Постанова

від 16.11.2022 по справі 240/9632/21

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/9632/21

Головуючий суддя 1-ої інстанції -Єфіменко О.В.

Суддя-доповідач - Граб Л.С.

16 листопада 2022 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. ,

за участю: секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника позивача: Михайлова Т.М.

представника відповідача: Байдали І.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

В травні 2021 року публічне акціонерне товариство "Малинська паперова фабрика-Вайдманн" (далі ПАТ "МПФ-Вайдманн") звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Житомирській області (ГУ ДПС у Житомирській області, Управління), в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №00046350703 від 30.04.2021, винесене ГУ ДПС у Житомирській області.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року позов задоволено:

-визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення №00046350703 від 30.04.2021, винесене ГУ ДПС у Житомирській області, про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2138926 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 213893 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, Управління посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору.

В судовому засіданні представник відповідача підтримала апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В свою чергу, представник позивача заперечив стосовно задоволення апеляційної скарги і просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що у січні 2021 року посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області проведено документальну позапланову перевірку ПАТ "МПФ-Вайдманн" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за жовтень 2020 року від`ємного значення з податку на додану вартість у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.

Під час перевірки встановлено порушення п.200.1, абзацу "б" п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України (далі ПК України) в результаті завищення ПАТ "МПФ-Вайдманн" значення ПДВ, заявленого до відшкодування з бюджету за жовтень 2020 року на суму 2138926 грн., про що було складено Акт від 18.01.2021 № 827/06-30-07-03-00278735.

Не погодившись із висновком перевірки, 04.02.2021 позивач подав відповідачу заперечення до вказаного Акту.

15.02.2021 заперечення залишено без задоволення (лист № 1857/6/06-30-07-03) та 17.02.2021 прийнято податкове повідомлення-рішення №00018640703, яким визначено підприємству суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 2138926 грн. та накладено штраф у розмірі 534732 грн.

02.03.2021 ПАТ "МПФ-Вайдманн" оскаржило податкове повідомлення-рішення №00018640703 від 17.02.2021 до ДПС України.

07.04.2021 ДПС України прийнято рішення №9515/6-91-00-06-01-02-06 про часткове задоволення скарги та скасовано вищезазначене податкове повідомлення-рішення в частині штрафних санкцій, а в частині завищення бюджетного відшкодування в розмірі 2 138 926 грн. залишено без змін.

30.04.20021 ГУ ДПС у Житомирській області винесено податкове повідомлення-рішення № 00046350703, яким визначено ПАТ "МПФ-Вайдманн" суму завищення бюджетного відшкодування в розмірі 2138926 грн. та накладено штраф у розмірі 213893 грн.

Не погодившись з вищезазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення.

Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі ПК України), який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

У підпункті 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України мститься визначення, що господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також, через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема, за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У підпункті 44.1 статті 44 ПУ України закріплено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

За змістом ст.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього кодексу, та складається з сум податків, нарахованих ( сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподаткованих операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За приписами п.134.1.1. ст.134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Тобто, витрати платника, які зменшують базу оподаткування податку на прибуток та податку на додану вартість, мають бути реально понесеними, документально підтвердженими, а документи на обґрунтування таких витрат повинні містити повну та достовірну інформацію про учасників та умови господарських операцій.

Відповідно до п.185.1. ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В силу підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Таким чином, витрати для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість, мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або у разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Тобто, зарахування здійснюється у зв`язку із здійсненням операції платника податку шляхом реалізації його товарів, виконаних ним робіт, наданих ним послуг, які є підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку.

Частиною 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі Закон №996-XIV) передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов`язкові реквізити, передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

У іншому випадку, відповідно до норм податкового законодавства, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов`язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно ст.1 Закону №996-XIV первинний документ-це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо- безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Виходячи із вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Відповідно до абз.2 п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

У пункті 2.4 Наказу №88 закріплено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Так, згідно акта перевірки, обставинами, якими відповідач обґрунтовує свою позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом ТОВ "Технопрактик" на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов`язань останнім зазначено, що позивачем не надано документального підтвердження стосовно того, при відвантаженні саме якої готової продукції та якому покупцю було використано піддони і кришки як тару, та в якій кількості, та яких розмірів їх було використано.

