Ухвала

від 22.11.2022 по справі 463/6275/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 463/6275/22 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_2.

Провадження № 11-сс/811/898/22 Доповідач: ОСОБА_3.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_3.,

суддів: - ОСОБА_4., ОСОБА_5.,

секретаря - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «Трускавецькурорт» - ОСОБА_1 на ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно,

з участю прокурора ОСОБА_7. (в режимі відеоконференції),

представників

ПрАТ «Трускавецькурорт» ОСОБА_1., ОСОБА_9., ОСОБА_10.,

в с т а н о в и л а :

цією ухвалою клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України - задоволено.

Накладено арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно власником якого є ПРАТ "Трускавецькурорт" код ЄДРПОУ 30322940, а саме:

1) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 22012746115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Шевченка Т., будинок 24;

2) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 29201746212, який розташований за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р., с. Модричі, вулиця Трускавецька, будинок 1;

3) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 51133046115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54, корп. 2;

4) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 51288146115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54, корп. 1;

5) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 51329446115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 54;

6) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 54241346115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 33;

7) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 359037246115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Біласа, будинок 9;

8) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 375619946115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Дрогобича Ю., будинок 3;

9) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 375950746115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Дрогобича Ю., будинок 3"б";

10) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 376066846115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, майдан Кобзаря, будинок 1;

11) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 431341446115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 52;

12) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 431434346115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 52, корп. 2;

13) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 431941346115, який розташований за адресою: Львівська обл., Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 52, корп. 1;

14) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445604646115, який розташований за адресою: Львівська обл., Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 72, корп. 1;

15) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445661046115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 72;

16) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445675146115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 60;

17) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445725846115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 64;

18) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445751346115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 72;

19) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445855546115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 58;

20) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445938046115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 72, корп. 2;

21) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 445958446115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 60;

22) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 457781546115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, бульвар Дрогобича Ю., будинок 2;

23) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 515902846115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Суховоля, будинок 72;

24) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 717059346115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 61;

25) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 822250146115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Шевченка Т., будинок 11;

26) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 822340946115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Біласа, будинок 11;

27) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 822359946115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Роксолани, будинок 10;

28) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 822377946115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, майдан Кобзаря, будинок 8;

29) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 822441646115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Біласа, будинок 13;

30) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 823108846115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Шевченка Т., будинок 40;

31) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 825455446115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Помірецька, будинок 51;

32) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 825465646115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Помірецька, будинок 51;

33) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 825502246115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Помірецька, будинок 51;

34) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826462646115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 61;

35) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826492246115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 63;

36) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826534946115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 61;

37 Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826545646115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 63;

38) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826556346115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 61;

39) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826567546115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 63;

40) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 826579846115, який розташований за адресою: Львівська обл., м. Трускавець, вулиця Стебницька, будинок 63;

41) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2457603946020, який розташований за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р., м. Трускавець, вулиця Городище, будинок 33;

42) Об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 2458191246020, який розташований за адресою: Львівська обл., Дрогобицький р., м. Трускавець, вулиця Городище, будинок 33.

Заборонено державним реєстраторам та органам державної реєстрації прав (в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора, окрім, як за відповідним зверненням Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (ідентифікаційний код 41037901) та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна ПрАТ "Трускавецькурорт" код ЄДРПОУ 30322940.

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Виконання ухвали покласти на прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7.

Не погоджуючись із рішенням слідчого судді, генеральний директор ПрАТ «Трускавецькурорт» - ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу.

В своїй апеляційній скарзі генеральний директор ПрАТ «Трускавецькурорт» - ОСОБА_1 , просить скасувати ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на майно із забороною відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном та забороною державним реєстратором та органам державної реєстрації прав та уповноважених ним осіб, вчиняти реєстраційні дії стосовно вищевказаного нерухомого майна ПрАТ "Трускавецькурорт". У разі якщо колегія суддів Львівського апеляційного суду вважає строк на оскарження пропущеним, просить його поновити, як такий, що пропущений з поважних причин.

В обгрунтування апеляційних вимог покликається на те, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Зазначає, що клопотанням слідчого про арешт майна, необґрунтовано необхідність його розгляду без участі іншого власника майна, його захисника, внаслідок чого, слідчим суддею не об`єктивно прийнято відповідне рішення з цього питання.

