Ухвала

від 18.11.2022 по справі 210/6308/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-сс/803/1655/22 Справа № 210/6308/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

підозрюваного (в режимі

відео конференції) ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку дистанційного судового провадження в режимі відеоконференції матеріали за апеляційною скаргою прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо

ОСОБА_8 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Дніпропетровську, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року клопотання старшого слідчого відділу розслідування ОВС та злочинів учинених ОГ та ЗО СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене з прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР 04 червня 2021 року за №12021040000000439 було задоволено.

Застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а саме до 28 листопада 2022 року з визначенням застави в розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 300 000 гривень.

Рішення суду обґрунтовано тим, що досліджені матеріали досудового розслідування у взаємному зв`язку з обставинами кримінальних правопорушень дають слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, 2 ст.255-1, ч.2 ст.189 КК України.

Також слідчий суддя зазначив, що ОСОБА_8 обгрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.255-1, ч.2 ст.189 КК України, санкції яких відносять інкриміновані злочини до тяжких та особливо тяжких, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі, а за ч. 2 ст. 255-1 КК України - позбавлення волі на строк від дев`яти до п`ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої.

Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, слідчий суддя вважає такі дії цілком вірогідними. Співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Крім того, слідчий суддя погоджується з твердженнями прокурора, що ОСОБА_8 міг використовувати заходи конспірації для переховування, зокрема зміна адрес мешкання, мобільних телефонів, що також вбачається і з матеріалів НСРД, які наразі розсекречені, та додані слідчому судді до клопотання.

Щодо ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, слідчий суддя зазначив, що на даний час проводиться ряд слідчих дій щодо встановлення місцеперебування речових доказів у кримінальному провадженні, зокрема мобільного телефону, яким під час вчинення злочинів користувався ОСОБА_8 , та іншого майна, яке може мати значення для кримінального провадження, і перебуваючи на волі підозрюваний зможе знищити вказані речі або сховати їх.

Також достатньо обґрунтованим, на думку слідчого судді, є ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності. Зазначений ризик підтверджується й тим, що підозрюваний ОСОБА_8 знає свідків, потерпілого, інших підозрюваних, а так само інших не встановлених слідством осіб, з якими вірогідно діяв у змові, та може впливати на них з метою зміни ними показань, перешкоджання їх участі у проведенні подальших слідчих дій та шляхом погроз застосування фізичної сили або підкупу. Одночасно з цим, в межах даного провадження є особи, які на теперішній час не встановлені, однак можуть бути причетними до даних злочинів, і які перебувають на свободі, і ОСОБА_8 зможе інформувати та скеровувати дії та показання цих осіб.

Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення підозрюваним ОСОБА_8 слідчий суддя зазначив, що хоча підозрюваному інкримінується вчинення тяжких та особливо тяжких злочинів, в той же час він раніше не судимий, зареєстрований суб"єктом підприємницької діяльності, має батька з інвалідністю, активно займається волонтерською діяльністю, виявив намір бути мобілізованим для захисту територіальної цілісності держави в умовах збройної агресії на військову службу на посаду стрільця-снайпера. Тож за таких обставин слідчий суддя визнав даний ризик безпідставним.

Оцінюючи обставини, передбачені статтею 178 КПК України, у тому числі тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у кримінальних правопорушеннях, у вчиненні яких він підозрюється, вагомість наявних доказів, якими обґрунтовується повідомлення про підозру, слідчий суддя визнав, що застосування більш м`якого запобіжного заходу до підозрюваного ОСОБА_8 є недоцільним, а більш м`який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки підозрюваного. До того ж, досліджені під час судового засідання ризики свідчать, що менш суворий запобіжний захід, не пов`язаний з тимчасовою ізоляцією, може негативно відобразитися на здійсненні досудового розслідування і русі кримінального провадження.

