Постанова

від 24.11.2022 по справі 556/786/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 листопада 2022 року

м. Рівне

Справа № 556/786/21

Провадження № 22-ц/4815/1021/22

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Шимківа С.С.,

суддів: Боймиструка С.В., Гордійчук С.О.,

секретар судового засідання Мороз А.В.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик Алла Антонівна та приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Полюхович Віта Андріївна, -

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу представників ОСОБА_2 адвокатів ВолошинаЛеоніда Сергійовича, ОСОБА_4 таапеляційну скаргу ОСОБА_1 нарішення Кузнецовськогоміського судуРівненської областівід 31травня 2022року (ухваленеу складісудді МалковаВ.В.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору державний нотаріус Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик Алла Антонівна та приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Полюхович Віта Андріївна про скасування свідоцтв про право на спадщину, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , в якому просить: 1) скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені 30.05.2017 року державним нотаріусом Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик А.А. на ім`я ОСОБА_2 , після смерті спадкодавця ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) визнати недійсними: договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208), серія та номер договору 1140, посвідчений приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А. 23.06.2017 року; договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5620887400:01:001:0049), серія та номер 1142, посвідчений приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А. 23.06.2017 року (далі в рішенні при спільному згадуванні оспорювані договори); 3) витребувати спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 (далі в рішенні спірний будинок) та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049 (далі в рішенні спірна земельна ділянка, при спільному згадуванні спірне спадкове майно), з чужого володіння ОСОБА_3 та повернути законному володільцю ОСОБА_1 ; 4) припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049.

Позов обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_5 , який також є батьком відповідача ОСОБА_2 . За життя ОСОБА_5 склав два заповіти 18.03.2005 року на ім`я відповідача ОСОБА_2 , та 22.07.2009 року на її ім`я. Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області 02.03.2017 року, яке залишене без змін рішенням Апеляційного суду Рівненської області від 10.05.2017 року, заповіт, складений 22.07.2009 року ОСОБА_5 на її ім`я, визнаний недійсним. 30 травня 2017 року державний нотаріус Килюшик А.А., на підставі заповіту ОСОБА_5 від 18.03.2005 року, видала ОСОБА_2 свідоцтва про право власності на житловий будинок та земельну ділянку (далі в рішенні оскаржувані свідоцтва). 23.06.2017 року ОСОБА_2 продав за договором купівлі-продажу спірне спадкове майно відповідачу ОСОБА_3 . Проте, постановою Верховного Суду від 02.10.2019 року скасовані рішення Володимирецького районного суду Рівненської області 02.03.2017 року та Апеляційного суду Рівненської області від 10.05.2017 року, в частині визнання недійсним заповіту, який складений 22.07.2009 року ОСОБА_5 на її ім`я. Позивач вважає, що враховуючи дійсність заповіту ОСОБА_5 на її ім`я від 22.07.2009 року, ОСОБА_2 безпідставно отримав свідоцтва про право на спадщину за заповітом, що свідчить про недійсність виданих свідоцтв, та незаконний продаж спадкового майна ОСОБА_3 , у зв`язку з чим свідоцтва про право на спадщину за заповітом та договори купівлі-продажу підлягають визнанню недійсними, а спадкове майно витребуванню.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 30.05.2017 року Державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик Аллою Антонівною, що видане на ім`я ОСОБА_2 , спадкова справа №80/2013, зареєстрована в реєстрі №780, про спадкування житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 30.05.2017 року Державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик Аллою Антонівною, що видане на ім`я ОСОБА_2 , спадкова справа №81/2013, зареєстрована в реєстрі за №781, про спадкування земельної ділянки (кадастровий номер 5620887400:01:001:0049), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсними договори купівлі продажу житлового будинку від 23.06.2017 року з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер житлового будинку 1261484356208 та земельної ділянки (кадастровий номер 5620887400:01:001:0049), що укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчені Державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик Аллою Антонівною.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням місцевого суду, представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 оскаржили його в апеляційному порядку.