Вказує, що відсутність у відповідному судовому засіданні представника ПрАТ «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ» та його учасників, порушило, права Товариства так і обох - учасників, і призвело до розтрати часу судових органів на розгляд відповідної апеляційної скарги. Крім того, порушено принцип змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, проголошений ст.ст. 9, 22 КПК України, тобто не була додержана об`єктивність та всебічність дослідження обставин на які посилається сторона обвинувачення. Порушено принцип рівності перед законом проголошений ст. 9, ч.1 ст. 10 КПК України, який полягає у тому, що не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за іншими ознаками. На думку апелянта, слідчим суддею надано привілеїв стороні обвинувачення з мотивів захисту надуманих фактів в кримінальному провадженні.

Звертає увагу, що в ході повного, всебічного та об`єктивного розслідування по кримінальній справі № 49-1521 слідчий в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_11., 08 червня 2007 року, встановив, що при передачі в оренду санаторно - курортних комплексів та при відчуженні санаторно- курортних комплексів ЗАТ «Трускавецькурорт» їх власником ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» мали місце господарські стосунки суб`єктів господарювання, які здійснювались у відповідності до чинного законодавства України. Вони не причинили реальної шкоди державним інтересам чи інтересам юридичних осіб, у зв`язку з цим, слідчий прийняв рішення про закриття кримінальної справи за фактом розтрати державного майна службовими особами Федерації профспілок України та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за ч.5 ст. 191 КК України у зв`язку з відсутністю події злочину (копія постанови додається).

Також, станом на дату написання даного клопотання, тобто, за спливом більше трьох років від дати внесення відомостей до Єдиного реєстру досудового розслідування жодної підозри у цьому кримінальному провадженні будь-якій особі не пред`явлено. ПрАТ «Трускавецькурорт» є добросовісним власником майна та не є фігурантом даного кримінального провадження.

Вказує, що наразі неможливо арештувати майно яке належить ПрАТ «Трускавецькурорт» з підстав можливої конфіскації чи відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), бо такі санкції застосовуються до винної особи у вчиненні кримінального правопорушення, якою посадові особи ПрАТ «Трускавецькурорт» не є. Окрім того, в даному кримінальному провадженні не можливо застосувати й спеціальну конфіскацію та заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до юридичних осіб, так, як підстав застосування таких заходів вчинення кримінального правопорушення за ст.ст. 191,364,367 ККУ, (за якими ведеться досудове розслідування) відповідно до ст. 96-1 та 96-3 ККУ не передбачено.

Тобто, майно Третьої особи, яке арештоване, якій не повідомлено про підозру, неможливо у законний спосіб використати для примусового позбавлення права власності на це майно, якщо така особа не вчинила кримінально каране діяння.

Також не вбачається, що на цьому арештованому майні, яке слідчий визнав речовим доказом стороною обвинувачення було виявлено сліди кримінального правопорушення або воно було об`єктом протиправних дій.

Прокурором не доведено, чому саме такий спосіб обтяження сприятиме меті кримінального провадження. Обтяження у вигляді арешту майна із забороною відчуження, розпорядження та користування є неспівмірним з конституційним правом власності та протирічить пункту 5 частини 2 статті 173 КПК України згідно якого, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати розумністьта співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Посилання прокурора у клопотанні на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості в найближчий час плануються до відчуження є необґрунтованими та не підтвердженими наявними доказами.

Підставою необґрунтованості накладення арешту на майно ПрАТ «Трускавецькурорт» також є те, що прокурор подав клопотання до Личаківського районного суду м. Львова з порушенням правил підсудності, що зводиться до наступного. Досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019 здійснюють слідчі Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань, у складі органу досудового розслідування Державного бюро розслідувань, яке зареєстроване (знаходиться) за адресою: м. Київ, вулиця Панаса Мирного, будинок 28, що знаходиться на території Печерського району міста Києва та територіально підсудна Печерському районному суду м. Києва, юрисдикція якого поширюється в межах Печерського району міста Києва. Процесуальне керівництво здійснюється Офісом Генерального прокурора, яке зареєстровано в м. Києві, вул. Різницька, 13/15, що також знаходиться на території Печерського району м. Києва.

