Постанова

від 22.11.2022 по справі 640/5273/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/5273/21 Суддя (судді) першої інстанції: Погрібніченко І.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

судді-доповідача Аліменка В.О.,

суддів Бєлової Л.В., Безименної Н.В.

за участю секретаря Мельник К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України, в якому просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Мін`юсту та зобов`язати Мін`юст здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій стосовно встановлення обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень;

2) визнати протиправною бездіяльність Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі та зобов`язати Довгинцівський ВДВС у м. Кривому Розі здійснити реєстраційні дії щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в рамках виконавчого провадження №13315879 був накладений арешт на все нерухоме майно, що належить позивачу. Вказане виконавче провадження є закінченим, проте, незважаючи на чисельні звернення позивача, відповідачами не вчинено жодних дій щодо виключення з реєстру обтяжень записи про арешт нерухомого майна №13512 та №8905770.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 25 листопада 2020 року №234021623 містяться записи про арешт нерухомого майна ОСОБА_1 , а саме:

1) арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 13512, зареєстрований: 20 травня 2004 року Першою криворізькою державною нотаріальною конторою, підстава обтяження: постанова ВДВС Довгинцівського РУЮ від 10 квітня 2004 року;

2) арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження: 8905770, зареєстрований: 23 липня 2009 року Дніпропетровською філією державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, підстава обтяження: постанова Довгинцівського ВДВС Криворізького МУЮ про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 23 липня 2009 року.

Для з`ясування підстав накладення арешту на майно та з метою його скасування, позивач звернувся до Міністерства юстиції України та Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі.

Довгинцівський ВДВС у м. Кривому Розі листом від 04 січня 2021 року №1903/17.10-27 повідомив ОСОБА_1 про те, що відповідно до даних АСВП на виконанні Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі перебувало виконавче провадження №13315879 з примусового виконання виконавчого листа №2н-4595, виданого 17 липня 2001 року Євпаторійським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 9 806,54 грн.

Таким чином, за даними АСВП №13315879 відносно ОСОБА_1 є несплачений борг у розмірі 9 806,54 грн., виконавчий збір у розмірі 9802,65 грн. та витрати виконавчого провадження №269,00 грн.

Матеріали даного виконавчого провадження були знищені відповідно до пункту 2 розділу 11 наказу від 07 червня 2017 року №1829/5 «Про затвердження Правил ведення діловодства та архіву в органах державної виконавчої служби та приватними виконавцями», оскільки строк їх зберігання становив 3 роки.

Листом Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі від 20 січня 2021 року №2909/17.10-27 повідомлено позивача про те, що виконавче провадження №13315879 закінчено 23 липня 2009 року на підставі пункту 10 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» в зв`язку з направленням до іншого відділу, а саме до Цетрально-Міського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області, за місцем реєстрації боржника.

Згідно листів Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України від 25 серпня 2020 року №С-2890-02/1 та від 23 грудня 2020 року №С-2890-02/2, перевіркою АСВП встановлено, що на виконанні в органах державної виконавчої служби Дніпропетровської області перебував виконавчий лист №2-4595, виданий 17 липня 2001 року Євпаторійським судом, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в розмірі 9 806,54 грн.:

- з 12 червня 2009 року по 23 липня 2009 року у Довгинцівському ВДВС у м. Кривому Розі перебувало виконавче провадження №13315879, яке закінчено з підстав, передбачених пунктом 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), у зв`язку з направленням за належністю до Цетрально-Міського ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області;

- з 20 вересня 2009 року по 15 листопада 2009 року у Цетрально-Міському ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області перебувало виконавче провадження №14542630, яке закінчено з підстав, передбачених пунктом 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент прийняття рішення), у зв`язку з направленням за належністю до Металургійного ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області;

- 16 червня 2010 року Металургійним ВДВС ГТУЮ у Дніпропетровській області виніс постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження №19864748.

Також, у вказаних листах Управлінням зазначено, що надати більш детальну інформацію можливості немає, оскільки вищевказані виконавчі провадження знищені у 2013 року у зв`язку з закінченням терміну зберігання, а також роз`яснено можливість звернення до суду з вимогами про скасування арешту.

Крім того, Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України зазначає, що в рамках виконавчого провадження №13315879, державним виконавцем Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі накладений арешт на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 .

Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідачів щодо невчинення дій щодо припинення обтяжень речових прав, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 1 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених Законом України «Про виконавче провадження» випадках - на приватних виконавців.

