Ухвала

від 14.11.2022 по справі 463/6275/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6275/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_8.

Провадження № 11-сс/811/834/22 Доповідач: ОСОБА_9.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 листопада 2022 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_9.,

суддів ОСОБА_10., ОСОБА_11.,

при секретарі судового засідання ОСОБА_12.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2022 р. про арешт майна,

з участю прокурора ОСОБА_13.

встановила:

ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2022 р. задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проведеного у період часу з 07 год. 14 хв. до 11 год. 04 хв. 01 вересня 2022 року на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_8. по справі № 463/6275/22-к (провадження №1-кс/463/4656/22) від 29.08.2022 у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019, власником якого є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

14)Мобільний телефон марки «Nokia» моделі RM-1133, IMEI НОМЕР_1 ;

15)Мобільний телефон марки «Nokia» моделі 105, IMEI НОМЕР_2 ;

16)Мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору;

17)Мобільний телефон марки «HONOR» моделі TL 10, IMEI НОМЕР_3 ;

18)Мобільний телефон марки «IPhone» моделі 12 PRO MAX, IMEI НОМЕР_4 ;

19)Планшет «IPad», біло-бежевого кольору;

20)Предмети зовні схожі на грошові кошти, номіналом 100 доларів США, у кількості 65 штук, серія та номер яких: МА 71063495 А, МК 01738238 А, РВ 72620973 В, МВ 63025711 Р, РЕ 46364253 С, МІ 12787533 А, LE 90497827 C, PE 46364257 C, PE 46364256 C, PE 46364255 C, PE 46364254 C, LF 36911493 E, LB 07176361 U, ML 84519500 A, MB 63923945 P, MB 63923592 P, MB 63923940 P, MB 39058223 N, LA 51631311 B, LB 20200487 J, LF 68166316 D, LL 96821153 I, PB 01295824 A, LK 50472722 E, PA 30686703 A, PB 35102746 F, LB 57827183 R, MB 76587177 M, LK 31178393 B, MB 22610328 K, LB 87820121 K, LF 86339882 C, LF 88719484 J, LB 50006942 V, LB 54827750 U, PB 83888964 A, LB 44124573 H, LK 74496152 C, LB 02635913 K, LB 95439960 E, LB 95439961 E, LL 82251760 H, LB 26440523 Q, MB 62553862 L, LE 54153025 E, LF 51411253 A, LF 51411255 A, LB 77622287 E, MF 90486232 E, LB 09242977 H, LB 23498194 K, MK 15982413 B, PB 01229594 A, MC 16661941 A, LF 11257476 G, LL 97759941 F, MJ 17187051 A, PB 19804877 A, PL 87989522 A, PL 87989544 A, PL 87989520 A, PB 14866650 C, PL 87989521 A, KB 72434629 Q, KL 27514297 A;

21)Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 50 доларів США, у кількості 1 штука, серія та номер: РВ 38844235 А;

22)Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 10 доларів США, у кількості 1 штука, серія та номер: ТЛ 00199947 А;

23)Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 50 ЄВРО, у кількості 1 штука, серія та номер: S41321319109;

24)Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 10 ЄВРО, у кількості 2 штуки, серія та номер: UC0313701463, WA 0800581168.

25)Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 500 гривень, у кількості 3189 штук;

26)Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 200 гривень, у кількості 30 штук.

Накладено арешт на тимчасово вилучене майно під час проведення обшуку в житлі за адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 , за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 проведеного у період часу з 07 год. 07 хв. до 09 год. 18 хв. 01 вересня 2022 року на виконання ухвали слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова ОСОБА_8. по справі № 463/6275/22-к (провадження №1-кс/463/4651/22) від 29.08.2022 у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019, власником якого є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

Мобільний телефон марки «Samsung», s\n НОМЕР_5 .

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Виконання ухвали покладено на прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14.

Мотивуючи своє рішення, слідчий суддя, зокрема, вказав, що доводи представника власника майна ОСОБА_5., щодо повернення майна, яке він вважає підлягає поверненню, оскільки не є його особистою власністю, не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні. На підтверження свого заперечення представником вилученого майна ОСОБА_5 долучено договір позики від 01.05.2022. Судом досліджено долучений договір. Так договір позики укладається як в усній так, і в письмовій формі. Договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми (ч.1 ст. 1047 ЦК України). Хоч закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте такий не може вважатися вагомим доказом при накладенні арешту вилучене на майно та яке визнано речовим доказом, оскільки не можливо встановити точну дату його формування.