Фактичне місцезнаходження структурного підрозділу органу досудового розслідування не є визначальним фактором для вирішення питання щодо місця розгляду слідчим суддею клопотань слідчого чи прокурора, оскільки територіальна підсудність повинна визначатись не за фактичним місцем розташування слідчого у конкретній справі, а за місцем знаходження (реєстрації) відповідного державного органу, який є юридичною особою та в складі якого знаходиться слідчий підрозділ.

Таким чином, прокурор подав клопотання не в той суд, який відповідно до законодавства повинен розглядати відповідні клопотання чим порушив підсудність розгляду таких клопотань. Отже, дане клопотання повинне бути подане до уповноваженого слідчого судді Печерського районного суду м. Києва відповідно до територіальної підсудності, визначеної ст.ст. 131 та 132 КПК України за місцезнаходженням слідчого підрозділу як органу досудового розслідування.

Стверджує, що арешт майна ПрАТ «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ» ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12.09.2022 року у справі №463/6275/22, є надмірним тиском на підприємство, оскільки вже існує нескасована постанова прокурора про закриття кримінального провадження від 08 червня 2007 року у аналогічній кримінальній справі № 49-1521 за фактом розтрати державного майна службовими особами ФПУ та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за ч.5. ст. 191 КК України фактичні дані були предметом розгляду багатьох судових спорів по фактам викладеним у клопотанні та які в судових рішеннях та в матеріалах кримінального провадження встановили факти, що вищенаведене майно ніколи не перебувало в державній власності.

Акцентує, що ПрАТ «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ», є добросовісним набувачем, цього майна. Арештоване майно ПрАТ «Трускавецькурорт» не має ніякого відношення до предмету доказування у досудовому розслідуванні кримінального провадження № 62019100000001170, та не відповідає обов`язковим ознакам ст. ст. 170 КПК України, оскільки відсутні будь-які належні та допустимі докази, що вказують на факти, за які передбачено кримінальну відповідальність. Це підтверджується правоустановчими документами на майно, рішеннями судів, які долучені до апеляційної скарги.

Відповідно до абз. 2 ч. 10 ст. 170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Крім того, слідчим не доведено, що майно, яке належить добросовісному набувачу ПрАТ «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ» є майном, яке відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, тобто є речовим доказом якогось злочину, якого саме та зберігало чи зберігає на собі його сліди.

Слідчим не доведено, що відносно цього майна, як предмета злочину вчинялися будь-які дії в реєстрах чи будь-яким іншим чином. Слідчим не доведено, що це майно планується до відчуження.

Отже слідчим суддею, в порушення вимог ст. 170-173 КПК України, арештовано майно яке належить добросовісному набувачу ПрАТ «ТРУСКАВЕЦЬКУРОРТ» та, яке не має ніякого відношення до кримінального провадження № 62019100000001170.

Наголошує, що в даному кримінальному провадженні жодній особі не повідомлялось про підозру, злочини передбачені ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України відноситься до категорій нетяжких, тяжких та особливо тяжких злочинів. З моменту внесення відомостей до ЄРДР 20.08.2019 року на даний час сплинули строки передбачені п.2.ч.2.ст. 219 КПК (вісімнадцять місяців), тому вказане кримінальне провадження на даний час повинно бути закрито, що є також підставою для скасування арешту майна.

В судовому засіданні апеляційного суду 05.10.2022 прокурор ОСОБА_7. надав пояснення по суті апеляційної скарги генерального директора ПрАТ «Трускавецькурорт» - ОСОБА_1 , заперечивши апеляційні вимоги, та просив ухвалу слідчого судді залишити без зміни.

22.11.2022 на адресу Львівського апеляційного суду надійшло клопотання заступника начальника другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтриманням публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами ДБР ОСОБА_12, в якому він повідомив, що прокурори групи прокурорів у зазначеному кримінальному провадженні задіяні при проведенні слідчих та процесуальних дій в іншому кримінальному провадженні. У зв`язку з викладеним, просив розглянути апеляційну скаргу без участі прокурора, та зазначив, що проти її задоволення заперечує.

