Постанова

від 25.11.2022 по справі 183/6682/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5793/22 Справа № 183/6682/20 Суддя у 1-й інстанції - Сорока О. В. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 листопада 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого - Городничої В.С.,

суддів -Лаченкової О.В.,Петешенкової М.Ю.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхового товариства «Гарантія» на рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Приватного акціонерного товариства «Страхового товариства «Гарантія», Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Батьківщина», третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2020 року позивачі звернулись до суду з позовом до ПрАТ «СТ «Гарантія», СТОВ «Батьківщина», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (т. 1 а.с. 2-9), який в подальшому уточнили (т. 2 а.с. 1-9).

В обґрунтування позовних вимог посилались на те, що 20 серпня 2020 року приблизно о 12 годині 50 хвилин працівник СТОВ «Батьківщина» ОСОБА_4 , керуючи на підставі посвідчення водія серія НОМЕР_1 та свідоцтва про реєстрацію транспортного серія НОМЕР_2 та серія НОМЕР_3 , вантажним автомобілем марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 , що належать СТОВ «Батьківщина», рухався по а/д «М-04» 243 км, Новомосковського району, Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Павлоград по правій смузі руху, де вирішив здійснити маневр розвороту в протилежному напрямку у невстановленому для цього місці.

Внаслідок порушення водієм ОСОБА_4 правил дорожнього руху України відбулося зіткнення з автомобілем марки AUDI, модель A6, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху.

Автомобіль марки AUDI, модель A6, реєстраційний номер НОМЕР_6 отримав механічні пошкодження, а пасажири зазначеного автомобіля ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 отримали тілесні ушкодження.

Відомості за фактом ДТП, що мала місце 20 серпня 2020 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 були внесені до ЄРДР за № 120200403350001161, за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.

Постановою слідчого СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області від 29 вересня 2020 року було закрито кримінальне провадження № 120200403350001161 від 20.08.2020 року за фактом ДТП, яка сталася 20.08.2020 року за участю ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , матеріали направлені до Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП в Чернігівській області для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП гр. ОСОБА_4 .

Постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12.11.2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин ДТП, що мала місце 20.08.2020 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .

Автомобіль марки AUDI модель A6 реєстраційний номер НОМЕР_6 належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована, згідно полісу № AO2533403.

В свою чергу, цивільно-правова відповідальність автомобіля марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 , була застрахована, згідно полісу № АР/4393534, який на момент ДТП був чинним, а також згідно полісу АР/4393539, який на момент ДТП був чинним.

Позивач ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СТ «Гарантія» про настання страхового випадку та ДТП по телефону та письмово.

Згідно висновку експерта ОСОБА_5 № 3909/20/20 автотоварознавчої експертизи по визначенню вартості матеріального збитку, заподіяного власнику КТЗ від 28.09.2020 року:

- вартість відновлювального ремонту КТЗ - автомобіля марки AUDI модель A6 реєстраційний номер НОМЕР_6 склала - 989 672,44 грн.

- ринкова вартість КТЗ - автомобіля марки AUDI модель A6 реєстраційний номер НОМЕР_6 складає - 247 348,08 грн.

Із зазначеного висновку експертизи вбачається, що матеріальний збиток, заподіяний власникові автомобіля дорівнює ринковій вартості автомобіля: 247 348,08 грн, внаслідок чого відновлювати цей транспортний засіб є недоцільним, тому позивач ОСОБА_1 наполягає у позові на тому, що йому заподіяно матеріальний збиток у розмірі 247 348,08 грн, а за послуги експерта ОСОБА_5 він сплатив 5 000 грн.

Зважаючи на те, що відповідачем СТОВ «Батьківщина» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності з ПрАТ «СТ «Гарантія», за яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну майну становить 130 000 грн, а франшиза 0 грн., з боку ПрАТ «СТ «Гарантія» 25.01.2021 року, після відкриття провадження у цій справі на користь ОСОБА_1 , було сплачено страхове відшкодування у розмірі 123 050,83 грн, розмір якого був розрахований виходячи з того, що 247 348,08 грн (ринкова вартість автомобіля до ДТП, визначена експертом Дроздовим) - 126 797,25 грн (утилізаційна вартість після ДТП згідно звіту про оцінку № 4491 від 11.11.2020 року) = 120 550,83 грн + 2 500 грн (витрати на евакуацію) = 123 050,83 грн.