Крім цього слідчий суддя вказав, що є підстави вважати, що вилучене майно, може бути знаряддям вчинення кримінального правопорушення, могли зберегти на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, з метою недопущення їх знищення, клопотання прокурора слід задовольнити та накласти арешт на майно.

На дану ухвалу слідчого судді ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, просить частково скасувати ухвалу Личаківського суду про накладення арешту, а саме в частині накладення арешту на грошові кошти, в сумі 1 600 500 грн. (один мільйон шістсот тисяч п`ятсот гривень, а саме 3189 купюр по 500 грн. та 30 купюр по 200 грн.), грошові кошти, в сумі 6 560 $ (шість тисяч п`ятсот шістдесят доларів США, а саме 65 купюр по 100 доларів США, 1 купюра 50 доларів США та 1 купюра 10 доларів США) та грошові кошти, в сумі 70 Євро (сімдесят євро, а саме 1 купюра 50 Євро та 2 купюри 10 Євро), які належать ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволені клопотання прокурора про накладення арешту на частину майна, а саме зазначені грошові кошти.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що 01 травня 2022 року між ним, ОСОБА_1 та ОСОБА_6 було укладено договір позики, згідно якого, ОСОБА_1 позичив у ОСОБА_6 грошові кошти, в сумі 2 000 000,00 (два мільйони гривень) 00 копійок (копія договору додається). Наявність такої грошової суму у ОСОБА_6 підтверджена договором купівлі-продажу 8047/2020/2305795 Транспортного засобу (копія договору додається).

Зазначає, що частину з вищевказаних грошових коштів він, ОСОБА_1 витратив на власні потреби, частину обміняв на валюту та зберігав кошти вдома.

В ухвалі про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи від 29 серпня 2022 року не вказано, які саме кошти мають право вилучати та які отримані злочинним шляхом, походження та законність вилучених грошових коштів підтверджене та є цілком законним.

Наголошує, що суд першої інстанції не взяв до уваги законність та походження вилучених грошових коштів. Судом також не були встановлена моя причетність до вказаних в клопотанні товариств, організацій та підприємств, щодо діяльності яких відкрите кримінальне провадження.

Підкреслює, що не заперечує проти наявності родинних з`язків з ОСОБА_1 (який займає керівну посаду в Федерації професійних спілок України), але це жодним чином не доводить його пов`язаності з діяльністю Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», відчуженням будівлі за адресою м. Київ, вул. Попудренка, 34, земельної ділянки за адресою: м. Київ, вул. Максимовича,'буд. 6, санаторій «Жовтень», дані підприємства та об`єкти зазначені в клопотанні про накладення арешту.

Звертає увагу, що він, ОСОБА_1 , є кінцевим бенефіціарним власником, директором чи засновником, а саме ПП НПФ «ПРОМХІМЕКСПОРТ - 2005», ТОВ «ХВИЛІ ВЕСНИ», ДОГО «СПІЛКА ПІДПРИЄМЦІВ ДНІПРОПЕТРОВЩИНИ», ТОВ «РОСИЧІ-РЕЗОРТ», ТОВ «СКАЙВЕЛ Україна», ТОВ «БЕСТ ХОЛИДЕЙ», ТОВ «ТРІУМФ ІНВЕСТ ПРОЕКТ», ТОВ «ЕКСПО НАТ», ТОВ «ДАТП 11201», ТОВ «КОРСУНЬ-ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ КОМБІКОРМОВИЙ ЗАВОД. Перелік зазначених організацій є вичерпним та інформацію щодо них можна перевірити з відкритих джерел, а саме реєстру юридичних та фізичних осіб підприємців. Жодне з перелічених підприємств не пов`язані з зазначеними в ухвалі про обшук, а саме Федерація професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур».

Вказує, що договором позики (наданому в суді першої інстанції) чітко встановлена дата його укладення, а саме 01 травня 2022 року (дану інформацію може підтвердити суду Позикодавець ОСОБА_6 ). Зазначає, що нотаріальна форма даного договору не вимагається діючим законодавством України. Прошу суд дослідити дані докази, а саме договір позики (при необхідності суду буде наданий оригінал Договору).