Заслухавши доповідача, представників ПрАТ «Трускавецькурорт» - ОСОБА_1., ОСОБА_9., ОСОБА_10. на підтримання поданої апеляційної скарги, перевіривши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Ухвалу слідчого судді про арешт майна від 12 вересня 2022 року було постановлено без виклику апелянта, копія судового рішення останнім не направлялась, відтак, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подані у встановлений ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України строк, який не є пропущений і поновлення не потребує.

Частиною 1 ст. 404 КПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтями 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, згідно з якими зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, належать: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Під час розгляду клопотання про накладення арешту на майно в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У свою чергу, викладені доводи також знайшли своє підтвердження в рішеннях Європейського Суду з прав людини (далі, ЄСПЛ), в тому числі в рішеннях «Бакланов проти Росії» (від 09 червня 2005 року) та «Фрізен проти Росії» (від 24 березня 2005 року), де ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 року) Європейський Суд вказав, що: «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Так, відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст. 171 КПК України у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень ст. 170 Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до ч. 6 ст. 170 цього Кодексу.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Частинами 2, 4 ст. 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна.

При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України).

Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна, як доказ в кримінальному провадженні; 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння; 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна; 4) розмір шкоди завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Відповідно до положень ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абз. 2 ч. 1 ст. 170 цього Кодексу.

Аналіз змісту клопотання прокурора та ухвали слідчого судді показав, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону.

Згідно із клопотанням, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань за процесуального керівництва Офісу Генерального прокурора, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що неналежне виконання Головою Фонду державного майна України своїх службових обов`язків та системне ігнорування вимог ст. ст.2, п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про Фонд державного майна України» в частині відсутності належного контролю у сфері організації та проведення приватизації державного майна, відчуження державного майна, передачі державного майна в оренду та користування, повернення у державну власність державного майна, що було приватизоване, відчужене або вибуло з державної власності з порушенням законодавства, призвело до відчуження об`єктів нерухомості, які перебували в управлінні Федерації професійних спілок України (ЄДРПОУ: 00014479), ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» (ЄДРПОУ: 02583780), ПрАТ «Укрпрофтур» (ЄДРПОУ 02605473) та є державною власністю.

Так починаючи з 1992 року по теперішній час лише ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» незаконно оформлено право власності на 102 об`єкти нерухомості. Рішення про видачу свідоцтв про право власності приймали органи місцевого самоврядування (виконавчі комітети, сільські та селищні ради, міські ради та інші) за місцем розташування нерухомого майна, за письмовим зверненням представників вищезазначених юридичних осіб.

Окрім цього ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» без погодження із Фондом Держмайна України було передано до статутних фондів суб`єктів господарювання, комунальної власності, громадських та релігійних організацій за період з 01.01.1994 р. по 01.01.2021 р. - 161 об`єкт нерухомості, а всього відчужено 330 таких об`єктів.

Загалом через суди повернуто у власність держави - 83 об`єкти нерухомості, які в подальшому рішенням Кабінету Міністрів України передано у віддання іншим органам державної влади, а деякі об`єкти реалізовано Фондом держмайна України на аукціонах.

Таким чином дії осіб, причетних до реалізації вищезазначеної схеми осіб, спрямовані на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, а також на приховання і маскування незаконного походження таких доходів, володіння ними, прав на такі доходи, джерел їх походження, а так само пов`язані із набуттям, володінням та використанням доходів, одержаних злочинним шляхом.

Встановлено, що рішенням ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» ЄДРПОУ 02583780 від 23.12.1998 створено ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт», шляхом реорганізації Трускавецького об`єднання, санаторно-курортних закладів та допоміжних підприємств розташованих на курорті Трускавець, що підпорядковані Трускавецькому об`єднанню. Вказаним рішенням засновниками ЗАТ «Трускавецькурорт» визнано: ЗАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» та Раду Об`єднання профспілок Львівщини. При цьому у власність ЗАТ «Трускавецькурорт», як внесок до його статутного фонду, майно ті інші цінності, закріплені на правах повного господарського відання за об`єднанням «Трускавецькурорт» балансовою вартістю 94 323 700 гривень.