Крім того, слідчий суддя вказав на те, що прокурор покликається на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні злочинів за ч. 1 , ч. 2 ст. 255-1 КК України, тому просить суд не визначати заставу як альтернативний захід. В той же час слідчий суддя не вбачає підстав не визначати розмір застави у даному випадку, оскільки як вбачається з матеріалів, залучених до клопотання захисника, ОСОБА_8 ще 17 травня 2022 року звернувся самостійно із заявою до органу досудового розслідування, в якій повідомив що не переховується та готовий приймати участь у процесуальних і слідчих діях, однак будь-яких доказів, що починаючи з 17 травня 2022 року слідчим вживалися заходи щодо виклику підозрюваного, чи то його захисника для допитів, проведення слідчих дій, а так само і процесуальних дій за участі підозрюваного. В період з лютого 2022 року по теперішній час ОСОБА_8 займався волонтерською діяльністю, за що має відповідні подяки, при цьому, вільно пересувався територією України та не був затриманий, хоча і був оголошений в розшук, та відносно останнього обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України, що свідчить про те, що орган досудового розслідування не вживав належних заходів щодо розшуку підозрюваного та якнайшвидшого відновлення досудовогго розслідування, та продовженння слідчих дій. Крім того, ОСОБА_8 , раніше не судимий, має соціальні зв"язки, має доходи. Тож, слідчий суддя прийшов до переконання про необхідність застосування застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 300 000 гривень, оскільки саме вказаний розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків у випадку її внесення.

В апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30.09.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_10 , погоджене процесуальним керівником - прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 , задовольнити у повному обсязі та застосувати до підозрюваного ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що 16.11.2021 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України. Повідомлення про підозру було вручено ОСОБА_11 - батьку ОСОБА_8 у зв`язку з тим, що останній переховувався від органів слідства.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_8 підтверджується зібраними ході розслідування кримінального провадження доказами, а саме: протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 05.06.2021 року; протоколами пред`явлення фотознімків осіб для впізнання потерпілому ОСОБА_12 від 05.06.2021; протоколом огляду речей від 05.06.2021; протоколами проведення негласних слідчих розшукових дій в порядку ст. 261 КПК України; протоколами негласних слідчих розшукових дій в порядку ст. 270 КПК України та іншими матеріалами кримінального провадження.

22.11.2021 року підозрюваний ОСОБА_8 на підставі ст. 280 КПК України був оголошений у державний розшук, 14.01.2022 року його оголошено у міжнародний розшук. При проведені розшуку підозрюваного ОСОБА_8 згідно інформації з ЦП Прикордонної служби України «Аркан» було встановлено, що він 19.12.2021, використовуючи закордонний паспорт № НОМЕР_1 , перетнув кордон в державному пункті пропуску «Лужанка», код 211100, в напрямку держави Угорщина, де переховувався від органів досудового розслідування, після чого повернувся на територію України.

Викладені обставини вказують на те, що підозрюваний ОСОБА_8 переховувався від органів досудового розслідування, а також свідчать про наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, а саме переховуватися від органів досудового слідства або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого або свідків у кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Сторона обвинувачення обґрунтовує наявність вказаних ризиків, наступними фактичними даними.

Отримавши повідомлення про підозру та усвідомлюючи невідворотність призначення відносно нього покарання у вигляді реального позбавлення волі ОСОБА_8 , який має багато зв`язків серед кримінального середовища, а також корупційних зв`язків серед працівників правоохоронних органів, покидав межі країни, переховувався від органів досудового розслідування та суду до моменту його затримання працівниками поліції. Вказані обставини підтверджуються матеріалами проведених негласних слідчих розшукових дій, під час яких був задокументований факт повідомлення сторонніми особами, ймовірно з числа корупційних зв`язків ОСОБА_8 , про ймовірність затримання останнього разом із іншими співучасниками злочину, після чого ОСОБА_8 спочатку обговорював можливість втечі та переховування в інших областях України, а в подальшому терміново покинув межі України, та переховувався в іноземній країні. Вказана інформація також підтверджується довідкою з автоматизованої бази даних про перетин кордону «АРКАН».

Ризик знищення, приховування або спотворення будь-яких речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушенн, обгрунтовується тим, що на даний час проводиться ряд слідчих дій щодо встановлення місцеперебування речових доказів у кримінальному провадження, зокрема мобільного телефону, яким під час вчинення злочинів користувався ОСОБА_8 , та іншого майна, яке може мати значення для кримінального провадження, а перебуваючи на волі, ОСОБА_8 зможе знищити вказані речі або сховати їх.