У поданій апеляційній скарзі представники ОСОБА_2 зазначають, що 30.05.2017, після прийняття рішення Апеляційного суду Рівненської області від 10.05.2017 у справі № 556/1685/15-ц, ОСОБА_2 звернувся до Володимирецької державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті батька ОСОБА_5 .. 30.05.2017 Державним нотаріусом Килюшик А.А. були видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом за №№ 780, 781, на житловий будинок з надвірними будівлями та на земельну ділянку, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 . Вважають, що при видачі зазначених свідоцтв про право на спадщину, державним нотаріусом Килюшик А.А. було враховано вимоги чинного законодавства, а тому немає підстав для їх скасування. Переконані, що оскільки вчинення наступного нікчемного заповіту від 22.07.2009 не може скасовувати попередній заповіт від 18.03.2005, ОСОБА_2 мав право на спадкування на підставі заповіту від 18.03.2005 року. У зв`язку з чим, вважають, що у рішенні суду першої інстанції неправильно зроблено висновок, що свідоцтва про право на спадщину за №№ 780, 781, на ім`я ОСОБА_2 , підлягають скасуванню, оскільки видані на підставі заповіту, який втратив свою чинність, особі, яка не має права на спадкування. З моменту отримання свідоцтв про право на спадщину 30.05.2017 до моменту 02.10.2019 (Постанова Верховного суду від 02.10.2019 у справі № 556/1685/15-ц), ОСОБА_2 у визначений проміжок часу, володів спадковим майном та мав право на його відчуження, оскільки правомірно ним володів і жоден з правочинів, за яким він став власником нерухомого майна не визнаний судом недійсним чи нікчемним, а право власності було зареєстровано у відповідності до законодавства чинного на момент виникнення правовідносин. Зважаючи на це, ОСОБА_2 правомірно відчужив майно, яке перебувало у його власності, а ОСОБА_3 правомірно, на підставі договору купівлі-продажу від 23.06.2017, який посвідчено приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович Вітою Андріївною, набув право власності на це майно.

З наведених міркувань просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується із рішенням місцевого суду в частині відмовлених позовних вимог.

Покликаючись направові висновкиВерховного Суду, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог, ухваливши нове рішення у цій частині, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У поданому на апеляційну скаргу ОСОБА_1 відзиві представники ОСОБА_2 та ОСОБА_1 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення місцевого суду скасувати, ухваливши нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, апеляційний суд приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишення без задоволення апеляційної скарги представників ОСОБА_2 , виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є батьком позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 ..

Після смерті ОСОБА_5 залишилася спадщина у вигляді житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки (спірне спадкове майно), які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

18 березня 2005 року ОСОБА_5 склав заповіт на все своє майно, згідно з яким заповів усе своє майно ОСОБА_2 ..

22 липня 2009 року ОСОБА_5 склав заповіт на все своє майно, згідно з яким заповів усе своє майно дочці ОСОБА_1 ..

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст. 1254 ЦК України, кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним, якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225 і 231цього Кодексу.

Рішенням Володимирецького районного суду Рівненської області 02.03.2017 року в справі №556/1685/15-ц задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 .. Визнано недійсним заповіт від імені ОСОБА_5 від 22 липня 2009 року.

Рішенням апеляційного суду Рівненської області від 10.05.2017 року змінено рішення Володимирецького районного суду Рівненської області 02.03.2017 року в справі №556/1685/15-ц та встановлено нікчемність заповіту, складеного 22.07.2009 року ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 ..

30 травня 2017 року державним нотаріусом Володимирецької державної нотаріальної контори видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на ім`я його сина ОСОБА_2 .. Спадщина складається з житлового будинку з надвірними будівлями за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,2300 га, що розташована за цією ж адресою. Видача свідоцтв відбулася на підставі заповіту ОСОБА_5 від 18.03.2005 року.

23 червня 2017 року, на підставі договорів купівлі-продажу 1140 від 23.06.2017 року та 1142 від 23.06.2017 року, приватним нотаріусом Полюхович В.А. право власності на спадкове майно зареєстроване за ОСОБА_3 ..

Таким чином, видача державним нотаріусом вищевказаних свідоцтв про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 , та, в подальшому, укладення останнім договорів купівлі-продажу спадкового майна відбулось внаслідок встановлення судовими рішеннями нікчемності заповіту, складеного 22.07.2009 року ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_6 ..

Разом з цим, постановою Верховного Суду від 02.10.2019 року скасовані рішення Володимирецького районного суду Рівненської області 02.03.2017 року та апеляційного суду Рівненської області від 10.05.2017 року в частині позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту ОСОБА_5 від 22.07.2009 року на ім`я ОСОБА_1 та ухвалено нове рішення про відмову у позові.

Таким чином, заповіт ОСОБА_5 від 22.07.2009 року на ім`я ОСОБА_1 не визнаний недійсним, а тому він є чинним і скасовує дію попереднього заповіту ОСОБА_5 від 18.03.2005 року на ім`я ОСОБА_2 в силу норми ч.3 ст.1254 ЦК України.

За таких обставин, свідоцтва про право на спадщину за заповітом ОСОБА_5 на ім`я ОСОБА_2 підлягають скасуванню, оскільки видані на підставі заповіту, який втратив свою чинність.

У свою чергу, підлягають визнанню недійсними договори купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями та земельної ділянки, що укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки правовстановлюючі документи ОСОБА_2 , що підтверджували його право власності на майно, яке було предметом оспорюваних договорів, скасовані судом.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог у зазначених частинах, а тому колегія суддів не вбачає підстав для зміни чи скасування судового рішення у них.