В судове засідання ОСОБА_1 не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про час і місце його проведення. З урахуванням наведеного та положень ч.4 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд проведено без участі осіб, які не з`явились до суду.

Заслухавши доповідача, виступ прокурора, який заперечив подану апеляційну скаргу, вивчивши матеріали судової справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

У ході апеляційного перегляду рішення слідчого судді ретельній перевірці підлягають усі доводи апеляційної скарги, які можуть вплинути на результат апеляційного розгляду (постанова Верховного Суду від 05 січня 2022 року у справі №484/789/19, абз. 9 п. 12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 грудня 2021 року у справі №11-164сап21).

Враховуючи наведене, апеляційному суду належить з`ясувати чи: наявна обґрунтована підозра вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходу забезпечення у вигляді арешту майна; відповідало майно, на яке накладено арешт, критеріям речових доказів; існування необхідності в накладенні арешту на майно, ураховуючи принцип розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогами ст.16 КПК України позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Відповідно до частини першої статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно з матеріалами клопотання, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

За версією слідства, встановлено, що неналежне виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст. 2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

Так у період з 1992 року по теперішній час, службові особи ПрАТ «Укрпрофоздоровниця», ПрАТ «Укрпрофтур», Федерації професійних спілок України, діючи за попередньою змовою групою осіб із невстановленими під час досудового розслідування особами, умисно, бажаючи збагатитись за рахунок чужого майна, здійснюють відчуження курортно-оздоровчих, спортивних та інших державних комплексів, які перебувають у їхньому відданні, без погодження із Фондом державного майна України, що призводить до нанесення матеріальної шкоди (збитків) державі в особливо великих розмірах.

Під час проведення досудового розслідування встановлено, що першим етапом злочинного механізму є підготовка членами правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПрАТ «Укрпрофтур» звернення до Федерації професійних спілок України (далі ФПСУ) про надання дозволу на реалізацію земельних ділянок, будівель чи споруд, попередньо визначених об`єктів нерухомого майна, що перебувають в управлінні зазначених юридичних осіб.

Після цього працівниками Департаменту корпоративних прав та майна ФПСУ готується проєкт постанови президії ФПСУ про відчуження окремих об`єктів нерухомого майна із пропозиціями щодо об`єктів нерухомості, які планується продати нібито через офіційні торги.

Разом з тим до вказаного проєкту постанови на адресу членів постійної комісії ради ФПСУ з майнових питань готується пояснювальна записка, в якій міститься інформація про об`єкт нерухомості, що готується до відчуження, а також його характеристика (фінансово-господарський стан), інформація про наявні борги та інші фінансові зобов`язання.

Надалі з метою затвердження постанови про відчуження об`єктів нерухомості скликається президія ФПСУ, до якої входить керівництво ФПСУ, а також як члени (з правом голосу) керівники членських організацій та регіональних осередків ФПСУ.

Після винесення постанови президії ФПСУ, наглядовою радою ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» або ПрАТ «Укрпрофтур» скликається зібрання (засідання правління), на якому остаточно затверджується рішення щодо реалізації визначеного майна.

В ході проведення допитів, в межах вказаного кримінального провадження встановлено, що службові особи «Укрпрофтур», є учасниками схеми із незаконного відчуження державного майна. Відповідно до схеми спершу описується ганебний стан об`єкта, проводиться його занижена оцінка підконтрольними експертами, для того щоб покупець офіційно здійснив мінімальну оплату, так як іншу частину попередньо обумовленої суми коштів покупець передає службовим особам «Укрпрофтур», після чого здійснюється реалізації майна з яким досягнуто попередньої згоди.

Крім цього службові особи «Укрпрофтур» отримують неправомірну вигоду від: - процедур відмови ПрАТ «Укрпрофтур» від використовуваних ними земельних ділянок з подальшою їх передачею до органів місцевого самоврядування; - неправомірна вигода за передачу майна товариства в оренду іншим особам; - керівники всіх дочірніх підприємств здійснюють перерахування «данини» у вигляді грошових коштів на особисті банківські рахунки.