Систему органів примусового виконання рішень, відповідно до положень статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», становлять:

1) Міністерство юстиції України;

2) органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.

Контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України (ст. 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів»).

Відповідно до вимог пункту 1 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року №228 (далі - Положення №228) Міністерство юстиції України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну правову політику, зокрема, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб).

Згідно пункту 3 Положення №228 основними завданнями Міністерства юстиції України є: забезпечення формування та реалізація державної політики у сфері організації примусового виконання рішень; забезпечення своєчасного, повного і неупередженого виконання рішень у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 4 Положення №228 передбачено, що Міністерство юстиції України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема:

- організовує, контролює та здійснює примусове виконання рішень у випадках, передбачених законом;

- забезпечує доступ державних та приватних виконавців до баз даних і реєстрів, зокрема електронних, що містять інформацію про боржників, їх майно та кошти;

- забезпечує функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження;

- здійснює контроль за діяльністю державних виконавців;

- здійснює відповідно до закону державне регулювання діяльності приватного виконавця;

- організовує ведення обліково-статистичної звітності;

- надає державним та приватним виконавцям роз`яснення та рекомендації з питань примусового виконання рішень;

- забезпечує контроль за роботою структурних підрозділів територіальних органів Мін`юсту, що забезпечують здійснення повноважень у сфері примусового виконання рішень;

- здійснює міжнародне співробітництво у сфері примусового виконання рішень, налагоджує і підтримує зв`язки з міжнародними організаціями.

Відповідно до вимог пункту 5 Положення №228 Міністерство юстиції України з метою організації своєї діяльності, зокрема, організовує та контролює роботу державних виконавців, вживає заходів щодо її поліпшення, здійснює керівництво та проводить перевірку діяльності структурних підрозділів територіальних органів Міністерства юстиції України, що забезпечують здійснення повноважень у сфері організації примусового виконання рішень.

Як вбачається з матеріалів справи, апелянт зазначає, що на сьогодні є різна за змістом інформація, яка міститься в трьох автоматизованих системах розпорядником яких є Міністерство юстиції України, а саме:

- у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна міститься інформація щодо ОСОБА_1 (реєстраційні номери обтяження 13512 й 8905770) з типом обтяження: арешт нерухомого майна.

- в Автоматизованій системі виконавчого провадження - https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) щодо ОСОБА_1 записів не знайдено.

- у Державному реєстрі прав на нерухоме майно та їх обтяження реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки.

Відповідно до Витягу з державного земельного кадастру НВ-1214570472020 від 13.10.2020 обтяження на цю нерухомість відсутні.

Позивач зазначає, що у його приватній власності є земельна ділянка кадастровий номер 1221887700:04:001:0260, але, земельну ділянку продати він не може тому, що нотаріальні дії заблоковані інформацією щодо обтяжень 13512 й 8905770.

Таким чином, інформація в автоматизованій системі - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суперечить інформації з останніх двох автоматизованих систем.

Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затверджене наказом Міністерства юстиції України 05.08.2016 № 2432/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 12 серпня 2016 р. за № 1126/29256 (далі - Положення) та відповідно до пункту 1 Розділу І якого зазначено, що воно розроблене відповідно до вимог Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», й визначає механізм функціонування автоматизованої системи виконавчого провадження.

Пунктом 2 розділу I вказаного Положення передбачено, що держателем Системи є Міністерство юстиції України, що розробляє організаційні, методологічні принципи ведення Системи та забезпечує її функціонування.

Відповідно до пункту 1 Розділу VІ Положення Міністерство юстиції України забезпечує вільний та безоплатний доступ до інформації Системи у мережі Інтернет на своєму офіційному веб-сайті з можливістю перегляду, пошуку, копіювання та роздрукування інформації (на основі поширених веб-оглядачів та редакторів) без обмежень та цілодобово у формі відкритих даних.

Колегія суддів зазначає, що при пошуку позивача як боржника за даними з урахуванням дати народження, також за реєстраційним номером ВП в АСВП: 13315879, на сайті Міністерства юстиції України (Автоматизована система виконавчого провадження - https://asvpweb.minjust.gov.ua/#/search-debtors) записів не знайдено.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон про державну реєстрацію) речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Стаття 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначає загальні засади державної реєстрації прав, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Згідно частини 1 статті 5 та частини 1 статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення. Державний реєстр прав містить відомості про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.

