Постанова

від 23.11.2022 по справі 826/45/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/45/18 Суддя першої інстанції: Келеберда В.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2022 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Черпіцької Л.Т.,

секретаря Вишняк В.С.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮК-Інвест 1982» до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, про визнання протиправним і скасування рішення, за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021, -

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮК-Інвест 1982» (далі - позивач, ТОВ «ЮК-Інвест 1982») звернулось у суд з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, (далі - відповідач, ГУ ДПС у м. Києві) та Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0049581404 та рішення Державної фіскальної служби України про результати розгляду скарги.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що висновки акту перевірки, на підставі яких були прийняті оскаржувані рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, реальність спірних господарських операцій підтверджується первинною документацією.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.07.2018 у задоволенні позову відмолено.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 рішення місцевого суду скасовано, позов задоволено частково. Визнано частково протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0049581404 на суму 540227,50 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Верховного Суду від 11.06.2019 скасовано судові рішення першої та апеляційної інстанцій у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в сумі 540227,50 грн, справу в цій частині направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва. В іншій частині постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.02.2019 залишено без змін.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 позов задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0049581404 в частині збільшення ТОВ «ЮК-Інвест 1982» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 173117,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43279,25 грн. В іншій частині податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Не погоджуючись із судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Свою позицію обґрунтовує тим, що матеріалами справи не підтверджується реальність господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит», ПП «Торговий дім «Макс», TOB «Флеш-Сток», TOB «Оланд Сторм» та TOB «Будівельно-Торгово-Транспортна компанія». Наголошує, що первинні документи складені всупереч вимогам діючого законодавства України та не підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.

Відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, з таких підстав.

Судом установлено, що відповідачем проведена позапланова виїзна документальна перевірка ТОВ «ЮК-Інвест 1982» з питань дотримання вимог податкового законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій по взаємовідносинах з контрагентами - постачальниками ПП «Торговий дім «Макс» за період квітень, травень, червень, липень, серпень 2015 року, TOB «Екодит» за період серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року, TOB «Флеш Сток» за період вересень 2015 року, TOB «Оланд Сторм» за період вересень-листопад 2015 року, TOB «Будівельно-торгово-транспортна компанія» за період жовтень 2015 року, за результатами якої складено акт від 01.09.2017 №603/26-15-14-04-04/33998180 (далі - Акт перевірки).

За висновками Акту перевірки встановлено порушення позивачем п.п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України (далі - ПК України), у результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 521851,00 грн.

На підставі Акту перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 27.09.2017 №0049581404, відповідно до якого позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 644151,00 грн, з яких 515321,00 грн - за податковим зобов`язанням та 128830,00 грн - за штрафними санкціями.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Як вже зазначалось вище, постановою Верховного Суду від 11.06.2019 справу у частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення в сумі 540227,50 грн направлено на новий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва

Як слідує зі змісту постанови касаційного суду підставами для направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції були наступні обставини: «…Враховуючи, що вищезазначені договори, укладені між Товариством та ТОВ «Екодит» передбачали ремонт важкої дорожньої техніки, судами попередніх інстанцій не досліджено, чи достатньо для такої роботи офісу та складських приміщень.

Крім того, поза увагою судів першої та апеляційної інстанцій залишилось встановлення порядку бухгалтерського обліку вказаних господарських операцій.

Отже, техніка, яка ремонтувалась ТОВ «Екодит», можливо, відноситься до основних засобів, та ремонт потягнув за собою зміну вартості таких основних засобів, що повинно бути відображено в бухгалтерському та податковому обліку. Судами попередніх інстанцій вказане питання не досліджено.

Судами не досліджено, чи мало ПП «Торговий дім «Макс» такий від діяльності, як торгівля пальним, скрапленим газом тощо. Чи мало воно відповідні дозволи, сховища, устаткування, транспорт для перевезення тощо, враховуючи особливості такого товару.

Аналогічно, щодо правовідносин з ТОВ «Оланд Сторм» та ТОВ «Флеш-Сток», які теж поставляли дизельне пальне, щебінь, суміш газу та моторного палива, мастило моторне.

Судами не досліджено загальний обсяг, зокрема, придбаного щебіню, не встановлено, чи використаний такий обсяг в господарській діяльності Товариства, чи обґрунтовано придбання такого обсягу щебеню, враховуючи його використання при виконанні ямкового ремонту доріг.