При цьому, податковий орган посилається на відсутність у постачальника ТОВ "Тайтан Логістик" можливості виробляти/зберігати товар, оскільки під час перевірки встановлено "обрив ланцюгу постачання", так як вказаний контрагент має лише 6 найманих працівників, і згідно аналізу податкових накладних останнім не здійснювалося операцій з придбання послуг переробки, піддонів, кришок.

В свою чергу, позивач вважає, що надав усі необхідні документи для підтвердження детального встановлення ланцюгу руху піддонів - отримання, транспортування, використання для експорту продукції.

Зокрема представник ПАТ "МПФ-Вайдман" пояснив, що між позивачем та ТОВ "Технопрактик" існують фактичні договірні відносини з постачання піддонів дерев`яних та кришок. Договір на поставку піддонів та кришок до піддонів у письмовій формі не укладався, оскільки положеннями ч.1 ст.205 ЦК України передбачено право вчиняти правочини в усній формі, а ч.1 ст.181 ГК України допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами та шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Також, на підтвердження реальності господарських операцій позивачем надано наступні документи: замовлення на придбання матеріалів до відділу закупок з переліком потрібного товару, специфікаціями, рахунками на оплату, товарнотранспортними накладними), видаткові накладні, виписки банку, платіжні доручення, акт про результати огляду Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, складські документи та звіти про рух піддонів, разові перепустки на автотранспорт, службові записки на оформлення перепусток.

Крім того, в матеріалах справи містяться копії міжнародних контрактів та договорів, укладених ПАТ "МПФ-Вайдманн": контракт №SE3-20101019, контракт №SE5-20102520, контракт №SE1-20101519, контракт №SE1-20102320, контракт №SE3-20100620, контракт №SE 1-30002019, Договір № SEI-30000220, договір №SE 1-30000120, згідно яких позивач є постачальником паперової продукції і в ціну продукції, що поставляється іноземним контрагентам включено вартість дерев`яних піддонів.

Колегія суддів зазначає, що податковим законодавством не встановлено конкретного переліку первинних документів, складенням яких мають опосередковуватись ті чи інші господарські операції. Наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер.

Поряд з цим, не підтверджуються жодними доказами доводи відповідача про те, що контрагент позивача не мав трудових ресурсів та засобів, необхідних для виконання відповідних операцій.

При цьому, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності.

Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток, витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Отже, за змістом норм Податкового кодексу України право покупця на податковий кредит з податку на додану вартість не ставиться в залежність від дотримання контрагентами вимог законодавства та вчинення ймовірних зловживань за ланцюгом постачання товару.

Вказане узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постановах від 05 жовтня 2022 року (справа № 826/9671/18), від 02 листопада 2022 року (справа № 813/4565/15), від 08 листопада 2022 року (справа № П/811/374/16) та від 14 вересня 2022 року.

Окрім іншого, колегія суддів зазначає, що відсутність у контрагента позивача достатніх виробничих потужностей, працівників, офісних та складських приміщень та інших основних засобів, не може свідчити про невиконання цими суб`єктами договірних зобов`язань перед позивачем, оскільки контрагент не позбавлений права укладати з іншими суб`єктами господарювання субпідрядних договорів, договорів оренди обладнання, транспортних засобів тощо з метою використання відповідних основних фондів, устаткування та інших ресурсів для забезпечення власної господарської діяльності та укладання таких договорів встановлено судами попередніх інстанцій.

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах від 01 квітня 2021 року (справа № 818/395/15), від 22 вересня 2021 року (справа №640/12589/19) та від 02 лютого 2022 року (справа № 300/718/20).

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в тій частині, що відповідачем не наведено переконливих доводів, що грунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності з контрагентом ТОВ "Технопрактик" засвідченої наданими документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості вказані в наданих ПАТ "МПФ-Вайдманн" документах неповні, недостовірні чи суперечливі.

Також, як слідує з Акту перевірки, ПАТ "МПФ-Вайдманн" згідно розшифрування податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) віднесено до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року ПДВ по постачальнику ТОВ "АПТ Україна Групп" на суму 830965,01 грн (будівельні роботи) та 1046398,12 грн (газоочисне обладнання).

Відповідач вважає, що позивачем не доведено реальності здійснення господарських операцій з придбання будівельних робіт у ТОВ "АПТ Україна Групп" на загальну суму 4985790,04 грн, в т.ч. ПДВ 830965,01 грн. оскільки субпідрядники ТОВ "Трілогс" та ТОВ "Блейтер" не мали можливості виконати роботу за 1 день вересня, а також відсутнє погодження технагляду, а акт не відповідає формі КБ2-В.