Також прокурор вказує, що підозрюваний ОСОБА_8 , отримавши повні анкетні дані потерпілого, свідків у даному провадженні, може впливати на них з метою зміни ними показань, перешкоджанню їх участі у проведенні подальших слідчих дій, та шляхом погроз застосування фізичної сили або підкупу буде намагатись вплинути на вказаних осіб. Одночасно з цим, в межах даного провадження є інші особи, які в теперішній час не встановлені, однак які зокрема можуть бути причетними до даних злочинів і які перебувають на свободі, тож, залишаючись на свободі, ОСОБА_8 зможе інформувати та скеровувати дії та показання вказаних осіб, які також причетні до вчинення злочинів, однак на даний час не встановлені, оскільки під час проведення негласних слідчих розшукових дій встановлено, як ОСОБА_8 надає вказівки іншим співучасникам злочину щодо необхідності встановлення заявників та потерпілих у злочинах, які їм в подальшому можуть інкримінуватись, та про необхідність впливати на вказаних осіб з метою уникнення відповідальності.

Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення прокурор умотивовує тим, що ОСОБА_8 офіційно не працює, на життя заробляє вчиненням кримінальних правопорушень, має слабкі соціальні зв`язки, а також про це свідчить кількість епізодів злочинної діяльності, які були задокументовані протягом нетривалого періоду часу.

Отже, враховуючи характер, обставини та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, особу підозрюваного, орган досудового розслідування вважає, що визначення можливості внесення застави в даному випадку не зможе забезпечити виконання покладених на підозрюваного ОСОБА_8 обов`язків, а також це негативно вплине на проведення подальших слідчих дій, оскільки підозрюваний ніде не працює; міцних соціальних зв`язків не має, з листопада 2021 року перебував у розшуку, вживав заходи конспірації, змінював адреси місця проживання; на час затримання при собі мав водійське посвідчення, видане на іншу особу, яким користувався. Посилання ж слідчого судді на те, що підозрюваний ОСОБА_8 у травні 2022 повідомив СУ ГУНП України в Дніпропетровській області про своє місце знаходження та виразив бажання приймати участь у слідчих діях, не відповідає дійсності, так як у зв`язку з його розшуком працівниками управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України заведено оперативно-розшукову справу та від початку оголошення підозрюваного у розшук вживались оперативно-розшукові заходи, під час яких встановлено, що підозрюваний не знаходився ані за адресою, вказаною ним у своєму листі, ані за адресою реєстрації, ані за адресою мешкання батьків.

В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 просить змінити ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого рогу від 30.10.2022 року, визначивши заставу в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 520 000 гривень.

В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що підозра ОСОБА_8 в скоєнні зазначених злочинів жодним чином не підтверджена наданими матеріалами., оскільки раніше не судима особа, яка жодного разу не притягувалась до кримінальної відповідальності та закінчила вищий навчальний заклад МВД не може бути розповсюджувачем злочинного впливу. Описана ж у клопотанні слідчого фабула у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження, на думку сторони захисту, не дає можливості дійти висновку про наявність в даному провадженні ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1 КК України.

Зазначає, що слідчий суддя послався на ризики, передбачені п.п. 1-4 КПК України, незважаючи на те, що прокурором не надано жодного доказу про наявність хоча б одного з них. Підозрюваний ОСОБА_8 має сталі соціальні зв`язки, постійне місце проживання та роботи, що жодним чином не враховано судом при ухваленні рішення. Його підзахисний ще в листопаді 2021 року виїхав на межі України і про те, що йому оголошено підозру, йому відомо не було, а в кінці лютого він офіційно перетнув кордон і повернувся в Україну, і жодним чином не переховувався від слідства. Ще 17 травня 2022 року підозрюваний звернувся самостійно із заявою до органу досудового розслідування, в якій повідомив, що не переховується та готовий приймати участь у процесуальних і слідчих діях, однак будь-яких доказів, що починаючі з 17 травня 2022 року слідчим вживалися заходи щодо виклику підозрюваного чи то його захисника для допитів, проведення слідчих, процесуальних дій за участі підозрюваного.