Отже, судами попередніх інстанцій не досліджено первинні документи в їх сукупності, комплексності та відповідності вимогам діючого законодавства».

Задовольняючи позов в частині, суд першої інстанції під час нового розгляду виходив з того, що позивачем доведено реальність господарських операцій позивача із ТОВ «Екодит», водночас господарські операції із ПП «Торговий дім «Макс», TOB «Оланд Сторм», ТОВ «Будівельно-Торгово-Транспортна компанія» не підтверджені належними первинними документами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів приходить до наступного.

Зважаючи на встановлені в ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України межі перегляду судом апеляційної інстанції, апеляційному перегляду підлягає рішення суду першої інстанції в частині задоволених вимог, тобто в частині оскарження податкового повідомлення-рішення, що стосується господарських операцій позивача із ТОВ «Екодит».

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

За змістом наведених норм, зокрема, платник податку має право формувати податковий кредит у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена ПК України.

Між тим, в силу положень п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

У той же час ст. 3 Господарського кодексу України регламентовано, що під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Аналіз наведеним норм свідчить про те, що обов`язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб`єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

Згідно із п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до абз. 11 ст. 1 Закону №996-XIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 1 ст. 9 Закону №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

За змістом наведених норм, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ «ЮК-Інвест 1982» та ТОВ «Екодит» (поточна назва ТОВ «Готліб ЛТД») укладено ряд договорів, а саме:

- згідно з договором від 07.08.2014 №07/08 на ремонт дорожніх машин САВАЛКО SR1500, SR800 ТОВ «ЮК-Інвест 1982» (Замовник) доручає, а ТОВ «Екодит» (Виконавець) зобов`язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов Договору роботу, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати ремонт дорожніх машин Савалко SR1500 на базі автомобіля Volvo F 12, Савалко SR1500, SR800, на базі автомобіля Skania Р92Н згідно Специфікації;

- відповідно до договору від 22.08.2014 №22/08 на ремонт дорожніх машин для забивання стовпчиків ТОВ «ЮК-Інвест 1982» (Замовник) доручає, а ТОВ «Екодит» (Виконавець) зобов`язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов Договору роботу, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати ремонт машини для забивання стовпчиків згідно Специфікації;

- відповідно до договору від 01.12.2014 №01/12 на ремонт та модернізацію асфальтоукладника ТОВ «ЮК-Інвест 1982» (Замовник) доручає, а ТОВ «Екодит» (Виконавець) зобов`язується на власний ризик виконувати у відповідності до умов Договору роботу, а Замовник зобов`язується приймати та оплачувати ремонт та модернізацію дорожньої техніки (асфальтоукладника ДС- 195) згідно Специфікації.

На підтвердження виконання умов вищевказаних договорів позивачем надано відповідні специфікації, податкові накладні, акти виконаних робіт, видаткові накладні, рахунки-фактури.

Крім того, протягом 2015 року позивач виконував підрядні роботи з ямкового ремонту автодоріг на підставі укладених з ДП «Запорізький облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» договорів, а саме, №С601Д-15-3 від 25.02.2015, №С602Т-15-2 від 01.08.2015, №С602М-15-2 від 01.08.2015 про закупівлю послуг 42.11.2 «будування автомобільних доріг і автомагістралей, інших доріг, елементів доріг; злітно-посадкових смуг летовищ» (послуг з експлуатаційного утримання автомобільних доріг державного значення (національні,міжнародні, регіональні) загального користування у Запорізькій області.

Відповідно до умов зазначених договорів, позивач зобов`язувався виконувати зазначені підрядні роботи зі свого матеріалу та за рахунок власних засобів та ресурсів, у зв`язку з чим закуповував необхідні товари.