Водночас, слід зазначити, що реєстраційні номери обтяження 13512 й 8905770 з типом обтяження: арешт нерухомого майна без зазначення конкретної інформації щодо об`єкта нерухомості не відповідає вимогам статей 5 і 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Таким чином, в реєстрі наявне обтяження без визначення об`єкта нерухомості на яке воно поширюється.

Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції було встановлено, що 19.01.2021 року позивачем на адресу Міністерства юстиції України була надіслана Вимога про виправлення застарілої інформації, в якій позивач просив виправлення застарілої інформації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення обтяження: арешт нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяження 13512 й 8905770.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що згідно листа Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у місті Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства Юстиції України від 25.08.2020 № С-2890-02/1 матеріали виконавчого провадження щодо ОСОБА_1 були знищені у 2013 році.

Тобто, починаючи з 2013 року відсутні будь-які документи, що слугували правовою підставою внесення до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна обтяжень за номерами 13512 та 8905770.

У зв`язку з цим інформація в автоматизованій системі - Єдиний реєстр заборон відчуження об`єктів нерухомого майна суперечить інформації яка зазначена в інших автоматизованих системах (реєстрах).

Реєстраційні номери обтяження 13512 та 8905770 з типом обтяження: арешт нерухомого майна без зазначення конкретної інформації щодо об`єкта нерухомості не відповідає вимогам статей 5 і 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон).

В реєстрі наявне обтяження без визначення об`єкта нерухомості на яке воно поширюється.

Відповідно до статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерство юстиції України, зокрема:

- забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

- організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

- здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом.

Пунктом 1 Порядку здійснення Міністерством юстиції контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2016 р. № 990 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 4 грудня 2019 р. № 1125, далі - Порядок) передбачено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення Мін`юстом контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень і державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - сфера державної реєстрації), критерії, за якими здійснюється моніторинг реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - реєстри), та визначається ступінь відповідальності за порушення у сфері державної реєстрації.

Пунктом 3 Порядку передбачено, що основними завданнями контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації, зокрема є:

- перевірка стану дотримання визначених законами порядків державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань державними реєстраторами, уповноваженими особами суб`єктів державної реєстрації під час здійснення ними повноважень;

- запобігання, виявлення та вжиття заходів до усунення виявлених порушень вимог законів.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації здійснюється, зокрема шляхом:

- розгляду звернень відповідно до Закону України "Про звернення громадян";

- моніторингу реєстраційних дій в реєстрах.

Крім того, вказаним Порядком передбачено, що камеральна перевірка під час здійснення контролю за діяльністю у сфері державної реєстрації проводиться на підставі рішення Мін`юсту в разі виявлення порушень, визначених законами, порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та/або державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

19.01.2021 на адресу Міністерства юстиції України позивачем була надіслана Вимога про виправлення застарілої інформації відповідно до пункту 3 частини 1 статті 10 Закону України "Про доступ до публічної інформації" щодо виправлення застарілої інформації в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна стосовно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), шляхом виключення обтяження: арешт нерухомого майна за реєстраційними номерами обтяження 13512 й 8905770.

Однак, жодні дії щодо виключення з Реєстру обтяження: арешт нерухомого майна (реєстраційні номери обтяження 13512 й 8905770) здійснені не були.

Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2022 року по справі № 203/3435/21 (провадження № 61-5467св22) висловив позицію стосовно того, що відповідно до частини другої статті 50 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження", у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який застосовується для забезпечення реального виконання рішення, що підлягає примусовому виконанню

Наявність протягом тривалого часу нескасованого арешту на майно боржника, за умови відсутності виконавчого провадження та майнових претензій з боку стягувача, є невиправданим втручанням у право особи на мирне володіння своїм майном.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07 липня 2021 року у справі № 2-356/12 (провадження № 61-5972св19), від 03 листопада 2021 року у справі № 161/14034/20 (провадження № 61-1980св21), від 22 грудня 2021 року у справі № 645/6694/15 (провадження № 61-18160св19).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , а тому, рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що неправильне застосування норм матеріального права призвели до помилкового вирішення справи, а відтак, рішення суду першої інстанції слід скасувати та ухвалити нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та зобов`язати Міністерство юстиції України здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій стосовно встановлення обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Суддя-доповідач В.О. Аліменко

Судді Л.В. Бєлова

Н.В. Безименна

Повний текст постанови складено « 22» листопада 2022 року.