Поряд цим, під час розгляду справи судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ПАТ "МПФ-Вайдманн" (Замовник) укладено з ТОВ "АПТ Україна Групп" (Генпідрядник) договір генерального підряду на капітальне будівництво та виконання проектних робіт №55-10/2019-БМР-ПР від 27 грудня 2019 року (том ІІ, а.с.193-213). Пункт 4.1 цього Договору передбачає загальну суму цього Договору, яка визначається згідно з Кошторисом та обсягами робіт (додаток №1) і складає 63994966,36 грн. Пунктом 8.1 Договору передбачена форма акту виконаних робіт (форма № КБ - 2В).

Додатковою угодою №3 до цього Договору було внесено зміни, зокрема до п.4.1 - загальна сума цього Договору, яка визначається згідно з Кошторисом та обсягами робіт і складає 92261714,35 грн в т.ч. ПДВ 15376952,39 грн.

Згідно пояснень, наданих представником позивача, зазначена форма із дотриманням обов`язкових реквізитів, затверджених для даної форми є обов`язковою для використання відповідно до ДСТУ 1-1:2013 тільки у разі фінансування будівництва за рахунок бюджетних коштів, коштів державних або комунальних підприємств, установ та організацій, кредитів, наданих під гарантії держави. Однак, товариство не використовує зазначені джерела фінансування в процесі будівництва і тому акт приймання виконаних будівельних робіт оформляється за примірною формою №КБ-2 з дотриманням у ній всіх обов`язкових реквізитів передбачених пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995.

Також пояснив, що складений за примірною формою акт містить усі необхідні дані та не зрозуміло яким чином складення акту саме за примірною формою № КБ-2, в аспекті податкового чи бухгалтерського обліку, відрізняється від складення акту за формою № КБ - 2В. На акті значено, що він складений за примірною формою КБ - 2В. В силу факту складення цього документу очевидно, що даний акт влаштовує сторін договору. Крім того, зауважив, що велика увага у Акті перевірки приділена питанню ланцюгів поставок з контрагентом ТОВ "АПТ Україна Групп"-ТОВ "Трілогс" та ТОВ "Блейтер", у яких відсутні договірні відносини з позивачем, та зазначені відповідачем в Акті перевірки обставини щодо ТОВ "Трілогс" та ТОВ "Блейтер", не спростовують їх можливості виконати вказані в акті роботи. Кошторисна вартість робіт переглядалась сторонами договору неодноразово у бік збільшення, що жодним чином не свідчить про нереальність господарських операцій.

На підтвердження своїх доводів представником позивача надано суду висновок будівельно-технічної експертизи №372/08-2021 від 16.08.2021, у якому експерт підтвердив, що будівельно-монтажні роботи, які внесені до акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2020 року на суму 4985790,04 грн., що виконувались згідно з договором генерального підряду на капітальне будівництво та виконання проектних робіт №55-10/2019-БМР-ПР від 27 грудня 2019 року, фактично виконані в повному об`ємі, зокрема: роботи по влаштуванню залізобетонного цоколя в кількості 278 м.п.; влаштування збірних залізобетонних ферм довжиною 24м, 118м, 12 м в обсязі 15 шт; монтаж металевих конструкцій каркасу в обсязі 23,2 т.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що позивач належним чином довів придбання будівельних робіт у ТОВ "АПТ Україна Групп" на загальну суму 4985790,04 грн.

Надаючи правову оцінку твердженням відповідача щодо віднесення ПАТ "МПФ-Вайдман" до складу податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за жовтень 2020 року суми ПДВ 1046398,12 грн по постачальнику ТОВ "АПТ Україна Групп" за газоочисне обладнання ТМ "Ятаган", яке на думку відповідача не відбулось, оскільки позивач не зміг довести тотожність запакованого та наявного та території ПАТ "МПФ-Вайдманн" обладнання документації на нього та відсутня ділова мета з огляду на придбання цього обладнання через посередників, колегія суддів вказує на таке.

Як вбачається із Акта перевірки, підприємством не надано товарно-транспортну накладну на перевезення обладнання, по якому включено податковий кредит від ТОВ "АПТ Україна Групп" у жовтні 2020 року по податковій накладній №8 від 13.10.2020, виданої на суму проведеної товариством передплати. Також зазначено, що назви товару у паспортах на обладнання не співпадають із зазначеними назвами в Специфікаціях до договору поставки від 29.07.2020 №Р05-00600220, в видатковій накладній №190 від 23.10.2020, в податкових накладних №8 від 13.10.2020, №16 від 23.10.2020.