В подальшому рішенням установчих зборів ЗАТ «Трускавецькурорт» від 02.02.1999 встановлено, що ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» належить 913771 акцій, що відповідає 99,9989 % від загальною кількості акцій ЗАТ «Трускавецькурорт», а Раді об`єднання профспілок Львівщини належить 10 акцій, що відповідає 0, 0011 % від загальною кількості акцій ЗАТ «Трускавецькурорт».

Далі установчим договором ЗАТ «Трускавецькурорт», який зареєстровано Виконавчим комітетом Трускавецької міської Ради Рішенням №164-р від 24.03.1999 року на момент реєстрації ЗАТ «Трускавецькурорт» вносять 100% Статутного фонду. У свою чергу ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» внесла свій вклад у вигляді будівель, споруд, обладнання, переданих пристроїв та інших матеріальних цінностей санаторіїв згідно Додатку №1, у вигляді 24 об`єктів нерухомого майна, яке на сьогодні перебуває у власності ПРАТ "Трускавецькурорт" код ЄДРПОУ 30322940.

Так, під час проведення слідчих (розшукових) дій органом досудового розслідування отримано інформацію про об`єкти нерухомого майна, що перебувають у володінні ПРАТ "Трускавецькурорт" код ЄДРПОУ 30322940, які в найближчий час плануються до відчуження, так як вказане майно є предметом: іпотечного договору від 10.09.2012 між Компанією «Ронсен Істеблішмент Лімітед» та ЗАТ "Трускавецькурорт" та всіх додаткових договорів до них та договору про відступленням прав до них; іпотечного договору від 17.06.2014 між Компанією «Ронсен Істеблішмент Лімітед» та ЗАТ "Трускавецькурорт" та всіх додаткових договорів до них та договору про відступленням прав до них, зокрема до відчуження плануються вказані у клопотанні об`єкти нерухомого майна.

Зібрані під час досудового слідства докази вказують на те, що вищезазначені об`єкти нерухомості є об`єктом протиправного посягання службових осіб правоохоронних органів, службових осіб Федерації професійних спілок України, ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ПРАТ "Трускавецькурорт" код ЄДРПОУ 30322940.

Під час здійснення досудового розслідування у даному кримінальному провадженні 05.09.2022 органом досудового розслідування прийнято рішення про визнання вище вказаних матеріальних об`єктів речовими доказами у кримінальному провадженні № 62019100000001170 від 20.08.2019.

09.09.2022 прокурор другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Личаківського районного суду м.Львова з клопотанням про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України.

Ухвалою Личаківського районного суду м.Львова від 12 вересня 2022 року клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України - задоволено та накладено арешт, із забороною відчуження, розпорядження та користування на нерухоме майно власником якого є ПРАТ "Трускавецькурорт".

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що з метою запобігання відчуженню державного майна, яке є об`єктом кримінально протиправних дій, та яке визнано речовими доказами, клопотання слід задовольнити.

При цьому, задовольняючи клопотання прокурора та мотивуючи необхідність накладення арешту на майно, перелічене в резолютивній частині оскаржуваної ухвали, слідчий суддя, покликавшись на зміст клопотання щодо фактичних обставин кримінального провадження та положення статей 170-173 КПК України, зазначив, що арешт майна зумовлений необхідністю запобігання можливого запобігання відчуженню державного майна, яке є об`єктом кримінально протиправних дій, та яке визнано речовими доказами

Поряд із цим, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України, про які лише формально вказано у його клопотанні, а також не надано достатньо доказів, що вищевказані об`єкти нерухомого майна відповідають критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, а посилання органу досудового розслідування, що останні незаконно набуті у власність третіми особами, не знаходять свого підтвердження згідно матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції.

Викладаючи зміст клопотання, прокурор обмежився лише загальними фразами та цитуванням окремих норм КПК України, при цьому не обґрунтував, яким саме критеріям ст. 98 КПК України відповідають об`єкти нерухомого майна, зазначені в клопотанні та які саме ознаки такого майна можуть бути використані для доведення конкретних обставин, які підлягають доказуванню в даному кримінальному провадженні.

За правилами ч.3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.

Відповідно до статті 100 КПК України, на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч.2, 3 ст. 170 КПК України, слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч.1 ст. 98 КПК України.

