Постанова

від 28.02.2023 по справі 556/786/21

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2023 року

м. Рівне

Справа № 556/786/21

Провадження № 22-ц/4815/338/23

Головуючий у Кузнецовському районному суді

Рівненської області: суддя Малков В.В.

Ухвалу суду першої інстанції постановлено:

(повним текстом) об 11 год. 58 хв.

08 грудня 2022 року в м. Вараш Рівненської області

Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий суддя: Хилевич С.В.

судді: Гордійчук С.О., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

позивач: ОСОБА_1 ;

відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ;

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: державний нотаріус Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик Алла Антонівна та приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Полюхович Віта Андріївна;

за участі: представника ОСОБА_1 адвоката Мельничука Сергія Володимировича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний нотаріус Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик Алла Антонівна та приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Полюхович Віта Андріївна; про скасування свідоцтв про право на спадщину, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння,

в с т а н о в и в:

У травні 2021 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору,: державний нотаріус Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик А.А. та приватний нотаріус Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А.; про скасування свідоцтв про право на спадщину, визнання договорів недійсними, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позивач просила задовольнити її вимоги та: 1) скасувати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідчені 30.05.2017 державним нотаріусом Володимирецької районної державної нотаріальної контори Килюшик А.А. на ім`я ОСОБА_2 , після смерті спадкодавця ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; 2) визнати недійсними договір купівлі-продажу житлового будинку з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208), серія та номер договору 1140, посвідчений приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А. 23.06.2017; договір купівлі-продажу земельної ділянки (кадастровий номер 5620887400:01:001:0049), серія та номер 1142, посвідчений приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А. 23.06.2017; 3) витребувати спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049, з чужого володіння ОСОБА_3 та повернути законному володільцю ОСОБА_1 ; 4) припинити право власності ОСОБА_3 на житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31.05.2022 позовні вимоги задоволено частково.

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 30.05.2017 державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А.А., що видане на ім`я ОСОБА_2 , спадкова справа №80/2013, зареєстрована в реєстрі №780, про спадкування житлового будинку та надвірних будівель за адресою: АДРЕСА_1 .

Скасовано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, посвідчене 30.05.2017 державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А.А., що видане на ім`я ОСОБА_2 , спадкова справа №81/2013, зареєстрована в реєстрі за №781, про спадкування земельної ділянки (кадастровий номер 5620887400:01:001:0049), розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнано недійсними договори купівліпродажу житлового будинку від 23.06.2017 з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер житлового будинку 1261484356208 та земельної ділянки (кадастровий номер 5620887400:01:001:0049), що укладені між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , посвідчені державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик А.А.

Відмовлено у задоволенні решти позовних вимог.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 24 листопада 2022 року апеляційну скаргу представників ОСОБА_2 адвокатів Волошина Л.С., Волошиної В.С. залишено без задоволення, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Скасовано рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31.05.2022 у частині відмови в задоволенні позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння та припинення права власності на майно.

Витребувано спадкове майно: житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208) загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049, з чужого володіння ОСОБА_3 та повернуто законному володільцю ОСОБА_1 .

Припинено право приватної власності ОСОБА_3 на: житловий будинок з надвірними будівлями (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1261484356208), загальною площею 64,5 кв.м, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,23 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), кадастровий номер 5620887400:01:001:0049, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

У решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

При цьому, коли цивільна справа переглядалась судом апеляційної інстанції, представником ОСОБА_1 адвокатом Мельничуком С.В. було подано до суду першої інстанції заяву, де просив виправити описки у винесеному рішенні та ухвалити додаткове про відшкодування позивачу понесених із розглядом справи судових витрат.

Після повернення справи Кузнецовським міським судом Рівненської області постановлено ухвалу від 08 грудня 2022 року, якою заяву задоволено частково.

Виправлено описки, допущені у резолютивній частині рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 31 травня 2022 року шляхом вказівки: замість неправильної назви населеного пункту "село Озірци", правильну назву населеного пункту "село Озерці"; неправильно вказані посаду, прізвище, ім`я та по батькові нотаріуса "державним нотаріусом Володимирецької районної нотаріальної контори Килюшик Аллою Антонівною" замінити на правильні "приватним нотаріусом Вараського міського нотаріального округу Полюхович В.А.".

Відмовлено у задоволенні заяви в частині ухвалення додаткового рішення.

Ухвалу мотивовано тим, що допущені помилки в рішенні мають технічний характер, їх виправлення на суть та зміст рішення суду не впливає. Підставою для висновку про відмову в ухваленні додаткового рішення щодо розподілу судових витрат є те, що рішення Кузнецовського міського суду по цій справі змінене постановою апеляційного суду, а тому підлягає до стягнення з відповідачів солідарно на користь позивача 100% документально підтверджених понесених судових витрат по справі. Підставою для висновку про відмову в ухваленні додаткового стало те, що рішенням Кузнецовського міського суду позов задоволено лише наполовину, а в подальшому постановою Рівненського апеляційного суду вимоги задоволені повністю. Тому суд першої інстанції не вправі ухвалити додаткове рішення в цій справі в частині розподілу судових витрат.