Апелянт вказує, що в період з лютого 2022 року по теперішній час ОСОБА_8 займався волонтерською діяльністю, за що має відповідні подяки, при цьому вільно пересувався територією України та не був затриманий, хоча і був оголошений в розшук, але, як вважає захисник, орган досудового розслідування не вживав належних заходів щодо розшуку підозрюваного та якнайшвидшого відновлення досудового розслідування та продовження слідчих дій.

Крім того, адвокат звертає увагу, що слідчий суддя не належним чином врахував майновий стан підозрюваного та визначив заставу у завеликому розмірі, який є непомірним для нього. Апелянт вважає, що застава в розмірі 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 520 000 гривень, здатна стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід державита забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків у випадку її внесення.

Заслухавши доповідь головуючого судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу сторони обвинувачення та заперечував проти задоволення апеляції сторони захисту, пояснення підозрюваного та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу сторони захисту, просили її задовольнити, а апеляційну скаргу прокурора - залишити без задоволення, перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Так, згідно п. 9 ч. 2 ст. 131 КПК України застосування запобіжного заходу є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 1, п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу. Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Колегія суддів вважає, що зазначені вище вимоги кримінального процесуального закону при розгляді клопотання слідчого слідчим суддею дотримані, а доводи захисника та прокурора, викладені в апеляційній скарзі та в судовому засіданні щодо незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді, є безпідставними.

Так, у даному кримінальному провадженні №12021040000000439 йдеться про причетність ОСОБА_8 до кримінальних правопорушень, передбачених за ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189 КК України, а саме: умисного встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу за відсутності ознак, зазначених у частині п`ятій статті 255 КК України (ч.1 ст.255-1 КК України), вимагання передачі чужого майна з погрозою насильства над потерпілим, вчиненого за попередньою змовою групою осіб (ч.2 ст.189 КК України), а також до злочину за ч. 2 ст. 255-1 КК України - умисного встановлення та поширення в суспільстві злочинного впливу за відсутності ознак, зазначених у частині п`ятій статті 255 КК України, вчиненого повторно.

З наданих матеріалів убачається, що під час судового розгляду слідчий суддя з`ясував, що наведені в клопотанні слідчого дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України, при цьому обставини, що дають підстави підозрювати його у вчиненні вищезазначених кримінальних правопорушень, підтверджуються матеріалами, доданими до клопотання, а саме протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 05.06.2021 року; протоколами пред`явлення фотознімків осіб для впізнання потерпілому ОСОБА_12 від 05.06.2021 року; протоколами огляду речей від 05.06.2021 року; протоколами проведення негласних слідчих розшукових дій в порядку ст. 268 КПК України; протоколами негласних слідчих розшукових дій в порядку ст. 270 КПК України; та іншими матеріалами кримінального провадження.

Розглядаючи питання обґрунтованості підозри у вчиненні ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, колегія суддів зважає на те, що, як зазначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.2004 року у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства», для вирішення питання про обрання запобіжного заходу факти, що викликають підозру, не обов`язково мають бути встановлені до ступеню, необхідного для засудження або навіть пред`явлення обвинувачення, а згідно рішення Європейського суду з прав людини від 30.08.1998 р. у справі «Кемпбелл та Хартлі проти Сполученого Королівства» наявність обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або відомостей, на підставі яких об`єктивний спостерігач зробив би висновок, що дана особа могла б скоїти злочин.

Також приймається до уваги, що у рішенні Європейського суду з прав людини від 14.03.1984 у справі «Феррарі-Браво проти Італії» зазначено, що не можна ставити питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому і має тримання під вартою, до того ж при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування.

Отже, описана у клопотанні фабула вчинених кримінальних правопорушень у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження надали слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1 КК України, і досліджені матеріали досудового розслідування у взаємному зв`язку з обставинами кримінальних правопорушень надали слідчому судді підстави дійти до висновку про наявність обгрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 зазначених злочинів.