Між тим, у зв`язку з частковою сплатою ПрАТ «СТ «Гарантія» страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 у розмірі 123 050,83 грн, позивач ОСОБА_1 , з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, наполягає на тому, що автомобіль марки AUDI модель A6 реєстраційний номер НОМЕР_6 20.08.2020 року, є фізично знищеним внаслідок ДТП, що мала місце 20.08.2020 року. При цьому позивач заявляє та підтверджує, що не бажає залишати собі залишки цього автомобіля та згоден передати залишки автомобіля особі, яка має право на них.

За таких обставин, ОСОБА_1 наполягає на тому, що на його користь підлягає стягненню шкода у загальному розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП та витратам з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Водночас розрахунок розміру страхового відшкодування, свідчить про те, що він виконаний для випадку, коли потерпіла особа не визнає належний йому автомобіль фізично знищеним і не погоджується передати його залишки, що не відповідає дійсним обставинам справи, оскільки ОСОБА_1 не погоджував суму здійсненого йому страхового відшкодування та не заявляв і не визнавав, що він не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, а навпаки.

За підрахунками позивача ОСОБА_1 , з огляду на те, що страхове відшкодування обмежено виплатою у 130 000,00 грн, та наразі ПрАТ «СТ «Гарантія» добровільно сплатило ОСОБА_1 123 050,83 грн, останнє, на думку позивача, повинно доплатити йому 6 949,17 грн, як суму недоплаченого страхового відшкодування.

Посилаючись на вимоги ст. 1194 ЦК України, ОСОБА_1 просить стягнути з СТОВ «Батьківщина» на його користь різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) - у розмірі 117 348,08 грн.

Для проведення експертного дослідження ОСОБА_1 поніс витрати у розмірі 5 000 грн, які також підлягають стягненню з СТОВ «Батьківщина».

Також ОСОБА_1 поніс витрати на евакуацію належного йому транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до Новомосковського ВП ГУНП у Дніпропетровській області у розмірі 2 500 грн, тому ці витрат, на думку позивача, також підлягають стягненню з СТОВ «Батьківщина».

Крім того, ОСОБА_1 просить стягнути зі СТОВ «Батьківщина» моральну шкоду у розмірі 10 000 грн, та зазначає, що внаслідок пошкодження належного йому автомобіля, він зазнав моральних страждань, оскільки для придбання вказаного автомобіля він приклав значних зусиль та матеріальних витрат. Після пошкодження автомобіль фізично знищений, а життя позивача істотно змінилося, оскільки він тривалий час позбавлений можливості пересуватись на власному транспорті та вимушений вести не той спосіб життя, який склався у нього у зв`язку з володінням власним транспортом. Позивач був вимушений користуватись послугами таксі та громадського транспорту, хоча мав у власності власний автомобіль. Всі ці події викликали у позивача душевні хвилювання, постійні думки про те, що сталося, нервове потрясіння.

Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свої вимоги обґрунтовують наступним.

20 серпня 2020 року сталася ДТП за участю автомобілів під керуванням ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на момент ДТП ОСОБА_6 та ОСОБА_3 перебували у якості пасажирів у автомобілі марки AUDI модель A6 реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_1 , який зіткнувся з автомобілем під керуванням водія ОСОБА_4 , що порушив ПДР України, внаслідок чого позивачі отримали тілесні ушкодження.

Внаслідок ДТП ОСОБА_2 отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 427/Е від 23.09.2020 року, згідно з яким вона отримала тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, у виді струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, синця навколо правого ока, розтягнення м`язів шийного відділу хребта, у своєї сукупності, за своїм характером, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я та виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, при автомобільній травмі, та за давністю утворення можуть відповідати даті події вказаній в постанові та потерпілою (20.08.2020 року), що підтверджується даними медичних документів.

