобросовісності.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). Дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними.

Верховний Суд у постанові від 08 липня 2020 року у справі №522/3541/15 (провадження №61-31599св19), дійшов правового висновку про те, що «згідно зі статтею 13 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.

У зв`язку з цим, добросовісність при правовому регулюванні цивільних відносин повинна розглядатися як відповідність реальної поведінки учасників таких відносин вимогам загальносоціальних уявлень про честь і совість. Іншими словами, щоб бути добросовісним, дії та вчинки учасників цивільних відносин мають здійснюватися таким чином, щоб вони викликали схвальну оцінку з боку суспільної моралі, зокрема в аспекті відповідності застосованих засобів правового регулювання тим цілям, які перед ним ставляться. І, навпаки, реалізація правового регулювання цивільних відносин буде недобросовісною, якщо соціальна свідомість відкидає її як таку, що не відповідає задекларованій меті.

Цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість.

Суд констатує, що відповідач ОСОБА_2 так жодного разу до судового засідання і не з`явився, із матеріалами справи не ознайомився, хоча подавав клопотання про відкладення розгляду справи з цих підстав, намагався затягнути розгляд справи, у зв`язку із військовим станом та його знаходженням за межами країни, у той же час правом на участь у розгляді справи в режимі відеоконференції не скористався, надав суду адресу, за якою просив його повідомляти про розгляд справи, однак за якою він фактично тривалий час не проживає, і багаторазово у зв`язку із цим суд вимушений був відкладати розгляд справи, у зв`язку із поверненням судових повісток із відміткою «за закінченням терміну зберігання.

Фактично, поведінка ОСОБА_2 протягом розгляду справи свідчить про те, що він створює штучні умови, для того щоб покласти їх в основу відсутності підстав для позбавлення батьківських прав та не сплати аліментів, при цьому реальних намірів для виконання обов`язків передбачених частиною першою статті 164 СК України він не вчиняє, зокрема: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надає дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяє засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляє інтересу до її внутрішнього світу; не створює умов для отримання нею освіти.

При цьому, судом не встановлено обставин того, що ОСОБА_10 створювала перешкоди ОСОБА_2 у виконанні ним батьківських обов`язків. Докази створення таких перешкод ОСОБА_10 з 2016 року, тобто протягом восьми років, в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи вищенаведене, суд з врахуванням обставин справи, встановленого ухилення відповідача від виконання своїх батьківських обов`язків та свідомого нехтування ними, що підтверджено наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами, тривалості систематичного невиконання відповідачем своїх батьківських обов`язків по відношенню до малолітньої дитини, доведеності винної поведінки відповідача, з`ясувавши думку дитини, врахувавши покази свідка, та з метою захисту інтересів дитини на забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову і позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав по відношенню до малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

До такого висновку суд дійшов із урахуванням наступних правових висновків Верховного Суду, які враховуються судом по даній справі, відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України.

У постанові Верховного Суду від 15 вересня 2019 року № 661/2532/17 зазначено, що самого тільки факту заперечення проти позову про позбавлення батьківських прав не достатньо, щоб підтвердити наявність справжнього та належного інтересу відповідача до власної неповнолітньої дитини. Мотиви такого заперечення можуть бути різними. Наприклад, це може бути пов`язане не з бажанням турбуватися про свою дитину, а з бажанням отримати у майбутньому піклування від неї. Тому до уваги мають братися всі обставини конкретної справи.

У постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17, провадження № 61-2861св20, серед іншого, зазначено, що заперечення відповідачем проти позову про позбавлення батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку.

У постанові Верховного Суду 13 липня 2022 року у справі № 366/2047/18 зазначено, що «суд на перше місце ставить «якнайкращі інтереси дитини», оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Факт заперечення відповідачем проти позову про позбавлення його батьківських прав з урахуванням його поведінки не свідчить про його інтерес до дитини та реальне бажання змінити поведінку. Верховний Суд зазначає, що позбавлення відповідача батьківських прав здійснене згідно із законом (пункт 2 частини першої статті 164 СК України), спрямоване на захист прав та інтересів дитини, отже, має законну мету і втручання в права відповідача є пропорційним меті позбавлення його батьківських прав. Аналізуючи докази у справі, пояснення учасників справи, суди дійшли обґрунтованого висновку, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків та не бажає піклуватися про дитину, брати участі у його вихованні, не вчинив жодних дій аби налагодити відносини із сином, матеріально не забезпечує».

Одночасно, суд звертає увагу відповідача на те, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо дитина була усиновлена і усиновлення не скасоване або не визнане недійсним судом. Поновлення батьківських прав неможливе, якщо на час розгляду справи судом дитина досягла повноліття. Суд, перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Щодо позовних вимог про стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Частинами 2, 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року (з наступними змінами та доповненнями) передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:

1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини;

2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів;

3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;

3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;

3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;

4) інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

За положеннями ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Відповідно до положень ч.3 ст.70 ЗУ „Про виконавче провадження" загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Пред`явлення до суду позову про стягнення аліментів вказує на те, що сторони як батьки дитини не досягли домовленості щодо способу виконання ними обов`язку утримувати дитину. Позов до суду подано матір`ю, з якою проживає малолітня дитина, відтак право вибору способу стягнення аліментів належить саме ОСОБА_1 , вимоги якою заявлено про присудження аліментів у твердій грошовій сумі.