Так починаючи з 1992 року по теперішній час лише ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» незаконно оформлено право власності на 102 об`єкти нерухомості. Рішення про видачу свідоцтв про право власності приймали органи місцевого самоврядування (виконавчі комітети, сільські та селищні ради, міські ради та інші) за місцем розташування нерухомого майна, за письмовим зверненням представників вищезазначених юридичних осіб.

Окрім цього ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» без погодження із Фондом Держмайна України було передано до статутних фондів суб`єктів господарювання, комунальної власності, громадських та релігійних організацій за період з 01.01.1994 р. по 01.01.2021 р. - 161 об`єкт нерухомості, а всього відчужено 330 таких об`єктів.

Загалом через суди повернуто у власність держави - 83 об`єкти нерухомості, які в подальшому рішенням Кабінету Міністрів України передано у віддання іншим органам державної влади, а деякі об`єкти реалізовано Фондом держмайна України на аукціонах.

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні, з метою збереження майна (речових доказів) для отримання та перевірки доказів у вказаному кримінальному провадженні, 01.09.2022 слідчими проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , яке зареєстровано за ОСОБА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Під час проведення обшуку виявлено та вилучено наступні речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, власником яких є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме:

1.Мобільний телефон марки «Nokia» моделі RM-1133, IMEI НОМЕР_1 ;

2.Мобільний телефон марки «Nokia» моделі 105, IMEI НОМЕР_2 ;

3.Мобільний телефон марки «Samsung», чорного кольору;

4.Мобільний телефон марки «HONOR» моделі TL 10, IMEI НОМЕР_3 ;

5.Мобільний телефон марки «IPhone» моделі 12 PRO MAX, IMEI НОМЕР_4 ;

6.Планшет «IPad», біло-бежевого кольору;

7.Предмети зовні схожі на грошові кошти, номіналом 100 доларів США, у кількості 65 штук, серія та номер яких: МА 71063495 А, МК 01738238 А, РВ 72620973 В, МВ 63025711 Р, РЕ 46364253 С, МІ 12787533 А, LE 90497827 C, PE 46364257 C, PE 46364256 C, PE 46364255 C, PE 46364254 C, LF 36911493 E, LB 07176361 U, ML 84519500 A, MB 63923945 P, MB 63923592 P, MB 63923940 P, MB 39058223 N, LA 51631311 B, LB 20200487 J, LF 68166316 D, LL 96821153 I, PB 01295824 A, LK 50472722 E, PA 30686703 A, PB 35102746 F, LB 57827183 R, MB 76587177 M, LK 31178393 B, MB 22610328 K, LB 87820121 K, LF 86339882 C, LF 88719484 J, LB 50006942 V, LB 54827750 U, PB 83888964 A, LB 44124573 H, LK 74496152 C, LB 02635913 K, LB 95439960 E, LB 95439961 E, LL 82251760 H, LB 26440523 Q, MB 62553862 L, LE 54153025 E, LF 51411253 A, LF 51411255 A, LB 77622287 E, MF 90486232 E, LB 09242977 H, LB 23498194 K, MK 15982413 B, PB 01229594 A, MC 16661941 A, LF 11257476 G, LL 97759941 F, MJ 17187051 A, PB 19804877 A, PL 87989522 A, PL 87989544 A, PL 87989520 A, PB 14866650 C, PL 87989521 A, KB 72434629 Q, KL 27514297 A;

8.Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 50 доларів США, у кількості 1 штука, серія та номер: РВ 38844235 А;

9.Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 10 доларів США, у кількості 1 штука, серія та номер: ТЛ 00199947 А;

10.Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 50 ЄВРО, у кількості 1 штука, серія та номер: S41321319109;

11.Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 10 ЄВРО, у кількості 2 штуки, серія та номер: UC0313701463, WA 0800581168;

12. Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 500 гривень, у кількості 3189 штук;

13. Предмет зовні схожий на грошові кошти, номіналом 200 гривень, у кількості 30 штук.

За адресою: АДРЕСА_2 , яке зареєстровано за ОСОБА_2 , за місцем проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , під час проведення обшуку виявлено та вилучено наступні речі та документи, які не входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, та які не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, власником яких є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а саме:

Мобільний телефон марки «Samsung», s\n НОМЕР_5 .