Наведені в апеляційній скарзі представників ОСОБА_2 доводи є необґрунтованими, спростовуються встановленими судом обставинами справи, по своїй суті зводяться до незгоди скаржників з висновками суду та ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права.

Разом з цим, апеляційний суд не погоджується із рішенням місцевого суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права приватної власності на майно.

31.07.2013 року ОСОБА_1 звернулася до Володимирецької районної державної нотаріальної контори із заявою про видачу на її ім`я свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірний житловий будинок та земельну ділянку, тобто вчинила дії на прийняття спадщини після смерті батька.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Разом з тим, відповідно до частини першої статті 317 ЦК України саме власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

У відповідності до статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 396 ЦК України встановлено, що особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права відповідно до положень глави 29 ЦК України, в тому числі і на витребування цього майна від добросовісного набувача.

У спадкоємця, який у встановленому законом порядку прийняв спадщину, права володіння та користування спадковим майном виникають з часу відкриття спадщини. Такий спадкоємець може захищати свої порушені права володіння та користування спадковим майном відповідно до глави 29 ЦК України. Якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, право розпорядження нерухомим майном виникає в нього з моменту державної реєстрації цього майна (частина друга статті 1299 ЦК України).

Спадкоємець, який прийняв у спадщину нерухоме майно, ще до його державної реєстрації має право витребувати це майно від його добросовісного набувача з підстав, передбачених статтею 388 ЦК України, зокрема у разі, якщо воно вибуло з володіння спадкодавця поза волею останнього.

Зазначене відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом України у постанові від 23 січня 2013 року у справі № 6-164цс12 та у постановах Верховного Суду від 20 травня 2020 року у справі № 303/6974/16-ц, від 04 червня 2020 року у справі № 760/16793/16-ц, від 30 червня 2020 року у справі № 637/897/17.

Згідно зі статтею 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Статтею 387 ЦК України визначено, що власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Частиною першою статті 388 ЦК України закріплено право власника на витребування майна від добросовісного набувача у випадку, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 522/7636/14-ц (провадження № 14-636цс18) вказано, що за змістом статті 388 ЦК України майно, яке вибуло з володіння власника на підставі рішення суду, ухваленого щодо цього майна, але надалі скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею. Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24 червня 2015 року (провадження № 6-251цс15). Цей висновок також був підтриманий Великою Палатою Верховного Суду, зокрема у постановах від 05 грудня 2018 року (провадження № 14-247цс18 та № 14-179цс18).

Згідно з частиною третьою статті 388 ЦК України якщо майно було набуте безпідставно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Таким чином, ОСОБА_1 має право на спірне майно, оскільки є спадкоємцем за заповітом, яка прийняла спадщину, але ОСОБА_2 , набувши право власності на спірне нерухоме майно на підставі попереднього заповіту ОСОБА_5 , який втратив свою чинність, здійснив відчуження цього майна на користь ОСОБА_3 , у зв`язку з чим воно вибуло з володіння позивача поза її волею, а тому підлягає витребуванню з чужого незаконного володіння.

Щодо припинення права приватної власності ОСОБА_3 на спірне майно, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 1,2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Тобто, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець застеріг, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі №686/19656/19 (провадження №61-9418св20), від 03 серпня 2021 року у справі №295/6177/19-ц (провадження №61-5270св21), від 10 листопада 2021 року у справі №543/253/16-ц (провадження №61-18491св20), 19 січня 2022 року у справі №361/3222/19 (провадження №61-2788св21), від 02 лютого 2022 року у справі №285/2472/21-ц (провадження №61-16597св21), від 09 лютого 2022 року у справі №464/6174/18 (провадження №61-2130св21), 14 квітня 2022 року у справі №643/21955/19 (провадження №61-624св21), від 03 травня 2022 року у справі №199/1136/20 (провадження №61-5125св21).

У зв`язку з тим, що судом скасовано свідоцтва про право на спадщину та визнано недійсними договори купівлі-продажу, такий спосіб захисту прав та інтересів позивача повинен супроводжуватися обов`язковим припиненням права власності ОСОБА_3 на майно, яке набуте на підставі недійсних правочинів.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених у задоволені позовних вимог вказаним вимогам закону не відповідає, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову у цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, Рівненський апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 адвокатівВолошина ЛеонідаСергійовича, ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Кузнецовськогоміського судуРівненської областівід 31травня 2022року у частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності на майно скасувати.

Витребувати спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049, з чужого володіння - ОСОБА_3 та повернути законному володільцю ОСОБА_1 .

Припинити право приватної власності ОСОБА_3 на: житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208), загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку, площею 0,23 га, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Повний текст постанови виготовлений 25 листопада 2022 року.

Головуючий-суддя Шимків С.С.

Судді: Боймиструк С.В.

Гордійчук С.О.