На судове рішення позивачем подано апеляційну скаргу, де вона покликалась на його незаконність та необґрунтованість, які полягали в порушенні норм процесуального права.

Обґрунтовуючи її, зазначала, що до суду попередньої інстанції на підтвердження понесених витрат на прибуття представника позивача до суду та витрат на професійну правничу допомогу у встановленому процесуальним законом порядку подавались відповідні клопотання про приєднання доказів до справи та заявлялось клопотання про їхнє відшкодування. Відповідно до вимог п.6 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, однак при ухваленні рішення суду Кузнецовським міським судом цього не здійснено. Тому, на думку автора апеляційної скарги, суд відповідно до ст. 270 ЦПК України мав задовольнити заяву та стягнути на користь позивача судові витрати з урахуванням ст. 141 ЦПК України пропорційно до задоволених позовних вимог, оскільки вони пов`язані із розглядом справи саме в суді попередньої інстанції, а не перекладати обов`язок розподілу судових витрат на суд апеляційної інстанції за ту частину вимог, яка лишалась без змін.

З наведених підстав просив скасувати ухвалу суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення та прийняти в цій частині постанову, якою заяву задовольнити повністю та вирішити питання розподілу судових витрат.

У поданому відзиві представник ОСОБА_2 , вважаючи оскаржувану ухвалу законною і обгрунтованою, прсоив залишити її без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи відповідача, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги.

Згідно із ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Тому ухвала суду попередньої інстанції переглядається лише в частині відмови позивачу в ухваленні додаткового рішення про відшкодування судових витрат.

Як убачається з матеріалів справи, судом попередньої інстанції за результатами розгляду справи не було вирішено питання розподілу понесених позивачем витрати на професійну правничу допомогу і явку представника до суду, хоча до закінчення розгляду справи суду подавались відповідні клопотання.

У зв`язку із оскарженням представниками Савонік С.В. рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку 29 червня 2022 року Рівненським апеляційним судом витребувано справу, а 08 липня 2022 року її було ним отримано.

Між тим, 05 липня 2022 року до Кузнецовського міського суду надійшла заява представника позивача адвоката Мельничука С.В. про виправлення допущених в судовому рішенні описок та ухвалення додаткового рішення.

Тому колегія суддів не може погодитись з висновком суду першої інстанції про відсутність в нього повноважень на винесення додаткового рішення з тієї підстави, що його рішення в подальшому було змінено поставою Рівненського апеляційного суду від 24 липня 2022 року.

Згідно із ч.ч. 1-4 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, зокрема, якщо не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Отже, суд попередньої інстанції був зобов`язаний вирішувати заяву, виходячи саме з тих обставин, які існували на час її пред`явлення і врахувавши, що його рішення у відповідній частині не було, ані змінено, ані скасовано, здійснити розподіл судових витрат пропорційно задоволеним ним вимогам у відповідності до положень ст. 270 ЦПК України, позаяк, закінчивши розгляд справи ухваленням рішення по суті, він не вирішив питання про судові витрати у визначеній частині, тоді як про це заявляла сторона.

Тобто ухвала суду першої інстанції в оскаржуваній частині не може залишатись чинною.

Статтею 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 1, 2, 3 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до ч.ч. 2-6 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вказаних вимог суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частинами 1 та 2 ст. 138 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, а також найманням житла, несуть сторони.

Граничний розмір компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх представників, що пов`язані з явкою до суду, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Статтею 141 ЦПК України встановлено порядок розподілу судових витрат між сторонами.

Так, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Матеріалами справи з`ясовано, що позивач та його представник узгодили фіксований розмір наладженої до сплати суми грошових коштів за правничу в розмірі 6 000 гривень, а відповідною квитанцією підтверджується їхнє справляння.

При цьому на підтвердження витрат, пов`язаних із явкою представника до суду стороною позивача надавались копії фіскальних чеків на придбання палива на загально суму в 2 094 гривні.

Оскільки рішенням суду попередньої інстанції позовні вимоги були задоволені лише наполовину, тому з урахуванням із засад пропорційності на кожного із відповідачів необхідно покласти обов`язок із відшкодування по 1 500 гривень понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката за відповідним договором.

Крім іншого, суд бере до уваги, що надані фіскальні чеки на придбання пального не є належними та допустимими доказами заявлених понесених витрат як пов`язаних із явкою до суду представника.

Запровадження законодавцем граничного розміру (верхньої межі) компенсації за судовим рішенням витрат сторін та їхніх законних представників, що пов`язані з прибуттям до суду, покликане насамперед запобігти завищенню розміру цих витрат та попередженню зловживання таким правом.

Таке правове регулювання порядку здійснення цивільного судочинства не може обмежувати та/або заперечувати право сторони, на користь якої ухвалене судове рішення та яка понесла витрати, пов`язані з прибуттям до суду, й підтвердила їх документально, на компенсацію цих витрат суб`єктом владних повноважень, який виступав відповідачем у справі.

Граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2006 року № 590 "Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави" (назва постанови із змінами, внесеними згідно з постановою №155 від 28.02.2018; із змінами, внесеними згідно з постановами №127 від 22.02.2012, №155 від 28.02.2018), відповідно до додатку до якої витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту та за наймання житла, - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, її представникові, не можуть перевищувати встановлені законодавством норми відшкодування витрат на відрядження.

При цьому питання, пов`язані з відшкодуванням витрат на відрядження, унормовані постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 "Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів" та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

За змістом пунктів 7, 9 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 державним службовцям, а також іншим особам, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок коштів бюджетів, за наявності підтвердних документів відшкодовуються, окрім іншого, витрати на проїзд (у тому числі на перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад, а також за місцем відрядження (у тому числі на орендованому транспорті).

Витрати на проїзд державних службовців, а також інших осіб, які направляються у відрядження підприємствами, установами та організаціями, що повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів, у м`якому вагоні, суднами морського та річкового транспорту, повітряним транспортом за квитками 1 класу та бізнес-класу, фактичні витрати, що перевищують граничні суми витрат на найм житлового приміщення та на перевезення багажу понад вагу, вартість перевезення якого входить до вартості квитка того виду транспорту, яким користується працівник, відшкодовуються з дозволу керівника згідно з підтвердними документами.

Відповідно до пунктів 6, 7 Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 витрати на проїзд (у тому числі перевезення багажу, бронювання транспортних квитків) до місця відрядження і назад відшкодовуються в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі) з урахуванням усіх витрат, пов`язаних із придбанням проїзних квитків і користуванням постільними речами в поїздах, та страхових платежів на транспорті.

Пунктом 14 розділу І Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 визначено, що підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв`язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України.

У абзаці сімнадцятому статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" визначено, що розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

В той же час, як пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98, так і пунктом 12 розділу ІІІ Інструкції про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59 передбачено, що у разі відрядження за кордон на службовому автомобілі витрати на пально-мастильні матеріали відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Тобто сторона, яка не є суб`єктом владних повноважень і на користь якої ухвалене судове рішення, має право на компенсацію здійснених нею та підтверджених документально витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, які не можуть перевищувати встановлені законодавством, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 02 лютого 2011 року № 98 та Інструкцією про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1988 року № 59.

Водночас, вказані нормативно-правові акти органів виконавчої влади передбачають можливість відшкодування витрат на проїзд в розмірі вартості проїзду повітряним, залізничним, водним і автомобільним транспортом загального користування (крім таксі), або ж витрат на пально-мастильні матеріали, які відшкодовуються з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу відповідно до затвердженого маршруту.

Отже, вирішуючи питання про відшкодування витрат стороні, пов`язаних із прибуттям до суду, необхідно виходити з конкретних обставин справи, зважаючи на вид транспорту, яким скористалась особа, а також документи, подані нею на підтвердження здійснення цих витрат. Якщо на підтвердження здійснених стороною витрат, пов`язаних із прибуттям до суду, подано документи щодо проїзду транспортом загального користування, то такі витрати повинні бути відшкодовані у розмірі вартості квитка, з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством. Такі витрати також можуть бути відшкодовані у розмірі витрат на пально-мастильні матеріали, з урахуванням встановлених норм за 1 кілометр пробігу, якщо вони підтверджені документально.

Норми витрат палива і мастильних матеріалів на автомобільному транспорті затверджено наказом Міністерства транспорту України від 10 лютого 1998 року № 43 і призначені для планування потреби підприємств, організацій та установ в паливно-мастильних матеріалах і контролю за їх витратами, ведення звітності, запровадження режиму економії і раціонального використання нафтопродуктів, а також можуть застосовуватись для розроблення питомих норм витрат палива.

Проте надані позивачем фіскальні чеки не є достатніми доказами в розумінні наведених обставин та не можуть спонукати до відшкодування понесених на явку до суду представника витрат у визначеному розмірі.

Заявником не підтверджено, що адвокат заправив саме власний автомобіль відповідним пальним та дійсно використав його на прибуття до суду. Також не надано жодних доказів на підтвердження середньої витрати пального транспортним засобом, обумовленості направлення адвокатським об`єднанням працівника у відрядження на власному автомобілі, варіанти його використання та маршрут.

Підставою для часткового скасування оскаржуваної ухвали відповідно до п. 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України є порушення норм процесуального права.

Керуючись ст. 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Скасувати ухвалу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 08 грудня 2022 року в частині відмови в ухваленні додаткового рішення.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 по 1 500 (одна тисяча п`ятсот) гривень з кожного судових витрат на професійну правничу допомогу.

В решті ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 ; адреса: АДРЕСА_2 ; РНОКПП: НОМЕР_1 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 ; адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 ; адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Головуючий: С.В. Хилевич

Судді: С.О. Гордійчук

Н.М. Ковальчук

Повний текст постанови складено: 28.02.2023