Згідно статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Згідно ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Разом з тим, як вбачається з наданих матеріалів, прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Прокурором, який звернувся до суду з клопотанням не вказано, у який спосіб та для з`ясування яких обставин, що мають значення у даному кримінальному провадженні можливе використання у якості речових доказів об`єктів нерухомого майна.

В постанові старшого слідчого в особливо важливих справах Відділу Головного слідчого управління ДБР ОСОБА_8 від 05.09.2022 про визнання вказаних об`єктів нерухомого майна речовим доказом у кримінальному провадженні не міститься достатнього обґрунтування, якому чи яким із критеріїв ч.1 ст. 98 КПК України відповідає вказане вище майно.

Тобто, правова підстава, передбачена ч.3 ст. 170 КПК України, на наявність якої посилається сторона обвинувачення у своєму клопотанні, відсутня.

Зокрема, посилаючись у клопотанні, що об`єкти нерухомого майна є речовим доказом та відповідають критеріям майна, на яке може бути накладено арешт, визначеним ст. 170 КПК України, прокурор повинен був зібрати та надати слідчому судді достатні на даному етапі досудового розслідування докази на підтвердження такого висновку.

В той же час, прокурором не доведено існування правових підстав для накладення арешту на майно, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України, про які вказано у його клопотанні, оскільки ним не надано доказів, що майно, на яке він просив накласти арешт, є предметом протиправної діяльності, об`єктом та знаряддям злочину та відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, чи може підлягати спеціальній конфіскації. Винесена постанова старшого слідчого в особливо важливих справах Відділу Головного слідчого управління ДБР ОСОБА_8 від 05.09.2022 про визнання зазначених в клопотанні об`єктів нерухомого майна речовими доказами є формальною.

Колегія суддів при вирішенні питання про накладення арешту на майно, також враховує те, що відомостей на спростування чи визнання незаконними підстав набуття права власності ПрАТ «Тускавецькурорт» на зазначені у клопотанні об`єкти нерухомого майна, клопотання прокурора не містить та стороною обвинувачення під час апеляційного розгляду не надано.

Апеляційний суд звертає увагу, що спори щодо правового статусу цього майна або законності створення юридичної особи з внесенням до його статутного фонду (капіталу) такого майна, було раніше вирішено у судовому порядку.

Так, як вбачається з долучених до апеляційної скарги судових рішень, які набрали законної сили, законність створення ЗАТ «Трускавецькурорт» вже було встановлено рішенням Господарського суду Львівської області від 14.02.2004 року у справі № 3/177-20/309 (залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 08.06-15.06.2005 року), яким відмовлено в задоволенні позовних вимог про визнання недійсними установчих документів ЗАТ «Трускавецькурорт», скасування державної реєстрації ЗАТ "Трускавецькурорт", скасування рішення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» від 23.12.1998 року "Про створення ЗАТ «Трускавецькурорт» та визнання недійсним розпорядження міського голови м. Трускавець від 24.03.1999 року № 164-р.

Крім того, рішенням Вищого Арбітражного суду України у справі від 20.01.97 р. № 137/7 за позовом Фонду державного майна України до Федерації профспілок України, Фонду соціального страхування України, АТ «Укрпрофоздоровниця», яке залишене без змін Постановою Судової колегії по перегляду рішень, ухвал, постанов Вищого Арбітражного суду України від 17.06.97 р. у справі № 041/18А 137/7-7/30, відмовлено у визнанні недійсними установчих документів АТ «Укрпрофоздоровниця». У цій справі №137/7 судом встановлено, що дія Постанов Верховної ради України від 10.04.1992 року № 2268-ХІІ та від 04.02.1994 року № 3943-ХІІ, які регулюють правовий режим власності майна загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР, не поширюється на майно АТ «Укрпрофоздоровниця», оскільки таке не перебувало у віданні саме загальносоюзних громадських організацій.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 31 жовтня 2002 року у справі № 1/342-18/286 (яке залишене без змін Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24 лютого 2003 року) за позовом ЗАТ Лікувально-оздоровчих закладів «Трускавецькурорт» до Виконавчого комітету Трускавецької міської ради, Треті особи: Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській області, Прокуратури Львівської області - Про визнання права власності на об`єкт нерухомого майна було встановлено, що майно , яке було передано Укрпрофраді відповідно до Постанови Ради Ради Міністрів УРСР від 23.04.1960 р. № 606, до складу якого входив і спірний об`єкт, та згодом увійшло до Статутного фонду АТ «Укпрофоздоровниця», не перебувало у віданні ВЦРПС, і на нього не поширюється Постанова Верховної Ради України від 10.04.1992 року, на яку посилається прокурор у клопотанні. Відповідно до п.7 ч.1.ст. 92 Конституції України (діючої на той час) правовий режим права власності визначається виключно Законами України, у зв`язку з чим згадана Постанова Верховної Ради України від 04.02.1992 року не породжує будь-яких юридичних наслідків щодо майна профспілок України як така, що суперечить Конституції України.

