Ухвала

від 26.01.2023 по справі 640/5273/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

26 січня 2023 року

м. Київ

справа №640/5273/21

адміністративне провадження № К/990/37542/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Мельник-Томенко Ж.М.,

суддів Загороднюка А.Г., Соколова В.М.,

перевіривши матеріали касаційної скарги Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року

у справі №640/5273/21 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України, Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Міністерства юстиції України та Довгинцівського відділу державної виконавчої служби у м. Кривому Розі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Міністерства юстиції України, у якому просив суд:

1) визнати протиправною бездіяльність Мін`юсту та зобов`язати Мін`юст здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій стосовно встановлення обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень;

2) визнати протиправною бездіяльність Довгинцівського ВДВС у м. Кривому Розі та зобов`язати Довгинцівський ВДВС у м. Кривому Розі здійснити реєстраційні дії щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 липня 2022 року у задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким позовні вимоги задоволено частково:

- визнано протиправною бездіяльність Міністерства юстиції України та зобов`язано Міністерство юстиції України здійснити контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій стосовно встановлення обтяження: арешт нерухомого майна ОСОБА_1 та прийняти рішення щодо припинення обтяжень речових прав з реєстраційними номерами 13512 та 8905770 в Єдиному реєстрі заборон обтяжень.

У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із такою постановою суду апеляційної інстанції відповідач 29 грудня 2022 року звернувся до Суду із касаційною скаргою.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29 грудня 2022 року для розгляду справи №640/5273/21 визначено колегію суддів у складі головуючого - Кравчука В.М., суддів Бернязюка Я.О., Єзерова А.А.

Ухвалою Верховного Суду від 18 січня 2023 року задоволено заяви суддів Кравчука В.М., Бернязюка Я.О., Єзерова А.А. про самовідвід у зв`язку із порушенням порядку визначення складу суду, а саме при визначенні складу суду для розгляду цієї справи допущено помилку в їх спеціалізації.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 січня 2023 року для розгляду справи №640/5273/21 визначено колегію суддів у складі головуючої - Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Загороднюка А.Г., Соколова В.М.

У поданій касаційній скарзі скаржник з посиланням на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи касаційної скарги та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав.

Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.

Відповідно до частини третьої статті 333 КАС України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), а також судових рішень у справах, визначених статтями 280, 281, 287, 288 цього Кодексу, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

У свою чергу, статтею 287 КАС України передбачено особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

З матеріалів касаційної скарги та тексту оскаржуваного судового рішення вбачається, що спір у цій справі виник з приводу бездіяльності органу державної виконавчої служби.

За такого правового врегулювання та обставин справи, оскарження судового рішення в касаційному порядку можливе лише у випадку, якщо розгляд такої скарги може мати значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Законодавець обмежив можливість касаційного оскарження судових рішень у названій категорії адміністративних справ, поставивши можливість такого оскарження в залежність від імовірності значення ухваленого за наслідком касаційного провадження судового рішення для формування практики застосування відповідних правових норм.

Оскаржуючи судове рішення заявник переконує, що оскаржуване судове рішення є таким, що постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. У тексті, касаційної скарги, серед іншого, зазначено про неврахування судом апеляційної інстанції висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що обґрунтовуючи необхідність касаційного перегляду судового рішення, прийнятого за правилами статті 287 КАС України, заявник не зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також не посилається на значення саме цієї справи при формуванні єдиної правозастосовчої практики.

З огляду на викладене, наведені скаржником обґрунтування необхідності скасування судового рішення, не є достатніми для відкриття касаційного провадження у цій справі та не дають підстав для висновку, що справа №640/5273/21 має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.

На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.

Проаналізувавши встановлені судами обставини справи, предмет спору та обраний заявником касаційної скарги спосіб захисту його прав, доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що скаржником не доведено, що рішення суду касаційної інстанції за наслідком розгляду цієї касаційної скарги матиме значення для формування єдиної правозастосовчої практики у цій категорії адміністративних справ.

Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження на підставі частини третьої статті 333 КАС України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду цієї скарги не може мати значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 13, 257, 287, 328, 330, 333 КАС України, Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Відділу примусового виконання рішень Департаменту виконавчої служби Міністерства юстиції України на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 листопада 2022 року у справі №640/5273/21.

Копію даної ухвали разом із касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

Ж.М. Мельник-Томенко

А.Г. Загороднюк

В.М. Соколов

Судді Верховного Суду