Внаслідок ДТП ОСОБА_3 отримала легкі тілесні ушкодження, що підтверджується висновком експерта № 427/Е від 23.09.2020 року, згідно з яким вона отримала тілесні ушкодження у виді саден в правій лобно-тім`яній області голови, забійних ран на верхньому повіку лівого ока, синця навколо лівого ока, струсу головного мозку, різаних ран на правому плечі, що у своїй сукупності, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. Усі тілесні ушкодження в області голови спричинені тупими твердими предметами, можливо частинами салону автотранспорту. Різані рани заподіяні предметами з гострими ріжучими краями, якими в даному випадку могли бути фрагменти лобового скла. Усі тілесні ушкодження по давності утворення відповідають даті пригоди 20.08.2020 року.

Цивільно-правова відповідальність автомобіля марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 гр. ОСОБА_4 була застрахована у ПрАТ «СТ «Гарантія», згідно полісу № АР/4393534, та згідно полісу АР/4393539, які на момент ДТП був чинними.

СТОВ «Батьківщина» був укладений договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (поліс № АР/4393534) з ПрАТ «СТ «Гарантія», згідно з яким страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 грн, а франшиза 0 грн.

Посилаючись на вимоги п. 22.1. ст. 22, п. 23.1. ст. 23, п. 24.1. ст. 24, ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 1195, 1197 ЦК України, позивачі зазначають, що ОСОБА_2 у період з 23.08.2020 року по 01.09.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Першотравенська ЦМЛ» ДОР» - 10 днів, з яких 6 днів є робочими, що також підтверджується довідкою про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 08.10.2020 року.

Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді, виданої позивачеві ОСОБА_2 КНП «Петропавлівський центр первинної медико-санітарної допомоги», вона перебувала на амбулаторному лікуванню з 03.09.2020 року по 17.09.2020 року 15 днів, з яких 11 днів є робочими.

Виходячи з довідки про доходи ОСОБА_2 , якою визначено її середньомісячний заробіток (дохід) за три останні календарні місяці роботи, виходячи з терміну лікування, розмір не отриманого доходу, становить 14 046,93 грн.

Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 07.10.2020 року, виданої позивачеві ОСОБА_3 , вона перебувала на стаціонарному лікуванні з 20.08.2020 року по 31.08.2020 року 11 днів, з яких 7 днів є робочими.

Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді № 444 від 21.0.2020 року, виданої позивачеві ОСОБА_3 , вона перебувала на амбулаторному лікуванні з 01.09.2020 року по 11.09.2020 року 11 днів, з яких 9 днів є робочими.

За підрахунками позивача ОСОБА_3 розмір не отриманого доходу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, становить 14 173,60 грн.

Розмір шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілої ОСОБА_3 , за її підрахунками, становить 5 978,79 грн.

На підтвердження придбання нею ліків на таку суму позивач ОСОБА_3 подала страховій компанії відповідні чеки, однак 25.02.2021 року, в рахунок часткового відшкодування шкоди, заподіяної її здоров`ю, ПрАТ «СТ «Гарантія» сплатило на користь ОСОБА_3 лише 3 801,93 грн, тому позивач наполягає на стягненні з відповідача суми у розмірі 2 176,86 грн.

Крім того, з посиланням на вимоги ст. 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», позивач ОСОБА_2 просить стягнути зі страхової компанії спричинену моральну шкоду у розмірі 702,35 грн, яку вона розраховує від шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим у сумі, визначеній вище 14 046,93 грн (5% від 14 046,93 грн 702,35 грн).

При цьому, всього заподіяну моральну шкоду ОСОБА_2 оцінює у 40 000 грн, а тому страхової виплати у розмірі 5% буде не достатньо для відшкодування їй заподіяної моральної шкоди, тому позивач просить стягнути з СТОВ «Батьківщина» моральну шкоду у розмірі 39 297,65 грн.

В свою чергу, виходячи з цих же принципів та норм права, розмір шкоди, заподіяної здоров`ю потерпілої ОСОБА_3 визначений зі шкоди, пов`язаної з тимчасовою втратою працездатності потерпілим та шкоди, пов`язаної з її лікуванням потерпілої, всього становить 16 350,46 грн. За підрахунками позивача ПрАТ «СТ «Гарантія» повинно відшкодувати на її користь моральну шкоду у розмірі 5% від 16 350,46 грн, що становить 817,52 грн.

Між тим, розмір заподіяної моральної шкоди ОСОБА_3 в цілому також оцінює у 40 000 грн, а тому страхової виплати не достатньо для відшкодування спричиненої моральної шкоди, тому моральну шкоду у розмірі 39 182,48 грн позивач ОСОБА_3 просить стягнути зі СТОВ «Батьківщина».

З урахуванням вказаних обставин позивачі просять:

ОСОБА_1 просить стягнути з СТОВ «Батьківщина» на його користь різницю між заподіяним йому збитком та страховим відшкодуванням у розмірі 117 348,08 грн, витрати на проведення експертного дослідження по визначенню матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_7 у розмірі 5 000 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2 500 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн;

ОСОБА_2 просить стягнути з ПрАТ «СТ «Гарантія» шкоду, пов`язану з втратою працездатності у розмірі 14 046,93 грн, моральну шкоду у розмірі 702,35 грн; з СТОВ «Батьківщина» моральну шкоду у розмірі 39 297,65 грн;

ОСОБА_3 просить стягнути з ПрАТ «СТ «Гарантія» шкоду, пов`язану з втратою працездатності у розмірі 14 173,60 грн, шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілої у розмірі 2 176,86 грн; моральну шкоду у розмірі 817,52 грн; з СТОВ «Батьківщина» моральну шкоду у розмірі 39 182, 48 грн.

Рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22 червня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПрАТ «СТ «Гарантія», СТОВ «Батьківщина», третя особа: ОСОБА_4 , про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задоволено в повному обсязі.

Стягнуто із СТОВ «Батьківщина» на користь ОСОБА_1 різницю між заподіяним йому збитком та страховим відшкодуванням у розмірі 117 348,08 грн, витрати на проведення експертного дослідження по визначенню матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки Ауді, реєстраційний номер НОМЕР_7 у розмірі 5 000 грн, витрати на евакуацію транспортного засобу у розмірі 2 500 грн, моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_1 страхове відшкодування у розмірі 6 949,17 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_2 шкоду, пов`язану з втратою працездатності у розмірі 14 046,93 грн, моральну шкоду у розмірі 702,35 грн.

Стягнуто з СТОВ «Батьківщина» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 39 297,65 грн.

Стягнуто з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_3 шкоду, пов`язану з втратою працездатності у розмірі 14 173,60 грн, шкоду, пов`язану з лікуванням потерпілої у розмірі 2 176,86 грн, моральну шкоду у розмірі 817,52 грн.

Стягнуто з СТОВ «Батьківщина» на користь ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 39 182,48 грн (т. 2 а.с. 177, 184-194).

Додатковим рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 червня 2022 року вироішено питання щодо розподілу судових витрат (т. 2 а.с. 197-200).

Не погодившись з даним рішенням суду, ПрАТ «СТ «Гарантія» звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, вважає рішення суду в частині на користь позивачів страхового відшкодування у зв`язку втратою працездатності та лікування потерпілих, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині стягнення з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_2 шкоди пов`язаної з втратою працездатності у розмірі 14 046,93 грн, моральної шкоди у розмірі 702,35 грн, а також в частині стягнення з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_3 шкоди пов`язаної з втратою працездатності у розмірі 14 173,60 грн, шкоди пов`язаної з лікуванням потрепілої у розмірі 2 176,86 грн, моральної шкоди у розмірі 817,52 грн (т. 2 а.с. 202-206).

Позивачі в особі представника адвоката Круглого В.В. скористались своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України та подали до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просять апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (т. 2 а.с. 221-232).

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Оскільки апеляційним судом у складі колегії суддів не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому ч. 5 ст. 272 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін, з наступних підстав.

Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Рішення суду оскаржується лише в частині позовних вимог ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ПрАТ «СТ «Гарантія», про шкоди пов`язаної з втратою працездатності, шкоди пов`язаної з лікуванням потерпілої та моральної шкоди, тому колегія суддів в іншій частині рішення суду не переглядає.

Задовольняючи позовнівимоги вчастині стягненняз ПрАТ«СТ «Гарантія»на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 шкоди пов`язаноїз втратоюпрацездатності,шкоди пов`язаноїз лікуваннямпотерпілої таморальної шкоди,суд першоїінстанції виходивз їхдоведеності таобгрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 20 серпня 2020 року приблизно о 12 годині 50 хвилин, ОСОБА_4 , керуючи вантажним автомобілем марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 , рухався по а/д «М-04» 243 км, Новомосковського району, Дніпропетровської області, зі сторони м. Дніпро в напрямку м. Павлоград по правій смузі руху, де вирішив здійснити маневр розвороту в протилежному напрямку у невстановленому для цього місці, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки AUDI, модель A6, реєстраційний номер НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_1 , який рухався в попутному напрямку по лівій смузі руху. Автомобіль марки AUDI, модель A6, реєстраційний номер НОМЕР_6 отримав механічні пошкодження, а пасажири зазначеного автомобіля ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали легкі тілесні ушкодження.

Внаслідок проведеного досудового розслідування слідчий СВ Новомосковського ВП ГУНП в Дніпропетровській області Гаркуша Ю.С. закрив кримінальне провадження №120200403500001161 від 20.08.2020 року, в зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України (т. 1 а.с. 48).

Постановою Срібнянського районного суду Чернігівської області від 12.11.2020 року ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КУпАП за обставин ДТП, що мала місце 20.08.2020 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , до нього застосоване стягнення у виді штрафу (т. 1 а.с. 72).

ОСОБА_4 на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з СТОВ «Батьківщина», на відповідній правовій підставі керував вантажним автомобілем марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 .

Автомобіль марки AUDI модель A6 реєстраційний номер НОМЕР_6 належить на праві власності позивачеві ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 46), цивільно-правова відповідальність якого на момент ДТП була застрахована, згідно полісу № AO2533403 (т. 1 а.с. 41).

Вантажний автомобіль марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 , належить СТОВ «Батьківщина (т. 1 а.с. 39), цивільно-правова відповідальність автомобіля марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 гр., була застрахована страховиком ПрАТ «СТ «Гарантія», згідно полісу №АР/4393534, який на момент ДТП був чинним, а також згідно полісу АР/4393539, який на момент ДТП був чинним (т. 1 а.с. 42-43).

Про страховий випадок ОСОБА_1 повідомив ПрАТ «СТ «Гарантія», надавши відповідну заяву (т. 1 а.с. 44).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20.08.2020 року, ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у виді: закритої черепно-мозкової травми, у виді струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, синця навколо правого ока, розтягнення м`язів шийного відділу хребта, що у своїй сукупності, за своїм характером, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я та виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути частини салону автомобіля, при автомобільній травмі, та за давністю утворення можуть відповідати даті події вказаній в постанові та потерпілою (20.08.2020 року), що підтверджується висновком експерта №427/Е від 23.09.2020 року (т. 1 а.с. 61-61).

Як зазначено вище, ОСОБА_4 визнаний винним у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20.08.2020 року за участю водіїв ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , в результаті якої ОСОБА_2 отримала зазначені вище тілесні ушкодження, а вантажний автомобіль марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 , належить СТОВ «Батьківщина (т. 1 а.с. 39), цивільно-правова відповідальність автомобіля марки DAF XF модель 105.510, реєстраційний номер НОМЕР_4 , зі спеціалізованим напівпричепом марки WIELTON модель NW3, реєстраційний номер НОМЕР_5 гр., була застрахована страховиком ПрАТ «СТ «Гарантія», згідно полісу №АР/4393534, який на момент ДТП був чинним, а також згідно полісу АР/4393539, який на момент ДТП був чинним (т. 1 а.с. 42-43).

У відповідності до Договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, поліс № АР/4393534, страхова сума на одного потерпілого за шкоду заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 грн, а франшиза 0 грн (т. 1 а.с. 92).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно із статтею 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають із обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Порядок та умови здійснення страхового відшкодування при настанні страхового випадку за договором (полісом) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів визначено Законом.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є:

- шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого;

- шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим;

- шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим;

- моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах - для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Відповідно до ч. 1 ст. 1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

Середньомісячний заробіток (дохід) обчислюється за бажанням потерпілого за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я. Якщо середньомісячний заробіток (дохід) потерпілого є меншим від п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, розмір втраченого заробітку (доходу) обчислюється виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати.

У відповідності до статей, 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

В матеріалах справи наявний виписний епікриз із медичної карти стаціонарного хворого №2120-374 від 01.09.2020 року, у відповідності до якого ОСОБА_2 у період з 23.08.2020 року по 01.09.2020 року перебувала на стаціонарному лікуванні у КП «Першотравенська ЦМЛ`ДОР» - 10 днів (т. 1 а.с. 55), з яких 6 днів є робочими, що також підтверджується довідкою про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 08.10.2020 року (т. 1 а.с. 56).

Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді виданої ОСОБА_2 КНП «Петропавлівський центр первинної медико-санітарної допомоги» (оригінал знаходиться у позивача) вона перебувала на амбулаторному лікуванню з 03.09.2020 року по 17.09.2020 року 15 днів, з яких 11 днів є робочими (т. 1 а.с. 58).

Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_2 її середньомісячний заробіток (дохід) за три останні календарні місяці роботи становить: за травень 2020 р. 14 792,44 грн, за червень 2020 р. 21 141,25 грн, за липень 2020 року 15 296,33 грн загалом 51 230,02 грн (т. 1 а.с. 57, 214, т. 2 а.с. 35).

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 20.08.2020 року за участю водіїв ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , потерпіла ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження у виді саден в правій лобно- тім`яній області голови, забійних ран на верхньому повіку лівого ока, синця навколо лівого ока, струсу головного мозку, різаних ран на правому плечі, що у своїй сукупності, відносяться до легкого ступеню тяжкості з короткочасним розладом здоров`я. Усі тілесні ушкодження в області голови спричинені тупими твердими предметами, можливо частинами салону автотранспорту. Різані рани заподіяні предметами з гострими ріжучими краями, якими в даному випадку могли бути фрагменти лобового скла. Усі тілесні ушкодження по давності утворення відповідають даті пригоди 20.08.2020 року, що підтверджується висновком експерта № 427/Е від 23.09.2020 року (т. 1 а.с. 52-53).

Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді від 07.10.2020 року, ОСОБА_3 перебувала на стаціонарному лікуванні з 20.08.2020 року по 31.08.2020 року 11 днів, з яких 7 днів є робочими (т. 1 а.с. 60).

Згідно довідки про тимчасову втрату працездатності потерпілого у дорожньо-транспортній пригоді № 444 від 21.0.2020 року, ОСОБА_3 перебувала на амбулаторному лікуванні з 01.09.2020 року по 11.09.2020 року 11 днів, з яких 9 днів є робочими (т. 1 а.с. 59).

Згідно довідки про доходи ОСОБА_3 її середньомісячний заробіток (дохід) за останні три календарні місяці роботи перед подією становить: за травень 2020 р. 13 866,00 грн, за червень 2020 р. 26 938,70 грн, за липень 2020 року 14 118,22 грн всього 54 922,92 грн (т. 1 а.с. 61, 219 зв.).