Колегія суддів враховує й той факт, що обставини створення ЗАТ «Трускавецькурорт», внесення ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» розташованого на курорті Трускавець майна до його статутного фонду, вже були предметом розгляду кримінальної справи № 49-1521 від 14.04.2005 року за фактом розтрати державного майна службовими особами ФПУ та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за ч.5 ст. 191 КК України.

В рамках вказаної кримінальної справи було проведено перевірку дотримання вимог законодавства про цінні папери ЗАТ «Трускавецькурорт» на предмет відповідності вимогам нормативно-правових актів емісії та продажу акцій. Перевіркою встановлено відповідність законодавству емісії та продажу акцій ЗАТ «Трускавецькурорт» на користь ТОВ «Поліінвестгруп».

В ході повного, всебічного та об`єктивного розслідування встановлено, що при передачі в оренду санаторно - курортних комплексів та при відчуженні санаторно-курортних комплексів ЗАТ «Трускавецькурорт» їх власником ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» мали місце господарські стосунки суб`єктів господарювання, які здійснювались у відповідності до чинного законодавства України. Вони не причинили реальної шкоди державним інтересам чи інтересам юридичних осіб.

Відтак, постановою слідчого в ОВС слідчого відділу прокуратури м. Києва ОСОБА_11. від 08 червня 2007 року кримінальну справу № 49-1521 за фактом розтрати державного майна службовими особами Федерації профспілок України та ЗАТ «Укрпрофоздоровниця» за ст. 191 ч.5 КК України закрито у зв`язку з відсутністю події злочину на підставі ст.6 п.1 КПК України.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Однак прокурор, обґрунтовуючи своє клопотання в розумінні вимог ст. 132 КПК України, не надав достатніх і належних доказів тих обставин на які послався у клопотанні, а слідчий суддя, в свою чергу, у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази з точки зору їх достатності та взаємозв`язку для прийняття рішення.

Так, хоча в клопотанні прокурор вказує на необхідність накласти арешт на майно, як на речові докази у кримінальному провадженні , але при цьому не приводить жодного належного доказу на підтвердження вказаного і мети накладення арешту на майно. Тому колегія суддів вважає, що існування правових підстав, передбачених ч.2 ст. 170 КПК України всупереч вимогам кримінального процесуального закону, є недоведеною як в клопотанні прокурора з доданими до нього матеріалами, так і в ухвалі слідчого судді.

Також колегія суддів звертає увагу, що ні прокурор в клопотанні, ні слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі, в порушення відповідно ст. ст. 171, 173 КПК України, не оцінили розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для власника.

На переконання колегії суддів, накладення арешту на вказані об`єкти нерухомого майна не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи ПрАТ «Трускавецькурорт» потребам досудового розслідування і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.

З огляду на викладені обставини, які свідчать про однобічність і необ`єктивність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, як незаконна, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора щодо арешту майна, як такого, що внесено з порушенням ст. 171 КПК України та за недоведеності необхідності арешту майна, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу генерального директора ПрАТ «Трускавецькурорт» ОСОБА_1 , задоволити.

Ухвалу слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 12 вересня 2022 року про накладення арешту на майно, скасувати.

В задоволенні клопотання прокурора другого відділу процесуального керівництва першого управління організації і процесуального керівництва у кримінальних провадженнях органів Державного бюро розслідувань Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про накладення арешту на майно ПрАТ «Трускавецькурорт» у кримінальному провадженні за № 62019100000001170 від 20.08.2019 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191 КК України - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий:

Судді: