Постанова

від 22.11.2022 по справі 813/936/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2022 року

м. Київ

справа № 813/936/15

касаційне провадження № К/9901/27740/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Бившевої Л.І.,

суддів: Хохуляка В.В., Ханової Р.Ф.,

розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 (суддя Клименко О.М.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 (головуючий суддя - Гудим Л.Я, судді - Довгополов О.М., Пліш М.А.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравела»</a> (далі - позивач, ТОВ Компанія «Каравела») до Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області (далі - відповідач, скаржник) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Компанія «Каравелла» звернулось до Державної податкової інспекції у Франківському районі Головного управління ДФС у Львівській області (далі - ДПІ у Франківському районі) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що оскаржуване рішення прийнято на підставі акту перевірки №12/13-05-22-04/36670052 від 15.01.2015, у якому контролюючий орган вказав про те, що господарські операції між ТОВ Компанія «Каравелла» та його контрагентом ТОВ «Екодит» не спричинили реального настання юридичних наслідків. Позивач з такими висновками не погоджується, зазначив про те, що відповідач не надав належної правової оцінки документам, які підтверджують факт реального здійснення господарських операцій позивача з названим вище контрагентом, а також доказам, які пов`язані із господарською діяльністю ТОВ Компанія «Каравелла». Долучені до матеріалів справи документи, на думку позивача, повністю спростовують висновки відповідача про порушення податкового законодавства щодо завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість, а тому прийняте на основі таких висновків податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Львівський окружний адміністративний суд постановою від 12.05.2015 адміністративний позов задовольнив повністю.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій. Факт реального придбання та поставки товарно-матеріальних цінностей підтверджується первинними документами встановленої форми. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт придбання та поставки товарно-матеріальних цінностей, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ Компанія «Каравелла» по придбанню та поставці товарно-матеріальних цінностей підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів. Також суд першої інстанції вказав, що відсутність товарно-транспортних накладних сама по собі не свідчить про фіктивність здійснених господарських операцій за наявності доказів, які свідчать про їх виконання сторонами. Також окружний суд зазначив, що надані УДАІ ГУМВС України у Львівській області дані системи відео фіксації номерних знаків транспортних засобів «Відеоконтроль-Рубіж» не можуть слугувати належним та допустимим доказом для висновків контролюючого органу про відсутність факту транспортування ТОВ Компанія «Каравелла» придбаних у контрагента ТОВ «Екодит» товарно-матеріальних цінностей.

Львівський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.10.2015 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 залишив без змін.

Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором поставки та не доведений факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Державна податкова інспекція у Франківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області подала до Вищого адміністративного суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 і відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

В касаційній скарзі скаржник зазначив, що не погоджується з рішенням судів попередніх інстанцій, оскільки судами попередніх інстанцій порушені норми матеріального та процесуального права.

Скаржник вказав на відсутність доказів фактичного транспортування товарно-матеріальних цінностей ТОВ Компанія «Каравела» від його контрагента ТОВ «Екодит» та інформації щодо ввезення на митну територію України засобів кріплення з метою їх використання в межах господарської діяльності платником податку ТОВ «Екодит».

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 01.02.2017 відкрив касаційне провадження в справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 21.11.2022 прийняв касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова ГУ ДФС у Львівській області, визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередніх розгляд справи на 22.11.2022.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі фактичних обставин справи, виходить з такого.

Суди попередніх інстанцій встановили такі обставини.

ТОВ Компанія «Каравелла» зареєстроване, як юридична особа 21.09.2009, здійснює господарську діяльність з оптової торгівлі побутовими електротоварами й електронною апаратурою побутового призначення для приймання, записування, відтворення звуку й зображення; з оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення; з оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього; з роздрібної торгівлі залізними виробами, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами в спеціалізованих магазинах; з роздрібної торгівлі іншими невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; з діяльності посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.

У період з 24.12.2014 по 05.01.2015 ДПІ у Франківському районі м. Львова провела документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Компанія «Каравелла» (код ЄДРПОУ 36670052) з питань господарських відносин з ТОВ «Екодит» (код ЄДРПОУ 36958313) за період 01.07.2014 по 31.08.2014, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів (робіт, послуг) або про подальшу реалізацію цих товарів (робіт, послуг) від вищезазначеного контрагента, за наслідками якої складено №12/13-05-22-04/36670052 від 15.01.2015 року (далі - акт перевірки від 15.01.2015).