Виконання умов даних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання виконаних будівельних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрати, а також актами надання послуг, актами здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Апелянт посилається на наявність вироку Баришівського районного суду Київської області від 23.11.2016 №361/3761/16-к. Також податковий орган вказує на дефектність актів прийому-передачі, адже останні не містять в собі вичерпної, детальної інформації щодо місця укладання, внаслідок чого неможливо достовірно визначити перелік наданих послуг, їх об`єм, вартість та зв`язок з господарською діяльністю, не вказано посади осіб (без зазначення підпису директора), відповідальних за здійснення кожної конкретної господарської операції і правильність її оформлення, відсутні особисті підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Також відповідач стверджує, що у ТОВ «Екодит» станом на час здійснення господарських операцій відсутні складські приміщення, автомобільний та інший транспорт, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства. TOB «Екодит» не отримував дозволи на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, очевидно необхідних для виконання такого роду задекларованих будівельних робіт для позивача. Водночас, TOB «Екодит» не зареєстровані транспортні засоби, в тому числі, великотоннажні та інші технологічні транспортні засоби, що не підлягають експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування (які необхідні для виконання задекларованих робіт), що підтверджує неможливість з їх боку виконати задекларовані роботи з підвищеною небезпекою.

Надаючи правову оцінку указаним доводам апеляційний суд зазначає наступне.

Вироком Баришівського районного суду Київської області по справі №361/3761/16-к від 23.11.2016 ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 27 ч. 1 ст. 205 КК України виправдано за недоведеністю її участі у вчиненні злочину.

Указану особу визнано винною у вчинені кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 205-1 КК України, з призначенням покарання у виді штрафу на користь держави в розмірі п`ятдесяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п`ятдесят гривень.

У вказаному вироку зазначено про те, що ОСОБА_1 здійснила державну перереєстрацію ТОВ «Екодит» у державного реєстратора Баришівського міськрайонного управління юстиції у Київській області за №10691050042034365. Будучи засновником фіктивного підприємства ТОВ «Екодит» у період з 23.06.2015 по 01.08.2015 забезпечила прикриття незаконної діяльності невстановленої досудовим розслідуванням особи щодо здійснення вигаданих прибуткових та видаткових операцій по рахункам підприємства.

Окрім наведеного, у вироку №361/3761/16-к від 23.11.2016 зазначено, що в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 своєї вини в скоєнні пособництва фіктивного підприємництва не визнала та пояснила суду, що в 2015 році купила ТОВ «Екодит», сама вела підприємницьку діяльність, мала офіс, склад. Виявила бажання виїхати проживати за місто, підприємство працювало за попередньою адресою, вона змінила адресу даного підприємства, вирішувала питання винайму офісу в оренду за новою адресою. Але залишилась проживати в Києві, не переїхала в смт. Баришівку. А через два місяці підприємство продала, так як їй не по силах було вести діяльність.

Також, у вироку №361/3761/16-к від 23.11.2016 вказано про те, що свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердила, що в серпні 2015 року вона купила у ОСОБА_1 ТОВ «Екодит», підготовкою документів займався юрист. Товариство на час його купівлі нею було діюче, мало складське приміщення, офіс. Після оформлення купівлі-продажу ОСОБА_1 передала їй залишки на складі, комп`ютер, документи в ящиках.

Отже, ОСОБА_1 працювала директором ТОВ «Екодит» з 26.06.2015, у той час, як фінансово-господарські операції між позивачем та ТОВ «Екодит» мали місце у період з серпня по грудень 2014 року, тому вказаний вирок не може вважатися доказом на підтвердження нереальності цих господарських операцій.

Наказом Міністерства фінансів України №727 від 20.08.2015, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.10.2015 за №1300/27745, затверджено Порядок оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами (далі - Порядок №727), який розроблено відповідно до вимог ПК України та Митного кодексу Українидля застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків - юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, постійних представництв та представництв нерезидентів дотримання законодавства з питань державної митної справи, про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

У п. 2 Порядку розділу II №727 визначено, що акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

За правилами п.п. 3-5 розділу II Порядку №727 акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В акті документальної перевірки викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які стосуються фактів виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Факти виявлених порушень законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об`єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб`єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що в Акті перевірки не зафіксовано обставин дослідження контролюючим органом господарських операцій ТОВ «ЮК-Інвест 1982» з ТОВ «Екодит». Контролюючий орган обмежився посиланням на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 04.12.2015 щодо кримінального провадження №32014100050000075 від 25.08.2015.

Водночас посилання на вирок Баришівського районного суду Київської області по справі №361/3761/16-к від 23.11.2016 в Акті перевірки відсутнє.

У той же час, як вже було вказано вище, вирок №361/3761/16-к від 23.11.2016 не може вважатися доказом на підтвердження нереальності цих господарських операцій.