В той же час, з матеріалів справи з`ясовано, що 29.07.2020 між позивачем (Покупець) та ТОВ "АПТ Україна Групп" (Постачальник) укладено Договір поставки №Р05-00600220 газоочисного обладнання ТМ "ЯТАГАН" з монтажем та пусконалагоджувальними роботами.

Відповідно до умов Договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупця газоочисне обладнання ТМ "ЯТАГАН" згідно Специфікації а також змонтувати та провести пусконалагоджувальні роботи обладнання. Пункт 2.4 цього Договору передбачає, що витрати по доставці за рахунок постачальника.

Невід`ємною частиною до цього Договору є Додаток 1 - Специфікація на Товар: 1. Газоочисне обладнання ТМ "ЯТАГАН" дільниця приготування клею ФОП/5000/СЕ Ацетон, 2. Газоочисне обладнання ТМ "ЯТАГАН" дільниця склеювання картону ФОП/4000/900СЕ Стирол, 3. Монтаж та пусконалагоджувальні роботи.

Також, в Додатковій угоді №1 від 07.10.2020 до Договору, викладено п.6.1 Договору у наступній редакції: - 50% ціни цього Договору, що становить 7847985,90 грн, у т.ч. ПДВ протягом трьох днів з дати підписання цього договору; - 40% ціни цього Договору, що становить 6278388,72 грн, у т.ч. ПДВ протягом 5-ти днів з дати повідомлення Постачальником Покупця про готовність обладнання до поставки; - 10 % ціни цього Договору, що становить 1569597,18 грн, у т.ч. ПДВ протягом трьох днів з дати завершення монтажу і пусконалагоджувальних робіт та підписання сторонами Акта виконаних робіт згідно з п. 3.8 цього Договору.

В матеріалах справи наявна податкова накладна №8 від 13.10.2020 на постачання 1. Газоочисного обладнання ТМ "ЯТАГАН" дільниця приготування клею ФОП/5000/СЕ Ацетон, 2. Газоочисне обладнання ТМ "ЯТАГАН" дільниця склеювання картону ФОП/4000/900СЕ Стирол, на суму 6278388,72 грн в т.ч. ПДВ 1046398,12 грн.

Крім того, позивачем надано паспорти обладнання на Газоконвектор ТМ "ЯТАГАН ФОП/5000/СЕ", Газоконвектор ТМ "ЯТАГАН ФОП/4000/900СЕ".

Відповідно до листа №01-01-001 від 12.01.2021 директора ТОВ "АПТ Україна Групп", подібне обладнання розробляється та виробляється за індивідуальними технічними рішеннями, згідно технічного завдання. Основою для виготовлення є базова конфігурація, та до якої, для розуміння на який саме технологічний процес підібрана кожна одиниця обладнання у специфікації до договору, було додано ідентифікатор: дільниця склеювання картону, дільниця приготування клею де саме буде розміщуватись обладнання; Стирол, Ацетон від якої речовини буде очищуватись повітря.

Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо необгрунтованості доводів відповідача, що відсутність товарно - транспортної накладної свідчить про нереальність здійснення операції. При цьому, як вірно зауважено судом першої інстанції невідповідність номенклатури товару у специфікації до Договору поставки №Р05-00600220 із найменуванням обладнання згідно з паспортами не може бути теж таким обґрунтуванням, оскільки паспорт не є первинним документом, а лише фіксує технічні характеристики товару та не є обов`язковим документом при формуванні податкового кредиту за наявності належно оформленої податкової накладної, виданої покупцю та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому податковим законодавством порядку.

Щодо зауважень по оформленню гарантійного талону, то дана обставина жодним чином не впливає на податковий кредит та бюджетне відшкодування з податку на додану вартість. Порядок врегулювання гарантійних зобов`язань між сторонами господарської операції не є компетенцією відповідача.

Колегія суддів звертає увагу і на ие, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, що викладений у постановах від 27 лютого 2020 року (справа №825/785/16), від 12 лютого 2020 року (справа №813/3577/13-а) та від 11 лютого 2020 року (справа №820/3400/16).

Згідно статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною 1 ст.77 КАС України регламентовано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В той же час контролюючим органом, не підтверджено належними та допустимими доказами правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 24 травня 2022 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 23 листопада 2022 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.