Таким чином, за рішенням суду кошти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 підлягають присудженню у твердій грошовій сумі.

Так, відповідачем разом із запереченням на позову заяву було подано до суду наступні документи:

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 виданого 22.04.2003 року відділом реєстрації актів громадянського стану Балтського районного управління юстиції Одеської області, ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 , актовий запис №77. Батьком зазначений ОСОБА_2 .

Рішенням Балтського районного суду Одеської області по справі № 2- 834 2006р. від 23.05.2006 року за позовом ОСОБА_11 про стягнення аліментів задоволені, стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_11 на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , 1/4 частину всіх видів його заробітку, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 18.04.2006 року до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до наданої копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 виданого 06.10.2016 року Малиновським районним у місті Одесі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_2 зареєстрував шлюб із ОСОБА_6 , актовий запис №1919.

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 виданого Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області, ОСОБА_7 народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , актовий запис №892. Батьками зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_12 .

Згідно наданих довідок до акту огляду Медико - соціальною експертною комісією серії 12ААБ №037629 від 15.02.2019 року, серії 12 ААБ №715469 від 20.02.2020 року, ОСОБА_2 встановлена друга група інвалідності. Вказане також підтверджується наданими індивідуальною програмою реабілітації інваліда №148 від 15.02.2019року, консультативним висновком спеціаліста - невропатолога від 12.02.2020 року Консультативної поліклініки Одеської обласної клінічної лікарні, випискою із історії хвороби №3709/1561 відділення неврології Балтської ЦРЛ з 05.09.2019 року по 16.09.2019 року, випискою №155 із медичної карти КУ «Одеська обласна клінічна лікарня».

Відповідно до Довідки Пенсійного фонду України Балтського об`єднання управління Пенсійного фонду України Одеської області від 10.05.2019 року вбачається, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_10 , отримує пенсію як особа з інвалідністю ІІ групи.

Одночасно, законодавцем визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (ч.2 ст.182 СК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік», прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років становить: з 1 січня - 3196,00 гривень, з 1 квітня - 3936 гривень, з 1 липня - 4759 гривень, з 1 жовтня - 6169 гривень.

Оцінюючи докази надані відповідачем, суд відхиляє його доводи, щодо відмови в задоволенні позову в частині стягнення аліментів, у зв`язку з тим, що на його утриманні перебуває дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за рішенням суду на утримання якої стягнуто аліменти, оскільки остання досягла повноліття, та зобов`язання щодо сплати аліментів за рішенням суду наразі припинилися.

Наданими суду документами підтверджується лише наявність у відповідача однієї малолітньої дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 .

Інших доказів, які б підтверджували те, що відповідач несе додаткові витрати на утримання інших дітей, непрацездатної дружини, батьків, суду не надано.

На підставі вищевикладеного, з додержанням вимог ст. 182 СК України, враховуючи, що аліменти на дитину присуджуються у твердій грошовій сумі, враховуючи докази матеріального стану відповідача, наявні в матеріалах справи, та стан його здоров`я, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого Законом України «Про державний бюджет на 2021 рік», суд вважає за необхідне задовольнити вимоги позивача, стягнувши з відповідача аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 1255,00 гривень, щомісячно, починаючи з дня подачі позовної заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.

Такий розмір аліментів не є надмірним та є об`єктивним, з огляду на вимоги закону щодо прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та принципу рівності батьків у утриманні дитини, відповідає встановленим судом обставинам справи, наданим доказам та вимогам Сімейного кодексу України.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18).

При цьому суд зауважує, що сторони не позбавлені можливості згодом, у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України, звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів (частина 1статті 192 СК України).

Крім того, частиною 2 ст.184 СК України, визначено, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону.

Відповідно до частини першої статті 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У відповідності до п.1 ч.1ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Щодо розподілу судових витрат суд дійшов до наступного висновку.

До поданої заяви відповідачем було подано пенсійне посвідчення № НОМЕР_4 про призначення ОСОБА_2 інвалідності ІI групи.

Відповідно до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю.

Зважаючи на вищезазначене, суд дійшов до висновку про наявність підстав для звільнення ОСОБА_2 від сплати судового збору, у відповідності до п.9 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У постанові ВСУ від 01.03.2017 року у справі №6-152цс17 зроблено наступний висновок, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (частина друга цієї статті). Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору.

Отже, витрати зі сплати судового збору понесені позивачем мають бути компенсовані за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись статтями 12,81,141,263-265,268,279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування Сичавської сільської ради Лиманського району Одеської області, служба у справах дітей Лиманської районної державної адміністрації Одеської області, Службу у справах дітей Южненської міської ради Одеського району Одеської області про стягнення аліментів та позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_10 батьківських прав відносно малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) аліменти на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_12 РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на утримання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі в розмірі 1 255 гривень 00 копійок, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи стягнення з 11.09.2017 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_13 включно.

В частині стягнення аліментів допустити негайне виконання рішення суду - у межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст рішення складено 10.06.2024р., у зв`язку із тривалою та періодичною відсутністю в суді світла.

Суддя: К.О. Далеко