Додатково колегія суддів зазначає, що в Акті перевірки зафіксовано документальне оформлення ТОВ «Екодит» фінансово-господарських операцій по ремонту машин для ямкового ремонту, дорожніх машин для забивання стовпчиків, по ремонту та модернізації асфальтоукладача та реалізації суміші газу та моторного палива, гідравлічної рідини, дизпалива, щебню, насосу на асфальтоукладача, насосу підкачки, муфти зчеплення з корзиною, рульового наконечника, підшипника, амортизаторів кріплення двигуна, вагончика будівельного (прорабського) алюмінієвого на шасі, живильника асфальтоукладача ДС-195 в зборі, гідромуфти привода живильника ДС-195 в зборі, гідромуфта привода хода ДС-195 в зборі, набору шестерень та валів Д195, набору шнеків та скребків Д195, шлангу асфальтоукладача РВД 24, стартеру, трамбуючого брусу Д195, виглажуючої плити Д195, приводу трамбуючого бруса Д195.

Що ж стосується дефектів актів прийому-передачі товарів по взаємовідносинах з ТОВ «Екодит» слід звернути увагу на те, що такі посилання відсутні в Акті перевірки. Тобто, фактично в Акті перевірки, як у носії доказової інформації не було зафіксовано тих обставин, які викладені ГУ ДПС у м. Києві в апеляційній скарзі та, як наслідок, з урахуванням того, що податкове повідомлення-рішення приймається на підставі Акту перевірки, останні не були покладені в основу спірного рішення.

Водночас відповідні акти не містять суттєвих дефектів, відомості, які зафіксовані у них, частково відповідають вимогам, які встановлені ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV, адже містять дату і місце складення, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, особисті підписи осіб, які їх підписали, печатки товариств. Проте не містять в собі посади осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій і правильність її оформлення, що, на переконання апеляційного суду, не може бути підставою для однозначного висновку щодо нереальності господарських операцій.

Жодних інших дефектів у первинних документах по взаємовідносинах позивача із ТОВ «Екодит» не встановлено, а відповідачем в Акті перевірки не зазначено.

Також судова колегія зазначає, що податкове законодавство не ставить у залежність податковий облік (стан) певного платника податку - покупця від перебування його контрагента за юридичною адресою, дотримання ним податкової дисципліни та правильності ведення податкового або бухгалтерського обліку. Посилання податкового органу на відсутність у контрагентів матеріальних та трудових ресурсів не унеможливлює реальне виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати у постачальника на праві оренди або лізингу.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09.03.2021 у справі №826/7280/18.

Також не можуть бути взяті до уваги посилання ГУ ДПС у м. Києві на відсутність у ТОВ «Екодит» дозволів на виконання робіт підвищеної небезпеки та на експлуатацію машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки, оскільки по-перше, вказані доводи не були відображені в Акті перевірки, а по-друге, послуги (роботи), що надавались вказаним контрагентом для ТОВ «ЮК-Інвест 1982», не відносяться до робіт підвищеної небезпеки та в ході таких робіт не експлуатувались машини, механізми, устаткування підвищеної небезпеки.

Крім того, не може братися до уваги інформація сервісних центрів МВС щодо реєстрації транспортних засобів та відповідь інших суб`єктів господарювання щодо надання транспортних послуг, оскільки, такі відомості отримувались відповідачем в квітні-травні 2018 року, тобто після прийняття ним спірного рішення та й відповідно не відображенні в Акті перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Екодит» здійснено ремонт техніки, яка в свою чергу, у подальшому була використана ТОВ «ЮК-Інвест 1982» у власній господарській діяльності згідно з указаними вище договорами.

Отже, наявні первинні документи в повній мірі підтверджують реальність господарських операцій між ТОВ «ЮК-Інвест 1982» та ТОВ «Екодит» та подальше використання отриманих позивачем послуг (ремонт машин для ямкового ремонту) у власній господарській діяльності.

Ураховуючи вищезазначене, апеляційний суд уважає правильним висновок суду першої інстанції, що спірне податкове повідомлення-рішення в частині збільшення ТОВ «ЮК-Інвест 1982» грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 173117,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 43279,25 грн є безпідставним та неправомірним, а тому підлягає скасуванню.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 139, 243, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві, утвореного на правах відокремленого підрозділа Державної податкової служби України, залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2021 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді О.Є. Пилипенко

Л.Т. Черпіцька