Зі змісту даного акту вбачається, що під час перевірки ТОВ Компанія «Каравелла» відповідач використав лист ДПІ у Печерському районі м. Києва ГУ Міндоходів «Про надання інформації» №11613/7/26-55-22-13 від 16.12.2014, в якому, серед іншого, зазначено, що ДПІ у Печерському районі у м. Києві не має можливості провести зустрічну звірку ТОВ «Екодит» щодо фінансово-господарських відносин з ТОВ Компанія «Каравелла». Крім цього, відповідач вказав, що позивачем до перевірки не представлено документи, які свідчать про надання транспортних послуг по перевезенню вантажу та підтверджують фактичне отримання товару від контрагента-постачальника за липень, серпень 2014 року. Також, зазначив, що згідно відповіді УДАІ ГУ МВС України у Львівській області від 06.01.2015 року №9/9127зп комплексом «Відеоконтроль-Рубіж» стаціонарних постів ДПС ДАІ України в період з 01.07.2014 року по 30.09.2014 року не зафіксовано пересування транспортного засобу марки Opel Movano, реєстраційний номер НОМЕР_1 за маршрутом: м. Львів, вул. В. Великого, 18/825 - м. Київ, Голосіївський район, вул. Промислова, 4-А. В результаті даної перевірки встановлено відсутність реально вчинених господарських операцій позивача з ТОВ «Екодит».

У висновках акта перевірки від 15.01.2015 року відповідач зазначив про порушення ТОВ Компанія «Каравелла» п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту на загальну суму 334658,61 грн., в тому числі за липень 2014 р. на суму ПДВ 200158,93 грн., за серпень 2014 р. на суму ПДВ 134499,68 грн. за рахунок відображення взаєморозрахунків з ТОВ «Екодит», що призвело до заниження податку на додану вартість в розмірі 334658,61 грн.

На підставі таких висновків було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000022204 від 28.01.2015 року.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку за правовідносинами, які виникли після 01.01.2011 року врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

В п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит визначено як сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно із п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16.07.1999 року №996-XIV.

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що визначальним фактором для формування платником податку податкового кредиту є наявність у нього виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог ст. 201 ПК України. При цьому, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні придбаного товару (отриманих робіт, послуг) сум ПДВ до складу податкового кредиту, є підтвердження реальності господарської операції належним чином оформленими первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Верховний Суд погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що відповідачем не спростовано достовірності відомостей первинних та розрахункових документів, поданих платником податків на підтвердження факту реальності здійснення господарських операцій за договором поставки та не доведений факт порушення позивачем п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 ПК України.

Також, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду звертає увагу, що інформаційно-пошукова система відеофіксації транспортних засобів з розпізнаванням номерних знаків та перевіркою їх за розшуковими реєстрами «Відеоконтроль-Рубіж», яка була введена в експлуатацію наказом Міністерства внутрішніх справ України від 29.12.2011 №975, використовується органами внутрішніх справ та органів виконавчої служби у разі виявлення інформації щодо транспортних засобів, які перебувають у розшуку, та не призначена для використання органами державної фіскальної служби для підтвердження або спростування фактів надання послуг з перевезення у межах діяльності суб`єктів господарювання.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 13.10.2020 у спарві № 0340/1408/18.

Щодо посилань в касаційній скарзі скаржника про відсутність інформації в базах «Дані митниці» АІС «Податковий блок» щодо ввезення на митну територію України від нерезидента засобів кріплення з метою їх використання в межах господарської діяльності платником податку ТОВ «Екодит», Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду зазначає наступне.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентом, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування витрат чи податкового кредиту, а тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 30.09.2021 у справі № 400/1986/19.

Виходячи з наведеного, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що господарські операції між позивачем та його контрагентом мали реальний характер, що вказує на помилковість висновків податкового органу про вчинення порушень податкового законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі міста Львова Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12.05.2015 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 27.10.2015 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк Р.Ф. Ханова