Рішення

від 10.11.2022 по справі 911/2610/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2022 р. Справа № 911/2610/21

За позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі України, 27/2) в інтересах держави в особі:

1. Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, 08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, 33

2. Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, 08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, 33

до Акціонерного товариства "Укртелеком", 01601, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, 18

в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", 01033, місто Київ, вулиця Антоновича, 40

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивачів: Білогородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, 08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, 96

про усунення перешкод у користуванні майном

суддя Н.Г. Шевчук

секретар судового засідання М.Г. Байдрелова

за участю представників сторін:

від прокуратури: Ясир Є.М. (посвідчення № 065002 від 06.07.2021);

від позивача 1: не з`явився;

від позивача 2: не з`явився;

від відповідача: Крупка Н.М. (довіреність № 7329 від 15.01.2022);

від третьої особи: не з`явився.

суть спору:

Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Київської області з позовом в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області до Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" про усунення перешкод у користуванні приміщенням Білогородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області загальною площею 19,2 кв. м, що знаходиться за адресою: Київська обл, Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, 96, шляхом його звільнення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач використовує вказане приміщення без укладання будь-яких цивільно-правових угод, для цілей, не пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу, а також без згоди територіальної громади за відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування в порушення вимог частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" та частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідач в свою чергу заперечив проти задоволення позовних вимог обґрунтовуючи це відсутністю підстав звернення прокурора до суду в інтересах держави, оскільки в даному випадку прокурор звернувся в інтересах органу місцевого самоврядування, відповідно інтереси держави у спірних правовідносинах відсутні. Також відповідач зазначив, що спірне майно перебуває в комунальній, а не державній власності. Окрім того, відповідач у відзиві вказав, що він здійснює функції із забезпечення зв`язком та мережею Інтернет територіальну громаду, в тому числі вихованців навчальних закладів, що має важливе соціальне та стратегічне значення.

Від Київської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив, у якій прокурор навів доводи на спростування тверджень відповідача.

В судовому засіданні 10.11.2022 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані документи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

встановив:

Київською обласною прокуратурою за результатами опрацювання інформації від Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (лист від 19.08.2021 № 270) встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру в інтересах держави у зв`язку з використанням частини приміщення, площею 19,2 кв. м, Білогородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 представниками АТ "Укртелеком" без належних правових підстав.

Звертаючись з позовом Заступник керівника Київської обласної прокуратури зазначив про таке:

- рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2016 у справі 911/1892/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2017, позов Києво-Святошинської місцевої прокуратури до відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області та Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком" задоволено частково; визнано недійсним укладений між Відділом освіти Києво-Святошинської районної адміністрації та ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ВАТ "Укртелеком" Договір оренди № 1110-32 нерухомого майна від 16.09.2010 та зобов`язано ПАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ПАТ "Укртелеком" звільнити та повернути Відділу освіти Києво-Святошинської РДА Київської області частину нежитлового приміщення Білогородської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2, площею 19,2 кв. м, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Леніна (нині Володимирська), буд. 96;

- судові рішення у справі № 911/1892/16 мотивовано тим, що орендована за Договором оренди № 1110-32 нерухомого майна від 16.09.2010 частина приміщення Білогородської загальноосвітньої школи I-III ступенів № 2 передана в оренду в порушення вимог частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 № 280/97-ВР без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, в порушення статей 61, 63 Закону України "Про освіту" від 23.05.1991 № 1060-XII, оскільки передана в оренду для діяльності, не пов`язаної з навчально-виховним процесом; а також в порушення статей 10,19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII в частині визначення орендної плати за домовленістю сторін.

Звертаючись до суду з даним позовом, прокурор стверджував, що на даний час частина приміщення Білогородської ЗОШ № 2, площею 19,2 кв м представниками Київської міської філії АТ "Укртелеком" не звільнена та використовується надалі з метою задоволення власних потреб без будь-яких правових підстав для користування, що в свою чергу порушує права Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, як власника такого майна, та Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, як особи, якій передано на баланс таке майно.

Як вбачається з інформації Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, від 20.12.2011 власником нежитлової будівлі комунальної форми власності за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вулиця Леніна, буд. 96 є територіальна громада села Білогородка в особі Білогородської сільської ради.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2016 у справі 911/1892/16 встановлено, що будівля школи, у якій розташоване орендоване приміщення, є комунальною власністю територіальної громади села Білогородка в особі Білогородської сільської ради та будівля школи знаходиться на балансі Відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації.