Посилання ж сторони захисту на недоведеність провини підозрюваного у скоєнні вищезазначених кримінальних правопорушень, тобто безпідставність підозри, є неприйнятним для колегії суддів, оскільки при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу має враховуватись саме обгрунтованість підозри, а не її доведеність, бо це завдання покладається на слідчого під час проведення ним досудового розслідування. Також необхідно зазначити, що на даному етапі провадження суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчинені кримінальних правопорушень. Слідчий суддя на підставі сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення злочинів вірогідною та достатньою для застосування щодо особи запобіжного заходу, тож апеляційні вимоги сторони захисту в цій частині є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Крім цього, у справі «Смірнови проти Росії» (п. 59) Європейський суд з прав людини зазначив, що в досудовому звільненні особі може бути відмовлено через доведеність таких основних підстав, як: ризик неявки обвинуваченого на судовий розгляд (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. у справі «Штеґмюллер проти Австрії»); ризик перешкоджання з боку обвинуваченого, у випадку його звільнення, процесу здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 27 червня 1968 р. у справі «Вемгофф проти Німеччини»); вчинення ним подальших правопорушень (рішення ЄСПЛ від 10 листопада 1969 р. «Мацнеттер проти Австрії») або спричинення ним порушень громадського порядку (рішення ЄСПЛ від 26 червня 1991 р. у справі «Летельєр проти Франції»).

Європейський суд з прав людини визнав допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою наявність із боку підозрюваного таких загроз, як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину. Проте й у цих випадках ЄСПЛ наголошує на тому, що наявність відповідних ризиків, які слугують підставою тримання підозрюваного під вартою, повинна бути доведена в кожному конкретному випадку.

Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя правильно встановив, що доводи поданого клопотання є обґрунтованими, а заявлені ризики об`єктивно існують і для їх запобігання необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.

В даному випадку апеляційний суд також погоджується з місцевим судом в частині наявності обґрунтованих ризиків того, що ОСОБА_8 , знаходячись на свободі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків, оскільки з матеріалів, якими обгрунтовується клопотання, йому відомі анкетні дані свідків та інших підозрюваних у цьому ж кримінальному провадженні, що вказує на наявність ризиків, передбачених п. 1,2,3, ч.1 ст.177 КПК України.

Слідчий суддя належним чином умотивував наявність встановлених ним ризиків, зазначивши, що співставлення можливих негативних для підозрюваного наслідків переховування у вигляді його ув`язнення у невизначеному майбутньому, тобто після його затримання, із засудженням до покарання у виді позбавлення волі у найближчій перспективі доводять, що цей ризик є достатньо високим. Крім того, слідчий суддя погодився з твердженнями прокурора, що ОСОБА_8 міг використовувати заходи конспірації для переховування, зокрема зміну адреси мешкання, мобільних телефонів тощо, що також вбачається і з матеріалів НСРД, які наразі розсекречені.

Щодо ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст.177 КПК України, то на даний час проводяться ряд слідчих дій щодо встановлення місцеперебування речових доказів у кримінальному провадження, зокрема мобільного телефону, яким під час вчинення злочинів користувався ОСОБА_8 , та іншого майна, яке може мати значення для кримінального провадження, а перебуваючи на волі, ОСОБА_8 зможе знищити вказані речі або сховати їх.

Також достатньо обґрунтованим визнав слідчий суддя й ризик незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності. Зазначений ризик підтверджується тим, що підозрюваний ОСОБА_8 знає свідків, потерпілого, інших підозрюваних, а так само інших, не встановлених слідством осіб, з якими ОСОБА_8 вірогідно діяв у змові. Також ОСОБА_8 , отримавши повні анкетні дані потерпілого, свідків у даному провадженні може впливати на них з метою зміни ними показань, перешкоджання їх участі у проведенні подальших слідчих дій, та шляхом погроз, застосуванням фізичної сили, або підкупу буде намагатись вплинути на вказаних осіб. Одночасно з цим, в межах даного провадження є інші особи, які в теперішній час не встановлені, але можуть бути причетними до даних злочинів і перебувають на свободі. Тож, ОСОБА_8 зможе інформувати та скеровувати дії та показання вказаних осіб, які також причетні до вчинення злочинів, однак на даний час не встановлені.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному конкретному випадку слідчий суддя обґрунтовано прийшов до висновку про застосування виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою і жоден із більш м`яких запобіжних заходів не буде ефективним та доцільним. Посилання ж апелянта на ті обставини, що судом першої інстанції не було наведено доказів, які вказують на недоцільність обрання більш м`якого запобіжного заходу, колегія суддів розцінює як безпідставні, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами провадження, а тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , й покарання за які може бути призначено у виді реального позбавлення волі, дає підстави вважати, що саме запобіжний захід, пов`язаний з ізоляцією від суспільства в цьому випадку зможе попередити встановлені слідчим суддею ризики.