Суд першої інстанції погодився з розрахунком середньоденного доходу потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за останні три місяці до ДТП, що передували ушкодженню здоров`ю, запропонованим самою позивачкою, оскільки такий середньоденний заробіток обчислюється за їх бажанням, виходячи з положень ст. 1197 ЦК України та не суперечить вимогам ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», згідно якого розмір не отриманого доходу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності ОСОБА_2 становить 14 046,93 грн, з яких: 51 230,02 грн (заробітна плата за три місяці до ДТП) / 62 дні (загальна кількість робочих днів за даний період) = 826,29 грн/день (заробітна плата за 1 робочий день) х 17 (загальна кількість робочих днів), потерпілої ОСОБА_3 становить 14 173,60 грн, де 54 922,92 грн (заробітна плата за три місяці до ДТП) / 62 дні (загальна кількість робочих днів за даний період) = 885,85 грн/день (заробітна плата за 1 робочий день) * 16 (загальна кількість робочих днів), колегія суддів також погоджується з розрахунком ОСОБА_2 та ОСОБА_3 наведеним в позові і не вбачає підстав для його відхилення, крім того, вказаний розрахунок не спростований відповідачем ПрАТ «СТ«Гарантія»належними та допустимими доказами.

Враховуючи вище вказане колегія суддів вважає вірними висновки суду першої інстанції щодо стягнення з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_2 шкоди, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим у розмірі 14 046,93 грн та на користь ОСОБА_3 у розмірі 14 173,60 грн.

Статтею 26-1 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страховиком відшкодовується потерпілому фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 % страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.

Встановивши, що розмір шкоди заподіяної здоров`ю потерпілої ОСОБА_2 становить 14 046,93 грн та потерпілої ОСОБА_3 становить , суд дійшов обгрунтованих висновків щодо стягнення з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_2 моральної шкоди у розмірі 702,35 грн з розрахунку (5% від 14 046,93 грн) та на користь ОСОБА_3 моральної шкоди у розмірі 702,35 грн з розрахунку (5% від 14 173,60 грн).

Відповідно до п. 24.1. ст. 24 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з лікуванням потерпілого відшкодовуються обґрунтовані витрати, пов`язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров`я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів.

На підтвердження витрат, пов`язаних з лікуванням потерпілої ОСОБА_3 , подано чеки про придбання лікарських засобів на суму 151 грн., 242 грн., 786,40 грн., 119,90 грн., 488,40 грн., 277,71 грн., 250 грн., 963,08 грн., 27,30 грн., 333,60 грн., 131 грн., 110 грн., 255,40 грн., 127,66 грн., 111,54 грн., 350 грн., 103 грн., 210,90 грн., 550,10 грн., 68,90 грн., 320,90 грн. (т. 1 а.с. 65-67).

Суд першої інстанції врахувавши характер тілесних ушкоджень, отриманих ОСОБА_3 при дорожньо-транспортній пригоді, термін її лікування, зазначені у чеках придбані лікарські засоби, а також те, що ПрАТ «СТ «Гарантія» сплатило на користь ОСОБА_3 - 3 801,93 грн, що також підтверджується платіжним дорученням (т. 1 а.с. 223), прийшов до вірного висновку про те, що з ПрАТ «СТ «Гарантія» на користь ОСОБА_3 підлягають стягненню 2 176,86 грн витрати, пов`язані з придбанням лікарських засобів, і колегія суддів з ними погодується.

Доводи скарги щодо обов`язковості застосування до спірних правовідносин праових висновків викладених у постанові Верховного суду від 26.09.2018 р. у справі №641/5333/16-ц, колегія суддів не бере до уваги, оскільки обставини справи у справі № 641/5333/16-ц та у даній справі є відмінними.

Доводи скарги про те, що в постанові Верховного суду від 26.09.2018 р. у справі №641/5333/16-ц викладено висновки про необхідність застосування до спірних правовідносин Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100 є помилковими та зводяться до особистого тлумачення змісту вказаної постанови, оскільки зі змісту вказаної постанови вбачається лише посилання Верховного суду на постанову КМУ від 08.02.1995 р. № 100, а висновки про обов`язковість її застосування в постанові відсутні.