Судом, в цьому провадженні встановлено, що відповідно до рішення Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області від 24.12.2020 № 70, Білогородська сільська рада вирішила прийняти безоплатно із спільної власності територіальних громад сіл, селища, міст Києво-Святошинського району Київської області у комунальну власність Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області заклад підпорядкований відділу освіти Києво-Святошинської районної державної адміністрації - Білогородську загальноосвітню школу І-ІІІ ступенів № 2 Києво-Святошинської районної ради Київської області, що знаходиться за адресою: 08140, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вул. Володимирська (колишня назва Леніна), буд. 96 та закріплене за ним майно, основні засоби та матеріально-технічну базу, права та зобов`язання відповідно до вимог чинного законодавства України. Також цим рішенням вирішено внести до ЄДР зміни, зокрема, до відомостей про назву юридичної особи: "Білогородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Києво-Святошинської районної ради Київської області" змінити на "Білогородська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області".

Також судом встановлено, що приміщення Білогородської ЗОШ № 2 перебуває на балансі Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, що підтверджується інвентарної карткою обліку основних засобів № 2 віл 20.08.2021, а також актом приймання-передавання від 31.03.2021, складеним між Білогородською сільською радою та Відділом освіти Білогородської сільської ради (наявні в матеріалах справи).

За приписами частини першої статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 Цивільного кодексу України).

Згідно із частиною першою статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 327 Цивільного кодексу України, у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном, що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування.

Частинами першою, другою, восьмою статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров`я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об`єкти, визначені відповідно до закону як об`єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб`єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

Відповідно до акта від 22.07.2021, затвердженого начальником відділу освіти Білогородської сільської ради, комісією в складі начальника відділу освіти, директора Білогородської загальноосвітньої школи № 2, заступника директора з навчально-виховної роботи Білогородської загальноосвітньої школи № 2, головного бухгалтера відділу освіти та завідувача сектора загальної середньої освіти підтверджено факт перебування майна АТ "Укртелеком" в приміщенні Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області. В акті зазначено, що з технічного паспорта закладу освіти вбачається, що Укртелеком використовує приміщення закладу освіти площею 19,2 кв. м. Також вказано, що доступ до приміщення обмежений для адміністрації школи.

Освіта є основою інтелектуального, духовного, фізичного і культурного розвитку особистості, її успішної соціалізації, економічного добробуту, запорукою розвитку суспільства, об`єднаного спільними цінностями і культурою, та держави.

Закон України "Про освіту" регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також визначає компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти.

Так, у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції Закону України "Про освіту" № 1144-XII від 04.06.1991, а саме частині п`ятій статті 63 визначено, що об`єкти освіти і науки, що фінансуються з бюджету, а також підрозділи, технологічно пов`язані з навчальним та науковим процесом, не підлягають приватизації, перепрофілюванню або використанню не за призначенням.

28 вересня 2017 року набрав чинності Закон України "Про освіту" від 05.09.2017 № 2145-VIII, який також містить імперативну норму щодо використання майна закладів освіти.

Так, відповідно до частини четвертої статті 80 Закону № 2145-VIII, об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню для провадження видів діяльності, не передбачених спеціальними законами, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення уповноваженим органом управління можливості користування державним або комунальним нерухомим майном відповідно до законодавства.

До майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти відповідно до частини першої статті 80 ЗУ "Про освіту" належать: нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо; майнові права, включаючи майнові права інтелектуальної власності на об`єкти права інтелектуальної власності, зокрема інформаційні системи, об`єкти авторського права та/або суміжних прав; інші активи, передбачені законодавством.

Отже, вирішальним в аспекті неухильного дотримання приписів частини четвертої статті 80 Закону України "Про освіту" є обов`язкове використання об`єктів освіти і науки, що фінансуються з бюджету, за цільовим призначенням, тобто тісна пов`язаність з навчально-виховним (освітнім) процесом мети такого використання (в тому числі, на умовах оренди).

Доказів перебування спірного майна в оренді Акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу матеріали справи не містять.

Орендні відносини, які існували між ВАТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії ВАТ "Укртелеком" (нині АТ "Укртелеком" в особі Київської обласної філії АТ "Укртелеком") та Відділом освіти Києво-Святошинської районної адміністрації, на балансі якого на час виникнення спірних правовідносин перебувало приміщенні Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 на підставі Договору оренди №1110-32 нерухомого майна від 16.09.2010 визнані недійсними (рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2016 у справі 911/1892/16, залишеним без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.02.2017).

Натомість, матеріалами справи підтверджується, що приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, розташованого за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Білогородка, вулиця Леніна (нині - Володимирська), буд. 96 є комунальною власністю територіальної громади села Білогородка в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області, до яких входять і спірне приміщення площею 19,2 кв. м.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів (абз. 1 частини восьмої статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

За приписами частини третьої статті 13 та частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну зі сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до частин першої та другої статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (частина перша статті 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим статтями 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями статті 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 75 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Матеріали справи свідчать, що АТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" не заперечувало тієї обставини, що на момент розгляду та вирішення даного господарського спору займає спірне приміщення.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість позову стосовно вимог про зобов`язання звільнити спірне приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області Акціонерним товариством "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком".