Колегія суддів вважає, що у своєму рішенні суд розглядав можливість застосування більш м`яких запобіжних заходів та належним чином аргументував, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не забезпечать належного виконання підозрюваним процесуальних обов`язків та не зможе запобігти заявленим ризикам, передбаченим ч.1 ст.177 КПК України, а тому доводи апеляційної скарги сторони захисту з цього приводу не заслуговують на увагу.

Що ж стосується апеляційних вимог прокурора стосовно не визначання підозрюваному ОСОБА_8 розміру застави, колегія суддів знаходить їх неспроможними та вважає рішення слідчого судді в цій частині цілком законним та обгрунтованим з огляду на таке.

В силу ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Згідно ч. 5 ст. 182 КПК України із змінами, внесеними згідно із Законом № 1774-VIII від 06.12.2016 року розмір застави визначається у таких межах : щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.

Як убачається з матеріалів клопотання, слідчий суддя під час обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 дійшов висновку, з яким повністю погоджується й апеляційний суд, про відсутність підстав для незастосування застави з огляду на положення ч. 4 статті 183 КПК України та необхідність визначення альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 500 розмірів прожиткового мінімуму працездатних осіб, що дорівнює 1 300 000 гривень, позаяк саме такий розмір застави здатний стримувати можливу протиправну поведінку підозрюваного під загрозою звернення застави в дохід держави, та забезпечити виконання покладених на підозрюваного процесуальних обов`язків у випадку її внесення, з урахуванням тяжкості кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_8 , майнового і сімейного стану підозрюваного, та ризиків, передбачених п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також тієї обставини, що у цьому кримінальному провадженні запобіжний захід у вигляді застави підозрюваному ще не обирався і не був порушений останнім.

Апеляційний суд, як і суд першої інстанції, вважає, що в даному випадку цілком законно та обґрунтовано було встановлено саме такий розмір застави, а отже наразі не має сумнівів в тому, що він достатньою мірою гарантуватиме виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, у зв`язку з чим апеляційні вимоги як захисника щодо зменшення розміру застави до 520 000 гривень, так і прокурора стосовно не визначання взагалі розміру застави підозрюваному ОСОБА_8 є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Що ж стосується посилання захисника ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду на закінчення у даному випадку строків досудового розслідування кримінального провадження №12021040000000439 від 04.06.2021 року за ознаками ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України, у зв`язку з чим наявні підстави для скасування оскаржуваного судового рішення, апеляційний суд вважає, що вони не знайшли свого підтвердження протягом апеляційного перегляду ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року, а натомість спростовуються наданими судом першої інстанції матеріалами та доказами, долученими прокурором у судовому засіданні до матеріалів справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що зазначені в поданих апеляціях обставини були враховані судом під час вирішення питання про обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою з урахуванням того, що ризики, встановлені судом, є реальними, і запобігти їхньому уникненню, окрім як застосуванням найбільш суворого запобіжного заходу неможливо, а тому судом першої інстанції було обгрунтовано задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

З урахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є цілком правильним і обґрунтованим, а тому підлягає залишенню без змін, апеляційні ж скарги захисника та прокурора у зв`язку з цим слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурора відділу Дніпропетровської обласної прокуратури ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 30 вересня 2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.255-1, ч.2 ст.189, ч.2 ст.255-1 КК України - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4