Апелянт в своїй скарзі зазначає про те, що суд помилково взяв до уваги розрахунок шкоди пов`язаної з втратою працездатності, який зроблений позивачами у відповідності до ст. 1197 ЦК України, а не на підставі ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з чим змішав поняття законодавства про працю на підставі якого розраховується середня заробітна плата з цивільним законодавством, колегія суддів вважає дані доводи є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення норм матеріального права враховуючи наступне.

Як вже зазначалось вище суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги розрахунок середньоденного доходу потерпілої ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за останні три місяці до ДТП, що передували ушкодженню здоров`ю, запропонованим самою позивачкою, оскільки такий середньоденний заробіток обчислюється за їх бажанням, виходячи з положень ст. 1197 ЦК України та не суперечить вимогам ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При тлумаченні ст. 1197 ЦК України слід враховувати, що вона встановлює лише фрагментарні правила визначення заробітку (доходу), втраченого внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка працювала за трудовим договором. При виборі способу заповнення прогалин, що утворилися, не можна відхилятися від вимог, що формулюються в ст. 8 ЦК України.

Відповідно до цієї статті до цивільних правовідносин за аналогією можуть застосовуватись акти цивільного законодавства. Звідси непрямо випливає і висновком від протилежного виявляється правовий припис, відповідно до якого нормативно-правові акти іншої галузевої належності до цивільних правовідносин застосовуватись не можуть. Але цей правовий припис не може застосовуватись всупереч більш загальному стосовно предмета, про який йдеться, правилу ст. 4 ЦПК України, що не встановлює галузевих обмежень на застосування закону за аналогією, але обмежує коло актів, які можуть застосовуватись за аналогією, тільки законами. Отже, до цивільних правовідносин, на які поширюється ст. 1197 ЦК України, може застосовуватись за аналогією в даному випадку Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», але не може застосовуватись Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку шкоди пов`язаної з втратою працездатності.

Апелянт помилково вважає, що суд змішав поняття законодавства про працю на підставі якого розраховується середня заробітна плата з цивільним законодавством, оскільки судом першої інстанції було застосовано ст. 1197 ЦК України ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», які підлягали застосуванню у даних правовідносинах, розрахунок середньої заробітної плати було здійснено у відповідності до Постанови КМУ від 08.02.1995 р. № 100. Також, слід зазначити, що апелянт прийшов до помилкових висновків про те, що період заробітної плати з якої було здійснено розрахунок середньої заробітної плати необхідно було брати 2 місяці, як передбачено Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 згідно вимог ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а не 3 місяці, як врахував суд у відповідності до ст. 1197 ЦК України. Проте, слід зазначити, що ст. 1197 ЦК України є нормою, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах та якою передбачено право потерпілого за своїм бажанням обрати період заробітної плати на підставі якого здійснюється розрахунок середньої заробітної плати (за дванадцять або за три останні календарні місяці роботи, що передували ушкодженню здоров`я або втраті працездатності внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я), однак, даною нормою не передбачено порядок (формула) розрахунку середнього заробітку, а ст. 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яка також підлягає застосуванню у даних правовідносинах не передбачено такий період, а містить лише посилання на законодавство про працю. Постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100 визначено порядок (формула) розрахунку середньої заробітної плати, проте, період (2 місяці), який визначений постановою у даному випадку застосуванню не підлягає, оскільки такий період визначений нормою цивільного законодавства, яка підлягає застосуванню у даних правовідносинах.

Посилання апелянта на те, що ОСОБА_3 за місцем роботи надано довідку про доходи в якій зазначено її середньомісячний заробіток у розмірі 624,78 грн (т. 2 а.с. 37), а тому суд помилково виходив з того, що вказаний розмір склав 885,85 грн колегія суддів відхиляє, оскільки, як видно з вказаної довідки вказаний розмір було розраховано за два останні місяці роботи, а не за три, як це передбачено ст. 1197 ЦК України, яка підлягає до застосування у даних правовідносинах.

Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Страхового товариства «Гарантія» залишити без задоволення.

Рішення Новомосковського міськрайонногосуду Дніпропетровськоїобласті від22червня 2022року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: О.В. Лаченкова

М.Ю. Петешенкова