При цьому суд не бере до уваги заперечення відповідача щодо відсутності передбачених Законом України "Про прокуратуру" підстав для представництва прокуратурою інтересів держави в межах даної справи з огляду на таке:

Пунктом 3 частини першої статті 1311 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до абзаців 1, 2 частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності. Такого висновку про застосування положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятій на узгодження розбіжностей у застосуванні положень даної норми щодо участі прокурора у випадках бездіяльності компетентного органу та обґрунтування ним підстав звернення до суду з позовом. Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (пункти 38-40, 42-43 постанови 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).

У відповідності до частин третьої та четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Як зазначалось вище, рішенням Господарського суду Київської області від 01.08.2016 у справі № 911/1892/16 позовні вимоги Києво-Святошинської місцевої прокуратури до ВАТ "Укртелеком", зокрема, про звільнення частини приміщення Білогородської ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2, площею 19,2 кв. м були задоволені.

Проте, за твердженнями прокурора, станом на момент звернення з цим позовом рішення Господарського суду Київської області від 01.08.2016 у справі № 911/1892/16 є невиконаним, приміщення незвільненим.

Прокурор вказав, що спірне приміщення прийнято у комунальну власність Білогородської сільської ради ще у грудні 2020 року, проте Білогородська сільська рада, як орган місцевого самоврядування, що виконує повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нерухомим майном комунальної власності, неналежним чином здійснює захист інтересів територіальної громади села Білогородка Бучанського району Київської області.

З матеріалів справи вбачається, що неналежний захист інтересів держави органом, уповноваженим виступати у спірних правовідносинах свідчить той факт, що Білогородська сільська рада проводить лише листування з відповідачем і не вживає жодних заходів представницького характеру з метою усунення порушень з боку АТ "Укртелеком" в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком", яким незаконно використовується приміщення навчального закладу комунальної власності.

У постанові від 08.02.2019 у справі № 915/20/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив, що інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також захист прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державних влади, як і державні органи.

Київська обласна прокуратура зазначила, що здійснюючи передбачені статтею 1311 Конституції України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" повноваження, зверталася до Білогородської сільської ради та Вiддiлу освiти Богородської сільської ради з приводу неправомірного використання приміщення школи (загальною площею 19,2 кв. м) відповідачем.

Зокрема, вiдповiднi листи надіслані до сільської ради 27.07.2021 за № 24-1061 вих-21 та відділу освіти 06.07.2021 за № 24-849 вих-21.

Крім того, Київська обласна прокуратура зверталася до сільської ради та відділу освіти з пропозицією вжити заходи претензійно-правового характеру щодо захисту інтересів територіальної громади села з приводу неправомірного використання приміщення школи вiдповiдачем загальною площею 19,2 кв.

Зокрема, відповiднi листи надіслані до сільської ради та відділу освіти 05.08.2021 за № 24-1112 вих-21.

Проте, незважаючи на неодноразові звернення обласної прокуратури до уповноваженого органу на виконання відповідних повноважень сільської ради, заходів щодо поновлення інтересів територіальної громади села органом місцевого самоврядування не вжито.

26 серпня 2021 року обласною прокуратурою надіслано Білогородській сільській раді Бучанського району Київської області та Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області повідомлення № 24-1176вих-21 в порядку абзацу 3 частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Враховуючи, що відповідне обґрунтування підставності здійснення представництва інтересів держави прокурором визначено в позові, яке судом визнано обґрунтованим, та яке цілком узгоджується із вимогами, що ставляться до питань представництва прокурором інтересів держави, суд виходить із того, що звернення прокурора до суду з позовом в інтересах держави в особі Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області та Відділу освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області відповідає приписам статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені прокурором вимоги підлягають задоволенню.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись статтями 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Зобов`язати Акціонерне товариство "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, місто Київ, вулиця Антоновича, 40, код ЄДРПОУ ВП 01189910) усунути перешкоди у користуванні приміщенням Білогородської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 2 Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області загальною площею 19,2 кв. м, що знаходиться за адресою: 08140, Київська обл, Бучанський р-н, с. Білогородка, вул. Володимирська, 96, Білогородською сільською радою Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 04358477) та Відділом освіти Білогородської сільської ради Бучанського району Київської області (08140, Київська область, Бучанський район, село Білогородка, вулиця Володимирська, 33, код ЄДРПОУ 44145304) шляхом його звільнення.

3. Стягнути з Акціонерного товариства "Укртелеком" (01601, місто Київ, бульвар Т. Шевченка, 18, код ЄДРПОУ 21560766) в особі Київської міської філії Акціонерного товариства "Укртелеком" (01033, місто Київ, вулиця Антоновича, 40, код ЄДРПОУ ВП 01189910) на користь Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі України, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996, банк Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, р/р НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 270 грн (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Н.Г. Шевчук

Повний текст рішення складено та підписано: 22.11.2022