Вилучене в ході обшуків майно визнане речовими доказами у кримінальному провадженні.

Прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14. звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2022 року задоволено клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_14.

Перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів апеляційного суду вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення клопотання прокурора і накладення арешту на майно. Кримінальне правопорушення внесено до ЄРДР за ознаками ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України, майно, на яке в клопотанні прокурор просить накласти арешт, визнано речовими доказами у даному кримінальному провадженні, є речовими доказами в розумінні положень КПК України. З метою забезпечення збереження речових доказів, майно повинно арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні, тому у слідчого судді було достатньо підстав для накладання арешту на це майно.

Під час розгляду клопотання сторони обвинувачення слідчий суддя вірно встановив, що є достатні підстави вважати, що майно, на яке просять накласти арешт, відповідає вимогам ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, а тому потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи власника майна, про які йдеться в клопотанні слідчого.

З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Таким чином, арешт майна з підстав, передбачених ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, по суті являє собою форму забезпечення доказів.

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК).

«Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п. 175 рішення ЄСПЛ від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» /Nechiporuk and Yonkalo v. Ukraine, заява №42310/04).

Використане законодавцем у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості», якщо його порівняти із формулюванням «наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення», яке наведено у ч. 2 ст. 177 КПК, вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. Оскільки, на відміну від ч. 2 ст. 177 КПК, у п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК не зазначено про вчинення злочину особою, а лише вказано про його вчинення.

В оскаржуваній ухвалі із посиланням на докази наведено відомості, котрі, на думку колегії суддів, можуть переконати особу, яка не зацікавлена у результатах розгляду цієї справи (об`єктивний спостерігач) у тому, що були вчинені кримінальні правопорушення, передбачені ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

При накладенні арешту на майно враховано «справедливий баланс» між інтересом суспільства та вимогами щодо захисту фундаментальних прав особи.

На думку колегії суддів, сторона обвинувачення довела, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні.

За змістом ч. 3 ст. 170 КПК у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів.

Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 98 КПК).

Як вбачається з матеріалів судової справи, майно на яке накладено арешт відповідає критеріям, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України, оскільки може містити відомості, що можуть бути використані, як доказ фактів, що підлягають встановленню, при цьому, вказане вище майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Колегія суддів, погоджується з висновком слідчого судді про те, що хоч закон не вимагає нотаріального посвідчення договору позики, проте такий не може вважатися вагомим доказом при накладенні арешту на вилучене майно та майно яке визнано речовим доказом, оскільки не можливо встановити точну дату його формування, відтак доводи апеляційної скарги, з даного приводу до уваги не беруться.

Що стосується підсудності клопотання прокурора, апеляційний суд зазначає, що відповідно до листа № 01.11/3/2022 від 17 травня 2022 року Голови Касаційного кримінального суд ОСОБА_15, клопотання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження першого та другого відділів Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності. Головного слідчого управління ДБР підсудні Личаківському районному суду м. Львова, а відповідно до наказу ДБР від 1 березня 2022 року визначено місце здійснення досудового розслідування першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління ДБР, на період воєнного стану, розташовано у м. Львові.

Відповідно до Наказу №120 дск від 01.03.2022 р. визначено місцем здійснення досудового розслідування кримінальних проваджень слідчими першого відділу Управління з досудового розслідування кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань з 01.03.2022 р на період дії воєнного стану в Україні до окремого наказу, Державного бюро розслідувань Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові.

За таких обставин, колегія суддів приходить до переконання, що ухвала слідчого судді постановлена у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням усіх обставин, які мають значення для вирішення справи, оскільки надані слідчим матеріали доводять наявність правових підстав для накладення арешту на майно.

Інші доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , не спростовують висновків слідчого судді та не можуть бути визнані як підстави скасування ухвали слідчої судді.

Враховуючи вищезазначене, на переконання колегії суддів апеляційного суду, оскаржувана ухвала слідчого судді є законною та обґрунтованою, відтак підстави для задоволення апеляційних вимог та скасування ухвали слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2022 року відсутні.

Керуючись ст.ст. 170-174, 404, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

постановила:

ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 09 вересня 2022 р. про арешт майна залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_9. ОСОБА_16. ОСОБА_11.